Ухвала суду № 137759830, 24.06.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

24 червня 2026 року Справа № 904/5287/24 Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., за участі секретаря судового засідання Губиш І.О., розглянувши скаргу Дніпровського державного університету внутрішніх справ

на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця

за позовом: Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ВОГ РЕСУРС

про стягнення 185 966,67 грн.

Представники сторін:

від скаржника : не прибув;

від боржника : не прибув;

від ДВС: не прибули;

Встановив: 03.06.2026 через систему «Електронний суд» від Дніпровського державного університету внутрішніх справ надійшла скарга на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця за вх.№01-87/3172/26 у якій просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження від 05.09.2025 за №78982842.

В обґрунтування скарги посилається на те, що відкриття Соборним ВДВС виконавчого провадження від 30.10.2025 № 79435894 є таким, що здійснене з порушенням норм матеріального права та таким, що суперечить правозастосовній практиці Верховного Суду при вирішенні питань належності суб`єкта правовідносин до категорій, визначених частиною 1 статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, а тому доводить, що відсутні правові підстави відкриття виконавчого провадження за наказом Господарського суду Волинської області від 13.08.2025 на виконання додаткової постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 у справі №904/5287/24, у зв`язку з чим звернувся з даною скаргою до суду.

Ухвалою суду від 03.06.2026 прийнято скаргу до розгляду, розгляд скарги призначено в судовому засіданні на 24.06.2026 на 10:40 год., запропоновано Соборному відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в строк до 12.06.2026 надати суду письмові пояснення по суті скарги Дніпровського державного університету внутрішніх справ та матеріали виконавчого провадження №78982842 для огляду в судовому засіданні.

Про день та час проведення судового засідання сторін було повідомлено шляхом направлення ухвали від 03.06.2026 електронну пошту в електронний кабінет Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, ТзОВ ВОГ РЕСУРС та на адресу Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №R068108423211, вручено 11.06.2026, однак уповноважені представники сторін в дане судове засідання не прибули.

12.06.2026 через систему «Електронний суд» державний виконавець подав письмові пояснення за вх.№01-87/34/31/26 в яких вказує, що Дніпровський державний університет внутрішніх справ є державною неприбутковою установою (а не державним органом), а тому, здійснення державним виконавцем примусового виконання рішення суду про стягнення коштів з боржника, як з державної установи (організації, підприємства), в розумінні статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» проводиться в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей встановлених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а тому постанова про відкриття провадження у справі є правомірною , у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні скарги.

Дослідивши матеріали виконавчого провадження №78982824, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються скарги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для їх розгляду, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги, з огляду на наступне.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 17.03.2025 по справі №904/5287/24 в позові відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30 червня 2025 у справі №904/5287/24 залишено без задоволення апеляційну скаргу Дніпровського державного університету внутрішніх справ, рішення Господарського суду Волинської області від 17 березня 2025 у справі №904/5287/24 залишено без змін.

Додатковою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 у справі №904/5287/24 стягнуто з Дніпровського державного університету внутрішніх справ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вог Ресурс" 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

13.08.2025 Господарським судом Волинської області видано наказ на виконання додаткової постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 у справі №904/5287/24.

26.08.2026 стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Boг Ресурс» звернувся до Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою за №797 про прийняття до виконання виконавчого документа, відкриття виконавчого провадження та застосування заходів примусового виконання рішення суду.(а.с. 196)

05.09.2025 державний виконавець Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України , на підставі ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України Про виконавче провадження виніс постанову про відкриття виконавчого провадження за наказом Господарського суду Волинської області за № 904/5287/24-1 за ВП № 78982842 (а.с. 199)

З матеріалів виконавчого провадження слідує, що копія постанови від 05.09.2025 з ідентифікатором доступу до АСВП була направлена сторонам виконавчого провадження відповідно ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження». (а.с. 200)

05.09.2025 державний виконавець Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, виніс постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження за наказом Господарського суду Волинської області за № 904/5287/24-1 за ВП № 78982842 (а.с. 200 зворотня сторона - 201)

Копія постанови з ідентифікатором доступу до АСВП була направлена сторонам виконавчого провадження відповідно ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження». (а.с. 201 зворотня сторона)

05.09.2025 державний виконавець Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, виніс постанову про стягнення виконавчого збору за наказом Господарського суду Волинської області за № 904/5287/24-1 за ВП № 78982842 (а.с. 202)

Листом від 08.04.2026 № 1/1320-2026 боржник звернувся до Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління міністерства юстиції України з проханням провести перевірку законності виконавчого провадження № 78982842 у порядку передбаченому розділом ХІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 05.09.2025 за № 78982842. Оскільки п. 3 Порядку № 845 передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - інформуванням Мінфіну, про з попереднім стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). Та звертає увагу на те, що Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ належить до визначеного частиною 1 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» переліку суб`єктів, виконання судових рішень щодо яких здійснюється органами Казначейства, а органами виконавчої служби. (а.с. 171)

Між тим, листом від 04.05.2026 за № 59234/4/28.24-34 Соборним відділом ДВС повідомлено ДДУВС про відмову у закінченні виконавчого провадження № 78982842, у зв`язку з відсутністю правових підстав, а саме порушення процесуальних строків на оскарження відповідно до частини 5 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та те, що стягувачу було відомо про винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.09.2025 № 78982842 про, що останній зазначив у зверненні від 08.04.2026 № 1/1320-2026. Також вказав, що Дніпровський державний університет внутрішніх справ є державною неприбутковою установою (а не державним органом), а тому здійснення державним виконавцем примусового виконання рішення суду про стягнення коштів з боржника , як з державної установи (організації, підприємства) в розумінні ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» проводяться в порядку визначеному Законом України « Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей встановлених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». (а.с. 172-173)

Враховуючи вище викладене, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ звернувся зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця за вх.№01-87/3172/26 у якій просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження від 05.09.2025 за №78982842.

В обґрунтування скарги посилається на те, що відкриття Соборним ВДВС виконавчого провадження від 30.10.2025 № 79435894 є таким, що здійснене з порушенням норм матеріального права та таким, що суперечить правозастосовній практиці Верховного Суду при вирішенні питань належності суб`єкта боржника до правовідносин з виконання наказу Господарського суду Волинської області №904/5287/24-1 від 13.08.2025 до категорій, визначених частиною 1 статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а тому відсутні правові підстави відкриття виконавчого провадження за наказом Господарського суду Волинської області від 13.08.2025 на виконання додаткової постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 у справі №904/5287/24, у зв`язку з чим звернувся з даною скаргою до суду.

Державний виконавець в письмових пояснення на скаргу просить суд відмовити у скарзі, як безпідставно заявленій та необґрунтованій належними та допустимими доказами.

Суд надаючи правову оцінку обставинам скарг, зобов`язаний встановити відповідність дій державного виконавця з позиції дотримання Закону, щодо порядку вчинення виконавчих дій та врахування висновків Верховного Суду України у подібних правовідносинах.

Відповідно до частини п`ятої статті 124. Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і с обов`язковими до виконання на всій території України.

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виконання судових рішень с складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з положеннями статей 5, 18, 26 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються податковими органами, а рішення щодо стягнення коштів банками та іншими фінансовими установами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами.

Органи та установи, зазначені в частинах першій третій цієї статті, не є органами примусового виконання.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів з бюджетних установ визначається Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників».

Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»» встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.

За змістом частини першої статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державні підприємство, установа, організація, юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

У статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» зазначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Приписами статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства (установи, організації) або юридичної особи, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Отже, статтею 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

Крім того, в розділі «загальні питання» порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845, чітко визначено механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

В п. 7 даного розділу визначено, що у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" Казначейству протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акту оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження.

Пунктом 47 розділу «Безспірне списання коштів державного бюджету за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень, та виконавчих документів» даного Порядку від 3 серпня 2011 року № 845 встановлено, що безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих:

1) органом Казначейства:

- документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником;

- інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника;

2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.

Судом встановлено, що вищезазначені положення законодавства регулюють виконання судового рішення, в якому боржником є державне підприємство (установа, організація) або юридична особа, здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей встановлених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Отже, в даному випадку згідно ч. 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», після направлення керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 Порядку документів та відомостей, стягнення коштів з « державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.»

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 травня 2020 року у справі № 912/48/19: «За таких обставин суди попередніх інстанцій правомірне відхилили доводи боржника про те, що рішення суду у справі № 912/48/19 про стягнення з відповідача грошових коштів згідно з приписами статті 6 Закону України "Про виконавче провадження", статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" має виконуватись органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, оскільки як зазначено вище, примусове виконання рішення суду про стягнення коштів з боржника як з державної організації в розумінні статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" має відбуватись державним виконавцем в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження". При цьому, процедура примусового виконання рішення має відбуватись з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Відповідно до п. 3 Статуту Дніпровського державного університету внутрішніх справ, Університет є неприбутковим державним закладом вищої освіти із спеціальними умовами навчання, який належить до сфери управління МВС та є бюджетною установою.

Крім того, в даній скарзі скаржник зазначає, що за організаційно правовою формою господарювання - Дніпровський державний університет внутрішніх справ є державною організацією (установою, закладом).

Отже, Дніпровський державний університет внутрішніх справ є державною неприбутковою установою, а не державним органом, а тому, здійснення державним виконавцем примусового виконання рішення суду про стягнення коштів з боржника, як з державної установи (організації, підприємства), в розумінні статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» проводиться в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей встановлених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Враховуючи вище викладене, посилання скаржника на висновки Верховного Суду викладені у постановах від 21.07.2021 у справі № 910/6471/19, від 06.11.2023 у справі № 906/624/22 стосуються правовідносин, де боржниками є Головне управління ПФУ у місті Києві та Головне управління ПФУ в Житомирській області відповідно, які в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб, підприємців та громадських формувань, за організаційно-правовою формою є державними органами, на яких поширюються вимоги ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а не державне підприємство (установа, організація), на яке поширюються вимоги ст. 4 даного Закону, а тому не взяти до уваги суду.

За таких обставин, постанова про відкриття виконавчого провадження за наказом Господарського суду Волинської області за № 904/5287/24-1 за ВП № 78982842, є правомірною та надіслана належним чином на адресу сторін виконавчого провадження, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження »

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавці.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Отже, оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин скарг їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись Законом України Про виконавче провадження, ч. 2, ст.173, ст.ст. 234, 341, 339 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

ухвалив:

1. У скарзі Дніпровського державного університету внутрішніх справ за вх.№01-87/3172/26 від 03.06.2026 на дії (бездіяльність) державного виконавця відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку і строки встановлені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В. М. Дем`як