Рішення № 137787013, 26.06.2026, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/1758/26

Єдиний унікальний № 742/1941/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 року м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Давидчука Д.П., за участю секретаря судового засідання Лісафіної С.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою Товариства обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Правовідносини сторін.

Представник ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (далі - Позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за двома кредитними договорами. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач неналежно виконував зобов`язання за договорами споживчого кредиту, внаслідок чого утворилася заборгованість.

08.10.2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та Відповідачем було укладено договір про надання споживчого кредиту в електронній формі. За умовами договору Відповідачу надано кредит у розмірі 8 000,00 грн. строком на 360 днів зі стандартною процентною ставкою 1% в день. Станом на дату подання позову заборгованість становить 25 920,00 грн., що включає: 8 000,00 грн - тіло кредиту; 13 920,00 грн - відсотки; та 4 000,00 грн - пеня.

26.10.2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Відповідачем було укладено договір №8421141 про надання споживчого кредиту. Позичальнику надано кошти у розмірі 6 000,00 грн. строком на 360 днів зі стандартною ставкою 1% в день. Заборгованість становить 23 700,00 грн., з яких: 6 000,00 грн - тіло кредиту; 6 840,00 грн - відсотки; 10 860,00 грн - пеня.

Позивач набув право вимоги за вказаними договорами на підставі договорів факторингу: за договором №1821234 - на підставі договору факторингу №01.02-06/25 від 31.03.2025; за договором №8421141 - на підставі договору факторингу №01.02-12/25 від 10.06.2025. Загальна сума до стягнення становить 49 620,00 грн.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22.04.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

При цьому суд відповідно ст. 19 ЦПК України вирішуючи питання про розгляд справи у спрощеному провадженні враховує ціну позову і складність справи. Також суд приймає до уваги клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Одночасно з відкриттям провадження у справі Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

Згідно ч.1 ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Відтак, 29.06.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

ІІІ. Позиції учасників судового провадження.

Представник Позивача у судове засідання не з`явилася. У позовній заяві просила розглядати справу за відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, представником - адвокатом Філатовою А.М. подано відзив, у якому просить поновити строк на його подання, визнає заборгованість за основною сумою кредиту (тілом кредиту) за обома договорами у загальному розмірі 14 000 грн, заперечує проти стягнення нарахованих відсотків, вважаючи їх надмірними та такими, що суперечать засадам справедливості й добросовісності, просить обмежити їх розмір сумою тіла кредиту за кожним договором окремо, а також заперечує проти стягнення пені, посилаючись на положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та встановлені законом обмеження щодо її розміру.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

За відсутності всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні кредитні правовідносини, які базуються на наступних обставинах.

Щодо кредитного договору №1821234 від 08.10.2024 року

08.10.2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено договір №1821234 про надання споживого кредиту в електронній формі з використанням електронного підпису, сформованого за допомогою одноразового ідентифікатора, який був надісланий відповідачу та введений ним особисто.

Даний правочин був вчинений після реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитора та заповнення ним електронної заявки на вебсайті. Підписання договору відбулося шляхом введення відповідачем одноразового пароля K733, який був надісланий системою на його номер телефону НОМЕР_1 о 17:32:33 та введений ним о 17:32:37, що підтверджує його вільну волю та згоду з усіма умовами договору.

Відповідно до умов договору, позичальнику надано кредит у розмірі 8 000,00 грн строком на 360 днів, а він зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними за ставкою 1% на день.

Згідно з документами надавача платіжних послуг ТОВ «ПЕЙТЕК», кредитодавець виконав свої зобов`язання, надавши грошові кошти шляхом їх перерахування на банківську картку відповідача № НОМЕР_2 , яку він зазначив при оформленні кредиту.

Факт отримання коштів підтверджується даними платіжного провайдера про успішне проведення транзакції.

31.03.2025 року на підставі договору факторингу №01.02-06/25 право вимоги за цим договором перейшло до ТОВ «СВЕА ФІНАНС».

Згідно з витягом з Реєстру боржників (Додаток №1) до зазначеного договору факторингу, право вимоги до ОСОБА_1 за договором №1821234 перейшло до позивача у повному обсязі на суму 25 920,00 грн, з яких: 8 000,00 грн - тіло кредиту, 13 920,00 грн - відсотки, 4 000,00 грн - пеня.

Щодо кредитного договору №8421141 від 26.10.2024 року

26.10.2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №8421141 в електронній формі. Договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором A4244 о 08:23:02.

За умовами правочину позичальнику надано кредит у розмірі 6 000,00 грн строком на 360 днів зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 1% на день.

Факт отримання коштів підтверджується даними платіжного провайдера ТОВ «ПЕЙТЕК» про успішне перерахування суми на платіжну картку позичальника № НОМЕР_3 о 08:24:05.

10.06.2025 року на підставі договору факторингу №01.02-12/25 право вимоги за цим договором перейшло до ТОВ «СВЕА ФІНАНС».

Відповідно до витягу з Реєстру боржників (Додаток №1 до договору факторингу), ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло права вимоги до відповідача за договором №8421141 у розмірі 23 700,00 грн, з яких: 6 000,00 грн - тіло кредиту, 6 840,00 грн - відсотки, 10 860,00 грн - пеня.

V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду ,щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Згідно ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України.

Обов`язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

VІ. Висновки суду.

На підставі вищенаведених правових норм, беручи до уваги, що кредитні договори № 1821234 від 08.10.2024 року, укладений між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 та № 8421141 від 26.10.2024 року, укладений між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 підписані відповідачем за допомогою електронного підпису, наявність якого разом з електронними підписами кредиторів підтверджує волевиявлення сторін, спрямоване на набуття, зміну та припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність відповідних електронних документів, суд доходить висновку про доведеність факту належного укладення зазначених кредитних договорів між сторонами.

При цьому встановлено, що позичальник ОСОБА_1 умови договорів розумів, прийняв їх та своїм електронним підписом підтвердив вільність та усвідомленість волевиявлення, а сторони діяли добровільно, у межах свободи договору, з дотриманням принципів вільного вибору контрагента та умов договору.

Водночас відповідачем не заперечується факт укладення зазначених кредитних договорів та отримання ним грошових коштів у розмірі 8 000 грн за договором № 1821234 та 6 000 грн за договором № 8421141, що свідчить про належне виконання кредитодавцями своїх зобов`язань щодо надання кредитних коштів та, відповідно, виникнення у відповідача обов`язку щодо їх повернення на умовах, визначених укладеними договорами.

До доказів укладення договору факторингу і переходу до позивача права вимоги за кредитним договорам укладеними первісним кредитором з ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

31.03.2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 01.02-06/25, відповідно до якого ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до боржників, визначених у Реєстрі боржників, у тому числі за кредитним договором № 1821234. Згідно з розрахунком заборгованості до зазначеного договору, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становить 25 920 грн.

10.06.2025 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01.02-12/25, відповідно до якого ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло права вимоги за кредитними договорами первісного кредитора, у тому числі за кредитним договором № 8421141. Згідно з розрахунком заборгованості до зазначеного договору, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становить 23 700 грн.

Як зазначалося судом вище, з огляду на положення законодавства щодо факторингу заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

При цьому аналіз змісту статті 1082 ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов`язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому невиконання фактором цього обов`язку не звільняє боржника від виконання обов`язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов`язку перед первісним кредитором.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

На підставі статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Щодо розміру заборгованості, що підлягає стягненню.

Згідно з умовами кредитного договору №1821234 від 08.10.2024 року, укладеного між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 , між сторонами було укладено договір про надання споживчого кредиту в електронній формі з використанням електронного підпису, сформованого за допомогою одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов договору, позичальнику надано кредит у розмірі 8 000,00 грн строком на 360 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом за стандартною ставкою 1% на день. Згідно з п. 1.5.1 договору, стандартна процентна ставка становить 1% на день та застосовується протягом усього строку кредитування, визначеного договором. Метою отримання кредиту визначено споживчі (особисті) потреби. Розмір денної процентної ставки становить 1% на день, що розраховується відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».

Щодо кредитного договору №8421141 від 26.10.2024 року, укладеного між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 , позичальнику було надано кредит у розмірі 6 000,00 грн строком на 360 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 1% на день. Згідно з п. 1.5.1 договору, стандартна процентна ставка становить 1% на день та застосовується протягом строку кредитування, визначеного договором. Метою отримання кредиту є споживчі (особисті) потреби. Розмір денної процентної ставки становить 1% на день, що визначається відповідно до вимог Закону України «Про споживче кредитування».

Частина 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою ст. 8 доповнена згідно із ЗУ № 3498-ІХ від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», передбачає, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, вказана норма набрала законної сили 24.12.2023.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Відповідач був належним чином ознайомлений з умовами кредитних договорів №1821234 від 08.10.2024 року та №8421141 від 26.10.2024 року, які укладені в електронній формі шляхом використання одноразового ідентифікатора, що відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до власноручного підпису сторони. Підписанням зазначених договорів відповідач підтвердив свою згоду з усіма їх істотними умовами, зокрема щодо предмета договору, розміру та строку надання кредиту, строків його повернення, розміру процентної ставки, порядку нарахування платежів, а також наслідків невиконання або неналежного виконання зобов`язань. Істотні умови договорів були чітко визначені та доведені до відома позичальника до моменту їх укладення, що відповідає вимогам Цивільного кодексу України щодо змісту та форми правочину, а також принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Крім того, відповідач, підписавши договори, підтвердив, що повністю розуміє їх зміст, погоджується з істотними умовами та добровільно бере на себе обов`язок виконувати кредитні зобов`язання у встановлені строки та на погоджених умовах. Встановлена договорами процентна ставка у розмірі 1% на день є істотною умовою кредитного договору, яка була прямо передбачена умовами правочинів, відображена у паспорті споживчого кредиту та доведена до відома споживача до моменту укладення договорів, що відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування» щодо прозорості та визначеності умов кредитування.

Таким чином, судом встановлено, що нарахування заборгованості за кредитними договорами в частині основного боргу та процентів здійснено відповідно до умов укладених договорів, які були погоджені сторонами при їх укладенні, та відповідає вимогам чинного законодавства України. Вказані нарахування є документально підтвердженими та не спростовані відповідачем у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим підлягають врахуванню при визначенні розміру заборгованості, що підлягає стягненню.

Так, за кредитним договором №1821234 від 08.10.2024 року заборгованість відповідача складається з 8 000,00 грн - суми основного боргу (тіла кредиту) та 13 920,00 грн - нарахованих процентів за користування кредитними коштами, що разом становить 21 920,00 грн.

За кредитним договором №8421141 від 26.10.2024 року заборгованість відповідача складається з 6 000,00 грн - суми основного боргу (тіла кредиту) та 6 840,00 грн - нарахованих процентів за користування кредитними коштами, що разом становить 12 840,00 грн.

Таким чином, загальний розмір заборгованості за двома кредитними договорами становить 34 760,00 грн, з яких 14 000,00 грн - основна сума боргу та 20 760,00 грн - проценти за користування кредитними коштами. Зазначена заборгованість є доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок у повному обсязі, а кредитор має право вимагати його виконання. Невиконання або неналежне виконання зобов`язання є підставою для застосування передбачених законом правових наслідків, зокрема примусового стягнення заборгованості у судовому порядку.

Щодо стягнення пені за кредитними договорами, суд зазначає наступне.

Положення п. 18 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначають, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобовязання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник **звільняється від відповідальності**, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від **обовязку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені)** за таке прострочення. Законодавець встановив, що неустойка та інші платежі, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання зобов`язань за такими договорами, підлягають списанню.

Позивачем до стягнення заявлено пеню за двома кредитними договорами: за Договором №1821234 від 08.10.2024 у розмірі 4 000,00 грн; за Договором №8421141 від 26.10.2024 у розмірі 10 860,00 грн.

Судом встановлено, що обидва вказані правочини були укладені у жовтні 2024 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану. На підставі викладеного, у даному випадку відсутні підстави для стягнення з відповідача пені в загальній сумі 14 860,00 грн, оскільки така нарахована позивачем у період дії воєнного стану за прострочення виконання зобов`язань за договорами споживчого кредиту, що є неправомірним та прямо суперечить вимогам закону.

Встановивши дані обставини, враховуючи, що відповідач взятих на себе за кредитними договорами обов`язків належним чином не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість, та вирішуючи справу в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів існування між сторонами кредитних зобов`язань, факт їх невиконання відповідачем, а також розмір заборгованості, що виник унаслідок такого невиконання.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у частині стягнення основної заборгованості (тіла кредиту) та нарахованих процентів за користування кредитними коштами, як таких, що відповідають умовам укладених договорів та вимогам цивільного законодавства України.

VII. Розподіл судових витрат.

Позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у справі, що розглядається, позовні вимоги заявлені у загальному розмірі 49 620,00 грн (25 920,00 грн + 23 700,00 грн), з яких судом задоволено 34 760,00 грн, що становить 0,7001 від заявленої суми позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених вимог.

Таким чином, розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача, становить: 2 422,40 грн ? 0,7001 ? 1 695,53 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 509, 526, 530, 612, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, статтями 77-82, 141, 259, 263-265, 268, 280, 284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (ЄДРПОУ 37616221) заборгованість за кредитними договорами№1821234 від 08.10.2024 року та №8421141 від 26.10.2024 року у загальному розмірі 34 760,00 (тридцять чотири тисячі сімсот шістдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» судовий збір у розмірі 1 695,53 (одна тисяча шістсот дев`яносто п`ять) гривень 53 копійки.

Решту вимог залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», ЄДРПОУ 37616221, 04070, м. Київ, вул. Іллінська, будинок 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Повний текст судового рішення складено 26.06.2026

Суддя Дмитро ДАВИДЧУК