Рішення № 137762166, 26.06.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1494/26

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Я.С. Кондратюк

за участю представників:

від позивача - Петренко С.В.,

від відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Inter Cars Ukraine" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Греїн-Експорт" про стягнення заборгованості у розмірі 85299,32 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Inter Cars Ukraine" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Греїн-Експорт", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки № U41551 від 02.12.2025 р. у розмірі 85299,32 грн., з яких: 82037,14 грн. - основний борг; 1395,64 грн. - 15% річних; 1866,54 грн. - пеня.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 02 грудня 2025 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Inter Cars Ukraine" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Греїн-Експорт" укладено договір поставки № U41551 на поставку автомобільних товарів, за умовами п. 1 якого асортимент ціна і кількість товару погоджуються сторонами у накладних. При цьому позивач зазначає, що ТОВ "Inter Cars Ukraine" поставив відповідачу товар, конкретне найменування якого вказане у видаткових накладних. Крім того, позивач вказує, що у кожній видатковій накладній, на підставі яких відповідачу було поставлено товар, окрім номера накладної, дати складання, міститься посилання на вищезазначений договір поставки та зазначено кінцевий строк оплати.

Як стверджує позивач, станом на день звернення до суду, на підставі видаткових накладних № UA/U02/SIP_26016330, № UA/U02/SIP_26017932, № UA/U02/SIP_26017582, № UA/U02/SIP_26017586, № UA/U02/SIP_26018331, № UA/U02/SIP_26022640, № UA/U02/SIP_26023236, № UA/U02/SIP_26023238, № UA/U02/SIP_26024071, № UA/U02/SIP_26025243, № UA/U02/SIP_26025530, № UA/U02/SIP_26026222 за відповідачем рахується борг у загальній сумі 82037,14 грн.

Також позивач вказує, що відповідно до п. 10.3 договору поставки визначено, що покупець у разі несвоєчасної оплати поставленого товару за вимогою постачальника сплачує за весь час прострочення суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, пеню від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в цей період, а також проценти (ч. 5 ст. 694 ЦК України), на прострочену суму у розмірі 15% річних від простроченої суми, за кожен день прострочення.

Відтак, позивач зазначає, що у зв`язку з невиконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором поставки № U41551 від 02.12.2025 р. у відповідача виникла заборгованість у розмір 82037,14 грн., також нараховано відповідачу 15% річних у сумі 1395,64 грн. та пеню у розмірі 1866,54 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.04.2026 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Inter Cars Ukraine" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1494/26, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 20 травня 2026 р. о 10:30 год.

28.04.2026 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Inter Cars Ukraine" до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 14621/26), відповідно до якої позивач просить суд надати можливість участі у всіх судових засіданнях по справі № 916/1494/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.04.2026 р. задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Inter Cars Ukraine" про участь у судовому засіданні по справі № 916/1494/26, яке призначене на 20 травня 2026 р. о 10:30 год., та в усіх наступних засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС (ВКЗ).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.05.2026 р. відкладено розгляд справи на 18 червня 2026 р. об 11:00 год.

У судовому засіданні 18 червня 2026 р. протокольного оголошено перерву до 26 червня 2026 року о 10:40 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 1806.2026 р. повідомлено відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Греїн-Експорт" про те, що розгляд справи № 916/1494/26 відбудеться у судовому засіданні 26 червня 2026 р. о 10:40 год.

Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач в засідання суду не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином шляхом направлення ухвал суду до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Греїн-Експорт" в порядку ч.ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку електронного документу за вих. № 916/1494/26/29376/26 від 28.04.2026, за вих. № 916/1494/26/35661/26 від 21.05.2026, від 19.06.2026, а також шляхом направлення на електронну адресу відповідача, яка значиться в укладеному між сторонами договорі поставки, а саме: "office@grain-ex.com.ua", про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа за вих. № 916/1494/26/29377/26 від 27.04.2026, за вих. № 916/1494/26/35662/26 від 20.05.2026 та за вих. № 916/1494/26/38107/26 від 18.06.2026.

Відповідно до відомостей, наявних у КП "ДСС", відповідач - ТОВ "Греїн-Експорт" є користувачем ЄСІТС, зареєстрований в "Електронному суді" та має власний "кабінет" в "Електронному суді".

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Господарським судом відповідач також викликався через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про що свідчить наявне в матеріалах справи оголошення.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.

На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, 02 грудня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Inter Cars Ukraine" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Греїн-Експорт" (покупець) укладено договір поставки № U41551, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується на умовах договору передати покупцю у власність та у встановлені строки замовлені ним запасні частини, мастильні матеріали, технічні рідини, аксесуари, інші супутні товари для транспортних засобів тощо окремими партіями, а покупець зобов`язується приймати товар та оплачувати його. Асортимент (номенклатура), ціна та кількість товару остаточно погоджуються сторонами у накладних, які є специфікаціями у розумінні ст. 266 Господарського кодексу України та складають невід`ємну частину договору.

За умовами п. 1.2 договору № U41551 від 02.12.2025 р. ціна договору складається із сумарної ціни партій товару, поставлених на підставі договору.

Відповідно до п. 2.1 договору № U41551 від 02.12.2025 р. договір набуває чинності з дня його належного підписання сторонами та діє по 31 грудня 2025 року. Якщо жодна із сторін за два тижні до цього терміну письмово не підтвердить намір припинити договір, то договір продовжує діяти на тих самих умовах по 31 грудня кожного наступного року.

Кожна сторона має право розірвати договір достроково з власної ініціативи за умови письмового попередження іншої сторони не пізніше, ніж за два тижні до бажаної дати розірвання. У такому разі договір вважатиметься розірваним із спливом двох тижнів з дня отримання стороною відповідного повідомлення від сторони-ініціатора (п. 2.2 договору № U41551 від 02.12.2025 р.).

У п. 2.4 договору № U41551 від 02.12.2025 р. передбачено, що якщо на момент припинення/розірвання договору стороною не виконане будь-яке зобов`язання - договір продовжує діяти лише в частині невиконаних зобов`язань та до моменту виконання стороною всіх зобов`язань і законних вимог та проведення остаточних розрахунків.

За приписами п. 3.1 договору № U41551 від 02.12.2025 р. для одержання партії товару покупець на підставі чинних реєстрів цін постачальника, які відображаються в онлайн каталозі E-CATALOG на сайті постачальника www.intercars.com.ua, оформлює замовлення. Доступ до каталогу та форми замовлення надаються покупцю через його особистий онлайн кабінет після підписання сторонами договору та внесення постачальником необхідних його виконання даних у картку покупця.

Згідно з п. 3.2 договору № U41551 від 02.12.2025 р. постачальник з урахуванням товарних позицій, що є на його складах, підтверджує замовлення у формі рахунка на оплату з одночасним або подальшим наданням видаткової накладної (залежно від застосованих умов оплати) та після згоди покупця на зміст і ціну поставки (на умовах оплати з відстроченням платежу) або після здійснення покупцем оплати товару (на умовах передоплати) формує і відправляє партію товару.

Здійснення замовлення покупцем, його підтвердження постачальником, надання згоди покупця на зміст і ціну поставки тощо можуть мати місце шляхом будь-яких доступних сторонам засобів комунікації, з подальшим обов`язковим наданням постачальником покупцеві оригіналів рахунка на оплату та видаткової накладної. Видаткова накладна є документом, в якому сторонами погоджені асортимент (номенклатура), ціна, кількість, загальна вартість, умови та строки поставки товару, умови його оплати (п. 3.3 договору № U41551 від 02.12.2025 р.).

Положеннями п. 4.1 договору № U41551 від 02.12.2025 р. закріплено, що ціна одиниці виміру товару, що вказана в реєстрі цін постачальника, є ринковою. Вартість товару вказується в національній валюті України у рахунку на оплату та видатковій накладній та відповідає рівню звичайних цін.

Відповідно до п. 5.1 договору № U41551 від 02.12.2025 р. сторонами передбачено, що покупець у будь-який визначений законодавством спосіб оплачує товар на вказаних у рахунку/накладній умовах шляхом: попередньої оплати - відповідно до рахунка постачальника (але не пізніше терміну, зазначеного в рахунку) (пп. 5.1.1); товарного кредиту з відстроченням платежу - протягом 3 календарних днів з дати поставки товару. У разі збільшення курсу євро до гривні на міжбанківському валютному ринку України понад 2% за день постачальник може скоротити строк відстрочення платежу або скасувати цей строк, про що негайно повідомляє покупця через картку покупця. Покупець не сплачує постачальнику процентів за користування товарним кредитом протягом встановленого строку відстрочення платежу (пп. 5.1.2).

Пунктом 5.2 договору № U41551 від 02.12.2025 р. визначено, що при поставці на умовах відстрочення платежу загальна сума всіх неоплачених поставлених партій товару (кредитний ліміт) не може перевищувати 50000,00 гривень з ПДВ.

Приписами п. 5.3 договору № U41551 від 02.12.2025 р. передбачено, що вказана у п. 5.1.2 договору кількість днів відстрочення та/або вказаний у п. 5.2 договору кредитний ліміт можуть бути змінені постачальником залежно від кількості/вартості придбаних покупцем товарів у постачальника; частоти/регулярності замовлень; наявності/відсутності випадків виникнення простроченої заборгованості покупця перед постачальником тощо. У всіх випадках актуальний строк оплати відображається в картці покупця та вказується у рахунку та/або видатковій накладній. Для акційних товарів кількість днів відстрочення встановлюється виключно рахунком/видатковою накладною.

Так, згідно з п. 5.4 договору № U41551 від 02.12.2025 р. при здійсненні безготівкових розрахунків покупець зобов`язаний вказувати у призначенні платежу свій код клієнта, що встановлюється для нього постачальником та зазначається у наданих постачальником рахунках/видаткових накладних. Кошти, що надійшли від покупця, постачальник має право зараховувати в першу чергу на погашення тих грошових зобов`язань покупця, які за хронологією виникли у часі раніше, незалежно від зазначеного покупцем призначення платежу.

Днем оплати товару вважається день зарахування коштів на поточний рахунок постачальника (п. 5.5 договору № U41551 від 02.12.2025 р.).

Положеннями п. 6.1 договору № U4155 від 02.12.2025 р. вказано, що постачальник поставляє товар окремими партіями в строк до 5 робочих днів від наступного дня після попередньої оплати відповідної партії товару або від дня підтвердження замовлення на умовах: ЕХW (франко завод) будь-якої філії постачальника або СРТ (перевезення оплачене до) покупця в м. Одеса відповідно до правил Інкотермс 2020. Конкретні умови поставки кожної партії товару вказуються у видатковій накладній.

Відповідно до п. 6.2 договору № U4155 від 02.12.2025 р. строки і порядок поставки товару, якого немає на складах постачальника, обумовлюються сторонами як цільова поставка у кожному конкретному випадку окремо за умови повної передоплати такого товару. При замовленні такого товару його ціна може бути визначена постачальником окрім національної валюти також у її еквіваленті в іноземній валюті (долар США/Євро).

Пунктом 6.3 договору № U4155 від 02.12.2025 р. вказано, що сторони можуть додатково погодити, вказавши у накладній, інші ніж вказані у пп. 5.1 та 6.1 договору строки оплати та умови поставки товару.

За умовами п. 8.1 договору № U4155 від 02.12.2025 р. приймання товару за кількістю та якістю здійснюється покупцем відповідно до видаткової накладної під час отримання ним товару. Заперечення покупця щодо невідповідності номенклатури та/або кількості поставленого товару приймаються виключно під час приймання товару, в іншому випадку товар вважається таким, що відповідає замовленню та накладній. Датою поставки товару є дата видаткової накладної.

У п. 8.2 договору № U4155 від 02.12.2025 р. закріплено, що усі ризики, пов`язані із зберіганням, транспортуванням, пошкодженням чи знищенням товару, переходять від постачальника до покупця з моменту, який визначається згідно з обраною сторонами для кожної партії товару умовою поставки правилами Інкотермс 2020. Перехід права власності відбувається при підписанні видаткової накладної обома сторонами.

Умовами п. 9.1 договору № U4155 від 02.12.2025 р. постачальник протягом 14 днів з моменту поставки обмінює або приймає товар належної якості у разі його повернення покупцем за умови наданій останнім накладної про повернення товару із зазначенням номеру і дати накладної постачальника, за якою цей товар був поставлений, та реєстрації покупцем розрахунку коригування до податкової накладної (для платників ПДВ) в Єдиному реєстрі податкових накладних. Днем повернення товару вважається дата накладної на повернення постачальника.

Відповідно до п. 10.1 договору № U4155 від 02.12.2025 р. встановлено, що за порушення умов договору сторони несуть відповідальність, передбачену договором та чинним законодавством України. Винна сторона в повному обсязі відшкодовує потерпілій стороні завдані та документально підтверджені збитки.

Приписами п. 10.3 договору № U4155 від 02.12.2025 р. сторонами визначено, що покупець у разі несвоєчасної оплати поставленого товару за вимогою постачальника сплачує за весь час прострочення: суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, пеню від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у цей період, а також проценти (ч. 5 ст. 694 ЦК України) у розмірі 15% річних від простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з п. 10.5 договору № U4155 від 02.12.2025 р. сторони намагатимуться вирішити спори шляхом переговорів, а при неможливості досягнення домовленості спори підлягають вирішенню у судах України відповідно до чинного законодавства. При цьому сторони погоджують, що застосування будь-яких заходів досудового врегулювання спору є їх правом, а не обов`язком.

Накладні, за якими поставляється товар за договором, а також додатки, додаткові угоди до договору, що підписані уповноваженими представниками сторін, вважаються невід`ємною частиною договору. Зміни та доповнення до договору мають бути оформлені у письмовій формі за погодженням сторін (п. 11.1 договору № U4155 від 02.12.2025 р.).

Як вбачається з матеріалів справи, вказаний договір поставки № U4155 від 02.12.2025 року підписаний уповноваженими представниками сторін та містить відтиски їх печаток.

Так, згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Так, вищевказаний договір поставки № U4155 від 02.12.2025 р. є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Так, судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору поставки № U41551 від 02.12.2025 р. позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Inter Cars Ukraine" було здійснено поставку обумовленого договором товару відповідачу - Товариства з обмеженою відповідальністю "Греїн-Експорт" на загальну суму 82037,14 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними, а саме:

- № UA/U02/SIP_26016330 від 09.02.2026 р. на загальну суму 22598,82 грн. (у т.ч. ПДВ 3766,47 грн.), з кінцевим терміном оплати до 02.03.2026;

- № UA/U02/SIP_26017032 від 10.02.2026 р.. на загальну суму 8158,98 грн. (у т.ч. ПДВ 1359,83 грн.), з кінцевим терміном оплати до 03.03.2026;

- № UA/U02/SIP_26017585 від 11.02.2026 р. на загальну суму 4023,72 грн., (у т.ч. ПДВ 670,62 грн.), з кінцевим терміном оплати до 04.03.2026;

- № UA/U02/SIP_26017586 від 11.02.2026 р. на загальну суму 1978,80 грн., (у т.ч. ПДВ 329,80 грн.), з кінцевим терміном оплати до 04.03.2026;

- № UA/U02/SIP_26018331 від 12.02.2026 р. на загальну суму 3499,20 грн., (у т.ч. ПДВ 583,20 грн.), з кінцевим терміном оплати до 05.03.2026;

- № UA/U02/SIP_26022640 від 23.02.2026 р. на загальну суму 3110,52 грн., (у т.ч. ПДВ 518,42 грн.), з кінцевим терміном оплати до 16.03.2026;

- № UA/U02/SIP_26023236 від 24.02.2026 р. на загальну суму 15845,59 грн., (у т.ч. ПДВ 2640,93 грн.), з кінцевим терміном оплати до 17.03.2026;

- № UA/U02/SIP_26023238 від 24.02.2026 р. на загальну суму 1409,30 грн., (у т.ч. ПДВ 234,88 грн.) з кінцевим терміном оплати до 17.03.2026;

- № UA/U02/SIP_26024071 від 25.02.2026 р. на загальну суму 8158,98 грн., (у т.ч. ПДВ 1359,83 грн.), з кінцевим терміном оплати до 18.03.2026;

- № UA/U02/SIP_26025243 від 27.02.2026 р. на загальну суму 1555,56 грн., (у т.ч. ПДВ 259,26 грн.), з кінцевим терміном оплати до 20.03.2026;

- № UA/U02/SIP_26025530 від 27.02.2026 р.. на суму 10500,00 грн., (у т.ч. ПДВ 1750,00 грн.), з кінцевим терміном оплати до 20.03.2026;

- № UA/U02/SIP_26026222 від 02.03.2026 р. на загальну суму 1197,67 грн., (у т.ч. ПДВ 199,61 грн.), з кінцевим терміном оплати до 23.03.2026.

Як вбачається із матеріалів справи, зазначені накладні підписані представниками сторін без зауважень та скріплені відтисками їх печаток.

У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить висновку про належне виконання позивачем своїх зобов`язань перед відповідачем за укладеним договором щодо поставки товару відповідно до вищевказаних видаткових накладних.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, як встановлено судом та зазначається позивачем, договір поставки виконано повністю зі сторони позивача, тобто товар був переданий та доставлений відповідачу, жодних претензій та зауважень зі сторони покупця постачальнику щодо технічного стану, вартості та комплектності товару при їх прийнятті заявлено не було.

Згідно з п 5.1 договору № U41551 від 02.12.2025 р. покупець у будь-який визначений законодавством спосіб оплачує товар на вказаних у рахунку/накладній умовах шляхом: попередньої оплати - відповідно до рахунка постачальника (але не пізніше терміну, зазначеного в рахунку) (пп. 5.1.1); товарного кредиту з відстроченням платежу - протягом 3 календарних днів з дати поставки товару. У разі збільшення курсу євро до гривні на міжбанківському валютному ринку України понад 2% за день постачальник може скоротити строк відстрочення платежу або скасувати цей строк, про що негайно повідомляє покупця через картку покупця. Покупець не сплачує постачальнику процентів за користування товарним кредитом протягом встановленого строку відстрочення платежу (пп. 5.1.2).

Так, у відповідності до п. 5.5 договору № U41551 від 02.12.2025 р. днем оплати товару вважається день зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п. 5.3 договору № U41551 від 02.12.2025 р. встановлено, що указана у п. 5.1.2 договору кількість днів відстрочення та/або вказаний у п. 5.2 договору кредитний ліміт можуть бути змінені постачальником залежно від кількості/вартості придбаних покупцем товарів у постачальника; частоти/регулярності замовлень; наявності/відсутності випадків виникнення простроченої заборгованості покупця перед постачальником тощо. У всіх випадках актуальний строк оплати відображається в картці покупця та вказується у рахунку та/або видатковій накладній. Для акційних товарів кількість днів відстрочення встановлюється виключно рахунком/видатковою накладною.

Отже, прийняття відповідачем поставленого позивачем товару є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити вартість товару в повному обсязі відповідно до виставлених видаткових накладних.

Між тим несплатою позивачу вартості товару в межах спірного договору поставки № U41551 від 02.12.2025 р. відповідач порушив прийняті на себе зобов`язання за цим договором, що є недопустимим згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України.

Вказане стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Inter Cars Ukraine" до господарського суду із позовом по даній справі про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Греїн-Експорт" заборгованості за договором поставки № U41551 від 02.12.2025 р.

Як встановлено судом, відповідачем не були виконані зобов`язання за договором поставки товарів № U41551 від 02.12.2025 р. щодо здійснення повної оплати вартості поставленого товару.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими та доведеними твердження позивача про наявність у відповідача заборгованості за поставлений товар за спірним договором поставки № U41551 від 02.12.2025 р., яку відповідачем не спростовано та доказів сплати якої до суду не надано. Таким чином, сума заборгованості за договором поставки, що підлягає стягненню з відповідача, складає 82037,14 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1866,54 грн. суд зазначає наступне.

Невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несплата за поставлений товар) згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема, з боку відповідача.

В свою чергу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Так, пунктом 10.3 договору поставки № U4155 від 02.12.2025 р. визначено, що покупець у разі несвоєчасної оплати поставленого товару за вимогою постачальника сплачує за весь час прострочення: суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, пеню від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у цей період, а також проценти (ч. 5 ст. 694 ЦК України) у розмірі 15% річних від простроченої суми за кожен день прострочення.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи те, що відповідачем не було виконано зобов`язання за договором поставки щодо оплати вартості товару у строки, передбачені договором та видатковими накладними, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню відповідно до п. 10.3 договору від 02.12.2025 р. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що при здійсненні вказаного розрахунку позивачем не враховувалися цифри після коми, які заокруглювалися до цілого числа в бік зменшення суми, а саме зазначалося 00 копійок. При цьому суд зазначає, що сукупна сума видаткових накладних № UA/U02/SIP_26017585 від 11.02.2026 р. та № UA/U02/SIP_26017586 від 11.02.2026 р. з кінцевими термінами оплати до 04.03.2026 складає 6002,52 грн., однак позивачем за вказаними видатковими накладними нараховується пеня на суму боргу 6001,00 грн. Однак, оскільки позивачем самостійно нараховано пеню на менші суми боргу за видатковими накладними, суд не може вийти за межі заявлених позивачем вимог, з огляду на що судом здійснено перевірку нарахованої пені саме на ті суми заборгованості, які зазначені позивачем.

Так, дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені у загальному розмірі 1866,54 грн., суд вважає його частково невірним з огляду на помилковий обрахунок пені на суму боргу у розмірі 12055,00 грн. за період з 21.03.2026 по 21.04.2026 р. Враховуючи викладене вище, судом здійснено новий розрахунок пені на суму боргу у розмірі 12055,00 грн. за період з 21.03.2026 по 21.04.2026 року, розмір якої становить 317,06 грн. (12055,00 (сума боргу) x (2 x 15.0000 : 365) x 32 днів (прострочення) : 100). Отже, загальна сума нарахованої пені з урахуванням перерахунку складає 1862,31 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Щодо вимог про стягнення 15% річних у розмірі 1395,64 грн. суд зазначає наступне.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі.

Умовами п. 10.3 договору від 02.12.2025 р. сторони погодили, що покупець у разі несвоєчасної оплати поставленого товару за вимогою постачальника сплачує за весь час прострочення: суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, пеню від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у цей період, а також проценти (ч. 5 ст. 694 ЦК України) у розмірі 15% річних від простроченої суми за кожен день прострочення.

З огляду на те, що умовами п. 10.3 спірного договору встановлено інший відсоток річних, відповідно сплаті підлягають саме 15% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов`язання у гривневому вираженні.

Враховуючи вищенаведене, та невиконання відповідачем грошового зобов`язання, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 15% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 15% річних у розмірі 1395,64 грн., судом встановлено, що вказаний розрахунок 15% річних був здійснений позивачем арифметично правильно та є вірним, також вказаний розрахунок відповідачем не оспорено, контррозрахунку не наведено. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 15% річних, нараховані за нездійснення оплати за договором поставки, у сумі 1395,64 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Inter Cars Ukraine" частково обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулося частково на користь позивача, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 2662,27 грн. (85295,09 грн. задоволено х 2662,40 грн. /85299,32 грн. заявлено) (із урахуванням коефіцієнту 0,8 з огляду на подання позову через "Електронний суд" ЄСІТС).

Щодо заяви позивача про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн. суд зазначає наступне.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

У ч.ч. 4-7 ст. 129 ГПК України передбачено інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Наразі на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до матеріалів справи копії договору про надання правничої допомоги від 01.04.2026 р., додатку № 1 до договору про надання правничої допомоги від 01.04.2026 р., акту приймання-передачі наданих послуг до договору б/н від 01.04.2026 р., ордер серії АІ № 2181556 від 17.04.2026 р., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 8747/10 та посвідчення адвоката України Петренко Світлани Вікторівни.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2026 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Inter Cars Ukraine" (клієнт) та Петренко Світланою Вікторівною (адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до умов пп. 1.1-1.2 якого предметом договору є забезпечення захисту прав, свобода і законних інтересів клієнта у будь-якому статусі: позивача, відповідача, третьої особи, апелянта. Надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності в будь-якому статусі. Складання позовних заяв, скарг, клопотань, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню у разі порушення.

Відповідно до п. 1.3 договору від 01.04.2026 р. представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського судочинства, державних органах, підприємствах недержавної форми організації, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно з п. 1.4 договору від 01.04.2026 р. надання правової допомоги здійснюється шляхом: надання консультацій, проведення аудиту господарської діяльності, аналізу документів, розробки та правового аналізу договорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності клієнтом; надання правової допомоги шляхом підготовки та подачі процесуальних документів до суду; інші види послуг, які пов`язані з адвокатською діяльністю та виконанням договору.

Пунктами 2.6-2.7 договору від 01.04.2026 р., зокрема, встановлено, що адвокат зобов`язаний надавати правові послуги з питань, згідно з предметом договору та представляти і захищати права та інтереси клієнта.

Відтак, пп. 2.14, 2.19, 2.20 договору від 01.04.2026 р., зокрема, встановлено зобов`язання клієнта без зволікання, прийняти виконану роботу; відшкодовувати адвокату фактичні витрати, необхідні для виконання договору та своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість отриманих послуг за договором.

Приписами п. 2.21-2.24 договору від 01.04.2026 р. передбачено, що адвокат має право, зокрема: звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, будь-якої форми організації, також до фізичних осіб (за їх згодою); представляти і захищати права, свободи та інтереси клієнта у судах будь-якої інстанції та юрисдикції, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами; знайомитись з матеріалами справ у судах будь-якої інстанції та юрисдикції, роботи з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, постанов, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, знайомитись з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом; складати та підписувати від імені клієнта позовні заяви, зустрічні позовні заяви, скарги, клопотання, апеляційні, касаційні скарги, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку; посвідчувати копії документів у справах, які веде адвокат, крім випадків, якщо законом установлено інший обов`язковий спосіб посвідчення копій документів; отримувати письмові висновки фахівців, експертів з питань, що потребують спеціальних знань; користуватися іншими правами, передбаченими Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та іншими законами.

Згідно з п. 3.1 договору від 01.04.2026 р. гонорар - винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором.

Гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами та зазначені в додатку 1 до цього договору, та є комерційною таємницею (п. 3.2 договору від 01.04.2026 р.).

Відповідно до п. 3.3 договору від 01.04.2026 р. передбачено, що розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт.

Умовами п. 3.4 договору від 01.04.2026 р. сторони погодили, що факт наданих послуг підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг. Після закінчення надання послуг (або ж проміжного періоду надання послуг), адвокат протягом 1 робочого дня готує та передає на погодження клієнта два примірники акта приймання-передачі наданих послуг. Клієнт зобов`язаний протягом 1 робочого дня розглянути та підписати вказаний акт або надати письмові мотивовані заперечення. Після підписання клієнт протягом 1 робочого дня передає один примірник підписаного акту адвокату.

Відповідно до п. 3.7 договору від 01.04.2026 р. підставою для сплати гонорару є цей договір та акт приймання-передачі наданих послуг.

Гонорар сплачується у безготівковому порядку на рахунок адвоката (п. 3.8 договору від 01.04.2026 р.).

Згідно з п. 4.1 договору від 01.04.2026 р. встановлено, що договір набуває чинності з дати його підписання і діє протягом дванадцяти наступних календарних місяців та пролонгується на наступний період у разі відсутності заперечень сторін.

При цьому із наявного в матеріалах справи додатку № 1 до договору про надання правової допомоги від 01 квітня 2026 року вбачається, що 3000,00 грн. становить вартість однієї години надання наступних послуг: зустріч та усна консультація клієнта, ознайомлення з матеріалами справи; 2000,00 грн. за годину: представництво та захист інтересів клієнта в суді будь-якої інстанції; представництво та захист інтересів клієнта перед іншими фізичними особами чи юридичними особами; юридичне супроводження угоди (участь адвоката в переговорах з контрагентом клієнта, консультації з питань, які виникають під час укладення угоди, юридична експертиза документів; складання скарг, заперечень; юридична експертиза договорів та інших документів (включаючи складання протоколу розбіжностей, додаткової угоди та юридичного висновку); складання позовної заяви, зустрічної позовної заяви, заперечень на позов, складання апеляційних та касаційних скарг.

Так, відповідно до додатку № 1 до договору про надання правової допомоги від 01 квітня 2026 року сторонами передбачено, що вартість досудового врегулювання спорів визначається індивідуально, в залежності від об`єму наданих послуг.

Крім того, у матеріалах справи наявний акт приймання-передачі наданих послуг від 17.04.2026 р. до договору б/н від 01.04.2026 р., з якого вбачається, що виконавець надав клієнту правничу допомогу з підготовки та подачі до Господарського суду Одеської області позовної заяви про стягнення боргу з ТОВ "Греїн-Експорт", робота виконана у повному обсязі, при цьому загальна вартість, яка підлягає перерахуванню на рахунок виконавця у відповідності до умов договору становить 9000,00 грн. без ПДВ.

На підтвердження здійснення оплати клієнтом позивачем надано платіжну інструкцію № 6447 від 21.04.2026 р. на суму 9000,00 грн. із вказаним призначенням платежу "оплата юридичних послуг зг.рах. № 1 від 17.04.2026 р., без ПДВ".

Разом з тим слід зазначити, що наявні у матеріалах справи договір про надання правничої допомоги від 01.04.2026 р., додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги від 01.04.2026 р., акт приймання-передачі наданих послуг до договору б/н від 01.04.2026 р., ордер серії АІ № 2181556 від 17.04.2026 р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 8747/10 та посвідчення адвоката України Петренко Світлани Вікторівни не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

У відповідності до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Між тим в ч. 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

При цьому відповідачем не заявлялося клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову, з огляду на що підлягають задоволенню.

При цьому з урахуванням того, що рішення суду за позовом відбулося частково на користь позивача, відповідно вимоги про стягнення витрат на правову допомогу підлягають задоволенню у розмірі 8999,55 грн., що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог (85295,09 грн. задоволено * 9000,00 грн. / 85299,32 грн. заявлено) згідно п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Inter Cars Ukraine" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Греїн-Експорт" про стягнення заборгованості у розмірі 85299,32 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю "Греїн-Експорт" (68000, Одеська область, Одеський район, м. Чорноморськ, пр. Миру, буд. 2/2-Н; код ЄДРПОУ 33202904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Inter Cars Ukraine" (29025, м. Хмельницький, вул. Шухевича Романа, буд. 8/9; код ЄДРПОУ 30865632; поточний рахунок IBAN НОМЕР_1 в АТ "Кредобанк" м. Львів, МФО 325365) основний борг у розмірі 82037/вісімдесят дві тисячі тридцять сім/грн. 14 коп., 15% річних у сумі 1395/одна тисяча триста дев`яносто п`ять/грн. 64 коп., пеню у розмірі 1862/одна тисяча вісімсот шістдесят дві/грн. 31 коп., судовий збір у сумі 2662/дві тисячі шістсот шістдесят дві/грн. 27 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 8999/вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять/грн. 55 коп.

3. У задоволенні решти частини вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Inter Cars Ukraine" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Греїн-Експорт" відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 29 червня 2026 р.

Суддя В.С. Петров