Рішення № 137767335, 29.06.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 червня 2026 р. Справа № 120/12641/25

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відмова у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 23.06.1987 року по 31.08.1992 року є протиправною та такою, що порушує вимоги чинного законодавства.

До суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач заперечує проти задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 17.06.2025 року позивач у віці 63 роки, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівський області щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України № 1058-IV.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівський області відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи, передбаченого ст. 26 Закону № 1058-IV.

До страхового стажу позивача не зараховано: період роботи з 23.06.1987 року по 31.08.1992 року згідно трудової книжки НОМЕР_1 26.11.1982 року, оскільки в записі про звільнення не зазначено посаду та прізвище особи, відповідальної за внесення запису.

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Розпорядженням керівника апарату Вінницького окружного адміністративного суду №37 від 18.03.2026 року призначено повторний автоматизований розподіл адміністративних справ та нерозглянутих матеріалів суддею Яремчуком К.О., у зв`язку із виключенням останнього зі штату Вінницького окружного адміністративного суду, зокрема й адміністративної справи № 120/12641/25.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2026, вказану адміністративну справу передано для розгляду судді Альчуку М.П..

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до ст.8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом (до 01.01.2004 року). Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 01.01.2004 року, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Статтею 26 Закону № 1058-IV передбачено, що після досягнення віку 63 років з 01.01.2025 року по 31.12.2025 року необхідний страховий стаж становить від 22 до 32 років та після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.

Частиною 1 ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 року визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.п. 1-2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

У п. 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Таким чином, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року № 162, а саме пунктів 2.2, 2.4, 2.5, 2.6 та 2.7, 2.17 заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

У випадку виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, де було зроблено запис. Якщо підприємство, яке внесло неправильний або неточний запис, ліквідовано, виправлення вносяться правонаступником, а при його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковано ліквідоване підприємство.

Всі записи в трудовій книжці за місцем роботи вносяться окремою строчкою з посиланням на дату, номер і найменування відповідних документів.

Такі ж за змістом положення містяться в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженій наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за № 110.

Отже, записи у трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем.

Більше того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 301 від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника.

Так, судом встановлено, що до страхового стажу позивача не зараховані період роботи з 23.06.1987 року по 31.08.1992 року згідно трудової книжки НОМЕР_1 26.11.1982 року, оскільки в записі про звільнення не зазначено посаду та прізвище особи, відповідальної за внесення запису.

Суд надає критичну оцінку такому рішенню відповідача, адже формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Трудова книжка позивача має чіткий запис про період роботи з 23.06.1987 року по 31.08.1992 року, найменування посади, зазначено відповідні накази (протоколів, рішень), на підставі яких вони внесені записи та чітко прослідковується наявність відтиску печатки підприємства, а відсутність посади та прізвища особи, якою здійснювались такі записи, не впливають та не спростовують факт роботи та період роботи позивача на підприємстві.

Суд враховує, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.

Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 року у справі № 423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Таким чином, відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу спірні періоди роботи, тоді як документи, що були надані із заявою про призначення пенсії, містять всі необхідні відомості, для врахування спірних періодів до страхового стажу.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат зі сплати судового збору здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10,м. Львів, ЄДРПОУ 13814885) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 025050007484 від 25.06.2025 року, в частині незарахування до трудового стужу ОСОБА_1 періоду роботи з 23.06.1987 року по 31.08.1992 року згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 26.11.1982 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у Теплицькому міжколгоспному об`єднані по рибництву з 23.06.1987 року по 31.08.1992 року згідно трудової книжки НОМЕР_4 від 26.11.1982 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 1221,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Альчук Максим Петрович