Рішення № 137759862, 18.06.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2026м. ДніпроСправа № 904/1275/26

За позовом керівника Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області (50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Леоніда Бородича, буд. 3) в інтересах держави в особі

позивача: Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл.Молодіжна, буд. 1, код ЄДРПОУ 33874388)

до відповідача: Приватного підприємства «Промсервіс КР» (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, буд. 55, код ЄДРПОУ 34811643)

про стягнення 576 000 гривень

Суддя Дичко В.О.

Секретар судового засідання Пилипенко В.Р.

Представники:

від прокуратури: Деркач І.П. (службове посвідчення № 069936 від 01.03.2023)

від позивача: не з`явився

від відповідача: Акулов Є.В., адвокат (ордер серії АЕ № 1399764 від 25.03.2026)

СУТЬ СПОРУ:

Керівник Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криворізької міської ради Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного підприємства «Промсервіс КР» про стягнення грошових коштів у сумі 576 000 гривень.

Витрати зі сплати судового збору просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позову зазначає, що Приватне підприємство «Промсервіс КР» без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберегло в себе кошти, що мало сплатити для створення і розвитку інфраструктури м. Кривого Рогу (пайова участь) у зв`язку із прийняттям в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта на підставі декларації №ДП101220419943 від 04.05.2022 року.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2026 у справі №904/1275/26 задоволено заяву Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області. Накладено арешт на грошові кошти в національній валюті України (гривня), що належать Приватному підприємству «Промсервіс КР», які знаходяться на всіх відкритих рахунках Приватного підприємства «Промсервіс КР» та на рахунках Приватного підприємства «Промсервіс КР», що будуть відкриті після постановлення ухвали суду про забезпечення позову, в усіх банківських та інших кредитно-фінансових установах, у межах ціни позову в сумі 576 000 гривень.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 904/1275/26 та призначено підготовче засідання на 14.04.2026 о 10:30 год.

27 березня 2026 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Приватне підприємство «Промсервіс КР» просить суд відмовити в задоволенні позову в частині, що перевищує контррозрахунок, наведений відповідачем у відзиві на позовну заяву.

02 квітня 2026 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області надійшла відповідь на відзив. Прокурор не погоджується з доводами Приватного підприємства «Промсервіс КР», наведеними у відзиві на позовну заяву, просить позов задовольнити в повному обсязі.

10 квітня 2026 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2026 закрито підготовче провадження у справі № 904/1275/26 та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 28.04.2026 об 11:30 год.

У судовому засіданні 28.04.2026 заслухано вступні слова прокурора та представника Приватного підприємства «Промсервіс КР», присутніх у залі суду, а також оголошено перерву до 18.06.2026 о 10:30 год.

Щодо дотримання прав позивача під час розгляду даної справи судом необхідно вказати таке.

Згідно з ч.ч. 1, 4, 5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.

Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Електронний кабінет це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Згідно з абз. 1 ч. 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до п. 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 (з наступними змінами та доповненнями, далі Положення), особам, які зареєстрували Електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі ЄСІТС), суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з абз. 1 п. 24 Положення підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.

Відповідно до п. 42 Положення засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету.

У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.

В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.

Суд з`ясував, що Криворізька міська рада Дніпропетровської області має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі ЄСІТС, у зв`язку з чим ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2026 про відкриття провадження у справі № 904/1275/26, а також ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2026 та 28.04.2026 надіслані до електронного кабінету позивача, що підтверджується довідками Господарського суду Дніпропетровської області про доставку електронних листів (а.с. 72, 127, 137), згідно з якими зазначені ухвали суду доставлені до електронного кабінету Криворізької міської ради Дніпропетровської області 18.03.2026 о 16:37 год, 15.04.2026 о 04:00 год та 29.04.2026 о 10:11 год відповідно.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Також суд наголошує, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі Реєстр), є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Отже, в позивача були всі відомості, необхідні для пошуку та відстеження руху справи №904/1275/26, у тому числі можливість отримання такої інформації з відкритого джерела Єдиного державного реєстру судових рішень.

З огляду на вищевикладене, Криворізька міська рада Дніпропетровської області не була позбавлена права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2026, 14.04.2026 та 28.04.2026 у справі № 904/1275/26 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Таким чином, позивач вважається таким, що повідомлений про розгляд справи належним чином.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2026 про відкриття провадження у справі № 904/1275/26, з урахуванням вимог ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, запропоновано позивачу подати відповідь на відзив на позовну заяву протягом 10 днів з дня одержання відзиву на позовну заяву.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від Криворізької міської ради Дніпропетровської області не надходило, поважних причин пропуску зазначеного строку суду також не повідомлено.

Станом на дату ухвалення рішення у справі відповідь на відзив на позовну заяву, клопотання щодо необхідності надання додаткового строку для підготовки правової позиції від позивача до Господарського суду Дніпропетровської області не надходили.

Ураховуючи вищевикладене, з огляду на достатність наявних у справі доказів, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній документами.

У судовому засіданні 18.06.2026 прокурор, присутня в залі суду, підтримала позов та просила його задовольнити.

Представник відповідача, присутній 18.06.2026 у залі суду, просив відмовити в частині позовних вимог, що перевищують контррозрахунок Приватного підприємства «Промсервіс КР».

Ураховуючи предмет та підстави позову в даній справі, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, необхідних для вирішення спору по суті та ухвалення обґрунтованого рішення.

У порядку абз. 1 ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 18.06.2026 проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Дослідивши подані документи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Щодо представництва прокурором інтересів держави в суді необхідно вказати таке.

На підставі абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленнями прокурора на адреси відповідних суб`єктів владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для представництва інтересів держави в суді.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний установлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів у суді.

Керівник Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області, звертаючись із позовом в інтересах держави в особі Криворізької міської ради Дніпропетровської області, вказав підставою для звернення прокурора до суду з даною позовною заявою та представництва інтересів держави те, що позивач, як орган, уповноважений на здійснення функцій держави у спірних правовідносинах, не вжив заходів щодо усунення порушень у межах своїх повноважень шляхом звернення до суду. Прокурор таку поведінку Криворізької міської ради Дніпропетровської області розцінив як неналежне здійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави, а тому у прокурора виникли підстави для звернення до суду з метою захисту інтересів держави.

За правовим висновком, викладеним у п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прокурору достатньо дотриматись порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Отже, у справі № 904/1275/26 прокуратура, звертаючись із позовною заявою до суду, дотрималась передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.

Предметом доказування в даній справі є обставини, пов`язані з наявністю/відсутністю підстав для стягнення коштів для створення і розвитку інфраструктури м. Кривого Рогу (пайова участь), розмір цих коштів, правомірність/неправомірність нарахування інфляційних втрат та 3%річних.

Згідно з відомостями розміщеними на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, 18.08.2020 Відділом з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради за № ДП051200818562 зареєстровано повідомлення Приватного підприємства «Промсервіс КР» про початок виконання будівельних робіт щодо нового будівництва об`єкта незавершеного будівництва готовністю 11% бізнес-центру за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Телевізійна, будинок 1б (а.с. 15-17)

Надалі 04.05.2022 Відділом з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради за № ДП101220419943 зареєстровано декларацію Приватного підприємства «Промсервіс КР» про готовність об`єкта до експлуатації з незначними наслідками (СС1), код ДКБС 1230.1 Торгові центри, універмаги, магазини, вид будівництва нове будівництво, назва об`єкта будівництва нове будівництво об`єкта незавершеного будівництва готовністю 11% бізнес-центру за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Телевізійна, будинок 1б (а.с. 18-21).

Відповідно до вказаної декларації дата початку будівництва 18.08.2020, дата завершення будівництва 22.02.2022, строк введення об`єкта в експлуатацію 04.05.2022, кошторисна вартість будівництва за проєктом 10 000 тис. гривень.

У декларації зазначено, що пайова участь не внесена.

Прокурор наполягає, що забудовник не звернувся до Криворізької міської ради Дніпропетровської області для розрахунку пайової участі та не сплатив її, у зв`язку з чим безпідставно зберіг грошові кошти за рахунок місцевого бюджету.

Прокуратура указує, що 01.01.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», який виключив ст. 40 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» (обов`язковість укладення забудовниками будівництва договорів про пайову участь).

Згідно з п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» встановлено імперативний обов`язок для замовників, які розпочинають будівництво у 2020 році, перерахувати кошти пайової участі до місцевого бюджету.

Оскільки об`єкт будівництва є нежитловою будівлею (торговий центр), розмір пайової участі становить 4% від загальної кошторисної вартості будівництва.

Замовник будівництва був зобов`язаний звернутись до Криворізької міської ради Дніпропетровської області із заявою про розрахунок пайової участі протягом 10 робочих днів після початку будівництва, тобто після 18.08.2020 року.

Кошти пайової участі мали бути сплачені в повному обсязі до прийняття об`єкта в експлуатацію, тобто до 04.05.2022 року.

Прокурор наполягає, що у разі несплати пайової участі до дати введення об`єкта в експлуатацію належним та ефективним способом захисту прав позивача є позов про стягнення безпідставно збережених коштів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Таким чином, оскільки відповідач розпочав будівництво в серпні 2020 року, на нього поширюється Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», який вимагає сплатити до бюджету м. Кривий Ріг 4% від загальної кошторисної вартості будівництва, що становить 400 000 грн від 10 000 000грн кошторису.

Прокуратура стверджує, що Приватне підприємство «Промсервіс КР» не здійснило вищенаведеного та ввело будівлю в експлуатацію, тому безпідставно утримує зазначені грошові кошти, які підлягають стягненню на користь позивача, що стало причиною виникнення спору та звернення з позовом до господарського суду.

Відповідач не заперечує свій обов`язок щодо сплати пайової участі, проте не погоджується з її розміром, розрахунком прокурора, сумами інфляційних втрат та 3% річних.

Позиція Приватного підприємства «Промсервіс КР» ґрунтується на тому, що п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» визначено, що розмір пайової участі для нежитлових будівель та споруд у 2020 році становить 4%, якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом.

Відповідач указує, що необхідно застосовувати розмір пайової участі, визначений місцевою радою, за умови, що її рішення:

- було чинним на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні»;

- передбачало розмір, який є меншим за 4% від загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта.

Приватне підприємство «Промсервіс КР» вважає, що спірні правовідносини з будівництвом бізнес-центру повністю відповідають обом критеріям закону для застосування зниженого розміру пайової участі.

У м. Кривий Ріг Дніпропетровської області діяло рішення Криворізької міської ради від 26.09.2012 № 1381 (а.с. 80-88; зі змінами, внесеними рішенням від 28.11.2018 № 3194, а.с. 89-90). Це рішення втратило чинність лише 01.01.2020 (на підставі рішення Криворізької міської ради від 24.12.2019 № 4382, а.с. 91). Отже, на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» зазначене рішення було чинним.

Згідно з додатком до чинного на той час рішення Криворізької міської ради від 28.11.2018 №3194 (а.с. 90) для об`єктів торгівлі (код ДКБС 1230.1, під який підпадає об`єкт відповідача) встановлено пайову участь у розмірі 1% від загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта.

Оскільки 1% є меншим за 4%, а рішення Криворізької міської ради від 26.09.2012 № 1381 (зі змінами, внесеними рішенням від 28.11.2018 № 3194) було чинним станом на 17.10.2019, прокурор безпідставно та неправомірно застосував у позовній заяві максимальний розмір 4% від загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта.

Оскільки розмір пайової участі, на думку Приватного підприємства «Промсервіс КР», має становити 1% від загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, це змінює суму пайової участі: 10 000 000 грн * 1% = 100 000 грн, а також суми похідних нарахувань (інфляційних втрат та 3% річних).

Відповідач просить суд відмовити прокурору в задоволенні позову в частині вимог, яка перевищує контррозрахунок Приватного підприємства «Промсервіс КР».

Прокуратура не погоджується з доводами відповідача. Указує, що обов`язок Приватного підприємства «Промсервіс КР» сплатити пайову участь виник 18.08.2020 у день початку будівельних робіт.

На зазначену дату рішення Криворізької міської ради від 26.09.2012 № 1381 (зі змінами), що встановлювало розмір 1% від загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, вже втратило чинність (з 01.01.2020 на підставі рішення Криворізької міської ради від 24.12.2019 № 4382, а.с.35). Оскільки вказане рішення Криворізької міської ради не діяло в серпні 2020 року, встановлений ним розмір 1% від загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта не може застосовуватись до нових правовідносин. Обов`язок забудовника виник безпосередньо з норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», що передбачає розмір 4% від загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта.

Прокурор зауважує, що законодавче застереження щодо застосування меншого розміру пайової участі, визначеного місцевою радою, діє лише тоді, коли таке рішення є чинним на 01.01.2020 року.

З 01.01.2020 у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області був відсутній будь-який локальний порядок розрахунку пайової участі, затверджений міською радою. За відсутності чинного місцевого регулювання на дату початку будівництва застосуванню підлягає виключно пряма норма закону 4% від загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта для нежитлових будівель.

Контррозрахунок відповідача щодо сум пайової участі, інфляційних втрат та 3% річних базується на помилковому тлумаченні норм закону, тому позовна заява прокуратури про стягнення 576 000 грн (за розміром пайової участі 4% від загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта) є законною та обґрунтованою.

Приватне підприємство «Промсервіс КР» звертає увагу, що будівництво, розпочате 18.08.2020, підпадає під дію пільгового застереження, сформульованого в пп. 1 п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».

Оскільки станом на 17.10.2019 рішення Криворізької міської ради від 26.09.2012 № 1381 (зі змінами, внесеними рішенням від 28.11.2018 № 3194) було чинним і передбачало розмір пайової участі 1% (що менше за 4%), відповідач має законне право на застосування розміру пайової участі 1% від загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта.

Інше тлумачення норм прокурором створює дискримінаційні умови для забудовників та порушує принципи правової визначеності, рівності та справедливості.

Позиція прокуратури зводиться до того, що замовники, які будували у 2019 році, платять пайову участь у розмірі 1% від загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, а ті замовники, хто розпочав будівництво у 2020 році (за наявності рішення місцевої ради, чинного на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні») вже 4% від загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта. Це нівелює засади рівного конкурентного середовища для суб`єктів господарювання та суперечить ч. 1 ст. 49 Закону України «Про правотворчу діяльність».

На відміну від тверджень прокурора, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 18.11.2025 у справі № 918/1211/24 указує, що п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» встановлює однакові можливості (однаковий розмір пайової участі) як для тих, хто розпочав будівництво до 01.01.2020, так і для тих, хто розпочав його протягом 2020року.

Приватне підприємство «Промсервіс КР» вважає аргументи прокуратури наслідком помилкового тлумачення законодавства. Контррозрахунок відповідача, виходячи з розміру пайової участі 1% від загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, відповідає закону, вимогам верховенства права та судовій практиці.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, об`єктивному та повному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) замовник фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Згідно з п.п. 7, 8, 10 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) планування і забудова територій діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає: розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

З метою вирішення спору щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту суд має визначити зміст спірних правовідносин, їх нормативне регулювання з наступним установленням обсягу прав та обов`язків, дату виникнення зобов`язання.

Суд установив, що 18.08.2020 Приватне підприємство «Промсервіс КР» розпочало виконання будівельних робіт щодо нового будівництва об`єкта незавершеного будівництва готовністю 11% бізнес-центру за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Телевізійна, будинок 1б, а 04.05.2022 зареєстрована декларація № ДП101220419943 про готовність об`єкта до експлуатації (а.с. 18-21).

На підставі ч.ч. 1-3, абз. 1 ч. 5, абз. 1 ч. 6, ч. 7, абз. 1 ч. 8, ч.ч. 9-11 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній до 01.01.2020) порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об`єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 30 цього Закону.

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко-економічними показниками.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Істотними умовами договору є:

1) розмір пайової участі;

2) строк (графік) сплати пайової участі;

3) відповідальність сторін.

Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.

Інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

01 січня 2020 року набула чинності норма Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», якою з 01.01.2020 виключено ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» визначив, що з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органами місцевого самоврядування договори про пайову участь у розвитку інфраструктури населених пунктів.

Згідно зі ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Таким чином, при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов`язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права.

Разом з тим, зміна норм права і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують надалі існувати. Такі правовідносини є триваючими. За таких умов триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.

Стаття 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, що діяла до 01.01.2020) визначала зобов`язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію. Прийняття об`єкта в експлуатацію є датою, з якої вважається, що забудовник порушує вказане зобов`язання. Одночасно із прийняттям об`єкта в експлуатацію відповідно до абз.2 ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України забудовник стає власником забудованого об`єкта, тому правовідносини щодо забудови земельної ділянки припиняються.

Отже, з дати завершення будівництва та прийняття об`єкта в експлуатацію правовідносини щодо забудови земельної ділянки припиняються, тому не можна вважати, що на них поширюються положення ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» після втрати нею чинності.

Згідно з п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

Установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайова участь) у такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

для нежитлових будівель та споруд 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

для житлових будинків 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

2) пайова участь не сплачується у разі будівництва:

об`єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;

будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;

індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;

об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;

об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури;

об`єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;

об`єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів;

об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу);

об`єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків;

об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства;

об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель промислових;

об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції);

3) замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;

4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;

5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;

6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Таким чином, приписами ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній до 01.01.2020) визначався обов`язок участі замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту в передбачених цим Законом випадках, який реалізовувався шляхом перерахування замовником об`єкта будівництва до місцевого бюджету коштів для розвитку інфраструктури населеного пункту до прийняття такого об`єкта в експлуатацію, а також обов`язок щодо укладення договору про пайову участь, положеннями якого мала бути визначеною належна до перерахування сума (розмір пайової участі).

Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» виключено з 01.01.2020 року.

Отже, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» обов`язок замовника забудови земельної ділянки в населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.

Разом з тим, законодавець під час внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (шляхом виключення ст. 40 вказаного Закону) встановив, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайова участь) у такому розмірі та порядку:

- розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

для нежитлових будівель та споруд 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

для житлових будинків 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

- замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;

- пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію;

- кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;

- інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Таким чином, обов`язок відповідача, як забудовника, здійснити оплату пайової участі у 2020році визначений безпосередньо приписами пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».

Ураховуючи вищевикладене, обов`язок пайової участі законодавець запровадив для:

- об`єктів будівництва, зведення яких розпочато в попередні роки, проте які станом на 01.01.2020 не введені в експлуатацію, а договори про пайову участь між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не укладені;

- об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

У цих двох випадках, з огляду на вимоги пп.пп. 3, 4 п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутись до органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Здійснюючи аналіз зазначених вище норм права, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 18.11.2025 у справі № 918/1211/24 виклав такий правовий висновок: відповідно до пп. 1 абз. 2 п. 2 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом) для нежитлових будівель та споруд 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта та для житлових будинків 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування. З огляду на зазначене, в абз. 2 п. 2 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» міститься розмір пайової участі, яку замовники будівництва перераховують до відповідного місцевого бюджету для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом. Тобто зазначена норма права надає замовникам будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та уклав договір про пайову участь, так і замовникам, які розпочали його до 01.01.2020 і не уклали договори або розпочали будівництво в 2020 році, однакові можливості (встановлює однаковий розмір пайової участі розмір, який встановлений рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні») щодо сплати пайової участі.

Отже, аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що обов`язок забудовника будівництва щодо звернення у 2020 році до органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато в попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про пайову участь не були укладені протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21.

Суд установив, що Криворізька міська рада Дніпропетровської області та Приватне підприємство «Промсервіс КР» не укладали договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Крім того, відповідач не здійснював сплату пайової участі до міського бюджету, в тому числі на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».

Таким чином, Приватне підприємство «Промсервіс КР», як замовник об`єкта будівництва, не дотрималось передбаченого п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» обов`язку щодо перерахування до місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) у строк до дати прийняття об`єкта в експлуатацію.

Суд звертається до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в п.п.72-73 постанови від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, за яким у такому випадку належним та ефективним способом захисту є звернення органів місцевого самоврядування з позовами до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Подібна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постановах від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21 та від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч.ч. 1, 3 ст. 74, ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену у процесуальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає у правовідносинах, у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, що мають значення для справи.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач був зобов`язаний у 2020 році звернутись до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва протягом 10 робочих днів після початку будівництва (18.08.2020) і до введення об`єкта в експлуатацію (04.05.2022) сплатити кошти пайової участі.

Невиконання Приватним підприємством «Промсервіс КР» законодавчо закріпленого обов`язку щодо сплати пайової участі у зв`язку з будівництвом об`єкта до введення об`єкта в експлуатацію надає право Криворізькій міській раді Дніпропетровської області на стягнення цих коштів на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, тобто замовник будівництва (відповідач) зобов`язаний перерахувати органу місцевого самоврядування (позивачу) безпідставно збережені грошові кошти пайової участі.

Зі змісту пп. 1 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» вбачається, що розмір пайової участі для нежитлових будівель та споруд становить 4% загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом.

Таким чином, у випадку, коли менший розмір пайової участі був встановлений органом місцевого самоврядування, застосовується саме такий розмір, який визначений рішенням місцевої ради, чинним на день набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» опублікований у газеті Верховної Ради України «Голос України» 16.10.2019 (а.с. 92), тому набрав чинності 17.10.2019 року.

Подібний правовий висновок викладено в п. 50 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.09.2025 у справі № 918/1207/24.

Для правильного розрахунку розміру пайової участі необхідним є встановлення наявності чинного на час набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (17.10.2019) рішення органу місцевого самоврядування, яким установлено менший розмір пайової участі, ніж розмір, визначений пп. 1 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».

Суд установив, що на час набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (17.10.2019) було чинним рішення Криворізької міської ради від 26.09.2012 № 1381 «Про затвердження Порядку залучення забудовників до пайової участі в створенні й розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Кривого Рогу» (а.с. 80-88), зі змінами, внесеними рішенням Криворізької міської ради від 28.11.2018 № 3194 «Про внесення змін до Порядку залучення забудовників до пайової участі в створенні й розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Кривого Рогу» (а.с. 89-90).

Згідно з рішенням Криворізької міської ради від 24.12.2019 № 4382 (а.с. 35, 91) визнано таким, що втратило чинність, рішення міської ради від 26.09.2012 № 1381 «Про затвердження Порядку залучення забудовників до пайової участі в створенні й розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Кривого Рогу», зі змінами, унесеними рішенням міської ради від 28.11.2018 № 3194 «Про внесення змін до Порядку залучення забудовників до пайової участі в створенні й розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Кривого Рогу». Зазначене рішення набуло чинності з 01.01.2020 року.

Відповідно до пункту 4 додатка до рішення Криворізької міської ради від 26.09.2012 № 1381 (у редакції рішення Криворізької міської ради від 28.11.2018 № 3194) «Розмір відрахувань забудовників у створення й розвиток інфраструктури м. Кривого Рогу від загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) нежитлових будівель та споруд і житлових будинків» (а.с.90) розмір відрахувань (пайової участі) замовника будівництва у створення і розвиток інфраструктури м. Кривого Рогу (у відсотках від загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об`єкта) для торгівлі 1%.

Згідно з даними витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва щодо декларації Приватного підприємства «Промсервіс КР» №ДП101220419943 від 04.05.2022 про готовність об`єкта до експлуатації (а.с. 18-21) загальна кошторисна вартість об`єкта будівництва становить 10 000 тис. гривень.

За наведеною в рішенні Криворізької міської ради від 26.09.2012 № 1381 (у редакції рішення Криворізької міської ради від 28.11.2018 № 3194) класифікацією об`єктів будівництва за галузевим та функціональним призначенням збудований відповідачем багатофункціональний комплекс (магазин продовольчих та непродовольчих товарів загальною площею 1 387,8 кв.м, будівля автомийки площею 80,8 кв.м; а.с. 22-29) належить до об`єктів торгівлі, для яких передбачена пайова участь у розмірі 1% від загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта.

Ураховуючи вищевикладене, розмір пайової участі, який підлягав до сплати забудовником до бюджету територіальної громади м. Кривого Рогу, з огляду на рішення органу місцевого самоврядування, що було чинним на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (17.10.2019), становить 100 000 грн (10 000 000 грн * 1% : 100%).

Суд установив, що вказаний розмір є меншим, ніж розмір, розрахований відповідно до пп. 1 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», тому в цьому спорі має застосовуватись саме такий розмір.

Також прокурор розрахував та заявив до стягнення інфляційні втрати в сумі 140 000 грн та 3% річних у сумі 36 000 грн (а.с. 7).

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Аналогічні правові висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 646/14523/15-ц та № 703/2718/16-ц, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

За змістом статей 509, 524, 533 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Подібний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

Прокуратура нарахувала та просить стягнути інфляційні втрати в сумі 140 000 грн за період із травня 2022 року до квітня 2025 (а.с. 7).

Приватне підприємство «Промсервіс КР» надало контррозрахунок (а.с. 76) та вважає, що інфляційні втрати варто нараховувати на меншу суму пайової участі (100 000 грн), тому за період із травня 2022 до квітня 2025 інфляційні втрати становлять 40 000 гривень.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в п. 28 постанови від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" 100 грн = "ЗБ", де "Х" залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).

За наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

Указана правова позиція також викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

З огляду на це, оскільки прокурор неправильно визначив розмір пайової участі відповідача, неправильно розрахована сума інфляційних втрат.

За розрахунками суду, за період із травня 2022 року до квітня 2025 року інфляційні втрати становлять 40 081,35 грн (100 000 грн * 1,40081349 100 000 грн), тому позовна вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в сумі 40 081,35 гривень.

Також прокуратура нарахувала 3% річних у сумі 36 000 грн (а.с. 7).

Приватне підприємство «Промсервіс КР» надало контррозрахунок 3% річних та вважає, що 3% річних становлять 9 000 грн (а.с. 76).

Оскільки розмір пайової участі відповідача становить 100 000 грн, то саме на цю суму мають нараховуватись 3% річних, тому за період з 05.05.2022 до 31.12.2023 року 3% річних становлять 4 980,82 грн (100 000 грн * 3% * 606 днів : 365 днів : 100%);

за період з 01.01.2024 до 31.12.2024 року 3% річних становлять 3 000 грн (100 000 грн * 3% * 366 днів : 366 днів : 100%);

за період з 01.01.2025 до 03.05.2025 року 3% річних становлять 1 010,96 грн (100 000 грн * 3% * 123 днів : 365 днів : 100%).

Отже, позовна вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 8 991,78 гривень.

Ураховуючи встановлені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, тому з Приватного підприємства «Промсервіс КР» на користь Криворізької міської ради Дніпропетровської області підлягають стягненню 149 073,13 грн, у тому числі 100 000 грн для створення і розвитку інфраструктури м. Кривого Рогу (пайова участь), інфляційні втрати в сумі 40 081,35 грн та 3% річних у сумі 8 991,78 гривень.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в сумі 1 788,88 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву керівника Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області (50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Леоніда Бородича, буд. 3) в інтересах держави в особі Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, буд. 1, код ЄДРПОУ 33874388) до Приватного підприємства «Промсервіс КР» (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, буд. 55, код ЄДРПОУ 34811643) про стягнення 576 000 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Промсервіс КР» (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, буд. 55, код ЄДРПОУ 34811643) на користь Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, буд. 1, код ЄДРПОУ 33874388) 149 073,13 грн (сто сорок дев`ять тисяч сімдесят три гривні 13 копійок), у тому числі 100 000 грн (сто тисяч гривень 00 копійок) для створення і розвитку інфраструктури м.Кривого Рогу (пайова участь), інфляційні втрати в сумі 40 081,35 грн (сорок тисяч вісімдесят одна гривня 35 копійок) та 3% річних у сумі 8 991,78 грн (вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто одна гривня 78 копійок).

3. Стягнути з Приватного підприємства «Промсервіс КР» (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, буд. 55, код ЄДРПОУ 34811643) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, Дніпропетровська область, м. Дніпро, просп.Дмитра Яворницького, буд. 38, код ЄДРПОУ 02909938, МФО 820172, р/р№UA228201720343160001000000291 у ДКСУ в м. Київ) судовий збір у сумі 1 788,88 грн (одна тисяча сімсот вісімдесят вісім гривень 88 копійок).

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або ухвалення постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 29.06.2026.

Суддя В.О. Дичко