Рішення № 137761917, 29.06.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2026 Справа № 914/1234/26

За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-АГРОЗАХІД», с.Великі Гаї Тернопільської області

до відповідача: Фермерського господарства «Марі Ґолд», с.Шегині Львівської області

про стягнення 578133,06 грн за договором переведення боргу та поруки виконання зобов`язання від 04.11.2024

Суддя Ділай У.І.

Без участі представників сторін

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2026 справу №914/1234/26 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 29.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін. Зобов`язано відповідача у строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.

30.04.2026 доставлено до електронного кабінету відповідача копію ухвали від 29.04.2026.

Ухвалою від 15.06.2026 зобов`язано позивача подати довідку про стан заборгованості в термін до 23.06.2026.

17.06.2026 від позивача до суду надійшла довідка про стан заборгованості. Відповідно до поданої довідки, основний борг в сумі 509417,49грн відповідач не сплатив.

Станом на 29.06.2026 від відповідача до суду відзив не надходив.

Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершився 29.06.2026. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

Згідно з позовом, 04 листопада 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-АГРОЗАХІД» як кредитором (надалі - позивач) ФГ «АГРО-ГРУЗ» (первісним боржником) та ФГ «Марі Ґолд», як новим боржником, (надалі - відповідач) укладено договір переведення боргу та поруки виконання зобов`язання.

Відповідно до п. 1.1 договору переведення боргу, первісний боржник переводить свій борг, а новий боржник приймає на себе виконання зобов`язань перед кредитором, що залишаються невиконаними на день підписання цього договору, в сумі 2 468 230,08 грн.

Згідно з п. 1.2 договору, борг, перевід якого є предметом цього договору, виник та існує на підставі договору поставки № ЛВ-2 від 29 грудня 2021 року, договору поставки № ЛВ-19 від 09 березня 2021 року, договору поставки № ЛВ-45 від 20 жовтня 2022 року та рішення Господарського суду Львівської області від 03.06.2024 по справі № 914/2964/23, який виник між кредитором та первісним боржником.

Відповідно до п. 1.4 договору переведення боргу, новий боржник ознайомився зі змістом зобов`язання, яке переводиться на нього. Будь-які заперечення щодо суми боргу, підстав його виникнення, способу та строків виконання зобов`язання у нового боржника відсутні.

Згідно з п. 2.1 договору, новий боржник зобов`язався своєчасно і належним чином виконати зобов`язання перед кредитором відповідно до умов договору, вказаного в п. 1.2. цього договору. Незалежно від положень договору, новий боржник зобов`язується сплатити кредитору заборгованість по договору в терміни погоджені Додатком №1 до цього Договору. Сторони встановлюють, що протягом строку дії договору, грошові зобов`язання нового боржника існують і підлягають сплаті у національній валюті України - гривні. Сума у гривні, що підлягає сплаті новим боржником на виконання ним зобов`язань по договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента заборгованості за договором в іноземній валюті, вказаній в договорі, на курс продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку за даними Інтернет-сторінки http://minfin.com.ua/ на день, що передує дню фактичної оплати новим боржником ціни договору (її неоплаченої частини), але не менше ціни договору зазначеної в гривнях, що передбачена в п.1.1. договору.

Відповідно до п. 2.3 договору переведення боргу, одночасно із підписанням цього договору первісний боржник передав новому боржнику первісний договір, а також первинні документи, які підтверджують підстави виникнення боргу.

У п. 1 Додатку № 1 договору від 04 листопада 2024 року встановлено, що сторони погодили, що НОВИЙ БОРЖНИК сплачує борг Первісного Боржника в сумі 2 468 230,08 грн у наступні терміни: до 05.11.2024 500000,00 грн; до 28.02.2025 500000,00 грн; до 31.10.2025 489410,03 грн; до 30.11.2025 489410,03 грн; до 28.12.2025 489410,03 грн.

За твердженням позивача, на виконання взятих зобов`язань ФГ «Марі Ґолд» здійснило оплати на загальну суму 1 958 812,59грн. Залишок боргу становить 509417,49 грн.

Спір виник внаслідок того, що відповідач повністю не оплатив позивачу заборгованості за спірним договором переведення боргу та поруки виконання зобов`язання від 04.11.2024. Відтак, ТОВ «СЕРВІС-АГРОЗАХІД» подало позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 509417,49 грн основного боргу.

Крім того, в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) за період з 01.12.2025 по 16.04.2026 позивач нарахував 17545,07грн інфляційних втрат та 4609,87грн 3% річних, а також, керуючись п. 4.1 договору, позивач нарахував 46560,63грн пені за період з 01.12.2025 по 16.04.2026.

Відповідач відзиву на позов не подав.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 Цивільного кодексу України).

Як підтверджено матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір переведення боргу та поруки виконання зобов`язання від 04.11.2024, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.

Слід зазначити, що за своєю правовою природою спірний договір від 04.11.2024 є правочином, передбачений статтями 520 - 521 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).

Стаття 520 Цивільного кодексу України визначає, що боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

У п. 1 Додатку № 1 договору від 04 листопада 2024 року сторони погодили, що НОВИЙ БОРЖНИК сплачує борг Первісного Боржника в сумі 2468 230,08 грн у визначені терміни (крайня дата - до 28.12.2025).

Так, за змістом спірного договору, такий був спрямований на погашення заборгованості первісного боржника новим боржником відповідачем у справі. Вказане фактично підтверджено здійсненими платежами на загальну суму 1958812,59грн, які враховані позивачем при визначенні залишку боргу.

Отже, за спірним правочином зобов`язання відповідача не припинилися в повному обсязі, а лише зменшився розмір його грошового обов`язку та становить 509417,49 грн.

Доказів повної та своєчасної оплати взятих зобов`язань у визначені терміни відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання підлягає виконанню у встановлений строк.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, а зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано.

Підсумовуючи викладене, Господарський суд Львівської області дійшов висновку про недоведеність відповідачем обставин, які звільняють його від відповідальності.

Беручи до уваги, що строк виконання обов`язку за спірним правочином є таким, що настав, а відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, то за таких підстав позовні вимоги про стягнення 509417,49 грн основного боргу є підставними та підлягають задоволенню.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок позовних вимог, підстави та правильність нарахування за період з 01.12.2025 по 16.04.2026 суми 3% річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 4609,87грн 3% річних слід задоволити.

Стосовно вимоги про стягнення інфляційних втрат, перевіривши поданий позивачем розрахунок позовних вимог, підстави та правильність нарахування суми, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, судом встановлено, що позивачем допущені помилки у нарахуванні заявлених вимог, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 17545,07грн інфляційних втрат за період з 01.12.2025 по 16.04.2026 слід задоволити.

Щодо вимоги про стягнення 46560,63грн пені за період з 01.12.2025 по 16.04.2026 суд зазначає таке.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що сторона, яка прострочила виконання свого зобов`язання, сплачує на користь управненої сторони неустойку за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої суми.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Перевіривши поданий розрахунок, підстави та правильність нарахування суми, відповідно до положень договору та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 46560,63грн пені за період з 01.12.2025 по 16.04.2026 слід задоволити.

Судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Фермерського господарства «Марі Ґолд» (81321, Львівська область, Яворівський район, село Шегині, вул. Дружби, 46 Г, ідентифікаційний код 41657798) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-АГРОЗАХІД» (47722, Тернопільська область, Тернопільський район, село Великі Гаї, вулиця Підлісна, 27, ідентифікаційний код 38038313) 509417,49 грн основного боргу, 17545,07грн інфляційних втрат, 4609,87грн 3% річних, 46560,63грн пені та 6938,40грн судового збору.

3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 29.06.2026.

Суддя Уляна ДІЛАЙ