Ухвала суду № 137769433, 29.06.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/3807/26

Провадження № 1-кс/303/772/26

У Х В А Л А

23 червня 2026 року м. Мукачево

Слідчий суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

за участю: прокурора ОСОБА_3

підозрюваного ОСОБА_4

захисника адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Мукачево, клопотання старшого слідчого СВ Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області, старшого лейтенанта поліції, ОСОБА_6 , погоджене заступником керівника Мукачівської окружної прокуратури, ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу тримання під вартою із визначенням розміру застави, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , завідувача сектору комунальної власності земельних відносин та архітектури Івановецької сільської ради, громадянина України, раніше не судимого,

- підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.368 КК України, у кримінальному провадженні №42025072040000101, внесеному до ЄРДР 21 листопада 2025 року.

у с т а н о в и в:

Старший слідчий СВ Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області, старший лейтенант поліції, ОСОБА_6 , 23 червня 2026 року, звернувся до слідчого судді в порядку ст.183 КПК України з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 600 (шістсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.368 КК України, у кримінальному провадженні №42025072040000101, внесеному до ЄРДР 21 листопада 2025 року.

Повідомлення про підозру ОСОБА_4 вручено 19.06.2026 року о 15:20 год..

Копія клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з доданими до нього матеріалами, слідчим вручена ОСОБА_4 19 червня 2026 року о 16:30 год., що стверджується його підписом.

Дане клопотання відповідає вимогам ст.ст. 183,184 КПК України.

Клопотання слідчого мотивоване тим, що «досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , відповідно до розпорядження Івановецького сільського голови №56/03-06, з 15.04.2024 перебуває на посаді завідувача сектору комунальної власності, земельних відносин та архітектури Івановецької сільської ради, є посадовою особою місцевого самоврядування 11 рангу 6 категорії та службовою особою, яка займає відповідальне становище, згідно з пунктом 2 примітки до ст. 368 КК України, як керівник структурного підрозділу органу місцевого самоврядування, що підтверджується пунктом 1.1. Положення про сектор комунальної власності, земельних відносин та архітектури Івановецької сільської ради, затвердженого рішенням 62 сесії VIII скликання Івановецької сільської ради від 15.05.2025 №1920 (далі Положення).

Посада, яку обіймає ОСОБА_4 , передбачає виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функції.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 обіймаючи посаду завідувача сектору комунальної власності, земельних відносин та архітектури Івановецької сільської ОСОБА_8 , умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, за попередньою змовою із головою Івановецької сільської ради ОСОБА_9 , о 14.28 год 05.03.2026 висловили ОСОБА_10 прохання щодо надання неправомірної вигоди у розмірі 4000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату вчинення кримінального правопорушення становило 174 868 грн та відповідно до п.1 примітки до ст. 368 КК України є неправомірною вигодою в значному розмірі, за підписання актів погодження меж суміжних користувачів при зміні координат належної ОСОБА_11 земельної ділянки в урочищі «Ловачка» на території Івановецької сільської ради, на що ОСОБА_10 погодився та передав ОСОБА_4 у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці частину неправомірної вигоди у розмірі 1000 доларів США в якості авансу.

У подальшому, о 09.21 год 06.03.2026 ОСОБА_4 , зустрівшись із ОСОБА_9 неподалік АЗС «Укрнафта» по вул. Автомобілістів, 1, в м. Мукачево, перебуваючи у салоні автомобіля марки «Volkswagen» моделі «Caddy», номерний знак НОМЕР_1 , поділили між собою одержану від ОСОБА_10 неправомірну вигоду 1000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату вчинення кримінального правопорушення становило 43 806 грн,

по 500 доларів США кожному.

Відповідно, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме в одержанні неправомірної вигоди службовою особою, яка займає відповідальне становище, за вчинення в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, за попередньою змовою групою осіб.

19.06.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, завідувача сектору комунальної власності, земельних відносин та архітектури Івановецької сільської ради, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

На даний час обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується зібраними доказами по матеріалах кримінального провадження № 42025072040000101, це зокрема матеріалами НСРД, протоколами оглядів, а також іншими матеріалами кримінального провадження.

Зокрема, в ході проведення НСРД «Зняття інформації з електронних інформаційних систем» зафіксовані розмови між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , про отримання неправомірної вигоди в сумі 1000 доларів США.

Відповідно до ст. 176 КПК України до підозрюваних осіб можна застосувати один з таких видів запобіжних заходів з метою сприяння не ухиленню підозрюваного від слідства та суду, та не вчиненню ним інших кримінальних правопорушень, а саме: особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.

Відповідно, є необхідність у обранні щодо підозрюваного запобіжного заходу як виду заходу забезпечення кримінального провадження.

Згідно статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його припинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом.

Відповідно до ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до положень ст.ст. 5, 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення, чи її втечі після його вчинення. Обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.

У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини ("Нечипорук, Йонкало проти України" №42310/04 від 21 квітня 2011 року, "Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства" №№12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, "Мюррей проти Сполученого Королівства" №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. "Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності зі статтею 5 & 1(c), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання" (справа "Чеботарь проти Молдови" № 35615/06 від 13 листопада 2007 року).

При цьому, слід зауважити, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).

На думку органу досудового розслідування докази, які зібрані на даному початковому етапі слідства є достатніми для обранна підозрюваному запобіжного заходу та останні обґрунтовують підозру ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих дій.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливати на свідків, потерпілих у цьому ж провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчиняти інше кримінальне правопорушення.

Щодо ризиків кримінального провадження.

У сфері кримінального провадження поняття ризику можливо характеризувати, передусім, як небезпеку, пов`язану із обґрунтованою ймовірністю вчинення особою спроб протидії кримінальному провадженню, якої слід уникати. Саме в такому значенні, на думку органу досудового розслідування, доцільно розуміти ризики, виокремлені у ч. 1 ст. 177 КПК України як конкретні небажані для кримінального провадження наслідки поведінки підозрюваних, що заважають виконанню завдань кримінального провадження.

Отже, з метою усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому, слідчий суддя оцінює вірогідність та реальну можливість здійснення підозрюваним спроб протидіяти кримінальному провадженню у формах, визначених ч.1 ст. 177 КПК України, та у разі існування високої ступені ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного, застосовуючи стандарт достатності підстав, встановлює наявність таких ризиків.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Обов`язок обґрунтування ризиків кримінального провадження покладено КПК України на слідчого, прокурора.

Зважаючи на встановлені під час досудового розслідування обставини вчинення кримінального правопорушення, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлені та підтверджені ризики, передбачені п.п. 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, якими обґрунтовується необхідність у застосуванні щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Щодо ризику переховуватися від органу досудового слідства, зокрема це підтверджується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. Відповідно з метою уникнення кримінальної відповідальності останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Ризик переховування від правосуддя обумовлюється серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і зокрема, суворістю передбаченого покарання, у якому обгрунтовано підозрюється ОСОБА_4 . Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Крім цього, слід врахувати той факт, що в умовах сьогодення, хоч відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», на період дії правового режиму воєнного стану чоловікам громадянам України, віком від 18 до 60 років, а також жінкам-військовозобов`язаним обмежено виїзд за межі України, однак Закарпатська область межує з 4 країнами Європейського Союзу та є поширена практика щодо незаконного перетину державного кордону України.

Враховуючи вказане, а також той факт, що Закарпатська область межує з чотирма країнами Європейського Союзу, дають підстави стороні обвинувачення вважати, що останній, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, в якому він підозрюється, може переховуватися від органу досудового розслідування, прокурора, суду та має реальні можливості покинути території України з цією метою, поза межами пунктів пропуску, а також переховуватися на території України.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні

Посилаючись на зазначений ризик, хочу зазначити, що ОСОБА_4 перебуваючи на посаді завідувача сектору комунальної власності, земельних відносин та архітектури Івановецької сільської ради має можливість впливати на підпорядкованих працівників та свої колег, які зокрема є свідками у даному кримінальному провадженні.

Реальність такого впливу, на переконання сторони обвинувачення, підтверджується зокрема тим, що останній матиме можливість впливати на свідків, яким відомо про обставини скоєння кримінального правопорушення. Крім цього підозрюваний може чинити перешкоди та створювати штучно проблеми в роботі працівникам Івановецької сільської ради, як на тих що вже надали свідчення, так і на потенційних свідків-працівників суду, яким відомі обставини вчинення даного кримінального правопорушення.

Перевіряючи наявність зазначеного ризику, вважаю що необхідно в даному випадку врахувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

Отже, на переконання органу досудового розслідування, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України.

За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об`єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.

На думку органу досудового розслідування, заявлений стороною обвинувачення ризик не є мінімальним, у зв`язку з чим, з метою подальшого безперешкодного розгляду кримінального провадження, необхідно обмежити підозрюваного у можливості спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру, а покладений на підозрюваного обов`язок не буде занадто обтяжливим.

Разом з тим, підозрюваний, розуміючи невідворотність покарання, може відшукати експертів та впливати на них в свою чергу про помилковість їхніх висновків на стадії досудового, будучи депутатом Іршавської міської ради в силу свого статусу може впливати й на експертів, які судом також ще не допитувались.

Щодо ризиків знищення сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Вказаний ризик існує, оскільки ОСОБА_4 , перебуваючи на займаній посаді, матиме доступ до приміщення Івановецької сільської ради та зможе впливати на хід досудового розслідування, матиме можливість знищити, сховати або спотворити будь-які з речей, документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

Недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Обрати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання не представляється можливим, скільки враховуючи тяжкість кримінального правопорушення та можливість призначення міри покарання у вигляді позбавлення волі, він є недоцільний та не ефективний. Окрім того, при обранні вказаного запобіжного заходу, підозрюваний може впливати на свідків, щодо зміни їхніх показів на судовому розгляді, а наявна підозра у вчинені злочину, може стати вагомим інструментом залякування.

Запобіжний захід у вигляді особистої поруки передбачає собою перебування підозрюваного під виховним впливом людей, близьких по роботі, місцю проживання або пов`язаних між ними родинними зв`язками. В ході проведення досудового розслідування встановлено, що встановити осіб з оточення останнього, які викликають довіру в органу досудового розслідування - не має, а тому відносно останнього не представляється обрати запобіжний захід у вигляді особистої поруки. Окрім того, при обранні вказаного запобіжного заходу, підозрюваний може впливати на свідків та експертів, щодо зміни їхніх показів на судовому розгляді, а наявна підозра у вчинені злочину, може стати вагомим інструментом залякування.

Застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, навіть із застосуванням електронних засобів контролю та при забороні підозрюваному цілодобово залишати житло не зможе унеможливити вплив підозрюваного на свідків, які на даний час допитані, з метою зміни своїх показань чи надання в подальшому неправдивих показань в суді, а також на осіб які на даний час у провадженні не допитані, оскільки про обранні такого запобіжного заходу підозрюваний вільно зможе зв`язуватись з такими особами та чинити на них вплив.

Окрім того, вказаний запобіжний захід не забезпечить ризик можливого переховування від органу досудового розслідування. Також, при застосуванні домашнього арешту підозрюваний зможе знищити чи переховати речі та документи, які слідство на даній стадії досудового розслідування не відшукало, однак у подальшому планує використати в якості доказів злочинної діяльності підозрюваного.

Відповідно до ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовується до осіб, які підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень, санкція статті яких передбачає позбавлення волі. ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке відповідно до ч.3 ст.368 КК України передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти додесяти років.

Відтак, єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та унеможливить реалізацію викладених вище ризиків є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Поряд з цим, при вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 варто врахувати положення рішення Європейського суду з прав людини у справі Фераро-Браво проти Італії від 14.03.1984, де, серед іншого зазначено, що затримання і тримання під вартою особи під вартою, безумовно, допустимі не тільки у випадках доведеності факту вчинення злочину і його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою попереднього розслідування, досягнення мети якого служить тримання під вартою.

Європейський суд з прав людини у справі «Летельє проти Франції» (Letellie France рішення від 26 червня 1991 р.) зазначив: «особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє затримання, принаймні, протягом певного часу».

Частиною 4 ст. 183 КПК України вичерпно перераховано підстави за яких слідчий суддя при застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не застосовувати до підозрюваного заставу. Враховуючи, що інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення не відноситься до визначеною статтею категорії, з урахуванням п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, відповідно до якого - розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Відповідно, в слідства наявні обгрунтована підозра, що при визначенні ОСОБА_4 застави у межах визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України вказана застава не здатна забезпечити виконанням підозрюваним покладених на нього обов`язків, а саме: 1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Враховуючи вищевикладене орган досудового слідства не в змозі запобігти вищенаведеним ризикам при застосуванні до підозрюваного ОСОБА_4 більш м`яких запобіжних заходів.».

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав в повному обсязі, з наведених у ньому підстав та просив обрати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 600 (шістсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки саме таки розмір застави здатний забезпечити виконання підозрюваним у вчиненні тяжкого злочину, покладених на нього обов`язків.

При цьому слідчий зазначає, що оголошена ОСОБА_4 підозра у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами. У вчиненні даного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , завідувач сектору комунальної власності земельних відносин та архітектури Івановецької сільської ради, громадянин України, раніше не судимий. Враховуючи той факт, що ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин, відповідальність за який передбачена у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, тому обрати відносно останнього запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання, особистої порука, та домашнього арешту, не надається можливим. Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п.1, п.2, п.3, п.4 та п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: щодо ризику переховуватися від органу досудового слідства, зокрема це підтверджується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. Відповідно з метою уникнення кримінальної відповідальності останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Ризик переховування від правосуддя обумовлюється серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і зокрема, суворістю передбаченого покарання, у якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 . Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності. Крім цього, слід врахувати той факт, що в умовах сьогодення, хоч відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», на період дії правового режиму воєнного стану чоловікам громадянам України, віком від 18 до 60 років, а також жінкам-військовозобов`язаним обмежено виїзд за межі України, однак Закарпатська область межує з 4 країнами Європейського Союзу та є поширена практика щодо незаконного перетину державного кордону України. Враховуючи вказане, а також той факт, що Закарпатська область межує з чотирма країнами Європейського Союзу, дають підстави стороні обвинувачення вважати, що останній, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, в якому він підозрюється, може переховуватися від органу досудового розслідування, прокурора, суду та має реальні можливості покинути території України з цією метою, поза межами пунктів пропуску, а також переховуватися на території України. Щодо ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні: посилаючись на зазначений ризик, хочу зазначити, що ОСОБА_4 перебуваючи на посаді завідувача сектору комунальної власності, земельних відносин та архітектури Івановецької сільської ради має можливість впливати на підпорядкованих працівників та свої колег, які зокрема є свідками у даному кримінальному провадженні. Реальність такого впливу, на переконання сторони обвинувачення, підтверджується зокрема тим, що останній матиме можливість впливати на свідків, яким відомо про обставини скоєння кримінального правопорушення. Крім цього підозрюваний може чинити перешкоди та створювати штучно проблеми в роботі працівникам Івановецької сільської ради, як на тих що вже надали свідчення, так і на потенційних свідків-працівників суду, яким відомі обставини вчинення даного кримінального правопорушення. Перевіряючи наявність зазначеного ризику, вважаю що необхідно в даному випадку врахувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України). Отже, на переконання органу досудового розслідування, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України. За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об`єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. На думку органу досудового розслідування, заявлений стороною обвинувачення ризик не є мінімальним, у зв`язку з чим, з метою подальшого безперешкодного розгляду кримінального провадження, необхідно обмежити підозрюваного у можливості спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру, а покладений на підозрюваного обов`язок не буде занадто обтяжливим. Разом з тим, підозрюваний, розуміючи невідворотність покарання, може відшукати експертів та впливати на них в свою чергу про помилковість їхніх висновків на стадії досудового, будучи депутатом Іршавської міської ради в силу свого статусу може впливати й на експертів, які судом також ще не допитувались. Щодо ризиків знищення сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення: вказаний ризик існує, оскільки ОСОБА_4 , перебуваючи на займаній посаді, матиме доступ до приміщення Івановецької сільської ради та зможе впливати на хід досудового розслідування, матиме можливість знищити, сховати або спотворити будь-які з речей, документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Зважаючи на те, що ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.368 КК України, а тому може продовжити свою злочинну діяльність. Таким чином, підставою застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) та наявність вищевказаних ризиків.

Слідчим додано до матеріалів клопотання копію витягу з ЄРДР за №42025072040000101, від 21 листопада 2025 року; копію протоколу за результатами проведення негласної (слідчої) розшукової дії зняття інформації з електронних інформаційних систем від 21.04.2026 року, копією протоколу огляду від 27.04.2026 року, копією технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, копією протоколу огляду від 28.05.2026 року, копію протоколу за результатми проведення негласної (слідчої) розшукової дії зняття інформації з електронних інформаційних систем від 21.04.2026 року, копією протоколу огляду від 30.04.2026 року, копією рапорту поліцейського ОСОБА_12 від 01.06.2026 року, копією розпорядження Івановецької сільської ради від 13.12.2021 року за №303/04-01, копією розпорядження Івановецької сільської ради від 31.03.2022 року за №11/03-06, копією розпорядження Івановецької сільської ради від 15.05.2024 року за №56/03-06, копією посадової інструкції завідувача сектору комунальної власності, земельних відносин та архітектури Івановецької сільської ради, копію положення про сектор комунальної власності, земельних відносин та архітектури Івановецької сільської ради, копію повідомлення про підозру ОСОБА_4 від 19.06.2026 року, характерезуючі дані на особу підозрюваного ОСОБА_4 ..

Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання, оскільки він не має наміру переховуватися від слідства та суду, передав слово своєму захиснику.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні клопотання про тримання її підзахисного ОСОБА_4 під вартою, та застосувати до нього більш м`який запобіжний захід, оскільки він не має наміру ухилятися від слідства та суду, іншим чином перешкоджати досудовому розслідуванні, співпрацює зі слідством, позитивно характеризується за місцем роботи, хворіє, подала відповідні докази на підтвердження своїх доводів, та просила приєднати до матеріалів справи.

Дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий та прокурор обґрунтовують доводи клопотання, включаючи витяг з ЄРДР щодо кримінального провадження, у рамках якого було подано клопотання, заслухавши думку прокурора, позицію підозрюваного та його захисника, слідчий суддя приходить до наступного висновку:

Відповідно до приписів ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі якщо, прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий суддя враховує вимоги пунктів 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з яким обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

В судовому засіданні прокурор довів наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.368 КК України, за яке може бути призначено покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна та достатніх підстав вважати, що існують ризики: переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, вчинити нові злочини.

Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (злочину) та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК та не підлягає розширеному тлумаченню.

З огляду на те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суду слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).

Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Підставою застосування запобіжних заходів є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Слідчим та прокурором у клопотанні і судовому засіданні доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, що вказує на його нестійкі моральні переконання, а тому існує ризик, що підозрюваний перебуваючи на волі може переховуватися від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інші злочини, у зв`язку з чим, жоден з більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України не може запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам передбаченим ст.177 КПК України, а тому підозрюваному ОСОБА_4 слід застосувати міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, в судовому засіданні не здобуто відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою, також в судовому засіданні не отримано відомостей, щодо міцних соціальних зв`язків чи іншого комплексу обставин, які би переважили ризики передбачені ст.177 КПК України.

Отже, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного/обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, слідчий суддя вважає, що наявні підстави для обрання запобіжного заходу - тримання під вартою, альтернативні (більш м`які) запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку підозрюваного, а тому наявна необхідність застосування такої днів, відповідно до ч.1 ст.197 КПК України.

Згідно ч.3 ст.183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов`язаний визначити розмір застави достатньої для забезпечення виконання підозрюваним/обвинуваченим обов`язків передбачених цим Кодексом.

Відповідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи обставини кримінального провадження, фінансову можливість підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу враховуючи п.2 ч.5 ст.182 КПК України, у 80 (вісімдесяти) розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, 00 копійок, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваного покладених на нього обов`язків.

Крім цього, застосовуючи до підозрюваного альтернативний запобіжних захід у вигляді застави, який може бути ним внесений у будь-який момент, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ст.194 ч.5 КПК України покласти на нього ряд обов`язків.

Керуючись: ст. 176-178,182,183,193,194,196,198 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в :

Клопотання старшого слідчого СВ Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області, старшого лейтенанта поліції, ОСОБА_6 , погоджене заступником керівника Мукачівської окружної прокуратури, ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу тримання під вартою із визначенням розміру застави, відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.368 КК України, у кримінальному провадженні №42025072040000101, внесеному до ЄРДР 21 листопада 2025 року задоволити частково.

Застосувати до ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.368 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у межах строку досудового розслідування, по 01 липня 2026 року, включно.

Визначити ОСОБА_4 розмір застави, враховуючи п.2 ч.5 ст.182 КПК України, в розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 266240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, 00 копійок.

Роз`яснити підозрюваному, що в разі внесення ним застави у визначеному розмірі він підлягає звільненню з під варти і з того моменту буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення ОСОБА_4 застави, покласти на нього, у межах строку досудового розслідування, до 01.07.2026 року, наступні обов`язки:

1. прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду на першу вимогу;

2. не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає: Закарпатська область, м. Мукачево, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3. повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;

4. утримуватися від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні;

5. здати на зберігання до уповноваженого підрозділу ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

В решті відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та підлягає негайному виконанню органом досудового розслідування.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_13