Ухвала суду № 137761441, 29.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

29.06.2026Справа № 910/4626/26За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Березанська токова солодовня"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобудкапітал"

про стягнення 23609,11 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Березанська токова солодовня" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобудкапітал" про стягнення 23609,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням зобов`язань за договором, укладеним у спрощений спосіб.

Ухвалою суду від 27.04.2026 відкрито провадження у справі № 910/4626/26, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 28.04.2026 в його кабінету в підсистемі "Електронний суд".

19.06.2026 від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі у сумі 23202,38 грн (19000,00 грн - основний борг, 956,70 грн - 3% річних, 3652,33 грн - втрати від інфляції), в зв`язку з відсутністю предмету спору та в зв`язку з відмовою від позову на суму 406,77 грн (28,11 грн - 3% річних, 378,66 грн - втрати від інфляції). Позивач просить стягнути судовий збір з відповідача на підставі ч. 9 ст. 129 ГПК України, в зв`язку з виникненням спору з вини відповідача. Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у сумі 8000,00 грн.

Позивач долучив до матеріалів справи платіжні інструкції, в підтвердження обставин оплати коштів відповідачем: № 706 від 14.05.2026 на суму 19000,08 грн, з призначенням платежу: повернення коштів, згідно вимоги від 02.04.2026 № 7; № 729 від 14.05.2026 на суму 4202,30 грн з призначенням платежу: інфляційні витрати згідно вимоги від 02.04.2026 № 1. Загалом сплачено суму у розмірі 23202,38 грн.

З долученої до матеріалів справи вимоги № 1 від 02.04.2026 вбачається, що позивачем заявлялись до стягнення 3% річних у розмірі 928,59 грн та втрати від інфляції у розмірі 3273,71 грн, що загалом становить 4202,30 грн (сума сплачена відповідачем).

Отже, матеріалами справи підтверджено сплату відповідачем заявлених у даній справі до стягнення сум наступним чином: 19000,08 грн - сума основного боргу, 928,59 грн - сума 3% річних та 3273,71 грн - втрати від інфляції, що загалом становить 23202,38 грн. Отже, у даній справі спір відсутній в частині позовних вимог на суму 23202,38 грн.

Таким чином, оскільки, заявлена до стягнення сума боргу була частково оплачена відповідачем, що підтверджено долученими до матеріалів справи первинними документами, предмет спору у даній справі відсутній на суму 23202,38 грн, в зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю в цій частині.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, у зв`язку із сплатою відповідачем позивачу заявленої до стягнення у даній справі суми у розмірі 23202,38 грн, провадження у даній справі в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Після закриття провадження в частині позовних вимог предметом спору у даній справі лишились вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 28,11 грн та втрат від інфляції у розмірі 378,62 грн.

В своїй заяві позивач також вказав, що він відмовляється від частини позовних вимог: 3% річних у розмірі 28,11 грн та втрат від інфляції у розмірі 378,66 грн.

Судом розглядається клопотання позивача про закриття провадження у справі, в зв`язку з відмовою від позову.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення (ч. 4 ст. 191 ГПК України).

Суд роз`яснює, що відповідно до п. 4 ч. 1, 3-5 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо: позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Отже, судом роз`яснено позивачу наслідки відмови від позову, а саме, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору (ч. 3 ст. 231 ГПК України).

Судом встановлено, що заява про відмову від позову підписана представником позивача Штепою Дмитром Юрійовичем, який діє на підставі ордеру серії ВІ № 1389581 від 22.04.2026. Ордер містить застереження, що договором про надання правничої допомоги повноваження адвоката не обмежені.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про прийняття відмови позивача від позову.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 191 ГПК України у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Оскільки, звернення до суду з позовом, як і відмова від нього чи його частини, є формою реалізації прав позивача, відмова Товариства з обмеженою відповідальністю "Березанська токова солодовня" від позову про стягнення 406,73 грн (28,11 грн - 3% річних та 378,62 грн - втрати від інфляції) не суперечить діючому законодавству України, не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси та приймається судом, що у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України зумовлює закриття провадження у справі № 910/4626/26.

Щодо заяви позивача про покладення судового збору на відповідача на підставі ч. 9 ст 129 ГПК України.

Згідно із ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Отже, закриття провадження у справі є формою закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті, у зв`язку з чим і результат вирішення спору відсутній (пункт 10.1 постанови Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 904/9628/17). У такому разі (виявлення після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи) суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Суд підкреслює, що у зазначеній нормі ГПК йдеться про здійснення розподілу судових витрат між сторонами у справі у разі вирішення спору по суті. Водночас, така норма не застосовується, якщо Закон України "Про судовий збір" у такому випадку передбачає повернення судового збору з Державного бюджету України.

У відповідності до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Зокрема, у пункті 5 частини 1 статті 7 Закон України "Про судовий збір" прямо встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, у суду відсутні підстави для покладення судового збору на відповідача на підставі ч. 9 ст. 129 ГПК України, оскільки, спір не був вирішений по суті, а сплачена позивачем сума судового збору в частині позовних вимог, провадження за якими було закрито в зв`язку з відсутністю предмету спору підлягає поверненню з Державного бюджету за відповідним клопотанням позивача.

Оскільки закриття провадження у справі є формою закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті, у зв`язку з чим і результат вирішення спору відсутній, то при вирішенні питання щодо розподілу/повернення судового збору в даному випадку підлягає застосуванню положення п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Означена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 № 903/181/19 та від 13.05.2026 № 915/1010/25.

Отже, позивач має право звернутись до суду з заявою про повернення йому з Державного бюджету України сплаченого судового збору.

Позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн.

У позовній заяві позивач вказав, що попередній орієнтовний розрахунок витрати на професійну правничу допомогу складає 8000,00 грн, а докази в їх підтвердження будуть подані в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Розглянувши клопотання позивача про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Частиною 3 ст. 123 ГПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження заявленої суми судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн позивачем надано в матеріали справи наступні докази:

Договір про надання професійної правничої допомоги № 43/26 від 02.04.2026, укладений між Адвокатським бюро "Дмитра Штепи" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Березанська токова солодовня", відповідно до п. 1.1 якого бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правничу допомогу.

Згідно п. 4.1 договору вартість послуг за надані в межах цього договору послуги з професійної правничої допомоги, визначається сторонами окремою додатковою угодою.

Сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 02.04.2026 яка визначає порядок оплати послуг бюро за надання професійної правничої допомоги у спорі з Товариством з обмеженою відповідальністю "Автобудкапітал" на користь клієнта заборгованості за договором поставки від 16.08.2023. Вартість послуг з професійної правничої допомоги становить 8000,00 грн (п. 1, 2 додаткової угоди).

Згідно п. 5.1 додаткової угоди послуги з професійної правничої допомоги вважаються наданими з моменту підписання акту приймання-передачі наданої професійної правничої допомоги, який за наявності, скріплюється печатками сторін.

Згідно акту від 16.06.2026 про приймання-передачу наданої професійної правничої допомоги відповідно до договору від 02.04.2026 № 43/26 бюро надало клієнту правничу допомогу у справі № 910/4626/26, яка перебуває на розгляді Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Березанська токова солодовня" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобудкапітал" про стягнення 23609,11 грн.

Бюро було надана професійна правнича допомога у справі № 910/4626/26, яка включає в себе: детальне вивчення матеріалів що посвідчують характер господарських відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю "Березанська токова солодовня" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автобудкапітал"; здійснення розрахунку 3% річних та інфляційних втрат за укладеним договором поставки від 16.08.2023, вивчення судової практики з аналогічних питань, написання позовної заяви та подання її через підсистему електронний суд ЄСІТС. Витрачений час - 40 годин, вартість 8000,00 грн. Акт підписаний контрагентами без зауважень.

До матеріалів справи долучено рахунки-фактури на загальну суму 8000,00 грн та платіжні інструкції про оплату вартості правової допомоги загальною сумою 8000,00 грн.

Судом встановлено, що представництво інтересів позивача під час розгляду даної справи в Господарському суді міста Києва здійснював адвокат Штепа Дмитро Юрійович на підставі ордеру серії ВІ № 1389581 від 22.04.2026.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Суд враховує, що у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 та наведено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу".

Керуючись нормами статті 129 ГПК України, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі № 922/1341/23.

Як зазначає Верховний Суд у численних постановах, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

В цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19.

Крім того, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Водночас, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відповідно до ч. 3 ст. 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Суд відзначає, що справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження; відповідачем було оплачену суму заборгованості, визначену позивачем у його досудовій вимозі, а провадження у справі в цій частині було закрито. Від частини позовних вимог позивач відмовився (сума 406,73 грн). Правовідносини сторін врегульовані 2 документами (рахунок та платіжна інструкція), практика в означеній категорії справ є сталою протягом дуже тривалого часу, розрахунок 3% річних та втрат від інфляції здійснений на одну суму протягом одного періоду, позовна заява по своїй суті складається з 3 аркушів та фактично повторює досудову вимогу. А тому суд критично ставиться до того, що адвокатом на надання правової допомоги було витрачено 40 годин часу.

За таких умов суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу є надмірним та не відповідає критерію співмірності та розумності розміру. А тому суд не вбачає підстав для присудження на користь позивача всієї заявленої суми витрат на правову допомогу та вважає за необхідне зменшити її до 3000,00 грн.

Отже, за наведених обставин, суд покладає на відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, а у відшкодуванні решти судових витрат суд позивачу відмовляє з підстав, описаних вище.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 130, 231, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/4626/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Березанська токова солодовня" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобудкапітал" про стягнення 23609,11 грн, в частині позовних вимог на суму 23202,38 в зв`язку з відсутністю предмету спору.

2. Закрити провадження у справі № 910/4626/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Березанська токова солодовня" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобудкапітал" про стягнення 23609,11 грн, в частині позовних вимог на суму 406,73 в зв`язку з відмовою позивача від позову.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобудкапітал" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 20/22, кв. 160, ідентифікаційний код 37772838) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Березанська токова солодовня" (07541, Київська область, Броварський район, м. Березань, вулиця Хмельницького Б., 2-А, офіс 1, ідентифікаційний код 44768961) витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.

Згідно з ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.В.Усатенко