Рішення № 137786504, 16.06.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/3329/26

Провадження № 2/303/1514/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Торинець Т.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» (представник - адвокат Ткаченко Юлія Олегівна) до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,

УСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінпром маркет» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, вказуючи, що 24.10.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів та відповідачем укладено Договір позики №6472251, за умовами якого Позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 3000,00 грн. строк позики 365 днів ( з 24.10.2025 по 23.10.2026) зі сплатою процентів у розмірі 0.95 %, які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17,25% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 517,50 грн). У разі порушення позичальником/відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка в розмірі 150,00 грн за кожен день понадстрокового користування. Договір підписано електронним підписом позичальника відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію». У той же день позикодавець виконав свої зобов`язання за договором і передав відповідачу грошові кошти в розмірі 3000 грн, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 за посередництва платіжної установи ТОВ «Европейська платіжна система». Враховуючи умови договору позики та здійснені відповідачем платежі на погашення заборгованості за договором позики, які складають 0 грн, заборгованість останнього за договором позики складає 9929,00 грн (3000,00 грн. - заборгованість за основним боргом; 1881,00 грн - заборгованість за відсотками, 517,50 грн заборгованість за комісією; 4530,50 грн заборгованість за пенею/неустойкою). 25.02.2026 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром маркет» уклали договір факторингу №25/02/26 від 25.02.2026, за умовами якого ТОВ «Фінпром маркет» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі і за договором позики №6472251 від 24.10.2025. Відповідач не виконує умови договору, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 9929 грн, яка складається з наступного: 3000,00 грн. - заборгованість за основним боргом; 1881,00 грн - заборгованість за відсотками, 517,50 грн заборгованість за комісією; 4530,50 грн заборгованість за пенею/неустойкою, яку позивач просив стягнути з відповідача. Крім того, просив стягнути з відповідача понесені судові витрати, а саме по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 4500,00 грн.

Ухвалою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.04.2026 позовну заяву залишено без руху, повідомлено позивача про необхідність усунення недоліків позовної заяви, які позивачем усунуто 12.05.2026.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.05.2026 відкрито провадження по даній справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судове засідання представники позивача не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Представник позивача подала заяву, в якій просила розглянути справу у її відсутності, позовні вимоги підтримала, не заперечувала проти розгляду справи в заочному порядку.

Відповідач у судове засідання не з`явився без поважних причин, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Судом проведено заочний розгляд справи, оскільки встановлено наявність умов, що передбачені ч. 1 ст. 280 ЦПК України для такого порядку розгляду.

Згідно з пп. 15.3 п. 1 розділу ХІІІ ЦПК України, розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до п. 122 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яке затверджено Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей.

Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі.

Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.

Позовна заява з додатками ТОВ «Фінпром маркет» до відповідача про стягнення грошових коштів надійшла до суду в електронній формі. Після чого позовна заява та платіжна інструкція про сплату судового збору роздрукована в паперовій формі, а електронні копії інших паперових додатків до позовної заяви зберігаються в централізованому файловому сховищі АСДС.

У такому випадку та з урахуванням наявних технічних можливостей, суд вважає можливим здійснювати розгляд справи в змішаній формі.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.

24.10.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідач Договір позики №6472251. Договір укладено в електронному форматі відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», оскільки його підписано електронним підписом позичальника, який відтворено шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що підтверджується п. 1, 4, 5 договору позики від 24.10.2025 та довідка про ідентифікацію від 24.10.2025.

Пунктом 2.1 договору позики передбачено, що Кредитодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Кредит»), на погоджений умовами Договору строк (надалі «Строк кредиту»), шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю таку ж суму грошових коштів, або достроково, та сплатити Кредитодавцю плату (Проценти) від Суми кредиту та Комісію за надання кредиту відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 2 договору позикодавець надав позичальнику у позику грошові кошти у розмірі 3000,00 грн. строком на 365 днів з 24.10.2025 по 23.10.2026, розмір першого обов`язкового платежу 660,00 грн, період сплати мінімального обов`язкового платежу дорівнює строку сплати позичальником процентів за користування кредитом та становить 5 календарних днів, що означає, що всі проценти за користування кредитом нараховані за 5 календарних днів користування підлягають сплаті в останній з 5 днів користування,кількість мінімальних обов`язкових платежів становить 72, орієнтовна реальна річна процентна ставка 5916.41%, денна процентна ставка/день 0.997%, максимальний кредитний ліміт, доступний для Позичальника відповідно до умов цього Договору, становить 3000.00 гривень.

Перерахування кредитних коштів відповідачу у розмірі 3000 грн на картку № НОМЕР_1 здійснено 24.10.2025, що підтверджується копією платіжної інструкції та довідкою ТОВ «Европейська платіжна система» №КД-000047351 від 09.03.2026.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, а саме надало відповідачу кредитні кошти у розмірі та на умовах, що встановлені кредитним договором, але позичальник свої зобов`язання не виконав і не повернув товариству грошові кошти згідно умов договору.

25.02.2026 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром маркет» укладено договір факторингу №25/02/26, відповідно до якого до останнього перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №6472251 від 24.10.2025.

Згідно з реєстром прав вимог ТОВ «ФК «Управління активами» відступило право вимоги до ТОВ «Фінпром маркет» щодо боржника ОСОБА_1 за договором №6472251 на загальну суму 9929,00 грн, що складається з: 3000,00 грн. - заборгованість за основним боргом; 1881,00 грн - заборгованість за відсотками, 517,50 грн заборгованість за комісією; 4530,50 грн заборгованість за пенею/неустойкою

Таким чином, судом встановлено, що до ТОВ «Фінпром маркет» перейшли всі права кредитора за кредитним договором №6472251 від 24.10.2025.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у строк і в порядку, що встановлені договором.

Положеннями ч.2 ст.1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Статті 526, 527, 530 ЦК України визначено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач умови договору №6472251 від 24.10.2025 не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка належними, допустимими та достовірними доказами не спростована, тому розглядаючи спір у межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 3000,00 грн. - заборгованість за основним боргом; 1881,00 грн - заборгованість за відсотками, 517,50 грн заборгованість за комісією; 4530,50 грн заборгованість за пенею/неустойкою

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 4530,50 грн заборгованості за пенею/неустойкою, суд приходить до наступного.

Стаття 549 ЦК України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Судом встановлено, що кредитний договір між позивачем та відповідачем укладено 24.10.2025, відповідно і неустойка за порушення грошового зобов`язання за договором нарахована після 24.02.2022. Отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

За викладених обставин у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 4530,50 грн заборгованості за пенею/неустойкою слід відмовити.

Відповідно до ч. 1-3 статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19) витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до правових висновків висловлених Верховним Судом у справі №922/1964/21 від 16.11.2022 учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

При цьому, суд приходить до висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду викладеної у постанові від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, правовим позиціям Верховного Суду викладеним у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 813/481/18, від 2 жовтня 2019 року у справі № 815/1479/18, від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20,від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19).

Водночас суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 року. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Судом встановлено, що 25.08.2025 між ТОВ «Фінпром маркет» та адвокатом Ткаченко Ю.О. укладено договір про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП.

З акту №9ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги від 25.08.2025 вбачається, що адвокат Ткаченко Ю.О. надала позивачу наступні юридичні послуги:

- вивчення документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції (вартість наданої послуги 500 грн);

- підготовка/складання позовної заяви (вартість наданої послуги - 4000 грн);

Таким чином, загальна вартість наданих послуг складає 4500,00 грн.

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідачем не заявлено, тому з нього підлягає стягненню витрати позивача на професійну правничу допомогу на підставі ч.3 ст.133 та ст. 137, 141 ЦПК України у розмірі 4500,00 грн.

Щодо витрат позивача по сплаті судового збору, суд приходить до наступного.

Відповідно до ставок судового збору, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» позовна заява майнового характеру, яка подана юридичною особою сплачуються за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивач звернувся до суду з позовом майнового характеру і виходячи з ціни позову 9929,00 грн та застосував коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору і сплатив платіжною інструкцією №579946177.1 від 17.04.2026 судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Враховуючи викладене та п. 36 роз`яснень постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», який передбачає, що вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VІ) з відповідача підлягає стягненню 54,37% (5398,50 грн : 9929,00 грн х 100) сплаченого судового збору в розмірі 1447,55 грн (2662,40 грн х 54,37:100) на підставі ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 141, 134, 137, 259, 263-265, 273, 354, 355, 280-282 ЦПК України, ст. 526, 527, 530, 611, 629, 1049, 1050 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» (місцезнаходження: вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204, м. Ірпінь, Бучанський район, Київська область; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 43311346) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» заборгованість у розмірі 5398,50 гривень (п`ять тисяч триста дев`яносто вісім гривень 50 копійок), 1447,55 гривень (одна тисяча чотириста сорок сім гривень 55 копійок) судового збору та 4500 гривень (чотири тисячі п`ятсот гривень) витрат на правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя