Рішення № 137785056, 12.06.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/5931/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Кучиної Н.Г.

секретар судового засідання Корпесьо В.Р.

з участю представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

11 березня 2026 року АТ "Акцент-Банк" (далі - позивач), діючи через свого представника Шкапенка О.В., звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 (далі - відповідач) заборгованість за кредитним договором № б/н від 07.02.2024 у розмірі 23685.48 грн. та судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір у розмірі 2662,4 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказує на те, що 07.02.2024 ОСОБА_2 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського (поточного) рахунку.

На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг а А-Банку відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку.

Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40.8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 07.03.2026 має заборгованість 23685.48 грн., яка складається з наступного: 16034,81 грн. - заборгованість за кредитом; 7100,67 грн. - заборгованість по відсоткам; 550 грн. - пеня; 0 грн. - штраф.

Ухвалою суду від 12 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.

08.05.2026 представником відповідача адвокатом Волинець Т.В. подано відзив на позовну заяву, в якій позов просить продовжити строк надання відзиву на позовну заяву; при ухваленні судового рішення врахувати доводи, зазначені в цьому відзиві; відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі; стягнути з позивача судові витрати в розмірі 10000 грн. Зазначає, що відповідно до паспорту споживчого кредиту «Кредитна картка «Вигода», який надано відповідачці, зазначено, що сума/ліміт кредиту становить від 1000 грн. до 200000 грн. (в залежності від суми, яка погоджена у заявці на кредит. Однак, вона не містить суми погодженого кредитного ліміту відповідачу.

Згідно виписки 07.02.2024 року при відкритті карткового рахунку було погоджено кредитний ліміт в розмірі 11000,00 грн.

Однак, як свідчить надана позивачем довідка за лімітами в подальшому кредитний ліміт двічі піднімався 14.08.2024 року до 16000 грн., та в цей же день до 16100 грн. за ініціативою банку.

Відповідно до п. 14 Заяви щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком зміни до Договору можуть бути внесені за згодою сторін.

Однак, Заявою щодо встановлення кредитного ліміту, яка підписана відповідачкою, Банку не надано самостійного права на такі дії, доказів ініціювання збільшення суми кредитного ліміту з боку відповідачки позивачем не надано.

Як свідчить виписка по рахунку, в період користування кредитними коштами, Банком неодноразово здійснювалися списання штрафних санкцій на загальну суму 1100 грн.: 01.11.2024 50 грн., 01.01.2025 50 грн., 01.04.2025 50 грн., 01.06.2025 50 грн.; 01.08.2025 50 грн., 01.10.2025 50 грн., 01.11.2025 100 грн., 01.11.2025 100 грн., 01.12.2025 100 грн., 01.01.2026 100 грн., 01.02.2026 100 грн., 01.13.2026 100 грн.

Односторонні дії Банку по списанню штрафу в період воєнного стану суперечать вимогам закону, з підстав, аналогічних зазначеним в п. 1 цього відзиву. Окрім цього, звертають увагу суду, що відповідачка останній раз використовувала кредитні кошти 20.03.2025 року за наявності боргу 15 857,73 грн. (в межах кредитного ліміту, який було самовільно встановлено банком).

Усі подальші списання грошових коштів здійснювалися за ініціативою банку на погашення штрафів та процентів без збільшення кредитного ліміту, чим штучно та безпідставно збільшено заборгованість відповідачки до 23542,10 грн., що є порушенням п.2.1.1.3.5 Умов та правил надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк».

Також за цей період (01.04.2025-01.03.2026) в рахунок сплати процентів здійснювалося збільшення заборгованості відповідачки за рахунок кредитних коштів на загальну суму 12.284,37 грн. Вважають, що здійснення платежів за рахунок кредитних коштів («в мінус») на користь банку породжує безпідставне (поза межами узгодженого позичальником 07.02.2024 року кредитного ліміту 11000 грн.) нарахування процентів на проценти, що погіршує майновий стан відповідачки.

Щодо розрахунку заборгованості по процентах вважають необґрунтованим та суттєво завищеним розмір процентів, заявлений до стягнення, так як Банком безпідставно поза межами узгодженого з відповідачкою, яка є позичальником, кредитного ліміту здійснювалося списання коштів на свою користь, що збільшувало розмір заборгованості відповідачки та, як наслідок, розмір нарахованих процентів.

Позивач у поданому клопотанні до позовної заяви від 11.03.2026 просив розгляд справи проводити за відсутності позивача. Позовні вимоги АТ "А-БАНК" підтримує в повному обсязі, необхідні докази є в матеріалах справи, клопотання та заяви з боку АТ "А-БАНК" відсутні і не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення суду, у разі виникнення обставин викладених в ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Представник відповідача адвокат Волинець Т.В. в судовому засіданні просила в позові відмовити. Пояснила, що кредитний ліміт по картці був збільшений АТ "А-БАНК", а не ОСОБА_2 . Відповідач сплачувала платежі за кредитом, які повинні бути враховані на тіло кредиту, а не на підвищені відсотки. Крім того, вказує, що пеня не може нараховуватись під час воєнного стану.

Суд, заслухавши представника відповідача адвоката Волинець Т.В., дослідивши представлені у справі докази, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 07.02.2024 ОСОБА_2 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського (поточного) рахунку.

На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг а А-Банку відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку.

Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40.8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.

З довідки за картами слідує, що відповідачу ОСОБА_2 (IПН НОМЕР_1 ) відкрито рахунок № НОМЕР_2 та видано наступні картки: № НОМЕР_3 , строком дії до грудня місяця 2031 року; № НОМЕР_4 , строком дії до грудня місяця 2031 року; № НОМЕР_5 , строком дії до грудня місяця 2031 року.

З довідки за лімітами слідує, що клієнт ОСОБА_2 (IПН НОМЕР_1 ) має кредитний договір б/н (внутрішньобанківський референс SAMABWFC10078016022) від 07.02.2024 року за період з 07.02.2024 року по 07.03.2026 року. Мала такі кредитні ліміти: 1) дата та час встановлення кредитного ліміту - 07.02.2024 14:02:21 у розмірі 11000.00 UAH, вид операції та ініціатор - збільшення банком; 2) дата та час встановлення кредитного ліміту - 07.02.2024 14:02:29 у розмірі 11000.00 UAH, вид операції та ініціатор - встановлення клієнтом; 3) дата та час встановлення кредитного ліміту - 14.08.2024 12:10:37 у розмірі 16000.00 UAH, вид операції та ініціатор - збільшення банком; 4) дата та час встановлення кредитного ліміту - 14.08.2024 12:10:37 у розмірі 16100 UAH, вид операції та ініціатор - збільшення банком.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № б\н вiд 07.02.2024, укладеного мiж АТ "АКЦЕНТ-БАНК" та клiєнтом ОСОБА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 , станом на 07.03.2026 вбачається, що валюта кредиту UAH, загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 16034.81, залишок заборгованості за тілом кредиту - 15864.49, залишок заборгованості за тілом кредиту (прострочений) - 170.32, загальний залишок заборгованості за процентами - 7100.67, залишок заборгованості за процентами на поточну заборгованість - 1147.13, залишок заборгованості за процентами на прострочені заборгованість -5953.54, заборгованість за пенею, штраф - 550.00, разом - 23685.48.

Згідно виписки по картці клієнта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , за період 07.02.2024 - 07.03.2026 сума витрат за період: 43198.45 UAH, сума зарахувань за період: 35656.35 UAH, сума комісій: 356.23 UAH, сума кешбеку: 65.45 UAH.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 07.03.2026 має заборгованість 23685.48 грн., яка складається з наступного: 16034,81 грн. - заборгованість за кредитом; 7100,67 грн. - заборгованість по відсоткам; 550 грн. - пеня; 0 грн. - штраф.

Відповідно до п. 2.1.1.1.3 Умов та Правил, Клієнт погоджується з тим, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-ba№k.com.ua/terms, складає між ним та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Витяг з Умов та правил надання банківських послуг додається до позовної заяви.

Так, 07.04.2024 відповідач підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Даний документ містить лише анкетні дані відповідача та застереження щодо захисту персональних даних тощо. Також, з поданих позивачем документів вбачається, що позивач підписав в цей же день Паспорт споживчого кредиту.

В пункті 3 Паспорту споживчого кредиту вказано основні умови договору споживчого кредиту "Кредитної картки "Вигода". Тип кредиту - кредитування рахунку з пільговим періодом використання, сума/ліміт кредиту, грн. - від 1000 до 200 000 (в залежності від суми, яка погоджена у заявці на кредит) грн., строк кредитування (строк дії кредитної лінії) - 240 місяців з правом автоматичного продовження. Мета отримання кредиту - на споживчі потреби. Спосіб та строк кредиту - кредитні кошти надаються клієнту у вигляді суми кредитного ліміту на споживчі потреби на платіжній картці клієнта, яка відкрит у Банку на підставі укладеного Договору про надання банківських послуг. Строк надання кредиту - протягом одного дня (максимальний строк).

Пунктом 4 передбачено, що: процентна ставка, відсотків річних - пільгова процентна ставка: 0,000001%. Пільговий період - до 62 днів (діє з моменту виникнення заборгованості до кінця календарного місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, при умові її погашення в повному обсязі). Базова процентна ставка: 40,8% на рік (нараховується на максимальну суму заборгованості, за умови непогашення заборгованості в повному обсязі в пільговий період, за кожний день з моменту виникнення заборгованості).

Тип процентної ставки - фіксована, порядок зміни змінюваної процентної ставки - не передбачено.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Цією ж правовою нормою визначено зміст вказаної інформації (умови кредиту: тип кредиту, сума кредиту, строк кредитування, мета та спосіб отримання, тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, види забезпечення за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту тощо), порядок ознайомлення з нею споживача, форму надання такої інформації (паспорт споживчого кредиту) та термін її актуальності.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця, з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування»). Тобто інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (паспорт споживчого кредиту), є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою).

Термін «паспорт споживчого кредиту» вживається у Законі України «Про споживче кредитування» лише в розділі II «Інформаційне забезпечення договору про споживчий кредит та дії, що передують його укладенню» та у Додатку 1 зі стандартизованою формою такого паспорта. Приписи про умови договору про споживчий кредит, його форму, порядок укладення та розірвання визначені у розділі ІІІ «Договір про споживчий кредит» цього Закону. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

З огляду на ці норми закону паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов`язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, підписання такого паспорта не означає укладення кредитного договору. Паспорт споживчого кредиту не є тим документом, який Закон України «Про споживче кредитування» включає до форми договору про споживчий кредит (стаття 13).

Також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19 (провадження № 61-22778св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 194/1387/19 (провадження № 61-7416св20) у спорах між фізичною особою та банком, суди виходили з того, що матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту, тобто інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма). Вказаний документ підписано позичальником, при цьому вказано, що він підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування. Тобто суди виходили з того, що паспорт споживчого кредиту є пропозицією укласти кредитний договір, коли особа, ознайомившись із паспортом споживчого кредиту, власним підписом підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, наданою виходячи із обраних ним умов кредитування.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Отже, потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеної в постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20).

Як вбачається з матеріалів справи, паспорт споживчого кредиту містить відомості щодо процентної ставки, що застосовується в разі невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту. Однак, дана інформація має загальний характер та є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою).

Отже, підписання відповідачем паспорта споживчого кредиту не свідчить, що відповідачем було погоджено та встановлено банком відсотки саме у такому розмірі, який позивач просить стягнути як заборгованість за відсотками. Окрім того, слід взяти до уваги, що в даній роздруківці заяви вказано, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо. Споживач, підписавши такий документ, підтвердив отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до потреб та фінансової ситуації споживача, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для споживача, у тому числі в разі невиконання останнім зобов`язань за таким договором.

Отже, враховуючи, що паспорт споживчого кредиту є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою) та має інформативний характер для споживача, слід критично оцінювати можливість доведення факту належного повідомлення відповідача про умови кредитування, у тому числі щодо сплати відсотків, шляхом підписання паспорта споживчого кредиту.

Окрім того, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вбачав наявні підстави для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19), про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «А-Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

В Анкеті - заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ "А-Банк" ОСОБА_2 від 07.02.2024 процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема відсотки за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 07.02.2024 посилався Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме зазначені Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг «Акцент-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків, неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

З урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові по справі № 342/180/17 від 03.07.2019 суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися самим АТ ««Акцент-Банк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (07.02.2024) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (11.03.2026), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях.

За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вказала Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові по справі № 342/180/17-ц, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. З урахуванням викладеного, висновку Великої Палати Верховного Суду у згаданому рішенні по справі № 342/180/17, суд вважає, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в «Акцент-Банк», який міститься в матеріалах даної справи та не містить підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 07.02.2024 шляхом підписання заяви-анкети.

Крім того, у заяві щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 07.02.2024 вбачається, що підписи сторін щодо укладення договору розташовані на наступній сторінці Заяви, що не доводить підписання відповідачем умов кредитного договору саме на таких умовах.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у вищевказаному рішенні по справі № 342/180/17 зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», відсутність у Анкеті - заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» через їх мінливий характер не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Не підтверджує вказаних обставин і паспорт споживчого кредиту, що міститься в матеріалах справи. Безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 07.02.2024 у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Відповідно до положень п. 6 Перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до 23 січня 2024 року споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 4 ЦК України становить Конституція України основу цивільного законодавства України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний Кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України Кодексу та цього, а на суб`єкта законодавчої ініціативи, що подає до Верховної Ради проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, покладено обов`язок одночасно подати до Верховної Ради проект закону про внесення змін до ЦК України, які мають розглядатися одночасно.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (п. 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (п. 78), від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (п. 69)).

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012 конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абз. 5 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп).

Виходячи з наведеного, Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше.

Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абз. 3 ч. 2 ст. 4 Кодексу.

Законом України № 2120-IX від 15 березня 2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану (далі - Закон № 2120-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Також, цим Законом внесено аналогічні зміни в Закон України «Про споживче кредитування», зокрема, розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено п. 6-1 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення.

У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором.

Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 цього Закону.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».

Разом з тим, Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг », який набрав чинності 24 грудня 2023 року (далі - Закон № 3498-IX) вказаний п. 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування » виключено, а п. 6 цього розділу викладено в новій редакції: «У разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором.

Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 цього Закону.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір було укладено 07.02.2024. На момент дії спірних правовідносин є чинними положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції Закону № 2120-IX.

З урахуванням вищенаведених положень норм ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування», вимога позивача про стягнення пені у розмірі 550 грн. з відповідача є безпідставною.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № б/н від 07.02.2024 станом на 07.03.2026, укладеному між АТ "Акцент-Банк" та клієнтом ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , що наданий позивачем разом із позовною заявою, загальна сума оплат за договором споживчого кредиту - списаних із позичальника сум на погашення кредиту та відсотків по кредиту склала 22 746,5 грн (6740,45 грн - сплата основного боргу та 16 006,05 грн - сплата відсотків за основним боргом).

Згідно довідки за лімітами, наданої клієнту ОСОБА_2 за кредитним договором від 07.02.2024 за період з 07.02.2024 по 14.08.2024 кредитний ліміт станом на 07.02.2024 був збільшений до такого розміру банком та встановлений клієнтом і становив 11000 грн.

В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18) та в постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 712/9613/15-ц (провадження № 61-46733св18), в постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 22.04.2024 № 559/1622/19 зроблено висновок, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

З урахуванням того, що позивач неправильно (безпідставно) нарахував, а відповідач, будучи необізнаним у таких правовідносинах стороною, добросовісно сплатив вказані прострочені відсотки, а також те, що відповідачем фактично було здійснено погашення кредиту та відсотків по кредиту на загальну суму 22 746,5 грн, з яких основий борг: 6740,45 грн (399,12+383,82+399,17+399,17+399,17+399,17+399,17+399,17+399,17+399,17+399,17+383,82++399,17+399,17+266,33+383,82+266,33+266,34) та відсотки по кредиту 16 006,05 грн (100+1003,75+100+1111,27+100+1075,45+100+1111,25+50+532,85+1011,47+50+527,4+684,64+50+543,18+653,09+50+523,8+1157,96+786,72+50+518,64+592,04+50+477,64+419,63+344,09+178,24+277,96+253,08+310,65), при тому, що кредитний ліміт встановлено на 11 000 грн., відтак, суд має право перерахувати суму боргу по тілу кредиту, зарахувавши її в погашення суми сплачених відповідачем коштів та списаних з неї за ініціативою банку коштів.

Судом встановлено, що згідно наданого розрахунку заборгованості позивача відповідачем повністю сплачено суму заборгованості за кредитним договором, а тому в позові слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 10 - 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 272, 273, 352 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач - Акціонерне товариство "Акцент-Банк" місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080.

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Рішення відправлено до Єдиного державного реєстру судових рішень 29 червня 2026 року, оскільки з 15.06.2026 по 28.06.2026 головуюча суддя Кучина Н.Г. перебувала у додатковій оплачуваній відпустці згідно наказу Рівненського міського суду Рівненської області від 19 травня 2026 р. № 58-від.

Суддя Н. Г. Кучина