Рішення № 137762393, 29.06.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1154/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія", Харківська обл., Чугуївський р-н., смт. Есхар про стягнення 1428583,29 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" про стягнення 1428583,29 грн, з яких: 3% річних у розмірі 469952,13 грн та інфляційні втрати у розмірі 958631,16 грн та судові витрати. Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0739-03015-ПД від 01.01.2024 в частині своєчасної сплати вартості наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.04.2026 (суддя Сальнікова Г.І.) позовну заяву прийнято до розгляду. Відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Розпорядженням керівника апарату суду №242/2026 від 19.06.2026 призначений повторний автоматизований розподіл справи через тимчасову непрацездатність судді Сальнікової Г.І., що вже триває 30 і більше календарних днів поспіль.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2026 для розгляду справи №922/1154/26 визначено суддю Шарко Л.В.

Ухвалою суду від 24.06.2026 постановлено прийняти справу №922/1154/26 до провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Відповідач про розгляд справи та про право подати відзив на позовну заяву, повідомлений належним чином про що свідчить довідка про доставку електронного листа (ухвала про відкриття провадження (спрощене) у справі №922/1154/26 від 08.04.2026) до електронного кабінету відповідача 08.04.26 року о 18:50.

Відзив на позовну заяву відповідач не подав.

Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.04.2026, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі не надання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи. Оскільки відповідач, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, враховуючи сплив процесуального строку, встановленого для розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Позивач вказує, що Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі НЕК "Укренерго", позивач, ОСП, виконавець) є юридичною особою, що утворена 29.07.2019р. як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р "Про погодження перетворення державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у приватне акціонерне товариство". НЕК "Укренерго" є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до ст. 108 Цивільного кодексу України, п. 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802, п. 3.2 Статуту НЕК "Укренерго" (публічно доступний за адресою https://ua.energy/pro_kompaniyu/statut/statut-ta-ustanovchi-dokumenty/).

НЕК "Укренерго" виконує функції оператора системи передачі юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії"). Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з диспетчерського (оперативно - технологічного) управління. На виконання вимог законів України "Про ринок електричної енергії" та "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, своєю Постановою від 14.03.2018 року № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" та Постановою від 14.03.2018 року № 309 "Про затвердження кодексу системи передачі" затвердила типові форми договорів. Договори є публічними договорами приєднання.

Відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), Закону України "Про ринок електричної енергії" та Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі НКРЕКП), від 14.03.2018 № 309 (із змінами та доповненнями, внесеними постановою НКРЕКП від 29.09.2023 № 1763, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі позивач, ОСП, НЕК "Укренерго" наказом від 07.06.2024 року № 344 затвердило умови договору про надання послуг з диспетчерського (оперативнотехнологічного) управління. Умови договору набирають чинності з 01.01.2024 року. Заявою приєднанням до договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (за підписом генерального директора Данилюка О.О.) ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" на підставі вільного волевиявлення щодо приєднання до умов договору в повному обсязі, засвідчило приєднання та підтвердило згоду про те, що договір вважається укладеним з дати акцепту, зазначеного у повідомленні ОСП про приєднання до договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Відповідно до Повідомлення про приєднання до договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління:

Дата акцептування 01.01.2024; Ідентифікатор договору № 0739-03015-ПД; даний договір є публічним та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України та розміщений на офіційному сайті НЕК "Укренерго" за мережевим посиланням:

https://ua.energy/uchasnikam_rinku/reyestratsiyauchasnykiv-rynku/dogovory/.

Даний договір встановлює права та обов`язки ОСП та користувача та встановлює порядок і умови надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління користувачам системи передачі.

Відповідно до п. 2.1. цей договір регулює оперативно-технологічні відносини під час взаємодії сторін в умовах паралельної роботи у складі об`єднаної енергетичної системи (ОЕС) України. За цим договором ОСП безперервно надає послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме управління режимами роботи (ОЕС) України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавним лініям зв`язку (ОЕС) України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки (далі послуга). Послуга, яка надається за цим договором згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДК 016:2010) має код 35.12.

Розділом 3 "Ціна договору та умови оплати" визначено наступні умови.

Згідно з п. 3.1 договору, ціна договору визначається як сума нарахованої фактичної вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком за календарний рік.

Розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць Пунктом 3.2. договору визначено, що оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється НКРЕКП, відповідно до затвердженої ним методики (порядку) та оприлюднюється OCП на своєму офіційному веб-сайті https://ua.energy/.

Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою.

За п. 3.4. договору, планова та /або фактична вартість послуги визначається як добуток діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.

Згідно з п.3.5. договору, користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із зазначеною системою платежів і розрахунків: 1 платіж до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду; 2 платіж до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду; 3 платіж до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.

Плановий обсяг послуги що використовується для визначення планової вартості послуги визначається на підставі даних Адміністратора комерційного обліку (далі АКО) за кожну декаду розрахункового періоду.

Пунктом 3.7 передбачено, що користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.

Вартість фактично наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти надання послуги направляються користувачам до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

Коригування обсягів та вартості фактично наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в "Системі управління ринком", що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.

Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання послуги (включно), або Акт надання послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).

Акти надання послуги та акти коригування до актів надання послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді виконавець ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники Акта надання послуги та/або акта коригування до актів надання послуги в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони.

У разі виникнення розбіжностей за отриманими від ОСП за попередній розрахунковий період актом надання послуги користувач має право оскаржити зазначені в акті надання послуги вартість та /або фактичний обсяг послуги шляхом направлення ОСП (АКО) та ППКО повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений цим договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта надання послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.

Згідно з Постановою НКРЕКП від 29.09.2023 року № 1763, листи про планові обсяги надання Послуги до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" не направляються/надсилаються, що передбачено умовами договору.

За п. 4.2.1. договору на користувача покладено обов`язок своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за договором.

Позивач звертає увагу на те, що строки оплати вказані у значенні «До», отже потрапляння на вихідний день не звільняє від сплати до цієї дати.

У зв`язку з невиконанням зобов`язання за договором, НЕК "Укренерго" зверталося до ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" з вимогою від 24.01.2025 року № 01/4935 про виконання умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.

На адресу НЕК "Укренерго" відповіді на вимоги не надходило. Заборгованість не сплачена.

НЕК "Укренерго" належним чином виконує обов`язки за договором, надаючи послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, про що складено відповідні рахунки та Акти.

За період з грудня 2024 року по лютий 2025 року підписано наступні Акти надання послуг та Акти коригування до актів надання послуг, а саме: акт від 31.12.2024 №ДУА-0012580 на 3643840,03 грн, акт від 31.01.2025 №ДУА-0013362 на 5802064,15 грн, акт від 28.02.2025 №ДУА-0014141 на 6402926,39 грн, акт К від 06.03.2025 № ДУА_К-0003075 на 2807628,71 грн, акт К від 10.03.2025 № ДУА_К-0003174 на 3109058,34 грн.

Станом на 26.03.2026 року, заборгованість ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія", яка виникла та накопичувалась з грудня 2024 року по лютий 2025 року та склала 15848 830,57 грн.

Відповідна заборгованість ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" перед НЕК "Укренерго" досліджувалася у справі № 922/1218/25.

Так, рішенням Господарського суду Харківської області від 01.07.2025 року позовні вимоги НЕК "Укренерго" задоволено в повному обсязі:

Стягнуто з ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" на користь НЕК "Укренерго" суму основного боргу в розмірі 15848830,57 грн, 3% річних у сумі 69028,18 грн, 29150,72 грн інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 191364,11 грн.

Позивач зауважує, що 3% річних та інфляційні втрати нараховувалися за наступні періоди: грудень 2024 року - по 25.03.2025 року; січень 2025 року - по 25.03.2025 року; лютий 2025 року - по 02.04.2025 року. У зв`язку з непогашенням заборгованості ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія", НЕК "Укренерго" вимушено донарахувати компенсаційні втрати за період з 26.03.2025 року (03.04.2025 року) по 24.03.2026 року.

У випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (Пункт 7.8. договору).

Позивач зазначає, що постановою від 26.04.2022 за № 413 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332 та визнання такою, що втратила чинність, постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року № 766" на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано настанову: 16) зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії".

НКРЕКП листом за № 2432/20.4/7-22 від 06.04.22 надано роз`яснення щодо правозастосування у енергетичній сфері обставин непереборної сили, пов`язаних з військовою агресією російською федерацією, виходячи з загального листа ТПП за № 2024/02.0-7.1 від 28.02.22. При цьому, наявність форс-мажору звільняє лише від відповідальності за невиконання зобов`язання (зокрема, від неустойки - штрафу та пені), а не від самого зобов`язання (тобто від обов`язку виконати зобов`язання в натурі оплати заборгованості за надані послуги).

З огляду на неналежне виконання зобов`язань з оплати послуг за договором та наявність заборгованості ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія", позивачем із застосуванням автоматизованого алгоритму проведено розрахунок, інфляційних витрат та 3% річних.

Таким чином, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України на прострочену заборгованість ТОВ "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" позивачем нараховано: інфляційні втрати - 958631,16 грн та 3% річних - 469952,13 грн, які відповідачем не сплачені.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 по справі №910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Вказану правову позицію викладено у постанові від 03.07.2018 Великої палати Верховного Суду по справі №917/1345/17.

Отже, наявність грошового зобов`язання відповідача підтверджується рішенням Господарського суду Харківської області від 01.07.2025 у справі № 922/1218/25 та повторного доведення не потребують.

При цьому, суд зазначає, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008).

Статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Отже, наявність судового рішення про стягнення основної заборгованості не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Оскільки чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 902/330/17).

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц, а також у постанові Верховного Суду від 22.04.2020 у справі № 922/795/19.

Отже, наявність судового рішення не свідчить про припинення зобов`язання, а тому наявність судового рішення про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права отримати передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України суми. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Відтак, у розумінні положень ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення повернення позивачу поворотної фінансової допомоги, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати - 958631,16 грн. та 3 % річних - 469952,13 грн за період з 26.03.2025 року (03.04.2025 року) по 24.03.2026 року.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за визначеними ним періодами, суд встановив його обґрунтованість та арифметичну правильність, а тому вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.77 ГПК України). Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог як обґрунтованих, підтверджених доданими до матеріалів справи доказами та не спростованих відповідачем.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 525, 526, 530, 610-612, 625 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Нафтогазовидобувна компанія" (63524, Харківська обл., Чугуївський р-н, смт. Есхар, вул. 152 Стрілецької Дивізії, буд. 16, код ЄДРПОУ 34181461) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, код ЄДРПОУ 00100227) інфляційні втрати у розмірі 958631,16 грн на поточний рахунок НОМЕР_1 в АТ "Ощадбанк" у м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ банка 0032129, три відсотки річних у розмірі 469952,13 грн на р/р НОМЕР_2 в АТ "Ощадбанк" у м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ банка 0032129, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 17143,00 грн на р/р НОМЕР_2 в АТ "Ощадбанк" у м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ банка 0032129.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено "29" червня 2026 р.

СуддяЛ.В. Шарко