Ухвала суду № 137786091, 23.06.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/34078/26-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року Печерський районний суд міста Києва у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора другого відділу другого управління Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42025000000001244 від 19.12.2025,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор другого відділу другого управління Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту у кримінальному провадженні № 42025000000001244 від 19.12.2025, на майно підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:02:357:0035, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2016340312101, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_4 ;

- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , номер об`єкта нерухомого майна 1619382712101, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_4 .

Метою накладення арешту є забезпечення конфіскації майна, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), так як особа, яка ним володіє може здійснити відчуження, продаж, дарування, міну.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

З наданих в обґрунтування матеріалів вбачається, що Слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорпів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025000000001244 від 19.12.2025 за підозрою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Так, 19.06.2026 відповідно до ст. ст. 276-278 КПК України повідомлено про підозру ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Вільногірськ Дніпропетровської області, громадянку України, яка перебувала на посаді приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області, зареєстровану та фактично проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 3652 КК України, а саме: у зловживанні своїми повноваженнями іншою особою, яка не є державним службовцем, але здійснює професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг приватного виконавця, з метою отримання неправомірної вигоди, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам або інтересам окремих громадян у вигляді заподіяння майнової шкоди 36 498 873,4 грн., вчиненого за попередньою змовою групою осіб;

- ч. 3 ст. 209 КК України, а саме: у здійснення фінансової операції з одержаним злочинним шляхом майном, на суму 3 443 654, вчинене в особливо великому розмірі;

- ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 3652 КК України, а саме: у зловживанні своїми повноваженнями іншою особою, яка не є державним службовцем, але здійснює професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг приватного виконавця, з метою отримання неправомірної вигоди, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам або інтересам окремих громадян у вигляді заподіяння майнової шкоди 36 498 873,4 грн., вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

Під час проведення досудового розслідування встановлено, що у не встановлені час та місці, але не пізніше 18.06.2024, група осіб, до якої увійшли ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та інші особи, досудове розслідування за підозрою яких здійснюється в іншому кримінальному провадженні, розробили злочинний план, який полягав у заволодінні грошовими коштами громадян шляхом підроблення та використання завідомо підроблених документів та вони вступили у попередню змову для вчинення цих злочинів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Як передбачено у п. 3) ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі написи нотаріусів віднесено до виконавчих документів.

Згідно із п. 6) ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до ст. 26 цього Закону.

Згідно із ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

У ст. 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено принципи діяльності приватних виконавців, до яких віднесено: верховенство права; законність; незалежність; справедливість, неупередженість та об`єктивність; обов`язковість виконання рішень; диспозитивність; гласність та відкритість виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумність строків виконавчого провадження; співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями. Державний та приватний виконавці повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.

За змістом виконуваних повноважень приватні виконавці віднесені до осіб, які здійснюють професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг.

ОСОБА_4 , успішно здавши кваліфікаційний іспит з одержанням сертифікату Міністерства юстиції України, 26.06.2017 отримала посвідчення приватного виконавця № НОМЕР_9, склавши цього дня присягу приватного виконавця, набувши статус особи, яка здійснює професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг.

Так, Особа 1 (досудове розслідування за підозрою якої здійснюється в іншому кримінальному провадженні) будучи співробітником АТ «Сенс Банк», який розташований за адресою: м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 109-а, діючи відповідно до заздалегідь розробленого злочинного плану, умисно, за попередньою змовою групою осіб разом із ОСОБА_4 , Особою 2 (досудове розслідування за підозрою якої здійснюється в іншому кримінальному провадженні), а також іншими не встановленими особами, не пізніше 18.06.2024, використовуючи службовий доступ до банківського програмного забезпечення «АБС Б2», отримала інформацію про рахунки клієнта банку ОСОБА_6 та його фінансові операції та передала їх співучасникам.

У свою чергу Особа 2, не пізніше 18.06.2024, за попередньою змовою групою осіб разом із ОСОБА_4 та іншими невстановленими особами, підшукав фізичну особу - ОСОБА_7 , у якого за грошову винагороду отримав анкетні відомості та передав невстановленим особам для виготовлення підробленого виконавчого листа Київського районного суду м. Харкова від 26.06.2014, де стягувачем зазначений ОСОБА_7 , який було спрямовано до приватного виконавця ОСОБА_4 для відкриття виконавчого провадження, а також забезпечив відкриття рахунку у відділенні АТ «Сенс Банк», яке розташоване за адресою: м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 109-а на ім`я ОСОБА_8 для подальшого зарахування коштів з рахунку ОСОБА_6 .

ОСОБА_4 , вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття виконавчого провадження, згідно із вимогами ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», була зобов`язана перевірити відповідність поданого виконавчого документу вимогам законодавства, а також з`ясувати, чи може бути прийнятий виконавчий документ до виконання у цьому окрузі з урахуванням положень ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження».

Виконавчий лист Київського районного суду м. Харкова від 26.06.2014 у справі № 640/7262/14 про стягнення із ОСОБА_6 на користь стягувача ОСОБА_7 грошових коштів в розмірі 3 443 654 грн. встановленим вимогам до нього законодавством не відповідав та водночас містив вочевидь явні ознаки підробленого документу, які виключали проведення виконавчих дій, а саме:

- згідно з інформацією єдиної інформаційної системи Державної судової адміністрації з обліку стану та руху судових справ та проваджень «Судова влада» позивачем у межах судової справи № 640/7262/14 є ОСОБА_9 замість ОСОБА_7 , відтак останній не мав підстав подавати виконавчий лист суду у вказаній справі для примусового виконання;

- відомості про зобов`язання ОСОБА_6 повернути

ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 3 443 654 грн. у єдиному реєстрі боржників на день відкриття виконавчого провадження були відсутні;

- адреса місця проживання ОСОБА_6 у АДРЕСА_3 , не відповідала даним єдиного демографічного реєстру, згідно з яким його зареєстрованим місцем проживання значиться АДРЕСА_4 .

ОСОБА_4 , як приватний виконавець мала повний доступ до державних реєстрів, у тому числі єдиного реєстру боржників Міністерства юстиції України та єдиного демографічного реєстру Державної міграційної служби, була зобов`язана відповідно до вимог ст. ст. 24, 26 Закону України «Про виконавче провадження» перевірити вказані відомості перед відкриттям виконавчого провадження, а після встановлення невідповідності закону поданих документів повернути виконавчий документ стягувачу.

Разом із тим, ОСОБА_4 , будучи обізнаною з положеннями статей 3, 4, 24, 26 Закону України «Про виконавче провадження» та інших актів законодавства, діючи за попередньою змовою групою осіб, всупереч встановленому порядку, використовуючи свої повноваження в особистих інтересах, з метою отримання неправомірної вигоди у вигляді винагороди приватного виконавця, 18.06.2024 винесла постанову про відкриття виконавчого провадження та про накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_6 , після чого внесла відповідні рішення до автоматизованої системи виконавчого провадження, а саме: виконавче провадження № НОМЕР_7 від 18.06.2024 щодо стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_6 на користь стягувача ОСОБА_7 заборгованості за договором позики в розмірі 3 443 654,00 грн., зазначивши свій фінансовий рахунок НОМЕР_2 , який емітований АТ КБ «ПриватБанк».

19.06.2024 на рахунок НОМЕР_2 надійшли грошові кошти згідно з інформацією про платіж «повне стягнення за вп № НОМЕР_8 виконання виконавчого документу - виконавчий лист № 640/7262/14Ц, документ видав: 26.06.2014 Київський районний суд м. Харкова з рахунку НОМЕР_3 , емітованого в АТ «Універсал Банк» в сумі 3 788 519,40 грн., який належить ОСОБА_6 .

Надалі, завершуючи виконання відведеної частини злочинного плану заволодіння майном ОСОБА_6 , ОСОБА_4 21.06.2024 безпідставно стягнуті грошові кошти розподілила наступним чином:

- 344 365,40 грн. залишила як винагороду приватного виконавця;

- 3 443 654,00 грн. зі свого рахунку НОМЕР_2 переказала на рахунок НОМЕР_4 , відкритий на ім`я ОСОБА_7 , емітованого в АТ «Сенс Банк» з описом транзакції «стягнення суми боргу боржник ОСОБА_6 № АСВП НОМЕР_8».

Своїми умисними протиправними діями, які полягають у зловживанні повноваженнями особою, яка здійснює професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг - приватним виконавцем, з метою отримання неправомірної вигоди, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_4 заподіяла майнову шкоду ОСОБА_6 на суму 3 788 519,40 грн. (три мільйони сімсот вісімдесят вісім тисяч п`ятсот дев`ятнадцять гривень), що з урахуванням примітки до ст. 364 КК України, положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік» в частині розміру податкової соціальної пільги на час чинення злочину свідчить про спричинення від кримінального правопорушення тяжких наслідків.

Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у зловживанні повноваженнями приватним виконавцем, з метою отримання неправомірної вигоди, що спричинило тяжкі наслідки правам та інтересам окремих громадян, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 3652 КК України.

Крім того, ОСОБА_4 , стягнувши безпідставно з ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 3 788 519,40 грн. злочинним шляхом, 21.06.2024 зі свого рахунку НОМЕР_2 здійснила банківський переказ на рахунок НОМЕР_4 , відкритий на ім`я ОСОБА_7 в АТ «Сенс Банк» в сумі 3 443 654,00 грн. з описом транзакції «стягнення суми боргу боржник ОСОБА_6 », № АСВП НОМЕР_8.

У подальшому, 21.06.2024 Особа 2 (досудове розслідування за підозрою якої здійснюється в іншому кримінальному провадженні), діючи відповідно до розробленого злочинного плану, умисно, за попередньою змовою групою осіб разом з ОСОБА_4 та іншими не встановленими особами, після надходження грошових коштів на ім`я ОСОБА_8 , супроводив останнього до банківської установи АТ «Сенс Банк», яка розташована за адресою: м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 109-а, де Особа 1 забезпечила пріоритетне проведення банківських операцій та сприяла незаконному зняттю грошових коштів, які належать потерпілому ОСОБА_6 , з каси відділення банку.

Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні фінансової операції з майном, отриманим злочинним шляхом, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України.

Також досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 12.08.2024, діючи умисно, повторно, з метою заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_6 в особливо великих розмірах, шляхом обману, для реалізації свого злочинного умислу залучила до вчинення злочину Особу 2, а також інших не встановлених осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Як передбачено у п. 3) ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі написи нотаріусів віднесено до виконавчих документів.

Згідно із п. 6) ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до ст. 26 цього Закону.

Згідно із ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

У ст. 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено принципи діяльності приватних виконавців, до яких віднесено: верховенство права; законність; незалежність; справедливість, неупередженість та об`єктивність; обов`язковість виконання рішень; диспозитивність; гласність та відкритість виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумність строків виконавчого провадження; співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями. Державний та приватний виконавці повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.

За змістом виконуваних повноважень приватні виконавці віднесені до осіб, які здійснюють професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг.

ОСОБА_4 , успішно здавши кваліфікаційний іспит з одержанням сертифікату Міністерства юстиції України, 26.06.2017 отримала посвідчення приватного виконавця № НОМЕР_9, склавши цього дня присягу приватного виконавця, набувши статус особи, яка здійснює професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг.

Так, Особа 1 (досудове розслідування за підозрою якої здійснюється в іншому кримінальному провадженні), будучи співробітником відділення «АТ «Сенс Банк», яке розташоване за адресою: м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 109-а, діючи відповідно до розробленого злочинного плану, умисно, за попередньою змовою групою осіб разом із ОСОБА_4 , Особою 1 та іншими не встановленими особами, не пізніше 12.08.2024, використовуючи службовий доступ до банківського програмного забезпечення «АБС Б2», отримала інформацію про рахунки клієнта банку ОСОБА_6 та його фінансові операції та передала останні не встановленим особам.

Особа 2 (досудове розслідування за підозрою якого здійснюється в іншому кримінальному провадженні), не пізніше 12.08.2024, діючи відповідно до розробленого злочинного плану, умисно, повторно, за попередньою змовою групою осіб, разом із ОСОБА_4 та іншими не встановленими особами, підшукав фізичну особу - ОСОБА_10 , у якого за грошову винагороду отримав анкетні відомості та передав не встановленим особам для виготовлення підробленого виконавчого листа Ворошиловського районного суду м. Донецька від 01.10.2012 (справа № 0508/9256/2012), де стягувачем зазначений ОСОБА_10 , який було спрямовано до приватного виконавця ОСОБА_4 для відкриття виконавчого провадження.

ОСОБА_4 , вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття виконавчого провадження, згідно із вимогами ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», була зобов`язана перевірити відповідність поданого виконавчого документу вимогам законодавства, а також з`ясувати, чи може бути прийнятий виконавчий документ до виконання у цьому окрузі з урахуванням положень ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження».

Виконавчий лист Ворошиловського районного суду м. Донецька від 01.10.2012 у справі № 0508/9256/2012 про стягнення із ОСОБА_6 на користь стягувача ОСОБА_10 грошових коштів в розмірі 19 892 438,00 грн встановленим вимогам до нього законодавством не відповідав та водночас містив вочевидь явні ознаки підробленого документу, які виключали проведення виконавчих дій, а саме:

- на виконавчому листі наявна відмітка «п.1 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про ВП» 08.12.2022» та відбиток печатки Самарського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного міжрегіонального управління юстиції у Дніпропетровській області», тоді як такі територіальні органи Міністерства юстиції як Головні міжрегіональні управління юстиції в областях ніколи не утворювались, а Самарський відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного міжрегіонального управління юстиції у Дніпропетровській області ніколи не існував;

- резолютивна частина рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька у цивільній справі № 0508/9256/2012 від 18.09.2012, згідно з яким стягнуто заборгованість з 4 осіб, не відповідає резолютивній частині, викладеній у виконавчому листі, де зазначена заборгованість підлягає стягненню на користь однієї особи - ОСОБА_10 ;

- адреса місця проживання ОСОБА_6 у АДРЕСА_3 , не відповідала даним єдиного демографічного реєстру, згідно з яким його зареєстрованим місцем проживання значиться АДРЕСА_4 .

ОСОБА_4 , як приватний виконавець мала повний доступ до державних реєстрів, у тому числі єдиного реєстру боржників Міністерства юстиції України та єдиного демографічного реєстру Державної міграційної служби, була зобов`язана відповідно до вимог ст. ст. 24, 26 Закону України «Про виконавче провадження» перевірити вказані відомості перед відкриттям виконавчого провадження, а після встановлення невідповідності закону поданих документів повернути виконавчий документ стягувачу.

Разом із тим, ОСОБА_4 , будучи обізнаною з положеннями статей 3, 4, 24, 26 Закону України «Про виконавче провадження» та інших актів законодавства, діючи за попередньою змовою групою осіб, всупереч встановленому порядку, використовуючи свої повноваження в особистих інтересах, з метою отримання неправомірної вигоди у вигляді винагороди приватного виконавця, 12.08.2024 винесла постанову про відкриття виконавчого провадження та про накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_6 , після чого внесла відповідні рішення до автоматизованої системи виконавчого провадження, а саме виконавче провадження № НОМЕР_10 від 12.08.2024 щодо стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_6 на користь стягувача ОСОБА_10 заборгованості за договором позики у розмірі 19 892 438,00 грн., зазначивши свій фінансовий рахунок НОМЕР_2 , емітований АТ «КБ «ПриватБанк».

Надалі, на виконання платіжних інструкцій приватного виконавця ОСОБА_4 на її депозитний рахунок надійшли грошові кошти ОСОБА_6 у виконавчому провадженні № НОМЕР_10 у загальній сумі 1 320 475,63 грн.

Своїми умисними протиправними діями, які полягають у зловживанні повноваженнями особою, яка здійснює професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг - приватним виконавцем, з метою отримання неправомірної вигоди, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_4 заподіяла майнову шкоду ОСОБА_6 на суму 1 320 475,63 грн. (один мільйон триста двадцять тисяч чотириста сімдесят п`ять гривень), що з урахуванням примітки до ст. 364 КК України, положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік» в частині розміру податкової соціальної пільги на час чинення злочину свідчить про спричинення від кримінального правопорушення тяжких наслідків.

Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у зловживанні повноваженнями приватним виконавцем, з метою отримання неправомірної вигоди, що спричинило тяжкі наслідки правам та інтересам окремих громадян, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 3652 КК України.

У подальшому, маючи намір і бажання продовжувати свою протиправну діяльність, спрямовану на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6 в особливо великих розмірах, водночас не маючи можливості надалі використовувати свою професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг приватним виконавцем у зв`язку із зупиненням, а у подальшому припиненням діяльності приватного виконавця, вирішила залучити до такої злочинної діяльності приватного виконавця ОСОБА_5 , якого рішенням № 83 Ради приватних виконавців України від 13.06.2025 призначено тимчасовим приватним виконавцем для здійснення заходів щодо припинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_4 .

У цей час, але не пізніше 08.10.2025, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Особа 1 (досудове розслідування за підозрою якої здійснюється в окремому кримінальному провадженні), а також не встановлені досудовим розслідуванням особи вступили у попередню змову з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6 у спосіб їх незаконного стягнення у межах виконавчого провадження, за змістом якої ОСОБА_4 довела до відома ОСОБА_5 план вчинення злочинів, мала у наступному особисто або із залученням співучасників надавати завідомо підроблені виконавчі документи та інструкції з приводу спрямування стягнутих з потерпілого коштів, тобто організувала вчинення подальших злочинів ОСОБА_5 .

У цей же час, у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сформувався злочинний умисел, направлений на зловживання своїми повноваженнями, з метою отримання неправомірної вигоди шляхом незаконного стягнення у межах виконавчого провадження грошових коштів ОСОБА_6 , вчиненого за наступних обставин.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Як передбачено у п. 3) ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі написи нотаріусів віднесено до виконавчих документів.

Згідно із п. 6) ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до ст. 26 цього Закону.

Відповідно до п. 2 глави 12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 (далі за текстом Порядок № 296/5), виконавчі написи нотаріуси вчиняються нотаріусами на документах, які встановлюють заборгованість або передбачають повернення майна. Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, то він має бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріального документа.

Відповідно до п. 6.13 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 3253/5 від 22.12.2010, якщо посвідчувальний напис не вміщується на нотаріально оформлюваному документі, він має бути продовжений на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріального документа, якщо нотаріальна дія вчинялась на спеціальному бланку нотаріального документа. У цьому випадку аркуші, на яких викладено текст документа, і аркуш із продовженням посвідчувального напису скріплюються у спосіб, що унеможливлює їх роз`єднання без порушення цілісності.

Згідно із ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

У ст. 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено принципи діяльності приватних виконавців, до яких віднесено: верховенство права; законність; незалежність; справедливість, неупередженість та об`єктивність; обов`язковість виконання рішень; диспозитивність; гласність та відкритість виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумність строків виконавчого провадження; співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями. Державний та приватний виконавці повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.

За змістом виконуваних повноважень приватні виконавці віднесені до осіб, які здійснюють професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг.

ОСОБА_5 , успішно здавши кваліфікаційний іспит з одержанням сертифікату Міністерства юстиції України, 06.03.2018 отримав посвідчення приватного виконавця № 0169, склавши цього дня присягу приватного виконавця, набувши статус особи, яка здійснює професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг.

На виконання злочинного плану, Особа 1 (досудове розслідування за підозрою якої здійснюється в окремому кримінальному провадженні), будучи начальником відділення АТ «Сенс Банк», розташованого за адресою: м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 109-а, діючи відповідно до єдиного злочинного умислу, умисно, за попередньою змовою групою осіб разом із ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та іншими невстановленими особами, не пізніше 08.10.2025, використовуючи службовий доступ до банківського програмного забезпечення «АБС Б2», отримала інформацію про рахунки клієнта Банку ОСОБА_6 та його фінансові операції, яку передала не встановленій особі з числа співучасників.

Інша невстановлена в ході досудового розслідування особа, не пізніше 08.10.2025 року, діючи відповідно до єдиного злочинного умислу, за попередньою змовою групою осіб разом із ОСОБА_5 , Особою 1 (досудове розслідування за підозрою якої здійснюється в окремому кримінальному провадженні), ОСОБА_4 , підшукала ОСОБА_11 , у якого за грошову винагороду отримав анкетні відомості, з використанням яких виготовив підроблений документ - виконавчий напис № 1277 від 14.04.2025 про стягнення заборгованості за договором позики з боржника ОСОБА_6 на користь ОСОБА_12 у розмірі 40 млн грн.

Згідно з розподілом ролей між співучасниками злочинів, ОСОБА_5 повинен був відкрити виконавче провадження на підставі завідомо підроблених документів, у межах якого накласти арешт на грошові кошти ОСОБА_6 на рахунках у банківських установах, у наступному звернути стягнення на кошти та їх перерахувати на користь підконтрольного номінального підприємства.

На виконання відведеної ролі у вчиненні злочинів, 08.10.2025 приватним виконавцем Дніпровського виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_5 за місцем проведення ним діяльності за адресою: АДРЕСА_5 , зареєстровано в журналі обліку вхідної кореспонденції та подальшому Автоматизованій системі виконавчих проваджень (далі - АСВП) заяву ОСОБА_12 про стягнення із ОСОБА_6 боргу, до якої приєднано завідомо підроблений виконавчий напис приватного нотаріуса ОСОБА_13 , виконаний на нотаріальному бланку НСХ 817419 від 14.04.2025, копію паспорта та ідентифікаційного коду ОСОБА_12 .

В дійсності, ОСОБА_6 грошових коштів в борг у ОСОБА_12 не отримував, договір позики не підписував, а нотаріусом ОСОБА_13 з використанням спеціального бланку НСХ 817419 від 14.04.2025 нотаріальні дії не проводилась, що було достовірно відомо ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 , вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття виконавчого провадження, згідно із вимогами ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», був зобов`язаний перевірити відповідність поданого виконавчого документу вимогам законодавства, а також з`ясувати, чи може бути прийнятий виконавчий документ до виконання у цьому окрузі з урахуванням положень ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження».

Виконавчий напис № 1277 від 14.04.2025 встановленим до даного виду документів вимогам у Порядку вчинення нотаріальних дій № 296/5 не відповідав, оскільки був виконаним не на бланку договору позики та водночас не був скріпленим з договором позики.

Крім того, виконавчий напис № 1277 від 14.04.2025 містив вочевидь явні ознаки підробленого документу, які виключали проведення виконавчих дій, а саме:

- інформація про зобов`язання ОСОБА_6 повернути

ОСОБА_12 грошові кошти у сумі 40 млн грн у єдиному реєстрі боржників на день відкриття виконавчого провадження була відсутня;

- адреса місця проживання ОСОБА_6 у АДРЕСА_3 , не відповідала даним єдиного демографічного реєстру, згідно з яким його зареєстрованим місцем проживання значиться АДРЕСА_4 .

ОСОБА_5 як приватний виконавець мав повний доступ до державних реєстрів, у тому числі єдиного реєстру боржників Міністерства юстиції України та єдиного демографічного реєстру Державної міграційної служби, був зобов`язаний відповідно до вимог ст. ст. 24, 26 Закону України «Про виконавче провадження» перевірити вказані відомості перед відкриттям виконавчого провадження, а після встановлення невідповідності закону поданих документів повернути виконавчий документ стягувачу.

Разом із тим, ОСОБА_5, будучи обізнаним з положеннями статей 3, 4, 24, 26 Закону України «Про виконавче провадження» та інших актів законодавства, діючи за попередньою змовою групою осіб разом, всупереч встановленому порядку, використовуючи свої повноваження в особистих інтересах, 08.10.2025 відкрив виконавче провадження № НОМЕР_11 про стягнення із ОСОБА_6 40 000 000 грн. на користь ОСОБА_12 .

У наступному, 08.10.2025 приватним виконавцем ОСОБА_5 винесено постанови про стягнення з боржника основної суми винагороди 4 000 000 грн та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження 500 грн.

Продовжуючи здійснювати незаконні дії, спрямовані на протиправне позбавлення майна ОСОБА_6 , шляхом зловживання своїми повноваженнями, ОСОБА_5 09.10.2025 у виконавчому провадженні № НОМЕР_11 виніс постанову про арешт коштів божника ОСОБА_6 , яку направив для виконання до банківських установ: АТ «Райффайзен Банк», АТ «Кредобанк», АТ «ОТП Банк», АТ «Укрсиббанк», АТ «Сенс банк», ПАТ «АБ «Укргазбанк», АТ КБ «Приватбанк», АТ «Державний ощадний банк України», АТ «Універсал Банк», АТ «ПроКредитБанк».

У період часу з 09.10.2025 по 13.10.2025 на виконання платіжних інструкцій приватного виконавця ОСОБА_5 про примусове списання коштів з рахунків ОСОБА_6 на рахунок ОСОБА_5 для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам в АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_5 , надійшли кошти в загальній сумі 32 710 854,55 грн.

Дізнавшись про списання коштів з власних рахунків шляхом отримання відповідних повідомлень, ОСОБА_6 13.10.2025 повідомив приватного виконавця ОСОБА_5 , що виконавче провадження № НОМЕР_11 використовується для злочинного заволодіння грошовими коштами в особливо великих розмірах, яке 13.10.2025 за № 127 зареєстроване в АСВП.

Отримавши відповідне повідомлення, ОСОБА_5 не припинив вчинення злочинних дій, натомість з метою завершення злочинного умислу, спрямованого на протиправне позбавлення майна ОСОБА_6 та заволодіння його коштами співучасниками злочинів, а також з метою прикриття і маскування своїх злочинних дій підготував та виклав в АСВП запити приватним нотаріусам ОСОБА_14 та ОСОБА_13 щодо вчинення ними нотаріальних дій № 172 та 173 від 13.10.2025.

В дійсності вказані запити ОСОБА_5 не відправляв, а ОСОБА_14 і ОСОБА_13 їх не отримували.

У подальшому, ОСОБА_5 , продовжуючи свої злочинні дії для доведення злочину до завершення, неправомірного отримання ним коштів як винагороди приватного виконавця, а також надання можливості заволодіти коштами співучасникам злочинів, особи яких на цей час органом досудового розслідування не встановлені, 17.10.2025 розподілив стягнуті із ОСОБА_6 грошові кошти наступним чином:

- 2 973 668,59 грн привласнив, залишивши на своєму рахунку як винагороду приватного виконавця;

- 500 грн стягнув як витрати виконавчого провадження згідно із платіжною інструкцією № 6197 від 17.10.2025;

- 29 736 685,96 грн відповідно до відомостей АСВП за платіжним дорученням № 6197 від 17.10.2025 на користь ОСОБА_15 , а в дійсності перерахував на відкритий в ПАТ «КБ «Акордбанк» рахунок № НОМЕР_6 ТОВ «ФІТЕХ «Автоматизація» (ЄДРПОУ 44410586), яке не мало відношення до виконавчого провадження.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 у справі № 160/30273/25, яке набрало законної сили, визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_5 про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_11 від 08.10.2025.

Своїми умисними протиправними діями, які полягають в організації зловживання повноваженнями особою, яка здійснює професійну діяльність, пов`язану з наданням публічних послуг - приватним виконавцем, з метою отримання неправомірної вигоди, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_4 заподіяла майнову шкоду ОСОБА_6 на суму 32 710 854 грн. (тридцять два мільйони сімсот десять тисяч вісімсот п`ятдесят чотири гривні), що з урахуванням примітки до ст. 364 КК України, положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік» в частині розміру податкової соціальної пільги на час чинення злочину свідчить про спричинення від кримінального правопорушення тяжких наслідків.

Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється в організації зловживання повноваженнями приватним виконавцем, з метою отримання неправомірної вигоди, що спричинило тяжкі наслідки правам та інтересам окремих громадян, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 365-2 КК України.

Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , зокрема передбачені ч. 3 ст. 365-2 та ч. 3 ст. 209 КК України, передбачають у санкції покарання у вигляді конфіскації майна.

Також у кримінальному провадженні необхідно вжити заходів для забезпечення відшкодування спричиненої злочинами матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_6 , представником якого - адвокатом ОСОБА_16 заявлено у межах кримінального провадження цивільний позов.

Зазначені обставини свідчать про наявність підстав та необхідність в накладенні арешту на майно підозрюваної ОСОБА_4 .

Незастосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту на вказане майно може призвести до його приховування, зникнення, втрати, використання, пересування чи передачі, тобто фактично позбавить можливості конфіскації майна як можливого виду додаткового покарання.

Прокурор ОСОБА_3 направив на адресу суду заяву про розгляд клопотання за його відсутності, клопотання підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити.

Слідчий суддя розглянув клопотання за відсутності власника майна на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України.

Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про часткове задоволення клопотання, виходячи з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до частини 2 цієї статті арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном в цьому випадку є виправданим, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, здійснюється на підставі закону, з метою задоволення суспільного інтересу, з дотриманням принципів пропорційності та справедливої рівноваги.

Позбавлення права розпоряджатися та/або користуватися майном, тобто накладення принаймні однієї із зазначених заборон, є неодмінним юридичним наслідком арешту майна, зумовленим самою правовою природою цього заходу забезпечення кримінального провадження.

Зазначене узгоджується з вимогами чинних для України міжнародно-правових актів. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 19 Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією (ETS 173) (набрала чинності для України 1 березня 2010 року), частини першої статті 31 Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції (набрала чинності для України 1 січня 2010 року), частини першої статті 2 Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом (набрала чинності для України 1 травня 1998 року), кожна сторона цих конвенцій зобов`язується вживати необхідних заходів для забезпечення можливості конфіскації чи вилучення в інший спосіб майна осіб, винних у корупційних та інших злочинах, що охоплюються сферою дії відповідних конвенцій, у тому числі власності, вартість якої відповідає отриманим від злочинів доходам.

Частиною 11 ст. 170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Враховуючи зазначені обставини, з метою забезпечення конфіскації майна підозрюваної ОСОБА_4 як виду покарання в рамках кримінального провадження існує необхідність накладення арешту на вказані об`єкти нерухомого майна.

Також у кримінальному провадженні необхідно вжити заходів для забезпечення відшкодування спричиненої злочинами матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_6 , представником якого - адвокатом ОСОБА_16 18.06.2026 заявлено у межах кримінального провадження цивільний позов.

Зазначені обставини свідчать про наявність підстав для накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_4 .

Так, втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном в цьому випадку є виправданим, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, здійснюється на підставі закону, з метою задоволення суспільного інтересу, з дотриманням принципів пропорційності та справедливої рівноваги.

Згідно із частиною першою статті 7 Директиви 2014/42/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 3 травня 2014 року «Про замороження та конфіскацію засобів та доходів, отриманих злочинним шляхом, у Європейському Союзі», держави-члени повинні вживати необхідних заходів для забезпечення заморожування та збереження майна з метою його подальшої конфіскації.

Так, згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Зважаючи на обставини кримінального правопорушення, яке розслідуються у межах цього кримінального провадження, доводи слідчого про існування ризиків відчуження, знищення, спотворення вказаного майна є цілком обґрунтованими.

Викладене в клопотанні слідчого переконує слідчого суддю у тому, що мета цього заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді запобігання цьому ризику може бути досягнута.

Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження є оціночними поняттями. Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що будь-яке втручання у право особи з боку держави має забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

На переконання слідчого судді, загальні інтереси суспільства у вигляді досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України (зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування тощо), виправдовують ступінь втручання у право власності особи, яке пов`язане з накладенням арешту на належне їй майно.

Разом з тим, згідно з ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

У зв`язку з викладеним, слідчий суддя доходить висновку про часткове задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно, підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , , а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:02:357:0035, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2016340312101, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_4 ; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , номер об`єкта нерухомого майна 1619382712101, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_4 , з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (цивільний позов), встановивши заборону власнику їх відчуження та розпорядження.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України,-

УХВАЛИВ:

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт у кримінальному провадженні № 42025000000001244 від 19.12.2025, на майно підозрюваної підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , з метою забезпечення конфіскації майна, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), встановивши його власнику заборону на відчуження та розпорядження, а саме:

- земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:02:357:0035, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2016340312101, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_4 ;

- житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , номер об`єкта нерухомого майна 1619382712101, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_4 .

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1