Рішення № 137770239 від 22.06.2026 , Личаківський районний суд м.Львова

Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 463/5315/25

Провадження № 2/463/204/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Львів

Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Білоуса Ю.Б.,

за участю секретаря с/з Козак О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м.Львові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

за участі:

позивач ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_3

представник відповідача ОСОБА_4

в с т а н о в и в :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та заперечень проти них

10.06.2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором позики.

Згідно прохальної частини поданої позовної заяви просить суд: стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь грошові кошти в розмірі 22 000,00 доларів США, а також 9123,77 грн. судового збору.

Згідно матеріалів позовної заяви (а.с.1-7) заявлені позовні вимоги мотивує тим, що 14 березня 2020 року між сторонами укладено договір позики, на підтвердження чого відповідач написав та підписав власноручно розписку.

Згідно наданої розписки Відповідач 14 березня 2020 року отримав позику від Позивача грошові кошти, зокрема: 17 000,00 (сімнадцять тисяч) доларів США та 10 000,00 (десять тисяч) доларів США, що становить в загальній сумі 27.000,00 доларів США, які Відповідач зобов`язаний повернути термін повернення 2 (два) роки, до 14.03.2022 року.

У вищезазначений строк Відповідач не повернув вказану суму боргу в повному обсязі, а повертав борг частково в готівковому порядку. Станом на дату подачі позову Позивач підтверджує, що фактично Відповідачем повернуто частково борг в сумі 5.000,00 доларів США, решту боргу в сумі 22 000,00 доларів США залишається неповернутими і по даний час.

Станом на сьогоднішній день Відповідач від повернення решту грошових коштів відмовляється. Неодноразові спроби Позивача щодо врегулювання даного питання в досудовому порядку були безрезультатними. На даний час Відповідач уникає будь-яких зустрічей та з останнім повністю втрачений зв`язок.

З врахуванням зазначеного, Позивач вважає свої права порушеними та з метою їх захисту звертається до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором позики.

18.08.2025 року представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Кузьмичем В.В. подано відзив на позов (а.с.34-39), згідно якого просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Згідно поданого відзиву на позов мотиви заперечення сторони відповідача зводяться до наступного.

Відповідач визнає факт написання 14.03.2020 року розписки, долученої до позовної заяви, відповідно до змісту якої ОСОБА_2 взяв у позику в ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 27 000,00 доларів США.

Водночас наголошено суду, що фактична передача грошових коштів від позикодавця до позичальника не відбулася. Вказане пояснюється наступними обставинами. Так, ОСОБА_1 є однокласником та хорошим знайомим Відповідача. У межах тривалих дружніх стосунків сторони планували започаткувати спільний бізнес із будівництва об`єктів нерухомості. Для реалізації зазначеного проєкту ОСОБА_1 , як стверджував Позивач, позичив у третьої особи грошові кошти в сумі 30 000,00 доларів США. Однак успішно реалізувати цей проєкт не вдалося.

Після цього ОСОБА_1 почав вимагати від Відповідача повернення грошових коштів, які він позичив у третьої особи для реалізації спільного задуму.

ОСОБА_2 , усвідомлюючи свою моральну відповідальність перед давнім знайомим та колишнім однокласником, а також керуючись бажанням зберегти добрі стосунки, частинами повертав Позивачу грошові кошти. Проте 14.03.2020 року Позивач наполіг на тому, щоб Відповідач склав письмову розписку про зобов`язання повернути йому грошову суму у розмірі 27 000,00 доларів США.

Таким чином, ОСОБА_2 визнає, що станом на 14.03.2020 року в нього дійсно існувало боргове зобов`язання перед Позивачем у зазначеному розмірі.

Водночас відповідач вважає, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки Відповідач повернув Позивачеві всю суму боргу, що, на думку відповідача, підтверджується такими доказами:

1) скриншоти із месенджера Viber (група, учасниками якої є Позивач та Відповідач), з яких вбачається, що Відповідач повернув Позивачу грошові кошти на загальну суму 16578,12 доларів США. Зокрема:

05.04.2021 року повернуто 510,00 доларів США;

21.05.2021 року повернуто 500,00 доларів США;

31.05.2021 року повернуто 510,00 доларів США;

31.05.2021 року повернуто 2800,00 грн. (офіційний курс НБУ 27,5004 за 1 долар США) - 101,82 доларів США;

04.06.2021 року повернуто 200,00 доларів США;

05.06.2021 року повернуто 5472,00 грн. (офіційний курс НБУ 27,3400 за 1 долар

США ) - 200,15 доларів США;

24.06.2021 року повернуто 109,00 доларів США;

25.06.2021 року повернуто 109,00 доларів США;

28.06.2021 року повернуто 2800,00 грн. (офіційний курс НБУ 27,4589 за 1 долар США) - 101,97 доларів США;

30.06.2021 року повернуто 510,00 доларів США;

01.07.2021 року повернуто 2800,00 грн. (офіційний курс НБУ - 27,2275 за 1 долар США) - 102,84 доларів США;

07.07.2021 року повернуто 2750,00 грн. (офіційний курс НБУ 27,2497за 1 долар США) - 100,92 доларів США;

05.08.2021 року повернуто 2800,00 грн. (офіційний курс НБУ 26,9094 за 1 долар

США) - 104,05 доларів США;

05.11.2021 року повернуто 2800,00 грн. (офіційний курс НБУ 26,1900 за 1 долар США) - 106,91 доларів США;

27.11.2021 року повернуто 2700,00 доларів США;

09.12.2021 року повернуто 3000,00 доларів США;

31.12.2021 року повернуто 2800,00 грн. (офіційний курс НБУ - 27,2782 за 1 долар США) - 102,65 доларів США;

04.03.2022 року повернуто 2800,00 грн. (офіційний курс НБУ - 29,2549 за 1 долар США) - 95,71 доларів США;

29.03.2022 року повернуто 2800,00 грн. (офіційний курс НБУ - 29,2549 за 1 долар США) - 95,71 доларів США;

21.04.2022 року повернуто 2900,00 грн. (офіційний курс НБУ - 29,2549 за 1 долар США) - 99,13 доларів США;

30.05.2022 року повернуто 2800,00 грн. (офіційний курс НБУ - 29,2549 за 1 долар США) - 95,71 доларів США;

14.06.2022 року повернуто 2000,00 доларів США;

23.08.2022 року повернуто 2800,00 грн. (офіційний курс НБУ - 36,5686 за 1 долар США) - 76,57 доларів США;

25.10.2022 року повернуто 1000,00 доларів США;

26.10.2022 року повернуто 87956,00 грн. (офіційний курс НБУ - 36,5686 за 1 долар США) - 2405,23 доларів США;

02.12.2022 року повернуто 60000,00 грн. (офіційний курс НБУ - 36,5686 за 1 долар США) - 1640,75 доларів США;

2) копія виписки по витратам по картці Позивача в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за період з 01.01.2018 по 31.12.2023 року, з якої вбачається що Відповідач повернув Позивачу грошові кошти на загальну суму 1870,27 доларів США. Зокрема:

18.08.2020 року повернуто 16582,91 грн. (офіційний курс НБУ - 27,3061 за 1 долар США) - 607,30 доларів США;

23.10.2020 року повернуто 15075,38 грн. (офіційний курс НБУ - 28,2650 за 1 долар США) - 533,36 доларів США;

24.11.2020 року повернуто 1005,03 грн. (офіційний курс НБУ 28,3694 за 1 долар США) - 35,43 доларів США;

24.11.2020 року повернуто 3718,59 грн. (офіційний курс НБУ 28,3694 за 1 долар США) - 131,08 доларів США;

17.03.2021 року повернуто 1306,53 грн. (офіційний курс НБУ - 27,6525 за 1 долар США) - 47,25 доларів США;

25.01.2023 року повернуто 2814,07 грн. (офіційний курс НБУ 36,5686 за 1 дол США) - 76,95 доларів США;

25.01.2023 року повернуто 16050,00 грн. (офіційний курс НБУ - 36,5686 за 1 долар США) - 438,90 доларів США;

3) копія виписки по витратам по картці (гаманець) в АТ «АБ РАДАБАНК», з якої вбачається що Відповідач повернув Позивачу на картковий рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» грошові кошти на загальну суму 1288,67 доларів США. Зокрема:

05.04.2021 року повернуто 3100,00 грн. (офіційний курс НБУ - 27,9555 за 1 долар США) - 110,89 доларів США;

05.04.2021 року повернуто 5900,00 грн. (офіційний курс НБУ - 27,9555 за 1 долар США) - 211,05 доларів США;

06.05.2021 року повернуто 10100,00 грн. (офіційний курс НБУ 27,7339 за 1 долар США) - 364,18 доларів США;

05.06.2021 року повернуто 5500,00 грн. (офіційний курс НБУ 27,3400 за 1 долар США) - 201,17 доларів США;

07.07.2021 року повернуто 2750,00 грн. (офіційний курс НБУ - 27,2497 за 1 долар США) - 100,92 доларів США;

13.07.2021 року повернуто 2780,00 грн. (офіційний курс НБУ - 27,2904 за 1 долар США) - 100,77 доларів США;

05.08.2021 року повернуто 2800,00 грн. (офіційний курс НБУ - 26,9094 за 1 долар США) - 104,05 доларів США;

27.08.2021 року повернуто 2900,00 грн. (офіційний курс НБУ - 26,7744 за 1 долар США) - 108,31 доларів США;

05.11.2021 року повернуто 2800,00 грн. (офіційний курс НБУ - 26,1900 за 1 долар США) - 106,91 доларів США;

28.01.2022 року повернуто 2800,00 грн. (офіційний курс НБУ - 28,9879 за 1 долар США) - 96,59 доларів США;

04.03.2022 року повернуто 2800,00 грн. (офіційний курс НБУ 29,2549 за 1 долар США) - 95,71 доларів США.

4) копія виписки по витратам по картці (зарплатна) в АТ «АБ РАДАБАНК», з якої вбачається що Відповідач повернув Позивачу на картковий рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» грошові кошти на загальну суму 530,59 доларів США. Зокрема:

30.04.2021 року повернуто 1000,00 грн. (офіційний курс НБУ 27,9694 за 1 долар США) - 35,75 доларів США;

30.04.2021 року повернуто 2000,00 грн. (офіційний курс НБУ 27,9694 за 1 долар США) - 71,50 доларів США;

01.05.2021 року повернуто 100,00 грн. (офіційний курс НБУ 27,7500 за 1 долар США) - 3,60 доларів США;

09.06.2021 року повернуто 2800,00 грн. (офіційний курс НБУ 27,1764 за 1 долар США) - 103,03 доларів США;

01.07.2021 року повернуто 2830,00 грн. (офіційний курс НБУ 27,2275 за 1 долар США) - 103,94 доларів США;

15.07.2021 року повернуто 2720,00 грн. (офіційний курс НБУ 27,3047 за 1 долар США) - 99,62 доларів США;

02.08.2021 року повернуто 2900,00 грн. (офіційний курс НБУ - 26,8168 за 1 долар США) - 108,14 доларів США;

01.10.2021 року повернуто 2900,00 грн. (офіційний курс НБУ - 26,6175 за 1 долар США) - 108,95 доларів США;

31.12.2021 року повернуто 2800 грн. (офіційний курс НБУ - 27,2782 за 1 долар США) - 102,65 доларів США .

5) Відповідач також повернув Позивачу грошові кошти у розмірі 704,54 доларів США на картковий рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» через платіжний сервіс EasyPay. Зокрема:

13.08.2020 року повернуто 3700,00 грн. (офіційний курс НБУ - 27,5266 за 1 долар США) - 134,42 доларів США;

14.08.2020 року повернуто 5000,00 грн. (офіційний курс НБУ - 27,4083 за 1 долар США) - 182,43 доларів США;

26.10.2020 року повернуто 3500,00 грн. (офіційний курс НБУ - 28,2911 за 1 долар США) - 123,71 доларів США;

27.10.2020 року повернуто 3300,00 грн. (офіційний курс НБУ - 28,3352 за 1 долар США) - 116,46 доларів США;

08.12.2020 року повернуто 1650,00 грн. (офіційний курс НБУ - 28,2394 за 1 долар США) - 58,43 доларів США;

15.01.2021 року повернуто 2500,00 грн. (офіційний курс НБУ - 28,0609 за 1 долар США) - 89,09 доларів США.

Поряд з цим, звернуто увагу Суду, що зазначені кошти були поповнені на картковий рахунок № НОМЕР_1 В АТ КБ «ПРИВАТБАНК» через платіжний термінал EasyPay y 2020-2021 роках, коли законодавством ще не було передбачено обов`язкової ідентифікації особи, яка здійснює поповнення рахунку. Водночас Відповідач чітко зафіксував дати кожного з таких платежів. Наголосив, що факт надходження відповідних сум може бути підтверджено випискою з банківського рахунку Позивача за періоди: серпень 2020 року, жовтень 2020 року, грудень 2020 року та січень 2021 року. Клопотання про витребування цього письмового доказу подано до суду.

6) окрім вищенаведених платежів, Відповідач також повернув Позивачу в готівковій формі грошові кошти на загальну суму 6100,00 доларів США. Зокрема:

06.08.2021 року повернуто 1100,00 доларів США;

05.03.2023 року повернуто 2500,00 доларів США;

10.05.2023 року повернуто 2500,00 доларів США;

Зважаючи на вказані обставини, сторона відповідача стверджує про те, що Відповідач повернув Позивачу грошові кошти на загальну суму 27 072,19 доларів США (16578,12 доларів США + 1870,27 доларів США + 1288,67 доларів США + 530,59 доларів США + 704,54 доларів США + 6100,00 доларів США).

Крім цього, відповідач звернув увагу Суду, що з метою забезпечення виконання боргового зобов`язання Відповідач передав Позивачу у заставу золотий ланцюжок вагою близько 31 грама (585 проби), потрійного панцерного плетіння, ручної роботи. Зазначений ювелірний виріб має значну матеріальну цінність та особливу немайнову цінність для Відповідача, оскільки є подарунком від його батьків. Орієнтовна ринкова вартість ланцюжка становить 139500,00 грн., розрахунку середньої вартості одного грама золота 585 проби у ювелірному виробі близько 4 500 грн за грам.

При цьому, факт існування та передання вказаного ланцюжка підтверджується перепискою сторін у мобільному застосунку «Viber» від 02.12.2021 року. Незважаючи на повне виконання боргового зобов`язання та повернення грошових коштів у повному обсязі, зазначений ланцюжок Відповідачу досі не повернуто.

А тому, Відповідач зазначає, що грошові кошти, отримані ним від Позивача за розпискою від 14.03.2020 року, були повернуті в повному обсязі. Загальна сума повернення становить 27 072,19 доларів США, що навіть перевищує суму боргу. Таким чином, зобов`язання Відповідача за вказаною розпискою є повністю виконаним, а вимоги Позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

25.08.2025 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Кецком В.Я. через систему «Електронний суд» подано відповідь на відзив (а.с.79-84), в якому зазначив, що поданий стороною відповідача відзив на позов подано з порушенням вимог ЦПК України, а викладені в ньому обставини не відповідають дійсності та не підтверджені жодними доказми.

16.09.2025 року представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Кузьмичем В.В. подано заперечення (а.с.104-107), в яких зазначив, що доводи, які викладені у відповіді на відзив є необґрунтованими та не спростовують заперечень проти позову, які наведені у відзиві на позов з огляду на наступне.

1. ЩОДО ТОГО, ЩО Позивач заперечує твердження Відповідача, викладене у відзиві, про те, що фактична передача грошових коштів від позикодавця до позичальника не відбулася. Зокрема, щодо посилання Позивачем на Шевченківського районного суду м. Львова від 20.12.2018 року по справі № 466/2866/18.

З приводу існування судового рішення зауважив, що у відповідача (поручителя по кредитному договору № ML-600/045/2008 від 26.02.2008 року) відсутня будь-яка заборгованість перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (ЄДРПОУ 36789421), а виконавчий лист по справі № 466/2866/18 не видався і на виконання не пред`являвся, що стверджується довідкою від 02.08.2019 року № 11572, видана ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Разом із тим, передумови складання розписки від 14.03.2020 року не мають визначального значення для вирішення цього спору. Відповідач не заперечує факту написання та підписання зазначеної розписки, долученої до матеріалів позовної заяви, згідно з якою ОСОБА_2 отримав у позику від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 27 000,00 доларів США.

При цьому ключовою обставиною у справі є те, що зобов`язання за вказаною розпискою були повністю виконані, що підтверджується належними та допустимими доказами, доданими до відзиву на позовну заяву.

ІІ. ЩОДО твердження Позивача про те, що долучена до відзиву на позовну заяву роздруківка переписки між Сторонами у мобільному застосунку «Viber» є недопустимим доказом.

Вказані твердження Позивача відповідач вважає необґрунтованим та сформованим без урахування релевантної практики Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 13.10.2021 року по справі № 923/1379/20 зазначив, що «листування шляхом надіслання електронних повідомлень уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст. 7 ЦК України. Висновки судів попередніх інстанції про те, що роздруківка електронного листування є неналежним та недопустимим доказом є такими, що не відповідають приписам статті 8 Закону «Про електронні документи та електронний документообіг», оскільки сила електронного документа, як доказу, не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму».

Аналогічний висновок також міститься в постановах Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 914/2505/17, від 18.01.2023 року по справі № 910/15383/21.

Окрім цього, Верховний Суд в постанові від 13.10.2021 року по справі № 923/1379/20 вказав, що «допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму».

З урахуванням наведеного, на думку відповідача, роздруківка переписки між Сторонами у мобільному застосунку «Viber» є допустим доказом, яким підтверджується обставина повернення Позивачу грошових коштів у розмірі 16578,12 доларів США.

ІІІ. ЩОДО заперечень Позивача стосовно цільового призначення грошових коштів, перерахованих Відповідачем на його картковий рахунок.

Позивач заперечує той факт, що грошові кошти, які надходили від Відповідача на його картковий рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», були призначені для погашення заборгованості за розпискою від 14.03.2020 року, мотивуючи це тим, що у призначенні платежів не було прямо вказано відповідне призначення.

Така позиція Позивача, на думку відповідача, є необґрунтованою з огляду на таке. Позивач не надав жодного доказу, який би підтверджував інше цільове призначення перерахованих грошових коштів, окрім як на повернення заборгованості за договором позики від 14.03.2020 року.

Щодо твердження Позивача про те, що кошти нібито поверталися Відповідачем за «викуп ланцюжка з ломбарду» в сумі 35 000,00 грн такі пояснення є суперечливими, оманливими та не підкріплені належними доказами.

Відповідач натомість надав документальне підтвердження того, що ним було перераховано на картковий рахунок Позивача: 120 832,51 грн шляхом банківських переказів (п. 2 та п. 3 відзиву), 19 650,00 грн через платіжний сервіс EasyPay (п. 4 відзиву). Усього 140 482,51 грн. Ця сума суттєво перевищує 35 000,00 грн, на які посилається Позивач як на нібито інше призначення платежів. Відповідно, посилання на «викуп ланцюжка з ломбарду» як підставу для отримання вказаних коштів є неправдивим, непослідовним та таким, що спростовується доказами, долученими до відзиву. Таким чином, викладені вище обставини підтверджують, що перераховані Відповідачем кошти, зазначені в п.п. 2-4 відзиву, були направлені саме на погашення боргових зобов`язань за розпискою від 14.03.2020 року.

IV. ЩОДО заперечень Позивача стосовно факту повернення йому в готівковій формі грошових коштів у сумі 6100,00 доларів США.

Із відзиву на позовну заяву вбачається, що Позивач категорично заперечує факт повернення йому Відповідачем грошових коштів у готівковій формі в розмірі 6100,00 доларів США.

Водночас Відповідач зазначає, що відповідна обставина може бути, зокрема, підтверджена показаннями свідка ОСОБА_5 , яка безпосередньо була присутня під час передачі вказаних коштів. Позивач, заперечуючи проти відповідно доказу, посилається на абз. 2 ч. 1 ст. 218 ЦК України, де зазначено, що «заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може гуртуватися на свідченнях свідків». Поряд з цим, зміст цієї норми свідчить про те, що вона поширюється виключно на правовідносини, пов`язані з підтвердженням факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин.

У даному ж випадку Відповідач не заперечує факту вчинення правочину з Позивачем отримання в борг 27 000,00 доларів США на підтвердження чого складено розписку від 14.03.2020 року. Водночас, що стосується показів свідка ОСОБА_5 , то ним не буде ні підтверджуватися, ні спростовуватися факт вчинення правочину взяття Відповідачем в Позивача в борг грошових коштів в сумі 27000,00 доларів США, а свідком в силу ч. 1 ст. 90 ЦПК України буде повідомлено про відомі йому обставини щодо повернення Позивачу грошових коштів у сумі 6100,00 доларів США, що беззаперечно мають значення для правильного вирішення цієї справи та ухвалення законного та обгрунтованого судового рішення.

Отже, вказане положення абз. 2 ч. 1 ст. 218 ЦК України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки йдеться не про вчинення або оспорювання окремих частин правочину, а про підтвердження факту виконання зобов`язань за вже вчиненим (існуючим) правочином.

Відповідач окремо наголосив, що заперечення Позивачем факту одержання ним грошових коштів у готівковій формі в сумі 6100,00 доларів США від Відповідача як часткове погашення боргу та звернення до суду з позовом з метою стягнення таких коштів в судовому порядку може свідчити про те, що, отримуючи ці кошти та, зловживаючи довір`ям Відповідача, не роблячи відповідну відмітку на розписці про часткове повернення коштів, Позивач, мав намір незаконно заволодіти коштами Відповідача у розмірі 6100,00 доларів США шляхом обману чи зловживання довірою. Такі дії мають ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України (шахрайство), а тому, у випадку подальшого заперечення Позивачем тієї обставини, що йому Відповідачем повернуто готівкою 6100 доларів США в рахунок боргу, встановленого розпискою від 14.03.2020 року, Відповідач змушений буде звертатися до уповноважених правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення та відповідно здійснювати захист своїх прав у межах кримінального провадження.

Підсумовуючи викладене, Відповідач повторно зазначав, що грошові кошти, отримані ним від Позивача за розпискою від 14.03.2020 року, були повернуті в повному обсязі. Загальна сума повернення становить 27 072,19 доларів США, що навіть перевищує суму боргу.

Таким чином, зобов`язання Відповідача за вказаною розпискою є повністю виконаним, а вимоги Позивача - необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

29.09.2025 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Кецком В.Я. подано додаткові пояснення (а.с.125-128), в якому зазначив, що в повному обсязі не погоджується із викладеними відповідачем у письмових запереченнях обставинами, з огляду на таке.

1. Щодо відсутності заборгованості про кредитному договорі № ML-600/045/2008 від 26.02.2008 року.

Як зазначалось у відповіді на відзив, у 2019 році для Відповідача виникли зобов`язання по сплаті грошових коштів за кредитним договором № ML-600/045/2008 від 26.02.2008 року в сумі 26237,05 USD - основний борг та 253682,76 грн. - пеня, на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Львова (справа №466/2866/18) від 20.12.2018 року (яке набрало законної сили 21.01.2019 року).

До заперечення Відповідачем долучено фотокопію довідки ТОВ «ОТП Факторинг Україна» від 02.08.2019 року № 11572 згідно якої підтверджено, що станом на 02.08.2019 року у Відповідача була відсутня заборгованість перед ТОВ «ОТП Факторинг України» за кредитним договором № ML-600/045/2008 від 26.02.2008 року та відповідно виконавчий лист по судовій справі № 466/2866/18 не видавався та на виконання не пред`являвся.

Долучений доказ Відповідачем лише підтверджує, в період з 21.01.2019 року до серпня 2019 року існувало для Відповідача боргове зобов`язання перед ТОВ «ОТП Факторинг України» за кредитним договором № М-600/045/2008 від 26.02.2008 року та станом на 02.08.2019 року таке грошове зобов`язання було відсутнє. Вочевидь погашення такої великої суми на виконання судового рішення в добровільному порядку і призвело в подальшому виникненню для Відповідача фінансових проблем, у зв`язку з чим у 2019 році це призвело до виникнення відносин з Позивачем пов`язаних із золотим ланцюжком надалі призвело до отримання у Позивача позики в сумі 27 000, 00 доларів США.

Окрім цього, у Позивача виникли певні сумніви щодо правдивості, достовірності такої довідки ТОВ «ОТП Факторинг Україна» від 02.08.2019 року № 11572, оскільки Відповідачем долучається до заперечення її фотокопія, тому в подальшому при дослідженні доказів щодо його належності та допустимості Позивач буде наполягати на пред`явлення оригіналу такої довідки.

2. У запереченні Відповідач знову підтверджує про написання розписки від 14.03.2020 року на отримання в позику грошових коштів в сумі 27000 доларів США та посилається на те, що вказана сума ним повністю погашена, що підтверджується, як зазначено ним, належними та допустимими доказами, які долучені до відзиву.

З такими твердженнями Позивач не може погодитись та з врахуванням обґрунтувань, які ним вже зазначались у відповіді на відзив, зазначає наступне.

Як встановлено із тверджень Відповідача, останній не заперечує про факт зобов`язань у Відповідача, які виникли щодо золотого ланцюжка та про факт написання ним розписки від 14.03.2020 року на отримання від Позивача в борг грошових коштів в сумі 27 000,00 доларів США. При цьому, слід врахувати, що повернення коштів за золотий ланцюжок та повернення позики у розмірі 27000 доларів США жодним чином між собою не пов`язані.

При цьому, спір між сторонами виник щодо повернення позики в сумі 27.000,00 доларів США.

Позивач стверджує, що Відповідач не повернув йому позику в повному обсязі, а твердження Відповідача про нібито повернення позики не відповідає дійсності.

Свою чергу Відповідачем не долучено належні та допустимі доказами, які можуть підтверджувати такі факти та спростовувати доводи Позивача, зокрема: не долучено Відповідачем оригінал боргової розписки від 14.03.2020 року, який б засвідчував про повернення боргу у повному обсязі, як це стверджує Відповідач; не долучено жодної окремої розписки (документу) про повернення боргу частково із зазначенням відповідної суми; не долучено докази виписки про переказ коштів через банківські установи, в яких б відображалось призначення платежів, як повернення позики; не долучено докази, які б вказували про зміни до договору позики в частині способу повернення боргу, саме в національній валюті, а не в доларах США чи за рахунок іншого майна.

Позивач звернув увагу на те, що у відображений період перерахунку коштів та переписок, сторони мали між собою інші відносини пов`язані із бізнесом, іншими справами, а також питання по сплаті за ланцюжок.

Лише за золотий ланцюжок Відповідач з 2019 року мав сплатити Позивачу грошові кошти в розмірі 35 000,00 грн., також 2800-2900 гривні (орієнтовано в еквіваленті до долара США - 100 доларів США) плата за кожний місяця до моменту сплати повної суми за ланцюжок. Також, з перепискою (VIBER) 26 жовтня 2022 року чітко відображено ланцюжок 35 000 грн + 50156,00грн + 2800грн, тобто відображено розрахунок сум, які Відповідач мав сплатити за золотий ланцюжок за підсумком всього періоду. Ці обставини спростовують твердження Відповідача, що за золотий ланцюжок Відповідач мав сплатити лише в межа 35.000,00 гри.

Позивач звернув увагу, що відображені суми із переписок, які зазначені самостійно Відповідачем, без належного підтвердження отримання таких сум Позивачем або підтвердження отримання Позивачем іншими доказами, не можуть взагалі враховуватись.

Також, як обґрунтовано у відповіді на відзив, Відповідачем неодноразово навмисно здійснювалось дублювання Відповідачем сум передбачених у переписках з метою віднесення їх до нібито повернутих сум боргу за позикою.

Тобто, Відповідач своєю недобросовісною поведінкою вирішив всі можливі суми (сплата коштів пов`язаних із золотим ланцюжком, щодо інших ділових справ, шляхом дублювання сплачених сум та ін.), безпідставно віднести ці суми для зменшення суми боргу за договором позики.

Таким чином, цими обставинами лише підтверджується, що Відповідачем жодним чином не доведено долученими ним доказами про повернення суми позики в повному обсязі.

3. З приводу твердження Відповідача, що долучені до матеріалів роздруківки переписок між сторонами у мобільному застосунку «Viber» є допустимими доказами, Позивач зазначає наступне.

Позивач вважає, що роздруківка переписки із VIBER відображає інформацію з електронного доказу. Однак, допустимість такого доказу може бути підтверджена, якщо така роздруківка буде досліджуватись виключно разом з оригіналом таких електронних доказів. Такі вимоги узгоджуються із судовою практикою, зокрема: викладеною правовою позицією, що відображена у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21.

4. Відповідач вважає, що у даних правовідносинах для підтвердження факту повернення Позивачу боргу у розмірі 6100,00 доларів США слід враховувати показання свідка, якому відомо про обставини, що беззаперечно мають значення для правильного вирішення цієї справи та необхідне для ухвалення законного та обгрунтованого судового рішення.

З цього приводу Відповідач хоче звернути увагу на наступне.

Позивач категорично заперечує про повернення коштів в готівковій формі на загальну суму 6100,00 доларів США, а саме: 06.08.2021-1100,00 доларів США, 05.03.2023 - 2500,00 доларів США, 10.05.2023 - 2500, 00 доларів США, оскільки такі твердження Відповідача є надуманими та такі які не відповідають дійсності.

Згідно із положеннями ст. 545 Цивільного кодексу України, одним із свідчень того, що зобов`язання з повернення позики Відповідачем не виконано підтверджується тим, що на час пред`явлення позову та виникнення спору оригінал розписки позичальника про отримання суми позики знаходився безпосередньо у Позивача (позикодавця).

В додаток до зазначеного слід врахувати, що за версією Відповідача останній транш повернення коштів нібито відбувався у готівковій формі (6100 доларів США), за наслідками чого Відповідач мав отримати від Позивача оригінал боргової розписки, на підтвердження факту повернення позики в повному обсязі. Однак, фактично оригінал боргової розписки перебуває у володінні Позивача, цим спростовується такі твердження Відповідача про передачу грошових коштів 6100 доларів США та повернення позики в повному обсязі. Згідно з абзацом 2 частини першої статті 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків. Аналогічні положення містяться й у статті 1051 ЦК України, згідно з якою позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані меншій кількості, ніж встановлено договором.

Згідно з частиною частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач звернув увагу, що Верховний суд у справах, які стосуються спорів щодо повернення боргу за договором позики прийшов до висновку, що поясненнями сторони та показаннями свідка не може доводитися факт виконання зобов`язання за договором позики. Зазначене узгоджується висновками Верховний Суд, які викладені у постанові від 18 липня 2018 року у справі № 143/280/17 (провадження № 61-33033св18) та у постанові від 569/24347/18 (провадження № 61-11630св19) від02 вересня 2020 року.

Таким чином, з врахуванням зазначених обставин, доводи Відповідача про повернення грошових коштів в готівковій формі в сумі 6100,00 доларів США з посиланням на наявність свідка, який може підтвердити такі обставини не базуються на нормі закону, оскільки такий єдиний доказ, як показання свідка не може відноситись до належних та допустимих доказів щодо повернення спірних коштів за договором позики.

5. З приводу тверджень Відповідача про те, що у діях Позивача вбачаються ознаки кримінального правопорушення передбаченого ст. 190 Кримінального кодексу України, яке полягає у наявності наміру Позивача незаконно заволодіти коштами у розмірі 6100 доларів США шляхом обману чи зловживанням довіри, Позивач зазначив наступне.

Позивач повідомив, що в даному випадку між Сторонами виникли цивільно-правові відносин на підставі договору позики та на даний час має місце спір між сторонами цивільно - правового характеру в частині повернення позики, який вирішується в судовому порядку.

Позивач зауважив, що вказані Відповідачем обставини щодо заволодіння грошовими коштами у розмірі 6100 доларів США не відповідають дійсності, оскільки Позивачу такі кошти вказаній Відповідачем послідовності та у визначений ним час взагалі не передавались.

Одночасно Позивач інформативно вказав, що за факт завідомо неправдивого повідомлення про вчинення кримінального правопорушення передбачена кримінальна відповідальність згідно ч.1 ст. 383 Кримінального кодексу України.

Короткий зміст та узагальнені доводи і позиції учасників справи

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Кецко В.Я. в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, передбачених в позові, відповіді на відзив, додаткових поясненнях, та просили такі задовольнити в повному обсязі.

Приведений до присяги та допитаний в судовому засіданні 21.04.2026 року як свідок позивач ОСОБА_1 надав суду показання, які є аналогічними обставинам, викладеним у позові, відповіді на відзив, додаткових поясненнях.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Кузьмич В.В. в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов та запереченнях.

Приведений до присяги та допитаний в судовому засіданні 21.04.2026 року як свідок відповідач ОСОБА_2 надав суду показання, які є аналогічними обставинам, викладеним у відзиві на позов та запереченнях.

Приведена до присяги та допитана в судовому засіданні 21.04.2026 року свідок ОСОБА_6 надала суду наступні показання. Пояснила, що зі слів позивача ОСОБА_1 знає, що відповідач ОСОБА_2 винен йому грошові кошти. Особисто на зустрічах сторін присутня не була, свідком повернення коштів також не була.

Приведена до присяги та допитана в судовому засіданні 21.04.2026 року свідок ОСОБА_5 надала суду наступні показання. Підтвердила факт повернення Відповідачем Позивачу грошових коштів у розмірі 4 500,00 доларів США, так як була безпосередньо присутня під час передачі грошових коштів. Зокрема, засвідчила факт особистої зустрічі сторін, передачу зазначеної суми готівкою, а також підтвердила, що Позивач прийняв вказані кошти без зауважень щодо суми чи підстав повернення. Зокрема: 05.03.2023 року повернуто 2500,00 доларів США; 10.05.2023 року повернуто 2000,00 доларів США.

Рух справи в суді

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 10.06.2025 року справу передано для розгляду в провадження судді Білоуса Ю.Б.

Ухвалою судді Личаківського районного суду м.Львова від 27.06.2026 року відкрито провадження у справі, а справу призначено до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 10.12.2025 року закрито підготовче провадження у справі, а справу призначено до судового розгляду по суті.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Суду

Заслухавши пояснення учасників справи, показання свідків, оглянувши матеріали справи та додані до неї письмові документи, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, постановляючи рішення відповідно до вимог ст.265 ЦПК України, суд вважає, що в позові слід відмовити виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлені судом обставини

Судом встановлено, що 14 березня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, на підтвердження чого ОСОБА_2 написав та підписав власноручно розписку.

Згідно наданої розписки Відповідач ОСОБА_2 14 березня 2020 року отримав позику від Позивача ОСОБА_1 грошові кошти, зокрема: 17 000,00 (сімнадцять тисяч) доларів США та 10 000,00 (десять тисяч) доларів США, що становить в загальній сумі 27.000,00 доларів США, які Відповідач ОСОБА_2 зобов`язався повернути у строк - 2 (два) роки, тобто до 14.03.2022 року (а.с.13).

Між сторонами виник спір щодо повернення коштів за договором позики (боргової розписки), бо як зазначив у позовні заяві позивач на підтвердження вмотивованості та підставності заявлених вимог у вищезазначений строк Відповідач не повернув вказану суму боргу в повному обсязі, а повертав борг частково в готівковому порядку. Станом на дату подачі позову Позивач підтверджує, що фактично Відповідачем повернуто частково борг в сумі 5.000,00 доларів США, решту боргу в сумі 22 000,00 доларів США залишається неповернутими і по даний час.

Мотиви, з яких виходить Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи

чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної

в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно

до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода

на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач ОСОБА_1 , покликаючись на положення статті 1046-1049 ЦК України, обґрунтовє мотивованість та підставність подачі такого, а відтак необхідність стягнення з відповідача ОСОБА_2 грошових коштів за договором позики, тим, що відповідач взяті на себе згідно укладеного договору позики (боргової розписки) зобов`язання в повному обсязі не виконав, маючи на сьогоднішній день невиконані перед позивачем зобов`язання у вигляді необхідності слати боргу в розмірі 22 000 доларів США.

Оцінюючи обґрунтованість та вмотивованість заявлених позивачем у позовній заяві вимог, на предмет їх відповідності обставинам справи та вимогам чинного законодавства суд враховує наступне.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (частина друга статті 1047 ЦК України).

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю договір чи розписка про отримання в борг грошових коштів є документами, якими підтверджується як укладення договору, його умови, а також засвідчують отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.

Такі правові висновки про застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16, від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17, та постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 569/1646/14-ц (провадження № 61-5020св18), від 14 квітня 2020 року у справі № 628/3909/15 (провадження № 61-42915св18), від 21 липня 2021 року у справі № 758/2418/17 (провадження № 61-9694св20), від 14 липня 2022 року у справі № 204/4341/17 (провадження № 61-4389св21).

Відповідно до положень статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, у разі відсутності цієї істотної умови договір вважається неукладеним.

Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передачі грошей або речей, не породжує у майбутнього позичальника обов`язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей.

Таким чином, факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов`язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд у справах цієї категорії.

При встановленні факту неотримання позичальником грошей або речей від позикодавця договір позики вважається неукладеним.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 629/5364/13-ц (провадження № 61-22477св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 205/5292/15-ц (провадження № 61-3741св19), від 04 березня 2020 року у справі № 632/2209/16 (провадження № 61-41934св18), від 26 травня 2021 року у справі № 405/8280/19 (провадження № 61-3411св21), від 09 серпня 2023 року у справі № 755/16831/19 (провадження № 61-17567св21).

Судом встановлено, що 14 березня 2020 року між сторонами по справі укладено договір позики (боргової розписки), з відповідними істотними умовами: предмет договору, строк повернення.

Факту укладення договору сторони, зокрема сторона відповідача, не оспорюють. Більше того, відповідач і в заявах по суті справи і в своїх поясненнях, даних в судовому засіданні, вказаний факт підтвердив. Щодо покликань відповідача про те, що договір укладав, однак фактично коштів не отримував, то суд вважає такі неспроможними, оскільки вимоги про визнання договору неукладеним не заявляв, більше того, частково погашав заборгованість, що і не заперечує сторона позивача.

Отже, грошовим необхідно вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора. І саме такий обов`язок відповідача зазначений у борговій розписці.

Відповідач, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, стверджує про те, що станом на момент звернення позивача до суду із вказаним позовом, борг за договором погашено в повному обсязі.

Оцінюючи вказані покликання сторони відповідача суд враховує наступне.

Згідно представлених стороною відповідача письмових доказів та зафіксованої в них інформації, яка судом досліджена та відповідно не спростована стороною позивача, встановлено наступне.

Згідно скриншотів із месенджера Viber (група, учасниками якої є Позивач та Відповідач), вбачається, що Відповідач ОСОБА_2 повернув Позивачу ОСОБА_1 грошові кошти на загальну суму 16578,12 доларів США. Зокрема: