Рішення № 137762347, 25.06.2026, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.06.2026м. СумиСправа № 920/1760/25

Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Шишло Н.С.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу № 920/1760/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вул. Сагайдачного Петра, буд. 1, м. Київ, 04070)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "есі Білопілля" (вул. Соборна, буд. 87, м. Білопілля, Сумська область, 41800)

про стягнення 9 210 620 грн 93 коп.,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "есі Білопілля" (вул. Соборна, буд. 87, м. Білопілля, Сумська область, 41800)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вул. Сагайдачного Петра, буд. 1, м. Київ, 04070)

про визнання недійсними пунктів договору, внесення змін до договору,

представники учасників справи:

від позивача - Піун С.П.;

від відповідача - не з`явився;

УСТАНОВИВ:

Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 9 210 620 грн 93 коп. заборгованості за спожитий природний газ у період з жовтня 2024 року до квітня 2025 року відповідно до договору постачання природного газу № 8906-ТКЕ(24)-17 від 11.09.2024, укладеного між сторонами.

Ухвалою від 05.01.2026 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/1760/25; призначив підготовче засідання з повідомленням сторін на 05.02.2026, 10:45; надав відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву; надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

12.01.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 144 від 12.01.2026), в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідач зазначає, що джерелом сплати коштів за спожитий природний газ визнається сума компенсації заборгованості з різниці в тарифах, що здійснюється за рахунок видатків державного бюджету у вигляді субвенції для компенсації різниці в тарифах. Проте такі субвенції не надавалися, а тарифи, які затверджуються для підприємств теплопостачання, не покривають їх фактичні витрати, в тому числі, витрати на придбання природного газу. У період до укладення договору про організацію взаєморозрахунків у відповідача відсутнє джерело погашення заборгованості за природний газ. Умовами договору передбачено щоденне договірне списання банками залишку грошових коштів з банківських рахунків споживача, на які надходять кошти в оплату за послуги, для надання яких використано поставлений природний газ, на банківський рахунок постачальника без застосування платіжних вимог від постачальника. Незважаючи на зазначені умови договору вартість поставленого природного газу залишається непогашеною. Також відповідач вказує на те, що договір постачання природного газу укладено під впливом тяжких обставин. Укладення договору на умовах безумовної оплати за газ, в ситуації коли така оплата без надходження субвенцій з бюджету економічно неможлива, було викликано тяжкою обставиною - необхідністю забезпечити опалювальний сезон в умовах повномасштабної війни. Відповідно, наявні підстави для визнання договору недійсним в частині порядку оплати за газ та зміни умов договору. ТОВ "есі Білопілля" здійснює діяльність у Білопільській громаді Сумської області. Територія громади включена до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Громада знаходиться менше 10 кілометрів від кордону та активно (щоденно) піддається авіаційним, артелерійським, ракетним ударам протягом 3-х років війни. Даний факт є загальновідомий та підтверджується доданою інформацією із сайтів. Це в рази збільшує тяжкість обставин забезпечити опалювальний сезон. Оскільки до укладення договору про організацію взаєморозрахунків обов`язок позивача щодо оплати за природний газ за договором не припиняється, а джерело такої оплати у позивача відсутнє, ефективним способом захисту прав позивача є зміна судом договору в частині порядку оплати заборгованості за природний газ за договором, в частині заборгованості з різниці в тарифах, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону №1730-VIII.

12.01.2026 відповідач подав зустрічну позовну заяву (вх. № 148 від 12.01.2026), в якій просить суд: 1) визнати недійсними пункти 5.1 та 5.4 договору постачання природного газу № 8906-ТКЕ(24)-17 від 11.09.2024, укладеного між сторонами; 2) внести зміни до договору постачання природного газу № 8906-ТКЕ(24)-17 від 11.09.2024 шляхом його доповнення пунктами 5.1-1 та 5.7 у наступній редакції: " 5.1-1. Крім випадків, передбачених пунктом 5.7 цього Договору, Споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку: 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту/актiв приймання-передачi природного газу - до останнього числа мiсяця, наступного за мiсяцем, в якому було здiйснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 вiдсоткiв грошових коштiв за вiдповiдний розрахунковий перiод. У разi вiдсутностi акту/актiв приймання-передачi, фактична вартiсть переданого Споживачу природного газу розраховується вiдповiдно до умов підпункту 3.5.3 пункту 3.5 цього Договору. 5.7. Розрахунки за Договором в обсязі заборгованості з різниці в тарифах, підтвердженої для Споживача територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, здійснюється за рахунок видатків Державного бюджету за цільовим призначенням в порядку організації взаєморозрахунків, встановленому законодавством. До завершення процедури врегулювання заборгованості Споживача за рахунок видатків Державного бюджету, розрахунки між сторонами за Договором на узгоджену суму заборгованості з різниці в тарифах можуть здійснюватися виключно шляхом відступлення Споживачем на користь Постачальника права вимоги на відшкодування заборгованості з різниці в тарифах".

13.01.2026 позивач подав відповідь на відзив (вх. № 194 від 13.01.2026), в якій підтримує позовні вимоги. Позивач зазначає, що врегулювання заборгованості в рамках Закону № 1730 для учасників процедури врегулювання заборгованості, тобто для відповідача, здійснюється шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, згідно договорів проведення взаєморозрахунків (ст. 4 Закону) та договорів реструктуризації заборгованості (ст. 5 Закону). Договір про організацію взаєморозрахунків визначає як наявність заборгованості, так і її обсяг, що відповідає заборгованості, підтвердженої територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах. Заборгованість відповідача перед позивачем не погашена, договір про організацію взаєморозрахунків не укладався. Предметом спору у справі № 920/1760/25 є майнова вимога про стягнення основної заборгованості за поставлений газ, така заборгованість може вважатися відсутньою лише у разі фактичного врегулювання заборгованості за поставлений газ та здійснення взаєморозрахунків згідно зі ст. 4 Закону та реструктуризації залишків заборгованості згідно зі ст. 5 Закону. Сам лише факт участі відповідача у процедурі врегулювання без фактичного врегулювання заборгованості (шляхом проведення розрахунків та реструктуризації) не може свідчити про відсутність заборгованості, стягнення якої є предметом позову у даній справі.

Ухвалою від 04.02.2026 господарський суд задовольнив заяви представника відповідача (вх. № 292 від 22.01.2026) та представника позивача (вх. № 418 від 29.01.2026) про участь у судових засіданнях у справі 920/1760/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У судовому засіданні 05.02.2026 господарський суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 18.02.2026, 11 год. 00 хв.; забезпечення участі представникам позивача та відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою від 05.02.2026 господарський суд залишив зустрічну позовну заяву без руху; надав Товариству з обмеженою відповідальністю "есі Білопілля" десятиденний строк з дня оголошення ухвали для усунення недоліків зустрічної позовної заяви, зокрема подання документів, які підтверджують доплату судового збору в розмірі 2661 грн 80 коп.

08.02.2026 відповідач подав заяву про усунення недоліків (вх. № 663 від 09.02.2026), зокрема подав документи, які підтверджують доплату судового збору в розмірі 2661 грн 80 коп. (платіжна інструкція № 51 від 06.02.2026).

Ухвалою від 10.02.2026 господарський суд прийняв зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "есі Білопілля" (вх. № 148 від 12.01.2026) до спільного розгляду з первісним позовом. Вимоги за зустрічним позовом об`єднані в одне провадження з первісним позовом.

У судовому засіданні 18.02.2026 господарський суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 12.03.2026, 11 год. 30 хв.; забезпечення участі представникам позивача та відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС

23.02.2026 позивач подав відзив на зустрічну позовну заяву (вх. № 938 від 23.02.2026), в якому просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову. Позивач зазначає, що укладання договору на умовах, які сторона суб`єктивно вважає невигідними, не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним на підставі статті 233 ЦК України. Основні вимоги (претензії) позивач за зустрічним позовом пред`являє саме до держави та вони стосуються не реалізації нею зобов`язань щодо компенсації різниці в тарифах. Позивач за зустрічним позовом був вільним у виборі продавця природного газу на будь-яких умовах, що пропонуються на ринку природного газу та серед усіх суб`єктів ринку обрав Відповідача за зустрічним позовом на абсолютно вільній основі без будь-якого примусу.

У судовому засіданні 12.03.2026 господарський суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 09.04.2026, 14 год. 30 хв.; забезпечення участі представникам позивача та відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

08.04.2026 представник відповідача подав клопотання (вх. № 1814 від 08.04.2026), у якому просить суд відкласти розгляд справи.

У судовому засіданні 09.04.2026, за участю представника позивача, суд постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 28.04.2026 о 15 год 30 хв.; забезпечення участі представникам позивача та відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

28.04.2026 представник відповідача подав клопотання (вх. № 2233 від 28.04.2026), у якому просить суд відкласти розгляд справи.

У судовому засіданні 28.04.2026, за участю представників позивача та відповідача, суд розпочав розгляд справи по суті (заслухав вступні слова учасників справи); постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 01.05.2026 об 11 год 00 хв., забезпечення участі представникам позивача та відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

01.05.2026 представник відповідача подав клопотання (вх. № 2292 від 01.05.2026), у якому просить суд відкласти розгляд справи, а також повідомляє, що у подальшому буде приймати участь у судовому засіданні безпосередньо в залі суду.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що у Сумському районі була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), представник відповідача у судове засідання не з`явився, судове засідання у справі 01.05.2026 не відбулось.

Ухвалою від 01.05.2026 господарський суд призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 20.05.2026, 10:00; визначив часом для початку судового засідання 20.05.2026 період з 10 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв. У разі, якщо на час початку судового засідання 20.05.2026 у Сумському районі буде тривати повітряна тривога, суд розпочне судове засідання в цей день у межах відведеного періоду часу, через 10 хв. після закінчення повітряної тривоги; забезпечив участь представнику позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що у Сумському районі була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), оскільки не всі учасники справи приймають участь в судовому засіданні в режимі ВКЗ/заявили клопотання про розгляд справи без їх участі, судове засідання у справі 20.05.2026 не відбулось.

Ухвалою від 21.05.2026 господарський суд призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 04.06.2026, 14:10; визначив часом для початку судового засідання 04.06.2026 період з 14 год. 10 хв. до 15 год. 30 хв.; забезпечив участь представнику позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що у Сумському районі була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), оскільки не всі учасники справи приймають участь в судовому засіданні в режимі ВКЗ/заявили клопотання про розгляд справи без їх участі, судове засідання у справі 04.06.2026 не відбулось.

Ухвалою від 05.06.2026 господарський суд призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 25.06.2026, 15:30; визначив часом для початку судового засідання 25.06.2026 період з 15 год. 30 хв. до 16 год. 30 хв.; забезпечив участь представнику позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

23.06.2026 відповідач подав клопотання (вх. № 2969 від 23.06.2026), в якому просить суд на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України зупинити провадження у справі № 920/1760/26 до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною Палатою Верховного Суду справи № 910/3285/24. Відповідач зазначає, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 18.03.2026 передав справу №910/3285/24 на розгляд Об`єднаної палати для відступу від висновку щодо застосування ч.3 ст.22 Закону "Про теплопостачання", викладеного в постанові Верховного Суду від 30.01.2025 у справі №904/544/24.

У судовому засіданні 25.06.2026, за участю представника позивача, господарський суд постановив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача з урахуванням приписів ч. 3 ст. 195 ГПК України згідно з якими провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу. Також суд зазначив, що з урахуванням предмету та підстав як первісного, так і зустрічного позовів, відповідач не обґрунтував, а суд не вбачає подібності правовідносин у справі № 920/1760/25 та у справі №910/3285/24.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарський суд, в межах наданих йому повноважень, створив належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

11.09.2024 між сторонами укладений договір постачання природного газу № 8906-ТКЕ(24)-17 відповідно до умов якого позивач зобов`язується поставити відповідачу, який є виробником теплової енергії в розумінні пп.1 пункту 4 Положення, природний газ, а відповідач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах договору (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 3.5. договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

За умовами п. 5.1. договору споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку: 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання - передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Відповідно до п. 5.4. договору споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 договору.

Договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 30 квітня 2025 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п. 13.1 договору).

Згідно з актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2024, від 30.11.2024, від 31.12.2024, від 31.01.2025, від 28.02.2025, від 31.03.2025, від 30.04.2025 позивач поставив відповідачу природний газ загальною вартістю 9210620 грн 93 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом вказує на те, що відповідач не виконав договірних зобов`язань щодо оплати природного газу, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 9210620 грн 93 коп.

Відповідач за первісним позовом в обґрунтування зустрічного позову зазначає, що умови оплати природного газу визначені у пунктах 5.1 та 5.4 договору є несправедливими та такими, що погоджені під впливом тяжких обставин, зокрема: необхідністю забезпечення проведення опалювального сезону в умовах воєнного стану, наявністю мораторію на підвищення тарифів теплопостачання, що унеможливлює виконання обов`язків за договором, відсутністю вибору постачальника природного газу для визначених цілей, відсутністю субвенцій з бюджету на покриття заборгованості підприємств (з компенсації різниці в тарифах). Оскільки до укладення договору про організацію взаєморозрахунків обов`язок щодо оплати за природний газ за договором не припиняється, а джерело такої оплати у споживача відсутнє, ефективним способом захисту прав позивача за зустрічним позовом є зміна договору в частині порядку оплати заборгованості за природний газ за договором, в частині заборгованості з різниці в тарифах, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону №1730-VIII.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 712 ЦК за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 526, 629 ЦК зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд встановив, що факт передачі позивачем відповідачу природного газу загальною вартістю 9210620 грн 93 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу, що підписані сторонами.

Відповідач не оплатив отриманий природний газ у встановлений договором строк.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" (далі Закон № 1730), його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії та послуги з розподілу і транспортування природного газу, теплову енергію.

За приписами ст. 4 Закону № 1730 взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться щодо врегулювання заборгованості з різниці в тарифах для погашення: кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші спожиті енергоносії, використані для виробництва теплової енергії для населення, надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню (без урахування розміру зобов`язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків; кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", суб`єктом господарювання, що здійснює функції постачальника "останньої надії", за спожитий природний газ з 1 червня 2021 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому припинено або скасовано воєнний стан (без урахування розміру зобов`язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків.

Договір про організацію взаєморозрахунків - договір, який укладається учасниками процедури врегулювання заборгованості для погашення заборгованості та є підставою для проведення взаєморозрахунків відповідно до цього Закону (ст. 1 Закону № 1730).

Отже, законодавець визначив, що проведення розрахунків може здійснюватися шляхом взаєморозрахунків або перерахування субвенції.

Водночас, для цього сторони повинні укласти договір про організацію взаєморозрахунків.

Докази наявності такого договору щодо спірної заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Згідно з абз. 9 ч. 1 ст. 4 Закону № 1730 взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, за рахунок та в межах видатків державного бюджету за цільовим призначенням, джерелом формування яких є надходження, визначені Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та на наступні роки на погашення заборгованості з різниці в тарифах.

Дія абзацу дев`ятого частини першої статті 4 зупинена на 2025 рік згідно із Законом № 4059-IX від 19.11.2024 "Про Державний бюджет України на 2025 рік"; на 2026 рік - згідно із Законом № 4695-IX від 03.12.2025.

Ані договір постачання природного газу, ані положення закону не передбачають відтермінування чи звільнення від обов`язку оплатити спожитий природний газ через наявність заборгованості з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з її постачання.

Доводи відповідача про те, що наявність заборгованості держави перед відповідачем спричинила неврегулювання питання погашення заборгованості перед позивачем, як підставу для відмови у задоволенні первісного позову, суд відхиляє, оскільки недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідача від виконання договірних зобов`язань.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду у постанові від 07.05.2025 по справі № 920/481/23, у постанові від 23.04.2024 по справі №925/636/23.

Щодо зустрічних позовних вимог суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; - правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Згідно з частиною першою статті 233 ЦК правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Для визнання правочину недійсним з наведеної вище підстави позивач має довести наявність у сукупності таких обставин: 1) наявність тяжкої обставини; 2) наявність нерозривного причинно-наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину. Тобто, позивач має довести те, що оспорюваний ним договір був вчинений саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин та/або їх негативних наслідків і внаслідок вчинення такого правочину він отримав можливість усунути тяжку обставину, внаслідок якої був укладений договір. Також має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не був би вчинений взагалі або був би вчинений на інших умовах; 3) наявність невигідних для себе умов правочину; 4) факт вчинення правочину добровільно, без насильства, обману чи помилки; 5) факт того, що він, вчиняючи договір на невигідних умовах, усвідомлював свої дії, але вимушений був це зробити через тяжкі для нього обставини.

У відповідності до Закону "Про ринок природного газу" в Україні діє ринок природного газу.

Згідно зі статтею 3 Закону "Про ринок природного газу" одними із принципів функціонування ринку природного є вільна торгівлю природним газом та вільний вибір постачальників природного газу.

У відповідності до статті 13 Закону "Про ринок природного газу" споживач має право на вільний вибір постачальника та безоплатну зміну постачальника.

Згідно з частиною другою статті 12 Закону "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.

За змістом пункту 6.1. договору споживач має право, зокрема розірвати цей договір або припинити його в частині поставки природного газу у тому числі у разі вибору іншого постачальника.

У пункті 9.1. договору сторони погодили, що споживач має право на вільний вибір постачальника шляхом укладення з ним договору постачання природного газу відповідно до умов та положень, передбачених Правилами постачання природного газу.

Отже, відповідач для забезпечення опалювального періоду був вільний у виборі будь-якого продавця природного газу на ринку природного газу за цінами, що вільно встановлюються на ринку, а не тільки шляхом отримання природного газу від ТОВ ГК "Нафтогаз Трейдинг".

Доводи відповідача про те, що товариство було зобов`язано купувати газ саме у відповідача, оскільки ціни на природний газ у нього були значно нижчими за ринкові, очевидно не можуть підтверджувати невигідність умов укладеного сторонами договору та наявність тяжких обставин у спірних правовідносинах, оскільки їх суть навпаки зводиться до того, що відповідач врегулював свої відносини щодо отримання природного газу за найвигіднішими на ринку на той час умовами.

Також суд зазначає, що необхідним критерієм для визнання правочину недійсним на підставі статті 233 ЦК, є доведення нерозривного причинно-наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину, який вчиняється виключно для усунення та/або зменшення тяжких обставин. Тобто, внаслідок вчинення такого правочину особа отримує можливість усунути тяжку обставину, яка змусила її це зробити.

Разом з тим, у спірних правовідносинах, укладення договору постачання природного газу відбулося внаслідок здійснення господарської діяльності відповідача, як виробника теплової енергії, а не у зв`язку з необхідністю усунення тяжких обставин.

Відповідач також вказує, що договір у частині розрахунків та строків оплати був укладений на вкрай невигідних умовах. На переконання відповідача умова про оплату природного газу за фактом його отримання є невигідною, оскільки не передбачає, що така оплата має здійснюватися тільки після отримання видатків на оплату з державного бюджету.

У постанові від 12.08.2021 у справі №910/4288/20 Верховний Суд, зокрема, зазначив, що для застосування статті 233 ЦК умови правочину повинні бути не просто невигідними, а вкрай невигідними. Тобто, такі умови мають бути явно кабальними для особи.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.09.2021 у справі №404/8483/15-ц, стаття 233 ЦК хоча і не встановлює, чого саме мають стосуватися умови правочину, однак з аналізу цієї норми випливає, що це насамперед ціна або інші обтяжливі для особи обов`язки.

Таким чином, для визнання недійним правочину на підставі частини першої статті 233 ЦК позивач має довести не тільки наявність тяжких обставин, а й наявність невигідності умов, на яких укладено договір. При цьому доведенню підлягає не будь-яка форма невигідності, а саме крайня форма невигідності, тобто умови договору мають бути явно кабальними для позивача.

У спірних правовідносинах відповідач просить визнати недійними пункти договору, якими передбачено, що оплата здійснюється за фактом отримання природного газу.

У той же час, умова про оплату за фактично поставлений природний газ не носить крайньої форми невигідності для споживача.

Так, згідно з частиною першою статті 628 ЦК зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 655 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

За змістом пункту 21 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених НКРЕКП постановою від 30.09.2015 №2496 (далі - Правила) споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений природний газ на умовах, визначених договорами.

Згідно з пунктом 19 розділу II Правил постачання природного газу, постачальник має право отримувати від споживача своєчасну оплату за природний газ відповідно до умов договору.

Отже, оплата за фактично поставлений природний газ відповідає положенням ЦК, Закону України "Про ринок природного газу" та Правилам постачання природного газу.

Відповідні умови договору не становлять вкрай невигідного (кабального) характеру для відповідача, а є загальноприйнятими правилами про те, що поставлений товар має бути оплачений.

Відповідач не довів наявність нормативно-правових підстав, які б ставили оплату вже поставленого товару в залежність від видатків державного бюджету.

Здійснення розрахунку за фактично отриманий природний газ не може бути крайньою формою невигідного становища.

Сам по собі факт укладання договору на умовах, які відповідач суб`єктивно вважає невигідними, не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним на підставі статті 233 ЦК.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду у постанові від 19.02.2025 у справі № 910/6198/24, у постанові від 10 липня 2025 року у справі № 910/11559/24.

Щодо внесення змін до договору, суд зазначає, що норма статті 233 ЦК є імперативною та стосується виключно визнання недійсним правочину у разі його укладення під впливом тяжких обставин та на вкрай невигідних умовах.

Стаття 233 ЦК не передбачає зміни умов договору шляхом його доповнення у випадку укладення правочину під впливом тяжких обставин та на вкрай невигідних умовах.

Коли особа вважає умови укладеного договору невигідними, така особа вправі ініціювати внесення змін до відповідних умов, однак такі зміни можуть бути внесені лише за згодою сторін, або на підставах, що визначені договором та/або Законом.

Порядок зміни умов договору за рішенням суду врегульовано статтями 651 та 652 ЦК. Зміна договору за рішенням суду є винятковим заходом та здійснюється у виключних випадках.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до частини другої статті 651 ЦК договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

У спірних правовідносинах відповідач не обґрунтував наявність підстав для зміни умов договору відповідно до частини першої статті 651 ЦК.

Згідно зі статтею 652 ЦК договір може бути змінений у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. У разі істотної зміни обставин суд може змінити договір за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Відповідно до висновків Верховного Суду, що викладені у постановах від 04.04.2018 у справі №910/12154/16, від 17.04.2018 у справі №927/763/17 закон пов`язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК, при істотній зміні обставин.

За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, договір не можна змінити за рішенням суду.

У спірних правовідносинах відповідач не довів наявність підстав для зміни умов договору відповідно до статті 652 ЦК. Обставини, на які вказує відповідач, існували і до укладення договору (забезпечення проведення опалювального сезону в умовах воєнного стану, мораторій на підвищення тарифів теплопостачання, відсутність субвенцій з бюджету на покриття заборгованості підприємств (з компенсації різниці в тарифах).

За викладених обставин, враховуючи факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати природного газу, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню первісні позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 9 210 620 грн 93 коп. заборгованості. У задоволенні зустрічного позову суд відмовляє за його необґрунтованістю.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 129 ГПК України на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору за первісним позовом та за зустрічним позовом.

Керуючись ст. 2, 13, 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "есі Білопілля" (вул. Соборна, буд. 87, м. Білопілля, Сумська область, 41800, код ЄДРПОУ 44451905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 42399676) 9210620 грн 93 коп. заборгованості, 110527 грн 45 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні зустрічного позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Відповідно до ст. 241, 256, 257 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене та підписане суддею 29.06.2026.

СуддяД.В. Вдовенко