Рішення № 137763290, 03.06.2026, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/725/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року с-ще Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі

головуючої судді Вовк Л. В.,

з участю секретаря судового засідання Тішакіної Л.В.,

учасники справи :

позивачка ОСОБА_1 ,

позивач ОСОБА_2 ,

представник позивача , адвокат Фільова Н.Д.,

відповідач Краснокутська селищна рада Богодухівського району Харківської області ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Краснокутськ Харківської області в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області про визнання права власності на спадкове майно,

у с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позиції позивача та заперечень відповідача .

У серпні 2025 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області в якому , з урахуванням уточнених позовних вимог, просять встановити факт постійного проживання на час відкриття спадщини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою : АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку спадкування право приватної власностіза кожним по частці земельної ділянки площею 0,1320 га , кадастровий номер 6323555100:01:001:1578, цільове призначення : для будівництва та обслуговування житлового будинку , що розташована за адресою : АДРЕСА_1 , згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії III-ХР №095892 від 06.04.2000 , після ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В огрунтування позову зазначено , що баба позивачів ОСОБА_3 була власником житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 . 30.10.1992 ОСОБА_3 подарувала вищезазначений житловий будинок з господарськими будівлями своїм дітям ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які 20.11.1992 зареєстрували за собою право приватною власності на нерухоме майно в Богодухівському БТІ Харківської області . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , а ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після їх смерті відкрилася спадщина та спадкоємцями житлового будинку з господарськими будівлями стали позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах , по частці кожен. ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина на нерухоме майно , а саме земельну ділянку , кадастровий номер 6323555100:01:001:1578, цільове призначення : для будівництва та обслуговування житлового будинку , що розташована за адресою : АДРЕСА_1 . Після смерті баби позивачі звернулися до державного нотаріуса з заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину , однак отримали відмову у вчиненні нотаріальної дії , оскільки вони пропустили строк для прийняття спадщини та в зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на земельну ділянку. Єдиним способом для позивачів захистити своє право та здійснити державну реєстрацію своїх прав на земельну ділянку, є звернення до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно після смерті баби .

Відзив на позовну заяву відповідач не подав .

Заяви , клопотання , інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області від 09.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження , підготовче засідання призначено на 21.10.2025 .

Ухвалою суду від 21.10.2025 за клопотанням позивачів , витребувані докази , а саме з Краснокутської державної нотаріальної контри Харківської області спадкова справа, заведена після померлої ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_5 , на виконання ухвали суду , надана спадкова справа.

Ухвалою суду від 11.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.12.2026.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала позов , просить задовольнити позов .

Представник позивача ОСОБА_2 , адвокат Фільова Н.Д., у судовому засіданні підтримала позов , просить задовольнити .

Представник відповідача у судове засідання не з`явився , подав заяву про розгляд справи у його відсутність , проти позову не заперечує.

Частиною третьою статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, мотиви суду .

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 , на підставі договору забудови , посвідченого Краснокутською державною нотаріальною конторою Харківської області від 25.12.1973 , за реєстром № 2113 , зареєстрованого в БТІ за реєстром № 2561 , на праві приватної власності належав житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_2 .

Окрім того , ОСОБА_3 , на підставі рішення 17 сесії ХХI скликання Краснокутської селищної ради від 23.11.1993 , на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,1320 га , цільове призначення : для будівництва та обслуговування житлового будинку , по АДРЕСА_1 , про що свідчить Державний акт на право приватної власності на землю серії III-ХР № 095892, виданого Краснокутською селищною радою від 06.04.2000 . ( а.с. 25 )

Згідно договору дарування , посвідченого державним нотаріусом Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області від 30.10.1992, зареєстрованого в реєстрі № 1268, ОСОБА_3 подарувала вищезазначений житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 своїм дітям ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ( а.с. 11-12)

Зазначений житловий будинок 20.11.1992 був зареєстрований у Богодухівському БТІ в цілому на праві приватної власності за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , про що внесено запис в реєстрову книгу №24. ( з.с.а.с. 12.)

Як вбачається з довідки КП « Краснокутське БТІ « від 03.06.2025, станом на 31.12.2012 , житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 зареєстрований за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ( а.с. 30)

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 20.01.2014 , ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 у смт Краснокутськ Краснокутського району Харківської області . ( а.с. 13)

Після його смерті відкрилася спадщина , яка складається з частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 .

Дочка ОСОБА_5 , ОСОБА_7 успадкувала частку у праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , про що підтверджує копія свідоцтва про право на спадщину за законом , посвідченого державним нотаріусом Богодухівської державної нотаріальної контори Харківської області Руденко В.Л. від 01.08.2018 ( а.с. 19).

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 07.03.2019 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у м.Харків померла ОСОБА_6 (а.с. 14)

Як свідчить копія свідоцтва про право на спадщину за законом , посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Железняк Л.В. від 13.01.2021 , син ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , успадкував належне їй спадкове майно , а саме частку житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 . ( а.с. 21)

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували право приватної власності на вищезазначений житловий будинок з господарськими будівлями по частці за кожним, про що свідчать витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.08.2018 та від 13.01.2021 . ( а.с. 20)

ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 померла у с. Козіївка Краснокутського району Харківської області , у віці 92 роки , про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 01.07.2019. ( а.с. 15).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 0,1320 га для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями після померлої баби за правом представлення.

Після померлої ОСОБА_3 , ОСОБА_1 звернулася до Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом , де була за її заявою заведена спадкова справа № 43/2025, про що свідчить витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 21.03.2025 . ( а.с.65)

Однак, постановою в.о. державного нотаріуса Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області Руденко В.О. від 21.03.2025 , ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлої ОСОБА_3 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на спадкове майно та з пропущеним строком для прийняття спадщини . ( а.с. 24).

Крім того , постановою в.о. державного нотаріуса Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області Руденко В.О. від 18.02.2026 , ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлої ОСОБА_3 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на спадкове майно та з пропущеним строком для прийняття спадщини . ( а.с.139 )

Оголошенням в газеті « Промінь» підтверджується , що Державний акт на право приватної власності на землю на землю серії III-ХР № 095892 виданий 06.04.2000 втрачено та його слід вважати недійсним. ( а.с. 34)

Згідно довідки Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області від 21.03.2025 , ОСОБА_3 , 1926 року народження , до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . ( а.с. 64)

Позивачка ОСОБА_1 зареєстрована по АДРЕСА_3 , а позивач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою : АДРЕСА_4 .

Актом від 15.01.2026 , складеного за участю депутата Краснокутської селищної ради Бачаровою Н.В. , у присутності сусідів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , підтверджується , що ОСОБА_3 в період з 2016 по 01.07.2019, по день смерті , проживала разом з онуками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою : АДРЕСА_1 , вели спільне господарство , доглядали за бабою , здійснили її поховання. ( а.с. 102 )

Отже, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично на момент смерті баби ОСОБА_3 , постійно проживали разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 , що не співпадає з відомостями про їх попереднє місце реєстрації.

Відповідно до п. 211 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністра Юстиції України №20/5 від 03 березня 2004 року, доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Тобто на момент смерті баби позивачі проживали зі спадкодавцем.

Допитані у справі свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтвердили у судовому засіданні про фактичне проживання онуків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом з бабою ОСОБА_3 до дня її смерті в одному будинку .

Отже, судом достовірно установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом зі своєю бабою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , до дня її смерті, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Відповідно до ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів, в тому числі, може бути визнання права.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно ч.1 ст.1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Згідно із частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

У справах про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем у разі наявності спору, належними відповідачами є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Суд неодноразово зазначав, що сама по собі відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент відкриття спадщини не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо передбачені частиною третьою статті 1268 ЦК України обставини підтверджуються іншими належними і допустимими доказами.

Положення частини третьої статті 1268 ЦК України вказують на необхідність для прийняття спадщини саме постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не реєстрації їх місця проживання за однією адресою, що за певних обставин може бути відмінним один від одного (постанови Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, від 12 січня 2022 року у справі № 446/53/16-ц).

У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем (постанова Верховного Суду від 12 липня 2022 року у справі № 295/15914/19).

Отже, частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Такий правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду: від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, провадження № 61-39308св18; від 18 листопада 2020 року у справі № 523/19010/15-ц, провадження № 61-5777св20; від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19, провадження № 61-6290св20; від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19, провадження № 61-15380св20; від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19, провадження № 61-3620св21; від 19 квітня 2023 року у справі № 2-516/2007, провадження № 61-11834св22.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Згідно з пунктами 3.21, 3.22 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (стаття 1296 ЦК України).

Як передбачено ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Пунктом 4.12, 4.15 розділу 4 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Тлумачення вищевказаних норм свідчить, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини» й пов`язує з виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державної реєстрації права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2019 у справі №523/3522/16-ц.

Як роз`яснено в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. ( ч.1 ст.328 ЦК України)

Частиною 1 ст. 1225 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

За змістом ч. 2 ст. 370, ч. 2 ст. 372 ЦК України, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно ч.11 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.5-6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з нормою ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Оскільки позивачі позбавлені на реалізацію своїх спадкових прав та поновлення таких прав можливе лише у судовому порядку, а також виходячи із законодавчо встановленої рівності часток кожного із співвласників спільної сумісної власності, відсутності іншої домовленості між ними, тому заявлені позовні вимоги про визання права власності на частку земельної ділянки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 постійно проживали разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, вступили у володіння і розпорядження спадковим майном, не заявили про свою відмову від спадщини, а тому вони вважається такими, що прийняли спадщину, у зв`язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 7, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 263-265, 352 , 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Задовольнити позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Встановити факт постійного проживання на час відкриття спадщини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою : АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку спадкування право приватної власностіза кожним по частці земельної ділянки площею 0,1320 га , кадастровий номер 6323555100:01:001:1578, цільове призначення : для будівництва та обслуговування житлового будинку , що розташована за адресою : АДРЕСА_1 , згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії III-ХР №095892 від 06.04.2000 , після ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування ( ім`я ) сторін :

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП : НОМЕР_4 ;

позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП : НОМЕР_5 ;

відповідач: Краснокутська селищна рада Богодухівського району Харківської області , вул.Охтирська,1 , с-ще Краснокутськ Богодухівського району Харківської області, 62002, ЄДРПОУ 04397359.

Суддя Л.В. Вовк