Ухвала суду № 137762345, 23.06.2026, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

23.06.2026м. СумиСправа № 5021/1907/12Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши скаргу представника ОСОБА_1 від 30.03.2026 б/н (вх.№1575 від 06.04.2026) на дії/бездіяльність виконавчої служби та матеріали справи №5021/1907/12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «ЕКО - Продукт»

(вул. Заводська, буд. 4, с. Іволжанське, Сумський район,

Сумська область, 42335, код ЄДРПОУ 32367564)

до відповідача: Фізичної особи підприємця Шандиби Максима Івановича

( АДРЕСА_1 ,

рнокпп НОМЕР_1 )

про стягнення 25 250 грн 41 коп.,

від позивача: не прибув,

від відповідача: Шевченко Р.В.,

від ДВС: Морозова Є.М.,

при секретарі судового засідання Ляскевич М.О.,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Сумської області від 14.02.2013 (суддя Лущик М.С.) у справі №5021/1907/12 позов задоволено повністю; стягнуто з Фізичної особи підприємця Шандиби Максима Івановича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «ЕКО Продукт» (42335, Сумська область, Сумський район, с. Іволжанське, вул. Заводська, буд. 4, ідентифікаційний код 32367564) 23 555 грн. 39 коп. основного боргу, 1 695 грн. 02 коп. пені та 1 609 грн. 50 коп. судового збору.

26.02.2013 на виконання рішення Господарського суду Сумської області від 14.02.2013 у справі №5021/1907/12 було видано наказ.

06.04.2026 представником ОСОБА_1 надано до суду скаргу (вх.№1575) на дії/бездіяльність виконавчої служби, відповідно до змісту якої просить суд:

- Визнати бездіяльність Охтирського відділу державної виконавчої служби у Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що полягає у не знятті арешту з майна боржника Шандиба М.І., накладеного у виконавчому провадженні ВП №38735817 неправомірними.

- Зобов`язати Охтирський відділ державної виконавчої служби у Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, накладений на все нерухоме майно боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_3 ) в рамках виконавчого провадження №38735817 згідно до постанови державного виконавця від 04.03.2014 року Відділу державної виконавчої служби Охтирського МРУЮ, реєстраційний номер обтяження: 11375647 (спеціальний розділ) від 04.03.2014 року.

- Зобов`язати Охтирський відділ державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області в порядку підготовки справи до розгляду надати матеріали виконавчого провадження ВП №38735817

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2026 (оскільки суддя Лущик М.С. відрахований зі штату суду у зв`язку з відставкою) справу призначено до розгляду судді Заєць С.В.

Ухвалою суду від 13.04.2026 прийнято скаргу до розгляду; призначено розгляд скарги представника ОСОБА_1 від 30.03.2026 б/н (вх.№1575 від 06.04.2026) на дії/бездіяльність виконавчої служби по справі № 5021/1907/12 у судове засідання на 23.04.2026, 09:50; зобов`язано Охтирський відділ державної виконавчої служби у Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надати суду в строк до 22.04.2026: письмові пояснення щодо скарги представника ОСОБА_1 від 30.03.2026 б/н (вх.№1575 від 06.04.2026) на дії/бездіяльність виконавчої служби; письмові пояснення та належні докази щодо стану (етапу) виконавчого провадження (зокрема, копії наявних процесуальних документів органу державного виконавчої служби) щодо примусового виконання наказу Господарського суду Господарського суду Сумської області від 26.02.2013 по справі № 5021/1907/12 (станом на дату подання).

21.04.2026 через систему «Електронний суд» Охтирським відділом ДВС в Охтирському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління надано до суду:

- письмові пояснення (вх.№2093), згідно з якими заперечує щодо доводів скаржника, наведених у скарзі на дії/бездіяльність виконавчої служби, та просить суд відмовити у задоволенні скарги за її необґрунтованістю;

- заяву (вх.№2094) на виконання ухвали суду від 13.04.2026, згідно з якою повідомляє суд, що на виконанні у відділі ДВС з 05.07.2013 по 15.10.2015 перебувало виконавче провадження № 38735817 з примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 26.02.2013 у справі № 5021/1907/12 про стягнення з ФОП Шандиби Максима Івановича на користь ТОВ «Завод «ЕКО Продукт» боргу на загальну суму 26 859, 91 грн. Разом з тим, надати копії матеріалів виконавчого провадження не можливо та як відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями (до 07.06.2017 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби) термін зберігання завершених виконавчих проваджень становить 3 роки, у зв`язку з цим виконавче провадження знищено. Водночас, представником ДВС надано до матеріалів справи сформовану довідку (ВП-спецрозділ) по виконавчому провадженню № 38735817.

22.04.2026 через систему «Електронний суд» представником ОСОБА_1 надано до суду додаткові пояснення (вх.№2120) у справі.

Протокольною ухвалою суду від 23.04.2026 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду скарги представника ОСОБА_1 від 30.03.2026 б/н (вх.№1575 від 06.04.2026) на дії/бездіяльність виконавчої служби до 05.05.2026, 10:20.

04.05.2026 через систему «Електронний суд» представником ОСОБА_1 надано до суду заяву (вх.№2319) у справі №5021/1907/12.

05.05.2026 через систему «Електронний суд» представником ОСОБА_1 надано до суду заяву (вх.№2369) у справі №5021/1907/12.

Протокольною ухвалою суду від 05.05.2026 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду скарги представника ОСОБА_1 від 30.03.2026 б/н (вх.№1575 від 06.04.2026) на дії/бездіяльність виконавчої служби до 12.05.2026, 10:20.

Ухвалою суду від 05.05.2026 повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «ЕКО - Продукт» про дату, час і місце судового засідання на 12.05.2026, 11:40.

Протокольною ухвалою суду від 12.05.2026 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду скарги представника ОСОБА_1 від 30.03.2026 б/н (вх.№1575 від 06.04.2026) на дії/бездіяльність виконавчої служби до 27.05.2026, 11:30.

Ухвалою суду від 12.05.2026 повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «ЕКО - Продукт» про дату, час і місце судового засідання на 27.05.2026, 11:30.

20.05.2026 через систему «Електронний суд» Охтирським відділом ДВС в Охтирському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління надано до суду клопотання (вх.№2671) про відкладення розгляду справи.

27.05.2026 через систему «Електронний суд» представником ОСОБА_1 надано до суду заяву (вх.№2761) у справі №5021/1907/12.

Розгляд справи 27.05.2026 не відбувся в зв`язку з перебуванням судді Заєць С.В. у відрядженні з 27.05.2026 по 29.05.2026.

Ухвалою суду від 02.06.2026 призначено розгляд скарги представника ОСОБА_1 від 30.03.2026 б/н (вх.№1575 від 06.04.2026) на дії/бездіяльність виконавчої служби по справі № 5021/1907/12 у судове засідання на 16.06.2026, 10:30.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що з 09 год. 53 хв. 16.06.2026 до 10 год. 49 хв. 16.06.2026 у Сумському районі була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 16.06.2026 не відбулось.

Ухвалою суду від 16.06.2026 призначено розгляд скарги представника ОСОБА_1 від 30.03.2026 б/н (вх.№1575 від 06.04.2026) на дії/бездіяльність виконавчої служби по справі № 5021/1907/12 у судове засідання на 23.06.2026, 12:20.

Представник скаржника у судовому засіданні 23.06.2026 просив суд задовольнити скаргу від 30.03.2026 б/н (вх.№1575 від 06.04.2026) на дії/бездіяльність виконавчої служби по справі № 5021/1907/12.

Представник ДВС у судовому засіданні 23.06.2026 заперечив проти задоволення скарги представника ОСОБА_1 від 30.03.2026 б/н (вх.№1575 від 06.04.2026) на дії/бездіяльність виконавчої служби та просив суд відмовити в її задоволенні повністю.

Розглянувши доводи та аргументи скаржника разом з матеріалами скарги, а також заперечення державного виконавця, суд приходить до наступних висновків.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішення судів, що відповідно до закону підлягають примусового виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» за цим Законом підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами в передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

За ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.

Згідно ч. 1 ст. 14, ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 512 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За ч.ч. 1, 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. -343 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

З матеріалів сформованої довідки (ВП-спецрозділ) за виконавчим провадженням №38735817 вбачається, що на виконанні в Охтирського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Сумській області з 05.07.2013 по 15.10.2015 перебувало виконавче провадження № 38735817 з примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 26.02.2013 у справі № 5021/1907/12 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Шандиби Максима Івановича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «ЕКО Продукт» боргу на загальну суму 26 859,91 грн.

Так, постановою старшого державного виконавця Очкуренко В.М. від 05.07.2013 було відкрито виконавче провадження № 38735817 з примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 26.02.2013 у справі № 5021/1907/12.

Постановою від 04.03.2014 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження було накладено арешт на майно, що належить боржнику, та заборонено здійснювати відчуження.

При цьому, суд зауважує, що з матеріалів сформованої довідки (ВП-спецрозділ) за виконавчим провадженням №38735817 суд позбавлений можливості встановити на яке саме майно ФОП Шандиби Максима Івановича державним виконавцем було накладено арешт.

Постановою від 15.10.2015 про повернення виконавчого документа стягувачу, керуючись п. 2 ч. 1 ст 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції Закону №606-ХIV чинного на час ухвалення вказаної постанови), виконавчий документ повернуто стягувачу. Підстава: розшук майна боржника виявився безрезультатним, про що було складено відповідний акт.

Отже, наказ Господарського суду Сумської області від 26.02.2013 у справі № 5021/1907/12 було повернуто стягувачу - ТОВ «Завод «ЕКО Продукт» без виконання.

Умови і порядок виконання судових рішень, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі наказу Господарського суду Сумської області від 26.02.2013 у справі № 5021/1907/12, пред`явлення його до виконання та накладення арешту на майно боржника були врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV), який втратив чинність 05 жовтня 2016 року.

Арешт є початковою стадією виконавчого провадження щодо звернення стягнення на майно боржника.

Згідно із ч. 2 ст. 57 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на момент накладення арешту на майно боржника) арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Схожі за змістом приписи містяться у ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (редакція, чинна на момент розгляду скарги судом) (далі Закон № 1404-VIII).

Виконавче провадження як сукупність дій, спрямованих на примусове виконання рішень, передбачає застосування арешту майна боржника як засобу, що обмежує можливість відчуження майна боржником із метою його подальшої реалізації у спосіб, передбачений законом.

Отже, правовою метою накладення державним (приватним) виконавцем арешту на майно боржника є забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Термін «завершення виконавчого провадження» застосовувався у нормі ст. 30 Закону № 606-XIV як узагальнююче поняття процесуальної стадії виконавчого провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 30 Закону № 606-XIV, державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження згідно з ст. 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу згідно з статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно з ст. 48 цього Закону.

Натомість у Законі № 1404-VIII відсутня норма, аналогічна нормі ч. 1 ст. 30 Закону № 606-XIV. Закон № 1404-VIII не містить такого поняття, як «завершення виконавчого провадження», водночас окремо врегульовує виконавчі дії щодо закінчення виконавчого провадження у ст. 39 та щодо повернення виконавчого документа стягувачу в ст. 37.

Частина 1 ст. 47 Закону № 606-XIV визначала, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: 1) є письмова заява стягувача; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення; 4) стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами Національної поліції, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно; 9) наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Аналогічні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу визначені і в подальшому в частині першій статті 37 Закону № 1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року.

У Законі № 1404-VIII на відміну від Закону № 606-XIV повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, не визначається як окрема підстава завершення виконавчого провадження, а є правовою підставою для закінчення виконавчого провадження (п. 10 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII).

Виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 3-1) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа. У випадках, передбачених п. 1-6, 8, 9, 11-13 ч. 1 цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (ч. 1 та 2 ст. 49 Закону № 606-XIV).

Підстави для закінчення виконавчого провадження на момент розгляду цієї скарги у суді визначені у ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2025 року у справі № 2/1522/11652/11 вказала, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчого документа стягувачу є формами завершення виконавчого провадження, проте вони мають різні правові підстави та, відповідно, різні правові наслідки.

Закінчення виконавчого провадження є стадією виконавчого провадження і передбачає завершення вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання рішення в межах відповідного виконавчого провадження. Зміст правових підстав для закінчення виконавчого провадження, визначених ч. 1 ст. 49 Закону № 606-XIV (ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII), свідчить про об`єктивну неможливість виконати відповідне рішення у примусовому порядку. На відміну від обставин, що зумовлюють повернення виконавчого документа стягувачу, обставини, які є підставою для закінчення виконавчого провадження, не перестануть існувати в майбутньому.

З наведеного слідує і формування наслідків закінченого виконавчого провадження, зокрема, виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочато знову, крім випадків передбачених законом (ч. 1 ст. 40 Закону № 1404-VIII).

Водночас, ч. 5 ст. 47 Закону № 606-XIV визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (аналогічна норма міститься в ч. 5 ст. 37 Закону № 1404-VIII).

Повернення виконавчого документа стягувачу є процесуальною дією державного (приватного) виконавця, яка вчиняється останнім у випадку, коли внаслідок існування певних обставин або дій чи бездіяльності учасників виконавчого провадження неможливо у примусовому порядку виконати відповідне рішення. Разом із цим, повернення виконавчого документа стягувачу не свідчить про неможливість примусового виконання рішення взагалі, а лише про таку неможливість у певний момент. Тобто, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, то останній може повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2025 року у справі № 2/1522/11652/11 виснувала, що законодавством не передбачено обов`язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження та у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у вказаній вище постанові звернула увагу, що законодавець у Законі № 1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року, передбачив випадки, за яких арешт з майна знімається одночасно із поверненням виконавчого документа стягувачу, а саме: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру (частина третя статті 37 Закону № 1404-VIII).

Враховуючи наведене, повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за винятком випадків, передбачених у ч. 3 ст. 37 Закону № 1404-VIII).

Аналіз п. 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), свідчить про те, що в ньому відсутня вказівка на обов`язок державного виконавця щодо зняття арешту, оскільки в ньому зазначається про обов`язок останнього вказати на наслідки відповідної виконавчої дії (закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого провадження), якщо законом такі наслідки передбачені.

Положеннями ч. 1 ст. 50 Закону № 606-XIV передбачено два випадки, коли державний виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме:

- у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій);

- у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Оскільки ч. 1 ст. 50 Закону № 606-XIV не визначалось обов`язку державного виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, то відсутні підстави стверджувати, що п. 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачав такий наслідок.

З огляду на висновки, сформульовані у постанові від 14 травня 2025 року у справі № 2/1522/11652/11, Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зроблених у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 815/7269/15, процитовані у п. 136 цієї постанови, сформулювавши висновок про те, що як ч. 1 ст. 50 Закону № 606-XIV, так і п. 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не визначалось обов`язку державного виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу.

Таким чином, суд робить висновок про відсутність у даній справі обов`язку державного виконавця зняти арешт, накладений на майно Фізичної особи підприємця Шандиби Максима Івановича відповідно до постанови від 04.03.2014 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, у зв`язку з поверненням виконавчого документу стягувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Завод «ЕКО - Продукт» на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV (постанова державного виконавця від 15.10.2015).

Щодо оскарження бездіяльністі Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління про відмову зняття арешту з майна Фізичної особи підприємця Шандиби Максима Івановича, накладеного у виконавчому провадженні №38735817, суд зазначає наступне.

Як вказує скаржник, у січні 2026 року Шандибою Максимом Івановичем було відвідано приватного нотаріуса Охтирського міського нотаріального округу Камєнєва В.І. з питання оформлення переходу права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 . При перевірці документів та відомостей в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо власників вказаної квартири було встановлено про наявність арешту нерухомого майна та заборони відчуження на ім`я Шандиби Максима Івановича.

Листом від 29.01.2026 вих.№3899 Охтирським відділом ДВС в Охтирському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління, за результатами розгляду заяви від 27.01.2026 щодо скасування арешту майна по виконавчому провадженню №38735817, повідомлено представника скаржника, що на виконанні у Відділі з 05.07.2013 по 15.10.2015 перебувало виконавче провадження № 38735817, з примусового виконання наказу № 5021/1907/12 від 26.02.2013, виданого Господарським судом Сумської області про стягнення з ФОП Шандиби Максима Івановича на користь ТОВ «Завод «ЕКО-Продук» заборгованості в розмірі 26859,91 грн. 15.10.2015 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану по п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно перевірки даних АСВП станом на 29.01.2026 вищевказана виконавчий документ повторно до Відділу не надходив. Надати більш детальну інформацію неможливо, так як дане виконавче провадження знищене відповідно до Розділу XI. «Знищення справ та виконавчих проваджень» Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями. Підстави для зняття арешту з майна боржника відсутні.

Листом від 18.03.2026 вих.№9642 Охтирським відділом ДВС в Охтирському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління, за результатами розгляду заяви від 12.03.2026 щодо відновлення виконавчого провадження та скасування арешту майна по виконавчому провадженню №38735817, окрім вже наданої інформації у листі від 29.01.2026 вих.№3899, повідомлено представника скаржника про те, що законодавством передбачено виключно процедуру пред`явлення (у тому числі повторного) виконавчого документа до виконання, а не відновлення завершеного виконавчого провадження. Згідно перевірки даних АСВП станом на 18.03.2026 вищевказана виконавчий документ повторно до Відділу не надходив. Матеріали зазначеного виконавчого провадження знищені у встановленому порядку у зв`язку із закінченням строків їх зберігання , що унеможливлює вчинення будь-яких виконавчих дій у межах такого провадження. Чинним законодавством України не передбачено повноважень органів державної виконавчої служби щодо відновлення завершених виконавчих проваджень, матеріали яких знищені. Правові підстави для відновлення виконавчого провадження та скасування арешту майна відсутні.

Разом з тим, суд зауважує, що скаржником до матеріалів скарги не додано заяву від 27.01.2026 щодо скасування арешту майна по виконавчому провадженню №38735817 та заяву від 12.03.2026 щодо відновлення виконавчого провадження та скасування арешту майна по виконавчому провадженню №38735817. З огляду на означене, суд позбавлений можливості дослідити правові підстави, наведені скаржником в обґрунтування скасування арешту майна по виконавчому провадженню №38735817, та зміст заяв, спрямованих на адресу Охтирського відділу ДВС в Охтирському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління.

Законодавство про виконавче провадження передбачає зняття арешту майна боржника, накладеного у виконавчому провадженні: 1) виконавцем; 2) начальником відділу державної виконавчої служби; 3) судом.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону № 1404-VIII у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Згідно з ч. 4 ст. 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч. 5 ст. 59 Закону № 1404-VIII).

Отже, визначення посадової особи, яка має повноваження зняти арешт з майна боржника, накладеного у виконавчому провадженні, залежить від конкретних обставин і підстав зняття такого арешту.

Крім цього, суд звертає увагу скаржника, що законодавцем передбачено виключний перелік підстав за наявності яких начальником відділу державної виконавчої служби та державним виконавцем може бути знято арешт з усього майна (коштів) боржника або його частини.

Водночас, скаржником не надано до матеріалів скарги доказів у розумінні ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження існування виключних підстав, передбачених ч. 3 ст. 59 Закону № 1404-VIII та/або ч. 4 ст. 59 Закону № 1404-VIII, за наявності яких, уповноважені особи Охтирського відділу ДВС в Охтирському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління, керуючись вказаними нормами, зобов`язані були зняти арешт з майна Фізичної особи підприємця Шандиби Максима Івановича за результатами розгляду заяви від 27.01.2026 щодо скасування арешту майна по виконавчому провадженню №38735817 та заяви від 12.03.2026 щодо відновлення виконавчого провадження та скасування арешту майна по виконавчому провадженню №38735817.

Суд потворно звертає увагу скаржника, що законодавством не передбачено обов`язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу.

Таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків.

Окрім цього, відсутність відкритих виконавчих проваджень щодо боржника не є самостійною підставою у значенні ч. 4 ст. 59 Закону № 1404-VIII для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини.

Таким чином, суд вважає, що оскаржувані рішення, дії Охтирського відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління вчинені відповідно до вимог закону, в межах повноважень державного виконавця, не вбачається протиправних дій або бездіяльності уповноважених осіб Відділу, а тому суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Серед іншого, суд зазначає, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч. 5 ст. 59 Закону № 1404-VIII).

Разом з тим, відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або випробовуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Натомість дослідження питання наявності підстав для зняття арешту з майна скаржника за рішенням суду не охоплювалося вимогами цієї скарги.

Отже, керуючись ст.ст. 234, 235, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні скарги представника Шандиби Максима Івановича від 30.03.2026 б/н (вх.№1575 від 06.04.2026) на дії/бездіяльність виконавчої служби відмовити.

2. Копію ухвали направити сторонам у справі та Охтирському відділу державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку, встановленому статтями 255-257 ГПК України.

Ухвалу підписано суддею 29.06.2026.

СуддяС.В. Заєць