Рішення № 137765159, 29.06.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/9203/25

Провадження № 2/752/1948/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Машкевич К.В.

за участю секретаря - Касаткіної А.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради / Київської міської державної адміністрації »Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідачів 81 676, 42 грн заборгованості, з яких:

1) заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення в розмірі 6 717, 05 грн; нфляційну складову боргу в розмірі 726, 94 грн та 3% річних у розмірі 187, 33 грн;

2) заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 15 261, 21 грн; інфляційну складову боргу в розмірі 1 816, 08 грн та 3% річних у розмірі 422, 71 грн;

3) заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги постачання теплової енергії в розмірі 33 371, 04 грн; інфляційну складову боргу в розмірі 3 469, 28 грн, 3% річних у розмірі 801, 88 грн та пеню в розмірі 544, 75 грн;

4) заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води в розмі 12 844, 24 грн; інфляційну складову боргу в розмірі 1 235, 90 грн, 3% річних у розмірі 276, 32 грн та пеню в розмірі 201, 73 грн;

5) заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії в розмірі 1 277, 79 грн;

6) заборгованість за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води в розмірі 1 395, 68 грн.

7) заборгованість з обслуговування вузла комерційного бліку централізованого опалення у розмірі 126, 49 грн;

Посилається в позові на те, що КП «Київтеплоенерго» з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.

З 01 листопада 2021 року КП «Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.

На виконання вимог Закону КП «Київтеплоенерго» на підставі типових договорів, підготовлено та опубліковано/оприлюднено:

1. Договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085);

2. Щодо договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ, відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року у разі, якщо співвласники будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, який є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб- сайті органу місцевого самоврядування або веб-сайті виконавця послуги, співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

На виконання вимог закону на офіційному веб-сайті підприємства були оприлюднені індивідуальні типові договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води.

Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов договору є факт отримання послуг споживачем.

Будинок за адресою: АДРЕСА_1 в цілому під`єднаний до мереж тепло-та водопостачання, як і квартира АДРЕСА_2 , а отже відповідачі є споживачами послуг з централізованого постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року споживачами послуг з теплової енергії та постачання гарячої води.

Відповідачі від зазначених послуг у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялися (не відключалися).

В порушення вимог закону відповідачі не сплачують за спожиті послуги, внаслідок чого утворилася заборгованість у приведеному в позові та в зазначені періоди розмірі.

Крім того, відповідно до вимог Закону України « Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року та Закону України» Про комерійний облік теплової енергії та водопостачання» споживачі послуг зобов`язані сплачувати внески за обслуговування вузлів комерційного обліку відповідних послуг.

Ці послуги відповідачі також не сплачують, що також привело до заборгованості в приведеному в позові розмірі.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Позов був зареєстрований судом 16 квітня 2025 року та відповідно до статті 33 ЦПК України був визначений склад суду.

Ухвалою суду від 17 квітня 2025 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачам копію позовної заяви з додатками.

Відповідно до статті 178 ЦПК України відповідачам був наданий строк для подання відзиву.

Відповідачі своїм правом не скористалися, відзив на позов не подали.

Ухвалою суду від 20 лютого 2026 року суд перейшов до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідачі подали заяви про розгляд справи в їх відсутності, позов визнали.

Представник позивача про причини неявки суд до відома не поставив.

З урахуванням цього, на підставі частини 1 статті 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу в відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 21 липня 1997 року квартира АДРЕСА_2 передана у власність відповідачів та ОСОБА_3 в рівних долях.

Один із співвласників квартири ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , який залишив заповіт на ім`я ОСОБА_4 і яка прийняла спадщину, подавши 13 грудня 2022 року заяву про її прийняття до Другої Київської державної нотаріальної контори.

13 грудня 2022 року була заведена спадкова справа до майна померлого №762/2022.

КП «Київтеплоенерго» з 01 травня 2018 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а з 1 листопада 2021 року є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

З 01 листопада 2021 року КП «Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість за надані послуги за вказаною адресою становить 81 676, 42 грн.

Правовідносини, які склалися між сторонами, врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV та Законом України «Про житлово - комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VШ.

Крм того, правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води регулюються також Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630.

Правовідносини з постачання теплової енергії та постачання гарячої води регулюються постановою КМУ №1182 від 11 грудня 2019 року » Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води», а також постановою КМУ №830 від 21 серпня 2019 року №1182» Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з з постачання теплової енергії».

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

За змістом частини 1 статті 16 Закону комунальні послуги надаються споживачам безперебійно.

Таким чином, відповідачі є споживачами житлово-комунальних послуг.

Відповідно до пункту 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на підставі типового договору.

Крім того, відповідно частин 1 та 2 статті 12 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

За змістом частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

У тих випадках, коли закон не встановлює обов`язковість певної форми, сторони можуть обирати її на власний розсуд, але в межах чинного законодавства.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Таким чином, якщо умови усного договору виконуються сторонами, то він вважається укладеним, а умови прийнятими обома сторонами.

За змістом частини 1 статті 633 ЦК України договір про надання комунальних послуг є публічним договором.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг.

Відповідно до вимог закону споживачі зобов`язані вносити плату за житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати послуг в повному обсязі.

Це відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України 20 квітня 2016 року в справі 6-2951цс15, яка, з точки зору частини 4 статті 263 ЦПК України, має враховуватися судом.

В порушення вимог закону відповідачі плату за надані послуги не вносять, що привело до виникнення заборгованості.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом частин 1, 3 статті 9 Закону України « Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Виходячи з того, що відповідачі тривалий час не вносять плату за надані житлово-комунальні послуги, що привело до виникнення заборгованості, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобо`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого у національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Таким чином, за відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг, боржник несе відповідальність, передбачену частиною другою статті 625 ЦК України.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позову.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_3 в рівних частинах.

Спадщину після смерті іншого співвласника прийняла ОСОБА_4 , яка позивачем до участі в справі не залучається.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином, заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в частині спадкодавця ОСОБА_3 входять до складу спадщини.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до постанови Верховного Суду в справі №703/2200/15 від 19 серпня 2020 року житлово-комунальні послуги зобов`язаний сплачувати кожен із співвласників кварири.

В постанові Великої Палати Верховного Суду №334/3161/17 від 22 червня 2021 року ( щодо конкуренції законів) з посиланням на норми статті 4 ЦК України зазначено, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.

Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України.

Таким чином, в даному спорі мають застосовуватися норми ЦК України і з відповідачів підлягає стягненню заборгованість за надані позивачем послуги відповідно до їх часток в праві власності на квартиру.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Звернувшись до суду з позовом, отримавши копію ухвали суду про перехід до розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін з зазначенням причин її постановлення, позивач заяви про залучення співвідповідача до участі в справі не подав і в судове засідання не з`явився.

При цьому, новий розрахунок не подав та обсяг відповідальності відповідачів з урахуванням цих обставин також не визначив.

Відповідно до частин 1, 3 статті 9 Закону України « Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

З матеріалів справи вбачається, що спадкоємець померлого співвласника в квартирі не зареєстрована та не проживає.

З урахуванням цього судом не можуть бути застосовані норми статей 541, 543 та 544 ЦК України про солідарну відповідальність споживачів.

З урахуванням цього, з відповідачів підлягає стягненню заборгованість за надані послуги відповідно до їх часток у праві власності на квартиру.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, часткового задоволення позову, з відповідачів на користь позивача підлягає сплачений ним судовий збір при зверненні до суду в розмірі 1 009, 33 грн.

Керуючись статтями 15, 16, 205, 509, 525, 610, 611,633, 639 ЦК України, Законом України « Про житлово-комунальні послуги», статтями 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) »Київтеплоенерго»:

1) заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення в розмірі 2 239, 02 грн; інфляційну складову боргу в розмірі 242, 31 грн та 3% річних у розмірі 62, 44 грн;

2) заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 5 087, 07 грн; інфляційну складову боргу в розмірі 605, 36 грн та 3% річних у розмірі 140, 90 грн;

3) заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги постачання теплової енергії в розмірі 11 123, 68 грн; інфляційну складову боргу в розмірі 1 156, 43 грн, 3% річних у розмірі 267, 29 грн та пеню в розмірі 181, 58 грн;

4) заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води в розмі 4 281, 41грн; інфляційну складову боргу в розмірі 411, 97 грн, 3% річних у розмірі 92, 11 грн та пеню в розмірі 67, 24 грн;

5) заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії в розмірі 425, 93 грн;

6) заборгованість за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води в розмірі 465, 23 грн.

7) заборгованість з обслуговування вузла комерційного бліку централізованого опалення у розмірі 42. 16 грн;

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) »Київтеплоенерго»:

1) заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення в розмірі 2 239, 02 грн; інфляційну складову боргу в розмірі 242, 31 грн та 3% річних у розмірі 62, 44 грн;

2) заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 5 087, 07 грн; інфляційну складову боргу в розмірі 605, 36 грн та 3% річних у розмірі 140, 90 грн;

3) заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги постачання теплової енергії в розмірі 11 123, 68 грн; інфляційну складову боргу в розмірі 1 156, 43 грн, 3% річних у розмірі 267, 29 грн та пеню в розмірі 181, 58 грн;

4) заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води в розмі 4 281, 41грн; інфляційну складову боргу в розмірі 411, 97 грн, 3% річних у розмірі 92, 11 грн та пеню в розмірі 67, 24 грн;

5) заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії в розмірі 425, 93 грн;

6) заборгованість за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води в розмірі 465, 23 грн.

7) заборгованість з обслуговування вузла комерційного бліку централізованого опалення у розмірі 42. 16 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» 1 009, 33 грн судового збору.

Позивач: Комунальне підприємство Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», адреса: 01001, м.Київ, площа І.Франка, 5, ЄДРПОУ 40538421.

Відповідач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Машкевич