Рішення № 137766211, 26.05.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/11530/25

Провадження №: 2/755/2332/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі

Головуючого - судді - Хромової О.О.

при секретарі - Бовкун М.В.

за участю

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингсгрупп», як правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «Мама, ну купи», про стягнення грошових коштів, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингсгрупп» (далі - ТОВ «Холдингсгрупп»), що є правонаступником ТОВ «Мама, ну купи», у якому просила стягнути з відповідача суму неповернутих коштів за Договором від 29 квітня 2024 року № 30 - 300 000,00 грн, суму несплачених відсотків - 67 500,00 грн, а також 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди та судові витрати.

На обгрунтування позовних вимог зазначила, що 27 квітня 2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мама, ну купи» укладено договір № 30 про об`єднання спільних дій, щодо спільного фінансування та залучення коштів учасників з метою подальшого фінансування операційної діяльності, передачі в стратегічне управління та реалізації інвестиційних проектів ТОВ «Мама, ну купи». Позивачем сплачено кошти у розмірі 300 000,00 грн на рахунок відповідача. На виконання вимог пункту

2.3 договору відповідачем виплачувався щомісячний дохід від профінансованої суми внеску, а саме: 01 травня 2024 року - 746,25 грн, 05 червня 2024 року - 7 462,50 грн, 02 липня 2024 року

- 7 500,00 грн. Однак, 29 липня 2024 року відповідачем направлено повідомлення про призупинення виплати інвесторам на три місяці починаючи з серпня 2024 року. У зв`язку із чим укладено додаткову угоду про продовження строку дії договору. Таке повідомлення не містило необхідних реквізитів електронного документа, кваліфікований електронний підпис не накладено. В подальшому жодних виплат на користь позивача здійснено не було. Позивач звернулася з вимогою про повернення внесених за договором коштів та нарахованих відсотків, що підлягали виплаті за період. Однак, відповіді товариством не надано. 03 та 04 червня мали місце зміни в даних юридичної особи ТОВ «Мама, ну купи», а саме відбулася зміна власника/засновника та керівника, юридичної адреси товариства та збільшення статутного капіталу. Відчуження корпоративних прав свідчить про умисел уникнення виконання зобов`язання з повернення грошових коштів за договором. Тобто, у даному випадку має місце грубе порушення відповідачем істотних умов договору.

У даному випадку позивач почуває себе не як учасник товариства, що вклав кошти в бізнес, а як ошуканий громадянин України, яка постраждала внаслідок шахрайських дій представника товариства. Враховуючи інтенсивність та глибину сприйняття всіх психотравмуючих факторів, що її супроводжували та супроводжують, позивач оцінює заподіяну їй моральну шкоду в 10 000,00 грн.

З огляду на викладене ОСОБА_1 просила позов задовольнити та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Одночасно з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову.

У порядку автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву передано на розгляд судді Яровенко Н.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 26 червня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 30 липня 2025 року на 11 год. 00 хв., учасникам справи роз`яснено процесуальні права та встановлено процесуальні строки.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 26 червня 2025 року задоволено заяву представника позивача - адвоката Бойчук О.Я., про забезпечення позову, накладено арешт на грошові кошти в межах сумі 377 500,00 грн, які належать ТОВ «Холдингсгрупп» та знаходяться на банківських рахунках, відкритих на її ім`я як юридичної особи, окрім тих коштів, накладення арешту на які заборонено законом.

30 липня 2025 року протокольною ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва, занесеною до протоколу судового засідання, судове засідання відкладено до 29 вересня 2025 року до 15 год. 30 хв.

29 вересня 2025 року судове засідання, призначене на 15 год. 30 хв., знято з розгляду, у зв`язку із відсутністю доступу до підсистеми електронного суду. Наступне судове засідання призначено на 10 листопада 2025 року.

10 листопада 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бойчук О.Я., подала до суду заяву про витребування доказів.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 10 листопада 2025 року задоволено клопотання представника позивача адвоката Бойчук О.Я., витребувано з Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації завірену належним чином копію реєстраційної справи

№ 10006703515387 щодо юридичної особи ТОВ «Холдингсгрупп» (код ЄДРПОУ 44593313).

18 грудня 2025 року (вхід. № 76924) до суду від Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації надійшли витребовувані документи.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Дніпровського районного суду міста Києва Коровича О.С. від 22 січня 2026 року № 172 щодо проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 лютого 2026 року, справу передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 05 лютого 2026 року справу прийнято до провадження судді Хромової О.О., розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання у даній справі на 25 березня 2026 року на 11 год. 00 хв.

25 березня 2026 року у судовому засіданні протокольною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, судове засідання відкладено до 26 травня 2026 року до 11 год. 00 хв.

26 травня 2026 року у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримала та просила задовольнити. Додатково пояснила, що між сторонами укладено договір, кошти за договором вніс її чоловік Назар. Однак виплати припинились, усі повідомлення товариством проігноровано, відповідей в чаті не надавали. У зв`язку із переживаннями зверталася до психіатра, не до психолога. У зв`язку із порушенням відповідачем умов договору має право на компенсацію моральної шкоди, яку оцінює в 10 000,00 грн.

Відповідач ТОВ «Холдингсгрупп» свого представника у судове засідання не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки не повідомили. Конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі та копіює позовної заяви з додатками, що направлявся на адресу місцезнаходження юридичної особи, повернувся до суду не врученим. Водночас, ухвалу про відкриття провадження у справі доставлено до електронного кабінету відповідача 04 липня 2025 року. Також в матеріалах справи містяться довідки про доставку повісток про виклик до суду до електронного кабінету відповідача. Правом на подання відзиву відповідач не скористався.

Відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, вислухавши поясення позивача, прийшов до таких висновків.

27 квітня 2024 року між ТОВ «Мама, ну купи» та ОСОБА_1 укладено договір № 30 про об`єднання спільних дій, щодо спільного фінансування та залучення коштів учасників з метою подальшого фінансування операційної діяльності, передачі в стратегічне управління та реалізації інвестиційних проектів ТОВ «Мама, ну купи», відповідно до умов якого сторони домовились про залучення коштів учасника на умовах, визначених у договорі.

Метою договору сторони визначили: інвестування в успішний вендинговий бізнес з продажу дитячих трендових іграшок і Україні та Європі; інвестування коштів в управління компанії, в її розвиток з отриманням прибутку; збільшення ринкової вартості та прибуткової компанії в сучасних умовах динамічного господарського середовища; встановлення партнерських відносин та реалізація взаємовигідної стратегічної програми; забезпечення реалізації стратегії компанії; підвищення конкурентоспроможності та забезпечення унікальності компанії на ринку; забезпечення оптимального розподілу наявних та орієнтація на мобілізацію нових (потенційних) ресурсів; організація ефективної системи бізнес процесів компанії; формування, використання та розвиток інтелектуального капіталу; перетворення інновацій у додану вартість (цінність), що відповідає пріоритетам споживачів; генерування доходів і прибутку Компанії та Учасника (пункт 1 договору).

У пункті 2 договору учасник зазначив, що погодився приєднатися до даного договору та підтверджує, що діє виключно від свого імені, розуміє значення своїх дій, погодився та прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) здійснити передачу коштів в управління компанії для досягнення мети договору.

Згідно з пунктом 2.2. Договору, профінансована сума - це кошти, які учасник передав Компанії для Досягнення мети Договору; розмір внеску становить 300 000,00 грн. Внесок сплачується у спосіб за домовленістю сторін.

Відповідно до пунктів 2.3, 33 Договору, дохідність для учасника є щомісячною, фіксованою та становить 2,5% від профінансованої суми внеску в місяць. Строк дії Договору становить 13 місяців з дня набрання ним чинності, тобто з дня передачі учасником суми внеску Компанії у формі за домовленістю сторін.

У пункті 4 договору сторони встановили, що учасником договору є особа, яка фінансує власні кошти відповідно до договору. Учасник вчиняє дії з метою отримання прибутку без права управління компанією та ухвалення рішень про напрямки господарської діяльності компанії.

Виплата доходу учасника здійснюється щомісячно, починаючи з другого місяця після дати вступу в дію цього договору, в строк не пізніше 15 банківських днів наступних за датою закінчення кожного календарного місяця в національній валюті України - гривні, відповідно до офіційного курсу НБУ на день здійснення такої виплати (пункт 5 договору).

Так у пункті 24 договору сторони погодили, що форма фінансування за цим договором здійснюється в наступному порядку: фінансування (передача коштів), виплата доходу учасника, повернення профінансованої суми (внеску) здійснюється за погодженням сторін.

Відповідно до пункту 7 Договору, гарантією виконання зобов`язання Компанією перед учасником є вендингове обладнання ТОВ «Мама, ну купи», яке знаходиться у власності Компанії. Вартість одного вендингового апарату становить 10 000,00 доларів США. Профінансований внесок учасника забезпечується (гарантується) вендинговим обладнанням Компанії пропорційно до розміру внеску.

За цим договором розмір фінансового внеску забезпечується (гарантується) вендинговим обладнанням компанії, а саме вендинговий апарат для продажу серії № 2110000330 (пункт

8 договору). Учасник набуває право звернення стягнення на предмет застави (гарантії) в разі, коли зобов`язання щодо повернення профінансованої суми не буде виконане компанією (пункт

12 договору).

Відповідно до пункту 23 Договору, учасник може достроково припинити участь у фінансуванні Договору шляхом повідомлення на електронну пошту Компанії, зазначену у Договорі. В такому разі повернення коштів учаснику здійснюється в порядку, визначеному Договором, протягом 30 календарних днів після спливу 13 місяців з дня внесення або передачі Компанії профінансованого внеску за виключенням виплаченої раніше дохідності за весь період дії цього Договору.

Також у пункті 26 договору сторони погодили, що дія договору може бути припинена компанією, в тому числі достроково, про що попереджуються учасники через месенджер телеграм-канал «Інвестиції «Мама, ну купи». В разі припинення дії договору, всім учасникам протягом

30 календарних днів повертається профінансована сума (внесок) в порядку, визначеному в пункті

24 договору. Дія договору може бути припинена як до всіх учасників так і до індивідуально визначеного учасника з обов`язковим поверненням профінансованих коштів (внеску) у розмірі та валюті вказаному в пункті 2.2 договору. Компанія може припинити дію договору для індивідуально визначеного учасника без пояснення причин.

Відповідно до пункту 30 договору права учасника в цьому договорі є особистими та не можуть бути передані іншим та/або третім особам.

До матеріалів справи долучено платіжну інструкцію від 29 квітня 2024 року № 075К-9ТСА-7МСА-7СМХ на суму 300 000,00 грн з призначенням платежу «Оплата згідно з п. 2.2. Договору про об`єднання спільних дій, щодо спільного фінансування та залучення коштів від 27 квітня 2024 року

№ 30». Платником зазначений ОСОБА_2 , отримувачем - ТОВ «Мама, ну купи».

В матеріалах справи також міститься паперова копія листа ТОВ «Мама, ну купи», у якому зазначено, що склалася така господарська ситуація, в якій товариство вимушене взяти паузу у виплатах інвесторам платежів на 3 місяці, починаючи з серпня. Таке рішення прийняте з метою відновлення подальших виплат та їх графіку, виконання фінансових зобов`язань. Зобов`язання по договорам інвестування не припиняються, а лише продовжуються на строк 3 місяців, протягом яких будуть виплачені зобов`язання за серпень-жовтень 2024 року відповідно до умов основних договорів, про що буде укладена додаткова угода.

30 травня 2025 року ОСОБА_1 направила на адресу ТОВ «Мама, ну купи» рекомендоване поштове відправлення № 0304504097136.

Відповідно до інформації сервісу «Трекінг» оператора поштового зв`язку «Укрпошта» поштове відправлення № 0304504097136 вручено одержувачу 02 червня 2025 року.

До матеріалів справи долучено копію вимоги ОСОБА_1 від 30 травня 2025 року про повернення коштів за інвестиційним договором, адресованої ТОВ «Мама, ну купи». ОСОБА_1 зазначила, що між сторонами було укладено Інвестиційний договір від 23 квітня 2024 року № 30, після чого ОСОБА_1 внесено на рахунок ТОВ «Мама, ну купи» 300 000,00 грн. ОСОБА_1 отримувала щомісячний дохід від про інвестованих коштів у розмірі 2,5 %, що складає 7 500,00 грн протягом трьох місяців з дня укладення договору, згодом виплата коштів припинилася. Оскільки дія договору припинилася, ОСОБА_1 просила повернути кошти у розмірі 300 000,00 грн внесок за Інвестиційним договором від 23 квітня 2024 року № 30 та сплатити заборгованість по щомісячній виплаті 2,5 %, яка не здійснювалася ТОВ «Мама, ну купи» з серпня 2024 року у строк до 07 червня 2025 року.

До матеріалів справи долучено паперову копію інформації з мобільного застосунку банку (найменування не зазначено), що містить інформацію про зарахування грошових переказів, а саме:

02 липня 2024 року у розмірі 7 500,00 грн від ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 7 462,50 грн від ОСОБА_4 та 01 травня 2024 року у розмірі 746,25 грн від ОСОБА_4 .

Власника рахунку, на який здійснено вказані перекази також не зазначено.

Також до матеріалів справи долучено паперові копії дописів із мережі Instagram компанії «Мама, ну купи», відео із особистої сторінки користувача Onoshko Victor в мережі Instagram та паперову копію листування з чату «ІМК № 30» в додатку Телеграм.

З матеріалів реєстраційної справи ТОВ «Холдингсгрупп» (код ЄДРПОУ 44593313) встановлено, що 02 червня 2025 року продавцем ОСОБА_5 та покупцем ОСОБА_6 складено Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Мама, ну купи». Сторони підтвердили, що відповідно до договору купівлі-продажу (відчуження) частки у статутному капіталі товариства від 02 червня 2025 року продавець передав, а покупець прийняв частку у статутному капіталі ТОВ «Мама, ну купи». Розмір частки, що відчужується продавцем - 100 % статутного капіталу товариства. Номінальна вартість частки - 1 200 000,00 грн.

Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Мама, ну купи» від 02 червня 2025 року посвідчено Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

Ковальовою Я.В., зареєстровано в реєстрі за № 6245, № 6246.

Також 02 червня 2025 року єдиним учасником ТОВ «Мама, ну купи» (код ЄДРПОУ 44593313) прийнято рішення № 02/06 про звільнення ОСОБА_5 з посади директора товариства та призначення на посаду директора ОСОБА_6 з 03 червня 2025 року. Також єдиним учасником товариства вирішено змінити місцезнаходження товариства на: вул. Хоткевича Гната, буд. 12, м. Київ, а також змінити повне та скорочене найменування товариства на «Товариство з обмеженою відповідальністю «Холдингсгрупп» та затверджено статут товариства у новій редакції.

Рішення учасника ТОВ «Мама, ну купи» від 02 червня 2025 року посвідчено Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальовою Я.В., зареєстровано в реєстрі за

№ 6247.

На підставі заяв директора ОСОБА_6 від 03 червня 2025 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідні записи про зміну реєстраційних даних юридичної особи.

Таким чином, встановлено, що ТОВ «Холдингсгрупп» та ТОВ «Мама, ну купи» є однією юридичною особою, якій присвоєно ідентифікаційний код 44593313, мала місце зміна складу засновників юридичної особи та її найменування.

Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно положення частини першої, третьої статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правам та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в статті 3 ЦК України.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (стаття 627 ЦК України)

Згідно з частиною третьою статті 6 ЦК України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.

Перш за все, необхідно зазначити, що свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.

У відповідності до частини першої статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов`язки, які покладаються на них за договором.

Як встановлено з матеріалів справи 27 квітня 2024 року, з метою інвестування в успішний вендинговий бізнес з продажу дитячих трендових іграшок в Україні та Європі; інвестування коштів в управління компанії, в її розвиток з отриманням прибутку; збільшення ринкової вартості та прибуткової компанії в сучасних умовах динамічного господарського середовища; встановлення партнерських відносин та реалізація взаємовигідної стратегічної програми; забезпечення реалізації стратегії компанії; підвищення конкурентоспроможності та забезпечення унікальності компанії на ринку; забезпечення оптимального розподілу наявних та орієнтація на мобілізацію нових (потенційних) ресурсів; організація ефективної системи бізнес процесів компанії; формування, використання та розвиток інтелектуального капіталу; перетворення інновацій у додану вартість (цінність), що відповідає пріоритетам споживачів; генерування доходів і прибутку Компанії та учасника між ТОВ «Мама, ну купи», правонаступником якого є ТОВ «Холдингсгрупп», та ОСОБА_1 укладено договір № 30 про об`єднання спільних дій, щодо спільного фінансування та залучення коштів учасників з метою подальшого фінансування операційної діяльності, передачі в стратегічне управління та реалізації інвестиційних проектів ТОВ «Мама, ну купи».

Відповідно до статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (стаття 1131 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність», інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути, зокрема, рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність», інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Згідно із частиною першою статті 5 Закону України «Про інвестиційну діяльність», суб`єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності - можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.

Отже, будь-яка особа, якій законом не заборонена така діяльність, має право прийняти рішення про інвестування та реалізувати це рішення як шляхом вкладення інвестицій у будь-який не заборонений проект, так і шляхом реалізації цього проекту.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18 травня 2023 року у справі

№ 910/7975/21.

За своїм змістом інвестиційна діяльність полягає у трансформації цінностей (інвестицій) в об`єкти такої діяльності та наступне одержання доходу за рахунок приросту капітальної вартості зазначених інвестицій або від їх використання.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 1 жовтня

2020 року у справі № 910/21935/17 та від 27 липня 2022 року у справі № 910/7966/21.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» встановлено, що основним правовим документом, що регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є інвестиційний договір. Він є правовою формою взаємовідносин між інвестором та іншими учасниками інвестиційної діяльності. Договір повинен відповідати економічній сутності інвестування, тобто закріплювати факт вкладення коштів в об`єкт інвестування. А саме інвестування, у свою чергу, поділяється на: - самоінвестування, тобто інвестування власної підприємницької діяльності. У цьому випадку інвестиційні відносини не матимуть двостороннього зобов`язального характеру; - інвестування діяльності іншої особи, у якому беруть участь два суб`єкти інвестиційної діяльності - інвестор і суб`єкт підприємницької діяльності.

Тобто, інвестиційний договір - це господарсько-правова угода, яка укладається між суб`єктами інвестиційної діяльності (замовником та інвестором), у якій фіксується факт вкладання коштів або інших матеріальних чи інтелектуальних цінностей в об`єкт інвестування та у якій визначається мета (отримання прибутку та/або соціального ефекту), регламентуються права та обов`язки сторін.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 травня

2023 року у справі № 910/7975/21.

Термін «інвестиційний договір» в юридичній літературі розглядається у вузькому і широкому розумінні. У вузькому розумінні цей термін застосовується стосовно угод між інвестором і учасниками інвестиційного процесу щодо вкладення та реалізації інвестицій. У широкому розумінні цей термін застосовується щодо договорів, які укладаються між інвестором та іншими учасниками інвестиційної діяльності і спрямовані на реалізацію будь-яких видів і форм інвестицій з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Отже, за своїми правовими ознаками інвестиційний договір визначається як договір, однією зі сторін якого є інвестор (юридична або фізична особа або держава), а іншою - сторона, яка приймає інвестиції, - реципієнт (фізична або юридична особа, як та, що існує, так і спеціально створена інвестором, а також держава), який регулює відносини з приводу довгострокового вкладення майна, майнових прав та інших цінностей, що мають ринкову вартість (у певному вигляді, формі та кількості), в обраний об`єкт інвестування (реальний, фінансовий або інтелектуальний, які передбачені законодавством України з метою отримання прибутку, що мають ризиковий характер. Ризик в інвестиційних договорах обумовлюється такими факторами: значним розривом у часі між укладенням договору та досягненням його мети, тобто реалізацією; сам характер інвестування передбачає передачу цінностей та включення їх у підприємницький обіг, що також має певний ступінь ризику.

Позовні вимоги за інвестиційним договором можуть бути досить різноманітними, оскільки вони залежать від конкретних умов договору, характеру порушення та мети, яку переслідує позивач. Категорії позовних вимог, які можуть виникнути: вимоги про виконання зобов`язань в натурі; передачу інвестиційного об`єкта; виконання робіт або надання послуг: забезпечення доступу до інформації або управління: вимоги про стягнення грошових коштів.

Вимоги про стягнення грошових коштів можуть уключати: стягнення суми інвестицій у випадку, якщо інвестиції не були повернуті в обумовлений термін або проект не був реалізований; стягнення дивідендів або прибутку, якщо договір передбачав розподіл прибутку, але інвестор його не отримав; стягнення неустойки (штрафів, пені) за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань, якщо договір передбачав такі санкції; стягнення збитків, якщо внаслідок порушення договору інвестор зазнав збитків (реальні збитки та упущена вигода). Для стягнення збитків необхідно довести їхній розмір та причинно-наслідковий зв`язок між порушенням та збитками. Стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами відповідно до статті 625 ЦК України, якщо інвестор не отримав належні йому кошти вчасно.

Як зазначалося раніше, положеннями договору від 27 квітня 2024 року № 30 сторони передбачили, що учасник здійснює інвестування в господарську діяльність товариства, а саме внесе грошові кошти в сумі 300 000,00 грн та отримуватиме щомісячний дохід від такої інвестиції у розмірі 2,5 % від суми внесених коштів. Строк договору сторони погодили тривалістю 13 місяців та передбачили можливість повернення суми внеску після його закінчення.

За приписами статті 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач ОСОБА_1 зазначила, що внесла на рахунок ТОВ «Мама, ну купи» відповідну суму фінансування - 300 000,00 грн, після чого отримувала щомісячний фінансовий дохід, а саме 01 травня 2024 року - 746,25 грн, 05 червня 2024 року - 7 462,50 грн,

02 липня 2024 року - 7 500,00 грн. Проте надалі виплату припинено, повідомлено про відтермінування зобов`язання.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Суд повинен у кожній конкретній справі провести оцінку балансу прав й інтересів учасників спору.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі

№ 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті

79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

До матеріалів справи не долучено доказів внесення позивачем ОСОБА_1 на рахунок ТОВ «Мама, ну купи» грошових коштів у сумі 300 000,00 грн на виконання умов договору від 27 квітня 2024 року № 30.

Долучена до матеріалів справи платіжна інструкція від 29 квітня 2024 року № 075К-9ТСА-7МСА-7СМХ на суму 300 000,00 грн свідчить про внесення коштів на рахунок товариства іншою особою - ОСОБА_2 , водночас, вказану особу до складу учасників справи не залучено, наявність договірних правовідносин між позивачем та ОСОБА_2 , в тому числі передачу коштів на умовах позики тощо, не підтверджено. Доказів перебування позивача та ОСОБА_2 у шлюбі також не надано. Суд враховую, що відповідно до пункту 4 договору сторони встановили, що учасником договору є особа, яка фінансує саме власні кошти відповідно до договору, а не кошти будь-якої іншої особи.

Таким чином, позивачем ОСОБА_1 не підтверджено факту виконання нею умов договору від 27 квітня 2024 року № 30, укладеного з ТОВ «Мама, ну купи», а саме внесення суми фінансування на рахунок товариства.

Викладене також стосується доводів позивача про отримання щомісячних виплат за договором від 27 квітня 2024 року № 30, а саме 01 травня 2024 року у розмірі 746,25 грн, 05 червня 2024 року у розмірі 7 462,50 грн, 02 липня 2024 року у розмірі 7 500,00 грн.

Первинних документів бухгалтерського обліку господарських операцій у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, зокрема, відповідної виписки з особового рахунку ОСОБА_1 в установі банку, яка б містила інформацію про зарахування на відповідний рахунок грошових переказів від ТОВ «Мама, ну купи» чи його правонаступників, грошових коштів, у розмірах, погоджених положеннями договору, до матеріалів справи не долучено.

Долучені до матеріалів справи паперові копії інформації із мобільного застосунку банку не містять інформації про отримувача грошових переказів, номер рахунку отримувача, відображають здійснення особистих переказів між фізичними особами.

Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року по справі 755/18920/18.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Коробов проти України» (заява

№ 39598/03 від 21 липня 2011 року) суд вказав, що при оцінці доказів, суд, як правило - застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.

Європейський суд з прав людини також вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, враховуючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, у зв`язку із недоведеністю факту виконання позивачем умов договору, у задоволенні вимоги про стягнення грошових коштів за таким договором слід відмовити.

Вимога про стягнення грошових коштів на відшкодування моральної шкоди є похідною вимогою, у зв`язку із чим також задоволенню не підлягає.

Отже, позов ОСОБА_1 до ТОВ «Холдингсгрупп», як правонаступника ТОВ «Мама, ну купи», про стягнення грошових коштів, відшкодування моральної шкоди, задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд, враховує, що згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Керуючись статтями 3, 6, 11, 509, 525, 526, 527, 610, 611, 638, 1130, 1131 Цивільного кодексу України, Законом України «Про інвестиційну діяльність», статтями 2, 10, 13, 48, 49, 51, 76, 77-81, 89, 133, 141, 209, 210, 247, 263, 265, 280, 281, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингсгрупп», як правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «Мама, ну купи», про стягнення грошових коштів, відшкодування моральної шкоди, - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Холдингсгрупп», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 44593313, адреса місцезнаходження: вул. Гната Хоткевича,

буд. 12, м. Київ, 02094.

Повний текст заочного рішення виготовлено 29 червня 2026 року.

Суддя О.О. Хромова