Постанова № 13778751, 01.02.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

01 лютого 2011 р. № 42/69Б Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Панової І.Ю. –головуючий,

Білошкап О.В.,

Хандуріна М.І. (доповідач),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька на постановуДонецького апеляційного господарського суду

від 03.11.2010

у справі

господарського суду№ 42/69б

Донецької області

за заявоюЗакритого акціонерного товариства "Ясна Поляна"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Донторгхолдинг"

провизнання банкрутом, за участю представників сторін: не з'явились;

встановив:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.09.2010 (суддя Попов О.В.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "Донторгхолдинг". Юридичну особу - ТОВ"Донторгхолдинг" ліквідовано. Провадження у справі припинено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.11.2010 (колегія суддів у складі: Волков Р.В. –головуючий, Калантай М.В., Новікова РГ.) ухвалу господарського суду Донецької області від 06.09.2010 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що в ході ліквідаційної процедури майна та майнових активів боржника не виявлено, що відповідно до п. 2 ст. 32 Закону україни "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є підставою для затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, ліквідації юридичної особи –банкрута.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м. Донецька просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Вказує, що ухвала та постанова про ліквідацію підприємства – банкрута винесена передчасно, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

                    Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об’єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Отже, законодавцем передбачено подання за наслідком проведеної ліквідаційної процедури повного звіту ліквідатора про всі дії, вчинені ліквідатором в ході процедури ліквідації, та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом, та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками всієї ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Донецької області від 31.05.2010 в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Донецької області від 08.06.2010 визнано банкрутом ТОВ"Донторгхолдинг", відкрито ліквідаційну процедуру строком на 3 місяці, ліквідатором призначено ініціюючого кредитора –ПАТ "Ясна Поляна", якого зобов'язано письмово повідомити всіх відомих йому кредиторів боржника.

17.08.2010 ліквідатором до суду подано на затвердження звіт ліквідатора про завершення ліквідаційної процедури по справі про банкрутство ТОВ"Донторгхолдинг". У звіті вказано, що 17.07.2010 ліквідатором отримана заява ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання його кредитором ТОВ"Донторгхолдинг" з сумою кредиторських вимог у розмірі 243 155 252,80 грн.

Ліквідатор не визнав кредиторські вимоги ДПІ, оскільки 02.07.2010 ним подана скарга за № 28-с на податкове повідомлення-рішення від 28.05.2010 про донарахування податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій до ТОВ"Донторгхолдинг", а тому податкове зобов'язання, нараховане контролюючим органом, не є узгодженим.

Ухвалою господарського суду Донецької області, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду, поданий звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута були затверджені.

Колегія суддів зазначає, що спрощена процедура банкрутства відповідно до ст. 52 Закону передбачає введення ліквідаційної процедури боржника одразу ж після порушення провадження у справі про банкрутство, що має наслідком припинення господарської діяльності боржника ( ч.1 ст. 23 Закону).

Наслідком припинення господарської діяльності боржника є те, що в ліквідаційній процедурі не виникають зобов'язання по сплаті податків та загальнообов'язкових зборів відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відтак, незаконне визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою унеможливлює встановлення податковим органом зобов'язань по сплаті податків відповідно до податкових повідомлень-рішень, прийнятих після введення ліквідаційної процедури, оскільки з моменту визнання боржника банкрутом у нього не виникають податкові зобов'язання.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пункту 3 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу", державні податкові інспекції в районах контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до вимог статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу" позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин, у тому числі при проведенні реорганізації (ліквідації) підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька було проведено невиїзну документальну перевірку з питань своєчасності та повноти декларування податкових зобов'язань у поданих податкових деклараціях з податку на додану вартість. За результатами перевірки складено акт від 26.05.2010 № 2979/15/35831676 та винесено податкове повідомлення-рішення від 28.05.2010 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 243 155 252,8 грн.

За приписами абз. 9 ч. 1 ст. 23 Закону виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому розділом ІІІ "Ліквідаційна процедура".

Вказана стаття 23 Закону передбачає наслідки визнання боржника банкрутом.

У силу абз. 2, 3 ч. 1 цієї статті з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність боржника завершується, тому строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

Отже, Закон про банкрутство не передбачає виникнення нових податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних санкцій) у підприємства-банкрута за час проведення процедури його ліквідації.

Водночас колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не перешкоджає нарахуванню у ліквідаційній процедурі податкових зобов'язань за період, що передує введенню ліквідаційної процедури.

Однак, ухвала та постанова господарських судів попередніх інстанцій прийняті без врахування вимог вказаних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суди попередніх інстанцій фактично, в порушення вимог ст.ст. 4-7, 43 ГПК України, не здійснили розгляд грошових вимог ДПІ по суті, не дослідили, які вимоги ДПІ виникли до визнання боржника банкрутом, а які - після визнання боржника банкрутом, судами не надана правова оцінка змісту вимог ДПІ та не з'ясований період виникнення податкових зобов'язань.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції передчасно затверджено звіт ліквідатора банкрута і ліквідаційний баланс та припинено провадження у справі.

За таких обставин справи відповідна ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а справа –передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін та учасників провадження у даній справі і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

          Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька задовольнити.

          Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.11.2010 та ухвалу господарського суду Донецької області від 06.09.2010 скасувати. Справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Головуючий           І.Ю. Панова

Судді                                                                       О.В. Білошкап

М.І. Хандурін