Рішення № 137769236, 29.06.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2026 р. справа № 300/855/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі відповідач), за змістом якого просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 05.02.2026 за № 092850032781 Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову у призначенні пенсії по інвалідності;

- зобов`язати відповідача зарахувати до стажу період роботи з 06.03.2012 по 09.09.2016 в ЗАО «Обьнефтеремонт» і призначити та виплатити пенсію з часу встановлення групи інвалідності, а саме з 28.01.2026.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Головним управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за наслідками розгляду поданої позивачем заяви про призначення пенсії по інвалідності та доданих документів, відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності зважаючи на те, що обчислений згідно поданих документів загальний стаж роботи становить 02 роки 02 місяці 22 дні, що є недостатнім для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вказав на те, що не враховано до страхового стажу період роботи з 06.03.2012 по 09.09.2016 в ЗАО «Обьнефтеремонт», оскільки при призначенні пенсії громадянам, які працювали на території рф стаж можливо зарахувати до 31.12.1991. Позивач вважає, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності, при цьому, не врахувавши вказаний період роботи, чим грубо порушено право останнього на належний рівень соціального забезпечення у зв`язку із втратою працездатності.

По справі здійснювався ряд наступних процесуальних дій.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (а.с.23-24).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 263 КАС України (а.с.45).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 31.03.2026, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Вказала, що особи, яким установлено, інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності залежно від групи інвалідності за наявності страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, зокрема, по ІІІ групі інвалідності від 34 років до досягнення особою 35 років включно - 6 років. Звернуто увагу суду, що працівниками Управління проведений аналіз документів, внаслідок чого, страховий стаж позивача становить 02 роки 02 місяці 22 дні, якого недостатньо для призначення пенсії по інвалідності. До загального страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.2009 по 30.06.2011 відповідно до диплому від 30.06.2011 НОМЕР_1 , оскільки відповідно до Законів України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», студенти не визначаються, як застраховані особи та як платники єдиного внеску, починаючи з 01.01.2004 період навчання у вищих та середніх навчальних закладах не зараховується до страхового стажу; періоди роботи відповідно до трудової книжки від 06.03.2012 НОМЕР_2 , оскільки при призначенні пенсії громадянам, які працювали на території російської федерації стаж можливо зарахувати по 31.12.1991. На підставі вищевказаного, відповідачем правомірно прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії по інвалідності у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку (а.с.49-51).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.

22.01.2026 відповідно до змісту витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за № 193/26/263/В, при огляді ОСОБА_1 встановлено IIІ групу інвалідності (а.с.16-19).

28.01.2026 позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до статті 30 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (а.с.62).

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.

За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення від 06.02.2026 за № 092850032781 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, до загального страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.2009 по 30.06.2011 відповідно до диплому від 30.06.2011 НОМЕР_1 , оскільки відповідно до Законів України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», студенти не визначаються, як застраховані особи та як платники єдиного внеску, починаючи з 01.01.2004 період навчання у вищих та середніх навчальних закладах не зараховується до страхового стажу; періоди роботи відповідно до трудової книжки від 06.03.2012 НОМЕР_2 , оскільки при призначенні пенсії громадянам, які працювали на території російської федерації стаж можливо зарахувати по 31.12.201991 (а.с.8-9).

Вважаючи зазначене рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058).

За визначенням у статті 1 Закону України № 1058-IV пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 8 цього Закону передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положеннями статті 30 Закону України № 1058-IV закріплено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону № 1058 особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп від 34 років до досягнення особою 35 років включно - 6 років.

За нормами частини першої статті 44 Закону № 1058-IV звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстроваю у Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, з наступними змінами та доповненнями затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок № 22-1).

Згідно абзацу 2 пункту 1 цього Порядку заява про призначення пенсії може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі вебпортал) з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.

Водночас, відповідно до пункту 2.2. Порядку № 22-1 до заяви про призначання пенсії по інвалідності додаються документи, перелічені в підпунктах 1 - 4 пункту 2.1 цього розділу.

У відповідності до підпунктів 1 - 4 пункту 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу);

3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення);

4) відомості про місце проживання особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів (пункту 4.3 Порядку № 22-1).

Повертаючись до обставин справи, суд вказує, що рішенням пенсійного органу від 06.02.2026 за № 092850032781 до загального страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.2009 по 30.06.2011 відповідно до диплому від 30.06.2011 НОМЕР_1 , оскільки відповідно до Законів України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», студенти не визначаються, як застраховані особи та як платники єдиного внеску, починаючи з 01.01.2004 період навчання у вищих та середніх навчальних закладах не зараховується до страхового стажу; періоди роботи відповідно до трудової книжки від 06.03.2012 НОМЕР_2 , оскільки при призначенні пенсії громадянам, які працювали на території російської федерації стаж можливо зарахувати по 31.12.1991 (а.с.8-9).

Щодо можливості зарахуванням до страхового стажу періоди роботи відповідно до трудової книжки від 06.03.2012 НОМЕР_2 , суд вказує на таке.

Як встановлено абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За приписами частини першої статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 глави 1 Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню

Пунктами 2.2, 2.3 глави 2 Інструкції № 162 передбачено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого терміну від часу прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також нагороди і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видачі наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - в день звільнення і повинні чітко відповідати тексту наказу (розпорядженню). Записи проводяться арабськими цифрами (число та місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, пір`яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.

Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) та дата народження зазначаються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник підписом засвідчує правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний лист) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або друк відділу кадрів), де вперше заповнювалася трудова книжка (пункти 2.10, 2.11 глави 2 Інструкції № 162).

На заміну Інструкції № 162 спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, далі - Інструкція № 58), яка містить аналогічні положення щодо заповнення трудових книжок, що й попередня.

Згідно з пунктом 2.4 Інструкції № 58 обов`язок вносити записи до трудової книжки покладено на власника підприємства (уповноважену ним особу), а не на працівника. Відповідальність за правильне ведення, облік та зберігання трудових книжок несе роботодавець (пункт 7 постанови КМУ від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників»). Недоліки у веденні трудової книжки, допущені роботодавцем, не можуть тягнути негативних наслідків для працівника у вигляді позбавлення права на пенсійне забезпечення, оскільки це суперечить статті 46 Конституції України та принципам соціальної держави.

Зазначений підхід відповідає усталеній правовій позиції Верховного Суду. Так, у постанові від 07.02.2018 у справі № 275/615/17 (провадження № К/9901/768/17) Верховний Суд дійшов висновку, що неправильне або неповне оформлення трудової книжки роботодавцем не може слугувати підставою для позбавлення особи права на пенсію, оскільки вина за такі недоліки лежить на посадових особах підприємства, а не на працівнику.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 (провадження № К/9901/1298/17) та від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, де зазначено, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки; неналежний порядок ведення документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист.

Відповідно до змісту трудової книжки ОСОБА_1 від 06.03.2012 серії НОМЕР_3 , судом встановлено, що останній в період з 06.03.2012 по 09.09.2016 працював в ЗАО «Обьнефтеремонт» (а.с.3-7).

Пенсійним органом не зараховано вищевказаний період роботи, оскільки при призначенні пенсії громадянам, які працювали на території російської федерації стаж можливо зарахувати по 31.12.1991.

В даному аспекті суд вказує на таке.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Як передбачено частиною другою статті 4 Закону № 1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

13.03.1992 Україна підписала багатосторонню Угоду про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення (далі Угода від 13.03.1992), зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація.

Відповідно до статті 1 Угоди від 13.03.1992 пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди від 13.03.1992 встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Відповідно до статті 11 Угоди від 13.03.1992 необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Положення вказаних угод були чинними на момент роботи позивача у спірні періоди. Дія Угоди від 13.03.1992 припинена згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2023 № 639 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення".

Водночас, відповідно до пункту 2 статті 13 Угоди від 13.03.1992 пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Отже, положення відповідних міжнародних договорів розповсюджуються також і на питання, пов`язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, припинення участі України в Угоді від 13.03.1992 не є підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу, який враховується для призначення пенсії, періодів роботи на території інших держав-учасниць Угоди, якщо відповідний страховий стаж набутий в період чинності Угоди для України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.01.2025 у справі № 620/3530/22, в якій Верховний Суд дійшов висновку про те, що загальним правилом припинення участі України в Угоді не є підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу, який враховується для призначення пенсії, періодів роботи на території інших держав - учасниць Угоди, якщо відповідний страховий стаж набутий в період чинності Угоди для України та до прийняття відповідних нормативних актів.

Подібні правові висновки сформульовано Верховним Судом у постановах від 14.11.2019 у справі № 676/6166/16-а, від 16.04.2020 у справі № 555/2250/16-а, від 17.06.2020 у справі № 646/1911/17, від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 та від 06.07.2020 у справі № 345/9/17.

В силу приписів частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Доводи відповідача про те, що відповідно до Закону України від 23.12.2022 "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на РРФСР по 31.12.1991, суд оцінює критично, оскільки вказаний Закон регулює відносини у сферах цивільного, сімейного та кримінального права, не стосується зарахування трудового (страхового) стажу для призначення пенсії, а тому не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Питання зарахування періодів роботи у спірний період регулюється спеціальним законодавством та міжнародними договорами України, які є частиною національного законодавства.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи на території російської федерації з 06.03.2012 по 09.09.2016 є протиправною, а вказані періоди підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення відповідача також мотивовано не зарахуванням до страхового стажу періоду навчання позивача з 01.09.2009 по 30.06.2011, разом з тим, позивач не оскаржує правомірність не зарахування зазначеного періоду та не заявляє вимог про його включення до страхового стажу. Відтак, з огляду на приписи частини 2 статті 9 КАС України, питання правомірності не зарахування зазначеного періоду не є предметом розгляду у даній справі та судом не оцінюється.

Водночас, у разі зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду роботи на території російської федерації з 06.03.2012 по 09.09.2016 (4 роки 6 місяців 4 дні) загальна тривалість його страхового стажу перевищуватиме необхідні 6 років, передбачені статтею 32 Закону № 1058-IV.

Таким чином, навіть без урахування періоду навчання, який не є предметом спору у даній справі, зарахування лише спірного періоду роботи є достатнім для набуття позивачем права на призначення пенсії по інвалідності. За таких обставин висновок відповідача про відсутність у позивача необхідного страхового стажу є помилковим, а рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 05.02.2026 за №092850032781 про відмову у призначенні пенсії протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд враховує таке.

Згідно зі статтею 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

До того ж, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Так, відповідно до пунктів 4.1, 4.2, абзацу 3 пункту 4.3 і пункту 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (далі Порядок № 22-1), заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів.

Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Із вказаного встановлено, що після реєстрації заяви позивача, органом пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував за принципом екстериторіальності питання про наявність чи відсутність права на призначення пенсії по інвалідності в розумінні Порядку №22-1 є Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за нею відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.

Як встановлено судом, згідно з витягом із рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 193/26/263/В ОСОБА_1 22.01.2026 встановлено III групу інвалідності, а із заявою про призначення пенсії по інвалідності позивач звернувся 28.01.2026, тобто у межах строку, визначеного пунктом 2 частини першої статті 45 Закону №1058-IV (а.с.16 19, 62).

Згідно з рішенням відповідача від 05.02.2026 № 092850032781 страховий стаж позивача становив 2 роки 2 місяці 22 дні (а.с.9), водночас, період роботи на території російської федерації з 06.03.2012 по 09.09.2016, який підлягає зарахуванню до страхового стажу відповідно до висновків суду, становить 4 роки 6 місяців 4 дні. Таким чином, після його зарахування загальний страховий стаж позивача перевищуватиме 6 років, що є достатнім для призначення пенсії по інвалідності відповідно до статей 30 та 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За таких обставин пенсія по інвалідності підлягає призначенню з 22.01.2026 дня встановлення позивачу інвалідності.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів в повному об`ємі правомірності своїх дій.

За таких обставин, заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, позивач, згідно із платіжною інструкціє від 03.03.2026 підтвердив сплату судового збору на суму 1331,20 грн., за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 05.02.2026 за № 092850032781 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927, вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) з 22.01.2026 пенсію по інвалідності відповідно до статті 30 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927, вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач:

Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927, вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000).

Суддя /підпис/ Панікар І.В.