Рішення № 137762616, 25.06.2026, Долинський районний суд Кіровоградської області

Справа № 388/319/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2026 року Долинський районний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Баранського Д.М.,

за участю секретаря Поліщук Т.І.,

представників Проценко О.М., Міщенко Л.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні, у приміщенні суду в м. Долинській цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Долинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини та стягнення аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом до відповідача ОСОБА_2 та просить суд: визнати ОСОБА_2 батьком дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Внести зміни до актового запису № 6 від 14 червня 2010 року про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме зазначити (внести зміни) батьком дитини ОСОБА_2 , громадянина України.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 14 лютого 2025 року.

Позов мотивує тим, що з 2009 року по 2010 рік зустрічалась з відповідачем. Згодом завагітніла та ІНФОРМАЦІЯ_2 народила дитину. В актовому записі про народження дитини відомості про батька записано згідно з ч. 1 ст. 135 СК України.

Відповідач відмовився подати заяву про реєстрацію його батьком дитини.

17 липня 2010 року під час хрещення дитини відповідач був присутній. Спочатку позивачці здавалось, що відповідач визнавав дитину своєю, але через певний час почав зазначати, що якби був упевнений, що дитина його то виконував би свої батьківські обов`язки.

Відповідач почав ухилятися від участі у вихованні дитини, майнової допомоги не надавав, участі в житті дитини не приймав, батьківський зв`язок з дитиною відсутній.

Позивачка зазначає, що дитина постійно проживає з нею, перебуває на її утриманні. Дитина не знає батька.

Відповідач відзив у встановлений строк до суду не надіслав.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 позов підтримали та просили його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 у судовому засіданні не заперечували щодо батьківства відповідача. Окрім цього вважають, що розмір витрат на правничу допомогу підлягає зменшення на дві тисячі гривень.

Представник Долинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, повідомлявся про місце та час розгляду справи, про причину неявки не повідомив.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку про задоволення позову з таких підстав.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 14 червня 2010 року.

З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України від 29 січня 2025 року № 00049052220 відомо, що матір`ю ОСОБА_3 є ОСОБА_1 , а відомості про батька записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

У свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Статтею 128 СК України передбачено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

За змістом пунктів 4, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. У таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст. 128 СК, приймаються до судового розгляду, якщо дитина народжена матір`ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (ч. 1 ст. 135 СК). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

З історії розвитку дитини № 100159 слідує, що батьком ОСОБА_3 визнавався ОСОБА_2 .

Також позивачкою надано до суду інформацію про отримання 31 травня 2022 року від ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 10000,06 грн

За змістом висновку експерта від 1 вересня 2025 року № СЕ-19/102-25/16673-БД, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (об`єкт № 1), може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (об`єкт № 3), біологічною матір`ю якого є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (об`єкт № 2).

Ймовірність даної події складає не менше ніж 99,99999999 відсотків.

Окремо необхідно також зазначити, що дитина ОСОБА_3 має по батькові відповідача.

Згідно з вищевикладеним, суд доходить до висновку, що з урахуванням сукупності досліджених судом доказів, можливо стверджувати про те, що відповідач ОСОБА_2 є батьком дитини ОСОБА_3 .

Згідно зі ст. 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Враховуючи те, що суд дійшов до переконання визнати відповідача батьком дитини, відповідно за наявності цього, суд уважає внести зміни до актового запису про народження дитини, а саме зазначити у цьому актовому записі відповідача батьком дитини.

Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до чч. 2, 3 ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно зі ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За змістом ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Судом установлено, що у сторін є дитина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає з позивачкою та знаходиться на її утриманні.

Відповідач зобов`язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів у цій справі, суд виходить з презумпції фізичного здоров`я, як дитини, так і її батька, оскільки інших відомостей про це сторони не надали.

Відомості про майновий стан відповідача у справі відсутні.

Сторони також не надали відомості про наявність у відповідача зобов`язань перед іншими особами: утриманцями або кредиторами, які суттєво впливають на його здатність утримувати дитину.

Відповідач відзив проти позову із його невизнанням або частковим визнанням у частині розміру аліментів не надіслав.

У зв`язку з цим суд робить висновок, що справедливим і розумним буде присудження аліментів у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно. Цей розмір аліментів суд уважає відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Позовну заяву ОСОБА_1 пред`явлено до суду особисто 14 лютого 2025 року, тобто саме з цієї дати суд присуджує аліменти.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

За ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (чч. 1-3 ст. 134 ЦПК України).

Згідно з чч. 4, 6, 7, 8 ст. 139 ЦПК України суми, що підлягають виплаті залученому судом експерту, спеціалісту, перекладачу або особі, яка надала доказ на вимогу суду, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов`язок, або судом за рахунок суми коштів, внесених для забезпечення судових витрат.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи слідує, що ухвалою суду від 8 липня 2025 року у цій справі за клопотання позивачки призначалась судова молекулярно-генетична експертиза.

Згідно з цією ухвалою суду від 8 липня 2025 року судом було отримано висновок молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/102-25/16673-БД від 1 вересня 2025 року.

Позивачкою за надання цього висновку понесено судові витрати на загальну суму 21910,87 грн, про що свідчить квитанція. Інших судових витрат, пов`язаних з проведенням експертизи позивачка не несла.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

З огляду на вищезазначене, враховуючи зміст поданих документів на підтвердження понесених позивачкою судових витрат, вищезазначених критеріїв, а такого того, що позов у цій справі задоволено повністю, суд уважає стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати пов`язані з проведенням експертизи в розмірі 21910,87 грн.

ОСОБА_1 у цій справі понесла судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн, що підлягають стягненню з відповідача.

Окрім цього позивачка також понесла судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 15000 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

ЦПК України не встановлює вимог до надання розрахунку (опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, у тому числі відображення у такому розрахунку часу витраченого адвокатом, а тому такий розрахунок може бути наданий у будь-якій письмовій формі, у тому числі може відображатися в детальному описі робіт (наданих послуг).

Верховний Суд у постановах від 16 листопада 2022 року (справа № 922/1964/21), від 7 липня 2021 року (справа № 910/12876/19) зазначав про те, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Це ж по суті правило відображено у змісті ч. 6 ст. 137 ЦПК України.

Відповідач не заперечує понесення позивачкою у цій справі судових витрат на правничу допомогу. Однак вважає, що розмір цих витрат повинен становити 13000 грн, оскільки відібрання письмових пояснень у двох свідків на суму 2000 грн, які в суді не допитувались, є необґрунтованим.

Суд погоджується з такими доводами відповідача, а також вважає додати, що відібрання цих письмових пояснень у двох свідків не було необхідним за обставинами справи, а їх зміст не є доказами згідно з ч. 2 ст. 76 ЦПК України, тобто по суті ці письмові пояснення не мають значення для справи, тобто є неналежними доказами.

Отже, відшкодуванню позивачці підлягають судові витрати на правничу допомогу в розмірі 13000 грн, а загальний розмір судових витрат, що підлягає стягненню з відповідача становить 36122,07 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 121, 128, 129, 133-135, 182, 184, 191, 199, 200 СК України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 42, 48, 76, 81, 82, 83, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Долинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини та стягнення аліментів на утримання дитини.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) батьком дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ).

Внести зміни до актового запису № 6 від 14 червня 2010 року про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме зазначити (внести зміни) батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 ) аліменти на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 14 лютого 2025 року.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 ) 36122,07 грн (тридцять шість тисяч сто двадцять дві гривні сім копійок) понесених судових витрат.

Відмовити у стягненні іншої частини судових витрат на правничу допомогу.

Апеляційна скарга подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 29 червня 2026 року.

Суддя Долинського районного суду Д. М. Баранський