Рішення № 137761687, 29.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.06.2026Справа № 910/4394/26Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробнича компанія Аспар інжиніринг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтаженергоремсервіс"

про стягнення 54 610,29 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича компанія Аспар інжиніринг» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаженергоремсервіс» про стягнення 54 610,29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором № 2507/1-25 від 25.07.2025, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.

21.04.2026 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

07.05.2026 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що позивач прострочив поставку обладнання на 18 календарних днів, в зв`язку з чим відповідач на підставі п. 6.2 Договору застосував штрафні санкції до позивача, нарахувавши пеню у розмірі 4 356,99 грн та штраф у розмірі 51 300,00 грн, і керуючись ст. 601 ЦК України здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог, направивши відповідну заяву позивачу, а отже у відповідача відсутня заборгованість за Договором і відповідно і відсутні правові підстави для нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Відповідач також зазначив, що таке зарахування зустрічних однорідних вимог узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові № 910/11116/19 від 22.01.2021.

11.05.2026 представником позивача подано відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що позивач не заперечує факт допущення прострочення поставки обладнання та не заперечує можливість застосування до нього відповідальності, передбаченої умовами Договору, однак між сторонами існував та продовжує існувати активний спір щодо: правових підстав та порядку нарахування штрафних санкцій; їх розміру; співмірності наслідкам порушення; правомірності здійсненого відповідачем зарахування. Позивач зазначає, що відповідач фактично вибірково цитує правові висновки Верховного Суду та не враховує їх системного змісту.

15.05.2026 представником відповідача подано заперечення на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича компанія Аспар інжиніринг» (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Монтаженергоремсервіс» (далі - покупець, відповідач) укладено Договір № 2507/1-25 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність покупцеві обладнання, а також здійснити його монтаж та пусконалагоджувальні роботи (далі - «Роботи») на об`єкті покупця, а покупець зобов`язується прийняти обладнання та своєчасно оплатити вартість обладнання та послуг з його монтажу та пусконалагоджувальних робіт.

Найменування, номенклатура (асортимент), одиниця виміру, кількість, ціна, строки поставки партій обладнання, його монтажу та строки оплати визначаються у Специфікаціях, узгоджених сторонами протягом строку дії Договору, які після належного оформлення є невід`ємною частиною Договору (п. 1.3 Договору).

Загальна ціна Договору, згідно з п. 2.1, складається з суми вартості поставленого обладнання та наданих послуг з монтажу і пусконалагоджувальних робіт поставленого обладнання зазначених у Специфікаціях, переданих постачальником у власність покупцю, однак у будь-якому випадку ціна договору не може перевищувати 260 000,00 грн.

У пункті 3.1 Договору узгоджено, що поставка обладнання здійснюється на умовах визначених в Специфікаціях до Договору.

Відповідно до пунктів 3.2-3.5 Договору строк поставки обладнання вказується в Специфікаціях до Договору та обчислюється з моменту з дня отримання постачальником суми попередньої оплати за партію обладнання згідно п. 2.3 цього Договору.

Датою поставки обладнання за цим Договором вважається дата, зазначена у видатковій накладній в момент отримання обладнання представником покупця за підписами повноважних представників сторін.

Приймання-передача обладнання здійснюється шляхом підписання сторонами відповідних видаткових накладних постачальника.

Датою переходу права власності на обладнання від постачальника покупцю є дата, зазначена у видатковій накладній в момент отримання обладнання представником покупця за підписами повноважних представників сторін.

Згідно з пунктами 4.1-4.4 Договору послуги з монтажу та пусконалагоджувальні роботи - це діяльність постачальника з встановлення та налаштування обладнання, задля встановлення та налаштування обладнання, задля забезпечення його нормального функціонування згідно технічного призначення.

Постачальник зобов`язуйся виконати монтаж та пусконалагоджувальні роботи поставленого обладнання в строки та за адресами об`єктів покупця, що узгоджені сторонами у відповідній Специфікації.

Покупець зобов`язаний забезпечити постачальнику безперешкодний доступ до об`єкту та всіляко сприяти проведенню постачальником пусконалагоджувальних робіт та монтажу.

Належне виконання постачальником пусконалагоджувальних робіт та монтажу обладнання оформлюється шляхом підписання сторонами Акту наданих послуг (робіт).

У відповідності до п. 8.2 Договору за невчасне виконання зобов`язань постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в цей період, від вартості несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожний календарний день затримки та сплачує штраф у розмірі 20% від суми Договору

Цей Договір вступає в силу з дня його підписання і діє до 31.12.2025, але в будь-якому випадку до повното завершення взаєморозрахунків сторін і гарантійних зобов`язань (п. 10.1 Договору).

Додатком до Договору сторонами узгоджено Специфікацію № 1, відповідно до якої загальна вартість обладнання та наданих послуг (робіт) складає 256 500,00 грн, а саме: вартість обладнання - 234 200,00 грн, вартість монтажних та пусконалагоджувальних робіт - 22 300,00 грн.

За умовами п. 4 Специфікації оплата за обладнання здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника в наступному порядку:

- 80% від загальної вартості по даній Специфікації, а саме 205 200,00 грн - попередня оплата, протягом 3 робочих днів з дати отримання рахунку від постачальника;

- 10% від загальної вартості по даній Специфікації, а саме 25 650,00 грн - протягом 3 робочих днів з дати отримання покупцем офіційного повідомлення про готовність обладнання;

- 10% від загальної вартості по даній Специфікації, а саме 25 650,00 грн - протягом 3 робочих днів з дати підписання сторонами видаткової накладної та акта наданих послуг.

У пункті 5 Специфікації сторони погодили, що строк поставки обладнання - до 45 робочих днів з дати здійснення покупцем попередньої оплати згідно п. 4.1 даної Специфікації. Строк монтажу обладнання - 3 робочих дні з дати підписання сторонами видаткової накладної (поставка обладнання покупцеві).

Поставка обладнання здійснюється силами постачальника на об`єкт вказаний покупцем, за наступною адресою: м. Київ, проспект Володимира Івасюка, 10-в.

Монтажні роботи здійснюються на об`єкті покупця за адресою поставки обладнання (пункти 6 та 7 Специфікації).

На виконання умов Договору, 31.07.2025 відповідачем перераховано позивачу попередню оплату в розмірі 205 200,00 грн.

За результатами поставки обладнання, його монтажу та виконання пусконалагоджувальних робіт сторонами складено та підписано без заперечень та зауважень видаткову накладну № 50 від 20.10.2025 на суму 234 200,00 грн та Акт наданих послуг № 51 від 20.10.2025 на суму 22 300,00 грн.

Звертаючись з позовом до суду позивач зазначає, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, вартість обладнання, його монтаж та пусконалагоджувальні роботи у повному обсязі не оплатив, в зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 51 300,00 грн.

Також, у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині здійснення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 2 561,91 грн та 3 % річних у розмірі 748,38 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку про його змішану правову природу, а саме про те, що договір містить елементи як договору поставки (щодо обов`язків з передачі обладнання у власність покупця), так і договору про надання послуг (щодо похідних обов`язків зі здійснення монтажу та виконання пусконалагоджувальних робіт).

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пунктів 3.2-3.5 Договору строк поставки обладнання вказується в Специфікаціях до Договору та обчислюється з моменту з дня отримання постачальником суми попередньої оплати за партію обладнання згідно п. 2.3 цього Договору.

Датою поставки обладнання за цим Договором вважається дата, зазначена у видатковій накладній в момент отримання обладнання представником покупця за підписами повноважних представників сторін.

Приймання-передача обладнання здійснюється шляхом підписання сторонами відповідних видаткових накладних постачальника.

Датою переходу права власності на обладнання від постачальника покупцю є дата, зазначена у видатковій накладній в момент отримання обладнання представником покупця за підписами повноважних представників сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу товар за Договором згідно видаткової накладної № 50 від 20.10.2025 на суму 234 200,00 грн, підписаної сторонами без заперечень та зауважень.

В свою чергу, за приписами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з пунктами 4.1-4.4 Договору послуги з монтажу та пусконалагоджувальні роботи - це діяльність постачальника з встановлення та налаштування обладнання, задля встановлення та налаштування обладнання, задля забезпечення його нормального функціонування згідно технічного призначення.

Постачальник зобов`язуйся виконати монтаж та пусконалагоджувальні роботи поставленого обладнання в строки та за адресами об`єктів покупця, що узгоджені сторонами у відповідній Специфікації.

Покупець зобов`язаний забезпечити постачальнику безперешкодний доступ до об`єкту та всіляко сприяти проведенню постачальником пусконалагоджувальних робіт та монтажу.

Належне виконання постачальником пусконалагоджувальних робіт та монтажу обладнання оформлюється шляхом підписання сторонами Акту наданих послуг (робіт).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу послуги монтажу обладнання та виконано пусконалагоджувальні роботи, які прийняті відповідачем без зауважень та заперечень згідно Акту наданих послуг № 51 від 20.10.2025 на суму 22 300,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За умовами п. 4 Специфікації оплата за обладнання здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника в наступному порядку:

- 80% від загальної вартості по даній Специфікації, а саме 205 200,00 грн - попередня оплата, протягом 3 робочих днів з дати отримання рахунку від постачальника;

- 10% від загальної вартості по даній Специфікації, а саме 25 650,00 грн - протягом 3 робочих днів з дати отримання покупцем офіційного повідомлення про готовність обладнання;

- 10% від загальної вартості по даній Специфікації, а саме 25 650,00 грн - протягом 3 робочих днів з дати підписання сторонами видаткової накладної та акта наданих послуг.

Відповідно до статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

На виконання умов Договору, 31.07.2025 відповідачем перераховано позивачу попередню оплату в розмірі 205 200,00 грн.

Отже, спір між сторонами виник щодо 20% від загальної вартості по Специфікації, обов`язок зі оплати яких у відповідача виникає у наступному порядку:

- 10% від загальної вартості по даній Специфікації, а саме 25 650,00 грн - протягом 3 робочих днів з дати отримання покупцем офіційного повідомлення про готовність обладнання;

- 10% від загальної вартості по даній Специфікації, а саме 25 650,00 грн - протягом 3 робочих днів з дати підписання сторонами видаткової накладної та акта наданих послуг.

Як вже встановлено судом і визнається обома сторонами спору, за результатами поставки обладнання, його монтажу та виконання пусконалагоджувальних робіт сторонами складено та підписано без заперечень та зауважень видаткову накладну № 50 від 20.10.2025 на суму 234 200,00 грн та Акт наданих послуг № 51 від 20.10.2025 на суму 22 300,00 грн, а отже строк зі здійснення остаточного розрахунку є таким, що настав.

Разом з тим, відповідач зазначає, що оскільки позивач прострочив поставку обладнання на 18 календарних днів, відповідачем на підставі п. 6.2 Договору застосовано до позивача штрафні санкції, а саме нараховано пеню у розмірі 4 356,99 грн та штраф у розмірі 51 300,00 грн, і у зв`язку з викладеним, керуючись ст. 601 ЦК України, відповідачем здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог шляхом направлення позивачу заяви, та як наслідок за доводами відповідача у нього відсутня заборгованість за Договором.

Так, у відповідності до п. 8.2 Договору за невчасне виконання зобов`язань постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в цей період, від вартості несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожний календарний день затримки та сплачує штраф у розмірі 20% від суми Договору

Отже, у п. 8.2 Договору сторонами узгоджено відповідальність позивача за невчасне виконання зобов`язань шляхом застосування до позивача неустойки у вигляді пені та штрафу.

Як визнається обома сторонами спору, позивачем порушено строк поставки і відповідач звернувся до позивача із Претензією № 1 від 06.11.2025, у якій на підставі ст. 601 ЦК України заявив про зарахування грошових вимог позивача на суму 51 300,00 грн за поставку по Договору та вимог відповідача на суму 51 300,00 у вигляді нарахованого штрафу. Також згідно означеної Претензії відповідач вимагав сплатити пеню в розмірі 10 892,47 грн.

У відповідь на означену Претензію, позивач Листом № 0310-25 від 14.11.2025 повідомив, що у день спливу строку поставки - 03.10.2025, позивач повідомив відповідача про необхідність перенесення дати поставки до 17.10.2025 у зв`язку з вимушеним переїздом виробництва та оновленням кадрового складу. Також, позивач зазначив, що внаслідок ракетних ударів по м. Дніпро 20.09.2025, виробничі приміщення підприємства зазнали пошкоджень, що також унеможливило виконання зобов`язань у первісно встановлений строк і є обставинами непереборної сили, у відповідності до п. 617 ЦК України та п. 7.1 Договору. Позивач також зазначив, що нарахування штрафних санкцій за 50 днів є необґрунтованим, оскільки реальне прострочення складає лише 5 календарних дні, і відповідно розмір пені становить 1 089,25 грн, який позивач готовий сплатити. Таким чином, позивач зазначив, що безпідставним є здійснений взаємозалік і відсутні підстави для застосування штрафу.

Таким чином, як вбачається з фактичних обставин справи, відповідачем направлено позивачу заяву у порядку ст. 601 ЦК України про зарахування вимог позивача - основної заборгованості за Договором у розмірі 51 300,00 грн та вимог відповідача - штрафу у розмірі 51 300,00 грн, розмір якого, як і підстави для застосування, не є такими, що визнаються позивачем, в той час як заперечення відповідача проти заявленої позивачем заборгованості ґрунтуються виключно на обставинах її зарахування.

Так, відповідно до частин першої-третьої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Згідно зі ст. 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому).

Таким чином, із системного аналізу наведених вище положень законодавства вбачається, що вчинення одностороннього правочину в порядку статті 601 ЦК України вимагає наявності двох зобов`язань й існування цих зобов`язань має бути підтверджено належним чином для здійснення відповідного зарахування.

При цьому необхідно зазначити, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України):

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

У постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19, на яку посилається відповідач та правову позицію щодо застосування статей 601, 602 ЦК України в якій судом враховується при прийнятті даного рішення, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновків, зокрема, про те, що за дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення (пункт 51).

При цьому, у постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду зазначила також про безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором (пункт 47 постанови).

Поряд з цим, Верховний Суд у постановах від 21.06.2018 у справі № 917/1862/16, від 13.07.2018 у справі № 914/3013/16, від 13.11.2019 у справі №910/16135/18, від 22.01.2025 у справі № 914/1260/24 зазначав, що штрафні санкції та інші нарахування на суму основного боргу можуть бути предметом зарахування зустрічних однорідних вимог в разі підтвердження їх нарахування документально, тобто підтвердження їх реальності, зокрема, зарахування є можливим у разі відсутності між сторонами спору щодо наявності підстав і розміру цих нарахувань, а також у разі наявності судового рішення, що набрало законної сили, про стягнення штрафних санкцій та/або передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань, оскільки в такому випадку в судовому рішенні будуть чітко встановлені розміри боргових зобов`язань, їх розмір матиме ясний та безспірний характер, а з моменту набрання таким судовим рішенням законної сили відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 та частини першої статті 1291 Конституції України такі судові рішення підлягатимуть обов`язковому виконанню.

Отже, Верховний Суд в низці судових рішень дотримується послідовної позиції щодо умов, яким мають відповідати вимоги, які можуть підлягати зарахуванню.

В той же час, зараховані відповідачем як зустрічні вимоги хоча і є однорідними (мають грошовий характер), але за своєю правовою природою зобов`язання за цими вимогами є різними, оскільки зобов`язання зі сплати пені та штрафу у зв`язку з порушенням зобов`язань за договором не є основним зобов`язанням, а є заходом відповідальності за порушення основного зобов`язання.

Виходячи із обставин справи та послідовної позиції Верховного Суду, суд зазначає, що у даному випадку зарахування є можливим лише у разі відсутності між сторонами спору щодо наявності підстав і розміру цих нарахувань, та чіткого встановленого розміру боргових зобов`язань, їх розмір повинен носити ясний та безспірний характер.

Отже, у спірних правовідносинах між сторонами може мати місце зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності в зобов`язаннях сторін прозорості та безспірності.

Натомість, як вбачається з обставин даної справи, зазначені у Претензії № 1 від 06.11.2025, у якій відповідачем викладено заяву про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, суми, зокрема нарахованого позивачем штрафу, є спірними, і доказів існування судового рішення, що набрало законної сили, про стягнення таких штрафних санкцій, матеріали справи не містять.

Таким чином, суд не вбачає правових підстав вважати, що зобов`язання відповідача зі сплати суми заборгованості 51 300,00 грн припинено зарахуванням відповідачем зустрічних однорідних вимог, зокрема, заліком погашення зобов`язання позивача зі сплату штрафу в розмірі 51 300,00 грн, що виникло на підставі Претензії відповідача № 1 від 06.11.2025.

При цьому, обставини щодо порушення позивачем строків поставки, монтажу обладнання та пусконалагоджувальних робіт, і наявності у зв`язку з викладеним, правових підстав для застосування до позивача відповідальності у вигляді штрафу, на що посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, судом не досліджуються, оскільки це виходить за межі предмету даного спору.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За наведених обставин суд приходить до висновку про порушення відповідачем зобов`язань за Договором в частині здійснення остаточних розрахунків та сплати 20% вартості обладнання та супутніх послуг, визначеної у Специфікації, в сумі 51 300,00 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати заборгованості за Договором не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 51 300,00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 2 561,91 грн. та 3 % річних у розмірі 748,38 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період, судом встановлено, що здійснений позивачем розрахунок не відповідає встановленим обставинам справи, оскільки станом на 08.10.2025 у відповідача не виник обов`язок зі сплати 51 300,00 грн, в зв`язку з чим, стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 748,38 грн та інфляційні втрати в розмірі 2 321,70 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаженергоремсервіс» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 28; ідентифікаційний код: 42568107) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича компанія Аспар інжиніринг» (49052, м. Дніпро, вул. Ларіонова Валентина, буд. 145; ідентифікаційний код: 45531090) заборгованість у розмірі 51 300 (п`ятдесят одна тисяча триста) грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 321 (дві тисячі триста двадцять одна) грн 70 коп., 3% річних у розмірі 748 (сімсот сорок вісім) грн 38 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 650 (дві тисячі шістсот п`ятдесят) грн 69 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено: 29.06.2026

Суддя О.А. Грєхова