Рішення № 137761589, 29.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.06.2026Справа № 910/3978/26За позовом Державного підприємства "Український державний центр радіочастот"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Київградосервіс"

про стягнення 317740,72 грн

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Український державний центр радіочастот" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Київградосервіс" (далі-відповідач) про стягнення 338840,85 грн, з яких пеню у розмірі 182957,87 грн та додатковий штраф у розмірі 155882,98 грн

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №194 підряду від 23 жовтня 2024 року.

08.04.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, з доказами доплати судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2026 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано відповідачу строк на подання відзиву - протягом 15 днів з дати вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі.

20.04.2026 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач вказує про невірно визначену ним суму пені в резолютивній частині позовної заяви та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 161857,74 грн та штраф у розмірі 155882,98 грн.

Відповідно до ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач до закінчення підготовчого провадження скористався своїм правом на зменшення позовних вимог.

Заява визнана судом обґрунтованою, надалі справа розглядається з урахуванням поданої позивачем заяви.

28.04.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він визнає обставини щодо наявності прострочення виконання робіт за договором, але вказує на невірно здійснений розрахунок штрафних санкцій та їх надмірний, каральний розмір. Відповідач надає свій контррозрахунок, та крім того просить зменшити суму штрафних санкцій на 90 %. Клопотання про зменшення штрафних санкцій мотивовано відсутністю завдання збитків позивачу, не здійсненням позивачем повного розрахунку за договором, виконанням договору у повному обсязі відповідачем, зменшенням обсягу та вартості замовлених до виконання робіт та простроченням з боку субпідрядника.

04.05.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій підтримано позовні вимоги та вказано про вірно здійснений розрахунок санкцій, з урахуванням змін, внесених в договір додатковими угодами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

23.10.2024 між Державним підприємством "Український державний центр радіочастот" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК Київградосервіс" (підрядник) укладено договір підряду № 194, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає і оплачує, а підрядник зобов`язується на свій ризик, своїми силами і засобами відповідно до умов цього договору виконати роботи за предметом "45220000-5 - Інженерні та будівельні роботи (виконання будівельних робіт з капітального ремонту будівлі центральної прохідної та громадської приймальні Державного підприємства "Український державний центр радіочастот", за адресою: проспект Перемоги, 151 у Святошинському районі м. Києва)", а також зобов`язується здати роботи замовнику у встановлений цим договором строк.

Згідно п. 2.1 договору загальний строк виконання робіт підрядником за цим договором становить 4 місяці з дати передачі замовником будівельного майданчика за актом приймання-передачі та допуску підрядника на будівельний майданчик за актом-допуску.

Датою закінчення робіт вважається дата підписання сторонами останнього акту приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та останньої довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3 (п. 2.3 договору).

Пунктом 3.1 договору сторони визначили, що договірна ціна виконання робіт визначається на основі кошторису, який складається відповідно до вимог настанови з визначення вартості будівництва.

Відповідно до п. 3.2 договору договірна ціна робіт є невід`ємною частиною самого договору, є динамічною і складає 3728000,00 грн.

В додатку № 2 "Договірна ціна" сторони обумовили кошти на покриття додаткових витрат, пов`язаних з інфляційними процесами у розмірі 290101,20 грн з ПДВ.

Згідно п. 9.2 договору після завершення робіт певного технологічного процесу, підрядник надає замовнику у спосіб, передбачений п. 14.14 цього договору, акт, довідку КБ-3.

Відповідно до п. 15.1-15.3 договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін, скріплення їх печатками (у разі наявності) і діє до 31.12.2025. У разі не виконання сторонами умов цього договору в установлений термін, він діє до виконання ними своїх зобов`язань, що не звільняє сторони від відповідальності за невиконання взятих на себе зобов`язань. Договір вважається виконаним після вчинення сторонами дій та підписання документів, передбачених розділом 10 договору та закінчення всіх взаєморозрахунків між сторонами за цим договором.

11.08.2025 Державним підприємством "Український державний центр радіочастот" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК Київградосервіс" укладено додаткову угоду № 1, якою п. 2.1 договору викладено в наступній редакції: "загальний строк виконання робіт підрядником за цим договором становить 5,5 місяців з дати передачі замовником будівельного майданчика за актом приймання-передачі та допуску підрядника на будівельний майданчик за актом-допуску".

Додатковою угодою № 1 викладено п. 3.2 договору в наступній редакції: "Договірна ціна робіт є невід`ємною частиною договору, є динамічною і складає 3448220,03 грн".

В додатку № 2 "Договірна ціна" в редакції додаткової угоди № 1 сторони обумовили кошти на покриття додаткових витрат, пов`язаних з інфляційними процесами у розмірі 290101,20 грн з ПДВ.

Ця додаткова угода набирає чинності з дати її підписання сторонами (п. 3 додаткової угоди).

01.10.2025 Державним підприємством "Український державний центр радіочастот" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК Київградосервіс" укладено додаткову угоду № 2, якою п. 3.2 договору викладено в наступній редакції: "Договірна ціна робіт є невід`ємною частиною договору, є динамічною і складає 3346706,74 грн".

В додатку № 2 "Договірна ціна" в редакції додаткової угоди № 1 сторони обумовили кошти на покриття додаткових витрат, пов`язаних з інфляційними процесами у розмірі 290101,20 грн з ПДВ.

Ця додаткова угода набирає чинності з дати її підписання сторонами (п. 3 додаткової угоди).

31.12.2025 Державним підприємством "Український державний центр радіочастот" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК Київградосервіс" укладено додаткову угоду № 3, якою п. 3.2 договору викладено в наступній редакції: "Договірна ціна робіт є невід`ємною частиною договору, є динамічною і складає 2634594,02 грн".

Ця додаткова угода набирає чинності з дати її підписання сторонами (п. 3 додаткової угоди).

17.03.2025 сторонами підписано акт-допуску на виконання будівельних робіт з капітального ремонту будівлі центральної прохідної та громадської приймальні Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" за адресою: проспект Перемоги, 151 у Святошинському районі м. Києва. В п. 2 акту зазначено, що підприємство надає ділянку, обмежену координатами для виконання будівельних робіт з капітального ремонту згідно договору підряду № 194 від 23.10.2024 на такий строк: початок 18.03.2025, закінчення 18.07.2025.

В підтвердження обставин виконання робіт за договором до матеріалів справи долучено акти приймання виконаних будівельних робіт: № 1 за травень на суму 726269,05 грн, підписаний сторонами без зауважень 20.05.2025; № б/н за червень 2025 на суму 204950,06 грн, підписаний сторонами без зауважень 18.07.2025; № 3 за серпень на суму 456261,20 грн, підписаний сторонами без зауважень 15.09.2025; № 4 за жовтень на суму 1096574,14 грн, підписаний сторонами без зауважень 22.10.2025; № 5 за травень на суму 150539,57 грн, підписаний сторонами без зауважень 07.11.2025. Загальна вартість робіт, виконаних відповідачем та належним чином прийнятих позивачем становить 2634594,02 грн. Крім актів також долучено довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, за вказані в актах періоди та визначені у них суми.

З урахуванням укладення сторонами додаткової угоди № 3 від 31.12.2025, якою змінено договірну ціну та обсяг робіт, підрядником виконано свої договірні зобов`язання у повному обсязі.

Відповідачем надано платіжні інструкції в підтвердження сплати позивачем за договором грошових коштів у сумі 2107675,22 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 161857,74 грн за загальний період з 17.07.2025 по 06.11.2025 та штраф у розмірі 155882,98 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він договором підряду.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 843, 844 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Додатковою угодою № 1 від 11.08.2025 сторони обумовили, що строк виконання робіт складає 5,5 місяців з дати передачі будівельного майданчика.

Отже, уклавши додаткову угоду № 1 сторони визначили строк виконання робіт за договором - 5,5 місяців з дати передачі будівельного майданчика.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п`ятнадцяти дням. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

Оскільки, будівельний майданчик був переданий 17.03.2025, а отже 5,5 місячний строк виконання робіт розпочався з 18.03.2025 (означене додаткові підтверджується актом-допуску, в якому вказано період допуску з 18.03.2025) та закінчувався 02.09.2025 (з 18.03.2025 + 5 місяців (по 18.08.2025) + 15 днів). Тобто прострочення виконання робіт з боку відповідача мало місце з 03.09.2025 по 06.11.2025.

Суд приймає до уваги заперечення відповідача щодо періоду нарахування санкцій, та вважає безпідставним здійснення нарахування в період з 18.07.2025 по 10.08.2025, оскільки, в зв`язку з визначенням сторонами строку виконання робіт за договором - 5,5 місяців з дати передачі будівельного майданчика, в означений період прострочення з боку відповідача було відсутнє.

Крім того, суд вважає безпідставним нарахування санкцій за прострочення виконання робіт на ціну договору, більшу ніж сторони визначили з урахуванням додаткової угоди № 3 від 31.12.2025. Тобто, оскільки, сторонами було досягнуто згоди щодо зменшення динамічної ціни договору до суми 2634594,02 грн, то саме означена сума є базою для нарахування штрафних санкцій (зменшена на суми виконаних та прийнятих сторонами за договором робіт).

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно п. 12.2 договору підрядник несе відповідальність за порушення зі своєї вини/за вини третіх осіб, залучених до виконання цього договору підрядником, таких зобов`язань за договором, а саме: у разі порушення строків виконання робіт, підрядник зобов`язаний сплатити на користь замовника пеню у розмірі 0,1% вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

З урахуванням дат підписання актів сторонами, судом встановлено наявність прострочення виконання робіт з боку відповідача. Проте, позивачем частково невірно було визначено періоди прострочення, що призвело до невірного нарахування пені. Суд здійснив перерахунок пені за наступні періоди та наступні суми зобов`язань (з урахуванням визначеної сторонами остаточної ціни договору та строку його виконання, дати прийняття робіт за актами): з 03.09.2025 по 14.09.2025 - на вартість робіт у розмірі 1703374,91 грн; з 15.09.2025 по 21.10.2025 - на вартість робіт у розмірі 1247113,71 грн; з 22.10.2025 по 06.11.2025 - на вартість робіт у розмірі 150539,57 грн. Згідно перерахунку суду, сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 68992,34 грн.

Суд встановив, що позивач невірно здійснив розрахунок штрафу, оскільки, договором передбачено додаткове нарахування штрафу за умови прострочення виконання зобов`язань більше 30 днів. Оскільки, роботи мали бути виконані у строк до 02.09.2025 (включно), то право на нарахування штрафу у позивача виникло з 03.10.2025. Станом на 03.10.2025 вартість не виконаних відповідачем робіт становила 1247113,71 грн, а отже саме на цю суму має нараховуватись штраф. Згідно перерахунку суду з відповідача підлягає стягненню штраф у розмірі 87297,96 грн.

Отже, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог у розмірі, визначеному судом.

Суд відзначає, що обставини оплати позивачем вартості робіт (наявність чи відсутність прострочення з боку позивача) не входять в предмет доказування у даній справі, а тому не досліджуються судом.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення суми штрафних санкцій на 90 %.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, статті 78, статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач просить застосувати положення ст. 551 ЦК України на основі таких факторів: 1. Компенсаторна природа: Неустойка має стимулювати виконання, а не бути засобом додаткового збагачення Замовника, особливо коли основне зобов`язання вже виконане. 2. Відсутність збитків: Позивач не надав доказів того, що місячне прострочення завдало йому реальних майнових втрат. 3. Дисбаланс інтересів: Договір не передбачає жодної відповідальності для Замовника за несвоєчасну оплату, що ставить Підрядника у вкрай невигідне становище. 4. Об`єктивні причини: Затримка сталася через субпідрядника (ТОВ «БК «НОВА - ГРАНІТ»), до якого Відповідач вже висунув претензії. 5. Помилковість періодів нарахування. Позивач не врахував Додаткову угоду №1 від 11.08.2025, якою строк виконання робіт було продовжено до 02.09.2025. 6. База для нарахування санкцій. Позивач здійснював розрахунок на основі початкової (вищої) ціни договору, ігноруючи її офіційне зменшення додатковими угодами №2 та №3. Відповідач наголошує, що нарахування санкцій на суми, які навіть не підлягали сплаті за договором, є безпідставним та покладає на Відповідача надмірний тягар.

Суд дійшов висновку, що зазначені відповідачем підстави для зменшення штрафних санкцій частково спростовані матеріалами справи, а в решті не є виключними обставинами що могли б бути підставою для зменшення неустойки. Крім того, згідно розрахунку суду, сума санкцій є значно меншої від заявленої позивачем. Суд відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення штрафних санкцій.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог (на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Київградосервіс" (02660, м. Київ, вулиця Євгена Сверстюка, буд. 4 А; ідентифікаційний код 40380218) на користь Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" (03180, м. Київ, проспект Берестейський, буд. 151; ідентифікаційний код 01181765) пеню у розмірі 68992 (шістдесят вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто дві) грн 34 коп., штраф у розмірі 87297 (вісімдесят сім тисяч двісті дев`яносто сім) грн 96 коп., судовий збір у розмірі 1875 (одна тисяча вісімсот сімдесят п`ять) грн 48 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 92865,40 грн та штрафу у розмірі 68585,02 грн - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко