Рішення № 137761746, 29.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.06.2026Справа № 910/2984/26За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІДРО-ІНВЕСТ"

до Акціонерного товариства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ"

про стягнення 2 735 418,33 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Ю.В. Завадська

Представники:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Ковальчук Ю.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГІДРО-ІНВЕСТ" (далі - позивач, ТОВ "ГІДРО-ІНВЕСТ") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" (далі - відповідач, ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ") про стягнення 2 735 418,33 грн, з яких: 1 966 215,88 грн заборгованості, 601 183,16 грн інфляційних втрат, 168 019,29 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань з оплати поставленої позивачем електричної енергії за "зеленим тарифом" на підставі Договору № 278/01/20 від 17.02.2020 за періоди: жовтень 2021 року, лютий - червень 2022 року та листопад - грудень 2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 позовну заяву ТОВ "ГІДРО-ІНВЕСТ" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

31.03.2026 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2026 прийнято позовну заяву ТОВ "ГІДРО-ІНВЕСТ" до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2984/26, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 27.04.2026 о 11:00 год.

14.04.2026 до суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог.

17.04.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

21.04.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

27.04.2026 до суду від Акціонерного товариства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" надійшло клопотання про заміну відповідача його правонаступником.

У підготовче засідання, призначене на 27.04.2026, з`явився представник відповідача, представник позивача не з`явився.

У підготовчому засіданні, призначеному на 27.04.2026, суд долучив до матеріалів відзив відповідача на позовну заяву та відповідь позивача на відзив.

У підготовчому засіданні, призначеному на 27.04.2026, здійснювався розгляд заяви позивача про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 2 745 575,69 грн заборгованості, з яких 1 966 215,88 грн основного боргу, 611 713,35 грн інфляційних втрат та 167 646,46 грн 3 % річних.

Представник відповідача не заперечував проти задоволення заяви позивача про збільшення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про прийняття до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог. Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог від 14.04.2026.

У підготовчому засіданні, призначеному на 27.04.2026, здійснювався розгляд клопотання про заміну Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" (ідентифікаційний код: 43068454) його правонаступником Акціонерним товариством "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" (ідентифікаційний код: 43068454).

Представник відповідача підтримав подане ним клопотання про заміну відповідача його правонаступником.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Акціонерне товариство "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" (ідентифікаційний код: 43068454) є правонаступником Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" (ідентифікаційний код: 43068454).

У підготовчому засіданні, призначеному на 27.04.2026, суд протокольною ухвалою, замінив відповідача у справі № 910/2984/26 Державне підприємство "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" (ідентифікаційний код: 43068454) його правонаступником Акціонерним товариством "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" (ідентифікаційний код: 43068454) (далі - АК "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ").

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2026, продовжено строк підготовчого провадження за ініціативою суду на тридцять днів та відкладено підготовче засідання у справі на 25.05.2026 о 10:20 год.

27.04.2026 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

21.05.2026 до суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог.

У підготовче засідання, призначене на 25.05.2026, з`явився представник відповідача, представник позивача не з`явився.

У підготовчому засіданні, призначеному на 25.05.2026, суд долучив до матеріалів справи заперечення відповідача на відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні, призначеному на 25.05.2026, здійснювався розгляд заяви позивача про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 2 792 148,04 грн заборгованості, з яких 1 966 200,43 грн основного боргу, 647 798,41 грн інфляційних втрат та 178 149,20 грн 3 % річних.

Представник відповідача не заперечував проти задоволення заяви позивача про збільшення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про прийняття до розгляду заяви позивача про збільшення позовних вимог. Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог від 21.05.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 29.06.2026 о 10.00 год.

У судове засідання, призначене на 29.06.2026, з`явився представник відповідача, представник позивача не з`явився.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом враховано, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 явка учасників справи у судове засідання, призначене на 29.06.2026, визнана не обов`язковою.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 29.06.2026, за відсутності представника позивача.

У судовому засіданні, призначеному на 29.06.2026, здійснювався розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 Господарського процесуального кодексу України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

У судовому засіданні, призначеному на 29.06.2026, суд заслухав вступне слово представника відповідача.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні, призначеному на 29.06.2026, судом здійснювалось з`ясування обставин справи та дослідження наявних в матеріалах справи доказів, після чого суд перейшов до судових дебатів.

У судових дебатах представник відповідача виступив з промовою (заключним словом).

Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та оголосив перерву для проголошення рішення.

У судовому засіданні, призначеному на 29.06.2026, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення суду буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши в судовому засіданні наявні в матеріалах справи докази, суд,

УСТАНОВИВ:

Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

17.02.2020 між Державним підприємством "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" (нова назва - Акціонерне товариство "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ") (далі - гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГІДРО-ІНВЕСТ" (далі - продавець за "зеленим" тарифом) було укладено Договір № 278/01/20 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок № 641), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 року № 2804 (далі - Порядок № 2804 продажу електричної енергії споживачами).

Відповідно до п. 2.1 Договору, сторони визнають свої зобов`язання згідно з Законом України "Про ринок електричної енергії", "Про альтернативні джерела", Порядком № 641, Порядком № 2804 продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307, Правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.

Пунктом 2.3 Договору визначено, що продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за "зеленим" тарифом за встановленими йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Умовами п. 2.4 Договору сторони погодили, що продавець за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку № 641, якщо продавець є виробником за "зеленим" тарифом, або Порядку № 2804 продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за "зеленим" тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України.

Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку № 641 або глави 6 Порядку № 2804 продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці (п. 2.5 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору, обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку № 641 або глави 5 Порядку № 2804 продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку № 641 або глави 4 Порядку № 2804 продажу електричної енергії споживачами.

Відповідно до п. 3.2 Договору, розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.

За умовами п. 3.3 Договору, оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюється відповідно до положень глави 10 Порядку № 641 або глави 6 Порядку № 2804 продажу електричної енергії споживачами.

Пунктом 4.5 Договору визначено, що гарантований покупець зобов`язаний, зокрема купувати у продавця за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію.

Відповідно до п. 7.4 Договору, якщо продавець за "зеленим" тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії та регулятором вже встановлено йому "зелений" тариф і продавець за "зеленим" тарифом має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01.01.2030 року).

Судом з матеріалів справи встановлено, що на виконання умов Договору № 278/01/20 від 17.02.2020 позивачем у жовтні 2021 року, у період з лютого 2022 року по червень 2022 року та у період з листопада 2022 року по грудень 2022 року було вироблено та продано, а відповідачем придбано електричну енергію на загальну суму 8 988 508,63 грн, що підтверджується підписаним сторонами Актами купівлі - продажу електроенергії:

- за жовтень 2021 року на суму 2 247 562,01 грн;

- за лютий 2022 року на суму 816 754,44 грн;

- за березень 2022 року на суму 813 133,37 грн;

- за квітень 2022 року на суму 718 475,65 грн;

- за травень 2022 року на суму 200 946,13 грн;

- за червень 2022 року на суму 47 867,12 грн;

- за листопад 2022 року на суму 1 975 461,16 грн;

- за грудень 2022 року на суму 2 150 719,62 грн.

та підписаним сторонами актом коригування до акту купівлі-продажу електроенергії:

- за лютий 2022 року на суму -5,15 грн;

- за червень 2022 року на суму -10,03 грн;

- за листопад 2022 року на суму 17 604,31 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату за отриману електричну енергію у жовтні 2021 року, у період з лютого 2022 року по червень 2022 року та у період з листопада 2022 року по грудень 2022 року на загальну суму 7 022 307,93 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями банківських виписок по рахунку позивача.

Суми часткових оплат Відповідача за спірні періоди заборгованості:

- за жовтень 2021 року - 2 168 168,22 грн;

- за лютий 2022 року - 758 476,37 грн;

- за березень 2022 року - 276 935,90 грн;

- за квітень 2022 року - 349 181,37 грн;

- за травень 2022 року - 68 437,97 грн;

- за червень 2022 року - 19 854,94 грн;

- за листопад 2022 року - 1 499 968,16 грн;

- за грудень 2022 року - 1 875 787,18 грн.

Також позивачем зараховано в оплату за квітень 2022 року переплату за липень-серпень 2022 року у розмірі 5 497,82 грн.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначив, що враховуючи часткову оплату відповідачем електроенергії, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором за відпущену у жовтні 2021 року, у період з лютого 2022 року по червень 2022 року та у період з листопада 2022 року по грудень 2022 року електроенергію становить 1 966 200,43 грн. За доводами позивача, відповідач порушив зобов`язання за Договором, оскільки у повному обсязі та своєчасно не сплатив за куплену електроенергію за "зеленим" тарифом за вказаний період.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (ч. 3 ст. 714 ЦК України).

Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Спір у даній справі виник у зв`язку з нездійсненням відповідачем остаточного розрахунку з позивачем за відпущену у жовтні 2021 року, у період з лютого 2022 року по червень 2022 року та у період з листопада 2022 року по грудень 2022 року електричну енергію за "зеленим" тарифом.

Спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України, Закону України "Про ринок електричної енергії", Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою від 26.04.2019 № 641.

Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Відповідно до п. 10, 16, 72 ч. 1 ст. 1 Закон України "Про ринок електричної енергії" (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) виробник електричної енергії (далі - виробник) - суб`єкт господарювання, який здійснює виробництво електричної енергії; гарантований покупець електричної енергії (далі - гарантований покупець) - суб`єкт господарювання, що відповідно до цього Закону зобов`язаний купувати електричну енергію у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, а також у виробників за аукціонною ціною та виконувати інші функції, визначені законодавством; Регулятор - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно з ч. 2 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики або чергах їх будівництва (пусковому комплексі) з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі об`єкти суб`єктів господарювання включені до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому в кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єктах електроенергетики або чергах їх будівництва (пусковому комплексі) з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - виробленої лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку.

Відповідно до ч. 3 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) купівля-продаж такої електричної енергії за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено "зелений" тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом затверджується Регулятором. Договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії "зеленого" тарифу.

Відповідно до ч. 5 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

Порядком № 641 визначено порядок продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом та обліку електричної енергії, виробленої активними споживачами, а також розрахунків за неї.

Відповідно до п. 8.4 Порядку № 641 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), фактичний обсяг відпущеної/спожитої продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до Договору.

У пункті 3.3 Договору міститься відсильна норма, відповідно до якої вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку № 641.

Отже, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги НКРЕКП) з посиланням на пункт 10.4 Порядку № 641(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Аналогічна правова позиція щодо остаточного розрахунку за електричну енергію з виробником за "зеленим" тарифом викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23.

Пунктом 10.1 Порядку № 641 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку (АКО), підписаної кваліфікованим електронним підписом (КЕП) уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних.

Пунктом 10.4 Порядку № 641 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.

Таким чином, виходячи з наведених положень, оплату відповідач зобов`язаний здійснювати у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за "зеленим" тарифом у три етапи: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100 %) - протягом трьох робочих днів після отримання акту та оприлюднення рішення НКРЕКП про затвердження розміру вартості послуги.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання своїх зобов`язань за Договором позивач у жовтні 2021 року, у період з лютого 2022 року по червень 2022 року та у період з листопада 2022 року по грудень 2022 року здійснив поставку відповідачу електричної енергії.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 09.09.2022 № 1117 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державному підприємству "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у січні - травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому - червні 2022 року (оприлюднено 12.09.2022).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 15.05.2024 № 946, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державному підприємству "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у вересні-листопаді 2022 року та у жовтні 2023року (оприлюднено 16.05.2024).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 08.05.2024 № 896, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державному підприємству "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у грудні 2022 року, у березні-червні 2023 року та у листопаді та грудні 2023 року (оприлюднено 10.05.2024)

Судом встановлено, що з 26.01.2024 Порядок № 641 діє у новій редакції, відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 24.01.2024 №178.

Враховуючи, що постанови НКРЕКП № 946 та № 896 затверджені та оприлюднені після набрання чинності змін до Порядку № 641.

Під час розгляду справи суд має застосовувати той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення та припинення спірних правовідносин.

Як зазначено вище, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги НКРЕКП)

Суд зазначає, що у даному випадку підлягають застосуванню норми права, що діяли на момент затвердження відповідною постановою НКРЕКП вартості послуг.

Відповідно до пункту 11.4 Порядку (у редакції чинній з 26.01.2024) відповідач забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Таким чином відповідач зобов`язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у жовтні 2021 року, у період з лютого 2022 року по червень 2022 року у строк протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення зазначеної вище постанови регулятора, а у період з листопада 2022 року по грудень 2022 року - у строк протягом п`яти робочих днів з дати оприлюднення зазначеної вище постанови.

З огляду на встановлені Договором строки оплати та враховуючи норми чинного законодавства, відповідач був зобов`язаний здійснити оплату відпущеної електричної енергії:

- за жовтень 2021 року та за лютий - червень 2022 року у строк до 15.09.2022 (включно);

- за листопад 2022 року у строк до 23.05.2024 (включно);

- за грудень 2022 року у строк до 17.05.2024 (включно).

Отже, з огляду на встановлений порядок, строк оплати за електричну енергію є таким, що настав.

Позивач, з урахуванням здійснення відповідачем часткової оплати, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просив стягнути з відповідача повну оплату за відпущеної електричної енергії у розмірі 1 966 200,43 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 8 988 508,36 грн у жовтні 2021 року, у період з лютого 2022 року по червень 2022 року та у період з листопада 2022 року по грудень 2022 року.

Враховуючи часткову оплату відповідачем заборгованості, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, судом встановлено, що заборгованість відповідача у спірний період перед позивачем за Договором становить 1 966 200,43 грн.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, вказує на те, договірні зобов`язання сторін за 2021-2022 роки пов`язані з настанням обставин непереборної сили, оскільки вони виникли в умовах дії воєнного стану, введеного на території України з 24.02.2022, а отже розрахунки з оплати електричної енергії за Договором № 278/01/20 від 17.02.2020, на думку відповідача, мають здійснюватись з повним врахуванням положень наказів Міністерства енергетики України, зокрема, наказу № 140 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" від 28.03.2022 та наказу № 206 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим" тарифом" від 15.06.2022.

Відповідач також зазначає, що позивачем не враховано, що зобов`язання сторін в заявлений період виникли під час дії воєнного стану. У зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України введено воєнний стан указами Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", який діє станом і на сьогодні.

З метою забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам та уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану, Міністерством енергетики України прийнято накази № 140 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" від 28.03.2022 та № 206 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" від 15.06.2022.

Наказом № 140 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" від 28.03.2022 Міністерство енергетики України встановило обов`язок ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ", з дати набрання чинності цим наказом на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, забезпечити перерахування коштів на сплату платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з відповідачем, із дотриманням Порядку № 641 та з урахуванням таких положень:

- за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" (за винятком необхідних для забезпечення господарської діяльності ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ") станом на 10 число розрахункового місяця, здійснюється відповідно до таких показників: сума, що дорівнює значенню 15% від середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік, - для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з сонця ( п 1.1.1 наказу № 140 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" від 28.03.2022);

- у випадку нестачі грошових коштів для забезпечення виплати сум, передбачених підпунктами 1.1.1 - 1.1.5 цього пункту, наявні грошові кошти розподіляються між виробниками пропорційно до показників, зазначених у підпунктах 1.1.1 - 1.1.5 цього пункту, а підпункт 1.1.6 цього пункту не застосовується (п. 1.2 наказу № 140 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" від 28.03.2022);

- за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" (за винятком необхідних для забезпечення господарської діяльності ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ") станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків, передбачених підпунктами 1.1.1 - 1.1.5 цього пункту (п.1.3 наказу № 140 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" від 28.03.2022).

Наказом № 206 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" від 15.06.2022 встановлено, що ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечити перерахування коштів на сплату платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ", із дотриманням вимог Порядку № 641, та з урахуванням положень, викладених у пункті 2 цього наказу.

Пунктом 2 наказу № 206 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" від 15.06.2022 визначено, що за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" (за винятком необхідних для забезпечення господарської діяльності ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ") станом на 10 число розрахункового місяця, здійснюється відповідно до таких показників: сума, що дорівнює значенню 18 % від середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік, - для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з сонячного випромінювання.

Таким чином, відповідач стверджує, що він здійснює діяльність з дотриманням вимог Порядку № 641 та з урахуванням наказів № 140 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" від 28.03.2022 та № 206 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" від 15.06.2022.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 погодилась із наведеними висновками суду касаційної інстанції і додатково зазначила, що метою наказів № 140 та № 206 визначено забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам та уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану.

Отже, Міністерство енергетики України змінило відсоткове співвідношення розподілу коштів між виробниками за "зеленим" тарифом з метою збереження можливості для всіх виробників здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел. Обов`язок розподілу було покладено на Державне підприємство "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у залежності від коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.

Між тим наказ № 206, як і попередній наказ № 140 ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом" на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641.

Оскільки положення наказів № 140 та № 206 не змінюють порядок та строки розрахунків за придбану електричну енергію за договором, укладеним з виробником електричної енергії за "зеленим" тарифом на час дії особливого періоду, тому для визначення строку виконання грошового зобов`язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію виробника за "зеленим" тарифом у період дії воєнного стану не має значення та не потребує доведення обставина наявності/відсутності на рахунках Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, позаяк визначення строків розрахунків наведено у пункті 10.4 Порядку № 641.

Більше того, Міністерство енергетики наказом № 136 від 01.04.2024 скасувало дію наказу № 206, яким встановлювались для Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" мінімальні відсотки виплат виробникам електроенергії з ВДЕ (відновлювальні джерела електроенергії) вартості отриманої електроенергії.

Відтак, відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку № 641.

Крім того, відповідач заперечуючи проти задоволення позову, вказує, що наявність заборгованості оператора системи передач (НЕК "УКРЕНЕРГО") перед гарантованим покупцем за Договором № 0414-09051/52/01 від 26.06.2019 виключає виникнення зобов`язання гарантованого покупця з оплати вартості відпущеної продавцям за "зеленим" тарифом електричної енергії.

Відповідач вважає, що оскільки НЕК "УКРЕНЕРГО" не сплатило за послуги надані за Договором № 0414-09051/52/01 від 26.06.2019 в повному обсязі, зобов`язання гарантованого покупця перед позивачем у розумінні ч. 1 ст. 530 ЦК України не виникли.

Позивач у відповіді на відзив заперечив посилання відповідача на те, що зобов`язання гарантованого покупця перед позивачем не виникали, у зв`язку з тим, що НЕК "УКРЕНЕРГО" не здійснило повної оплати послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Позивач зазначив, що факт наявності боргу НЕК "УКРЕНЕРГО" перед відповідачем не є підставою для невиконання відповідачем своїх грошових зобов`язань перед позивачем.

Суд відхиляє твердження відповідача такі посилання відповідача, як безпідставні, оскільки недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідача від виконання своїх договірних зобов`язань, у тому числі, в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії за "зеленим тарифом", отриманої у жовтні 2021 року, у період з лютого 2022 року по червень 2022 року та у період з листопада 2022 року по грудень 2022 року.

Факт наявності боргу НЕК "УКРЕНЕРГО" не може звільняти відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати купленої у позивача електричної енергії, оскільки вказані обставини не визначені нормами закону як такі, що звільняють від виконання зобов`язання.

Умовами Договору обов`язок гарантованого покупця з оплати вартості купленої у виробника електричної енергії не ставиться в залежність від виконання НЕК "УКРЕНЕРГО" своїх зобов`язань перед гарантованим покупцем, тому недодержання своїх обов`язків НЕК "УКРЕНЕРГО" не є підставою для звільнення відповідача від виконання своїх договірних зобов`язань з оплати вартості обсягу купленої електричної енергії за "зеленим" тарифом.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач додатково посилався на настання обставин непереборної сили, у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відтак на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Зазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21.

Відповідно до пунктів 1.15.4, 1.15.7 Правил ринку учасник ринку, який зазнав впливу форс-мажору, зобов`язаний негайно за допомогою будь-якого засобу зв`язку повідомити ОСП та Регулятора про настання форс-мажору не пізніше ніж через 2 робочі дні з моменту виникнення форс-мажору, а також надати у письмовій формі офіційне підтвердження настання форс-мажорних обставин. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про неможливість виконання прийнятих за цими Правилами зобов`язань позбавляє відповідного учасника ринку права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання вимог за цими Правилами. Наявність обставин форс-мажору підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або відповідними територіальними відділеннями.

Відповідно до п. 5.1 Договору обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами Договору, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожі атаки, військове ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення. захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, що спричиняють неможливість виконання однією зі сторін зобов`язань за Договором.

Згідно з п. 5.2 Договору при настанні обставин непереборної сили сторони звільняються від виконання зобов`язань за цим Договором на термін дії обставин непереборної сили і усунення їх наслідків.

Наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або її територіальних підрозділів відповідно до законодавства (п. 5.3).

Відповідно до п. 5.4 Договору потерпіла сторона негайно надсилає будь-яким доступним засобом зв`язку повідомлення другій стороні про подію, що оголошується обставиною непереборної сили, і якомога швидше подає інформацію про вжиті заходи щодо усунення наслідків цієї події.

Так, відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1, яким Торгово-промислової палати України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.

Однак, порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 №40(3) (з наступними змінами) (далі - Регламент).

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

За умовами п. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 Регламенту).

Отже, із вказаного можна дійти висновку, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а не листом на сайті Торгово-промислової палати України.

Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Більш того, загальний офіційний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Суд зауважує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Отже, відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України та ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

Тобто, введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами.

Крім того, відповідачем не надано відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання конкретного зобов`язання.

Суд відхиляє доводи відповідача про повідомлення всіх своїх контрагентів, у тому числі позивача, про настання обставин непереборної сили шляхом оприлюднення відповідного повідомлення на своєму офіційному вебсайті в мережі Інтернет, оскільки як Правилами ринку, так і умовами Договору визначено чіткий порядок повідомлення іншої сторони Договору про настання форс-мажорних обставин, однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази повідомлення позивача у визначеному Договором порядку про настання форс-мажорних обставин, а також відповідний сертифікат Торгово-промислової палати, який би підтверджував, що порушення зобов`язання за Договором з боку ДП "Гарантований покупець" сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин.

За таких обставин, доводи відповідача про настання форс-мажорних обставин є необґрунтованими.

З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами обставини, на які він посилався у відзиві на позовну заяву, суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується прострочення відповідачем оплати поставленої за Договором № 278/01/20 від 17.02.2020 електричної енергії за "зеленим" тарифом у жовтні 2021 року, у період з лютого 2022 року по червень 2022 року та у період з листопада 2022 року по грудень 2022 року, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 966 200,43 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 178 149,20 грн 3% річних та 647 798,41 грн інфляційних втрат.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Така плата за користування чужими коштами не є штрафною санкцією.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Судом встановлено, що відповідачем порушено строк виконання грошового зобов`язання за Договором, а відтак наявні підстави для нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України.

Як встановлено судом раніше, відповідач був зобов`язаний здійснити оплату поставленої електричної енергії: за жовтень 2021 року та у період з лютого 2022 року по червень 2022 року у строк до 15.09.2022 (включно), за листопад 2022 року у строк до 23.05.2024 (включно), за грудень 2022 року - до 17.05.2024 (включно).

Отже, визначений позивачем період прострочення відповідачем оплати поставленої позивачем електричної енергії за "зеленим" тарифом: у жовтень 2021 року та у період з лютого 2022 року по червень 2022 року на загальну суму 1 198 170,68 грн (з 16.09.2022 по 20.05.2026), у листопаді 2022 року на суму 493 097,31 грн (з 24.05.2024 по 20.05.2026) та у грудні 2022 року на суму 274 932,44 грн (з 18.05.2024 по 20.05.2026) відповідає встановленим судом обставинам справи.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наведеного позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунки 3 % річних у сумі 178 149,20 грн та інфляційних втрат у сумі 647 798,41 грн є обґрунтованими, арифметично вірними та підлягають задоволенню повністю.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази в порядку ст. 86 ГПК України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІДРО-ІНВЕСТ" про стягнення з Акціонерного товариства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" 1 966 200,43 грн основного боргу, 178 149,20 грн 3 % річних, 647 798,41 грн інфляційних втрат.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову не спростовує.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 41 031,27 грн.

У подальшому, у зв`язку із збільшенням розміру позовних вимог, позивач здійснив доплату судового збору у сумі 152,37 грн та у сумі 698,58 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

У поданій до суду шляхом формування в системі "Електронний суд" позовній заяві позивачем заявлено вимогу майнового характеру, яка з урахуванням клопотань позивача про збільшення позовних вимог визначена позивачем у загальному розмірі 2 792 148,04 грн.

Отже, за подання до господарського суду позовної заяви (з урахуванням клопотання про збільшення позовних вимог) позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 33 505,78 грн (2 792 148,04 грн * 0,015 х 0,8).

В той же час, позивач за звернення до Господарського суду міста Києва із майновою вимогою про стягнення з відповідача коштів у загальному розмірі 2 792 148,04 грн сплатив судовий збір у загальному розмірі 41 882,22 грн (41 031,27 грн + 152,37 грн + 698,58 грн), що підтверджується платіжними інструкціями № 473 від 17.03.2026, № 504 від 14.04.2026 та № 533 від 20.05.2026.

Тобто позивачем при зверненні до суду із даним позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 8 376,44 грн (41 882,22 грн - 33 505,78 грн).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Позивач не звертався до суду з клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

3 огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 33 505,78 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. 2, 4, 13, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Гарантований покупець" (Україна, 01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 27; ідентифікаційний код: 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІДРО-ІНВЕСТ" (Україна, 09100, Київська обл., місто Біла Церква, ПЛОЩА ТОРГОВА, будинок 10; ідентифікаційний код: 37236008) 1 966 200,43 грн (один мільйон дев`ятсот шістдесят шість тисяч двісті гривень 43 коп.) основного боргу; 178 149,20 грн (сто сімдесят вісім тисяч сто сорок дев`ять гривень 20 коп.) 3% річних, 647 798,41 грн (шістсот сорок сім тисяч сімсот дев`яносто вісім гривень 47 коп.) інфляційних втрат, 33 505,78 грн (тридцять три тисячі п`ятсот п`ть гривень 78 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 29.06.2026.

Суддя Оксана ГУМЕГА