Рішення № 137774179, 26.06.2026, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/153/2026

Справа № 679/1222/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2026 року м.Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі головуючого судді Стасюка Р.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.10.2015 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду № 200359644 щодо кредитування за умовами якої банк надав у користування відповідачу кредитні кошти в розмірі 10100,00 грн, які останній зобов`язався повернути у строк до 19.10.2018, сплатити відсотки за користування кредитом.

23.05.2016 рішенням Правління НБУ України №14/БТ ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних.

20.07.2020 на підставі договору про відступлення прав вимоги №7_БМ від 20.07.2020, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону) лоту №GL16N618071 проведеного 15.06.2020, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», у тому числі за кредитним договором № 200359644 від 19.10.2015, укладеним з ОСОБА_1 .

Зважаючи на те, що відповідач своїх зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, станом на 13.08.2025 утворилась заборгованість у розмірі 30923,84 грн, з яких: 10032,45 грн заборгованість за кредитом, 20891,39 грн - заборгованості за відсотками.

На вказану суму заборгованості позивачем, у порядку передбаченому ст. 625 ЦК України, нараховано інфляційні втрати у розмірі 6791,94 грн та 3% річних у розмірі 2780,61 грн, які позивач, на правах нового кредитора у зобов`язанні, просить стягнути з відповідача на свою користь разом із основною сумою заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 04.09.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

30.09.2025 до суду надійшло клопотання представника відповідача Андрущака С.В. про витребування у позивача оригіналів долучених до позовної заяви доказів.

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 01.10.2025 задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів.

02.10.2025 до суду надійшов відзив представника відповідача Андрущака С.В. на позовну заяву в якому останній посилається на те, що позивачем не долучено до позовної заяви доказів укладення між ПAT «Банк Михайлівський» та відповідачем ОСОБА_2 кредитного правочину №200359644 від 19.10.2015, отримання відповідачем кредитних коштів за цим договором, наявність будь-якої заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів відступлення ПАТ «Банк Михайлівський» права вимоги до відповідача на користь позивача. Більше того, зі сторони ПАТ «Банк Михайлівський» (первісного кредитора) заява від 19.10.2015 №200359644 підписана ОСОБА_3 , право підпису якої та повноваження встановити неможливо. До позовної заяви не долучено доказів прийняття (акцепту) ПАТ «Банк Михайлівський» пропозиції (оферти) відповідача на укладення спірного договору, перерахування ПАТ «Банк Михайлівський» відповідачу кредитних коштів. Долучена до позовної заяви виписка за рядом особових рахунків за період з 23.05.2016 по 27.07.2020 не має ніякого відношення до кредитного договору № 200359644 від 19.10.2015 та не свідчить про її формування саме Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, а отже є недостовірними, неналежними та недопустимими доказами у справі. Розрахунок заборгованості за кредитним договором стороною позивача не надано. Відповідач не ставить під сумнів факт укладення між ТОВ «Діджи Фінанс та ПАТ «Банк Михайлівський» договору про відступлення прав № 7_БМ від 20.07.2020, однак позивачем не доведено, що в процедурі цесії на його користь було відступлено право грошової вимоги до відповідача.

Усі твердження позивача щодо укладення кредитного договору, перерахування кредитних коштів, виникнення заборгованості та відступлення на користь позивача права вимоги до відповідача є надуманими, бездоказовими та такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях, суб`єктивних міркуваннях позивача, а отже вказаний цивільний позов задоволенню не підлягає у повному обсязі.

29.10.2025 на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів надійшли оригінали заяви (оферти) № 200359644 від 19.10.2015, оригінал розписки про отримання платіжної карти та/або ПІН-коду від 19.10.2015; витяг з додатку № 1 до Договору №7_БМ про відступлення права вимоги від 20.07.2020, копії ухвали від 03.09.2020 та постанови від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16, отримані з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Позивач процесуальним правом на подання відповіді на відзив на позовну заяву не скористався.

Суд, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, проаналізувавши норми права, які регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про таке.

Судом встановлено, що 19.10.2015 ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Михайлівський» подано анкету № 1871548 на отримання бажаної суми кредиту у розмірі 5100,00 грн, яка містить персональні дані позичальника та згоду на їх обробку.

У цей же день між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Михайлівський» підписано заяву (оферту) № 200359644 (далі - Заява) про укладення договору про надання та використання платіжної картки Visa Platinum, з кредитним лімітом в розмірі 5100,00 грн, максимальним кредитним лімітом 50000,00 грн, максимальна ставка по ліміту 58,8% річних, реальна процентна ставка по кредиту (в процентному виразі, із розрахунку, що кошти будуть використовуватися в повному обсязі максимального кредитного ліміту протягом всього строку дії) 90,02%, абсолютне подорожчання кредиту (в грошовому виразі, із розрахунку, що кошти будуть використовуватися в повному обсязі максимального кредитного ліміту протягом всього строку його можливої дії) 24815,08 грн.

У договорі значено, що встановлений розмір кредитного ліміту за рішенням Банку може бути змінений, про що Клієнт буде повідомлений шляхом направлення SMS-повідомлення або в порядку, передбаченому Умовами по картках. На дату укладення договору доступний розмір кредитного ліміту для безпосереднього використання клієнтом становить 5000,00 грн.

У межах цього договору відповідач пропонує банку укласти з ним договір про надання та використання платіжної картки в рамках якого: відкрити на його ім`я поточний рахунок, операції за якими можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу (валюта рахунку гривня), що призначений для зарахування заробітної плати, соціальних та інших виплат, але не виключно та буде використовуватися в рамках договору про картку, в тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням картки з дебетно-кредитним порядком обслуговування рахунку; випустити на його ім`я платіжну картку, тип якої вказано в ОП заяви; для здійснення операцій за рахунком картки, сума яких перевищує залишок грошових коштів на рахунку картки, встановити ліміт, в межах якого позичальник має право здійснювати операції з використанням картки за рахунок наданого банком кредиту під операції з карткою та здійснювати у відповідності до статті 1069 ЦК України кредитування рахунку картки.

Пунктом 1.5.4 Заяви визначено, що строк дії ліміту під операції з карткою буде відповідати строку дії договору про картку (якщо інше не буде обумовлено в Умовах по картках).

Підписуючи Заяву ОСОБА_1 погодився з тим, що Договір про карту буде вважатися укладеним з дати виконання банком дій передбачених п. 1.5.2 цієї заяви, а саме: по відкриттю йому рахунку карти (п.3.1 Заяви).

У Заяві відповідач також підтвердив, що він ознайомлений з інформацією, вказаною в ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (п. 3.6 Заяви), а також Правилами користування платіжною карткою, які є невід`ємною частиною Умов по Картам (п. 3.7 Заяви).

19.10.2015 ОСОБА_1 ознайомився з Тарифи по продукту «Visa Platinum Cash Back», відповідно до яких строк дії платіжної картки становить 3 роки, розмір процентів, що нараховуються за кредитом, наданим у формі кредитної лінії, становить: на операції, які здійсненні в торговельній мережі та мережі інтернет 4,5%, а на операції з видачі готівки 4,9%; розмір обов`язкового щомісячного мінімального платежу за договором - 3% від фактично використаного кредиту в розрахунковому періоді на розрахункову дату, а також комісійні винагороди та плати, додаткові нарахування за договором згідно тарифів Банку, але не менше 50 грн та не більше суми існуючої заборгованості за договором.

Заява (оферта) № 200359644, тарифи по продукту «Visa Platinum CashBack» підписані відповідачем ОСОБА_1 власноручним підписом, що мало місце 19.10.2015.

Відповідно до розписки про отримання платіжної карти та/або ПІН-КОДу від 19.10.2015, на виконання Договору про надання та використання платіжної карти №200359644 від 19.10.2015 на ім`я ОСОБА_1 відкрито рахунок НОМЕР_1 , номер карти НОМЕР_2 , платіжна карта та пін-код до неї отримані ОСОБА_1 , про що свідчить його власноручний підпис.

19.10.2015 між ОСОБА_1 та ТОВ «Страхова компанія «М-ЛАЙФ», від імені якого діяв повірений ПАТ «Банк Михайлівський», укладеного договір страхування життя (програма страхування від нещасних випадків держателів платіжних карток банку).

Як вбачається з матеріалів справи, 23.05.2016 згідно з рішенням Правління НБУ України №14/БТ ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №812 розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації. Фактично управління банком перейшло до Фонду. Фонд має право передати право грошової вимоги до позичальника (боржника) за кредитним договором іншому банку на підставі договору про відступлений права вимоги.

20.07.2020 ТзОВ «Діджи фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський».

Пунктом 2 договору №7_БМ від 20.07.2020 визначено, що ТОВ «Діджи Фінанс» набуває всі права кредитора за кредитними договорами в день настання відкладальної обставини відповідно до пункту 16 цього договору (зокрема, підписання договору сторонами), але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього договору.

Із реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, що є Додатком №1 до Договору №7_БМ, встановлено, що до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №200359644 від 19.10.2015 у сумі 30923,84 грн, з яких: 10032,45 грн заборгованість за основним зобов`язанням, 20891,39 грн заборгованість за відсотками.

Крім того, оскільки кредитний портфель придбано з електронного аукціону Національної електронної біржі, протокол №UA-EA-2020-06-09-000032-b від 15.06.2020 то інформація про відступлення права вимоги міститься в публічному доступі на сайтах https://zakupivli.pro/auctions/ua-ea-2020-06-09-000032-b (посилання на аукціон) та https://torgi.fg.gov.ua/216108 (посилання на паспорт активу на сайті ФГВФО)

Згідно платіжної інструкції № 25 від 09.07.2020 ТзОВ «Діджи Фінанс» перерахувало 5307308,39 грн на рахунок ПАТ «Банк Михайлівський» як плату за купівлю на публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071, згідно протоколу №UA-EA-2020-06-09-000032-b.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16, яка набрала законної сили 01.07.2021, єдиним законним кредитором по відступлених договорах ПАТ «Банк Михайлівський» визнано ТОВ «Діджи Фінанс».

Зі зведеної виписки по особовим рахункам з 23.05.2016 до 27.07.2020, що сформована Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, вбачається, що сукупний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Банк Михайлівський» згідно умов договору №200359644 від 19.10.2015 складає 30923,84 грн, з яких: 10032,45 грн заборгованість за кредитом, 20891,39 грн заборгованість за відсотками.

Заборгованість розрахована станом дату укладання договору про відступлення прав вимоги №7_БМ від 20.07.2020 року, укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» та зафіксована у додатку до договору реєстрі кредитних договорів.

Із розрахунку суми заборгованості за кредитним договором №20359644 19.10.2015, інфляційних втрат та 3% річних, що підготовлений ТОВ «Діджи Фінанс», вбачається, що за період 25.02.2019 по 23.02.2022 позивачем на суму заборгованості проведено нарахування інфляційних втрат у розмірі 6761,94 грн, а також 3% річних у розмірі 2780,61 грн.

За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Аналогічний правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 11.01.2024 року у справі №916/1247/23.

За змістом ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1054ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Згідно з ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Першою та третьою частинами статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема. передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зі змісту ст.76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність достатності.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Факт укладення кредитного договору між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 підтверджується заявою (офертою) № 200359644 від 19.10.2015, анкетою № 1871548, договором добровільного страхування життя держателів платіжних карток ПАТ «Банк Михайлівський» з ТОВ «Страхова Компанія «М-ЛАЙФ» №NSK200359644 від 19.05.2015, згоди на обробку персональних даних, розписки про отримання платіжної картки та/або ПІН-коду. Суд встановив, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано такий кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на таких умовах, шляхом підписання означеного правочину власноручним підписом.

Із наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку заборгованості слідує, що загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем, як правонаступником банку, становить 40466,39 грн, з яких: 10032,45 грн - сума заборгованості за кредитом, 20891,39 грн - сума заборгованості за відсотками, 6761,94 грн - сума інфляційних втрат, 2780,61 грн - 3% річних.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеному ст.13 ЦПК України, саме відповідач як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами, визначає докази, якими підтверджуються його заперечення проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.

Всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідач не надав суду жодних доказів своєчасного та у повному обсязі виконання зобов`язань за кредитним договором № 200359644, а також свого контррозрахунку заборгованості по означеному вище правочину.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту та нарахованих відсотків за заявою (офертою) №200200359644 від 19.10.2015, як первинному кредитодавцю ПАТ «Банк Михайлівський», так і його правонаступнику в означених правовідносинах ТОВ «Діджи Фінанс», суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 30923,84 грн в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню.

Доводи представника відповідача про те, що спірний кредитний договір є таким, що не вчинений, оскільки у матеріалах справи відсутня довіреність на підтвердження обсягу повноважень Бохсон Н.В. на підписання договору від імені первісного кредитора, суд не приймає до уваги, оскільки вони базуються виключно на припущеннях. Підписання кредитного договору відповідачем свідчить про те, що у нього були відсутні сумніви щодо повноважень представника ПАТ «Банк Михайлівський» на укладення такого договору. Слід зазначити, що жодна норма закону не передбачає обов`язок первісного кредитора передати новому кредитору документи, які підтверджують повноваження представника на підписання договору, а тому відсутність такого документа у матеріалах справи не може слугувати підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Безпідставними є посилання сторони відповідача на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження факту прийняття оферти (акцепту) ПАТ «Банк Михайлівський» на укладення кредитного договору № 200359644 від 19.10.2015, оскільки відповідно до заяви (оферти) № 200359644, в якій ОСОБА_1 висловив свою пропозицію укласти договір, прийняття банком оферти будуть дії банку по наданню кредиту, а також дії банку по відкриттю рахунку картки. Тобто прийняття пропозиції на укладення кредитного договору відбулося не шляхом підписання певного документа, а шляхом вчинення певний дій, що узгоджується із нормами чинного законодавства, а тому, враховуючи, що наявні у матеріалах справи докази підтверджують факт перерахунку грошових коштів ПАТ «Банк Михайлівський» відповідачу та факт відкриття йому рахунку, суд в чергове зазначає про належне укладення сторонами кредитного договору №200359644.

Крім того, суд відхиляє посилання представника відповідача на те, що відсутні оригінали доказів, які підтверджують укладення кредитної угоди, оскільки 29.10.2025 позивачем, на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, було надано оригінали заяви № 200359644 від 19.10.2015, розписки про отримання платіжної карти від 19.10.2015.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про відсутність у справі доказів відступлення права вимоги на користь позивача, оскільки вказані обставини підтверджуються витягом з реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами. Будь-яких сумнівів у достовірності зазначеного доказу судом не встановлено.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення з відповідача на користь позивача трьох процентів річних та інфляційних втрат нарахованих на суму заборгованості, слід зазначити наступне.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Звертаючись до суду із позовом, ТОВ «Діджи Фінанс», окрім самої суми заборгованості за кредитним договором, просить стягнути з ОСОБА_1 також інфляційні втрати у сумі 6761,94 грн та трьох процентів річних у сумі 2780,61 грн за період з 25.02.2019 по 23.02.2022.

Так, пунктом 1 статті 1 Закону України від 16 червня 2020 року № 691-ІХ «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19», який набрав чинності 04 липня 2020 року, внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та доповнено його пунктом 15 такого змісту: «У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення».

Отже, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення (пункт 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від обов`язку сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку (штраф, пеню) за таке прострочення. Законодавець на рівні акта цивільного законодавстві (пункт 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України) передбачив спеціальний випадок звільнення від обов`язку позичальника сплатити неустойку (штраф, пеню). Такий обов`язок припиняється без його виконання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на усій території України було установлено карантин, який неодноразово продовжувався.

У період з 12.03.2020 по 23.02.2022 карантин тривав, про що свідчить постанова Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2021 року № 1336, якою він був продовжений до 31 березня 2022 року.

Верховний Суд у постанові від 06 листопада 2024 року у справі № 201/9121/22 зазначив: «що з огляду на приписи пункту 15 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, постанови Кабінету Міністрів України, якими з 12 березня 2020 року установлено на всій території України карантин, що діяв протягом всього періоду, за який нараховуються три проценти річних та пеня, суди помилково не застосували вказані норми права та дійшли необґрунтованого висновку про стягнення з відповідача суми трьох процентів річних та пені за період з 21 січня 2022 року до 23 лютого 2022 року включно, що є безпідставним та таким, що суперечить нормам матеріального права».

Отже, повертаючись до проведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 25.02.2019 по 23.02.2022, які є особливою мірою відповідальності за невиконання зобов`язання, слід зазначити, що право позивача на нарахування індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми виникло лише за період з 25.02.2019 по 11.03.2020.

Згідно розрахунку проведеного судом, розмір інфляційний втрат за період з 25.02.2019 по 11.03.2020 становить 997,91 грн., а розмір трьох процентів річних за цей період становить 965,35 грн.

Беручи до уваги, що ОСОБА_1 належним чином не виконав взятих на себе зобов`язань за кредитним договором №200359644 від 19.10.2015, право вимоги за яким згідно договору №7_БМ про відступлення прав вимоги від 05.09.2022 року набув позивач, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 30923,84 грн, трьох процентів річних від простроченої суми за період з 25.02.2019 по 11.03.2020 у розмірі 965,35 грн, а також інфляційний втрат за період з 25.02.2019 по 11.03.2020 у розмірі 997,91 грн, всього 32887,10 грн.

Щодо клопотання позивача про поновлення строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Суд не вбачає підстав для вирішення клопотання позивача про поновлення строків позовної давності для подання позову про стягнення заборгованості, оскільки в силу вимог частин 2, 3 статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідач у справі не клопотав про застосування судом позовної давності.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.141 ЦПК України , враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1968,35 гривень, що пропорційно розміру задоволеної частини позовних вимог (81,27% ціни позову).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Із положень ч.ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

В силу ч.ч. 2, 3, 8 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.

До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18).

На підтвердження відповідних витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені чи мають бути понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Водночас, у разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи з конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

З матеріалів справи вбачається, 15.02.2024 року між ТОВ «Діджі Фінанси» та адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» укладено договір №26 про надання юридичних послуг.

Адвокатом Міньковською А.В. надано детальний опис робіт та Акт про підтвердження факту надання правничої правової допомоги.

Згідно Акту від 14.08.2025, адвокатом Міньковською А.В. надано клієнту юридичні послуги, у вигляді підготовки позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, вартість виконаних робіт становить 7000,00 грн.

Дослідивши надані докази витрат на професійну правничу допомогу та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, необґрунтованості клопотання відповідача про зменшення розміру цих витрат з огляду на їх неспівмірність, суд вважає, що з ОСОБА_1 слід стягнути 5688,90 грн (7000х81,27%) витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 264-265,274,279 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №200359644 від 19.10.2015 у розмірі 30923 гривні 84 копійки, три проценти річних у розмірі 965 гривні 35 копійок, інфляційних втрат у розмірі 997 гривень 91 копійку, всього 32887 (тридцять дві тисячі вісімсот вісімдесят сім) гривень 10 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 1968 гривень 35 копійок судового збору та 5688 гривень 90 копійок витрат на професійну правничу допомогу, а всього 7657 (сім тисяч шістсот п`ятдесят сім) гривень 25 копійок.

У решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26 червня 2026 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», ЄДРПОУ 42649746, юридична адреса: 04112, м.Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Р.М. Стасюк