Рішення № 137774367, 29.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 рокусправа № 380/10308/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Львівській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету податковий борг у сумі 44 548,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач має податковий борг перед бюджетом, загальна сума якого станом на 13.05.2026 становить 875026,20 грн, а сума, яка підлягає стягненню, становить 443548,40 грн. Зазначений борг виник на підставі винесених контролюючим органом за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій і складається з адміністративних штрафів та інших санкцій, а також пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Вказані суми є узгодженими та не сплачені відповідачем у встановлений законодавством строк. У зв`язку з цим позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути податковий борг у сумі 443 548,40 грн.

Ухвалою судді від 25.05.2026 відкрито провадження у цій справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач заяви про визнання позову чи відзиву на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), до суду не надав. Про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідач повідомлявся належним чином за податковою адресою. Конверт рекомендованого поштового відправлення за ШКІ № R067184203330 повернувся на адресу суду з відміткою органу поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання".

Зважаючи на наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши позов, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 з 19.09.2018 зареєстрований як фізична особа - підприємець та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Львівській області за основним місцем обліку, за податковою адресою: АДРЕСА_1 . У періоді, що перевірявся, відповідач здійснював зовнішньоекономічну діяльність.

Головним управлінням ДПС у Львівській області на підставі наказу від 17.07.2025 № 4285-ПП проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічним контрактом від 02.06.2021 № 0621 (дата здійснення експортних операцій - 13.03.2023), укладеним з нерезидентом ARTFEM Sp. z o.o. За результатами перевірки складено акт від 05.09.2025 № 40924/13-01-24-08-03/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення відповідачем частин першої та другої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII у вигляді порушення законодавчо встановленого строку розрахунків за експортними операціями.

На підставі акта перевірки від 05.09.2025 контролюючим органом 03.10.2025 винесено: податкове повідомлення-рішення форми «С» № 45474/13-01-24-08, яким за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності до відповідача застосовано пеню за платежем «Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства» (код платежу 21081000) у сумі 442 528,40 грн; податкове повідомлення-рішення форми «ПС» № 45476/13-01-24-08, яким за платежем «Адміністративні штрафи та інші санкції» (код платежу 21081103) застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1020,00 грн. Зазначені податкові повідомлення-рішення надіслано відповідачу за його податковою адресою рекомендованою кореспонденцією; в адміністративному чи судовому порядку відповідачем вони не оскаржувалися, у зв`язку з чим визначені ними суми грошових зобов`язань набули статусу узгоджених.

Відповідно до довідки Головного управління ДПС у Львівській області від 14.05.2026 № 1801/5/13-01-13-03 про податкову заборгованість станом на 13.05.2026 ОСОБА_1 має податковий борг перед бюджетом, що підлягає стягненню, у загальній сумі 443 548,40 грн, який складається з:

- пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов`язань та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства (код платежу 21081000) у сумі 442 528,40 грн;

- адміністративних штрафів та інших санкцій (код платежу 21081103) у сумі 1020,00 грн.

Зазначені суми нараховані контролюючим органом на підставі податкових повідомлень-рішень від 03.10.2025 № 45474/13-01-24-08 (форми «С») та № 45476/13-01-24-08 (форми «ПС»), винесених за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки (акт від 05.09.2025 № 40924/13-01-24-08-03/3445005879).

У зв`язку з наявністю податкового боргу податковим органом на підставі статті 59 ПК України винесено податкову вимогу форми «Ф» від 29.12.2021 № 0098954-1303-1301, яку надіслано відповідачу за його податковою адресою рекомендованою кореспонденцією.

Несплата відповідачем у встановлений законом строк узгоджених сум грошових зобов`язань обумовила звернення позивача до суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом. Норми, встановлені та закріплені Конституцією України, є нормами прямої дії, оскільки відповідно до статті 8 Конституції України в Україні встановлено і діє принцип верховенства права.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).

Згідно зі статтею 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок зі сплати податків та зборів.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу. Згідно з пунктом 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Якщо ж платник податків не оскаржує податкове повідомлення-рішення в адміністративному або судовому порядку у встановлені строки, нараховане в ньому грошове зобов`язання вважається узгодженим. Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Правовідносини у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду регулюються Законом України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII. Згідно з частиною першою статті 13 цього Закону Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Відповідно до частини другої статті 13 Закону у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Згідно з частиною п`ятою статті 13 наведеного Закону порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно з підпунктом 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Відповідно до підпункту 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Наведені суми пені та штрафних санкцій у силу підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України є складовими грошового зобов`язання платника податків, а в разі їх несплати у встановлений строк - складовими податкового боргу.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Судом встановлено, що суми пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 442 528,40 грн та адміністративних штрафів і інших санкцій у розмірі 1020,00 грн нараховані контролюючим органом за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки та визначені у податкових повідомленнях-рішеннях від 03.10.2025 № 45474/13-01-24-08 (форми «С») і № 45476/13-01-24-08 (форми «ПС»). Оскільки відповідач не скористався правом на оскарження цих податкових повідомлень-рішень в адміністративному чи судовому порядку у встановлені законом строки, визначені ними суми грошових зобов`язань у силу пункту 56.18 статті 56 ПК України набули статусу узгоджених. У зв`язку з несплатою цих сум у встановлений пунктом 57.3 статті 57 ПК України строк вони набули статусу податкового боргу в розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Згідно з підпунктом 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

На виконання наведених положень позивачем надіслано відповідачу за його податковою адресою рекомендованою кореспонденцією податкову вимогу форми «Ф» від 29.12.2021 № 0098954-1303-1301.

Відповідно до пунктів 42.2, 42.4 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Згідно з пунктом 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням платника податків, його відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Докази оскарження відповідачем податкової вимоги в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Відповідно до пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

За приписами пункту 87.1 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Згідно з пунктом 4 статті 102 ПК України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним. У спірних правовідносинах грошові зобов`язання визначені контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях від 03.10.2025, а позов пред`явлено до суду 20.05.2026, тобто в межах визначеного цією нормою строку.

Суд враховує сталу правову позицію Верховного Суду, згідно з якою предметом доказування у справах про стягнення податкового боргу є обставини, що свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку, зокрема: наявність узгодженого грошового зобов`язання; складові основної суми боргу, штрафних (фінансових) санкцій, пені; підстави та момент виникнення податкового боргу; встановлення факту сплати (несплати) податкового боргу в добровільному порядку; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в порядку, встановлених ПК України. Узгодженість грошового зобов`язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням, ставиться в залежність від факту оскарження такого рішення платником податків у передбаченому Кодексом адміністративному та/або судовому порядку: за відсутності оскарження грошове зобов`язання набуває статусу узгодженого.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд (зокрема у постановах від 21.08.2019 у справі № 2340/4023/18 та від 12.07.2022 у справі № 160/7345/20), у межах розгляду справи за позовом контролюючого органу про стягнення податкового боргу суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань; оцінка податкового правопорушення, встановленого за результатами податкової перевірки, на підставі якої прийнято акт індивідуальної дії (податкове повідомлення-рішення), здійснюється судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження відповідного податкового повідомлення-рішення. Відтак за відсутності оскарження платником податкових повідомлень-рішень спір про стягнення податкового боргу зводиться до перевірки наявності податкового боргу, його узгодженості та дотримання контролюючим органом установленої процедури стягнення.

Окрім того, Верховний Суд послідовно вказує, що несплачені платником суми узгоджених грошових зобов`язань (у тому числі штрафних (фінансових) санкцій та пені) набувають статусу податкового боргу, а контролюючий орган наділений правом на їх примусове стягнення в судовому порядку за умови дотримання визначеної законом процедури. Стосовно грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні, Верховний Суд наголошує, що в разі невикористання платником податків права на оскарження такого рішення у встановлені строки нараховані ним суми вважаються узгодженими в розумінні пункту 56.18 статті 56 ПК України, а їх несплата у визначений пунктом 57.3 статті 57 ПК України строк є достатньою підставою для виникнення податкового боргу та його стягнення. Податкова вимога при цьому є дійсною протягом усього періоду безперервного існування податкового боргу платника з моменту його утворення до повного погашення, а суми, що складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами платежів.

Судом встановлено, що позивачем дотримано усіх передбачених законом передумов для звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу з фізичної особи: суми грошових зобов`язань визначені контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях, які відповідачем не оскаржені, а тому є узгодженими та несплаченими; податкову вимогу надіслано відповідачу за його податковою адресою; передбачений строк з дня її надіслання сплив; позов пред`явлено в межах строку, визначеного пунктом 4 статті 102 ПК України. Доказів сплати податкового боргу або вжиття заходів щодо його погашення, доказів оскарження податкових повідомлень-рішень чи податкової вимоги відповідач суду не надав.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У справах про стягнення податкового боргу позивач (контролюючий орган) зобов`язаний довести наявність та узгодженість податкового боргу і дотримання процедури його стягнення, що ним зроблено.

Згідно з частинами першою, другою статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності за правилами статті 90 КАС України, суд дійшов висновку, що факт наявності у відповідача узгодженого та несплаченого податкового боргу в сумі 443548,40 грн знайшов своє підтвердження, процедуру стягнення податкового боргу позивачем дотримано, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В силу приписів ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 72, 73, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 257-262, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету податковий борг у загальній сумі 443548 (чотириста сорок три тисячі п`ятсот сорок вісім) грн 40 коп.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.