Рішення № 137766045, 29.06.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2590/26

Справа №750/6803/25

РІШЕННЯ

Іменем України

29 червня 2026 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Скрипки О.І.

при секретарі Моторенко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02.04.2024 року ТОВ «Макс кредит» та відповідач ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 00-9702947 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за умовами якого відповідачу було надано кредит в розмірі 11 200,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, однак відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав.

Як зазначає позивач, 21.10.2024 року ТОВ «Макс кредит» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали Договір факторингу № 21102024-МК/ЕЙС, згідно умов якого ТОВ «ФК «ЕЙС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 00-9702947 від 02.04.2024 року.

Посилаючись на викладене, позивач вказує, що загальна сума заборгованості відповідача на момент подання позовної заяви становить 41 711,04 грн., яка складається з наступного: 12 320,00 грн. - заборгованість по кредиту; 23 791,04 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 5600,00 грн. - штрафні санкції згідно умов договору. При цьому позивач не заявляє вимог про стягнення штрафних санкцій.

Посилаючись на викладене, позивач просить задовольнити його вимоги та стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 36 111,04 грн., яка складається з наступного: 12 320,00 грн. - заборгованість по кредиту; 23 791,04 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, а також стягнути судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Чернігова від 26.05.2025 року справу направлено до Деснянського районного суду м.Києва для розгляду за підсудністю.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 07.11.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 07.11.2025 року витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, що становить банківську таємницю.

15.05.2026 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у стягненні штрафних санкцій у розмірі 5 600,00 грн. як незаконних в умовах воєнного стану (п. 18 Перехідних положень ЦК України); відмовити у стягненні комісії за надання кредиту у розмірі 1120,00 грн. як незаконного платежу (постанова ВСУ від 16.11.2016 у справі № 6-1746цс16); відмовити у стягненні відсотків у заявленому розмірі або зменшити їх до розумного рівня, визнавши умову про ставку 2,47% на день несправедливою відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»; відмовити у стягненні будь-яких нарахувань після 08.05.2025 року як незаконних щодо військовослужбовця в умовах воєнного стану; у разі часткового задоволення позовних вимог - надати розстрочку виконання рішення строком на 12 місяців.

18.05.2026 року до суду надійшла відповідь представника позивача Сахарової О.І. на відзив відповідача. У даній відповіді представник позивача вважає доводи відповідача необґрунтованими та безпідставними, а також зазначила про правомірність нарахування процентів, в зв`язку із чим просила задовольнити позовні вимоги.

20.05.2026 року до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив. У даних запереченнях, посилаючись на неправомірність вимог, просить відмовити у стягненні відсотків у розмірі 23 791,04 грн. як нарахованих за несправедливою умовою договору (ставка 2,47% на день = 901% річних) або зменшити їх до розумного рівня відповідно до облікової ставки НБУ; відмовити у стягненні комісії за надання кредиту у розмірі 1 120,00 грн як незаконного платежу; зменшити витрати на правову допомогу до розумного рівня - не більше 2 000,00 грн.; у разі задоволення позовних вимог - надати розстрочку виконання рішення строком на 12 місяців.

21.05.2026 року до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача Сахарової О.І у справі. У даних поясненнях представник позивача спростовує надані відповідачем заперечення, зазначивши, серед іншого, і про співмірність витрат на правову допомогу.

25.05.2026 року до суду повторно надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив, в яких відповідач просить відмовити у стягненні відсотків у розмірі 23 791,04 грн. як нарахованих за несправедливою умовою договору (ставка 2,47% на день = 901% річних) відповідно до постанов Верховного Суду від 12.02.2025 року та від 20.03.2019 року; відмовити у стягненні комісії у розмірі 1 120,00 грн як незаконного платежу; зменшити витрати на правову допомогу до розумного рівня - не більше 2 000,00 грн.; у разі задоволення позовних вимог - стягнути виключно тіло кредиту у розмірі 11 200,00 грн та надати розстрочку виконання рішення строком на 12 місяців.

27.05.2026 року до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача ОСОБА_2 у справі, в яких вона вважає, що відповідач зловживає своїми процесуальними правами.

Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, у прохальній частині просить розглядати справу в його відсутність.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду у встановленому законом порядку за місцем своєї реєстрації, у судове засідання не з`явився, при цьому звернувся з заявою про розгляд справи в його відсутність.

Враховуючи обставини справи, наявність відзиву та інших заяв сторін по суті справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних доказів.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з`явились, відповідно до ст.247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступник підстав.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 02.04.2024 року між ТОВ «Макс кредит» та відповідачем було укладено договір кредитної лінії № 00-9702947.

За даним договором ТОВ «Макс кредит» передав відповідачу у позику грошові кошти в розмірі 11 200,00 грн. строком на 360 днів із датою повернення 28.03.2025 року зі сплатою відсотків в розмірі 1,24 % в день (знижена ставка), 2,47 % в день (стандартна ставка), а також одноразової комісії за надання кредиту в розмірі 10 % від суми кредиту - 1120,00 грн. (п.п.1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 лдоговору).

Кошти в розмірі 11 200,00 грн. надаються шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням карти № НОМЕР_1 ( п.2.8 договору).

Згідно листа АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-251205/79802-БТ від 07.12.2025 року, в банку на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_1 , на яку 02.04.2024 року здійснено зарахування суми в розмірі 11 200,00 грн. Також, повідомлено, що номер телефону НОМЕР_3 знаходиться в анкетних даних клієнта та є його фінансовим номером.

21.10.2024 ТОВ «Макс кредит» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали Договір факторингу № 21102024-МК/ЕЙС, згідно умов якого ТОВ «ФК «ЕЙС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 00-9702947 від 02.04.2024 року.

Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу № 2110024-МК/ЕЙС від 21.10.2024 року від ТОВ «Макс кредит» до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 36 111,04 грн., яка складається з наступного: 12 320,00 грн. - заборгованість по кредиту; 23 791,04 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, а також на суму штрафних санкцій в розмірі 5600,00 грн., що підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 21102024- МК/ЕЙС від 21.10.2024 року та платіжною інструкцією.

Отже, ТОВ «ФК «ЕЙС» набувши статусу нового кредитора, отримало право пред`явлення вимоги до відповідача щодо погашення наявної заборгованості, що повністю узгоджується з положеннямист.514 ЦК України.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 36 111,04 грн., яка складається з наступного: 12 320,00 грн. - заборгованість по кредиту; 23 791,04 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Відповідач проти вказаних вимог заперечував, визнавши вимоги про стягнення тіла кредиту та вказуючи на неправомірність нарахування процентів, комісії і несправедливість умов договору в цій частині.

Згідно із ч.1ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно дост. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як передбачено ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (пеня, штрафи), порукою, гарантією, заставою, тощо, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтями 77,78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи досліджені судом докази, встановлено, що відповідач отримав від позивача кредитні кошти, але взятих на себе кредитних зобов`язань належним чином не виконує, тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 12320 грн.

Що ж стосується решти нарахованої позивачем заборгованості, то суд зазначає наступне.

Так, відповідно до позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 36 111,04 грн., яка складається з наступного: 12 320,00 грн. - заборгованість по кредиту; 23 791,04 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Вимог про стягнення з відповідача комісії та штрафних санкцій позивачем не заявлено.

В той же час, з детального розрахунку заборгованості, долученого до позовної заяви, а також з виписки з особового рахунку за кредитним договором відповідача вбачається, що відповідач має заборгованість в загальному розмірі 41 711,04 грн., яка складається з наступного: 12 320,00 грн. - заборгованість по кредиту; 23 791,04 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 5600,00 грн. - штрафні санкції згідно умов договору.

Також, за умовами договору, сумою основного зобов`язання є 11 200,00 грн.

В той же час, з розрахунків вбачається, що позивачем до тіла кредиту в розмірі 11 200,00 грн. додано суму комісії в розмірі 1120,00 грн. і позивач просить стягнути вказану суму саме як тіло кредиту. Однак позовні вимоги про стягнення комісії позивачем заявлені не були. Відтак, вимоги про стягнення з відповідача комісії, заявленої як тіло кредиту, є неправомірним, необґрунтованим та безпідставним, а тому у стягненні цієї суми належить відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення відсотків із відповідача у розмірі 23 791,04 грн. суд зазначає наступне.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 14.09.2016 року у справі № 6-223цс16).

Кредитний договір, укладений між сторонами, є споживчим.

Як убачається з розрахунку заборгованості, долученого до позовної заяви, у період з 02.04.2024 року по 26.04.2024 року відповідачу здійснювалось нарахування відсотків в розмірі 138,88 грн. в день за пільговою відсотковою ставкою в розмірі 1,24 % в день.

В подальшому, з 30.04.2024 року по 26.06.2024 року відповідачу нараховувались відсотки в розмірі 276,64 грн. в день за стандартною відсотковою ставкою в розмірі 2,47 % в день.

Також, за вказаний період первісним кредитором здійснювалось донарахування відсотків грейс та протермінованих відсотків за щоденними ставками, що значно перевищують стандартну ставку, передбачену договором.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX внесені зміни, зокрема, до Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % (статтю 8 доповнено частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-ІХ від 22.11.2023).

Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Це узгоджуються із абзацом 2 частини 1 статті 39 Закону України «Про правотворчу діяльність» (нормативно-правовими актами, що застосовувалися до набрання чинності прийнятим (виданим) нормативно-правовим актом, встановлювався інший порядок регулювання відповідних суспільних відносин).

Договір № 00-9702947 був укладений 02.04.2024 року, тобто, після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому період передбачений пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.

На підставі наведеного, умови кредитного договору у цій справі, щодо нарахування процентів за зниженою процентною ставкою у розмірі 1,24 % в день та за стандартною процентною ставкою у розмірі 2,47 % в день не відповідають вимогам ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», а тому за цей період слід застосовувати процентну ставку у розмірі 1% в день, що становить 112,00 грн. в день.

Відповідно, розмір заборгованості за відсотками по даному кредитному договору мав становити: з 02.04.2024 року по 26.06.2024 року по 111,20 грн. в день за 86 днів за стандартною процентною ставкою в розмірі 1 % в день - 9 632,00 грн.

Тому, зважаючи на засади диспозитивності цивільного судочинства, за заявлений позивачем період, а саме з 02.04.2024 по 26.06.2024 року до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає загальна сума заборгованості за процентами в розмірі 9632,00 грн., в зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача процентів підлягають частковому задоволенню. В іншій частині вимог про стягнення процентів належить відмовити.

При цьому суд зазначає, що вказаний розмір процентів є вірним, обрахований під час строку дії кредитування, а також є справедливим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства, з урахуванням чого судом відхиляються заперечення відповідача проти позову в цій частині.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача процентів суд відхиляє і посилання відповідача на те, що він є військовослужбовцем, а тому є звільненим від сплати процентів.

Так, згідно довідок Військової частини НОМЕР_4 НГУ, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації з 08.05.2025 року (міжвідомчий багатопрофільний центр підготовки підрозділів), з 16.07.2025 року у іншому підрозділі.

Відповідно до ст.5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (на момент укладення договору між позивачем та відповідачем), військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в реакції, чинній на момент звернення позивача до суду з вказаним позовом, «військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави».

Згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

18 березня 2014 року відповідно до Указу Президента України № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого встановленим порядком, оголошено часткову мобілізацію.

В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває по теперішній час.

Відповідно правового висновку Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2024 р. у справі № 426/4264/19, "у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

З наданих відповідачем доказів вбачається, що на момент укладення кредитного договору, а саме 02.04.2024 року відповідач ще не був військовослужбовцем, до лав ЗСУ вступив лише 08.05.2025 року, тобто майже через рік після припинення нарахування процентів за кредитним договором, а тому має сплатити проценти, нараховані за період з 02.04.2024 року по 26.04.2024 року.

Таким чином, загальний розмір заборгованості, що визнається судом обґрунтованим, становить 11 200,00 (тіло кредиту) + 9632,00 грн. (проценти за користування кредитом) = 20 832,00 грн. Вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, в зв`язку із чим суд задовольняє позовні вимоги частково. В іншій частині позовних вимог суд відмовляє за необґрунтованістю та безпідставністю.

Відповідно до положень Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Коробов проти України» (заява № 39598/03 від 21 липня 2011 року) суд вказав, що при оцінці доказів, суд, як правило - застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.

Європейський суд з прав людини також вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи наведене вище, суд прийшов до висновку про те, що відповідач взятих на себе кредитних зобов`язань в строки передбачені договором кредиту належним чином не виконав, а тому суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором кредиту слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача заборгованість в розмірі 20 832,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог належить відмовити. Інші доводи сторін на висновки суду не пливають та підстав для відмови в задоволенні повністю чи задоволення позовних вимог у повному обсязі не дають.

Щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду, то суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.ч.1, 3, 4 ст.435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В той же час, заявляючи клопотання про розстрочку виконання рішення суду, відповідач не надав жодного належного доказу на його обґрунтування.

Суд зазначає, що за відсутності доказів він позбавлений можливості у повній мірі оцінити майновий стан відповідача та дійти однозначного висновку, що стягнення заявленої позивачем суми в повному обсязі поставить відповідача в тяжке матеріальне становище, оскільки відсутні належні докази щодо відсутності у відповідача інших доходів чи майна.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для рострочення виконання рішення суду на даний час.

При цьому суд вважає необхідним роз`яснити відповідачу його право на звернення до суду із заявою про відстрочку чи розстрочку виконання судового рішення в порядку ст.435 ЦПК України за наявності відповідних доказів та правових підстав на стадії примусового виконання рішення суду.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог в розмірі 1397,45 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд керується ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано копію Договору про надання правової допомоги, Додаткової Угоди до Договору про надання правничої допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг на суму 7 000,00 грн.

Разом з тим, Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише ті судові витрати, які мають розумний розмір.

Зазначений позивачем розмір вказаних витрат є завищеним, оскільки справа належить до категорії незначної складності, її розгляд відбувався в порядку спрощеного позовного провадження, судова практика у цій категорії справ є усталеною, в зв`язку з чим при підготовці позовної заяви у адвоката була відсутня необхідність досліджувати додаткові норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, витрачати значний час на складання позовної заяви.

З огляду на викладене, а також враховуючи пропорційність до задоволених позовних вимог, суд дійшов до висновку, що співмірними із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами) є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5-13, 33-34, 76-81, 83, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суддя, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за Кредитним договором № 00-9702947 від 02.04.2024 року в розмірі 20 832,00 грн., яка складається з: 11 200,00 грн. - заборгованість по кредиту; 9632,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1397,45 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: