Рішення № 137785678, 29.06.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/2284/26

Провадження № 2/752/6985/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді - Машкевич К.В., за участю секретаря - Касаткіної А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідачів солідарно 45 932, 75 грн заборгованості, з яких:

1) заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення в розмірі 4 216, 87 грн; інфляційну складову боргу в розмірі 966, 14 грн та 3% річних у розмірі 267, 34 грн;

2) заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 13 333, 81 грн; інфляційну складову боргу в розмірі 2 466, 75 грн та 3% річних у розмірі 700, 27 грн;

3) заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги постачання теплової енергії в розмірі 6 510, 44 грн; інфляційну складову боргу в розмірі 922, 47 грн, 3% річних у розмірі 265,90 грн та пеню в розмірі 323, 54 грн;

4) заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води в розмі 9 569, 73 грн; інфляційну складову боргу в розмірі 2 556, 09 грн, 3% річних у розмірі 680, 78 грн та пеню в розмірі 828, 30 грн;

5) заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії в розмірі 1 440, 32 грн;

6) заборгованість за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води в розмірі 884, 00 грн.

Посилається в позові на те, що КП «Київтеплоенерго» з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.

З 01 листопада 2021 року КП «Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.

На виконання вимог Закону КП «Київтеплоенерго» на підставі типових договорів, підготовлено та опубліковано/оприлюднено:

1. Договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085);

2. Щодо договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ, відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року у разі, якщо співвласники будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, який є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб- сайті органу місцевого самоврядування або веб-сайті виконавця послуги, співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

На виконання вимог закону на офіційному веб-сайті підприємства були оприлюднені індивідуальні типові договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води.

Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов договору є факт отримання послуг споживачем.

Будинок за адресою: АДРЕСА_1 в цілому під`єднаний до мереж тепло-та водопостачання, як і квартира АДРЕСА_2 , а отже відповідачі є споживачами послуг з централізованого постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року споживачами послуг з теплової енергії та постачання гарячої води.

Відповідачі від зазначених послуг у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялися (не відключалися).

В порушення вимог закону відповідачі не сплачують за спожиті послуги, внаслідок чого утворилася заборгованість у приведеному в позові та в зазначені періоди розмірі.

Крім того, відповідно до вимог Закону України « Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року та Закону України» Про комерійний облік теплової енергії та водопостачання» споживачі послуг зобов`язані сплачувати внески за обслуговування вузлів комерційного обліку відповідних послуг.

Ці послуги відповідачі також не сплачують, що також привело до заборгованості в приведеному в позові розмірі.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Позов був зареєстрований судом 20 січня 2026 року та відповідно до статті 33 ЦПК України був визначений склад суду.

Ухвалою суду від 30 січня 2026 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачам копію позовної заяви з додатками.

Відповідно до статті 178 ЦПК України відповідачам був наданий строк для подання відзиву.

09 лютого 2026 року відповідака ОСОБА_2 подала відзив, яким проти позову заперечує.

Посилається на те, що в квартирі встановлено індивідуальні лічильники холодної та гарячої води, які розміщені в загальному коридорі.

Фактичне споживання гарячої води за вказаний у позові період було відсутнім або мінімальним, що підтверджується актами зняття показників та актами прийняття на абонентський облік.

Незважаючи на це, позивач здійснював нарахування відповідно до фактичних показників лічильників.

Інший відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Встановлено, що відповідачі зареєстровані в квартирі АДРЕСА_3 .

Вказана обставина підтверджується Витягом з Реєстру територіальної громади м.Києва, сформованим станом на 13 листопада 2025 року.

КП «Київтеплоенерго» з 01 травня 2018 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а з 1 листопада 2021 року є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

28 березня 2018 року в газеті «Хрещатик» 34 (5085) КП «Київтеплоенерго» на підставі типових договорів підготовлено та опубліковано/оприлюднено Договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» у разі, якщо співвласники будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, який є публічним договором приєднання.

Звертаючись до суду, позивач зазначив, що на виконання вимог закону на офіційному веб-сайті підприємства були оприлюднені індивідуальні типові договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води.

Відповідачі такий договір не укладали.

Судом встановлено та не спростовується відповідачами, вони є споживачами послуг, які надаються позивачем.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідачів становить 35 955, 17 грн.

На вказану суму нараховано інфляційну складову боргу, 3% річних та пеня.

Крім того, нараховано заборгованість за абонентське обслуговування з теплової енергії та за абонентське обслуговування послуг з гарячого водопостачання.

Правовідносини, які склалися між сторонами, врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України « Про теплопостачання», а також Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630.

Правовідносини з постачання теплової енергії та постачання гарячої води регулюються постановою Кабінету Міністрів України №1182 від 11 грудня 2019 року » Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води», а також постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21 серпня 2019 року №1182» Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з з постачання теплової енергії».

Відповідно до частини 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Статтею 7 цього Закону визначені права і обов`язки споживача (індивідуального споживача), зокрема, правом споживача є одержання своєчасно та належної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством і умовами укладених договорів, а обов`язком - оплата наданих житлово-комунальних послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно.

За змістом частини 1 статті 16 Закону комунальні послуги надаються споживачам безперебійно.

Таким чином, відповідачі є споживачами житлово-комунальних послуг, які надаються позивачем.

Відповідно до пункту 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на підставі типового договору.

Крім того, відповідно частин 1 та 2 статті 12 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Судом встановлено, що такі договори відповідачами не укладалися.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

За змістом частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

У тих випадках, коли закон не встановлює обов`язковість певної форми, сторони можуть обирати її на власний розсуд, але в межах чинного законодавства.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Таким чином, якщо умови усного договору виконуються сторонами, то він вважається укладеним, а умови прийнятими обома сторонами.

За змістом частини 1 статті 633 ЦК України договір про надання комунальних послуг є публічним договором.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг.

Як зазначено вище, позивач надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року є виконавцем послуги з постачання теплової енергії та гарячої води.

Відповідно до вимог закону споживачі зобов`язані вносити плату за житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати послуг в повному обсязі.

Це відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України 20 квітня 2016 року в справі 6-2951цс15, яка, з точки зору частини 4 статті 263 ЦПК України, має враховуватися судом.

В порушення вимог закону відповідачі плату за надані послуги не вносять, що привело до виникнення заборгованості.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

З урахуванням викладеного, невнесення плати за надані житлово-комунальні послуги, що привело до виникнення заборгованості, суд вважає вимоги позивача про їх стягнення обгрунтованими.

З Витягу з Реєстру територіальної громади вбачається, що в квартирі зареєстрована, окрім відповідачів, ще одна повнолітня особа.

З вимогами про стягнення заборгованості позивач звернувся лише до відповідачів.

Відповідно до частин 1, 3 статті 9 Закону України « Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Статтею 541 ЦК України визначено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

З точки зору закону квартира як окремий об`єкт нерухомості, є неподільним предметом зобов`язання.

Відповідно до статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Отже, з огляду на солідарний обов`язок споживачів житлово-комунальних послуг, позивач, як кредитор, має право вибору звернутися з вимогою про стягнення заборгованості як до усіх боржників, так і до будь-кого з них окремо.

За змістом частини 4 статті 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Таким чином, після сплати заборгованості відповідачі мають право пред`явити позов до вказаної особи.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобо`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, за відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг, боржник несе відповідальність, передбачену частиною другою статті 625 ЦК України.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Щодо приведених у відзиві заперечень, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

З наданих відповідачкою доказів вбачається, що повірка квартирних засобів обліку гарячої та холодної води була здійснена в листопаді 2024 року, в яких зафіксовано кількість спожитої води.

В той же час, зазначаючи про наявність квартирного засобу обліку відповідачка в відзиві не зазначає, чи передавалися нею, як споживачем, показання лічильника для нарахування плати за гаряче водопостачання.

Саме по собі місце розташування лічильника, про що зазначає відповівдачка, не впливає на обов`язок саме споживача передавати показання лічильника для нарахування плати за надану послуг.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» зняття показань вузлів розподільного обліку (квартирних лічильників) здійснюється споживачами.

У разі ненадання у визначений договором строк споживачем виконавцю показань відповідного вузла обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії, якщо такі показання згідно із законом або договором зобов`язаний знімати споживач, для цілей комерційного або розподільного обліку виконавцем комунальної послуги протягом трьох місяців приймається середньодобове споживання таким споживачем відповідної комунальної послуги за попередні 12 місяців (для послуг з теплопостачання - за середнім споживанням попереднього опалювального періоду).

Після відновлення надання показань вузлів обліку такими споживачами виконавець відповідної комунальної послуги або інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, зобов`язані провести перерахунок із споживачем, а для вузлів розподільного обліку - з усіма споживачами будівлі.

Таким же чином регулювалося дане питання на момент виникнення спірних правовідносин і Правилами надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення №690 від 05 липня 2019 року.

Таким чином, вказані питання мають вирішуватися між споживачами та виконавцем послуги, а не судом.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13 принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.

Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона.

Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

З точки зору частини 2 статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Як зазначено вище, вимоги позивача обґрунтовані належними та допустимими доказами, визначеними законом, а саме документально підтвердженою реєстрацією відповідачів у квартирі та розрахунком заборгованості за надані послуги.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 219/1704/17 від 13 травня 2020 року, яка, з точки зору частини 4 статті 263 ЦПК України, має враховуватися судом, у контексті дотримання принципу змагальності сторін, у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

З урахуванням цього, одного з основних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності, суд не приймає до уваги твердження відповідачки в цій частині.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір при зверненні до суду.

Керуючись статтями 15, 16, 205, 256, 257, 261, 264, 267, 509, 525, 530, 541, 543, 544, 610, 611. 612, 633, 639 ЦК України, Законом України « Про житлово-комунальні послуги», статтями 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»:

1) заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення в розмірі 4 216, 87 грн; нфляційну складову боргу в розмірі 966, 14 грн та 3% річних у розмірі 267, 34 грн;

2) заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 13 333, 81 грн; інфляційну складову боргу в розмірі 2 466, 75 грн та 3% річних у розмірі 700, 27 грн;

3) заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги постачання теплової енергії в розмірі 6 510, 44 грн; інфляційну складову боргу в розмірі 922, 47 грн, 3% річних у розмірі 265,90 грн та пеню в розмірі 323, 54 грн;

4) заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води в розмі 9 569, 73 грн; інфляційну складову боргу в розмірі 2 556, 09 грн, 3% річних у розмірі 680, 78 грн та пеню в розмірі 828, 30 грн;

5) заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії в розмірі 1 440, 32 грн;

6) заборгованість за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води в розмірі 884, 00 грн.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» 3 028, 00 грн судового збору.

Позивач: Комунальне підприємство Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», адреса: 01001, м.Київ, площа І.Франка, 5, ЄДРПОУ 40538421.

Відповідач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Машкевич