Рішення № 137761774, 29.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.06.2026Справа № 910/3781/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Стармій"» (04176, місто Київ, вулиця Електриків, будинок 29-А, кімната 118; ідентифікаційний код 44142649)

до

Головного управління справами Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітряних Сил, будинок 6; ідентифікаційний код 24978319)

про стягнення 39 237,12 грн,

Без повідомлення (виклику) сторін.

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ.

Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Стармій"» (далі - ТОВ «ФК "Стармій"»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління справами Міністерства оборони України (далі - ГУС Міноборони/відповідач) про стягнення 39 237,12 грн - збитків, заподіяних внаслідок пошкодження транспортного засобу під час дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Господарський суд міста Києва ухвалою від 09.04.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

21.04.2026 через систему «Електронний суд» від ГУС Міноборони надійшов відзив на позовну заяву.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Позиція позивача.

ТОВ «ФК "Стармій"» обґрунтовує позовні вимоги виплатою ТЗДВ «СТ "Мегаполіс"» потерпілій особі страхового відшкодування у розмірі 199 237,12 грн згідно договору добровільного страхування наземного транспорту №00000740/0202/007000 від 09.06.2022, внаслідок чого до страховика перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована за полісом обов`язкового страхування, ТЗДВ «СТ «Мегаполіс» отримало страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності у розмірі 160 000,00 грн. Таким чином, різниця між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням становить 39 237,12 грн, яка підлягає сплаті відповідачем на користь ТЗДВ «СТ «Мегаполіс». Разом із тим, оскільки ТЗДВ «СТ «Мегаполіс» відступило ТОВ «ФК "Стармій"» право вимоги до винної особи, ГУС Міноборони зобов`язане сплатити ці кошти на користь позивача.

Позиція відповідача.

Головне управління справами Міністерства оборони України проти задоволення позову заперечує, мотивуючи тим, що у нього відсутні будь-які зобов`язання перед позивачем, оскільки письмове повідомлення, визначене статтею 1082 ЦК України, до відповідача не надходило, а до позовної заяви не долучено доказів отримання ТЗДВ «СТ «Мегаполіс» від позивача грошових коштів у розмірі 10 000,00 грн та відсутній оригінал договору добровільного страхування наземного транспорту №00000740/0202/007000 від 09.06.2022, відтак, докази переходу прав вимоги від ТЗДВ «СТ «Мегаполіс» до ТОВ «ФК "Стармій"» відсутні.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

09.06.2022 між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство "Мегаполіс"» (далі - страховик) та Комунальним підприємством «Фармація» (далі - страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №00000740/0202/007000, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортного засобу «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Строк дії договору: з 10.06.2022 по 09.06.2023.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , 05.04.2023 о 07:30 год. по вул. Жилянській, 99 в м. Києві, керуючи автомобілем марки «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_2 , не обрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

17.05.2023 Шевченківський районний суд м. Києва постановою у справі №761/12485/23 визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України.

Так, положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент ДТП) встановлено, що страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» (в редакції, чинній на момент ДТП), страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Автосаміт на Столичному» виставило рахунок-фактуру №ST23006712 від 21.04.2023, згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 279 237,12 грн.

Разом із тим, відповідно до страхового акту №0005.02.23.1 від 26.04.2023 ТЗДВ «СТ «Мегаполіс» виплатило на користь виконавця ремонтних робіт страхове відшкодування у розмірі 199 237,12 грн, що підтверджується платіжними інструкціями 1837 від 13.09.2023 на суму 39 237,12 грн, №1879 від 19.09.2023 на суму 20 000,00 грн, №1931 від 27.09.2023 на суму 10 000,00 грн, №1934 від 28.09.2023 на суму 10 000,00 грн, №1940 від 29.09.2023 на суму 10 000,00 грн, №1947 від 02.10.2023 на суму 12 000,00 грн, №1949 від 03.10.2023 на суму 20 000,00 грн, №1958 від 03.10.2023 на суму 10 000,00 грн, №1983 від 06.10.2023 на суму 10 000,00 грн, №2023 від 13.10.2023 на суму 10 000,00 грн, №2129 від 03.11.2023 на суму 10 000,00 грн, №2167 від 08.11.2023 на суму 10 000,00 грн, №963 від 15.11.2023 на суму 10 000,00 грн, №2256 від 17.11.2023 на суму 8 000,00 грн, №2284 від 23.11.2023 на суму 10 000,00 грн.

Таким чином, внаслідок виплати страховиком страхового відшкодування страхувальнику пошкодженого автомобіля «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ТЗДВ «СТ «Мегаполіс» відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент ДТП) та ст. 27 Закону України «Про страхування» (в редакції, чинній на момент ДТП) набуло право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду.

ГУС Міноборони до відзиву на позовну заяву надало копію технічного талону транспортного засобу, з якого вбачається, що транспортний засіб «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить Центру забезпечення службової діяльності МО та ГШ ЗСУ м. Київ.

З матеріалів справи також вбачається, що цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на час ДТП була застрахована у ПРАТ «СК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп"».

ПРАТ «СК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп"» сплатило на користь ТЗДВ «СТ «Мегаполіс» страхове відшкодування у сумі 160 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №ЗР004648 від 12.01.2024.

Таким чином, різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, сплаченим ПРАТ «СК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп"», становить 39 237,12 грн (199 237,12 грн - 160 000,00 грн).

06.10.2025 між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство "Мегаполіс"» (далі - клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Стармій"» (далі - фактор) укладено договір факторингу №06-10/25, відповідно до якого фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов`язався відступити факторові свої права грошової зворотної вимоги (регресу/суброгації) до осіб, відповідальних за заподіяний збиток у розмірі 119 237,12 грн, що виникла внаслідок страхового випадку та підтверджується постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 17.05.2023 справа №761/12485/23.

За умовами п. 3.2. договору фактор зобов`язаний передати в розпорядження клієнту грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн без ПДВ, шляхом перерахування на зазначений рахунок.

Також, позивач та ТЗДВ «СТ «Мегаполіс» підписали акт приймання-передачі прав вимоги за договором факторингу №06-10/25 від 06.10.2025 та акт приймання-передачі документації до договору факторингу №06-10/25 від 06.10.2025, відповідно до якого клієнт передав, а фактор прийняв: копію договору страхування №00000740/0202/007000 від 09.06.2022; копію рахунку-фактури ST3006712 від 21.04.2023 та копії платіжних доручень.

ТОВ «ФК "Стармій"» зазначає, що внаслідок укладення договору факторингу №06-10/25 від 06.10.2025, позивач набув право вимоги щодо частини несплаченого страхового відшкодування до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, тобто, у даному випадку до ГУС Міноборони, як власника транспортного «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

За таких обставин, позивач звернувся до суду із цим позовом до Головного управління справами Міністерства оборони України про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в сумі 39 237,12 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

За змістом ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частинами 1-4 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і далі в редакції, чинній на момент ДТП), страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За змістом ст. 27 Закону України «Про страхування» (тут і далі в редакції, чинній на момент ДТП) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Водночас, за змістом ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1194 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4 не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа може бути притягнена до відповідальності лише самим роботодавцем в регресному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, перебуває із цією юридичною або фізичною особою в трудових відносинах і шкоду така особа заподіяла у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків, навіть за наявності вини такої особи. При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча й виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Таким чином, з огляду на те, що ТЗДВ «СТ «Мегаполіс» виплатило страхове відшкодування застрахованого автомобіля «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у страховика виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, тобто, у даному випадку також і до відповідача.

За таких обставин, у зв`язку із настанням страхового випадку - пошкодженням ОСОБА_1 , який станом на день вчинення ДТП перебував на військовій службі в Центрі забезпечення Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України (довідка №398 від 14.04.2026), автомобіля «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у відповідача виник обов`язок відшкодувати ТЗДВ «СТ «Мегаполіс» витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу.

При цьому, як зазначено судом вище, ПРАТ «СК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп"» сплатило на користь ТЗДВ «СТ «Мегаполіс» частину страхового відшкодування у розмірі 160 000,00 грн, відповідно відповідач зобов`язаний сплатити різницю між фактичним розміром шкоди та сплаченим ПРАТ «СК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп"» страховим відшкодуванням, яке становить 39 237,12 грн (199 237,12 грн - 160 000,00 грн).

Судом також встановлено, що між ТЗДВ «СТ «Мегаполіс» та позивачем укладено договір факторингу №06-10/25, відповідно до якого фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов`язався відступити факторові свої права грошової зворотної вимоги (регресу/суброгації) до осіб відповідальних за заподіяний збиток в розмірі 119 237,12 грн, що виникла внаслідок страхового випадку на підтверджується постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 17.05.2023 у справі №761/12485/23.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом статті 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Отже, наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Наведене узгоджується із висновками викладеними Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі № 278/1679/13-ц.

Таким чином, неповідомлення ТЗДВ «СТ «Мегаполіс» відповідача про відступлення прав вимоги позивачу, не припиняє зобов`язання відповідача відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди, понесеним ТЗДВ «СТ «Мегаполіс» та сплаченим ПРАТ «СК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп"» страховим відшкодуванням, яке становить 39 237,12 грн.

Наведене спростовує твердження Головного управління справами Міністерства оборони України щодо відсутності у нього зобов`язання зі сплати частини страхового відшкодування на користь позивача.

Згідно із ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. 76, ст. 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Стармій"» до Головного управління справами Міністерства оборони України про стягнення 39 237,12 грн - збитків, заподіяних внаслідок пошкодження транспортного засобу під час дорожньо-транспортної пригоди.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання позову покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Стармій"» - задовольнити.

Стягнути з Головного управління справами Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітряних Сил, будинок 6; ідентифікаційний код 24978319) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Стармій"» (04176, місто Київ, вулиця Електриків, будинок 29-А, кімната 118; ідентифікаційний код 44142649) 39 237 (тридцять дев`ять тисяч двісті тридцять сім) грн 12 коп. - збитків, заподіяних внаслідок пошкодження транспортного засобу під час дорожньо-транспортної пригоди та 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. - судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Віта БОНДАРЧУК