Ухвала суду № 137762639, 18.05.2026, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/1273/21

Номер провадження 1-кп/404/177/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року м. Кропивницький

Фортечний районний суд міста Кропивницького у складі:

головуючої судді: ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря: ОСОБА_4 ,

прокурора: ОСОБА_5 ,

захисників: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

обвинувачених: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

представника володільця майна ОСОБА_12 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференц зв`язку у місті Кропивницький кримінальне провадження №12020120020001272 від 21 лютого 2020 року відносно:

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Нижній Тагіл Свердловської області, Російська Федерація, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який обвинувачується:

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.257, ч.4 ст.187, ч.3 ст.146, ч.1 ст.263 КК України,

та

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Донецьк, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який обвинувачується:

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146, ч.4 ст.187, ст.257 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

На розгляді Фортечного районного суду міста Кропивницького перебуває вказане кримінальне провадження.

10 квітня 2026 представником заявника, адвокатом ОСОБА_12 , який діє в інтересах ОСОБА_13 надійшло до суду клопотання про скасування арешту з автомобіля «Volkswagen Touareg», коричневого кольору, д/н НОМЕР_1 , Vin-код (номер шасі) НОМЕР_2 , накладений ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м.Кіровограда від 06.05.2020 (справа №404/2170/20, номер провадження 1-кс/404/741/20).

На обґрунтування клопотання представник власника майна зазначив, що арешт автомобіля Volkswagen Touareg, накладений ухвалою слідчого судді від 06.05.2020, на даний час втратив свою мету та підлягає скасуванню, оскільки:

автомобіль не відповідає критеріям речового доказу, визначеним ст. 98 КПК України, не був знаряддям кримінального правопорушення, не містить його слідів, не є предметом кримінально протиправних дій та не набутий злочинним шляхом;

постанова слідчого про визнання автомобіля речовим доказом сама по собі не підтверджує відповідність майна вимогам ст. 98 КПК України;

стороною обвинувачення не доведено, що автомобіль придбаний за кошти, одержані злочинним шляхом, а на підтвердження законності його походження посилається на договір купівлі-продажу та обставини продажу попереднього автомобіля;

власнику автомобіля про підозру не повідомлено, а підозрюваними у кримінальному провадженні є інші особи, тому відсутні підстави для арешту майна з метою забезпечення можливої конфіскації;

досудове розслідування завершене, обвинувальний акт тривалий час перебуває на розгляді суду, під час судового розгляду автомобіль не заявлений прокурором як доказ, а прокурор, заперечуючи проти скасування арешту, не зміг пояснити, яке доказове значення має автомобіль та для підтвердження яких обставин він необхідний;

тривале застосування арешту без належного обґрунтування порушує право власності та принцип розумності строків кримінального провадження.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_13 (власника майна), адвокат ОСОБА_12 вимоги клопотання підтримав та просив їх задовольнити, з підстав та мотивів зазначених в ньому. Додатково зазначив, що власник позбавлений можливості розпоряджатися транспортним засобом, зокрема, його продати.

Прокурор в судовому засіданні вказав, що дане клопотання задоволенню не підлягає. Пояснив, що ухвалою Кіровського районного суду м.Кіровограда від 06.05.2020 у справі №404/2170/20, номер провадження 1-кс/404/741/20, накладено арешт на зазначений автомобіль, який полягає в забороні його відчуження з метою збереження речових доказів та забезпечення цивільного позову, поданого потерпілим. Транспортний засіб та деяке інше майно у даному кримінальному провадженні, на яке накладено арешт, зареєстровані за декілька днів після вчинення злочинів. Арештоване майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, дослідження якого може відбутися тільки на стадії судового розгляду. Наразі судом не досліджено зазначені речові докази та інші пов`язані з ними докази. Вказане рухоме майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, оскільки є предметом кримінально-протиправних дій. Фактичний володілець вказаного автомобіля не позбавлений можливості володіти та користуватися зазначеним майном, а обмеження можливості розпоряджатися ним носить тимчасовий характер та прямо передбачено кримінальним процесуальним законом на час, необхідний для розгляду кримінального провадження. Відтак, оскільки судовий розгляд кримінального провадження №12020120020001272 від 21.02.2020 року на даний час не завершений, а речові докази у вказаному кримінальному провадженні не дослідженні, а тому просив відмовити в його задоволенні.

Обвинувачені ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у суді, а також їх захисники заперечили про доводів прокурора, вважали їх не обґрунтованими та вказали, що відсутні правові підстави для подальшого арешту майна, підтримали клопотання представника заявника ОСОБА_13 , адвоката ОСОБА_12 та просили його задовольнити.

Вивчивши клопотання про скасування арешту майна та матеріали кримінального провадження, вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд вважає, що клопотання про скасування арешту на майно задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м.Кіровограда від 06.05.2020 накладено арешт на майно, а саме: автомобіль «Фольцваген Туарег», коричневого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , Vin-код (номер шасі) НОМЕР_3 та ключ від замка запалювання, власником яких є ОСОБА_13 , а фактичним володільцем являється ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із забороною відчуження їх до прийняття рішення по кримінальному провадженню №12020120020001272 від 20.02.2020 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст.187 ч.2 ст.146 КК України.

Постановою слідчого 22.04.2020 по кримінальному провадженню №12020120020001272 транспортний засіб визнано речовим доказом.

Постановою в.о. начальника відділу Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_15 про виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження від 25.09.2020, згідно з якою матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №12020120020001272 від 21.02.2020, щодо підозрюваного ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за фактами вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ст.257, ч.4 ст.187, ч.3 ст.146 КК України виділити в окреме провадження №12020120000000323. Матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №12020120020001272 від 21.02.2020, щодо підозрюваного ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за фактами вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ст.257, ч.4 ст.187, ч.3 ст.146 КК України виділено в окреме провадження №12020120000000323. Визначено підслідність кримінального правопорушення у виділеному кримінальному провадженні за слідчим управлінням ГУНП в Кіровоградській області. Внесено відповідні відомості до ЄРДР та повідомлено зацікавлених осіб, про прийняте рішення. Постанову для виконання направлено заступнику начальнику Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області.

Ухвалою колегії суддів Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14.03.2024 відмовлено в задоволенні клопотання представника заявника, адвоката ОСОБА_12 , який діє в інтересах ОСОБА_13 про скасування арешту з автомобіля «Volkswagen Touareg», коричневого кольору, д/н НОМЕР_1 , Vin-код (номер шасі) НОМЕР_2 , та ключів від замка запалювання, накладений ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м.Кіровограда від 06.05.2020 року (справа №404/2170/20, номер провадження 1-кс/404/741/20).

Ухвалою колегії суддів Фортечного районного суду міста Кропивницького від 24.12.2025 в задоволенні клопотання представника заявника, адвоката ОСОБА_12 , який діє в інтересах ОСОБА_13 про скасування арешту з автомобіля «Volkswagen Touareg», коричневого кольору, д/н НОМЕР_1 , Vin-код (номер шасі) НОМЕР_2 , накладений ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м.Кіровограда від 06.05.2020 (справа №404/2170/20, номер провадження 1-кс/404/741/20) відмовлено.

На даний час судовий розгляд кримінального провадження триває та рішення у справі наразі не прийнято. На даній стадії провадження, суд досліджує письмові матеріали, речові докази судом не досліджувалися, свідки також не допитувалися, а інші докази з даного приводу судом не вивчалися.

Матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №12020120020001272 від 21.02.2020 щодо підозрюваного ОСОБА_14 за фактами вчинення останнім кримінальних правопорушень, передбачених ст.257, ч.4 ст.187, тч.3 ст.146 КК України виділено в окреме провадження №12020120000000323.

Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ч. 1 ст. 174 КПК України)

За приписами ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Частиною 10 ст.170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Отже, зі змісту вказаних норм випливає, що арешт майна з метою забезпечення збереження майна не обмежений його видами або колом осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, якщо таке майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, а арешт накладений з метою їх збереження.

Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Оскільки речові докази у кримінальному провадженні судом ще не досліджувалися, а питання про їх належність, допустимість та остаточну процесуальну долю відповідно до ч.9 ст.100 КПК України вирішується під час ухвалення остаточного судового рішення, наведені заявником доводи фактично стосуються оцінки доказів, яка на даній стадії є передчасною.

Чинний КПК України не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи оцінювати процесуальні дії чи бездіяльність та рішення органу досудового розслідування. Докази, що стосуються прийнятих процесуальних рішень слідчими та прокурором, будуть досліджені в ході судового розгляду, зокрема, під час дослідження доказів, огляду речових доказів, на що сторона захисту має право звертати увагу суду.

Посилання на те, що автомобіль не відповідає ознакам речового доказу, саме по собі не є достатньою підставою для скасування арешту. При вирішенні питання за ст. 174 КПК України суд не здійснює повторної перевірки законності ухвали про накладення арешту, а встановлює, чи відпала потреба у подальшому застосуванні цього заходу або чи був арешт накладений необґрунтовано. Отже, твердження про невідповідність майна вимогам ст. 98 КПК України підлягають оцінці лише у сукупності з іншими обставинами, які свідчать про втрату мети арешту.

Не можуть бути безумовною підставою для скасування арешту і доводи про законне походження коштів, за які придбано автомобіль, а також посилання на договір купівлі-продажу. Надані документи свідчать лише про укладення цивільно-правового правочину та походження коштів за версією заявника, однак самі по собі не спростовують обставин, які були покладені в основу накладення арешту.

Сам по собі факт завершення досудового розслідування та тривалого перебування обвинувального акта на розгляді суду також не свідчить про автоматичне припинення потреби в арешті майна, оскільки арешт може зберігатися до ухвалення остаточного судового рішення, якщо його мета продовжує існувати.

Доводи заявника фактично зводяться до незгоди з оцінкою стороною обвинувачення правового статусу автомобіля як речового доказу та до власного тлумачення обставин його придбання. Водночас у межах розгляду клопотання, поданого відповідно до ст. 174 КПК України, суд не вирішує питання належності, допустимості чи достатності доказів, а перевіряє лише наявність або відсутність підстав для подальшого застосування арешту.

Оскільки прокурором наведено обставини, які свідчать про те, що автомобіль, за версією сторони обвинувачення, є предметом кримінально протиправних дій, а досудове розслідування у виділеному кримінальному провадженні не закрито, питання про остаточну долю речового доказу відповідно до вимог ст. 100 КПК України має бути вирішено судом після завершення кримінального провадження, підстав вважати, що потреба у подальшому застосуванні арешту відпала, суд не вбачає.

За таких обставин колегія суддів не знаходить підстав для висновку, що автомобіль очевидно перестав відповідати ознакам речового доказу або що відпала необхідність його подальшого збереження.

Крім того, адвокат ОСОБА_12 , посилаючись на порушення прав заявника ОСОБА_13 , як власника майна, зазначив про неможливість продати вказаний автомобіль. Наведене підтверджує існування ризику відчуження майна, що суперечить меті арешту, накладеного для забезпечення збереження речового доказу.

Колегія суддів констатує, що заявника не позбавлено можливості користуватися зазначеним майном, а заборона відчуження носить тимчасовий характер та прямо передбачена кримінальним процесуальним законом на час, необхідний для розгляду кримінального провадження.

Розгляд кримінального провадження №12020120020001272 від 21.02.2020 року по обвинуваченню ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.257, 187 ч.4, 146 ч.3, 263 ч.1 КК України, та ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.257, 187 ч.4, 146 ч.3 КК України, на теперішній час не завершений, речові докази по провадженню не дослідженні, а власником майна не доведено, що в подальшому застосування цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

За вказаних обставин певне тимчасове втручання в реалізацію права власності, яке прямо передбачено законом, не суперечить змісту статті 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини, оскільки переслідує легітимну мету в суспільних інтересах розгляду кримінального провадження, з дотриманням справедливого балансу інтересів.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддя вважає, що в задоволенні клопотання представника заявника, адвоката ОСОБА_12 слід відмовити.

До того ж, судом вже вирішувалась аналогічні за своєю суттю клопотання представника заявника, адвоката ОСОБА_12 і ухвалами суду від 14.03.2024 та 24.12.2025 в його задоволенні відмовлено, а нових обставин представником заявника вказано не було.

Керуючись ст.350, 369-372 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

У задоволенні клопотання представника володільця майна ОСОБА_12 , який діє в інтересах ОСОБА_13 про скасування арешту майна, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3