Рішення № 137785682, 08.06.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/18382/21

Провадження № 2/752/156/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2026 року м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду м. Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Білас С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Найда Ольга Іванівна про розірвання договору дарування, -

у присутності:

представника позивача: Дорошенка Є.В. - адвокат (ордер серії СВ №1056807 від 22.06.2023р.)

представника відповідача 1: Кубрака Ю.І. - адвокат (ордер серії СВ №1100539 від 24.09.2024р.)

представника відповідача 2: Ткаченко О.В. - адвокат (ордер серії АА №1430059 від 19.01.2024р.)

третя особа: не з`явилась,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Найда Ольга Іванівна про розірвання договору дарування, за яким просить розірвати Договір дарування квартири від 20.03.2018р., а саме квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , що посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найдою О.І., зареєстровано в реєстрі за №172; скасувати рішення державного реєстратора Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва Найди О.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 40204439 від 20.03.2018р. 13:01:10 та запис про право власності 25325588 від 20.03.2018р. 12:16:24, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 733169380361, квартира, загальна площа (кв.м.): 79,9, житлова площа (кв.м.): 35,2, опис: складається з 2-х кімнат, адреса: АДРЕСА_2 , власник ОСОБА_2 .

В обгрунтування позову зазначено, що 24.09.2015р. ОСОБА_4 набув в особисту приватну власність квартиру АДРЕСА_1 . 20.03.2018р. ОСОБА_4 подарував цю квартиру сину ОСОБА_2 , про що був укладений Договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найдою О.І.,

зареєстровано в реєстрі за №172. Після укладення Договору дарування відповідач намагається виселити позивача та його дружину з подарованої йому квартири. 23.09.2019р. відповідач прибув до квартири та наніс легкі тілесні ушкодження ОСОБА_1 , тобто вчинив злочин проти життя і здоров`я дружини дарувальника. 03.12.2019р. до Голосіївського районного суду міста Києва Київською місцевою прокуратурою №1 передано обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019100010007281 за обвинуваченням ОСОБА_2 в вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. З посиланням на ч. 1 ст. 727 Цивільного кодексу України ОСОБА_4 просив суд розірвати Договір дарування.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 13.08.2021р. відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_4 , постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

За ухвалою суду від 21.09.2022р. провадження у справі зупинено до залучення до участі у справі правонаступника позивача ОСОБА_4 , який вибув із справи у зв`язку із смертю.

Ухвалою суду від 19.09.2023р. поновлено провадження у справі №752/18382/21, залучено до участі у справі правонаступника позивача ОСОБА_1 , призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 29.10.2024р. заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , та заборонено її відчуження.

06.09.2024р. до суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про зміну підстав позову, за якою позивачка просила суд розірвати Договір дарування квартири від 20.03.2018р., а саме квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найдою О.І., зареєстровано в реєстрі за номером 172; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .

У заяві про зміну підстав позову зазначено, що вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 06.10.2023р. ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. Ухвалою Київського апеляційного суду від 23.04.2024р. вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 06.10.2023р. залишено в силі. На підставі ч. 1 ст. 727 Цивільного кодексу України ОСОБА_4 просив розірвати Договір дарування. Після відкриття провадження в даній справі позивач ОСОБА_4 помер, і ОСОБА_1 , як спадкоємиця ОСОБА_4 , залучена до справи як його правонаступниця. Позивачці стало відомо, що спірна квартира 11.08.2023р. була відчужена відповідачем ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу. Відтак, як вказує позивачка, первісно обраний спосіб захисту порушеного права не забезпечить його відновлення в належний спосіб. Позивачка вважає, що оскільки за наявності обставин розірвання договору дарування ОСОБА_2 було відчужено майно з метою ухилення виконання рішення суду щодо повернення майна, позивачка набула майнове право саме на витребування спірного майна із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 ,

тобто на пред`явлення віндикаційного позову, оскільки відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, право на витребування майна від добросовісного набувача, передбачена ст. 388 Цивільного кодексу України, переходить до спадкоємців власника. При цьому, як вказує позивачка, вимога про витребування квартири на її користь у цій справі містить легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, оскільки її з порушенням вимог закону було позбавлено права на спадкове майно, а, отже, відповідає завданням цивільного судочинства - ефективному захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів особи.

Ухвалою суду від 08.05.2024р. залучено до участі у справі співвідповідача ОСОБА_3 .

Відповідачем 2 ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву, за яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, вказуючи про їх необгрунтованість. Вказує, що право на розірвання договору дарування є строковим, адже воно існує доти, поки існує річ, яка є предметом договору. Розірвання договір дарування дарувальник вправі лише за умови наявності дарунка в натурі, тобто коли дарунок на момент пред`явлення такої вимоги є збереженим. Збереженість дарунка передбачає знаходження дарунка у власності саме обдаровуваного, а не лише його фізична наявність як речі - предмета матеріального світу. Відсутність дарунка у власності обдаровуваного не відповідатиме критерію збереженості дарунка. Також відповідач 2 звертає увагу на те, що шляхом подання заяви про зміну підстав позову із зазначенням у ній у той же час зміни предмету позову, а саме заміною позовних вимог щодо скасування рішення державного реєстратора на вимогу витребування майна з чужого володіння, позивачем фактично подано новий позов. Окрім того, як вказує відповідач 2, постає питання щодо статусу правонаступника в цій праві як спадкоємиці позивача. Так, при поданні вимоги щодо витребування майна ОСОБА_1 посилається на права спадкоємиця на захист своїх спадкових справ. При цьому вимоги щодо витребування належить власнику майна, в той час як спадкодавець на момент відкриття спадщини не був власником спірного майна, а здійснив його відчуження ще у 2018 році. Відповідач 2 акцентує увагу на тому, що на момент укладення договору купівлі-продажу спірної квартири були відсутні будь-які обтяження або зареєстровані обмеження щодо продажу вказаного майна. Нотаріусом були перевірені відсутність арешту заборони відчуження нерухомого майна, податкової застави, відсутність обтяження іпотекою майна, яке є предметом договору, а також інформацію щодо продавця в Єдиному реєстрі боржників. Отже, враховуючи наявність волі власника майна на його відчуження, відсутність зареєстрованих обтяжень на майно, покупець ОСОБА_3 законним шляхом набула своє майно. Таким чином, враховуючи, що на момент укладення договору купівлі-продажу квартири як і на час пред`явлення позовних вимог позивачем, власником спірної квартири був відповідач 1, чия воля на відчуження майна підтверджується укладеним договором купівлі-продажу, витребування майна від добросовісного набувача - відповідача 2, є неможливою. Також відповідач 2 звертає увагу на неправомірні дії правонаступника позивача ОСОБА_1 , яка перешкоджає у праві

користування набутим майном відповідачу 2 та не надає можливості потрапити їй до своєї власності протягом тривалого часу, у зв`язку з чим остання була вимушена звернутись у поліцію, а згодом до суду за захистом своїх прав як власника майна із позовом про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення із житлового приміщення ОСОБА_1 .

Стороною відповідача 1 подано відзив на заяву про зміну підстав позову, за якою сторона просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що на підставі Договору дарування у встановленому законом порядку набув право власності на спірну квартиру. На момент вирішення справи по суті дарунок, а саме квартира АДРЕСА_1 11.08.2023р. згідно Договору купівлі-продажу була відчужена третій особі - ОСОБА_3 , тому правові наслідки для повернення дарунка в натурі на підставі ч. 1 ст. 727 Цивільного кодексу України не виникають. З огляду на те, що позовна вимога про витребування нерухомого майна з незаконного володіння має похідний характер від основної позовної вимоги, яка задоволенню не підлягає, тому також у задоволенні вказаної похідної вимоги слід відмовити.

ОСОБА_2 подав також письмові пояснення, за якими пояснює, що в 1983 році одружилися його батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Проживали батьки разом із відповідачем 1 у Києві та з 2000р. житловому будинку с. Вишеньки Бориспільського району Київської області. В 1994 році помер дід в с. Кантакузівка, Черкаської обл., (батько ОСОБА_4 ). В 1998 батько забрав до себе в с. Вишеньки бабусю ОСОБА_6 , яка через свій похилий вік та стан здоров`я потребувала постійного стороннього догляду, цей догляд вирішив надати батько за згодою мами. Отже до дати розлучення батьків, а це 17.03.2009р. постійно разом проживала матір батька, над якою майже весь час здійснювала догляд мати відповідача 1. Після розлучення батьків відповідач 1 разом зі своєю матір`ю стали проживати в м. Київ, а батько залишився проживати разом з своєю мамою в с. Вишеньки. У зв`язку з великим навантаженням у батька, як по роботі, так і по догляду за своєю мамою, відповідач 1 разом із своєю мамою запропонували батьку найняти няню на платній основі, яка буде йому варити їсти та здійснювати догляд за його мамою. Спершу нянею була найнята ним з числа родини, потім згодом він знайшов іншу няню. Також за порадою знайомої з Борисполя була найнята ОСОБА_7 (позивач по справі), з якою відповідач 1 познайомився в с. Вишеньки, адже теж періодично надавав допомогу своїй бабусі і відвідував батька. Здійснювала вона догляд за бабусею відповідача 1 ОСОБА_6 до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 на платній основі. В період, коли ще була жива бабуся ОСОБА_6 , батько, враховуючи те, що няня ОСОБА_7 є мешканкою іншого міста, запропонував їй пожити разом з його мамою в одному будинку в с. Вишеньки безкоштовно, так як він у цей час проживав у двокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , звідки йому було зручно ходити на роботу. На дану пропозицію вона погодилася, де вона і проживає до сьогодні. З дозволу батька вона забрала до себе проживати свою сестру ОСОБА_8 (за якою теж доглядала). Після смерті бабусі батько прийняв спадщину у вигляді двох земельних ділянок (пай). Враховуючи те, що померла мама батька, відповідно припинилася оплата за надані нею послуги, у зв`язку з цим батько запропонував їй працевлаштуватися консьєржкою в багатоповерховий

будинок, де він проживав на мінімальну заробітну плату, не виганяючи її із сестрою з житлового будинку с. Вишеньки. На дану пропозицію вона погодилася. Працюючи консьєржкою в цьому домі, вона, маючи достатній вільний час, почала готувати батьку їсти, прибирати у квартирі, прати йому одяг, так вона зайшла у квартиру і з його дозволу стала проживати разом з ним у цій квартирі, не їздивши в с. Вишеньки, а її сестра залишилася проживати в с. Вишеньки, де проживає і до цього часу. У лютому 2018 року зателефонував батько відповідачу 1 та запропонував зустрітися за межами квартири, при зустрічі наполіг, як єдиному сину, за життя передати в дар квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , не залишаючи її. 20.03.2018р. у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу уклали договір дарування вказаної квартири. На підставі договору дарування відповідач 1, як власник квартири, переоформив з батька на себе особові рахунки за житлово-комунальні послуги. Після переоформлення на себе батьку на квартиру в паперовому вигляді почали приходити платіжки на ім`я відповідача 1. Коли ОСОБА_1 побачила, що прийшли такі платіжки, відразу вчинила сварку. Батько зателефонував відповідачу 1 і поділився розмовою про те, що ОСОБА_7 заставляє його, щоб він ішов до нотаріуса і розірвав договір, інакше вона припиняє робити все по квартирі. Але так він і не пішов, а давав їй кошти на оплату за ЖКП, які вона в нього брала, але не сплачувала принципово. Внаслідок таких дій відбулась подія, яка призвела до порушення кримінальної справи. Відповідач 1 наголошує про те, що під час відібрання пояснення від нього працівник поліції повідомив, що надійшла заява від громадянки ОСОБА_1 про те, що відповідач 1 завдав їй легких тілесних ушкоджень у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . Тобто, в цей момент відповідач 1 вперше дізнався, що колишня няня ОСОБА_7 стала ОСОБА_1 , а вже згодом дізнався від батька про їх одруження. Тому, відповідач 1 наголошує на тому, що на момент заподіяння тілесних ушкоджень йому не було відомо, що позивач ОСОБА_1 була дружиною батька. Потім, пізніше батько розповів, що дійсно уклав шлюб 19.01.2019р. із ОСОБА_1 , не повідомляючи нікому, на цьому наполягла сама ОСОБА_1 , також вона його примусила переписати на неї таємно заповіт, змінивши раніше складений ним заповіт на брата ОСОБА_10 , якого він усиновив. Також відповідач 1 зазначає про те, що ніколи не бачив Договору, укладеного між батьком та його представником у справі та вважає, що батько не міг укласти такий договір. Відповідач 1 пояснює, що під час цього судового процесу в нього виникли труднощі з роботою, його звільнили з роботи, внаслідок чого припинилися доходи (кошти), сплачувати за ЖКП не мав можливості. Також його постійно обурювало те, що він, як власник квартири, і пам`ять від батька не може вільно зайти у квартиру, включити телевізор, приготувати собі їжу і т.д., що притаманне власнику квартири, тому вирішив у червні 2023 року звернутися до свого представника із запитанням, чи можна продати квартиру, на що він відповів, що можна, оскільки заборон на відчуження немає. Одразу відповідач 1 розмістив оголошення про продаж квартири в системі інтернет Facebook, на оголошення відгукнулась ОСОБА_3 , який перед укладенням даного договору відповідач 1 повідомив про те, що у квартирі проживає одна особа без реєстрації, яка не впускає у квартиру і показати не може, є лише

правові документи на квартиру та технічний паспорт, а також на вулицю теж не може вільно вийти збирати додаткові документи для купівлі-продажу даної квартири по причині мобілізаційного віку, на що вона відповіла: «це не твої питання, мені дай лише довіреність, сама все вирішу». Після отриманого завдатку відповідач 1 пішов разом з ОСОБА_11 до поряд розташованого приватного нотаріуса, де на її ім`я оформив довіреність на представництво інтересів відповідача 1 у всіх інстанціях. Коли укладався договір купівлі-продажу квартири 11.08.2023р. у приватного нотаріуса, ніяких заборон на укладення такого договору не існувало, це підтверджували відповідні документи. Від продажу квартири відповідач 1 отримав від ОСОБА_11 в цілому грошові кошти в сумі 4 180 000,00 грн., що еквівалентно на той час 110 000,00 доларів США, з оформленням нотаріальних послуг. На більшу частину отриманих коштів, як зазначає, бере пайову участь у будівництві нового житлового будинку м. Києві як це колись у свій час зробив батько ОСОБА_4

29.11.2024р. до суду надійшла заява позивача в порядку ч. 3 ст. 199 ЦПК України та ч. 3 ст. 264 ЦПК України, за якою просить визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 11.08.2023р. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . У заяві зазначається, що 11.08.2023р. відповідач 1, достеменно знаючи про наявність судового спору щонайменше з 21.09.2022р., оскільки безпосередньо брав участь у судовому засіданні в даній справі, відчужив спірну квартиру на користь ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу. Вказаний Договір купівлі-продажу має бути визнаний недійсним, оскільки позовні вимоги про розірвання договору дарування нерухомого майна стосуються квартири, яка відчужена за оспорюваним правочином (пов`язаний із предметом спору правочин); при подачі позову позивач не міг включити вимогу про визнання недійсним правочину від 11.08.2023р., оскільки на момент звернення до суду вказаного правочину не існувало (причини, з яких позивач не включив дану вимог до первісного позову, від нього не залежать); правочин у вигляді Договору купівлі-продажу буде суперечити закону, оскільки вчинений для уникнення виконання судового рішення. На думку позивача, Договір купівлі-продажу має бути визнаний недійсним з тих підстав, що його укладено з метою уникнення виконання рішення суду в даній справі. Позивач вказує, що оспорюваний Договір купівлі-продажу, окрім невідповідності загальним засадам цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України), в повній мірі підпадає під поняття «фраудаторності правочину». За своєю суттю, позивач у даній справі є кредитором, а відповідач - боржником. Відчуження квартири на користь ОСОБА_11 відбулось у період судового розгляду щодо квартири, яка у випадку задоволення позовних вимог мала бути повернути у власність позивачу, що де-факто можна розцінити як «борг», та направлене на уникнення виконання відповідного судового рішення (сплати боргу) в разі задоволення позову. У спірній квартирі, як вказує позивачка, проживала та проживає виключно вона. Ключі від квартири також є виключно в неї. Покупець по Договору купівлі-продажу, який оспорюється позивачем, жодного разу не приходила оглядати квартиру перед придбанням. Будь-яких дій як особа, яка бажає придбати квартиру за 100 000,00 доларів США, на вчиняла, оплату вочевидь не

здійснювала. Після придбання нерухомості відповідачка ОСОБА_11 зареєструвалась у квартирі сама та зареєструвала там свою неповнолітню доньку. Позивач вказує, що унаслідок вчинення обдаровуваним злочину проти життя і здоров`я дарувальника, останній набув право вимагати розірвання договору дарування нерухомого майна. На дату пред`явлення вимоги про розірвання договору дарування була дотримана така вимога ст. 727 Цивільного кодексу України щодо збереження майна за обдаровуваним. Але в будь-якому випадку, Договір купівлі-продажу вчинений без наміру створення правових наслідків, тобто є фіктивним правочином, що був спрямований виключно на унеможливлення повернення майна дарувальнику. У даному випадку, внаслідок визнання Договору купівлі-продажу від 11.08.2023р. недійсним, як вчиненого фіктивно, без наміру створення правових наслідків, дарунок є збереженим.

Відповідачем 2 подано заперечення на заяву позивача в порядку ч. 3 ст. 199 ЦПК України та ч. 3 ст. 264 ЦПК України. На думку відповідача 2, вимога про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 11.08.2023р. не підлягає задоволенню. Вказує, що посилання позивача на наявність ознак фраудаторності оспорюваного договору не може заслуговувати на увагу, оскільки позивач не є по відношенню до відповідача кредитором, оскільки правовідносини, що розглядаються в рамках цього провадження виникли на підставі договору дарування, який є одностороннім, безоплатним та не створює обов`язків в обдаровуваного перед дарувальником або його спадкоємцями. В той же час фраудаторні правочини в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах, зокрема, в банкрутстві, при неплатоспроможності банків, у виконавчому провадженні.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 14.05.2025р. закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, заслухавши думку учасників справи, судом встановлено наступне.

20.03.2018р. між ОСОБА_4 , як дарувальником, та ОСОБА_2 , як обдаровуваним, був укладений Договір дарування квартири, за умовами якого дарувальник передав безоплатно у власність, а обдаровуваний прийняв квартиру АДРЕСА_1 . Квартира складається з двох жилих кімнат, житлова площа складає 35,2 кв.м., загальна площа квартири складає 73,9 кв.м.

Вказаний Договір дарування посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найдою О.І., зареєстровано в реєстрі за №172.

Дарувальник за Договором дарування ОСОБА_4 , правонаступником якого є його дружина ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом про розірвання цього Договору з підстав ч. 1 ст. 727 Цивільного кодексу України, яка визначає, що дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо обдаровуваний умисно вчинив кримінальне правопорушення проти життя, здоров`я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей.

Так, вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 06.10.2023р. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваний мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23.04.2024р. вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 06.10.2023р. щодо ОСОБА_2 залишено без змін.

Указаним вироком встановлено, що 28.08.2018р. близько 18:50 у ОСОБА_2 , який перебував у приміщенні квартири АДРЕСА_1 , на грунті особистих неприязних відносин до ОСОБА_1 виник умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень останній. З цією метою, діючи умисно, ОСОБА_2 наніс ОСОБА_1 удар кулаком в область грудей, два удари кулаком правої руки по обличчю. Вирвавшись від ОСОБА_2 , ОСОБА_1 побігла в сусідню кімнату, однак ОСОБА_12 наздогнав її та наніс удар ногою у стегно та близько 5 ударів кулаками по потилиці. Довівши свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_2 покинув місце вчинення кримінального правопорушення. Протиправними діями ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_1 заподіяно тілесні ушкодження у виді осадження м`яких тканин голови, що відносять до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_2 умисно вчинив кримінальне правопорушення проти життя, здоров`я дружини дарувальника за Договором дарування, що надає право за ч. 1 ст. 727 Цивільного кодексу України вимагати розірвання Договору дарування, про що і заявлено було дарувальником ОСОБА_4 шляхом подання відповідного позову до суду.

Згідно з ч. 4 ст. 727 Цивільного кодексу України дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо на момент пред`явлення вимоги дарунок є збереженим.

Отже, дарувальник може вимагати розірвання договору дарування лише в тому разі, коли дарунок на момент пред`явлення вимоги є збереженим, тобто знаходиться у власності обдаровуваного і його стан відповідає його призначенню. Якщо є предмет договору дарування в обдаровуваного відсутній (наприклад, відчужений третім особам - подарований, проданий тощо або знищений), то дарувальник не вправі вимагати ні розірвання договору, ні повернення йому дарунка, ні відшкодування його вартості.

Станом на день пред`явлення вимоги про розірвання Договору дарування, а саме позову до суду 26.07.2021р., квартира, яка є предметом Договору дарування, перебувала у власності обдаровуваного ОСОБА_2 , а значить дарувальник мав таке право вимоги, виходячи з положень ч. 4 ст. 727 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, у період розгляду даної справи про розірвання Договору дарування обдаровуваний ОСОБА_2 , який є відповідачем 1 у справі, відчужив квартиру за Договором купівлі-продажу квартири від 11.08.2023р. покупцю ОСОБА_3 . Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Кондратенко Ю.В., зареєстровано в реєстрі за №2401.

Згідно п. 4. Договору купівлі-продажу відчуження вчинено за домовленістю сторін за 4 180 000,00 грн.

За п. 6 Договору купівлі-продажу продавець своїм підписом під цим Договором підтверджує факт повного розрахунку за продану квартиру, одержання від покупця грошей у сумі за 4 180 000,00 грн. відповідно до вимог чиненого законодавства, встановлених щодо проведення розрахунків під час укладення договорів купівлі-продажу, що підлягають нотаріальному посвідченню, та відсутність по відношенню до покупця будь-яких претензій фінансового чи майнового характеру.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Як наслідок, не виключається визнання недійсним договору, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 Цивільного кодексу України).

У постанові Верховного Суду від 07.10.2020р. у справі №755/17944/18 зазначено, що договором, який вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

За правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 03.07.2019р. у справі №369/11268/16-ц, яка погодилася з висновками, зробленими в постанові Верховного Суду від 28.02.2019р. у справі №646/3972/16-ц, позивач вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 Цивільного кодексу України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК країни.

Проаналізувавши Договір купівлі-продажу на ознаки фраудаторності, суд погоджується з позивачем та вважає його таким, виходячи із сукупності наступних обставин.

Так, спірний Договір купівлі-продажу укладений у період розгляду даної справи про розірвання Договору дарування.

При цьому, як вбачається прокурором Київської місцевої прокуратури №1 27.11.2019р. затверджено Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019100010007281 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 04.12.2019р. у справі №752/25089/19 призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні №12019100010007281 відносно ОСОБА_2 .

Наведе свідчать про обізнаність ОСОБА_2 про наявність кримінального провадження №12019100010007281 щодо нього та розгляд Голосіївським районний судом міста Києва справи за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та те, що він усвідомлював майбутні негативні наслідки у випадку ухвалення судом обвинувального вироку щодо себе та наявності в позивача в даній справі права вимагати розірвання Договору дарування.

Окрім того, згідно п. 8 спірного Договору купівлі-продажу відповідач 1, як продавець, запевнив, що щодо відчужуваної квартири на момент підписання цього Договору не ведуться судові спори.

Це запевнення не відповідало дійсності за наявності спору в даній судовій справі, що у свою чергу, свідчить про відсутність добросовісності зі сторони відповідача 1 при укладанні Договору купівлі-продажу.

Також відповідно до п. 10 Договору купівлі-продажу квартира, що відчужується, візуально оглянута мною, покупцем, до оформлення цього Договору. Недоліки або дефекти, які перешкоджали б її використанню за призначенням, на момент огляду виявлені не були. Продавець свідчить, що квартира перебуває в належності технічному стані, прихованих дефектів, недоліків, самовільних перепланувань у квартирі немає.

У пункті 16 Договору купівлі-продажу визначено, що за домовленістю сторін, продавець повністю звільнить відчужувану квартиру для вільного користування і безперешкодного володіння нею покупцем до 12.08.2023р.

Зазначена інформація в п. 10 та п. 16 Договору має розбіжності з поданими відповідачем 1 через систему Електронний суд 26.11.2024р. письмовими поясненнями, де він вказує, що після смерті батька і до продажу квартири 11.08.2023р. у квартирі проживала без реєстрації ОСОБА_1 ; перед укладенням Договору купівлі-продажу повідомив ОСОБА_11 проте, що у квартирі проживає одна особа без реєстрації, яка не впускає у квартиру, і показати квартиру не може, є лише документи на квартиру та технічний паспорт. Також пояснив ОСОБА_11 , що на вулицю вільно вийти не може, щоб збирати додаткові документи для купівлі-продажу даної квартири по причині мобілізаційного віку, на що вона відповіла «це не твої питання, мені дай лише довіреність, сама вирішу».

Отже, в даному випадку недобросовісність у діях при укладенні спірного Договору купівлі-продажу вбачається не тільки зі сторони відповідача 1, а й зі сторони відповідача 2.

Виходячи з цього, не можна з упевненістю стверджувати, що розрахунки відбулись між сторонами, або відбулись у розмірі, що зазначений у Договорі купівлі-продажу.

Так, у матеріалах справи наявна квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки №0099210004 від 11.08.2023р. на суму 41 800,00 грн. про сплату збору з операцій придбавання (купівлі-продажу) нерухомого майна, платник ОСОБА_3 .

Однак, крім умови в Договорі купівлі-продажу про те, що між сторонами відбувся повний розрахунок за продану квартиру, інших доказів факту сплати коштів за квартиру немає, а з урахуванням того, як встановлено невідповідність інформації, зазначеної в Договорі купівлі-продажу, поданим пояснненям у справі, без сумніву констатувати факт перерахування лише зазначеним у Договорі підстав немає.

До того ж, у поясненнях відповідач 1 зазначає, що на більшу частину отриманих коштів бере участь у будівництві нового житлового будинку в м. Києві, разом з тим жодного доказу цьому не надає.

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення виконання судового рішення.

Як наслідок цьому, є визнання такого договору недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України).

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що є підстави для визнання Договору купівлі-продажу, укладеного 11.08.2023 року між відповідачем 1 та відповідачем 2 недійсним.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсним правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, оскільки Договір купівлі-продажу не створює юридичних наслідків для сторін, дарунок за Договором дарування квартири є збереженим.

Верховний Суд у постанові від 17.11.2021р. у справі №539/1509/20 зазначив, що погоджується з доводами заявника про відсутність у судовій практиці Верховного Суду висновку щодо питання застосування норми частини четвертої 727 ЦК при одночасному розірванні договору дарування та оспорюванні правочину з новим власником, однак, зважаючи на те, що розділ 2 «Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону» глави 16 «Правочини» розділу ІV «Правочини. Представництво» розміщений у Книзі першій «Загальні положення» ЦК України, колегія суддів не вбачає підстав для визначення специфіки застосування зазначених положень ЦК України до правовідносин щодо розірвання договору дарування на підставі статті 727 ЦК України. У зазначеному аспекті, суд першої інстанції правильно зазначив, що недійсний правочин не створює правових наслідків для сторін, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, а тому унаслідок визнання недійсним договору дарування від 13 січня 2020 року, як

вчиненого без наміру створення правових наслідків (фіктивний правочин), дотриманими є вимоги щодо збереженості дарунка (частина четверта статті 727 ЦК України). Таким чином, встановивши факт вчинення (підтверджений вироком суду, що набрав законної сили) обдаровуваним злочину проти життя і здоров`я дарувальника, суд першої інстанції, з урахуванням висновків суду про доведеність позивачем фіктивності укладеного в подальшому між сторонами договору дарування від 13 січня 2020 року, що свідчить про збереженість дарунка в обдаровуваного, дійшов правильного висновку про наявність передбачених частинами першою, четвертою статті 727 ЦК України підстав для розірвання договору дарування від 06 листопада 2009 року.

Щодо вимоги про витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України, то слід зазначити, що у спірних правовідносинах це є неправильно обраним способом захисту, оскільки наслідком розірвання договору дарування є повернення обдаровуваним дарунку в натурі, як визначено ч. 5 ст. 727 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а

також їх достатності та взаємному зв`язку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу недійсним та розірвання договору дарування відповідають вимогам закону, зібраним доказам та обставинам справи, в решті позовних вимог слід відмовити.

Судовий збір розподіляється відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Найда Ольга Іванівна про розірвання договору дарування задовольнити частково.

2. Розірвати Договір дарування квартири від 20 березня 2018 року, а саме квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найда О.І., зареєстрований у реєстрі за № 172.

3. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу квартири від 11.08.2023р., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Кондратенко Ю.В., зареєстрований у реєстрі за №2401.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 210,50 (одна тисяча двісті десять грн. 50 коп.) грн. судового збору.

6. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 302,50 (триста дві грн. 50 коп.) грн. судового збору.

7. Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 605,60 (шістсот п`ять грн. 60 коп.) судового збору.

8. Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави 605,60 (шістсот п`ять грн. 60 коп.) судового збору.

9. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

10. Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач 1: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач 2: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Найда Ольга Іванівна ( АДРЕСА_6 ).

Повний текст рішення суду складено та підписано 18.06.2026р.

Суддя Ірина ОЛЬШЕВСЬКА