Рішення № 137777851, 26.06.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/9793/26

РІШЕННЯ

іменем України

26 червня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К.

розглянувши адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить скасувати постанову від 14.05.2026 ВП №80640929 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова державного виконавця від 14 травня 2026 року у виконавчому провадженні № 80640929 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн є безпідставною та винесеною з порушенням норм матеріального права.

Позивач зазначає, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у справі № 560/4429/25 ним було своєчасно та в повному обсязі проведено перерахунок пенсії громадянину ОСОБА_1 з 1 січня 2025 року без урахування коефіцієнтів зменшення та з 1 березня 2025 року з урахуванням індексації без обмеження максимальним розміром. Загальна сума доплати за період з 1 січня 2025 року по 31 березня 2026 року склала 19 610,48 грн. Про добровільне виконання судового рішення орган Пенсійного фонду повідомив державну виконавчу службу листом від 9 квітня 2026 року із наданням підтверджувальних документів.

Заперечуючи твердження виконавця про те, що рішення виконано не в належний спосіб через обмеження виплати, позивач пояснює, що з 1 січня 2026 року нарахування пенсії здійснюється відповідно до чинної у 2026 році постанови Кабінету Міністрів України № 1778, яка встановлює особливий порядок виплати спеціальних пенсій у період воєнного стану із застосуванням обмежувальних коефіцієнтів до сум перевищення. Цей нормативно-правовий акт є чинним, неконституційним не визнавався, а тому обов`язковий до виконання.

Крім того, позивач наголошує на відсутності протиправної бездіяльності чи вини з його боку щодо безпосередньої виплати нарахованих коштів. Головне управління ПФУ зазначає, що виплата заборгованості за судовими рішеннями фінансується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України через спеціальну бюджетну програму, а її реалізація залежить від наявних асигнувань та надходження коштів від Міністерства соціальної політики України, а не від волі територіального органу. За таких умов відсутність належного фінансового забезпечення не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. На підставі викладеного позивач просить суд скасувати спірну постанову про накладення штрафу.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні) з урахуванням положень статті 287 КАС України.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує повністю, вважає їх безпідставними. Представник відповідача зазначає, що державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови від 14 травня 2026 року у виконавчому провадженні № 80640929 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законом України «Про виконавче провадження».

Вказує, що на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист Хмельницького окружного адміністративного суду № 560/4429/25, яким Головне управління ПФУ в Хмельницькій області зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 1 січня 2025 року без урахування коефіцієнтів зменшення та з 1 березня 2025 року з урахуванням індексації без обмеження максимальним розміром. Натомість із наданих самим боржником документів (перерахунків пенсії з 1 січня 2026 року та з 1 березня 2026 року) чітко вбачається, що хоча суми пенсії й були обчислені у більшому розмірі, фактично до виплати їх було нараховано з обмеженням максимальним розміром в сумі 26 210,33 грн.

Таким чином, боржник не виконав судове рішення у спосіб та порядок, визначені виконавчим документом. Оскільки рішення суду у встановлений строк добровільно виконано не було, а будь-які об`єктивно непереборні обставини чи поважні причини для його невиконання боржником не доведені, у державного виконавця виник імперативний обов`язок застосувати до відповідача штрафні санкції.

Представник відповідача наголошує на принципі обов`язковості та безумовності виконання судового рішення, яке є невід`ємною частиною права на справедливий суд. Державні органи не можуть посилатися на недоліки законодавства чи відсутність коштів для виправдання невиконання своїх зобов`язань. Скасування штрафу фактично звільнить боржника від відповідальності за триваюче правопорушення, тому відповідач просить суд повністю відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у справі № 560/4429/25, яке набрало законної сили 10 березня 2026 року, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 1 січня 2025 року без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2025 року № 1, та з 1 березня 2025 року із врахуванням індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.

На виконання вказаного рішення суду Хмельницьким окружним адміністративним судом 20 березня 2026 року було видано виконавчий лист.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 1 квітня 2026 року відкрито виконавче провадження ВП № 80640929 з виконання вказаного виконавчого листа та надано боржнику 10 робочих днів для добровільного виконання.

У межах виконавчого провадження Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області направило на адресу відповідача лист № 2200-0904-8/26334 від 9 квітня 2026 року, до якого долучено розрахунки перерахунку пенсії стягувача ОСОБА_1 . Згідно з наданими документами, позивачем проведено перерахунок пенсії стягувача, за результатами якого розмір пенсії станом на 1 січня 2025 року склав 24 595,66 грн, а з 1 березня 2025 року - 26 470,66 грн. Загальна сума нарахованої заборгованості (доплати) за період з 1 січня 2025 року по 31 березня 2026 року склала 19 610,48 грн. Справу внесено до Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, за № 821-102840.

Із досліджених судом матеріалів пенсійної справи № А7056-МВС ОСОБА_1 , зокрема розрахунків пенсії з 1 січня 2026 року та з 1 березня 2026 року, суд встановив, що обчислений розмір пенсії стягувача з надбавками становив 26 654,26 грн (з 01.01.2026) та 29 646,89 грн (з 01.03.2026) відповідно, фактично до виплати органом Пенсійного фонду було нараховано суму, обмежену розміром 26 210,33 грн на місяць із посиланням на застосування коефіцієнтів, визначених Постановою КМУ від 30 грудня 2025 року № 1778.

У зв`язку з тим, що виплата пенсії стягувачу у повному обсязі без обмежень не здійснювалась, 14 травня 2026 року державним виконавцем складено акт про невиконання судового рішення та винесено оскаржувану постанову ВП № 80640929 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області штрафу в розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду у встановлений строк без поважних причин.

Не погоджуючись із зазначеною постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Спеціальним законом, що здійснює регулювання правовідносин, які склалися в процесі примусового виконання судових рішень та рішень інших органів, є Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIII з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка є чинною на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 1404-VIIІ).

У відповідності до статті 1 цього Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до положень частини 1 статті 13 Закону № 1404-VIIІ, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із частиною 1 статті 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Абзацом 1 пункту 9 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року №512/5 визначено, що вимога виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов`язковою для виконання органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 1404-VІІІ, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За правилами частини 1 статті 26 Закону № 1404-VIIІ, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 63 Закону № 1404-VIIІ, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 1 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів попередження про кримінальну відповідальність.

За змістом статті 75 Закону № 1404-VIIІ, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника юридичну особу 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що правовою підставою накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання останнім судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. Отже, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти штраф на боржника.

Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов`язків та реалізації прав, передбачених статтею 18 Закону №1404-VIII.

Відповідно до змісту положень частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Отже постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути прийнята лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

З аналізу зазначених норм слідує, що на момент прийняття державним виконавцем постанови про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником рішення суду у встановлений законодавством строк, з приводу якого здійснюються заходи на його виконання. При цьому обов`язковою умовою накладення державним виконавцем штрафу є невиконання судового рішення боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте не зробив цього.

Залежно від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України №1404-VIII. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Перевіряючи наявність підстав для прийняття відповідачем оскаржуваної постанови про накладення штрафу у виконавчому провадженні на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за невиконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі, слід зазначити таке.

Суд встановив, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у справі № 560/4429/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 1 січня 2025 року без урахування коефіцієнтів зменшення, передбачених постановою КМУ від 03.01.2025 № 1, та з 1 березня 2025 року з урахуванням індексації (постанова КМУ від 25.02.2025 № 209) без обмеження максимальним розміром.

Як видно з матеріалів справи та підтверджено розрахунками боржника, на виконання зазначеного судового рішення позивач у межах встановленого виконавцем строку здійснив повний перерахунок пенсії стягувача за визначений судом період (з 1 січня 2025 року по 31 березня 2026 року), нарахувавши доплату в сумі 19 610,48 грн, та вніс відповідні відомості до Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Зазначені обставини свідчать про вчинення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залежних від нього дій, спрямованих на реалізацію волі суду, викладеної у виконавчому документі.

Разом з тим, підставою для винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови про накладення штрафу став той факт, що при виплаті поточного розміру пенсії стягувача у 2026 році, зокрема, з 01.01.2026 та з 01.03.2026, позивачем було застосовано обмеження суми виплати у розмірі 26 210,33 грн із посиланням на норми постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року № 1778. На думку відповідача, таке обмеження свідчить про невиконання судового рішення у повному обсязі та в належний спосіб.

Суд не погоджується з такою позицією державного виконавця з огляду на таке.

Предметом розгляду та правової оцінки у справі № 560/4429/25 були правовідносини, що виникли у 2025 році щодо застосування обмежень, встановлених постановами Кабінету Міністрів України № 1 та № 209 від 2025 року.

Натомість, предметом розгляду адміністративної справи № 560/4429/25 не була правомірність чи протиправність обмеження розміру пенсії стягувача відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року № 1778, оскільки цей нормативно-правовий акт був прийнятий урядом значно пізніше та регулює порядок виплати пенсій у новому фінансовому періоді, з 1 січня 2026 року.

Контроль за виконанням судового рішення здійснюється державним виконавцем строго в межах резолютивної частини виконавчого документа та не може поширюватися на нові правовідносини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили на підставі новоприйнятих актів законодавства.

Примусове виконання рішення суду не може трансформуватися у зобов`язання боржника безстроково на майбутнє нараховувати пенсію без урахування чинних норм чинного законодавства, які змінюють правила виплати доходів громадян у поточному періоді, якщо такі норми не були предметом окремого судового дослідження. Якщо стягувач вважає, що його права порушені застосуванням у 2026 році постанови КМУ № 1778, такий спір є новим предметом позову та підлягає самостійному судовому розгляду, а не вирішенню в порядку виконавчого провадження через накладення штрафів.

Крім того, суд зазначає, що виплата заборгованості, нарахованої на виконання судових рішень за минулі періоди, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України за окремою бюджетною програмою. Органам Пенсійного фонду заборонено самовільно, за відсутності відповідних бюджетних асигнувань, здійснювати виплати коштів, оскільки це призведе до порушення бюджетного законодавства. Відсутність належного фінансування цієї програми з боку держави є об`єктивною причиною, яка не залежить від власного волевиявлення територіального органу Фонду, що виключає наявність вини в діях боржника.

Враховуючи, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області було вчинено всі необхідні й залежні від нього дії з перерахунку пенсії стягувача на виконання рішення суду у справі № 560/4429/25, у державного виконавця не було законних підстав для висновку про те, що судове рішення не виконано без поважних причин.

За таких обставин постанова відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 14.05.2026 ВП №80640929 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області штрафу в розмірі 5100,00 грн є протиправною та винесеною всупереч вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

З огляду на викладене, суд вважає, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

За частиною другою статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 14 травня 2026 року у виконавчому провадженні ВП № 80640929 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області штрафу в розмірі 5100,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29005 , код ЄДРПОУ - 21318350) Відповідач:Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Тернопільська, 13/2,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29018 , код ЄДРПОУ - 45798761)

Головуючий суддя В.К. Блонський