Ухвала суду № 137760227, 22.06.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

про основну винагороду та витрати арбітражного керуючого

"22" червня 2026 р. Справа № 907/1020/23

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригузи П.Д., розглянувши справу,

за заявою кредитора: Головного управління ДПС у Закарпатській області, м. Ужгород Закарпатська область, код 44106694.

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю "Респект-Інвест", м. Рахів Закарпатська область, код: 34200536.

про банкрутство,

секретар судового засідання - Повідайчик Т.В.,

без участі представників,

в с т а н о в и в:

Провадження у цій справі відкрито ухвалою суду від 13.12.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Респект-Інвест", код ЄДРПОУ - 34200536.

Ухвалою господарського суду від 28.03.2024 затверджено реєстр вимог, де: Головне управління ДПС у Закарпатській області вимоги на загальну суму 1 227 111.63 грн.

Постановою господарського суду від 30.04.2024 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Респект-Інвест", код ЄДРПОУ - 34200536, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Сашина Олександра Андрійовича.

Ухвалою господарського суду від 24.09.2024 в ліквідаційній процедурі визнано вимоги кредитора ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" до боржника на загальну суму 60 446.25 грн.

Ухвалою від 27.10.2025 Сашина Олександра Андрійовича звільнено від обов`язків та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Заріцького Юрія Миколайовича.

Арбітражним керуючим Сашиним О.А. подана до суду заява від 16.07.2025 (вх. № 02.3.1-02/6491/25) про затвердження звіту № 02-01/63/96 від 27.07.2025 про нарахування і виплату основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора та її стягнення з кредиторів пропорційно до розміру їх кредиторських вимог, включених до реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою суду від 05.03.2026 цю справу № 907/1020/23 прийнято до провадження новим складом суду (суддя Пригуза П.Д.)., призначено судове засідання для розгляду по суті наявних у справі заяв (клопотань).

Справа станом на червень 2026 року перебуває на стадії завершення ліквідаційної процедури, вирішення судом питання про розподіл судових витрат у процедурі ліквідації банкрута.

Ухвалою від 05.03.2026 призначено судове засідання для розгляду по суті наявних у справі заяв, зокрема заяви ліквідатора Сашина О.А. про затвердження його звіту про нарахування та стягнення з кредиторів пропорційно вимог на користь ліквідатора.

В судовому засіданні 16.04.2026 судом за результатами розгляду постановлено ухвалу про відкладення розгляду, в якому судом оголошувалася перерва.

Судом залучено до участі у справі учасників банкрута ТОВ "Респект-Інвест", якими до справи подано заперечення щодо виплати винагороди ліквідатору Сашину О.А, просять відмовити у її виплаті або ж суттєво зменшити.

До суду подано клопотання арбітражного керуючого Сашина О.А. про розгляд усіх питань провадження у цій справі без його участі.

В судовому засіданні 08.06.2026 судом завершено розгляд заяви арбітражного керуючого Сашина О.А. по суті, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

В судовому засіданні оголошено перерву, призначено дату проголошення судового рішення 22.06.2026, але через несправність системи ВКЗ судове рішення не проголошувалося. Судом складено повний текст судового рішення, який та підписано суддею без його проголошення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ПОЗИЦІЇ СТОРІН

За результатами розгляду звіту Сашина О.А. суд дійшов висновку, що звіт належить затвердити частково, так само і вимоги про стягнення винагороди за час виконання ним повноважень ліквідатора задовольняється частково з таких підстав.

Як встановлено судом, Сашин О.А. ухвалою від 13.12.2023 про відкриття справи про банкрутство був призначений розпорядником майна ТОВ "Респект-Інвест".

В подальшому 30.04.2024 Постановою господарського суду Закарпатської області у цій справі призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Респект-Інвест» (код ЄДРПОУ 34200536).

Ухвалою господарського суду від 27.10.2025 року по справі відсторонено арбітражного керуючого Сашина О.А. від виконання повноважень ліквідатора «Респект-Інвест» (код ЄДРПОУ 34200536) за власним бажанням та призначено арбітражного керуючого Заріцького Юрія Миколайовича ліквідатором даного підприємства.

У зв`язку з виконанням обов`язків ліквідатора Сашин О.А. нараховував винагороду в розмірі трьох розмірів мінімальної заробітної плати, за кожний місяць виконання обов`язків ліквідатора.

Станом на 1 липня 2025 року нарахована винагорода в розмірі 336 000,00грн. Винагорода арбітражним керуючим не отримана.

Не сплачений залишок за виконання повноважень розпорядника майна становить 38 622,00 грн., разом сума заборгованості за виконання повноважень розпорядника майна та ліквідатора ТОВ «Респект-Інвест» становить 336 000,00грн. + 38 622,00грн. = 374 622,00грн.

Винагорода арбітражним керуючим не отримана.

Витрати за час виконання повноважень розпорядника майна та ліквідатора ТОВ "Респект-Інвест", складають 27 985,00 грн.

Комітетом кредиторів від 02 січня 2025 року, винагорода арбітражного

керуючого затверджена без зауважень, звіт № 02-01/158/68 від 04.11.2024 року (лист ГУ ДПС у Закарпатській області за № 42/5/07-16-13-03-05 від 02.01.2025 року.)

Комітет кредиторів скликаний ліквідатором 31 січня 2025 року, не відбувся, про що арбітражним керуючим був складений акт.

Комітет кредиторів скликаний ліквідатором та надісланий 03.02.2025 року, не відбувся, про що арбітражним керуючим був складений акт.

Ліквідатор надає докази про направлення звітів кредитору 03.06.2025 та 30.06.2025 р.

Покликаючись на норми ч. 1, 4, 7 ст. 43 Конституції України, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), норми КУзПБ та правові позиції Верховного Суду, просить стягнути таку винагороду з кредиторів на свою користь.

Кредиторами у даній справі є ініціюючий кредитор ГУ ДПС у Закарпатській області, на суму кредиторських вимог 1 227 111,63 грн. та ТОВ «Ніко-Тайс», на суму кредиторських вимог 60 446,25 грн.

У заяві від 11.02.2026 року Сашин О.А. наводить розрахунок винагороди з 01.05.2024 по 30.06.2026 року по сплаті грошової винагороди арбітражного керуючого та витрат в сумі 402 607,00 грн., які залишилися несплаченими, просить покласти їх пропорційно на кредиторів, чиї грошові вимоги включені до у вимог кредиторів відносно боржника, а тому просить затвердити Звіт арбітражного керуючого Сашина О.А. № 02-01/63/96 від 27.06.2025 про нарахування і виплату грошової винагороди, та відшкодування витрат за виконання повноважень розпорядника майна та ліквідатора ТОВ "Респект-Інвест", код ЄДРПОУ 34200536, на загальну суму 402 607,00 грн.; стягнути на користь арбітражного керуючого Сашина Олександра Андрійовича (54005, Миколаївська область, м. Миколаїв, а/с 194, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , р/р № № НОМЕР_2 в «ПриватБанк», МФО повноважень розпорядника майна та ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Респект-Інвест", код ЄДРПОУ 34200536 на загальну суму

402 607,00 грн. пропорційно грошовим вимогам кредиторів:

- 383 706,00 грн. з Головного управління ДПС у Закарпатській області (код ЄДРПОУ 44106694, юридична адреса: 88000 м. Ужгород, вул. А. Волошина 52) та видати наказ.;

- 18 901,00 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс» (код

ЄДРПОУ 38039872 проспект Академіка Глушкова буд. 40 оф.315 м. Київ 03187) та видати наказ.

Кредитор ТОВ «Ніко-Тайс» заперечує проти вимог Сашина О.А. з метою захисту власних прав та інтересів у справі. Так, ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» з 24 вересня 2024 року є учасником цієї справи як кредитор банкрута ТОВ «РЕСПЕКТ-ІНВЕСТ».

ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» не заперечує про включення вимог Арбітражного керуючого Сашин О.А. до першої черги та здійснення їх відшкодування першочергово за рахунок коштів, що надходять та/або надходитимуть від продажу майна Боржника, а також за результатами проведеної роботи щодо поверненню дебіторської заборгованості.

Вважає, що покладення на ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» витрат в межах даної справи, а також наполягати на здійснено розподілу відшкодування винагороди арбітражного керуючого за період, у який Заявник ще не був Кредитором, є безпідставним та неправомірним.

Окрім цього, звертає увагу на те, що витрати на відрядження у квітні 2024 року, не були погоджені із Кредитором та були здійснені до відкриття ліквідаційної процедури та мали бути вирішенні судом за заявою самого ж Арбітражного керуючого-Розпорядника майна, що мала б бути подана за п`ять днів до переходу в наступну судову процедуру.

Вважає, що ліквідатором допущена бездіяльність і неналежне виконання обов`язків. Сам лише факт призначення арбітражного керуючого ліквідатором Боржника не свідчить про здійснення ним повноважень, визначених Кодексом України з процедур банкрутства, та якісного виконання покладених на нього обов`язків, за здійснення яких встановлена грошова винагорода.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду (постанови від 15.05.2018 у справі №29/5005/486/2012, від 04.10.2018 у справі №922/132/13-г, від 14.02.2018 у справі №927/1191/14), при визначенні розміру оплати послуг ліквідатора під час здійснення ним ліквідаційної процедури у справі про банкрутство господарський суд має досліджувати не тільки період здійснення ліквідатором ліквідаційної процедури, а й дії, які вчинялись ліквідатором в цей період.

ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» із врахуванням та аналізу вказаного вище вбачається, що оплата має бути здійснення за певну працю, за фактично надані послуги та/або виконану роботу, а не лише за сам факт перебування у певних трудових відносинах без фактичного здійснення праці та виконання посадових (повноважень) обов`язкових.

ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» із врахуванням та аналізу вказаного вище вбачається, що оплата має бути здійснення за певну працю, за фактично надані послуги та/або виконану роботу, а не лише за сам факт перебування у певних трудових відносинах без фактичного здійснення праці та виконання посадових (повноважень) обов`язкових.

Стверджує, що матеріали та обставин справи виглядають так, що починаючи із жовтня 2024 року, фактично на 90% заходи ліквідаційної процедури обмежились лише фактом подання Ліквідатором заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності органів управління Боржника, а також на 10% періодичним поданням ідентичних заяв та клопотань про її розгляд за відсутності Ліквідатора, де наслідком чого стало взагалі подання заяви про залишення без розгляду в цілому заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності органів управління Боржника із необхідністю виправлення по суті допущених недоліків, котрі й по сьогодні не виправлені Ліквідатором були порушені строки звітування про виконану роботу за період із 24.09.2024 року по 18.07.2025 року як до суду, так і до кредиторів.

В даний період у матеріалах справи жодні Протоколи по суті ліквідаційної процедури відсутні.

У задоволені заяви Ліквідатора про стягнення із кредиторів грошової винагороди в межах справи №907/1020/23 про банкрутство ТОВ «РЕСПЕКТ-ІНВЕСТ» відмовити у зв`язку із недоведеністю та/або необґрунтованістю.

Окрім того, ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» подала до суду скаргу на бездіяльність ліквідатора Сашина О.А. від 18.02.2026 (том 10 а.с. 180) в якій доводить, що з моменту Постанови Господарського суду Закарпатської області від 30.04.2024 у справі №907/1020/23 ліквідатором призначено Сашина О.А. та оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом, станом на 26 жовтня 2025 року ліквідаційна процедура у даній справі триває більше півтора року.

Активи Боржника ще потребують пошуку, аналізу, значних обсягів отриманих даних із банківських рахунків, перевірці наявності дебіторської заборгованості Боржника, витребуванням від податкової служби податкової звітності, в тому числі й на підставі виписаних/зареєстрованих останнім податкових накладних на ім`я третіх осіб згідно додатку номер 5 до податкової декларації Боржника з податку на додану вартість тощо.

Кредитор стверджує, що за матеріалами та обставинами справи з жовтня 2024 року, фактично заходи ліквідаційної процедури обмежились лише фактом подання Ліквідатором заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності органів управління Боржника, а також на періодичним поданням ідентичних заяв та клопотань про її розгляд за відсутності Ліквідатора, де наслідком чого стало подання заяви про залишення без розгляду в цілому заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності органів управління Боржника із необхідністю виправлення по суті допущених недоліків, котрі й по сьогодні не виправлені. Також Ліквідатором були порушені строки звітування про виконану роботу за період із 24.09.2024 року по 18.07.2025 року як до суду, так і до кредиторів. В даний період у матеріалах справи жодні Протоколи по суті ліквідаційної процедури відсутні.

За відсутності роботи, кредитор вважає, що Ліквідатор переслідує свідомий умисел збагатитись за рахунок Кредиторів згідно статті 30 Кодексу, обраховує собі грошову винагороду на нібито здійснення ліквідаційних заходів та перебування на посаді ліквідатора в межах даної справи.

При цьому, ТОВ «КОМПАНІЯ «НІКО-ТАЙС» звертає увагу на те, що сам лише факт призначення арбітражного керуючого ліквідатором Боржника не свідчить про здійснення ним повноважень, визначених Кодексом України з процедур банкрутства, та якісного виконання покладених на нього обов`язків, за здійснення яких встановлена грошова винагорода.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду (постанови від 15.05.2018 у справі №29/5005/486/2012, від 04.10.2018 у справі №922/132/13-г, від 14.02.2018 у справі №927/1191/14), при визначенні розміру оплати послуг ліквідатора під час здійснення ним ліквідаційної процедури у справі про банкрутство господарський суд має досліджувати не тільки період здійснення ліквідатором ліквідаційної процедури, а й дії, які вчинялись ліквідатором в цей період.

ТОВ «КОМПАНІЯ «НІКО-ТАЙС» із врахуванням та аналізу вказаного вище вбачається, що оплата має бути здійснення за певну працю, за фактично надані послуги та/або виконану роботу, а не лише за сам факт перебування у певних трудових відносинах без фактичного здійснення праці та виконання посадових (повноважень) обов`язкових.

Існуючі звіти за період, котрий вони подавались як до суду, так і до Кредитора, є підтвердженням раніше зробленої певної роботи, та підтверджують Ліквідатора Сашина О.А. та безпідставне здійснення нарахування ліквідатором власне особисто собі заробітної плати за період або невиконання покладених обов`язків, так і бездіяльності. Наголошує, що не зважаючи на значимість, процесуальну необхідність та обов`язковість прийняття участі у судових засіданнях, як межах даної справи, так і судових справах, направлених на захист прав та інтересів Боржника та Кредиторів, котрі були призначені до слухання, в період із 30 квітня 2024 року по 26 жовтня 2025 року ліквідатор фактично приймав участь лише 10-15% від всіх призначених судових справ в період із 30 квітня 2024 року.

Кредитор зауважує, що Арбітражним керуючим Сашин О.А. в режимі відеоконференції з використанням онлайн-сервісу «ZOOM» жодного разу не скликались та не проводились збори кредиторів у справі №907/1020/23 про банкрутство ТОВ «РЕСПЕКТ-ІНВЕСТ», що сприяло затягуванню процесу та його неефективній роботі. Ліквідатор не виконав обов`язку щодо направлення запитів до численних установ та реєстрів для отримання відомостей про боржника та його активи. Просив визнати таку бездіяльність в період із 30 квітня 2024 року по 26 жовтня 2025 року ліквідатора Сашина О.А. неповною, незадовільною, протиправною, необ`єктивною, несвоєчасною та такою, що порушує майнові інтереси Кредитора у даній справі.

Суд, за усною заявою представника кредитора врахував відомості і обгрунтування скарги на дії ліквідатора Сашина О.А., як аргументи щодо неналежного виконання обов`язків та неправомірного нарахування винагороди ліквідатору.

Неповнота, як ознака неналежного виконання Сашиним О.А. обов`язків ліквідатора у цій справі підтверджується Кредитором тим, що саме кредитором ТОВ «КОМПАНІЯ «НІКО-ТАЙС» 15.08.2025 (вх. №02.3-1.02/7246/25 від 18.08.2025) була подана до суду у цій справі заява про покладення субсидіарної відповідальності на органи управління боржника, яка була задоволена судом ухвалою від 15.01.2026 року, що призвело до задоволення вимог кредиторів у справі.

Кредитор Головне управління ДПС у Закарпатській області в судовому засіданні підтримав позицію кредитора ТОВ «Ніко-Тайс» щодо неналежної роботи арбітражного керуючого, вважає, що вимоги ОСОБА_1 належить задовольнити частково. В той же час, просить врахувати, що арбітражний керуючий з часу його призначення розпорядником майна належно виконав свої повноваження, кредитором ГУ ДПС була схвалена його винагорода рішенням комітету кредиторів від 12.11.2024 за період з 01.05.2024 по 31.10.2024 року, а також здійснені витрати за цей період часу.

Ліквідатор арбітражний керуючий Заріцький Ю.М. у своєму Звіті ліквідатора повідомив, що грошові кошти, які надійшли до ліквідаційного рахунку банкрута ТОВ «Респект Інвест» повністю перераховані на задоволення вимог кредиторів, кошти для сплати винагороди і відшкодування витрат у ліквідаційній масі відсутні.

ФАКТИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Суд зазначає, що ця заява Сашина О.А. була предметом розгляду господарського суду у цій справі, який ухвалою від 15.01.2026 відмовив заявнику арбітражному керуючому Сашину Олександру Андрійовичу у затвердженні звітів №02-01/63/96 від 27.06.2025 та №02-01/83/110 від 27.07.2025 про нарахування і виплату основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Респект-Інвест", та її стягнення з кредиторів пропорційно до розміру їх кредиторських вимог, включених до реєстру вимог кредиторів.

Судом розглянуто матеріали поданого звіту №02-01/63/96 від 27.06.2025 та звіту №02-01/83/110 від 27.07.2025 та встановлено, що арбітражним керуючим зазначається про те що комітетом кредиторів від 02 січня 2025 року винагорода арбітражного керуючого затверджена без зауважень, звіт №02-01/158/68 від 04.11.2024 року (лист ГУ ДПС у Закарпатській області за №42/5/07-16-13-03-05 від 02.01.2025 року). Судом також встановлено, що арбітражним керуючим долучено до матеріалів справи копію такого супровідного листа (до матеріалів звіту №02-01/63/96 від 27.06.2025), в якому зазначається, що ГУ ДПС у Закарпатській області за результатами розгляду листа арбітражного керуючого від 04.11.2024, направляє результати голосування по проекту рішення комітету по ТОВ "Респект - Інвест" по справі №907/1020/23. Разом з тим, такі результати голосування кредитор долучає додатками до такого листа. Арбітражним керуючим результати голосування кредитором до справи і до поданих звітів не долучено. Суд позбавлений можливості встановити зміст такого голосування.

Крім того, судом розглянуто і повідомлення про проведення засідання комітету кредиторів шляхом опитування №02-01/158/68 від 04.11.2024, яке Сашин О.А. направляв кредитору ГУ ДПС у Закарпатській області. Додатком до такого повідомлення долучались звіти про хід ліквідаційної процедури та про нарахування основної грошової винагороди та відшкодування витрат станом на 30 жовтня 2024 року. Разом з тим, заявник у поданих звітах просить затвердити його винагороду та витрати за період з 01.05.2024 - 30.06.2025 року.

Таким чином, суд висновує, що заявником арбітражним керуючим, всупереч імперативним нормам ч. 6 ст. 30 КУзПБ, не долучає до матеріалів справи результатів голосування комітету кредиторів щодо затвердження звітів №02-01/63/96 від 27.06.2025 та №02-01/83/110 від 27.07.2025 про нарахування і виплату основної грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Респект-Інвест" за період з 01.05.2024 - 30.06.2025 року, порядку оплати грошової винагороди та її стягнення з кредиторів пропорційно до розміру їх кредиторських вимог, включених до реєстру вимог кредиторів.

Суд також звертає увагу, що від кредитора ГУ ДПС у Закарпатській області не надходило жодних заяв по суті справи, в яких би кредитор погоджував виплату і звіт про нарахування і виплату основної грошової винагороди.

Ухвалою суду від 30.04.2025 постановлено сплатити арбітражному керуючому Сашину Олександру Андрійовичу основну грошову винагороду за виконання повноважень розпорядника майна у справі №907/1020/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Респект-Інвест", з депозитного рахунку Господарського суду Закарпатської області, за період з 14.12.2023 по 31.03.2024 в розмірі 60 300.00 грн. (шістдесят тисяч триста гривень 00 копійок).

Комітетом кредиторів від 02.01.2025 року винагорода арбітражного керуючого схвалена, звіт № 02-01/158/68 від 04.11.2024 року (лист ГУ ДПС у Закарпатській області за № 42/5/07-16-13-03-05 від 02.01.2025 року.)

З матеріалів справи вбачається, що ліквідатор Сашин О.А. подав до суду заяву про покладення субсидіарної відповідальності на засновників, керівника та заінтересованих осіб від ліквідатора (вх. №02.3.1-02/7062/24 від 11.09.2024) на користь ТОВ "Респект-Інвест" грошові кошти в сумі 1 227 111.63 грн. Однак, за заявою ліквідатора Сашина О.А. заява про субсидіарну відповідальність ухвалою суду від 15.05.2025 судом залишено без розгляду з мотивів, що така заява подана передчасно.

З матеріалів справи вбачається, що ліквідатор Сашин в травні-червні здійснював свої повноваження, подавав до суду клопотання про витребування доказів, які задоволені судом, зокрема ухвалою від 16.06.2025 року про витребування матеріалів реєстраційної справи банкрута, які долучені до справи (том 5, 6, 7), які надійшли до справи у червні 2025 року.

З матеріалів справи вбачається, що 27.06.2025 ліквідатором подано до суду Проміжний звіт про стан ліквідаційної процедури (том 7 а.с. 116) в якому, зокрема зазначив, що кредитори не приймають участь у вирішенні питань провадження шляхом опитування, натомість ним надіслано кредиторам до електронного кабінету звіт про роботу та про нарахування грошової винагороди та витрат.

Також ліквідатор Сашин О.А. подав до суду заяву від 07.07.2025 про дострокове припинення своїх повноважень яка мотивується незгодою кредитора про продовження процедури, яка перевищує 12 місяців без очікуваного результату.

Також клопотання про затвердження Звіту від 28.06.2025 про нарахування винагороди та стягнення з кредиторів подано ліквідатором Сашиним до справи 16.07.2025 року з уточненням (збільшенням) суми нарахування.

ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА СУДОВОГО РІШЕННЯ

Заслухавши учасників справи, доводи заявника арбітражного керуючого ліквідатора Сашина О.А., заперечення представника ТОВ «КОМПАНІЯ «НІКО-ТАЙС» та Кредитора ГУ ДПС у Закарпатській області, суд зазначає таке.

Загальна сума, що заявлена - з 01.05.2024 по 30.06.2026 винагороди арбітражного керуючого та витрат в сумі 402 607,00 грн., просить визнати та стягнути пропорційно з кредиторів:

- 383 706,00 грн. з Головного управління ДПС у Закарпатській області;

- 18 901,00 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс».

3.1. Предметом розгляду у справі є заява ліквідатора Сашина О.А. про затвердження судом його звіту про нарахування та виплату винагороди ліквідатора і відшкодування витрат, понесених ним за час виконання обов`язків ліквідатора у цій справі, а також про стягнення таких сум з кредиторів ТОВ «КОМПАНІЯ «НІКО-ТАЙС» та ГУ ДПС у Закарпатській області пропорційно їх вимог.

3.2. Предметом спору у справі при розгляді заяви про стягнення з кредитора ТОВ «КОМПАНІЯ «НІКО-ТАЙС» та ГУ ДПС винагороди та витрат процедури ліквідації банкрута, які складаються з сум основної винагороди та витрат арбітражного керуючого при здійсненні повноважень ліквідатора, є джерела виплати винагороди ліквідатора, які на час розгляду цієї заяви не є визначеними у цій справі через відсутність майна у ліквідаційній масі, а також предметом спору є розмір винагороди, яку Кредитори просять зменшити або ж не стягувати (не сплачувати) арбітражному керуючому через неналежне виконання ним своїх повноважень у ліквідаційній процедурі.

3.3. Судом встановлено, що Кредитор Головне управління ДПС у Закарпатській області схвалив основну винагороду ліквідатора Сашина О.А. рішенням комітету кредиторів від 12.11.2024 за період з 01.05.2024 по 31.10.2024, а також схвалено здійснені витрати за цей період часу. Отже, грошові суми у розмірі 3 мінімальних заробітних плат щомісяця за вказаний період 6 місяців на загальну суму 144 000,00грн. є безспірною та підлягає сплаті Сашину О.А. в повному розмірі.

Сума понесених ліквідатором витрат за час виконання відповідних дій та понесені витрати ліквідатора в сумі 27 985,00 грн. визнаються судом, такі витрати підтверджуються наданими ліквідатором доказами долученими до заяви ліквідатора до першої заяви від 16.07.2025 року (т. 7 а.с. 157-194).

3.4. Спірною є сума винагороди, що нарахована Сашиним О.А. за період часу з 01.11.2024 по 30.06.2025 становить 258 607,00грн. (402 607,00 грн. 144 000,00грн.).

Кредитори заперечуючи розмір винагороди, визнають, що ліквідатором Сашиним О.А. правильно здійснено розрахунок суми, оскільки він для цього використав норму ст. 30 КУзПБ, якою встановлено стандартну посадову ставку (оклад) в сумі трьох мінімальних розмірів заробітної плати за кожен місяць виконання повноважень. Саме такий розмір винагороди був встановлений Сашину О.А. при призначенні його розпорядником майна у цій справі.

3.5. Кредитори учасники товариства-банкрута вважають, що у разі неналежного виконання ліквідатором своїх повноважень судом, за клопотанням кредиторів, може бути зменшена або така винагорода може не сплачуватися. При цьому кредитори покликаються на правові позиції Верховного Суду та усталену судову практику у таких справах і за подібних обставин.

3.5.1. Суд, вирішуючи заяву кредиторів про зменшення або несплати винагороди ліквідаторові звертається до норм матеріального і процесуального права, які регулюють подібні правовідносини у законодавстві України.

Такою нормою Закону суд вважає статтю 127 ГПК України, як норму матеріального права, що встановлює права і обов`язки учасників справи стосовно несення (забезпечення) витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням (викликом) спеціалістів, яким у справі про банкрутство, між інших спеціалістів, є такий кваліфікований спеціаліст, як арбітражний керуючий.

Так, цією нормою ст. 127 ГПК України встановлено загальне правило, що «спеціаліст отримує винагороду за виконану роботу, пов`язану із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків. У випадках, коли сума витрат на оплату послуг спеціаліста повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь спеціаліста зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.

Розмір витрат на залучення спеціаліста встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною спеціаліста має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг спеціаліста, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.»

3.5.2. Заперечуючи проти доводів Кредиторів, ліквідатор Сашин О.А. вважає, що розмір основної винагороди арбітражного керуючого у справах про банкрутство є визначеним нормами КУзПБ імперативно, за виконання повноважень ліквідатора визначається в сумі не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

3.5.3. Суд враховує, що Сашин О.А. до його призначення ліквідатором, відповідно ухвали господарського суду від 13.12.2023 при відкритті справи про банкрутство був призначений розпорядником майна ТОВ "Респект-Інвест".

З часу початку виконання обов`язків розпорядника майна 13.12.2023 до часу призначення його на посаду ліквідатора 30.04.2024 пройшло 133 дні. Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 44 КУзПБ термін процедури розпорядження майном боржника вводиться строком до 170 календарних днів, то суд висновує, що Сашин О.А. достроково і належно виконав свою роботу, за що йому справедливо сплачено винагороду з депозитного рахунку господарського суду.

3.5.4. З початку виконання Сашиним О.А. обов`язків ліквідатора, з 30.04.2024, ліквідатор Сашин О.А. подав до суду заяву про покладення субсидіарної відповідальності винних у доведенні до банкрутства осіб за вх. №02.3.1-02/7062/24 від 11.09.2024 року, тобто через 4,5 місяців. Цей час протяжністю в 4,5 місяців для оформлення заяви про субсидіарну відповідальність і невиправдано довгим строком, враховуючи, що за час виконання обов`язків розпорядника майна Сашин О.А. був зобов`язаний вивчити усі аспекти фінансово-господарського стану боржника, виявити ознаки доведення до банкрутства та приховування банкрутства, ідентифікувати осіб, які винні у доведенні до банкрутства тощо.

Як встановлено судом, така заява була оформлена неналежно, що призвело до того, що ухвалою суду від 15.05.2025 господарським судом у цій справі №907/1022/23 цю заяву за клопотанням самого Сашина О.А. залишено без розгляду. Однією з причин є те, що така заява подана передчасно.

3.5.5. Судом встановлено, що ліквідатор Сашин О.А. в травні-червні 2025 року подавав до суду клопотання про витребування доказів, які задоволені судом, зокрема ухвалою від 16.06.2025 судом витребувано матеріали реєстраційної справи банкрута, які долучені до справи (том 5, 6, 7).

3.5.6. Зазначене свідчить про те, що розпорядником/ліквідатором Сашиним О.А. неповно з`ясовано ідентифікаційні дані осіб, які мають нести відповідальність за доведення до банкрутства та приховування банкрутства, що спричинило затягування процедури та не дало бажаного правового результату (ефекту).

3.5.7. Суд зауважує, що з дня призначення ліквідатора 30.04.2024 до дня заявлення суду клопотання про витребування реєстраційної справи у травні 2025 року минуло більше одного року. Таку поведінку та несвоєчасні дії ліквідатора Сашина О.А. суд кваліфікує як неналежне виконання своїх обов`язків у справі.

3.5.8. Суд, за таких обставин погоджується з твердженнями Кредиторів у справі, що ліквідатор Сашин О.А. не належно виконав свої обов`язки, несвоєчасно подав до господарського суду заяву про витребування матеріалів реєстраційної справи банкрута ТОВ "Респект-Інвест". Суд зазначає, що така заява (клопотання) ліквідатором має подаватися до суду негайно (в розумний строк) якщо є наявними ознаки доведення до банкрутства та приховування банкрутства. Таких негайних (термінових) дій потребують інтереси справи та інтереси кредиторів, які мають бути захищеними діями ліквідатора. До цього мають спонукати ліквідатора і строки процедури, які визначені КУзПБ та судом 12 місяців.

3.5.9. Оцінюючи роботу ліквідатора Сашина О.А., суд враховує такі фактичні обставини, що підтверджені у цій справі судовими рішеннями, зокрема той факт, що саме Кредитором ТОВ «КОМПАНІЯ «НІКО-ТАЙС» була подана до суду 15.08.2025 (вх. №02.3-1.02/7246/25 від 18.08.2025) заява про покладення субсидіарної відповідальності на органи управління боржника, яка була задоволена судом ухвалою від 15.01.2026 року, що призвело до повного задоволення вимог кредиторів.

3.5.10. Фактично у цій справі права та інтереси кредиторів у ліквідаційній процедурі були захищені за заявою кредитора, за позовом якого було стягнуто з винних осіб кошти солідарно з боржником, а вимоги кредиторів були повністю погашені виконанням обов`язку банкрута його колишнім керівником та учасниками товариства.

Кредитором ТОВ «КОМПАНІЯ «НІКО-ТАЙС» для подачі заяви про субсидіарну відповідальність керівних органів були використані матеріали реєстраційної справи банкрута, що витребувані ухвалою суду від 16.06.2025 року (том 5, 6, 7), що підтверджує важливість таких документів для вирішення питань захисту інтересів кредиторів у справі від умисних банкрутств та приховування банкрутства органами управління боржника. Також цей факт підтверджує неналежність виконання ліквідатором Сашиним О.А. своїх повноважень у цій справі.

4. Вирішуючи питання щодо джерела виплати та можливості стягнення винагороди на користь ліквідатора з кредиторів у цій справі - ГУ ДПС у Закарпатській області та ТОВ «КОМПАНІЯ «НІКО-ТАЙС», суд звертається до приписів ст. 30 КУзПБ.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 30 КУзПБ право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.

Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень ліквідатора здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі.

У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі, або коштів фонду, створеного кредиторами для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (у разі його створення).

4.1. У цій справі кошти, що були авансовані кредитором ГУ ДПС у Закарпатській області до відкриття справи, були сплачені арбітражному керуючому Сашину О.А. за виконання обов`язків розпорядника майна у цій справі, такі кошти закінчилися.

4.2. Як встановлено судом і сторонами на ці факти звертається увага сторін, у ліквідаційній масі (на ліквідаційному рахунку) банкрута станом на червень 2025 року коштів немає, також закінчилися авансовані кошти, що перераховані кредитором ГУ ДПС на депозитний рахунок суду, отже джерела оплати винагороди (як заробітної плати) ліквідатора відсутні, фонду для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого не утворено.

4.3. Норми права, що регулюють правовідносини з оплати праці арбітражного керуючого.

Розглядаючи спір суд зосередив увагу сторін на тому, що питання про примусове стягнення з кредиторів винагороди арбітражного керуючого у разі, коли кредиторами не створено фонду для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого не регулюються нормами КУзПБ. Питання забезпечення судових витрат регулюються нормами процесуального законодавства, зокрема відповідно до правил Глави 8 ГПК України - Судові витрати, питання про які мають розглядається в судовому засіданні.

Перш за усе, статтею 13 КУзПБ визначено норму-принцип щодо незалежності арбітражного керуючого, яка забезпечується, зокрема особливим порядком його призначення, притягнення до відповідальності та припинення його повноважень та гарантуванням виплати винагороди арбітражному керуючому та відшкодування витрат арбітражного керуючого в порядку і розмірах, визначених цим Кодексом.

Загальними нормами КУЗПБ визначено, що арбітражний керуючий призначається для виконання обов`язків у певну процедуру за судовим рішенням господарського суду (ухвалою, постановою), його діяльність контролюється господарським судом, отже і гарантії того, що арбітражному керуючому буде сплачена винагорода та будуть відшкодовані його витрати в порядку і розмірах, визначених цим Кодексом, покладається на господарський суд.

Частиною 5 ст. 34 КУзПБ встановлено імперативне правило, що Боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття витрат, пов`язаних з провадженням у справі, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Статтею 64 КУзПБ регулюються питання виключного використання коштів ліквідаційної маси на задоволення вимог кредиторів.

Статтею 30 КУзПБ визначено питання винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

Так, згідно ст. 30 КУзПБ "арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.

Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.

Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого санацією встановлюється зборами кредиторів під час схвалення плану санації і не може бути меншим за чотири розміри мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п`ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реалізацією становить три розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.

Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі.

У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі, або коштів фонду, створеного кредиторами для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (у разі його створення).

Кредитори можуть створювати фонд для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи) та затверджуються ухвалою господарського суду."

4.4. Аналіз норми ст. 30 КУзПБ судом для визначення об`єму прав арбітражного керуючого на винагороду та чи є вони абсолютними.

1). За змістом і правилами ст. 30 КУзПБ арбітражний керуючий має право на основну винагороду у сумі не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання своїх повноважень, зокрема - ліквідатора. 2). Основна винагорода має бути сплачена арбітражному керуючому в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень задля задоволення його права вимоги основної грошової винагороди.

3). Джерелом сплати основної винагороди арбітражного керуючого є кошти, що авансовані заявником (кредитором) на депозитний рахунок господарського суду.

4). Якщо у триваючих процедурах закінчилися авансовані заявником кошти, то основна винагорода арбітражного керуючого, зокрема у ліквідаційній процедурі, має сплачуватися за рахунок таких джерел:

- коштів, одержаних у ліквідаційній процедурі від продажу майна банкрута, що вільне від обтяжень (не перебуває в заставі);

- коштів фонду, створеного кредиторами для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (у разі його створення).

5). Кредитори можуть створювати фонд для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

6). Господарський суд за заявою кредитора має право зменшити розмір грошової винагороди арбітражного керуючого, у разі, якщо середньомісячна заробітна плата керівника боржника є надмірно високою порівняно з мінімальним розміром заробітної плати.

5. ОЦІНКА СУДОМ ОБСТАВИН ТА ПРАВА, ВИСНОВКИ СУДУ

Перед судом в контексті розгляду цієї справи (спору) постали декілька юридичних питань, на які суд має надати відповідь, та в залежності від такої відповіді вирішити спір. Такими питаннями суд визначає зокрема:

1. Чи є розмір винагороди арбітражного керуючого абсолютним і незмінним.

2. Чи має право кредитор у справі про банкрутство заперечити проти вимоги арбітражного керуючого, якого судом призначено у справу для виконання обов`язків ліквідатора, про нарахування ліквідатору визначеної Законом (КУзПБ) основної винагороди за кожний місяць виконання ним (арбітражним керуючим) повноважень ліквідатора в сумі трьох розмірів мінімальної заробітної плати.

3. Чи є арбітражний керуючий спеціалістом у розумінні норм Господарського процесуального кодексу (ст. 127), стосовно якого кредитор може заявити про неспівмірний розмір винагороди ліквідатора, через здійснення ним нескладних робіт та їх невеликим обсягом та часом, витраченим на виконання таких робіт.

4. Чи може господарський суд у разі недотримання вимог щодо співмірності судових витрат сторони на оплату послуг спеціаліста (винагороди арбітражного керуючого), які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням сторони зменшити розмір винагороди арбітражного керуючого.

5.1. Відповідаючи на ці питання суд звертається до норм КУзПБ, яким визначено, що арбітражний керуючий з моменту призначення його керуючим санацією або ліквідатором до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника (ч. 2 ст. 10 КУзПБ).

5.2. Словосполучення «прирівнюється до службової особи підприємства», що застосовується законодавцем у наведеній ч. 2 ст. 10 КУзПБ надає суду можливість застосувати до вирішення проблемних питань винагороди арбітражного керуючого (ліквідатора) із застосування аналогії закону, можливість застосування якої передбачено ч. 1, 10 ст. 11 ГПК України, якою встановлено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

5.3. У своєму висновку суд виходить з того, що нормами ст. 30 КУзПБ встановлено імперативно такі диспозиції: обов`язкова сплата винагороди за роботу ліквідатора; розмір винагороди за виконану роботу має бути не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати; періодичність оплати - за кожний місяць виконання повноважень; право господарського суду за заявою кредитора зменшити розмір грошової винагороди, за умови, що середньомісячна заробітна плата керівника боржника є надмірно високою порівняно з мінімальним розміром заробітної плати.

5.4. КУзПБ передбачає також інші розміри гарантованої оплати винагороди арбітражному керуючому при виконанні різних обов`язків у справах про банкрутство (неплатоспроможність), як є меншими ніж три мінімальні заробітні плати за місяць, зокрема: за виконання повноважень керуючого реструктуризацією - п`ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за виконання повноважень керуючого реалізацією - три розміри прожиткового мінімуму.

5.5. За приписами ч. 8, 9 ст. 33-2 КУзПБ передбачається право господарського суду за заявою боржника, залучених кредиторів або з власної ініціативи, зменшити розмір винагороди адміністратора, про що зазначається в ухвалі про призначення адміністратора. Така винагорода може бути зменшена зважаючи на прогнозовану тривалість процедури, прогнозовані трудозатрати адміністратора на виконання його повноважень, обсяг повноважень, що покладаються на адміністратора згідно з планом превентивної реструктуризації, складності справи, фінансового стану боржника тощо.

Ці норми на переконання суд слід брати до уваги при виникненні обставин і спорів, як такі, що є предметом розгляду у цій справі між кредиторами і ліквідатором Сашиним О.А. щодо зменшення суми винагороди у разі «процесуального простою», «неналежного виконання ліквідатором своїх обов`язків», «невиконання ліквідатором своїх обов`язків».

5.6. Суд зазначає, що норми КУзПБ не передбачають і не регулюють мінімальних розмірів винагороди арбітражного керуючого, зокрема ліквідатора, у разі неналежного виконання своїх обов`язків, непомірного та необгрунтованого затягування справи і процедури, несвоєчасного виконання тих чи інших дій, від яких залежить подальший рух справи, реальні помилки у виконанні певних дій, що в результаті не призводять до очікуваного кредиторами результату, як то: задоволення вимог (повного або часткового), чи подачі до суду звіту і ліквідаційного балансу та закриття справи з можливістю списання грошових вимог, які залишилися незадоволеними через банкрутство боржника.

5.7. Затягування провадження у ліквідаційній процедурі при відсутності покриття витрат за рахунок майна боржника є обтяжливим для кредиторів, та на переконання суду, створює для кредиторів непомірний та необгрунований матеріальний тягар, який пов`язаний з вимушеним фінансування витрат процедури, до яких відносяться також винагорода ліквідатора та відшкодування його витрат. Інтереси кредиторів в таких ситуаціях зазнають шкоди, оскільки саме кредитори мають сплачувати таку винагороду і витрати.

5.8. У науковій літературі та практиці висловлюються позиції, що кредитори (комітет кредиторів), так само і господарський суд, не можуть оцінювати належність роботи арбітражного керуючого за формулою «не вчинено процесуальних дій у конкретному місяці винагорода не нараховується», отже суду належить знайти критерій, що за нормами Закону України у подібних відносинах визначає принцип оплати роботи в таких ситуаціях, які по суті своїх обставин кваліфікується як неналежне виконання обов`язків ліквідатора арбітражним керуючим (також як «простій» та невиконання своїх обов`язків ліквідатором»).

АНАЛОГІЯ ЗАКОНУ ДЛЯ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН ОПЛАТИ РОБОТИ ЛІКВІДАТОРА У СПРАВІ ПРО БАНКРУТСТВО

6. Оскільки за висновками суду у цій справі, наведені питання прямо не врегульовані спеціальним законом, яким для цих правовідносин є КУзПБ, суд звертається до Законів України, в яких регулюються подібні відносини.

6.1. Такі і подібні фактичні ситуації, де суб`єктами винагороди є службові особи працівники юридичних осіб, регулюються норами Кодексу законів про працю України та Законом України «Про оплату праці».

Відповідно до норм Закону України «Про оплату праці» встановлюють, що винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, є заробітною платою. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства (ст. 1).

6.2. Основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

6.3. Статтею 3 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що мірилом розміру оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці є мінімальна заробітна плата, що встановлена законом. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

6.4. В свою чергу норма ст. 34 КЗпП України визначає, що простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Порядок оплати часу простою регулюється ст. 113 КЗпП України, зокрема: час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Про початок простою працівник повинен попередити роботодавця.

Час простою з вини працівника не оплачується.

6.5. При розгляді цієї справи, кредитори доводять, що робота за період з дня призначення Сашина О.А. ліквідатором є неналежною, він неякісно склав необхідні процесуальні документи, не з`являвся в судові засідання для забезпечення судового розгляду і прийняття швидких судових рішень при розгляді заяви про субсидіарну відповідальність тощо. Саме тому кредитори вважають, що винагорода Сашиним О.А. в повному розмірі, яку він вимагає, є надмірною, не відповідає об`єму та не має процесуального результату, якого очікували кредитори.

6.6. Суд висновує, що розмір винагороди арбітражного керуючого при виконанні ним повноважень ліквідатора у справі про банкрутство юридичної особи за час, коли кредиторами доведено неналежне виконання ліквідатором своїх обов`язків, що потягнуло необгрунтоване затягування часу ліквідаційної процедури, може бути зменшено господарським судом за заявою кредиторів (комітету кредиторів), але таке зменшення не може бути нижче від мінімальної заробітної плати, що є гарантією, встановленою законом для працівника.

6.7. Зважаючи, що встановлений арбітражному керуючому Сашину О.А. оклад який визначений судом виходячи із суми трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень, то суд зменшує такий розмір винагороди арбітражного керуючого Сашина О.А. до розміру однієї мінімальної заробітної плати (8000,00грн) за кожен місяць за період часу з 01.11.2024 по 30.06.2025 включно, всього за 8 (вісім) місяців роботи.

ВИНАГОРОДА ЛІКВІДАТОРА ТА РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

7. Розрахунок суми основної винагороди ліквідатора Сашина О.А., виконаний судом:

Винагорода, схвалена ГУ ДПС у Закарпатській області за період з 01.05.2024 по 31.10.2024 на суму 144 000,00грн.

Винагорода за період з 01.11.2024 по 30.06.2025, 8 місяців роботи х 8000,00грн. = 64 000,00грн.

Витрати, що належить відшкодувати за час виконання відповідних дій розпорядника та понесені витрати ліквідатора в сумі 27 985,00 грн.

Всього розмір відшкодування витрат та винагорода, які належить стягнути з кредиторів на користь арбітражного керуючого Сашина О.А. 235 985,00 грн.

7.1. Зважаючи, що ліквідатором Сашиним О.А. заявлено вимоги про стягнення з кредитора ГУ ДПС у Закарпатській області та ТОВ «КОМПАНІЯ «НІКО-ТАЙС» пропорційно розміру їх грошових вимог, суд не знаходить підстав відступати від усталених в судові практиці принципів розподілу судових витрат у справах про банкрутство пропорційно вимог кредиторів, що внесені до реєстру вимог кредиторів.

7.2. Тому суд відхиляє заперечення кредитора ТОВ «КОМПАНІЯ «НІКО-ТАЙС» щодо врахування часу, коли ухвалою суду у цій справі було визнано його грошові вимоги до боржника як кредитора.

7.3. Розподіляючи пропорційно судові витрати між кредиторами суд враховує, що за реєстром вимог кредиторів частка кредитора ГУ ДПС у Закарпатській області становить 95,3%, а частка кредитора ТОВ «КОМПАНІЯ «НІКО-ТАЙС» становить 4,7%.

Суд доходить висновку про часткове задоволення вимог арбітражного керуючого Сашина О.А., стягнувши суму його винагороди та витрат пропоційно з:

- кредитора ГУ ДПС у Закарпатській області в сумі 220 174,00грн.

- кредитора ТОВ «КОМПАНІЯ «НІКО-ТАЙС» - в сумі 11 091, 30грн.

7.4. В іншій частині вимог Сашина О.А. відмовити.

8. Висновок суду щодо правової природи та призначення винагороди ліквідатора у справі, при відсутності майна ліквідаційної маси.

Як встановлено судом, у цій справі в ліквідаційні масі коштів немає.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 61 КУзПБ, кошти, що надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на ліквідаційний рахунок боржника. Такі кошти мають використовуватися у першу чергу на оплату витрат, пов`язаних з проведенням ліквідаційної процедури, та сплати основної і додаткової винагороди арбітражного керуючого.

В той же час, як встановлено судом, ліквідатором Заріцьким Ю.М. усі кошти ліквідаційної маси були розподілені та перераховані на рахунки кредиторів. Така дія ліквідатора Заріцького Ю.М. не відповідає приписам ч. 3 ст. 61 КУзПБ.

В той же час, суд в такому разі застосовує загальний алгоритм щодо вирішення питання виплати винагороди арбітражному керуючому у разі, якщо в ліквідаційній масі немає коштів, кредитори не створюють фонду для фінансування винагороди ліквідатора, а процедура провадження у справі про банкрутство має бути закрита. Питання винагороди арбітражного керуючого мають вирішуватися за нормами Господарського процесуального кодексу України щодо розподілу судових витрат, оскільки ці питання не регулюються нормами КУзПБ.

КУзПБ не містить норми матеріального права яка би встановлювала особисті цивільні обов`язки кредиторів, які прямо передбачали би юридичний обов`язок кредитора сплачувати арбітражному керуючому-ліквідатору винагороду за виконання обов`язків у разі відсутності коштів у ліквідаційній.

Юридичним обов`язком кредитора згідно норм КУзПБ є лише авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень. Тобто, обов`язком кредитора є забезпечення судових витрат на відкриття справи та процедур, які обмежуються трьома місяцями провадження у справі про банкрутство.

Однак за приписами КУзПБ, якщо авансовані кошти закінчилися, то така винагорода арбітражному керуючому має сплачуватися щомісяця за рахунок інших джерел, визначених цим Кодексом. Якщо встановлених нормами КУзПБ таких джерел сплати немає, то суд має застосувати інші норми законодавства, які регулюють відносини матеріального забезпечення процесуальних процесів (процедур) віднайшовши в ГПК України такі норми права, які мають універсальний характер, а також регулюють подібні відносини.

Оскільки винагорода арбітражного керуючого, так само як і частина такої винагороди, що авансується кредитором, відносяться до судових витрат, які пов`язані з провадженням у справі, то слід застосовувати норми Господарського процесуального кодексу України.

Обгрунтовуючи такі висновки у цій справі, суд враховує правові позиції, що висловлені Верховним Судом у Постанові палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.08.2023 у справі № 920/162/23, де Суд вказав, що загальні норми ГПК України застосовуються при розгляді справ про банкрутство настільки, наскільки це узгоджується із логікою законодавчого регулювання відносин банкрутства (неплатоспроможності), зокрема ті норми ГПК України, що мають універсальний характер, тобто застосовні до вирішення однакових, переважно суто процедурних, питань руху справи у позовному провадженні, так само і у процедурі банкрутства (неплатоспроможності) за умови, що інше не встановлено КУзПБ.

У цій справі суд враховує правові позиції Великої Палати та Палати КГС з розгляду справи про банкрутство щодо того, що арбітражний керуючий має працювати за плату, право на яку у нього виникає щомісяця, а кредитори мають здійснювати йому таку оплату пропорційно своїх вимог.

Керуючись наведеними висновками, суд у цій справі не виходячи з лона таких правових позицій Верховного Суду, своїми висновками розвиває правову основу таких висновків, вказуючи на норми матеріального та процесуального права які прямо регулюють ці питання та є юридичною підставою для стягнення коштів з кредиторів на користь ліквідатора.

Так, відсутність в КУзПБ взагалі норми про стягнення з кредиторів судових витрат для щомісячної оплати винагороди ліквідатору (якщо немає коштів, а кредитори не фінансують процес), компенсується субсидіарно нормою ст. 125 ГПК України, яка передбачає право суду зобов`язати сторони (кредиторів) внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму судових витрат, пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією, про що постановляє ухвалу (забезпечення судових витрат). Ця норма ГПК, при її застосуванні в процедурах банкрутства знімає проблему роботи ліквідатора без заробітної плати.

Суд виходить з того, що грошові кошти, які сплачуються попередньо у якості «авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень» (ч. 2 ст. 34 КУзПБ) та розміщуються на депозитному рахунку господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, є за своєю природою і призначенням нічим іншим, як «фондом для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого» (ліквідатора), створення якого передбачається КУзПБ за рішенням кредиторів згідно ч. 5 ст. 30 КУзПБ.

Таким чином, окрім передбачених КУзПБ вимог попереднього забезпечення судових витрат, норми статті 125 ГПК України надає суд право і можливість забезпечувати поточні витрати, зокрема ліквідаційної процедури, коли кошти фонду для виплат таких витрат закінчилися, а процедура продовжується. Суд в такому разі, як прямо визначає ч. 1 цієї статті, може зобов`язати сторони (кредиторів) поповнити тай фонд для поточних виплат шляхом внесення кредиторами на депозитний рахунок суду попередньо (авансом) визначену суму судових витрат, пов`язаних з ліквідаційною процедурою (забезпечення судових витрат).

Також, універсальними нормами ГПК для застосування їх при провадженні у справах про банкрутство, на переконання суду, є норми про залучення спеціаліста, попередню оплату (авансування) витрат, подальше фінансування витрат, у разі коли авансовані попередньо кошти закінчилися тощо. Такі норми відсутні в КУзПБ, а тому, для розв`язання наявних проблемних питань забезпечення процесуальної діяльності судом мають застосовуватися субсидіарно норми КУзПБ та норми ГПК України, як це прямо перебачено ч. 1 ст. 2 КУзПб та ч. 1 ст. 3 ГПК України. З метою забезпечення дотримання принципу верховенства права (правової визначеності та правової певності) у справі про банкрутство належить застосовувати аналогії закону згідно ч. 10 ст. 11 ГПК України.

Отже, суд має застосувати загальні норми КУзПБ при розгляді справи про банкрутство настільки, наскільки це узгоджується із правовою доктриною банкрутства та законодавчим регулюванням послідовності і порядку вчинення судом і учасниками справи про банкрутство процесуальних дій при закінченні авансованих коштів для виплати винагороди арбітражного керуючого, та відсутності клопотання кредиторів (комітету кредиторів) при відсутності майна або коли майно не виявлено, про застосування приписів ст. 65 КУзПБ щодо затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу і ліквідацію банкрута (ч. 1 ст. 65), або ж про припинення юридичної особи банкрута (ч. 2 - 3 ст. 65).

Згідно ст. 123 ГПК України (Види судових витрат) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, якими є витрати, зокрема: пов`язані із залученням спеціалістів, експертів тощо.

Згідно ст. 1, 10, 11, 17 КУзПБ, арбітражний керуючий - кваліфікований спеціаліст (фізична особа), який пройшов відповідну підготовку, отримав свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, внесений до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, є суб`єктом незалежної професійної діяльності.

Згідно приписів ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Таким чином, арбітражний керуючий у розумінні ст. 123, 127 ГПК України є спеціалістом, який в обов`язковому порядку призначається судом для здійснення відповідної процедури, зокрема процедури ліквідації банкрута, що є його професійною діяльністю.

На підставі наведених норм КУзПБ суд висновує, що такому спеціалісту, як арбітражний керуючий, у разі відсутності джерела сплати винагороди у ліквідаційній масі, винагорода має сплачуватися відповідно до правил, визначених ст. 123, 127 ГПК України.

Так, відповідно до ст. 127 ГПК України спеціаліст (арбітражний керуючий) отримує винагороду за виконану роботу, пов`язану із виконанням обов`язків ліквідатора у справі про банкрутство.

У випадках, коли сума витрат на оплату послуг спеціаліста (ліквідатора) повністю не була сплачена учасниками справи попередньо (авансованих платежів, що закінчилися) або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь спеціаліста зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених Господарським процесуальним кодексом України.

Нормою ст. 125 ГПК України щодо забезпечення та попередньої оплати судових витрат встановлено, що суд може зобов`язати учасника справи, який заявив клопотання про залучення спеціаліста попередньо (авансом) оплатити витрати, пов`язані з відповідною процесуальною дією. Якщо клопотання заявили декілька учасників справи, необхідну грошову суму авансом в рівних частках сплачують відповідні учасники справи, а у випадках, коли відповідна процесуальна дія здійснюється з ініціативи суду, - сторони в рівних частках.

На відміну від передбаченого нормами ГПК України принципу поділу між учасниками справи витрат на оплату спеціаліста у рівних частках, практика розгляду справ про банкрутство виробила інший принцип, що грунтується на нормах КУзПБ, зокрема Постановами Верховного Суду Суду від 01.08.2018 по справі № 912/1783/16, по справі № 11/Б- 921/1448/2013 від 26.02.2020 та інших, визначено, що «у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів боржника, то така оплата повинна здійснюватися за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам у реєстрі вимог кредиторів, що є справедливим розподілом витрат між кредиторами.

Таким чином, нормами ст. 125, 127 ГПК України встановлено порядок, який забезпечує оплату винагороди (основної винагороди) спеціаліста-арбітражного керуючого шляхом її сплати стороною (кредитором) за принципом пропорційності грошових вимог кредиторів у справі, який як більш справедливий у процедурах банкрутства для кредиторів, закріплений судовою практикою і правовими позиціями Верховного Суду.

Окрім того, цими нормами ГПК України передбачається право сторони у справі, у тому числі у справі про банкрутство, заявити про зменшення витрат на оплату роботи спеціаліста, яким беззаперечно є арбітражний керуючий, що виконує спеціальні повноваження у справі про банкрутство як ліквідатор.

9. Висновки суду щодо розміру винагороди ліквідатора як спеціаліста у справі та можливості зменшення судових витрат сторони - кредитора.

1. Розмір винагороди арбітражного керуючого при виконання повноважень ліквідатора не є абсолютним і може бути зміненим ухвалою господарського суду за клопотанням кредитора (комітету кредиторів) в залежності від стану провадження і об`єму виконуваної ліквідатором роботи, так званої «вимушеної процесуальної паузи», але таке зменшення не може бути нижче від двох третин встановленої арбітражному керуючому винагороди як окладу.

2. Кредитор у справі про банкрутство не може заперечувати щодо щомісячного нарахування арбітражним керуючим, призначеним судом у справу для виконання обов`язків, грошових сум основної винагороди за кожний місяць виконання ним повноважень ліквідатора в сумі трьох розмірів мінімальної заробітної плати, якщо такий розмір винагороди визначений судовим рішенням, яким ліквідатора призначено у справу.

3. Відповідно до ст. 10 КУзПБ визначено вимоги до арбітражного керуючого, як спеціаліста. Таким спеціалістом може бути громадянин України, який має вищу юридичну або економічну освіту другого (магістерського) рівня, загальний стаж роботи за фахом не менше трьох років або не менше одного року після отримання відповідної вищої освіти на керівних посадах, пройшов навчання та стажування протягом шести місяців у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства, володіє державною мовою та склав кваліфікаційний іспит.

4. Статтею 71 ГПК України визначено ознаки, що характеризують спеціаліста, як учасника господарського процесу, яка на переконання суду є застосовною за аналогією закону до тих відносин, які неповно врегульовані нормами КУзПБ, створюючи правові лакуни та невизначеності. Так, Спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками, необхідними під час вчинення процесуальних дій, пов`язаних із застосуванням таких знань та навичок. Спеціаліст має право на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов`язаних з викликом до суду.

У випадках, коли сума витрат на оплату послуг спеціаліста повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь спеціаліста відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом. Розмір витрат на оплату робіт залученого спеціаліста має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами (ч.3, 4, 5 ст. 127 ГПК України).

5. Арбітражний керуючий є спеціалістом у розумінні норм Господарського процесуального кодексу (ст. 127), стосовно якого кредитор може заявити про неспівмірний розмір винагороди при виконанні повноважень ліквідатора, через здійснення ним нескладних робіт та їх невеликим обсягом та часом, витраченим на виконання таких робіт, або ж неналежного виконання своїх обов`язків.

За наведених обставин і правових підстав, визначених судом, заявлені вимоги ліквідатора Сашина О.А. щодо звіту про нарахування винагороди та витрат задовольняються повністю. Стосовно стягнення сум винагороди задовольняється частково. Стосовно витрат понесених у справі арбітражним керуючим Сашиним О.А. у процедурах розпорядження майном та ліквідаційній процедурі задовольняється повністю, про що суд зазначає у резолютивній частині цього судового рішення.

Керуючись нормами Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 125, 127, 232, 234, 235 ГПК України, господарський суд, -

п о с т а н о в и в:

1. Заяву арбітражного керуючого Сашина Олександра Андрійовича про затвердження звіту про нарахування винагороди та витрат за час виконання повноважень ліквідатора у справі - задовольнити повністю.

2. Затвердити суму основної грошової винагороди ліквідатора - арбітражного керуючого Сашина О.А. за період з 01.11.2024 по 30.06.2025 включно в сумі 402 607,00 грн. (чотириста дві тисячі шістсот сім гривень 00 коп.)

3. Заяву арбітражного керуючого Сашина О.А. про стягнення з кредиторів Головного управління ДПС у Закарпатській області та ТОВ «КОМПАНІЯ «НІКО-ТАЙС» сум основної винагороди та витрат за час виконання повноважень ліквідатора у справі задовольнити частково.

4. Стягнути з кредитора Головного управління ДПС у Закарпатській області (ЄДРПОУ 44106694, 88000, м. Ужгород, вул. Волошина, 52) на користь арбітражного керуючого Сашина Олександра Андрійовича (54005, Миколаївська область, м. Миколаїв, а/с 194, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на сплату винагороди та витрат арбітражного керуючого 220 174,00грн. (двісті двадцять тисяч сто сімдесят чотири гривень 00 копійок).

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс» (код ЄДРПОУ 38039872, проспект Академіка Глушкова буд. 40 оф.315 м. Київ 03187) на користь арбітражного керуючого Сашина Олександра Андрійовича (54005, Миколаївська область, м. Миколаїв, а/с 194, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на сплату винагороди та витрат арбітражного керуючого - 11 091,30грн. (одинадцять тисяч дев`яносто одна гривень 30 копійок).

Накази видати після сплину строку на апеляційне оскарження цього судового рішення.

6. В іншій частині вимог арбітражного керуючого Сашина О.А. відмовити.

7. Копію ухвали надіслати ГУ ДПС у Закарпатській області, ТОВ «Ніко-Тайс», арбітражним керуючим Сашину О.А. та Заріцькому Ю.М.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 4 ст. 9 КУзПБ та ст. 235 ГПК України з моменту її підписання суддею, та може бути оскаржена у відповідності до ст. 254, 255 ГПК України до Західного апеляційного господарського суду.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 29.06.2026 року.

Суддя П.Д. Пригуза