Ухвала суду № 137785371, 19.06.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/6383/26

Номер провадження 1-кс/711/1994/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року м.Черкаси

Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1

за участю:

секретаря судових засідань - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

слідчої - ОСОБА_4

підозрюваного - ОСОБА_5

захисника - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання старшої слідчої в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погоджене заступником керівника Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження №42026252220000043 від 16.06.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Журавка Городищенського району Черкаської області, громадянина України, з повною вищою освітою, який не є особою з інвалідністю, одруженого, діловода відділення військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_2 , у військовому званні «старший солдат», раніше несудимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Старша слідча в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 звернулась до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням, погодженим заступником керівника Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , поданим в рамках кримінального провадження №42026252220000043 від 16.06.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Клопотання обґрунтоване тим, що СУ ГУНП в Черкаській області за процесуального керівництва Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026252220000043 від 16.02.2026 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_5 відповідно до наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі ІНФОРМАЦІЯ_4 ) № 344 від 23.11.2024 призначений на посаду діловода відділення військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно функціональних обов`язків діловода відділення військового обліку та бронювання, затверджених начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 на ОСОБА_5 , окрім іншого покладено обов`язки щодо:

- забезпечення ведення реєстрації вхідної та вихідної документації, ведення номенклатурних справ;

- забезпечення ведення якісного внутрішнього документообігу з питань військового обліку та бронювання;

- забезпечення якісної підготовки вихідної кореспонденції (листів, телеграм, інформаційних довідок, звітів, актів, протоколів та ін.);

- знання вимог керівних документів щодо порядку роботи автоматизованої системи «Оберіг», неухильного їх виконання під час роботи;

- забезпечення виконання завдання із створення та наповнення Бази даних Єдиного державного реєстру військовозобов`язаних та громадян, які проживають на території обслуговування ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- внесення відомостей до електронних форм облікових карток військовозобов`язаних запасу відповідно до нормативно-правових актів з питань ведення військового обліку, взяття (зняття) на військовий облік з перевіркою відповідності персональних та службових даних військовозобов`язаних запасу з існуючими обліковими даними;

- внесення змін до персональних та службових даних військовозобов`язаних запасу на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, ТЦК та СП, військових частин, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними та резервістами;

- проведення верифікації персональних та службових даних військовозобов`язаних та резервістів;

- перегляду, друкування облікових документів, звітів та статистичних відомостей Єдиного державного реєстру військовозобов`язаних за ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- знищення повторного запису з Єдиного державного реєстру військовозобов`язаних;

- дотримання правил та вимог керівних документів щодо забезпечення безпеки інформації і даних внесених до електронної бази Єдиного державного реєстру військовозобов`язаних;

- розроблення та ведення необхідної технічної документації щодо роботи автоматизованої системи «Оберіг», підтримання у належному стані робочого місця оператора Єдиного державного реєстру військовозобов`язаних;

- проведення узагальнення і аналіз обліково-статистичних даних, повноти та відповідності інформації, наданої структурними підрозділами відділення;

- здійснення контролю за підготовкою та своєчасним поданням звітної документації у відповідності до форм та термінів встановлених Генеральним штабом Збройних Сил України;

- контролю ведення облікових відомостей видачі військових квитків (тимчасових посвідчень) та видачі військово-облікових документів на бланку, ведення журналу реєстрації направлень на військово-лікарську комісію виданих військовозобов`язаним для проходження медичного огляду ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- виконання архівно-довідкової роботи з діловодства, а також з питань військового обліку та бронювання;

- забезпечення зберігання облікової документації військовозобов`язаних та персональних даних, які містяться в них;

- надання методичної допомоги відокремленим відділенням ІНФОРМАЦІЯ_2 з питань військового обліку та бронювання військовозобов`язаних і резервістів;

- проведення звірки облікових даних з підприємствами, установами та організаціями, органами місцевого самоврядування;

- проведення консультативно-роз`яснювальної роботи з питань діючого мобілізаційного законодавства,

- складання протоколів про адміністративні правопорушення на військовозобов`язаних, у межах визначених законодавством, зокрема: за ч.3 ст.210-1 КУпАП та за ч.2 ст.211 КУпАП;

- складання протоколів про адміністративні правопорушення стосовно осіб, відповідальних за ведення військового обліку у державних органах виконавчої влади, на підприємствах, в установах та організаціях, які порушують правила військового обліку.

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що ОСОБА_5 обіймає посаду діловода відділення військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_2 , останній, окрім іншого являється військовослужбовцем Збройних Сил України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Збройні Сили України», особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України провадять свою діяльність на засадах вірності конституційному обов`язку та військовій присязі; верховенства права, законності та гуманності, поваги до людини, її конституційних прав і свобод; виховання військовослужбовців на патріотичних, бойових традиціях Українського народу, додержання військової дисципліни.

Відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожен військовослужбовець зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння.

Відповідно до ст. ст. 1, 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна зокрема зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до ст. 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці залежно від вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Крім цього, відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України.

Згідно ст. 24 ч. 1 п. 4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 ОСОБА_5 набув статусу військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, у зв`язку з чим повинен, окрім іншого, керуватися вимогами ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, та ст. ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову громадян України на військову службу та прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

24.02.2022 російська федерація здійснила відкриту агресію проти України, у зв`язку з чим, з моменту видання Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24.02.2022 на території України з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 почав діяти воєнний стан, який неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та який триває по теперішній час.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно ч. 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до вимог абз. 1, 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).

Згідно ч. 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до 1.2. глави 1 розділу I «Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008 (надалі Положення), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби, служби у військовому резерві військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Пункт 2.1 глави 2 розділу I Положення передбачає, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Згідно з п. 23.5 глави 23 розділу II Положення після закінчення огляду кожний лікар записує в картку обстеження та медичного огляду діагноз та висновок щодо ступеня придатності до військової служби, відповідну статтю Розкладу хвороб, дату огляду та підписує висновок із зазначенням свого прізвища та ініціалів і скріплює особистою печаткою. За результатами медичного обстеження ВЛК приймає остаточне рішення щодо ступеня придатності кандидата за станом здоров`я до військової служби.

Підпунктом «и» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що службові особи інших державних органів є особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тобто є суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону.

До того ж, підпунктом «ґ» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування є, в тому числі, голови та члени лікарсько-консультативних і медико-соціальних експертних комісій, а також голови, їх заступники, члени та секретарі позаштатних постійно діючих військово-лікарських і лікарсько-льотних комісій, які при цьому не є особами, зазначеними у пункті 1 частини першої цієї статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління зі спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Статтею 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» встановлено, що виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Враховуючи вищевикладене, голова позаштатної постійно-діючої військово - лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , члени вказаної ВЛК тимчасово наділені функціями представників влади за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, тобто останні також є службовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави.

До того ж, Пунктом 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2024 № 671 визначено, що Міністерство оборони України (Міноборони) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період.

Міноборони є центральним органом виконавчої влади та військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили та Держспецтрансслужба. Міноборони є уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі державної авіації.

Згідно із абзацом 16 ст. 1 Закону України «Про оборону України», до органів військового управління віднесено і територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Таким чином, Міністерство оборони України реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва як безпосередньо, так і через органи військового управління, що перебувають у його підпорядкуванні.

До того ж, постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» (далі Положення) Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Відповідно до ч. 8 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» органами ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Реєстр) є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, центри рекрутингу Збройних Сил України, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Враховуючи вище викладене, військовослужбовці відділення військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_2 , які спеціально уповноважені на виконання обов`язків згідно із Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» щодо ведення Реєстру, є особами, уповноваженими на виконання функцій держави.

Так, ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді діловода відділення військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи всупереч положень чинного законодавства, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, будучи обізнаним щодо порядку призову осіб на військову службу під час мобілізації, та маючи досвід та службові зв`язки, що надають можливість у сприянні та впливі на прийняття таких рішень особами, уповноваженими на виконання функцій держави, оскільки з 23.11.2024 по 17.06.2026 він проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_5 , став на шлях злочинної діяльності та вчинив кримінальне правопорушення, за наступних обставин.

Так, 07.06.2026 близько 14.30 год. ОСОБА_7 від працівників патрульної поліції, під час зупинки автомобіля марки «КІА Маджентіс», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням останнього, стало відомо, що він перебуває в розшуку, як особа яка порушила правила мобілізаційного обліку, що на даний час також підтверджується листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.06.2026 № 12/5885, з якого вбачається, що на гр. ОСОБА_7 07.06.2026 було складено протокол № F3110190 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та постанову № R570391 про закриття справи про адміністративне правопорушення.

В той же день, тобто 07.06.2026 ОСОБА_7 отримавши направлення для проходження військово-лікарської комісії направився до КНП «Черкаська обласна лікарня», що розташована за адресою: м. Черкаси, вул. Святителя Луки, 3, для огляду лікарями ВЛК.

08.06.2026, вдень, ОСОБА_7 у супроводі військовослужбовця ОСОБА_5 продовжив проходити огляд лікарями ВЛК.

Так, знаходячись поблизу приміщення КНП «Черкаська обласна лікарня», що розташована за адресою: м. Черкаси, вул. Святителя Луки, 3, військовослужбовець ОСОБА_5 під час розмови з ОСОБА_7 повідомив останньому про можливість вирішення ним, тобто ОСОБА_5 , питання, щодо визнання його придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони, а також звільнення його із приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 та створення умов для неможливості відправлення останнього до місця несення служби за станом здоров`я, натякаючи на грошову винагороду, не називаючи необхідну суму грошових коштів. При цьому, у разі невиконання вказаних вимог та відмови, ОСОБА_5 неодноразово наголошував військовозобов`язаному ОСОБА_7 , що в іншому випадку, його неодмінно мобілізують до лав Збройних Сил України, одразу після завершення медичного огляду, постановлення рішення ВЛК та одразу по прибуттю до ТЦК та СП, тобто останній створив умови, за яких ОСОБА_7 був вимушений погодитись надати ОСОБА_5 неправомірну вигоду.

Так, розуміючи, що у ОСОБА_7 немає вибору, він погодився на умови ОСОБА_5 та останні прослідували на ВЛК до лікаря ендокринолога, де ОСОБА_7 здав аналіз крові, результати якого свідчили про рівень глюкози в крові 11 ммоль/л, при нормі не більше 5,5 ммоль/л. Після огляду лікаря ендокринолога ОСОБА_7 у супроводі військовослужбовців повернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ввечері цього ж дня, ОСОБА_7 у супроводі військовослужбовців знову доставили на ВЛК, де після огляду лікаря терапевта йому показали висновок та сказали, що він визнаний «обмежено придатним». Після цього, ОСОБА_7 у супроводі військовослужбовців повернувся до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , де він перебував до вечора 13.06.2026. У період з 08.06.2026 до 13.06.2026 ОСОБА_7 двічі доставляли до пункту прийому прибулого особового складу військової частини, однак його не прийняли. 13.06.2026 ОСОБА_7 випустили із приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , вручивши повістку на відправку № 7875734, згідно якої він повинен прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 23.06.2026 о 09.00.

14.06.2026 о 14 год. 27 хв. до ОСОБА_7 зателефонував ОСОБА_5 із номеру тел. НОМЕР_2 та запитав «ти на свободі», ОСОБА_7 відповів, що «так», «відхожу», нащо ОСОБА_5 сказав «добре чекай, зустрінемось».

15.06.2026 о 20 год. 30 хв. до ОСОБА_7 знову зателефонував ОСОБА_5 та сказав, що їм необхідно зустрітись, нащо ОСОБА_7 повідомив, що він перебуває за адресою свого проживання - АДРЕСА_2 . Одразу після цього, приблизно через 5-10 хв. до вказаного домоволодіння приїхав автомобіль «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_3 , за кермом якого був ОСОБА_5 та за вказівкою останнього ОСОБА_7 сів до салону вказаного автомобіля. Після цього водій ОСОБА_5 від`їхав від подвір`я на відстані близько 300 м.

В ході розмови, яка відбувалась в автомобілі, ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_5 , що буде проходити огляд у лікарів, нащо ОСОБА_5 повідомив, що перед повторною здачею аналізу крові йому потрібно з`їсти «снікерс» та запити солодким газованим напоєм або енергетиком, що б рівень цукру в крові «зашкалював», що може бути подальшою підставою переходу лікування від таблеток на інсулін, та зі слів ОСОБА_5 він, тобто ОСОБА_7 , може бути визнаний непридатним до військової служби. В кінці розмови ОСОБА_5 сказав, що б ОСОБА_7 з`явився 23.06.2026 по повістці разом із медичними документами. Також повідомив, що його послуги щодо визнання ОСОБА_7 «обмежено придатним» і поради коштують 1000 доларів США. Крім цього, ОСОБА_5 сказав, що після того як ОСОБА_7 принесе медичні документи, він буде вирішувати питання щодо подальшого не призову заявника на військову службу.

Надалі, 16.06.2026 ОСОБА_7 , усвідомлюючи протиправність дій ОСОБА_5 , звернувся до Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону з відповідною заявою про вчинення кримінального правопорушення та почав діяти під пасивним контролем правоохоронних органів.

У подальшому, 17.06.2025 близько 14 год. 30 хв. ОСОБА_7 зателефонував ОСОБА_5 та повідомив, що він здав аналіз крові та готовий представити їх ОСОБА_5 , нащо останній повідомив, що б він чекав його подальшого дзвінка та зустрічі.

У подальшому, 17.06.2025 близько 21 год. 05 хв., ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_7 , запитав чи останній перебуває за місцем проживання, отримавши позитивну відповідь, повідомив, що б ОСОБА_7 вийшов на подвір`я через 3-5 хв.

Цього ж дня, близько 21 год. 10 хв. до будинку проживання ОСОБА_7 приїхав автомобіль «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_3 , за кермом якого був ОСОБА_5 та за вказівкою останнього ОСОБА_7 сів до салону вказаного автомобіля, від`їхавши близько 200 м, останні зупинились поруч із домоволодінням за адресою: АДРЕСА_3 .

Перебуваючи в салоні вказаного транспортного засобу, ОСОБА_5 , продовжуючи свою злочинну діяльність направлену на отримання неправомірної вигоди, поєднану з її вимаганням, запевнив ОСОБА_7 , що за грошові кошти в розмірі 1 000 доларів США, він буде консультувати останнього щодо його подальших дій, та вирішить питання щодо неможливості його відправки до військової частини по врученій йому повістці про необхідність прибуття 23.06.2026 впродовж 1 року.

Так, згідно зі статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Порядком проведення призову громадян під час мобілізації, затвердженим постановою КМУ №560, після проходження медичного огляду та визнання придатним військовозобов`язаний підлягає відправленню до військової частини відповідно до мобілізаційних завдань.

Пункти 8990 Порядку, затвердженого Постановою №560, регулюють прибуття військовозобов`язаного до місця відправлення та його направлення до військової частини.

Отже, ОСОБА_5 , розуміючи, що сам факт вручення ОСОБА_7 повістки про необхідність прибуття ОСОБА_7 23.06.2026 до ТЦК та СП свідчив про те, що питання його подальшого призову залишалося актуальним і остаточно не було вирішене.

Пересвідчившись, що ОСОБА_7 готовий надати йому неправомірну вигоду у виді грошових коштів, ОСОБА_5 , будучи обізнаним, що у ОСОБА_7 , окрім наявності цукрового діабету, наявні проблеми із кістками руки, повідомив, що б ОСОБА_7 придбав інсуліновий шприц та отримав направлення до лікаря ревматолога на дату після 23.06.2026, пояснюючи це тим, що б останній міг пред`явити 23.06.2026 працівникам ТЦК та СП, окрім наявних медичних документів, докази інсулінової необхідності (інсулінотерапії), розуміючи та будучи обізнаним, що інсулінозалежні особи мають бути визнані непридатними до проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, та необхідності відвідування лікаря ревматолога та подальшого проходження лікування. Після цього, ОСОБА_5 запевнив ОСОБА_7 , що такий механізм дієвий, та він, як військовослужбовець ТЦК та СП надає гарантію, що впродовж одного року ОСОБА_7 не мобілізують працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом домовленості із ними.

Одразу після цього, в ході вказаної зустрічі ОСОБА_5 , діючи умисно з корисливих мотивів, реалізовуючи протиправний умисел на одержання неправомірної вигоди для себе, одержав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду у виді грошових коштів в сумі 1 000 доларів США (відповідно до курсу Національного банку України станом на 17.06.2026 складає 44782,80 грн.), які, розуміючи, що він може бути викритий працівниками правоохоронних органів, розпорядився покласти ОСОБА_7 під переднім пасажирським сидінням зазначеного транспортного засобу - «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_3 , та які цього ж дня у встановленому порядку працівниками правоохоронних органів були вручені ОСОБА_7 для документування протиправної діяльності ОСОБА_5 .

Цього ж дня, о 21 год. 15 хв. одразу після отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_5 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України на місці вчинення кримінального правопорушення, його протиправна діяльність була припинена, а зазначені грошові кошти в сумі 1 000 доларів США, вилучено.

Таким чином, старший солдат ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді діловода відділення військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_3 , будучи обізнаним щодо порядку призову осіб на військову службу під час мобілізації, та маючи досвід та службові зв`язки, що надають можливість у сприянні та впливі на прийняття таких рішень особами, уповноваженими на виконання функцій держави, оскільки з 23.11.2024 по 17.06.2026 він проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_5 , у порушення вимог ст. ст. 11, 16, 49, 115, 116, 216, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 548-XIV від 24.03.1999, та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, 17.06.2026 близько 21 год. 13 хв., перебуваючи в салоні автомобіля «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_3 , біля житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , одержав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 1 000 доларів США (відповідно до курсу Національного банку України станом на 17.06.2026 складає 44782,80 грн.), які, розуміючи, що він може бути викритий працівниками правоохоронних органів, розпорядився покласти ОСОБА_7 під переднім пасажирським сидінням зазначеного транспортного засобу, та які цього ж дня у встановленому порядку працівниками правоохоронних органів були вручені ОСОБА_7 для документування протиправної діяльності ОСОБА_5 , за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, зокрема членів позаштатної постійно-діючої комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 та військовослужбовців цього ж ТЦК та СП щодо визнання ОСОБА_7 придатним до служби лише у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони («обмежена придатність»), звільнення останнього із приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 та вирішення питання щодо неможливості його відправки до військової частини по врученій йому повістці про необхідність прибуття 23.06.2026 та у подальшому не призову на військову службу впродовж 1 року.

Зокрема, ОСОБА_5 18.06.2026 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, а саме: в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди.

Згідно ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 3 ст. 369-2 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Ініціатор клопотання зазначає, що з огляду на кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , його особу та інші обставини існують ризики, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю наступних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які можуть настати, якщо підозрюваний буде залишатись на волі.

Метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_5 згідно ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

- переховуватись від органів досудового розслідування та суду;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні;

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Обставинами, які дають підстави зробити висновки про наявність вищевказаних ризиків є:

1. Кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 має високий ступінь суспільної небезпеки, так як скоєно в умовах правового режиму воєнного стану військовослужбовцем.

Кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 зумовлене тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Крім цього, запобіжний захід застосовується для того, щоб підозрюваний (обвинувачений) не перешкоджав компетентному органу в перевірці обставин, які можуть свідчити про вчинення злочину. Отже, на момент повідомлення особі про підозру існує лише припущення щодо її винуватості, для обґрунтування або спростування якого триває процедура збирання доказів.

За таких умов застосування будь-якого запобіжного заходу, а особливо тримання під вартою, потребує особливої уваги з боку слідчого судді (суду) та обов`язкового переосмислення цього запобіжного заходу з боку громадськості.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Так, на сьогоднішній день наша країна переживає один з найскладніших періодів в історії, коли питання незалежності та суверенітету перебуває на вустах у кожного свідомого громадянина та патріота, коли військовослужбовці приймають участь в стримані збройного агресії збройних сил російської федерації, захищають незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України від збройної агресії ворога, однак дії, які кваліфікуються ОСОБА_5 є аморальними та викликають реальний суспільний резонанс, оскільки вчинено військовослужбовцем ТЦК та СП. Такі дії свідчать про відсутність стимулюючих засобів запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами, оскільки впродовж останнього часу на території України в засобах масової інформації щомісячно затримуються посадовці територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи (колишні МСЕК), ВЛК тощо під час отримання неправомірної вигоди.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний та соціальний стан особи. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, тим паче в умовах правового режиму воєнного стану.

При цьому, дії фігуранта були вчинені в умовах воєнного стану з корисливих мотивів, що для нашого сьогодення (стану війни) є неприпустимим та аморальним. При цьому прикро, що у час війни, коли майже половина населення України зі зброєю в руках боронять країну і гинуть за неї, серед людей є й ті, хто більше приділяє увагу виключно своєму особистому незаконному збагаченню. Усвідомлюючи резонансність вказаної справи, настання можливої відповідальності, останній, перебуваючи на волі, зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Військовослужбовець ОСОБА_5 має доступ до зброї, транспорту, знань тактики ухилення, контактів у військових підрозділах. У зв`язку з війною може переміщуватися у зону бойових дій, де його затримання буде ускладнене. За наявності корупційних зв`язків має можливість впливати на осіб, що сприятимуть переховуванню.

З урахуванням того, що підозрюваний є військовослужбовцем, має доступ до інформації з обмеженим доступом, зв`язки у середовищі військовослужбовців, а також можливість переміщення у зону бойових дій, існує обґрунтований ризик його переховування від органів досудового розслідування та суду.

Викладені обставини вказують про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

2. Підозрюваний ОСОБА_5 є працівником ІНФОРМАЦІЯ_6 та перебуваючи на волі, для уникнення від кримінальної відповідальності, може використати свої повноваження та зв`язки для знищення, приховання або спотворення документів, які в подальшому будуть використані як докази у зазначеному кримінальному провадженні, оскільки на даний час органом досудового розслідування, не вилучено всіх речей і документів у ІНФОРМАЦІЯ_5 та у військово-лікарській комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 в тому числі щодо відомостей проходження медичного огляду заявником.

У разі, якщо ОСОБА_5 під час проведення досудового розслідування перебуватиме на волі, у випадку звернення до ІНФОРМАЦІЯ_6 та ВЛК при вказаному ТЦК та СП, у володінні яких можуть знаходитися документи, в тому числі щодо проходження медичного обстеження заявника, зняття його з розшуку та призову на військову службу існуватиме реальна загроза їхньої заміни та/чи знищення.

Викладені обставини вказують про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

3. Крім того, перебуваючи на волі, ОСОБА_5 використовуючи дружні зв`язки у військовому середовищі, статус військовослужбовця матиме змогу незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, зокрема на :

* свідків понятих, які були присутні під час проведення затримання останнього, а також осіб, які будуть встановлені та допитані в якості свідків у даному кримінальному провадженні;

* свідка ОСОБА_7 , який діяв під контролем правоохоронних органів та якому відомі обставини вчинення вказаного злочину, у зв`язку з тим, що на даний час є реальні підстави вважати, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі може на нього незаконно впливати, шляхом підкупу, вмовлянням та/або застосуванням погроз, що перешкоджатиме об`єктивному розслідуванню кримінального провадження, зокрема в частині відмови надання ним показань.

Тобто маючи доступ до засобів зв`язку та коло знайомих у військовому середовищі, у тому числі серед військовослужбовців він може використати свій авторитет або психологічний тиск для схиляння свідків до зміни показань чи відмови від них; знає місце проживання свідків, оскільки ознайомлений із їхніми анкетними даними; усвідомлює, що показання цих осіб мають вирішальне значення для доведення його вини, існує реальний ризик незаконного впливу на них шляхом: погроз, залякування або переконання з метою відмови від показань; узгодження показань із іншими учасниками події; перешкоджання проведенню слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення істини.

Викладені обставини вказують про наявність ризику, який передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків та інших осіб у цьому ж кримінальному провадженні.

4. Одержання неправомірної вигоди підриває авторитет Збройних Сил України та інших військових формувань, деморалізує військовослужбовців, дискредитує командування. В умовах війни це може призвести до зриву бойових завдань або послаблення обороноздатності. Якщо особа вже вчинила злочин на фоні воєнного стану, є підстави вважати, що вона може продовжити протиправну поведінку. Збереження доступу до ресурсів, зв`язків, в тому числі, із службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_6 створює можливості для нових корупційних діянь. Крім цього, усвідомлюючи осуд співслужбовців, наслідки відповідальності за місцем проходження військової служби, в тому числі дисциплінарної влади командирів, настання можливої кримінальної відповідальності, існують підстави вважати, що останній не повернеться для подальшого проходження військової служби, незаконно перебуватиме за її межами, за що може настати кримінальна відповідальність, передбачена ст. 407 КК України.

Крім того, встановлено, що від 28.05.2026 у ОСОБА_5 погоджений рапорт на відпустку з 01.07.2026 терміном 17 днів з наданням дозволу на виїзд за кордон, а саме до Болгарії. З огляду на викладене, існують достатні підстави вважати, що після виїзду за межі України підозрюваний може не повернутися до місця проходження військової служби та фактично ухилятися від кримінальної відповідальності.

Викладені обставини вказують про наявність ризику, який передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту полягає в тому, що незважаючи на те, що ОСОБА_5 має зареєстроване місце проживання в м. Черкаси, фактично матиме можливість спілкуватися зі свідками у цьому кримінальному провадженні, що також в свою чергу унеможливить здійснення належного контролю за його поведінкою, також останній фактично весь свій час матиме можливість безконтрольно спілкуватися, в тому числі за допомогою телефонних засобів зв`язку, як зі свідками, так і особами із числа колег ІНФОРМАЦІЯ_6 та ВЛК, що об`єктивно може зашкодити встановлення істини у цій справі, оскільки останні можуть бути також причетні до його вчинення. Вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного стану об`єктивно підвищує суспільну небезпеку діяння, що вимагає застосування найсуворішого запобіжного заходу. Військовослужбовець є суб`єктом підвищеної відповідальності, зобов`язаний діяти у суворій дисципліні, в інтересах обороноздатності держави. У контексті війни - це обґрунтовано необхідністю забезпечення безпеки, порядку та дисципліни. Враховуючи факт вчинення злочину військовослужбовцем у період дії воєнного стану, статус військового, яким він володіє, та реальні ризики втечі та впливу на інших осіб, більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, є недостатнім. Вчинення корисливого злочину військовослужбовцем у період воєнного стану підриває авторитет військової служби, принципи єдиноначальності та довіру до Збройних Сил України, що свідчить про підвищений ступінь суспільної небезпечності вчиненого.

Крім цього, застосування до підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, є неможливим, оскільки такі заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного та не зможуть запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Застосування запобіжних заходів, не пов`язаних із триманням під вартою не забезпечить нейтралізацію зазначених ризиків, оскільки підозрюваний, зважаючи на свої дружні зв`язки у військовому середовищі, має реальні можливості для впливу на учасників кримінального провадження та ухилення від правосуддя.

Крім того, вчинення підозрюваним тяжкого умисного корисливого злочину в умовах воєнного стану, коли на військовослужбовців покладено обов`язок забезпечення правопорядку та дисципліни, свідчить про глибоку зневагу до військової присяги, закону та суспільства, що унеможливлює його перебування на волі без ризику повторного вчинення кримінального правопорушення.

Отже, лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним і необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання зазначеним ризикам.

У зв`язку з вище викладеним та недопущення повторення вчинення кримінального правопорушення, слідство приходить до висновку, про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Встановлено, що ОСОБА_5 проходить військову службу, у військовому званні старший солдат, та отримував щомісячне грошове забезпечення близько 21 тис. грн. Так, відповідно до довідки про доходи ОСОБА_5 у період з січня 2026 по червень 2026 у ІНФОРМАЦІЯ_5 отримав грошове забезпечення в розмірі 128793, 36 грн.

Крім цього, останній володіє транспортним засобом «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_3 . Також, додатково слід врахувати майновий стан підозрюваного ОСОБА_5 , який підтверджується наявністю у нього фінансової можливості здійснити закордонну подорож під час щорічної відпустки. Так, підозрюваному погоджено рапорт про надання відпустки з 01.07.2026 строком на 17 діб із наданням дозволу на виїзд за межі України, зокрема до Республіки Болгарія. Організація та здійснення закордонної поїздки передбачає наявність у особи відповідних грошових коштів для оплати проїзду, проживання, харчування та інших витрат, пов`язаних із перебуванням за кордоном. Зазначені обставини свідчать про наявність у підозрюваного певних фінансових ресурсів та підлягають врахуванню при визначенні розміру застави.

Таким чином, у разі задоволення клопотання, при обранні альтернативного запобіжного заходу у виді застави, слідча вважає за доцільне, з урахуванням вищевказаних обставин кримінального провадження, беручи до уваги, що кримінальне правопорушення, яке інкримінується вчинено з корисливих мотивів в умовах воєнного стану, а також те, що ОСОБА_5 отримував грошове забезпечення та був затриманий після отримання неправомірної вигоди, прошу визначити підозрюваному заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 грн.

Враховуючи майновий стан підозрюваного, а також те, що застава повинна гарантувати належну процесуальну поведінку особи та бути достатньою мірою обтяжливою для неї, визначення застави у меншому розмірі не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу.

Саме такий розмір застави, на думку органу досудового розслідування, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у підозрюваного ОСОБА_5 бажання будь-яким чином перешкоджати досудовому розслідуванню у кримінальному провадженні та вчиняти інші кримінальні правопорушення. Застава у меншому розмірі не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків.

Разом з тим, у разі внесення застави, прошу покласти на ОСОБА_5 обов`язки, передбачені п.п. 1-4 ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;

- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, тобто з м. Черкаси, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та служби;

- заборонити спілкування з свідками ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_2 , головою та членами військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 в частині, що стосується обставин і подій даного кримінального провадження.

На підставі викладеного, слідча за погодженням з прокурором, звернулась з даним клопотанням до слідчого судді та просила застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 діб, з утриманням у державній установі «Черкаський слідчий ізолятор», а також визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. У разі внесення застави, просила покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , обов`язки, передбачені п.п. 1-4 ч. 5 ст. 194 КПК України.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 та слідча ОСОБА_4 клопотання підтримали та просили його задовольнити, посилаючись на доводи викладені в ньому та додані до нього докази. Додатково прокурор зазначив, що підставою для обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованість підозри у вчиненні тяжкого, корисливого, корупційного злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України. А також, існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, тобто: підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду з огляду на тяжкість покарання, яке може бути застосовано до нього у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Перебуваючи на волі, ОСОБА_5 може знищити, приховати або спотворити речі та документи, які в подальшому будуть використані як докази у зазначеному кримінальному провадженні. Також, перебуваючи на волі останній може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, зокрема на заявника ОСОБА_7 та на військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_2 , голову та членів ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 ., шляхом вмовлянь до зміни показів, з метою уникнення покарання, що йому загрожує у разі визнання винним. Крім того, враховуючи характер кримінально-протиправних дій, інкримінованих в провину ОСОБА_5 , останній може вчинити інше кримінальне правопорушення. Вказане підтверджується обставинами кримінального правопорушення, яке інкримінується в провину ОСОБА_5 , свідчать, що така злочинна діяльність підозрюваного могла носити систематичний характер та була джерелом його доходу. Крім того, ОСОБА_5 погоджено рапорт на відпустку з можливістю виїзду за межі України, що може стати підставою для неповернення на територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності, та вчинення іншого кримінального правопорушення, яке полягатиме у неповерненні на військову службу. На підставі викладеного, прокурор вважав, що саме тримання під вартою підозрюваного зможе запобігти вказаним ризикам. Щодо обрання альтернативного запобіжного заходу у виді застави, то на переконання сторони обвинувачення лише застава у максимальному розмірі зможе бути достатнім стримуючим засобом задля уникнення зазначених ризиків та належне виконання ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов`язків.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання з огляду на необґрунтованість та недоведеність підозри та відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України. Зокрема зазначив, що вказані ризики є неконкретизованими та надуманими стороною обвинувачення. Його підзахисний має постійне місце проживання, одружений, має неповнолітню дитину, що свідчить про міцні соціальні зв`язки. Також просив врахувати, що ОСОБА_5 вперше притягується до кримінальної відповідальності, доказів що може вчинити інше кримінальне правопорушення не надано, це лише припущення сторони обвинувачення. Прокурором не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки ОСОБА_5 . Просив відмовити в застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло у нічний час доби, або визначити заставу в мінімальному розмірі, який буде достатнім для забезпечення кримінального провадження.

Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав оводи свого захисника. Просив врахувати, що він одружений, має неповнолітню дитину. Розмір його доходу незначний, тому він не зможе внести заставу у визначено прокурором розмірі. При цьому, вказав, що кошти на відпочинок в Болгарії вони з дружиною заощаджували протягом кількох років. Просив відмовити у застосуванні до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати інший не пов`язаний з триманням під вартою.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши копії матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання та документи надані стороною захисту, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Також, п.4 ч.2 ст.183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріали зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.

Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а застосування таких заходів завжди пов`язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Судом встановлено, що СУ ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42026252220000043 від 16.06.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Органом досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, яке, згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого санкцією статті передбачено покарання у виді позбавлення волі від трьох до восьми років з конфіскацією майна.

17.06.2026 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 18.06.2026 останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, а саме в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.

Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: повідомленням про вчинення кримінального правопорушення; протоколами допиту свідка ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ; протоколом огляду та ідентифікації грошових коштів; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення; протоколом обшуку; іншими матеріалами досудового розслідування у їх сукупності.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини в сукупності та додані до нього матеріали кримінального провадження, якими обґрунтовані доводи клопотання, дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України є обґрунтованою. При цьому слідчий суддя враховує усталену практику ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86), згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).

Разом з тим, слід наголосити, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.

Крім того, правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину, про що наголошувалось стороною захисту в судовому засіданні, вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.

З положень п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України вбачається, що при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. Закон не вимагає, щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у застосуванні того чи іншого запобіжного заходу.

Також слідчий суддя враховує, що за визначенням Європейського суду з прав людини "обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин".

Крім того у п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" N 35615/06 від 13 листопада 2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".

Отже, на думку слідчого судді, висновок органу досудового розслідування щодо можливої причетності ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, не є явно необґрунтованим чи очевидно недопустимим, тому слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати обрання заходу забезпечення кримінального провадження.

Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_5 вини у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину.

Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилалася сторона обвинувачення у клопотанні, та позицію захисту щодо їх недоведеності, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_5 переховуватися від органів досудового слідства та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити вчиняти кримінальне правопорушення у якому підозрюється.

Так, при встановленні наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, слідчий суддя враховує тяжкість покарання за інкримінований ОСОБА_5 в провину злочин, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна. А беручи до уваги, що злочин, інкримінований в провину останньому є корупційним, отже у разі засудження ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 369-2 КК України до неї не може бути застосовано звільнення від відбування покарання та застосування більш м`якого покарання, ніж передбачене законом. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Суд також бере до уваги й інформацію щодо особи підозрюваного, яку наводить сторона захисту, зокрема, що ОСОБА_5 одружений, має неповнолітню дитину ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , постійне місце проживання, вперше притягується до кримінальної відповідальності, проте у світлі наведених вище актуальних даних про існування ризику переховуватися, вказані захисником характеризуючі дані, не можуть бути вирішальними та такими, що могли б знизити цей ризик до маловірогідного чи до його виключення.

Таким чином, слідчий суддя погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризику переховування ОСОБА_5 від слідства та суду.

Що стосується ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення про те, що досудове розслідування перебуває на початковому етапі, органом досудового розслідування ще не вилучено значний обсяг документів та відомостей, що мають значення для даного кримінального провадження, що потребує проведення ряду слідчих дій, а тому існує ризик, що перебуваючи на волі підозрюваний зможе знищити чи спотворити речі, документи чи відомості, які мають значення для кримінального провадження.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, зокрема на заявника ОСОБА_7 та понятих, які були присутні під час проведення затримання останнього, а також осіб, які будуть встановлені та допитані в якості свідків у даному кримінальному провадженні, зокрема серед працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також членів ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 , слідчий суддя враховує встановлену кримінальним процесуальним законодавством процедуру отримання показань на стадії судового розгляду, відповідно до яких, свідки допитуються безпосередньо в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

Отже зазначений ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідка та дослідження їх судом. Таким чином, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризику, незаконно впливати на свідків в даному кримінальному провадженні.

За такого слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризику ймовірного впливу на свідків з боку підозрюваного ОСОБА_5 .

Крім того, слідчий суддя вважає встановленим та доведеним існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення, в якому ОСОБА_5 підозрюється, оскільки з урахуванням інкримінованих йому дій, вбачається, що вказана незаконна діяльність могла мати систематичний характер та бути джерелом отримання незаконного прибутку підозрюваним, що в сукупності може спонукати його до вчинення іншого кримінального правопорушення та свідчить про відсутність гарантій належної правомірної поведінки підозрюваного та необхідність застосування до нього суттєвих заходів процесуального примусу.

Крім того, слід враховувати, що ОСОБА_5 погоджено рапорт на відпустку з 01.07.2026 з наданням дозволу на виїзд за кордон, а саме до Болгарії, що може створювати ризик не повернення до місця проходження військової служби та фактичного ухилення від кримінальної відповідальності.

Щодо доводів сторони захисту стосовно недоведеності належними доказами існування вказаних ризиків, то слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що Кримінально процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

Слідчий суддя, на підставі наданих матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України, та враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, особу підозрюваного, вік, стан здоров`я.

В той же час, слід врахувати, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто, до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і встановлених у судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.

Слідчий суддя приходить до висновку, з урахуванням наявності ризиків передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є об`єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків. Крім того, слідчий суддя вважає, що є неможливим застосування до підозрюваного таких запобіжних заходів як особисте зобов`язання, порука чи домашній арешт.

Так, враховуючи особливості події кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 45 КК України є корупційним злочином та має підвищену суспільну небезпеку, вбачається, що особисте зобов`язання не забезпечить достатніх гарантій належної процесуальної поведінки підозрюваної.

Запобіжний захід у вигляді особистої поруки не може бути застосований до підозрюваного, оскільки до слідчого судді не надійшло звернень від осіб, які заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, відповідно до ст. 194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування, чи в суд на першу про те вимогу.

Домашній арешт, про який клопотала сторона захисту, на думку слідчого судді не може бути застосований з огляду на те, що застосування такого запобіжного заходу не забезпечить гарантування усунення вищезазначеним ризикам, а особливо переховуванню від слідства та суду, знищення, приховання чи спотворення речей та документів, що мають значення для кримінального провадження, спілкуванню підозрюваного зі свідками у даному кримінальному провадженні та можливого вчинення іншого кримінального правопорушення.

Слідчий суддя звертає увагу на спосіб вчинення інкримінованого в провину ОСОБА_5 кримінального правопорушення, яке має високий ступінь суспільної небезпеки, з урахуванням введення на всій території України воєнного стану, оголошення загальної мобілізації та встановлення обмеження на виїзд за межі України військовозобов`язаних осіб, що в цілому свідчить про наявність в даному кримінальному провадженні справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Крім цього, за допомогою застосування до підозрюваного, заходу забезпечення кримінального провадження - запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з`ясування всіх обставин вчинених кримінального правопорушення, в якому вона підозрюється.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується за наявності підстав, передбачених КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв`язку з чим вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Окремо слід зазначити, що слідчий суддя не відхиляє доводів сторони захисту, викладених на користь підозрюваного, зокрема щодо наявності міцних соціальних зв`язків, але вважає, що у даному випадку, ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому здійсненні досудового розслідування у даному кримінальному провадженні у встановлені законом строки, а також, забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та запобіганню процесуальних ризиків, а тому підстав для обрання більш м`якого запобіжного заходу, слідчий суддя не вбачає.

Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров`я слідчим суддею не встановлено, а стороною захисту не надано.

Водночас, згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами 3 або 4 ст. 183 цього Кодексу підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину.

При обрахунку розміру застави слідчий суддя враховує частину 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII якою встановлено, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. Таким чином, при визначенні розміру прожиткового мінімуму, як розрахункової величини для визначення застави, слід застосовувати розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб встановлений Законом "Про бюджет на 2026 рік" на 1 січня поточного року, тобто - 3328 грн.

Під час судового розгляду встановлено майновий стан підозрюваного та членів його родини, а саме те, що ОСОБА_5 проходить військову службуна посаді діловода відділення військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_2 , у військовому званні старший солдат, та отримував щомісячне грошове забезпечення близько 21 тис. грн. Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_5 у період з січня 2026 по червень 2026 у ІНФОРМАЦІЯ_5 отримав грошове забезпечення в розмірі 128793, 36 грн. Крім цього, останній володіє транспортним засобом «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_3 .

Враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, а також встановлені ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 визначити заставу у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 199 680 рн. 00 коп., яку підозрюваний має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному КМУ, після чого може бути звільнений з-під варти та на нього можуть бути покладені обов`язки, передбачені в ст. 194 КПК України і буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. На переконання слідчого судді, задля досягнення дієвості запобігання ризикам негативного впливу підозрюваного на хід досудового розслідування, застава у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб буде достатньою задля забезпечення виконання останнім покладених на нього обов`язків, передбачених п.п. 1-4 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом; не відлучатись із м. Черкаси Черкаської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та служби; утримуватись від спілкування зі свідками ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_2 , головою та членами військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо обставин і подій даного кримінального провадження, крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за їх участі, а також участі ОСОБА_5 у присутності слідчого чи прокурора.

Визначаючи строк тривалості застосування попереднього ув`язнення, відповідно до положень ч.1, 2 ст. 197 КПК України, на період часу у 60 днів, слідчий суддя враховує, що підозрюваного ОСОБА_5 було затримано 17.06.2026, про що свідчить відповідний протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 17.06.2026. Таким чином, слід визначити строк застосування запобіжного заходу строком 60 днів, тобто до 15.08.2026 включно.

Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 369-372, 376 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшої слідчої в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погоджене заступником керівника Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження №42026252220000043 від 16.06.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України задовільнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів, тобто до 15.08.2026 включно.

Строк тримання під вартою обраховувати з моменту затримання 17.06.2026.

Визначити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 199 680 (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) грн. 00 коп., у разі внесення якої звільнити ОСОБА_5 , з-під варти.

Роз`яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, вказаному в ухвалі на рахунок: Рахунок отримувача - UA968201720355249001500003652; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26261092; Банк отримувача - ДКСУ, м.Київ; Код банку отримувача (МФО) - 820172; та надати документ, що підтверджує внесення застави слідчому, прокурору або суду у провадженні яких перебуває кримінальне провадження №42026252220000043, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.06.2026.

Після внесення застави підозрюваний звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У випадку внесення підозрюваним або заставодавцем застави, покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

-прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;

- не відлучатись із м. Черкаси Черкаської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та служби;

- утримуватись від спілкування зі свідками ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_2 , головою та членами військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо обставин і подій даного кримінального провадження, крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за їх участі, а також участі ОСОБА_5 у присутності слідчого чи прокурора.

Роз`яснити, що обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України, покладені на підозрюваного в межах строку досудового розслідування, тобто до 18.08.2026 включно, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, у тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Роз`яснити, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Строк дії ухвали визначити до 15 серпня 2026 року включно.

Копію ухвали негайно вручити підозрюваному, його захиснику, слідчому, прокурору, направити до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який тримається під вартою - з моменту вручення її копії.

Слідчий суддя: ОСОБА_1