Рішення № 137787070, 29.06.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/15082/26

Провадження № 2/127/4345/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2026 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі судді Антонюка В. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб, в залі суду м. Вінниця, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

ТОВ «Факторинг Партнерс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивований тим, що 02.05.2025 року між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 на підставі ЗУ «Про електронну комерцію» укладений договір № 2274597, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 25 000 грн., строком на 350 днів, на умовах сплати відсотків за користування кредитом, повернення коштів.

Відповідачу кредитні кошти були перераховані на банківську картку, в обсязі та у строк, визначені умовами договору.

ТОВ «Селфі кредит» умови договору виконало в повному обсязі, відповідач умов договору в повному обсязі не виконав, кредитних коштів не повернув.

26.11.2025 року був укладений договір № 26-11/25, відповідно до якого ТОВ «Селфі кредит» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором № 2274597.

Позивач зазначає, що станом на день формування позовної заяви, заборгованість відповідача за кредитним договором № 2274597 від 02.05.2025 року та додаткової угоди про збільшення суми кредиту становить 149 900,00 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 30 000 грн., заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги 59 900,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору з моменту відступлення права вимоги по дату розрахунку заборгованості 45 000 грн., заборгованість за пенею та/або штрафами 15 000 грн.

У зв`язку із викладеним ТОВ «Факторинг Партнерс» просило стягнути з відповідача заборгованість за договором № 2274597 від 02.05.2025 року у розмірі 149 900 грн. та понесені судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 2 662, 40 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 25 000 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.05.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

Відповідач у визначений ухвалою суду строк ні відзиву на позов, ні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не подав.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 02.05.2025 року між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 на підставі ЗУ «Про електронну комерцію» був укладений договір № 2274597, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 25 000 грн., строком на 350 днів (п.1.3). Сторонами погоджено періодичність платежів зі сплати процентів кожні 25 днів, стандартну процентну ставку - 1% в день, що застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п.1.3. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 2499,48% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 112 500 грн. У випадку невиконання (неналежного виконання) договору сторонами погоджено сплату штрафу (п.6.4).

Згідно п.9.2 договору, договір діє з моменту його підписання електронними підписами сторін і до строку, вказаного в п.1.3 (включно), а у випадку, якщо після закінчення вказаного строку за договором будуть наявні невиконані грошові зобов`язання, договір продовжує діяти до повного виконання споживачем зобов`язань за ним.

Згідно п. 9.5, споживач, зокрема, надав свою згоду на передачу ТОВ його персональних даних та інформації, що становить таємницю фінансової послуги до нових кредиторів споживача, у випадку відступлення (передачі) ТОВ своїх прав за договором іншим особами та/або у випадку виникнення у ТОВ наміру здійснити таке відступлення (передачу) до фактичного його здійснення тощо.

Договір ОСОБА_1 підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором В889 02.05.2025 року.

Згідно повідомлень ТОВ «Пейтек», ТОВ «Селфі Кредит», відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти за договором № 2274597 в розмірі 30 000 грн., були перераховані 02.05.2025 року та 03.05.2025 на банківську НОМЕР_1 , реквізити якої надані відповідачем при укладенні кредитного договору в п.2.1.

ТОВ «Селфі кредит» умови договору виконало у повному обсязі, відповідач умов договору в повному обсязі не виконав, кредитних коштів не повернув.

26.11.2025 року був укладений договір № 26-11/25, відповідно до якого ТОВ «Селфі кредит» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами, в т.ч. за договором № 2274597.

Станом на день формування позовної заяви заборгованість відповідача за кредитним договором № 2274597 від 02.05.2025 року становить 149 900 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 30 000 грн., заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги 59 900 грн., заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору з моменту відступлення права вимоги по дату розрахунку заборгованості 45 000 грн., заборгованість за пенею та/або штрафами 15 000 грн.

За таких обставин суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1046 ЦК України визначено: за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору (ст. 638 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що за умовами кредитного договору від 02.05.2025 року та додаткової угоди, кредитні кошти 30 000 грн. були надані ОСОБА_1 шляхом перерахування коштів на його банківський картковий рахунок, реквізити якого були вказані ним при укладенні договору.

Договір від 02.05.2025 року укладений дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-комунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт пропозиції) та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайти товариств за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету договір позики та кредитний договір з відповідачем не були б укладені.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Необхідно, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Однак важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19.

Таким чином, судом було встановлено, що позивач надав належні і допустимі докази укладення 02.05.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 кредитного договору № 2274597 та отримання позичальником кредитних коштів, позивач надав докази переходу права вимоги до позивача за вказаним кредитним договором.

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості, який не був оспорений відповідачем, станом на день формування позовної заяви заборгованість відповідача за кредитним договором № 2274597 від 02.05.2025 року становить 149 900 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 30 000 грн., заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги 59 900 грн., заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору з моменту відступлення права вимоги по дату розрахунку заборгованості 45 000 грн., заборгованість за пенею та/або штрафами 15 000 грн.

Станом на день розгляду справи заборгованість за кредитним договором відповідачем не погашена, тому з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 2274597 від 02.05.2025 року в розмірі 134 900, 98 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 30 000,00 грн., заборгованості за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги 59 900 грн., заборгованості за нарахованими процентами згідно кредитного договору з моменту відступлення права вимоги по дату розрахунку заборгованості 45 000 грн.

Суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені/штрафу в розмірі 15 000 грн., оскільки відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог (89,99 %) сумі 2 395,89 грн.

Правнича допомога позивачеві у даній справі була надана АО «ЛігалАссістанс» на підставі договору про надання правової допомоги від 02.07.2024 року, згідно п. 4.1 якого вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, оплата послуг після надання відповідного рахунку для оплати (п.4.2), прайс-листа, заявки на надання юридичної допомоги № 2283 від 02.03.2026 року по боржнику ОСОБА_2 , витягу з акту № 31 від 31.03.2026 року про надання юридичної допомоги: надання усної консультації з вивченням документів 2 години, загальною вартістю 4 000 грн., складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 6 год., загальною вартістю 18 000 грн., письмова (вивчення документації клієнта з посиланням на нормативно-правові акти та підготовкою аналітичної довідки щодо судової практики) (загалом 25 000 грн.).

Враховуючи вимоги ст. 137 ЦПК України, а також тривалість і складність справи та виконані АО «Лігал Ассістанс» роботи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, предмет позовних вимог, а також враховуючи співмірність витрат на правничу допомогу із складністю даної справи, ціною позову, обсягом наданих послуг і значенням справи для сторін, суд вважає необхідним компенсувати позивачу понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн

Керуючись ст. ст. 203, 204, 207, 526, 625, 629, 638, 1050, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 137, 141, 223, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором № 2274597 від 02.05.2025 року в розмірі 134 900 (сто тридцять чотири дев`ятсот) грн. 00 коп., а також судові витрати: судовий збір в сумі 2 395,89 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 5 000 грн.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо позивачу повне рішення не було вручено у день його складення, він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 29.06.2026 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: м. Київ, вул. Гедройця Єжи,6, офіс 521,

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: