Рішення № 137768446, 29.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 рокуСправа №160/34288/25 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеси О.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Державного підприємства Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему Електронний суд надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Державного підприємства Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова, в якій позивач просить стягнути з Державного підприємства Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період жовтень листопад 2025 року за Списком №1 у розмірі 702 046 грн 06 коп. та за Списком №2 у розмірі 641 433 грн. 42 коп., на загальну суму 1 343 479 грн 48 коп. на р/р НОМЕР_1 , відкритий у філії - Дніпропетровського обласного управління АТ Ощадбанк МФО 305482, ЄДРПОУ 21910427.

В обґрунтування поданого позову Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зазначило, що Державне підприємство Виробниче об`єднання «Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» зареєстровано як платник страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інших платежів до Пенсійного фонду в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Відповідач не виконує зобов`язання п. 6. Інструкції „Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 № 64/8663, в якому зазначено, що підприємства щомісячно до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, в результаті чого утворився борг за період жовтень листопад 2025 року за Списком №1 у розмірі 702 046 грн 06 коп. та за Списком №2 у розмірі 641 433 грн. 42 коп., на загальну суму 1 343 479 грн 48 коп. На виконання положень п. 6.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розрахунки відповідачу були направлені належним чином. Вищезазначені розрахунки відповідачем не оскаржувались, також не подавались заперечення проти сум, що визначені у розрахунках, а отже вони вважаються узгодженими. Відповідачем не здійснені оплати належних до відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження та з призначенням підготовчого засідання.

До суду від Державного підприємства Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова надійшов відзив, в якому відповідач вважає, що позивачем належними, достовірними, допустимими та достатніми доказами не доведена сума заборгованості відповідача з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, Призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п.п. «а», «б-з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за грудень 2025 року за Списком №1 у розмірі 345 729,04 грн. та за Списком №2 у розмірі 324 794,86 грн., на загальну суму 670 523,90 грн. Здійснені і додані до позову у якості доказу суми боргу відповідача з відшкодування фактичних витрат на доставку пільгових пенсій (додаток № 6 до Інструкції) не містять у собі сум фактичних витрат на доставку пенсій (графа 11). У той же час предметом позову є стягнення суми боргу за по відшкодуванню заборгованості за виплату і доставку пільгових пенсі за Списками № 1, 2. Довідки-розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не містять у собі реквізитів, визначених графами 5-17 додатків № 6,7 до Інструкції. Також відповідач повідомив, що в результаті прицільних ракетних обстрілів, внаслідок чого спричинені руйнування виробничих, адміністративних та інших приміщень з 16.12.2024 року по 31.03.2026 року підприємство перебуває у простої без присутності на робочих місцях.

Також відповідачем направлено до суду заяву про зазначення в резолютивній частині рішення про надання відстрочення виконання рішення, яка обґрунтована тим, що на день звернення з цією заявою, вже майже чотири роки йде спровокована нападом рф війна. Державне підприємство «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» є підприємством аерокосмічної галузі. Державне підприємство «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» визнане критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період у сфері оборонно-промислового, виконує спеціальні замовлення Міністерства оборони України в особливий період. Підприємство відповідача, яке має стратегічне значення для оброни і безпеки держави протягом 2022-2024 років піддається ракетним обстрілам ворога. Мета цих обстрілів щодо конкретного підприємства вивести з ладу виробничі потужності, цехи і обладнання у зв`язку з виробництвом даним підприємством виробів, які мають надважливе значення для оборони і безпеки держави в умовах воєнного стану. Профіль підприємства наявний в мережі інтернет, засобах масової інформації, отож є загальновідомим. Зупинення і банкрутство підприємства, яке є критично важливим як виробник продукції оборонного призначення та для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а саме під час загарбницької війни рф проти України суттєво, а можливо і критично вплине на обороноздатність країни та забезпечення життєдіяльності населення. У зв`язку з викладеним, підприємство перебуває у вкрай важкому фінансовому стані і не має достатньої кількості обігових коштів для погашення боргу, оскільки всі наявні кошти спрямовуються на відновлення виробничих потужностей підприємства, необхідних для забезпечення обороноздатності країни. Наразі ДП «ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова» перебуває під загрозою незворотної втрати платоспроможності та, відповідно, можливості здійснювати господарську діяльність з виробництва ракетно-космічної техніки та замовлень МОУ. В таких умовах примусове стягнення значних коштів з рахунків підприємства матиме непоправний характер та призведе не тільки до фактичного банкрутства підприємства без можливості відновлення сталої господарської діяльності, а і до масштабних негативних наслідків соціального характеру відсутності можливості забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, невиконання спецзамовлень МОУ та з огляду на велику кількість працюючих, які втратять роботу. Ситуація обтяжується також наявністю великої кількості партнерів по кооперації, які також відчують на собі наслідки припинення виробничої діяльності підприємства.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що Державне підприємство «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М. Макарова» надав відзив за період та суму заборгованості, яка не є предметом даної справи, а тому Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області просить суд залишити відзив Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» без розгляду або повернути, адже він має містити заперечення щодо позовних вимог та докази.

Також позивачем подано до суду заперечення на заяву про зазначення в резолютивній частині рішення про надання відстрочення виконання рішення суду. Так у запереченнях було зазначено, що ДП Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова має велику заборгованість перед Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій призначених відповідно до п. а, б-з Закону України Про пенсійне забезпечення, зокрема з квітня 2019 року по теперішній час. Звертаємо увагу суду на те, що Відповідач є боржником протягом багатьох років та виконує покладені на нього обов`язки, передбачені чинним законодавством не сумлінно, що унеможливлює виконання Пенсійним фондом України, покладених на нього завдань, внаслідок чого порушуються інтереси держави у сфері пенсійного страхування, що може потягти за собою негативні наслідки у вигляді несвоєчасної виплати пенсії громадянам, що в свою чергу може привести до тяжкого соціального становища малозабезпечених верств населення. Несвоєчасне погашення заборгованості приводить до спустошення фонду та унеможливлює виплату зазначених пенсій, які в більшості випадків є єдиним джерелом існування громадян похилого віку. Головне управління звертає увагу суду, на те, що відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» відстрочення сплати заборгованості не передбачено.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд прави без участі в порядку письмового провадження. Також у заяві Головним управлінням було зазначено, що позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

За наслідками підготовчих засідань у справі, суд, усною ухвалою від 11.05.2026 року із занесенням до протоколу судового засідання, закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті у цьому судовому засіданні.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначила про те, що заборгованість обліковується.

Вирішуючи питання щодо продовження розгляду справи по суті в порядку письмового провадження, суд вважає за необхідне зазначити, що Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України», на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та не скасований.

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Враховуючи те, що наявних в матеріалах справи письмових доказів достатньо для вирішення справи по суті та немає перешкод для розгляду справи в порядку письмового провадження, задля захисту життя та здоров`я учасників справи, у зв`язку з воєнним станом та численними повітряними тривогами, суд вирішив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Державне підприємство Виробниче об`єднання «Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» зареєстровано як платник страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інших платежів до Пенсійного фонду в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

За обліковими даними Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заборгованість відповідача по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період жовтень листопад 2025 року за Списком №1 у розмірі 702 046 грн 06 коп. та за Списком №2 у розмірі 641 433 грн. 42 коп., на загальну суму 1 343 479 грн 48 коп., яка виникла відповідно до розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Зазначена заборгованість підтверджується довідками-розрахунками за період з 01.10.2025 року по 25.11.2025 року, копії яких містяться в матеріалах справи та копіями розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Розрахунки відповідачем не оскаржувались, також не подавались заперечення проти сум, що визначені у розрахунках, а тому, вони вважаються узгодженими.

З огляду на те, що відповідачем не сплачена заборгованість з відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за вказаний період, позивач звернувся до суду з означеним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Особливості відшкодування підприємствами витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, врегульовані Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (надалі - Інструкція), що затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування від 26.06.1997 року №400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР) платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Абзацом 4 п.1 ст.2 Закону №400/97-ВР визначено, що для платників збору, визначених пунктами 1 і 2 частини першої статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та призначених після дня набрання чинності зазначеним Законом відповідно до пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у період до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

На обов`язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору у таких розмірах: для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону 100 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону (абз. 3 п. 1 ст. 4 Закону №400/97-ВР).

Положеннями частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України Про пенсійне забезпечення.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Таким чином, на відповідача покладено обов`язок покривати витрати на виплату та доставку пенсій, призначених працівникам відповідача відповідно до п.п. а, б-з частини 1 статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення та п.2-8 ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (Список №1,2).

Згідно із п. 6.1 ч. 6 Інструкції Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16 січня 2004 року за №64/8663 (далі - Інструкція №21-1), для підприємств та організацій (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України) відшкодуванню підлягають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»:

особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за Списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів б-з статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 6.4 Інструкції №21-1 передбачено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Розрахунки формуються програмними засобами Інтегрованої комплексної інформаційної системи (ІКІС) Пенсійного фонду України до 01 січня поточного року та протягом місяця з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії (підсистема «Призначення та виплата пенсій на базі електронної пенсійної справи» (ППВП ЕПС)) за даними відомостей, сформованих згідно з додатком 8. Уповноважені особи підписують розрахунки та передають їх підрозділам, відповідальним за направлення їх платникам (п. 6.5 Інструкції №21-1).

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць (пункт 6.7 Інструкції №21-1).

Відповідно до матеріалів справи відповідачем не сплачено кошти, призначені на покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених застрахованим особам, які працювали або працюють на Державному підприємстві Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова за період жовтень листопад 2025 року за Списком №1 у розмірі 702 046 грн 06 коп. та за Списком №2 у розмірі 641 433 грн. 42 коп., на загальну суму 1 343 479 грн 48 коп.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області надіслано відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій для відшкодування пільгових пенсій за спірний період, що підтверджено матеріалами справи.

У разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам відповідно до пунктів а, б-з частини першої статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення та п.2-8 ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за Списком №1,2 покриваються підприємствами та організаціями. При цьому обов`язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених Пенсійним фондом після 1 січня 2004 року, не пов`язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом №1058-IV).

За таких обставин, з урахування того, що відповідачем не було надано доказів сплати коштів, призначених на покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених застрахованим особам, суд вважає правомірним стягнення з Державного підприємства Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період жовтень листопад 2025 року за Списком №1 у розмірі 702 046 грн 06 коп. та за Списком №2 у розмірі 641 433 грн. 42 коп., на загальну суму 1 343 479 грн 48 коп.

Крім того, суд критично ставиться до доводів відповідача про відсутність у матеріалах справи доказів того, що зазначені в розрахунках пенсіонери, дійсно працювали та заробили пільговий стаж в тому розмірі, який визначено в розрахунках щодо фактичних витрат на виплату і доставку пенсій у відповідача, оскільки в матеріалах справи наявні такі докази, а також розрахунки відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсії та докази їх направлення відповідачу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 05.01.2021 у справі №640/18421/19 зазначив, що підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.

Аналогічного правового висновку дійшов і Верховний Суд в постановах від 14.09.2022 у справі №817/1943/17, від 26.10.2022 у справі №812/1231/17.

Доказів щодо неправомірності визначення розміру та складу фактичних витрат позивача на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах або їх нарахування, а також доказів щодо погашення відповідачем заборгованості суду не надано.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заяви про зазначення в резолютивній частині рішення про надання відстрочення виконання рішення.

Частинами 1, 2 статті 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 378 КАС України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з приписами ч. 4-6 ст. 378 КАС України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.

При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів, передбачених статтею 151 цього Кодексу.

Відстрочення виконання рішення суду - це перенесення терміну виконання судового рішення на пізніший строк, визначений судом, з урахуванням обставин, що ускладнюють виконання.

Стаття 378 КАС України не містить конкретного переліку обставин для відстрочення та/або розстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку дискреційні повноваження, які він реалізує за власними переконаннями, вирішувати питання про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відстрочення/розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але і його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.

Верховний Суд у постанові від 11.10.2019 у справі № 810/4643/18 зазначив, що це питання суд вирішує із врахуванням конкретних обставин адміністративної справи, зокрема, суб`єктного складу сторін у справі, зобов`язаної сторони (боржника) за рішенням суду, складного майнового стану чи складної життєвої ситуації зобов`язаної сторони (боржника), впливу виконання рішення на спроможність зобов`язаної сторони (боржника) виконати інший публічний обов`язок чи зобов`язання перед особами, які потребують соціального захисту. У випадку розстрочення (відстрочення) виконання свого рішення суд, який здійснює контроль за його виконанням, повинен забезпечити баланс публічного і приватного інтересів.

При цьому, суд наголошує, що відповідна заява підлягає розгляду саме на стадії виконання судового рішення, тобто після набрання таким судовим рішенням законної сили, а не на стадії його прийняття.

Крім того, у відзиві на позовну заяву представник відповідача висловив свою незгоду щодо позовних вимог через їх недоведеність.

Відтак, зважаючи на викладені обставини, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про відстрочення виконання судового рішення в даній справі.

Інші доводи не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 КАС України).

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи відповідачі доводи позивача не спростували.

Зважаючи на це та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими врегульовані спірні відносини, суд доходить висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат в порядку ст. ст. 143 та 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Згідно із приписами ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Водночас, суд зазначає, що під час розгляду адміністративної справи позивач, як суб`єкт владних повноважень, не мав судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та/ або проведенням експертиз, що виключає підстави для присудження таких витрат на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) до Державного підприємства Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова (код ЄДРПОУ 14308368, вул. Криворізька, 1, м.Дніпро, 49008) про стягнення заборгованості, задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період жовтень листопад 2025 року за Списком №1 у розмірі 702 046 грн 06 коп. та за Списком №2 у розмірі 641 433 грн. 42 коп., на загальну суму 1 343 479 (один мільйон триста сорок три тисячі чотириста сімдесят дев`ять) грн. 48 коп. на р/р НОМЕР_1 , відкритий у філії - Дніпропетровського обласного управління АТ Ощадбанк МФО 305482, ЄДРПОУ 21910427.

У задоволенні заяви Державного підприємства Виробниче об`єднання «Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» про зазначення в резолютивній частині рішення про надання відстрочення виконання рішення, - відмовити.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв`язку з перебуванням судді у відпустці, повний текст рішення складено та підписано 29.06.2026 року.

Суддя О.М. Неклеса