Рішення № 137775243, 23.06.2026, Сосницький районний суд Чернігівської області

Справа № 745/310/26

Провадження № 2-о/745/25/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2026 року Сосницький районний суд, Чернігівської області в складі:

головуючого судді Смаль І.А.

за участі секретаря Шуляр І.В., Петрикій І.Ю.

заявника ОСОБА_1 , представників заявника адвоката Дяченко К.О., адвоката Серкіна К.Ю., представника заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_8. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, заінтересованої особи ОСОБА_2 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, представника заінтересоваїособи органу опіки та піклування Сосницької селищної ради Кохан Л. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Сосниця цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Управління у справах дітей Чернігівської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6, орган опіки та піклування Сосницької селищної ради про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини ,

ВСТАНОВИВ:

Заявник, через систему "Електронний суд", звернувся до суду з заявою, в якій просить встановити факт самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 її батьком ОСОБА_1 . Заява мотивовна тим, що мати дитини ОСОБА_2 в Україні фактично не проживає. У нього з ОСОБА_2 відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на сімейне життя та обов`язки, відсутнє спільне взаєморозуміння. Спільне господарство не ведуть. На даний час шлюб між подружжям не розірвано. ОСОБА_2 , починаючи з 30.04.2021 та по теперішній час, проживає у Турецькій Республіці за адресою - АДРЕСА_1 . У зв`язку з проживанням за межами України - у Турецькій Республіці, та неможливість виховання та утримання дитини, ОСОБА_2 об`єктивно позбавлена можливості брати участь у житті дитини, фактичної участі у вихованні та утриманні ОСОБА_3 , не приймає. ОСОБА_3 не бажає проживати разом з матір`ю у Турецькій Республіці та фактично проживає з батьком. У зв`язку з цим обов`язки щодо виховання та утримання дитини - ОСОБА_3 , повністю здійснюються ним, її батьком - ОСОБА_1 . Його дружина - ОСОБА_2 , не заперечує щодо проживання ОСОБА_3 , а також її виховання та утримання, разом з батьком - ОСОБА_1 . Нею також не заперечується факт самостійного виховання та утримання ним спільної дитини - ОСОБА_3 . Будь-які спори у питанні щодо місця проживання ОСОБА_3 відсутні. Заявлені вимоги пов`язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу - батька, який самостійно виховує та утримує дитину, і можливістю у зв`язку з цим отримати відстрочку від мобілізації у зв`язку із самостійним вихованням та утримання дитини.

Ухвалою від 11.05.2026 відкрито провадження по справі, визначено заінтересованим особам строки для подання заяв по суті справи.

З письмових пояснень заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_5 вбачається, що зазначена заява є безпідставною, а викладені в ній доводи підлягають відхиленню в повному обсязі, з наступних підстав. Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. Мати дитини не позбавлена материнських прав щодо виховання дитини і вона повинна піклуватися про неї. У разі якщо мати дитини буде позбавлена материнських прав за ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини, то у Позивача може бути набута підстава щодо відстрочки від призову на військову службу, а станом на даний час її немає.

З поданих письмових пояснень ОСОБА_2 вбачається, що на даний час вона постійно проживає за межами України на території Турецької Республіки, що підтверджується наданими заявником документами. Намірів щодо повернення в України не має. Вона фізично позбавлена можливості брати участь у щоденному житті, вихованні та побуті дитини. Їхня неповнолітня дитина - ОСОБА_3 , постійно проживає разом з батьком - ОСОБА_1 , за адресою - АДРЕСА_2 . Батько - ОСОБА_1 , одноосібно та в повному обсязі фінансує, утримує свою доньку - ОСОБА_3 , забезпечує всі матеріальні, побутові, освітні та медичні потреби дитини. Обов`язки щодо духовного, фізичного розвитку та виховання дитини виконуються ОСОБА_1 самостійно. Будь-яких заперечень чи спору щодо самостійного (одноосібного) виховання та утримання ОСОБА_1 своєї неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , вона не має.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 , його представники адвокат Дяченко К.О. та адвокат Серкін К.Ю. вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити.

Окрім цього, ОСОБА_1 пояснив, що починаючи з 2021 дружина виїхала за кордон в Туреччину і з того часу там проживає. Дочка проживала з матір"ю в Туреччині з 2021 по 2025 роки, періодично приїздили в Україну. З жовтня 2025 дочка повністю залишилась на його утриманні. Мати з дочкою спілкується мало, речей не присилає. Матір інколи приїздить в Україну, останнього разу приїздила перед новим роком 2026. Для дитини вона нічого не привезла, побула деякий час та повернулась в Туреччину. Він повністю самостійно утримає дитину, піклується про її здоров`я, займається одноособово її вихованням.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судовому засіданні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити. Додатково пояснила, що з жовтня 2025 батько самостійно утримує їх спільну дитину ОСОБА_4 та опікується нею. Вона з 2021 року проживає в Туреччині на орендованій двохкімнатній квартирі. Дитина вирішила проживати в Україні разом з батьком. З 2021 року дочка приїзджала до неї на відпочинок,а потім з початку повномасшабного вторгнення Росії в Україну приїхала до неї в Туреччину і проживала разом з неї. Періодично вони разом з дочкою приїздили в Україну, а потім знову поверталися до Туреччини. Дочка навчалася в українській школі онлайн,турецьку мову не вчила,тому що не хотіла залишитися на постійне проживання в Туреччині. Батько надавав гроші на проживання дочки,оскільки він має достатні грошові заощадження і може самостійно утримувати дитину і дитина не потребує додаткових коштів від неї. ОСОБА_5 повністю забезпечена матеріально батьком,оскільки в них такі домовленості. З жовтня 2025 року ОСОБА_5 повернулася до України і більш не приїздила до Туреччини,оскільки їй не подобається життя в Туреччині. Вона телефонує Каміміл один раз на місяць-півтора,тому що ОСОБА_5 не хоче з нею спілкуватися. Вона не контролює навчання дитини, не займається дитиною коли їй потрібна медична допомога, оскільки проживає в Туреччині. З дочкою в неї складаються складні стосунки, вона рідко спілкується з нею. Вона бажає більше спілкуватися з дитиною, однак не може цього зробити через проживання в іншій країні і не бажання дочки розмовляти по телефону. Також вона не надає грошові кошти на утримання дитини, оскільки батько є приватним підприємцем, добре заробляє та грошові кошти які він надає дитині та витрачає на неї повністю вистачає і в них із заявником існували саме такі домовленості по матеріальному забезпечені спільної дитини.

Представник заінтересованої особи органу опіки та піклування Сосницької селищної ради в судовому засіданні повідомила, що у разі можливої мобілізації заявника незрозуміло з ким залишиться неповнолітня дитина,тому вимоги заявника слід задовольнити.

Представники заінтересованих осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 та Управління у справах дітей Чернігівської міської ради в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подали заяви про розгляд справи без їх участі.

Представник заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_8. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні заявлених вимог,посилаючись на обставини викладені у письмових поясненнях.

ОСОБА_3 пояснила, що заявник є її батьком, а ОСОБА_2 матір"ю. Вона проживає з батьком, з матір"ю вона мало спілкується. В Туреччині вона з матір"ю проживала з початком ковіду,тобто з 2021 року. 24.02.2022 вона з матір"ю повернулась в Україну, однак через бойові дії повернулись наступного дня назад. В 6-7 класі вона навчалась онлайн перебуваючи в Туреччині. В жовтні 2025 року вона повернулася в Україну і постійно проживає з батьком. Останнім часом вона мало спілкується з матір"ю, оскільки між ними виникають конфліктні ситуації, бо матері не подобається її одяг та зачіски. Коли вона проживала у Туреччині з мамою виникали суперечки,в неї більш теплі стосунки з батьком. Мати їй телефонує раз в місяць,самостійно вона телефонує дуже рідко. З матір`ю вона зустрічалася ,коли вона приїздила в Україну на новий 2026 рік.

Дослідивши зібрані по справі докази, заслухавши пояснення заявника та його представника, пояснення заінтересованої особи ОСОБА_2 ,представників заінтересованих осіб,суд доходить висновку, що у задоволенні вимог слід відмовити. До такого висновку суд приходить з наступних міркувань.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені юридичні факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Верховний Суд у справі № 127/3622/24 зазначив, що в умовах дії режиму воєнного стану, враховуючи наявні життєві ситуації в умовах війни, факт самостійного виховання батьком (або іншою особою) дитини за відсутності спору між батьками дитини щодо її виховання та утримання має (може) розглядатися в порядку окремого провадження.

В судовому засіданні встановлено, що заявник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають в зареєстрованому шлюбі та є батьками дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с.44, 46).

Згідно паспортних даних та доданого витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані по АДРЕСА_3 (а.с.37-40 т.1).

17.04.2026 комісією об`єднання співласників багатоквартирного будинку «Шевченка 32» складено акт про те, що ОСОБА_1 та дитина ОСОБА_3 фактично проживають по АДРЕСА_2 (а.с.17,18 т.1).

Фактичне місце проживання дитини ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 підтверджується також витягом з рішення виконкому Чернігівської міськради від 09.01.2026 №9 (а.с.38 т.1).

Власником квартири по АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 (а.с.33-37 т.1).

ОСОБА_3 навчається в Чернігівському ліцеї №1 Чернігівської міської ради (а.с.40 т.1).

Згідно дозволу на проживання, ОСОБА_6 з 30.04.2021 отримала дозвіл на проживання в Турецькій Республіці, який неодноразово продовжувався і його дія встановлена до 27.04.2027 (а.с.8 т.1)

Відповідно до довідки про місце проживання та адресу реєстрації Міністерства внутрішніх справ Туреччини ОСОБА_6 зареєстрована в АДРЕСА_1 (а.с.14 т.1).

На підтвердження здійснення витрат на утримання дитини ОСОБА_1 надано документи, що підтверджують придбання ним путівки в ДТ «Артек-Карпати Буковель «Лісовий»» для ОСОБА_3 з 03.07.2026 по 16.07.2026 (а.с.19-22 т.1).

З наданих медичних довідок вбачається, що ОСОБА_3 відвідувала медичні заклади в супроводі батька ОСОБА_1 (а.с.23,24,29 т.1).

Згідно довідки приватної школи музики «Diez» від 10.04.2026, ОСОБА_3 проходила навчання в класі гітари з 20.10.2025 по 04.12.2025. Батько учениці ОСОБА_1 відвідував школу та шкільні заходи, оплачував усі проведені заняття, цікавився результатом занять. Мати школу не відвідувала та жодних контактів зі школою не підтримувала (а.с.26 т.1).

Згідно довідки Арт-студії колібрі від 11.04.2026, ОСОБА_3 навчається в художній «Арт-студії Колібрі ». Батько, ОСОБА_1 , безпосередньо домовлявся за навчання в нашій студії, оплачує навчання, контактує з викладачами та цікавиться досягненнями доньки. За період навчання, мати дитини, жодного разу не з`являлась та не цікавилась результатами доньки (а.с.27 т.1).

З довідки Чернігівського ліцею №1 Чернігівської міськради від 08.04.2026 №01-07/88 вбачається, що ОСОБА_3 є ученицею 10-Л класу Чернігівського ліцею №1 Чернігівської міської ради з 01.08.2016 року. Батько учениці, ОСОБА_1 , опікується вихованням дитини, відвідує батьківські збори та шкільні заходи, цікавиться результатами навчальних досягнень доньки. Дитина проживає з батьком. Мати дитини, ОСОБА_2 , участі у шкільному житті дитини не бере, зборів та шкільних заходів не відвідує , жодних контактів ліцеєм не підтримує (а.с.28 т.1).

Згідно медичної декларації ОСОБА_3 , довіреною особою пацієнта для повідомлення у разі настання екстреного випадку є ОСОБА_1 (а.с.30-32 т.1).

З додатково поданих доказів заявником вбачається, що батько дитини ОСОБА_1 здійснював витрати на лікування, навчання, організації відпочинку дитини, тобто приймає активну участь у вихованні, утриманні та створенні належних умов для гармонійного розвитку дитини (а.с.207-289 т.1).

З додатково поданих доказів заявником вбачається, що дитина періодично проходила обстеження в медичних закладах, батьком було відкрито банківський рахунок на ім"я дитини (а.с.31-73 т.2).

Згідно відомостей ІНФОРМАЦІЯ_4 , що надані на виконання ухвали суду, ОСОБА_1 на даний час відстрочкою від призову за мобілізацією не користується, бронювання відсутнє (а.с.79-80 т.1)

З дослідженої довідки (а.с.75-76 т.1) Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 12.05.2026, що надана на виконання ухвали суду про витребування доказів вбачається, що:

- батько ОСОБА_1 з 27.04.2021 по 12.01.2023 12 разів (6 на в`їзд, 6 на виїзд) перетинав державний кордон України в напрямку Туреччини;

- дитина ОСОБА_3 з 07.03.2021 по 07.10.2025 24 рази (12 на в`їзд, 12 на виїзд) перетинала державний кордон України більшість з яких в напрямку Туреччини.

- мати ОСОБА_2 з 07.03.2021 по 22.03.2026 28 разів (14 на в`їзд, 14 на виїзд) перетинала державний кордон України, більшість з яких в напрямку Туреччини.

В судовому засідання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підтвердили, що всі поїздки неповнолітньої ОСОБА_3 були до матері в Туреччину.

Згідно із частиною 7 статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України.

За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої-третьої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб`єктів, об`єктів і змісту (прав та обов`язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).

Так, у силу положень ЦК України у момент народження фізичної особи в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов`язки), яка припиняється у момент її смерті (стаття 25 ЦК України), а з підстав, установлених цим Кодексом, виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання), яка може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 30 ЦК України).

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом. Тому смерть, до прикладу, когось із батьків дитини є підставою для припинення їх обов`язку утримувати дитину.

Згідно із частиною другою статті 15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов`язок особистого немайнового характеру припиняється у зв`язку з неможливістю його виконання.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

Заявник зазначає, що встановлення факту самостійного виховання дитини - ОСОБА_3 батьком пов`язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу - батька, який самостійно виховує та утримує дитину, і можливістю у зв`язку з цим отримати відстрочку від мобілізації у зв`язку із самостійним вихованням та утримання дитини.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, зокрема, військовозобов`язані, коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду.

Для встановлення обставин самостійності виховання позивачем дитини обов`язковим елементом є підтвердження виключних (непереборними / винятковими / неординарними / особливими) у конкретних життєвих ситуаціях (наприклад: особа, яка розлучена та самостійно здійснює обов`язки по вихованню та утриманню дитини, в той час коли інший з батьків позбавлений фактичної змоги виконувати свої обов`язки; батько або матір не беруть участі у вихованні та утриманні дитини або зникли, проте не визнані судом безвісно відсутніми або такими, що позбавлені батьківських прав; якщо один з батьків перебуває на окупованій території, в полоні і не може фактично виховувати та утримувати дитину тощо).

Наведені вище виключні обставин, зокрема позбавлення фактичної змоги виконувати свої обов`язки іншого з батьків, у даній справі відсутні, а саме по собі перебування матері за кордоном, та проживання дитини з батьком в Україні, не свідчить про самостійне виховання та утримання дитини ним.

До того ж, як встановлено в судовому засіданні та підтверджено наданою довідкою про перетин державного кордону України, мати дитини ОСОБА_6 28 разів здійснювала перетин кордону України (14 на в`їзд, 14 на виїзд).

При цьому, дослідивши дати перетину кордону встановлено, що перетин кордону дитиною 11 разів на в`їзд та 11 разів на виїзд здійснювався разом з матір`ю ОСОБА_2 . Окрім цього, з 18.05.2022 (перетнувши кордон у напрямку виїзд разом з матір`ю) дитина перебувала за межами України більше року, а саме до 21.06.2023 (дата повернення).

Таким чином, в судовому засіданні не підтверджено факт самостійного виховання дитини виключно батьком. Досліджена довідка про перетин кордону свідчить про те, що матір не усунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, а приймала в цьому активну участь. Крім того, в судовому засіданні матір дитини повідомила, що вона має бажання спілкуватися з дитиною, займатися вихованням та більше приділяти їй уваги, що на даний час є проблемою через проживання її в Туреччині та небажання дочки ОСОБА_5 з нею спілкуватися.

Окрім цього, суд зазначає, що окреме проживання батьків та проживання дитини із заявником, що включає в себе обов`язок в тому числі і батька щодо утримання та виховання дитини, не доводять факт відсутності участі матері у вихованні дитини.

Суд також враховує, що, як зазначено самим заявником, встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини необхідне йому для реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Отже, встановлення такого факту безпосередньо породжує юридичні наслідки, а тому потребує особливо ретельної оцінки доказів та беззаперечного підтвердження обставин, на які посилається заявник.

Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що до жовтня 2025 року мати брала активну участь у вихованні та житті дитини, проживала разом із нею, а після зміни місця проживання дитини не припинила цікавитися життям доньки та підтримувати з нею зв`язок. Обмежене спілкування між матір`ю та дитиною зумовлене насамперед складними взаємовідносинами між ними та небажанням дитини підтримувати таке спілкування, що саме по собі не свідчить про самоусунення матері від виконання батьківських обов`язків.

При цьому з часу припинення спільного проживання матері з дитиною до моменту звернення до суду минув відносно нетривалий період, який не дає підстав для висновку про тривале та стале невиконання матір`ю своїх батьківських обов`язків. Шлюб між батьками не розірвано, а сукупність наданих доказів не дає можливості дійти беззаперечного висновку про те, що дитина фактично виховується та утримується виключно батьком.

За таких обставин суд вважає, що наявні у справі докази не є достатніми для встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини батьком, а тому заява задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись, ст.7,15,141,150,151,157 СК України, ст. 12, 76-81, 263-265, 293, 294, 315 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні вимоги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Управління у справах дітей Чернігівської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6, орган опіки та піклування Сосницької селищної ради про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник - ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Заінтересована особа - ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Заінтересована особа - Управління у справах дітей Чернігівської міської ради, 14017, вул.Івана Мазепи 19 м.Чернігів, код ЄДРПОУ 43649710.

Заінтересована особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Заінтересована особа - ІНФОРМАЦІЯ_6, АДРЕСА_5.

Заінтересована особа - орган опіки та піклування Сосницької селищної ради, вул. Грушевського, 15, с-ще Сосниця, Корюківський район, Чернігівська область, 16100.

Повний текст рішення виготовлений 29.06.2026 року.

Суддя І.А.Смаль