Рішення № 137773744, 29.06.2026, Тарутинський районний суд Одеської області

Тарутинський районний суд Одеської області

_____________

Справа №514/517/26

Провадження по справі № 2/514/643/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року с-ще Бессарабське

Тарутинський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Тончевої Н.М.

при секретарі Аронєт Л.С.,

розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Бессарабське цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з останнього заборгованість за Кредитним договором №б/н від 08 жовтня 2020 року в розмірі 63272 гривні 05 копійок, судовий збір в розмірі 2662 гривні 40 копійок.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до позивача АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 08 жовтня 2020 року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Однак, відповідач не виконував умови договору, тобто не сплачував кожного місяця обов`язковий мінімальний платіж, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 63272 гривні 05 копійок. Що й стало підставою для звернення представника позивача до суду з вказаним позовом.

В судове засідання представник позивача не з`явився. Надав суду заяву в якій зазначив, що підтримує позовні вимоги позивача та просить розглянути справу за відсутністю представника банку. Не заперечує щодо розгляду справи у заочному порядку.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просив під час розгляду справи взяти до уваги наступні докази: виписний епікриз із медичної карти стаціонарного хворого №1224; свідоцтво про хворобу від 05 вересня 2025 року №2025-0905-1622-3092-7; протокол засідання штатної військово-лікарської комісії від 09 вересня 2025 року №2025-0909-1514-3763-3; витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України №201/25/957/ВП; посвідчення серії НОМЕР_1 від 27 вересня 2024 року; довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України №64 від 17 січня 2026 року; посвідчення серії НОМЕР_2 від 11 березня 2026 року; військовий квиток серії НОМЕР_3 ; виписний епікриз №167/35; довідку №25 від 16 грудня 2025 року; довідку №1643/1684.1 від 20 червня 2024 року; довідку №4.2-Д229 від 08 березня 2024 року.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до позивача АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав 08 жовтня 2020 року заяву №б/н про приєднання до Умов та Правил надання послуг, згідно якої отримав платіжний інструмент кредитку картку № НОМЕР_4 строком дії 08/24 тип «Універсальна» та погодив наступні умови:

тип кредиту та розмір кредитного ліміту :відновлювальна кредитна лінія до 50000 гривень (п.1.2 Договору);

тип кредитної картки : Картка «Універсальна»;

строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п. 1.2 Договору);

процентна ставка, відсотків річних: 42.0 % (п. 1.3 Договору);

кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п. 1.4 Договору);

розмір мінімального обов`язкового платежу: -5% від заборгованості, але не менше ніж 100 гривень, щомісячно або 10 % від заборгованості, але не менше 100 гривень щомісячно у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п. 1.4 Договору);

проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюється за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі : 60.00 % (п. 1.5. та 2.1.1.2.12 Договору).

До позовної заяви додано довідку про видані картки, з якої вбачається, що між АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір №б/н, за яким 08 жовтня 2020 року було надано кредитну картку № НОМЕР_4 строком дії 08/24 та 08 грудня 2021 року було надано кредитну картку № НОМЕР_5 строком дії 11/25.

З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на ОСОБА_1 вбачається, що по картці № НОМЕР_4 за період з 08 жовтня 2020 року по 16 грудня 2024 року змінювався кредитний ліміт з 16000 гривень до 75000 гривень.

Тож, позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу платіжний інструмент кредитку картку № НОМЕР_4 строком дії 08/24 тип «Універсальна» з відновлювальною кредитною лінією.

Однак відповідач не виконував умови договору, тобто не сплачував кожного місяця обов`язковий мінімальний платіж, у зв`язку з чим виникла заборгованість за наданим кредитом.

Згідно наданого розрахунку, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором складає 63272 гривні 05 копійок в тому числі :

заборгованість за тілом кредита 58116 гривень 18 копійок;

заборгованість за простроченими відсотками 5155 гривень 87 копійок.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного Кодексу України.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у випадку порушення зобов`язання наступають правові наслідки, установлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Всі умови договору з моменту його підписання стають одинаково обов`язковими для виконання сторонами.

Як передбачено ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.2 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З вищенаведеного випливає, що позивач та відповідач, підписавши договір встановили факт досягнення згоди між собою, щодо всіх істотних умов кредитного договору.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за Кредитним договором Банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки, за частиною 2 цієї статті до відносин за кредитним договором застосовуються вимоги закону за позикою.

Матеріали справи не містять іншого розрахунку заборгованості, наданого відповідачем, або ж доказів, що борг погашений. Крім цього, суд бере до уваги визнання відповідачем заборгованості по тілу кредиту у розмірі 58116 гривень 18 копійок.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за тілом кредита в розмірі 58116 гривень 18 копійок.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача прострочених відсотків за користування кредитом у сумі 5155 гривень 87 копійок, суд дійшов наступного висновку.

Сторони в договорі про надання кредиту від 08 жовтня 2020 року погодили розмір відсотків, та порядок їх сплати.

В силу ч. 1ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

При цьому, на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» з 18 березня 2014 року в Україні розпочався особливий період. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався.

В частині 15статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» (в редакції, яка була чинною на час дії кредитного договору) визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Вказаний пункт є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише, при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Наведене узгоджується з правовими висновками ВС від 26 грудня 2018 року справа № 522/12270/15,від 14 травня 2021 року справа № 502/1438/18, від 24 лютого 2022 року справа № 591/4698/20, від 12 травня 2022 року справа № 336/512/18, від 18 січня 2023 року справа № 642/548/21.

Застосування приписів п. 15ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу.

Положення п. 15 ст. 14 Закону не обмежують своє застосування виключно щодо позичальників за кредитними зобов`язаннями, поширюють свою дію на усі випадки нарахування санкцій та процентів за невиконання будь-яких зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, в тому числі банками.

Згідно розрахунку заборгованості за договором №б/н від 08 жовтня 2020 року, укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 , позивач нараховував відповідачу відсотки з 18 грудня 2021 року по 31 січня 2026 року.

З посвідчення серії НОМЕР_1 від 27 вересня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни- учасників бойових дій.

Тож, як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 перебував на військовій службі, а тому на нього поширювались пільги, передбачені п.15ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто у нього відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом під час перебування на військовій службі.

Таким чином, з відповідача на користь позивача не підлягають стягненню відсотки за користування кредитом у сумі 5155 гривень 87 копійок.

Щодо стягнення з відповідача судового збору, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2662 гривні 40 копійок, що підтверджується копією платіжної інструкції від 18 березня 2026 року.

Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_2 від 11 березня 2026 року, відповідач ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Враховуючи те, що відповідач має інвалідність ІІ групи, то останнього слід звільнити від сплати судового збору.

Згідно з ч. 6, 7 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вказана норма не містить правил щодо порядку та умов компенсації судового збору, сплаченого позивачем, у разі задоволення позову та у разі звільнення відповідача від такого обов`язку.

Відносини з компенсації судових витрат неможливо прирівняти до відшкодування шкоди державою, а так само не допускається врегулювання публічно-правових відносин за аналогією права чи закону (постанова Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 428/13541/19).

Також, Верховний Суд у Постанові від 22.09.2021 у справі № 428/13541/19 зазначив, що постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» також не регулює питання компенсації судового збору на підставі частини сьомої статті 141 ЦПК України.

Крім того, пп.1-1 п.16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 45) визначає, що органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів для компенсації судового збору за рахунок держави у разі звільнення від його сплати у визначених законом випадках. Самі ж підстави такої компенсації цей нормативний документ не містить.

Враховуючи, що компенсація судового збору позивачеві за рахунок відповідача за умови задоволенні позову та звільнення відповідача від сплати судового збору не врегульована, а аналогія в питаннях бюджетних виплат недопустима, суд не знаходить підстав для стягнення судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 526, 610, 611, 623,625, 629, 638, 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України; ст. ст. 12, 13, 81,89, 128, 141, 223, 264, 265, 268, 272, 280-283, 288, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Березине Одеської області, ІПН НОМЕР_6 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) суму заборгованості за тілом кредита в розмірі 58116 (п`ятдесят вісім тисяч сто шістнадцять) гривень 18 (вісімнадцять) копійок.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Березине Одеської області, ІПН НОМЕР_6 від сплати судового збору в розмірі 2662 гривні 40 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог, а саме щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 5155 (п`ять тисяч сто п`ятдесят п`ять) гривень 87 (вісімдесят сім) копійок та сплаченого судового збору в розмірі 2662 гривні 40 копійок відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Тончева