Рішення № 137766041, 08.06.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1115/26

Справа №754/21097/25

РІШЕННЯ

Іменем України

08 червня 2026 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

судді Саламон О.Б.

секретаря судового засідання Михайленко Н.О.

позивача і представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про встановлення юридичного факту самостійного виховання та утримання батьком дитини та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Позиції учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 через представника- адвоката Селецьку О.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про встановлення юридичного факту самостійного виховання та утримання батьком дитини та стягнення аліментів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 12.11.2016 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя ОСОБА_5 народилася донечка - ОСОБА_6 . Починаючи з 20.09.2018 і по теперішній час донечка зареєстрована та фактично проживає разом з батьком - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . 14.12.2020 Деснянським районним судом м. Києва у цивільній справі № 754/1304/20 було прийнято рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 12.11.2016. Вишгородським районним судом Київської області 22.03.2021 (кримінальна справа № 363/527/21, провадження №12020110150000517) винесено вирок, яким ОСОБА_3 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 309 КК України, призначено покарання 5 років позбавлення волі. На підставі статті 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням. Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19.12.2023 (справа № 381/4574/23) притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, якою встановлені обставини вчинення нею насильства в сім`ї відносно свого співмешканця - ОСОБА_7 . Також постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19.12.2023 (справа № 381/4564/23) притягнуто до адміністративної відповідальності співмешканця ОСОБА_7 за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, якою встановлені обставини вчинення ним насильства в сім`ї відносно своєї співмешканки - ОСОБА_3 . Вказаними судовими рішеннями встановлені обставини, які характеризують поведінку та спосіб життя ОСОБА_3 , які унеможливлюють проживання дитини з матір`ю. Як до розірвання шлюбу, так і до теперішнього часу донька ОСОБА_5 постійно проживала та проживає разом з батьком - ОСОБА_1 , повністю знаходиться лише на його утриманні. 22.07.2025 рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області (справа № 381/1395/25) визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_8 за місцем проживання батька - ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 . Таким чином, визначення такого способу участі батька ОСОБА_1 , як самостійне виховання та утримання дитини ОСОБА_9 є підставою для подальшого оформлення документів для допомоги на дитину, яка виховується тільки одним із батьків. Крім того, відповідач матеріальної допомоги в обсязі, достатньому для забезпечення утримання малолітньої дитини не надає, донька знаходяться на одноособовому утриманні батька. Відповідач не надає коштів на утримання дитини в обсязі, достатньому для забезпечення потреб доньки, однак позивач вважає, що відповідач спроможна сплачувати аліменти у заявленому ним розмірі. У зв`язку з вищезазначеним, позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Відповідач ОСОБА_3 не скористалася правом на подання відзиву.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали вимоги позову, посилаючись на викладене в позові. Зокрема позивач зазначив, що протягом 9 років повністю присвятив себе дитині для належного її виховання. Ще до розірвання шлюбу мати не проживала разом з ним і дитиною, В шлюбі перебували більше року. Питання щодо позбавлення батьківських прав матері не вирішувалося, оскільки настане момент, що мати усвідомить свою роль у вихованні доньки. На даний момент розуміє всі аспекти мобілізації, але навіть якщо його і заберуть до лав ЗСУ, то і в цьому випадку не впевнений, що мати забере дитину для подальшого проживання. В судове засідання, призначене на 08.06.2026, представником подано клопотання про розгляд справи за відсутності сторони позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлена належним чином у встановленому законом порядку.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Бланар В.М. надала письмові пояснення, у відповідності до яких зазначено, що дійсно, після припинення шлюбних відносин дитина постійно проживає з батьком, фактично саме батько протягом тривалого часу здійснює щоденний догляд за дитиною, забезпечує проживання, навчання, розвиток, медичне забезпечення, побутові потреби та належне виховання. Визнає, що в минулому була засуджена за кримінальне правопорушення, повязане з незкаконним обігом наркотичних засобів, а також тривалий час мала проблеми із вживанням наркотиків. На даний час перебуває за кордоном, проходить курс реабілітації та лікування, спрямоване на подолання наркотично залежності та стабілізацію свого психоемоційного стану. Усвідомлює, що на даний час не може забезпечити дитині належні та стабільні умови проживання, виховання та повсякденного догляду, а тому не зможе взяти до себе дитину на постійне проживання. Фактично від самого народження дитина проживала з батьком, який забезпечував її побутові проблеми, навчання, розвиток, лікування та виховання. Тому рішення має бути винесене у найкращих інтересах дитини.

Представник третьої омоби - Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засілання не з`явився, про розгляд справи повідомлені належним чином. У заяві, поданій 02.03.2026 через ЕС, зазначено щодо розгляду справи за відсутності представника та щодо відсутності підстав у відповідності до ст.ст. 19, 158-159 СК України надання висновку стосовно встановлення факту самостійного виховання та утримання.

Процесуальні дії та рішення суду.

24 грудня 2025 року ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

05 травня 2026 року ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче провадження закрито.

Фактичні обставини справи. Позиція суду та оцінки аргументів сторін.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено наступні правовідносини.

12.11.2016 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено шлюб, про що Фастівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області складено а/з за № 350.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя ОСОБА_5 народилася донечка - ОСОБА_6 , про що Деснянським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві складено а/з за № 831.

Починаючи з 20.09.2018 і по теперішній час донечка заявника - ОСОБА_9 зареєстрована та фактично проживає разом з батьком - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить інформація про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської РДА від 26.01.2024.

14.12.2020 рішенням Деснянського районного суду м. Києва (справа № 754/1304/20) шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано.

22.03.2021 вироком Вишгородського районного суду Київської області (справа № 363/527/21) ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України та призначено їй покарання 5 років позбавлення волі з випробуванням на підставі ст.ст. 75-76 КК України.

19.12.2023 постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області (справа № 381/4574/23) притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, якою встановлені обставини вчинення нею насильства в сім`ї відносно свого співмешканця - ОСОБА_7

19.12.2023 постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області (справа № 381/4564/23) притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_7 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, якою встановлені обставини вчинення ним насильства в сім`ї відносно своєї співмешканки - ОСОБА_3 .

Вказаними судовими рішеннями встановлені обставини, які характеризують поведінку та спосіб життя ОСОБА_3 , які унеможливлюють проживання дитини з матір`ю.

Як вказувалося вище, як до розірвання шлюбу, так і до теперішнього часу донька ОСОБА_5 постійно проживала та проживає разом з батьком - ОСОБА_1 , повністю знаходиться лише на його утриманні.

За місцем проживання батька для дитини створено найкращі умови проживання, ці умови є звичними для малолітньої ОСОБА_9 і не спричинить зміни умов її життя та оточення, не призведе до порушення прав, відповідає волевиявленню та найкращим інтересам дитини, про що свідчать наступні обставини, а саме.

Зі змісту відповіді Школи І-ІІІ ступенів № 238 Деснянського району м. Києва на адвокатський запит від 12.12.2025 за вих. № 413 вбачається, що малолітня ОСОБА_9 навчається в школі № 238 з першого класу та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Малолітню на навчання приводить батько, бере активну участь у навчанні та вихованні своєї доньки, приділяє належну увагу створенню відповідних житлово-побутових умов дитини та вихованню доньки, постійно підтримує зв`язок зі школою, відвідує батьківські збори, телефонує та цікавиться навчанням і шкільним життям доньки, спілкується з класним керівником. Учениця забезпечена всім необхідним для навчання, шкільним та спортивним одягом. Пропусків навчальних занять без поважних причин немає. Мати малолітньої ОСОБА_9 - ОСОБА_3 жодного разу не приходила у школу, не спілкувалася з педагогами, класним керівником та керівництвом школи.

З характеристики ОСОБА_9 вбачаєтеся, що дитина зарекомендувала себе як старанна, дисциплінована та уважна учениця. Зокрема зазначено, що саме батько приділяє належну увагу вихованню доньки.

Щодо характеристик заявника - ОСОБА_1 , то за характеристикою ЖЕД-305 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м Києва», за місцем проживання усних та письмових скарг від сусідів та мешканців в ЖЕД 305 не надходило. Проявив себе з позитивного боку. Дотримується правил добросусідства.

За даними характеристики за останнім місцем роботи ОСОБА_1 - ТОВ «АТБ-Маркет», то за період своєї трудової діяльності в магазині «Продукти-695», починаючи з 24.12.2018 по теперішній час зарекомендував себе як старанний, працелюбний, відповідальний, дисциплінований, уважний співробітник. Свої посадові обов`язки виконує сумлінно. Скромний, товариський, стриманий, врівноважений, розсудливий, спокійний, доброзичливий характер та гарні відносини зі співробітниками, користується повагою у колективі.

Зі змісту висновку психолога за результатами проведеного психологічного дослідження ОСОБА_8 , складений психологінею ОСОБА_10 від 22.04.2024 за вих. №Ф-220424, вбачається, що:

«1. На момент проведення обстеження, рівень інтелектуального та психологічного розвитку ОСОБА_9 відповідає віковій нормі. ОСОБА_11 здатна самостійно описувати дії, події які відбуваються з нею, але в цих розповідях уникає розмов про розлучення батьків.

Найбільший емоційний зв`язок ОСОБА_12 має з батьком - ОСОБА_13 . Про це вона говорить особисто, а також це виявлено в результаті дослідження. ОСОБА_12 має теплі, дружні відносини з батьком ОСОБА_14 , що проявляється у різних видах сумісної діяльності: іграх, відвідуваннях різних подій, а також у бажанні завжди бути поруч із ним.

ОСОБА_12 не має стабільних, стійких стосунків з матір`ю, не має з нею спільної діяльності, спільних справ. В діагностичному дослідженні (проектно-діагностична гра «Пошта») вона обрала мати, як людину, до якої «ніколи не звернеться по допомогу», що може свідчити про те, що матір не є надійним дорослим для ОСОБА_12 , а також про відсутність довіри до матері.

2. ОСОБА_12 має міцні дитячо-батьківські відносини з батьком ОСОБА_13 . Він турбується та дбає про неї, забезпечує необхідною батьківською турботою. Вона звертається до батька в мовних ситуаціях потребування допомоги та в ситуаціях розділення радості.

З матір`ю ОСОБА_15 має окреме проживання, рідкі зустрічі та телефонні розмови. Вони не мають спільної діяльності, спільних справ або інтересів. Але ОСОБА_12 мріє про стосунки з матір`ю, сумує за нею, вона потребує материнської фігури, що є природньою потребою дитини.

3. Батько виступає для ОСОБА_12 в ролі надійного дорослого, який забезпечує її базові потреби у безпеці та прийнятті, надає відчуття щастя та безпеки. На момент обстеження більшу прихильність ОСОБА_12 висловлює до батька.

ОСОБА_16 сумує за матір`ю, мріє про повну родину, але не висловлює довіри до матері, не спирається на фігуру матері в складних ситуаціях.

4. Батько ОСОБА_17 дбає про емоційний стан своє доньки ОСОБА_12 , турбується про неї, забезпечує її базові потреби в безпеці і витупає в ролі надійного дорослого.

ОСОБА_12 говорить, що сумує за матір`ю, яка проживає в іншій країні, висловлює зацікавленість в спілкуванні з нею, але не згадує матір у розповідях про своє реальне повсякденне життя, а також не звертається до материнської фігури в ситуаціях потребування допомоги, розділення радості».

20.05.2025 Службою у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації було складено Акт обстеження умов проживання за формою дод. 9 Постанови КМУ від 24.09.2008 № 866.

21.05.2025 було складено та начальником ЖЕД-305 засвідчено Акт, за відомостями якого ОСОБА_1 та його донечка ОСОБА_9 дійсно проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 .

12.06.2025 Деснянською районною в м. Києві державною адміністрацією складено висновок щодо визначення місця проживання дитини з батьком, яким вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_9 разом з батьком, ОСОБА_1

22.07.2025 рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області (справа № 381/1395/25) визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_8 за місцем проживання батька - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ,

Рішення суду мотивовано тим, що судом взято до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, зазначено що орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання тому з батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Судом, серед інших доказів, поданих на обґрунтування позовних вимог, акцентовано, що згідно з вироком Вишгородського районного суду Київської області від 22 березня 2021 року ОСОБА_3 була засуджена за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України до 5 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.

Також зазначено і щодо притягнення до адміністративної відповідальності ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відповідно до постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2023 року (вчинення насильства в сім`ї відносно свого співмешканця ОСОБА_7 ), що підтверджує відсутність відносин та спільність проживання батьків малолітньої дитини - ОСОБА_8 .

Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації надала Висновок щодо доцільності визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_8 разом з батьком ОСОБА_1 .

14.10.2025 мати ОСОБА_9 , яка постійно проживає в Австрії, зробила заяву про те, що спільна дитина ОСОБА_18 , в м. Києві постійно проживає зі своїм батьком, ОСОБА_19 , в м. Києві, за адресою: України, АДРЕСА_2 . Батько дитини самостійно та незалежно доглядає, утримує та виховує дитину. Він несе повну відповідальність та щоденний догляд, утримання та виховання дитини.

Отже мати дитини ОСОБА_3 проживає окремо, не повертається в Україну, також не бажає забирати дитину до себе, за фактичним місцем проживання в Австрії, а малолітня ОСОБА_9 від самого народження проживала та зареєстрована за місцем проживання свого батька, що, крім інших доказів у сукупності, підтверджено рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22.07.2025 у цивільній справі № 381/1395/25.

Зі змісту відповіді Управління соціальної та ветеранської політики Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 17.11.2025 за вих. №102/39-4835 вбачається, що ОСОБА_1 станом на 17.11.2025 не перебуває на обліку в Управлінні та не отримує жодного виду допомоги чи компенсацій на дитину ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

08.12.2025 позивач звернувся до Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації із заявою про визначення способу участі батька у вихованні дитини, як самостійне виховання та утримання батьком - ОСОБА_1 .

Письмова відповідь на час звернення з даним позовом до суду від Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації не надходила.

Виходячи з вищенаведеного, вбачається, що і підтверджено рішенням Вишгородського районного суду Київської області і не потребує доказуванню у відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, малолітня донька - ОСОБА_9 постійно проживає разом зі своїм батьком ОСОБА_1 та повністю перебуває на його самостійному вихованні та утриманні. Інших осіб, які могли б піклуватися дитиною або утримувати, ані батько, ані дитина не мають.

Крім того, відповідач, як мати, матеріальної допомоги в обсязі, достатньому для забезпечення утримання малолітньої дитини не надає, донька знаходяться на одноособовому утриманні батька.

Відповідач не надає коштів на утримання дитини в обсязі, достатньому для забезпечення потреб доньки.

Статтею 51 Конституції України, ч.ч.2-3 ст. 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини.

При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на виховання дитини. Навпаки, міжнародні договори та національне законодавство гарантують батькам реалізацію принципу рівності щодо виховання дитини.

У відповідності до статті 5 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Згідно з ч.ч.2,8-9 ст.і 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно зі ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (ст. 157 СК України).

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.

Той із батьків, який проживає окремо від своєї дитини, має право на особисте спілкування з нею, а інший не повинен перешкоджати у цьому, якщо тільки таке спілкування не супроводжується фізичним чи психічним насильством та/або буде доведено його негативний вплив на розвиток дитини (див. постанови Верховного Суду: від 05.10.2022 року у справі №196/1202/19, від 26.06.2023 року у справі №753/5374/22, від 09.10.2024 року у справі №753/7011/23).

Верховний Суд також звертає увагу, що розвиток сімейної ситуації може бути динамічним, а отже і визначені у розглядуваній справі способи участі батька у вихованні дитини можуть бути змінені в подальшому, як за домовленістю батьків, з урахуванням інтересів дитини, так і, у разі зміни істотних обставин, за рішенням суду за позовом одного із батьків.

Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справах про права дітей та забезпечення їхніх найкращих інтересів, взаємна потреба батьків і дітей у сімейному контакті один з одним є чи не найважливішою складовою поняття «сімейне життя», і заходи, що перешкоджають задоволенню таких потреб, є втручанням у відповідне право, захищене статтею 8 Конвенції. Тому такі заходи мають обов`язково відповідати нагальній соціальній потребі, що переслідується, та не порушувати справедливий баланс, який повинен бути досягнутий між відповідними конкуруючими інтересами, з пріоритетом забезпечення найкращих інтересів дитини (див. рішення у справі Странд Лоббен та інші проти Норвегії, №37283/13, 30.11.2017 року; рішення у справі Хаддад проти Іспанії, №16572/17, 18.06.2019 року).

Стаття 8 Конвенції про права дитини передбачає, що держави-учасниці зобов`язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім`я та сімейні зв`язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання.

Крім того, таке спілкування, а також його характер та обсяг обумовлюють обставинами кожної справи та повинні визначатися з урахуванням основних інтересів дитини. Незважаючи на те, що національні органи влади зобов`язані максимально сприяти такій взаємодії, будь-який обов`язок застосування примусу з цих питань має бути обмежено, оскільки мають бути враховані інтереси, а також права та свободи усіх зацікавлених осіб, із наданням першочергової важливості основним інтересам дитини та її правам за статтею 8 Конвенції (див. рішення ЄСПЛ у справі Йохансен проти Норвегії», 07.08.1996 року).

У §54 рішення ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року, заява №31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Статтею 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.12.1991 року, у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.

Статтею 11 Закону «Про охорону дитинства» встановлено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Статтею 55 Конституції України гарантовано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Чинний СК України чітко передбачає, що мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Одним із способів виконання батьками обов`язку утримувати дитину є стягнення аліментів за домовленістю сторін або за рішенням суду.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, повноваження суб`єктів владних повноважень, визначені Конституцією та законами України. При здійсненні своїх владних управлінських функцій відповідно до законодавства органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діють на підставі та в межах наданих їм повноважень, у тому числі й щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення. Такі повноваження щодо встановлення того чи іншого факту мають бути чітко визначені у відповідних нормативно-правових актах. Встановлення фактів, що мають юридичне значення, відповідним суб`єктом владних повноважень виключає повноваження суду щодо встановлення такого факту в судовому порядку.

Оскільки факт самостійного виховання та/або утримання дитини не може бути встановлений в позасудовому порядку, адже жодний орган влади (суб`єкт владних повноважень) не наділений повноваженнями встановлювати такий факт, то його встановлення можливе лише у судовому порядку в суді цивільної юрисдикції.

Враховуючи, що у зазначених правовідносинах відсутній будь-який орган влади, до повноважень якого належить встановлення факту самостійного виховання та/або утримання дитини, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, судом, встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема, факту самостійного виховання та/або утримання дитини, є суд цивільної юрисдикції на підставі ст. 19 ЦПК України.

Окрім того, сторона позивача вважає, що наведені вище норми законодавства свідчать про те, що встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком своєї малолітньої дитини, не суперечить Закону і не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, та має для заявника юридичне значення, а тому не існує перешкоди щодо встановлення судом факту, який має юридичне значення - факту самостійного виховання та утримання батьком своєї малолітньої дитини.

З огляду на викладене вище, позивач стверджує, що ОСОБА_1 , який є батьком малолітньої дитини доньки ОСОБА_9 , самостійно утримує та виховує малолітню доньку, яка перебуває на його утриманні, в свою чергу, додані до позовної заяви докази свідчать про те, що мати дитини - ОСОБА_3 проживає окремо від дитини, участі у її вихованні та утриманні не приймає, що в свою чергу також підтверджує факт здійснення позивачем самостійного виховання малолітньої дитини та її перебування на повному утриманні батька.

При цьому, з урахуванням викладеного вище, документом, що підтверджує зазначену обставину - факт самостійного виховання малолітньої дитини одним з батьків, - може бути рішення суду. При цьому, зазначений юридичний факт породжує для заявника та його малолітньої доньки юридичні наслідки, чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення, та, крім того, встановлення даного факту необхідно заявнику з метою захисту прав та інтересів дитини, а також своїх прав та інтересів, як батька, що самостійно займається вихованням та утриманням дитини.

На підставі наведеного, суд вважає доведеними і обґрунтованими позовні вимоги щодо встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком ОСОБА_1 , його малолітньої доньки - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні дитини, як самостійне виховання ту утримання.

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

За змістом ст. 18 Конвенції «Про захист прав дитини», суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Як вказувалося вище, згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Частиною 1 ст. 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, з доданих до даної позовної заяви документів вбачається, що сторони в даній цивільній справі мають малолітню доньку - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач не надає коштів на утримання дитини в обсязі, достатньому для забезпечення потреб доньки.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

За таких обставин, з урахуванням положень ст.ст. 182, 192 СК України, а також враховуючи як матеріальне становище позивача, так і матеріальне становище відповідача, яка спроможна надавати матеріальну допомогу на утримання дитини, та є особою працездатного віку, суд вважає, що розмір аліментів, який має стягуватись на утримання спільної дитини ОСОБА_5 , повинен бути встановлений у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати звернення з даним позовом до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею (ч.ч. 1, 2ст. 157 СК України).

В процесі розгляду справи судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами факт утримання та самостійного виховання позивачем малолітньої доньки - ОСОБА_8 .

Після встановлення зазначених обставин та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, щодо встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком - ОСОБА_1 його малолітньої доньки - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та щодо стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 грудня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття..

Керуючись ст.ст. 2, 7, 10-13, 18, 43,44, 49, 76-83, 133, 141, 174, 175, 179, 187, 258, 263, 265, 268, 280-284 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про встановлення юридичного факту самостійного виховання, утримання батьком дитини та стягнення аліментів, - задовольнити.

Встановити факт самостійного виховання та утримання батьком - ОСОБА_1 його малолітньої доньки - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 грудня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, код ЄДРПОУ 37501695, місцезнаходження: 02000, м. Київ, пр-т Червоної Калини, 21-Г

Повний текст рішення складено 25.06.2026.

Суддя О.Б. Саламон