Ухвала суду № 137786128, 09.06.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/1510/25-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2026 року Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання представника третьої особи, щодо майна якої вирішено питання про арешт майна, ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024000000000769 від 06.06.2024 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України,

учасники судового провадження:

прокурор - ОСОБА_7 ,

обвинувачені - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_8 ,

захисник обвинуваченого, представник третьої особи, щодо майна якої вирішено питання про арешт майна, - адвокат ОСОБА_4 ,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024000000000769 від 06.06.2024 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України.

16.10.2025 від представника третьої особи, щодо майна якої вирішено питання про арешт майна, ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 надійшло клопотання про скасування арешту майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , накладеного у кримінальному провадженні № 42024000000000769 від 06.06.2024 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, а саме: з грошових коштів в сумі 200 000 грн - 400 купюр номіналом 500 грн, які вилучені 09.07.2024 в результаті проведення обшуку житла - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування поданого клопотання зазначено, що 09.07.2024 у межах кримінального провадження № 42024000000000769 від 06.06.2024 проведено обшук житла - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка на підставі договору оренди житлового приміщення від 01.04.2024 перебуває у користуванні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в ході якого окрім інших речей та документів, вилучено належні ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 200 000 грн - 400 купюр номіналом 500 грн.

Вказані грошові кошти оглянуто слідчим 10.07.2024, про що складено протокол огляду, ознак, які б вказували, що вказані грошові кошти є предметом неправомірної вигоди чи здобуті злочинним шляхом не встановлено.

14.08.2024 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва, справа №761/29677/24, накладено арешт з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні № 42024000000000769 від 06.06.2024 на майно, яке вилучене 09.07.2024 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі на грошові кошти в сумі 200 000 грн - 400 купюр номіналом 500 грн.

Представник третьої особи, щодо майна якої вирішено питання про арешт майна, - адвокат ОСОБА_4 зазначає, що з тексту ухвали про арешт майна вбачається, що майно підлягає арешту саме з метою забезпечення збереження речових доказів, разом з тим досудове розслідування у кримінальному провадженні закінчено, прокурором визнано достатніми докази для складання та направлення до суду обвинувального акту. При цьому стороною обвинувачення не встановлено та не доведено, що вилучені у ОСОБА_9 грошові кошти відповідають критеріями, встановленим ст. 98 КПК України та мають будь-яке відношення до інкримінованого кримінального правопорушення, а вилучені грошові кошти є особистими заощадженням ОСОБА_10 , яка має статус та здійснює господарську діяльність як фізична особа підприємець, доходи якої лише за 2023 рік склали 4 231 483, 50 грн.

Таким чином, вважає, що у подальшому арешті майна ОСОБА_3 відпала необхідність, а отже арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14.08.2024, справа №761/29677/24, в частині грошових коштів в сумі 200 000 грн - 400 купюр номіналом 500 грн підлягає скасуванню.

У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_7 заперечувала проти задоволення клопотання, просила відмовити у скасування арешту майна, посилаючись на те, що доказів належності вказаних грошових коштів дружині обвинуваченого ОСОБА_6 - ОСОБА_3 не надано, крім цього останні продовжують спільно проживати, а отже у арешті майна не відпала необхідність.

Захисник обвинуваченого та представник третьої особи - адвокат ОСОБА_4 клопотання підтримав з підстав, зазначених у ньому, та просив задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_6 надав пояснення, клопотання підтримав, крім того, у попередньому судовому засіданні, яке відбулося 21.04.2026, зазначив, що між ним та ОСОБА_3 шлюб розірвано.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження та клопотання про скасування арешту, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 09.07.2024 у межах кримінального провадження № 42024000000000769 від 06.06.2024 проведено обшук житла за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до протоколу обшуку від 09.07.2024 обшук проводився у період з 15:07 год. по 21:17 год. 09.07.2024 за участю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого вилучено в тому числі грошові кошти в сумі 200 000 грн - 400 купюр номіналом 500 грн.

10.07.2024 слідчим проведено огляд речей і документів, вилучених 09.07.2024 в ході проведення обушку за адресою: АДРЕСА_1 .

14.08.2024 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва, справа №761/29677/24, накладено арешт з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні № 42024000000000769 від 06.06.2024 на майно, яке вилучене 09.07.2024 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі на грошові кошти в сумі 200 000 грн - 400 купюр номіналом 500 грн.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно з ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вказує прокурор, зокрема, вказані грошові кошти є речовими доказами, у зв`язку з чим на них накладено арешт.

Як вбачається із ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14.08.2024, справа №761/29677/24, у кримінальному провадженні № 42024000000000769 від 06.06.2024 накладено арешт з метою забезпечення збереження речових доказів на майно, яке вилучене 09.07.2024 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі на грошові кошти в сумі 200 000 грн - 400 купюр номіналом 500 грн.

Разом з тим, відповідно до договору оренди житлового приміщення від 01.04.2024 квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у користуванні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу від 10.11.1998, шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 розірвано 12.04.1995.

Таким чином, судом береться до уваги доводи представника, що грошові кошти в сумі 200 000 грн - 400 купюр номіналом 500 грн, які вилучено за місцем проживання ОСОБА_3 , що підтверджується протоколом обшуку від 09.07.2024, належать колишній дружині обвинуваченого ОСОБА_6 - ОСОБА_3 , підприємницька діяльність якого і погодження вказаної суми коштів підтверджується, зокрема: податковою декларацією платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за звітний період - 2023, відповідно до якої сукупних дохід ОСОБА_3 за 2023 рік склав 4 231 483, 50 грн.

Вказані обставини прокурором не спростовані.

Перевіряючи наявність подальшої процесуальної потреби в арешті майна на стадії підготовчого судового засідання, суд також враховує, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні наразі повністю закінчено, а обвинувальний акт скеровано до суду. Скерування обвинувального акта означає, що сторона обвинувачення офіційно визнала зібрані докази достатніми для доведення вини обвинуваченого і повністю сформувала обсяг матеріалів провадження.

Також, із наданих суду матеріалів вбачається, що стороною обвинувачення правовими засобами не доведено та не конкретизовано, яким саме чином вилучені за місцем проживання ОСОБА_3 грошові кошти відповідають критеріям, встановленим ст. 98 КПК України, зокрема, що грошові кошти могли бути набуті протиправним шляхом, є предметом кримінального правопорушення або ж містять інформацію щодо кримінального правопорушення, яке є предметом досудового розслідування.

При цьому, наявність будь-яких матеріальних слідів злочину чи індивідуального-визначених ознак, які пов`язують вилучені грошові кошти в сумі 200 000 грн, а саме: 400 купюр номіналом 500 грн, із інкримінованим кримінальним правопорушенням, на вказаних купюрах під час досудового розслідування виявлено та зафіксовано не було, що підтверджується протоколом огляду від 10.07.2024.

Грошові кошти за своєю правовою природою є знеособленим активом, і за відсутності доведеного зв`язку із правопорушенням, вони не можуть утримуватися під арештом виключно через наявність постанови про визнання їх речовими доказами.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_3 не є особою щодо якої можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру, наразі відсутні підстави вважати, що арештоване майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, що в свою чергу вказує на безпідставність такого обмеження права власника на володіння та користування своїм майном.

Відтак, у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, відпала потреба, а клопотання захисника підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 174, 314-316, 371, 372, 392 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Клопотання представника третьої особи, щодо майна якої вирішено питання про арешт майна, ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14.08.2024, справа №761/29677/24, у кримінальному провадженні № 42024000000000769 від 06.06.2024, в частині грошових коштів в сумі 200 000 грн - 400 купюр номіналом 500 грн.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1