Ухвала суду № 137766209, 29.06.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/19587/24

Провадження №: 2-др/755/28/26

ДОДАТКОВА УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Бовкун М.В.

розглянувши в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, подану в межах розгляду цивільної справи за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність Хмельницького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа

№ 755/19587/24 за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність Хмельницького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21 листопада 2024 року скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність Хмельницького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), залишено без розгляду у зв`язку із недотриманням вимог до її форми та змісту.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 березня 2025 року скасовано ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 21 листопада 2024 року, направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду справу передано судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 01 травня 2025 року скаргу

ОСОБА_1 залишено без руху та надано заявникові строк для усунення недоліків - три дні з дня отримання копії ухвали, шляхом надання інформації про заінтересованих осіб, на права та обов`язки яких може вплинути рішення по справі.

3 травня 2025 року ОСОБА_1 за допомогою системи «Електронний суд» ЄСІТС подав заяву про усунення недоліків, у якій зазначено актуальну інформацію про стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 - АТ «Сенс Банк», клопотання про залучення стягувача до складу учасників справи не заявлено.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 травня 2025 року скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність Хмельницького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято до провадження, призначено розгляд скарги на 21 травня 2025 року на 11-30 год., в судове засідання викликано скаржника та представника органу виконавчої служби.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21 травня 2025 року скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність Хмельницького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), - залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного суду від 29 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 21 травня

2025 року та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду справу передано судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 20 листопада 2025 року скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність Хмельницького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято до провадження, призначено розгляд скарги на 25 листопада 2025 року на 11-20 год., в судове засідання викликано скаржника та представника органу виконавчої служби.

25 листопада 2025 року у судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки не повідомили. Наступне судове засідання призначено на 08 грудня 2025 року на 16 год. 30 хв.

08 грудня 2025 року у судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. ОСОБА_1 05 грудня 2025 року (вхід. № 74189) подав до суду заяву про проведення судового засідання без його участі, вимоги скарги підтримав та просив задовольнити.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 08 грудня 2025 року скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність Хмельницького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Хмельницького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), щодо невиконання вимог пункту 5 частини першої, частини другої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 17 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні

№ НОМЕР_2 до розгляду Дніпровським районним судом міста Києва заяви про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 6-4975/11, провадження № 6/755/1808/24. У задоволенні інших вимог скарги відмовлено.

24 грудня 2025 року (вхід. від 25 грудня 2025 року № 78427) до суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, у якій просив ухвалити додаткове рішення у справі

№ 755/19587/24, яким вирішити питання про судові витрати, пов`язані з розглядом поданої

ОСОБА_1 05 листопада 2024 року скарги на дії/бездіяльність Хмельницького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

На обґрунтування заяви зазначив, що 05 листопада 2024 року звернувся до Дніпровського районного суду міста зі скаргою на дії/бездіяльність Хмельницького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у зв`язку із невиконання державними виконавцями Хмельницького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) імперативних приписів пункту 5 частини першої, частини другої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 17 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від

21 листопада 2024 року скаргу залишено без розгляду. 25 листопада 2024 року зазначену ухвалу ОСОБА_1 оскаржив до суду апеляційної інстанції, до апеляційної скарги додано докази на підтвердження витрат на правову допомогу. Постановою Київського апеляційного суду від 11 березня 2025 року скасовано ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 21 листопада 2024 року, направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, у зв`язку з чим питання про розподіл судових витрат не вирішувалося. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21 травня 2025 року скаргу залишено без розгляду. Зазначену ухвалу 29 травня 2025 року було оскаржено до суду апеляційної інстанції, до апеляційної скарги додано докази на підтвердження витрат на правову допомогу. Постановою Київського апеляційного суду від 29 вересня 2025 року апеляційну скаргу задоволено частково, скасовано ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 21 травня 2025 року та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, у зв`язку з чим питання про розподіл судових витрат не вирішувалося. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 08 грудня 2025 року визнано протиправною бездіяльність Хмельницького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), щодо невиконання вимог пункту 5 частини першої, частини другої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 17 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 до розгляду Дніпровським районним судом міста Києва заяви про заміну сторони виконавчого провадження у справі

№ 6-4975/11, провадження № 6/755/1808/24. Однак судом не вирішено питання про судові витрати, пов`язані з розглядом скарги ОСОБА_1 .

З огляду на викладене вимоги заяви просив задовольнити.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу від 16 лютого

2026 року суду заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

17 лютого 2026 року судом витребувано з Відділу організаційного забезпечення розгляду цивільних та адміністративних справ Дніпровського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 755/19587/24.

23 березня 2026 року судом повторно витребувано з Відділу організаційного забезпечення розгляду цивільних та адміністративних справ Дніпровського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 755/19587/24.

06 квітня 2026 року в провадження судді Хромової передано матеріали цивільної справи

№ 755/19587/24.

Відповідно до частин першої, третьої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини друго-п`ятої статті 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Дослідивши матеріали справи, заяву про стягнення судових витрат, суд дійшов таких висновків.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Так частиною першою статті 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Скарга ОСОБА_1 на дії/бездіяльність Хмельницького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 05 листопада 2024 року (вхід. від 06 листопада 2024 року № 61296) не містить вимоги про розподіл судових витрат, попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які скаржник поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, також не зазначено, доказів понесення судових витрат до скарги не долучено.

З матеріалів справи також встановлено, що апеляційна скарга ОСОБА_1 від 25 листопада 2024 року на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 21 листопада 2024 року також не містить вимоги про розподіл судових витрат, попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які скаржник поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи не зазначено. Водночас, до апеляційної скарги долучено копію договору про надання правової допомоги від 01 листопада 2024 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Лилик В.В., детального опису виконаних робіт (наданих послуг) від 25 листопада 2024 року та акту виконаних робіт від 25 листопада 2024 року за договором про надання правової допомоги від 01 листопада 2024 року на суму 6 000,00 грн.

Також з матеріалів справи встановлено, що апеляційна скарга ОСОБА_1 від 29 травня

2025 року на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 21 травня 2025 року містить вимогу про стягнення на користь ОСОБА_1 судових витрат, пов`язаних із розглядом апеляційної скарги, однак, попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які скаржник поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи не зазначено. Водночас, до апеляційної скарги долучено копію договору про надання правової допомоги від 01 листопада 2024 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Лилик В.В., детального опису виконаних робіт (наданих послуг) від 25 листопада 2024 року та акту виконаних робіт від 25 листопада 2024 року за договором про надання правової допомоги від

01 листопада 2024 року на суму 6 000,00 грн, детального опису виконаних робіт (наданих послуг) від

28 травня 2025 року та акту виконаних робіт від 28 травня 2025 року за договором про надання правової допомоги від 01 листопада 2024 року на суму 8 000,00 грн

Слід врахувати, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що неподання попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у їх відшкодуванні. У суду є право, а не обов`язок для відмови у відшкодуванні витрат (постанова від 08 квітня 2021 року у справі № 161/20630/18, від

12 жовтня 2022 року у справі № 725/42/21, від 31 березня 2021 року у справі № 916/2087/18, від 13 лютого 2020 року у справі № 911/2686/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 910/16223/18, від 21 травня

2020 року у справі № 922/2167/19).

Відповідно до частини першої, третьої статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Отже, відшкодування судових витрат має відбуватись на будь-якій стадії судового провадження, зокрема і на стадії судового контролю за виконанням судових рішень.

Положення статті 452 ЦПК України повторюють загальне правило розподілу судових витрат та визначають, що за наслідками розгляду скарг у порядку судового контролю за виконанням судових рішень судові витрати також підлягають розподілу, а правила цього розподілу визначаються нормами, що регулюють розподіл судових витрат (зокрема, статті 141, 142 ЦПК України) та стосуються всіх видів судових витрат на будь-якій стадії процесу.

Згідно із статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат слід враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У частині восьмій статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

До заяви про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_1 долучено :

-Договір про надання правової допомоги від 01 листопада 2024 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Лилик В.В., відповідно до умов якого клієнт доручив, а адвокат взяв на себе зобов`язання надати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором (пункт 1.1 договору). За правову допомогу, що надається адвокатом у відповідності із умовами договору клієнт сплачує грошову суму у розмірі: 2 000,00 грн за 1 годину послуг з надання інших видів правової (правничої) допомоги (консультації, створення процесуальних документів, ознайомлення з матеріалами справи), 2 000,00 грн за участь в 1 судовому засіданні (пункт

4.1 договору). Також сторони погодили, що за надання правової допомоги, відповідно до договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі або в процентному відношенні залежно від ціни позову. Крім цього, сторони можуть домовитися про додатковий гонорар (премію) якщо для клієнта прийнято позитивне рішення. Позитивним результатом вважається також закінчення справи мировою угодою та залишення справи без розгляду за заявою іншої сторони у справі (пункт

4.3 договору). Згідно з пунктом 4.7 договору за надану адвокатом правову допомогу, розмір якої узгоджений між клієнтом та адвокатом у акті (актах) виконаних робіт, клієнт зобов`язується сплатити не пізніше ніж 30 днів з моменту набрання рішенням суду законної сили у справі, яка буде відкрита судом за скаргою клієнта на бездіяльність Хмельницького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у тому числі у разі його апеляційного оскарження. У разі оскарження рішення суду будь-яким учасником процесу до суду касаційної інстанції така сплата здійснюється не раніше вирішення судом касаційної інстанції скарги, але не пізніше 10 днів з моменту, коли клієнту стало відомо про таке рішення. Також згідно з пунктом 4.7.1 договору, відповідно до пункту 4.3 договору клієнт та адвокат домовились, що у разі повного чи часткового задоволення вимог клієнта, він зобов`язаний у строки, передбачені пунктом 4.7 договору сплатити адвокату додатковий гонорар (премію) у розмірі 2 000,00 грн;

-Детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) від 25 листопада 2024 року, у якому зазначено про надання послуги з вивчення актуальної правозастосовної практики та підготовку та складення апеляційної скарги клієнта на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 21 листопада 2024 року у справі № 755/19587/24 тривалістю 3 год. 00 хв. на суму 6 000,00 грн;

-Акт виконаних робіт від 25 листопада 2024 року за договором про надання правової допомоги від

01 листопада 2024 року, у якому сторони підтвердили, що адвокат виконав, а клієнт прийняв роботу за договором про надання правової допомоги від 01 листопада 2024 року у справі № 755/19587/24, зокрема послуги з вивчення актуальної правозастосовної практики та підготовку та складення апеляційної скарги клієнта на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 21 листопада 2024 року у справі № 755/19587/24 на суму 6 000,00 грн;

-Детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) від 28 травня 2025 року у якому зазначено про надання послуги з підготовки та складення апеляційної скарги на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 21 травня 2025 року у справі № 755/19587/24 тривалістю 4 год. 00 хв. на суму 8 000,00 грн;

-Акт виконаних робіт від 28 травня 2025 року за договором про надання правової допомоги від

01 листопада 2024 року, у якому сторони підтвердили, що адвокат виконав, а клієнт прийняв роботу за договором про надання правової допомоги від 01 листопада 2024 року у справі № 755/19587/24, зокрема, з підготовки та складення апеляційної скарги на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 21 травня 2025 року у справі № 755/19587/24 на суму 8 000,00 грн;

-Детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) від 23 грудня 2025 року у якому зазначено про надання послуги з підготовки та складення заяви клієнта про ухвалення додаткового рішення у справі № 755/19587/24 тривалістю 1 год. 00 хв. на суму 2 000,00 грн;

-Акт виконаних робіт від 23 грудня 2025 року за договором про надання правової допомоги від

01 листопада 2024 року, у якому сторони підтвердили, що адвокат виконав, а клієнт прийняв роботу за договором про надання правової допомоги від 01 листопада 2024 року у справі № 755/19587/24, зокрема, з підготовки та складення заяви клієнта про ухвалення додаткового рішення у справі

№ 755/19587/24 на суму 2 000,00 грн.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

В пунктах 33 - 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня

2021 року у справі № 910/12876/19 зазначено, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Також суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

-не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 та від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21);

-при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 775/9215/15ц);

-суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти

34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого

2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20 травня 2019 року у справі № 916/2102/17, від 25 червня 2019 року у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі № 911/739/15 та від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18).

У постанові Верховного Суду від 03 листопада 2023 року у справі № 914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.

Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства, так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

При цьому адвокатам, враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Надаючи оцінку доказам на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу суд враховує, що Колесник С.М. або його представник участі у судових засіданнях у справі не брали. Усі заяви по справі, в тому числі апеляційні скарги, були подані особисто Колесником С.М. через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС. Із заявою про вступ у справу в якості представника скаржника адвокат Лилик В.В. не звертався, процесуальних дій не вчиняв, заяв по суті справи не подавав.

Будь-яких доказів здійснення фактичної оплати послуг адвоката за актом виконаних робіт від

25 листопада 2024 року, від 28 травня 2025 року та від 23 грудня 2025 року до матеріалів справи не долучено, реальність витрат не обґрунтовано.

Слід також врахувати, що виходячи з предмету спірних правовідносин дана справа не є складною, не потребує значного часу як для формування правової позиції сторони, так і для збирання доказів та складання процесуальних документів.

Щодо заявленого скаржником часу на підготовку заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 755/19587/24, суд наголошує, що скаржник не був позбавлений можливості належним чином сформулювати вимоги про стягнення судових витрат, зазначити сукупну суму витрат та надати відповідні докази понесених судових витрат до завершення розгляду справи по суті.

Оцінюючи надані стороною позивача докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, співмірність витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, необхідним та достатнім на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що визначена заявником сума в розмірі 16 000,00 грн (6 000,00 грн та 8 000,00 грн та 2 000,00 грн) є надмірною, а такий розмір не є розумним, та, водночас, необґрунтованим. За таких обставин суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню, має бути зменшений до

8 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 15, 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, подану в межах розгляду цивільної справи за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність Хмельницького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), - задовольнити частково.

Доповнити ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 08 грудня 2025 року по справі

№ 755/19587/24 (провадження № 4-с/755/167/25) за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність Хмельницького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Стягнути з Хмельницького відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн (вісім тисяч гривень 00 копійок).

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Учасники справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Хмельницький відділ державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 35014284, місцезнаходження: вул. Тернопільська, буд. 13/2,

м. Хмельницький, Хмельницька обл., 29018.

Суддя О.О. Хромова