Рішення № 137785717, 29.06.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 761/51683/25

провадження № 2/753/9598/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Маркєлової В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» звернулось до Шевченківського районного суду м. Києва з зазначеним позовом.

16.03.2026 на адресу Дарницького районного суду м. Києва на підставі ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 19.12.2025 надійшла цивільна справа №761/51683/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою від 31.03.2026 Дарницький районний суд м. Києва прийняв справу до свого провадження.

Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором № 3596308689-482655 від 03.10.2021 у розмірі 22 015,00 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» та ОСОБА_1 03.10.2021 уклали Договір про надання коштів у позику № 3596308689-482655. Згідно з умова Договору, Кредитодавець зобов`язується надати кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим Договором. ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 10.01.2022, утворилась заборгованість у розмірі 22 015,00 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7 500,00 грн, по процентам в розмірі 14 515,00 грн, чим порушуються права та інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК».

Ухвалою від 31.03.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; призначив справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; установив сторонам строк для подання заяв по суті справи; задовольнив клопотання позивача про витребування доказів.

27.04.2026 до суду від АТ КБ «Приватбанк», на виконання вимог ухвали суду від 31.03.2026 надійшли витребувані докази.

Відповідачка подала відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що строк позовної давності для звернення до суду пропущено, посилаючись на те, що останній платіж було здійснено у листопаді 2021 року, а позивач звернувся до суду лише у грудні 2025 року. Крім того, вона вказує на невідповідність нарахованих відсотків сумі отриманого кредиту, вважаючи їх розмір неспівмірним та завищеним. Відповідачка також просить відмовити у задоволенні позову в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, вказуючи, що справа є типовою та шаблонною, а сама відповідачка перебуває у складному матеріальному становищі, є внутрішньо переміщеною особою, багатодітною матір`ю та перебуває у відпустці по догляду за дитиною.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» та ОСОБА_1 03.10.2021 уклали Договір № 3596308689-482655.

Відповідно до частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Сторони погодили, що договір укладається у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». За умовами договору підписання позичальником договору відбувається за допомогою одноразового ідентифікатора.

Сторони погодили, зокрема:

суму кредиту - 7 500,00 грн;

строк кредиту - 10 днів;

дату повернення - 12.10.2021;

порядок нарахування процентів;

відповідальність за невиконання умов кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При укладенні кредитного договору сторони досягли згоди щодо предмету та строку дії договору, порядку його укладення.

У статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до наданої відповіді АТ КБ «Приватбанк» судом встановлено, що на ім`я ОСОБА_2 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 . Відповідно до наданої Банком виписки,03.10.2021 на рахунок Відповідачки здійснено зарахування коштів у розмірі 7 500,00 грн.

Згідно з довідкою-повідомленням Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС ЛІНК» та підтвердженням Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», суд установив, що 03.10.2021 о 10:19:31 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта на суму 7 500,00 грн, маскований номер картки НОМЕР_2 , призначення платежу: Видача кредитних коштів, Договор займа № 3596308689-482655.

Отже, Судом встановлено факт видачі Відповідачці кредитних коштів за зазначеним кредитним договором.

Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до умов Кредитного договору, сторони погодили, зокрема:

п.2.1. Кредит надається строком на 10 (десять діб ) днів, (далі - «Лояльний період») початком якого є дата підписання Договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок Кредитодавця.

п. 3.5. Кредитного договору Сторони погоджуються що у випадку користування Кредитом з боку Позичальника більше за визначений Лояльним періодом, встановлении? п.2.1 Договору або додатковими угодами між Сторонами зобов`язання Позичальника за цим Договором продовжуються на весь період користування Кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 3.4 цього Договору Процентна ставка менша ніж 2 (два) відсотки від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, то правила нарахування процентів за Процентною ставкою визначеною п.3.4 Договору скасовуються з моменту початку і?х застосування і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування Кредитом, а саме 2,2% (два цілих два десятка процента) за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати укладення Договору і до дня повного повернення Кредиту. Таким чином зобов`язання Позичальника по сплаті процентів за користування Кредитом в розмірі 1,85 розповсюджуються на весь період користування Кредитом з моменту укладення цього Договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені Позичальником до моменту завершення строку, встановленого п.2.1 Договору.

3.5.1. Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.3.3. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування.

3.5.2. При цьому, Позичальник розуміє та погоджується, що застосування процентної ставки без знижки не можливо вважати зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Позичальника, оскільки надання Кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах процентної ставки, передбаченої цим Договором, а можливість отримання знижки забезпечена для Позичальника лише як для учасника програми Лояльності та лише за умови виконання вимог для її застосування, передбачених цим Договором.

3.6. Сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Лояльного Періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні 212 ст. ЦК, що має наслідком подовження строку користування Кредитом на наступних умовах :

3.7. Зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення Лояльного Періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного Періоду.

3.8. З наступного дня після закінчення Лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 803 ( вісімсот три ) процента річних, що становить 2.2 проценти в день від суми Кредиту за кожен день користування ним.

Відповідно до п. 9.4. Невід`ємною частиною цього Договору є «Правила надання позики на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок»». Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких знаходиться на Сайті Кредитодавця : https://koshelok.net.

Згідно з детальним розрахунком заборгованості за кредитним договором № 3596308689-482655 від 03.10.2021 судом встановлено, що Позивач здійснював нарахування процентів за користування кредитом за період з 03.10.2021 по 10.01.2022 (100 днів: 10 днів - строк кредитування; 90 днів - відповідно до п. 3.7. Кредитного договору).

Суд відхиляє доводи Відповідачки щодо завищеного розміру позовних вимог як необґрунтоване, оскільки Позивач здійснював нарахування відсотків за Кредитним договором виключно у межах на та умовах погоджених сторонами у Кредитному договорі.

Розрахунок Позивача є правильним та відповідає умовам укладеного Договору. Суд установив, що відповідачка здійснила часткову оплату за Договором на загальну суму 1 985,00 грн. З урахуванням часткового погашення, залишок заборгованості за тілом кредиту становить 7 500,00 грн, а за відсотками - 14 515,00 грн, разом - 22 015,00 грн.

Відповідачка у відзиві зазначила, що має скрутне матеріальне становище, є внутрішньо переміщеною особою, має на утриманні трьох малолітніх дітей, офіційно не працевлаштована оскільки перебуває у відпустці по догляду за малолітньою дитиною віком 1 рік, на підтвердження чого до відзиву долучила копію посвідчення батьків багатодітної сім`ї та копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи Відповідачки.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, тому сама по собі наявність на утриманні малолітніх дітей, тимчасове безробіття та перебування на обліку як внутрішньо переміщеної особи не є передбаченими законом підставами для звільнення особи від виконання договірних зобов`язань, які вона добровільно на себе взяла.

Водночас Суд роз`яснює відповідачці, що вона має право подати до суду заяву про розстрочення виконання судового рішення, але не більше, ніж на строк до 12 місяців.

Щодо тверджень Відповідачки про застосування наслідків спливу позовної давності суд зазначає таке.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина перша статті 257 Цивільного кодексу України). Для зобов`язань з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається з наступного дня після закінчення строку виконання (частина п`ята статті 261 Цивільного кодексу України). У цій справі строк кредитування (з урахуванням передбаченого пунктом 3.6 Договору подовження на 90 днів) закінчився 10.01.2022. Отже, перебіг трирічного строку позовної давності за вимогами Позивача розпочався 11.01.2022.

В умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану з 24.02.2022 до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25)).

Законом України від 14.05.2025 № 4434-ІХ «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», що набрав законної сили 04.09.2025, виключено пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення (частина третя статті 263 Цивільного кодексу України).

Перебіг позовної давності за вимогами Позивача розпочався 11.01.2022, тому станом на момент введення воєнного стану трирічний строк не сплив. Його перебіг спочатку продовжувався на час дії карантину та воєнного стану, а з 30.01.2024 до 04.09.2025 був законодавчо зупинений. З огляду на те, що обчислення строку позовної давності було відновлено 04.09.2025, станом на дату звернення Позивача до суду трирічний строк позовної давності не сплив. За наведених обставин доводи Відповідачки про застосування наслідків спливу позовної давності є необґрунтованими.

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо розподілу судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України.

Оскільки позов задоволено повністю, тому з Відповідачки на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Також позивач просив стягнути з Відповідачки витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Ч. 2 ст. 137 цього Кодексу встановлено, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Ч. 3 ст. 137 цього Кодексу встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст.2 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Ч. 3 ст. 137 цього Кодексу встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Наданими суду доказами (в копіях): - договором про надання правничої (правової) допомоги від 12.02.2025,- додатком від 11.08.2025 до договору про надання правової допомоги від 12.02.2025 доведено, що послуги з професійної правничої допомоги на суму у розмірі 10 000,00 грн Позивачу надавав адвокат Гурський Г.Ю.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство містить критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Ч. 4 ст. 137 ЦПІК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Оцінюючи докази з метою розподілу судових витрат суд зауважує наступне.

Суд враховує висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Верховного Суду у справі № 922/445/19, в яких, серед іншого наголошено, що в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

У цій справі Відповідачка заявила клопотання про зменшення розміру понесених іншою стороною витрат до 0 грн.

Також суд враховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд, оцінивши докази, вважає, що у цій справі, яка є справою незначної складності, витрати у розмірі 10 000,00 грн не є співмірними із складністю справи, є завищеними щодо іншої сторони спору, та не відповідають виконаній адвокатом роботі, у зв`язку з чим вивчивши доводи, викладені у заяві про розподіл судових витрат на правничу допомогу, дослідивши матеріали справи та надані суду докази, враховуючи клопотання відповідача, часткове задоволення позовних вимог, характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про задоволення заяви представника позивача про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу - у розмірі 4 000,00 грн.

Отже, розподілу підлягають витрати у розмірі 4 000,00 грн (які охоплюють Оформлення документів щодо надання правничої (правової) допомоги (додаток до договору про надання правової допомоги); Збір та аналіз доказів, формування правової позиції, визначення підсудності справи та платіжних реквізитів для сплати судового збору; Складання позовної заяви; Формування додатків (доказів) до позовної заяви,(для суду та відповідачу); Відправка позову стороні, до суду, формування матеріалів адвокатського досьє по справі) які є співмірними за переліченими вище критеріями та необхідними у цій справі. У стягненні 6 000,00 грн, суд відмовляє, оскільки витрати у цьому розмірі є завищеними щодо іншої сторони спору, та не відповідають виконаній адвокатом роботі.

Керуючись нормами ст. 133, 137, 141, 259, 263, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» заборгованість за кредитним договором № 3596308689-482655 від 03.10.2021 у розмірі 22 015,00 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн, а всього - 28 437,40 грн.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК», код ЄДРПОУ 40842831, місцезнаходження: Київська обл., Бучанський р-н, с. Чайки, вул. Антонова, буд. 8-А.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце перебування за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду безпосередньо шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення ухвалено за відсутності учасників справи та складено 29.06.2026.

Суддя В.М. Маркєлова