Рішення № 137759743, 25.06.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2026 р. Cправа № 908/770/26

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни, за участю секретаря судового засідання Ткачука В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Європейська агенція з повернення боргів", 07400, Київська обл., Броварський р-н, місто Бровари, вулиця Лісова, будинок 2, ідентифікаційний код юридичної особи 35625014

до ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1

про стягнення 83 835,29 гривень

за участю:

від позивача - не з`явився

відповідача - Голуба Сергія Олександровича

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Запорізької області 27.03.2026 надійшла позовна заява № б/н від 26.03.2026 (вх. № 942/08-07/26) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем умов кредитного договору № 011/1119001236012 від 24.09.2021 у розмірі 83835,29 гривень, з яких: 68535,35 гривень заборгованості за кредитом та 15299,94 гривень заборгованості за відсотками.

01.04.2026 Господарським судом Запорізької області постановлено ухвалу у справі № 908/770/26 про передання матеріалів позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення 83835,29 гривень (унікальний номер судової справи № 908/770/26) за територіальною підсудністю до Господарського суду Вінницької області.

24.04.2026 позовні матеріали у справі №908/770/26 надійшли до Господарського суду Вінницької області (вх. № 617/26 від 24.04.2026).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2026 року справу №908/770/26 розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 29.04.2026 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №908/770/26 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 28.05.2026 року о 09:30 год.

На визначену судом дату у судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись ухвалою суду від 29.04.2026, про що свідчить довідка про доставку електронного листа. Відомості про вручення/невручення відповідачу ухвали суду від 29.04.2026 з повідомленням про дату, час і місце судового засідання з розгляду справи №908/770/26 по суті на дату судового засідання відсутні.

Ухвалою від 28.05.2026 відкладено судове засідання з розгляду справи № 908/770/26 по суті на 25.06.26 о 09:30 год, повідомлено сторони, що судове засідання з розгляду справи № 908/770/26 по суті відбудеться 25.06.2026 о 09:30 год., у приміщенні Господарського суду Вінницької області, за адресою: м. Вінниця, вулиця Пирогова, будинок 29, 4 поверх, зал № 9.

На визначену судом дату у судове засідання з`явився відповідач, представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином ухвалою суду від 28.05.2026, про що свідчать відповідна довідка про доставку електронного листа.

Частиною 1 статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Приймаючи до уваги, що відповідно до вимог статті 242 ГПК України сторони було належним чином повідомлено про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а позивач у свою чергу не скористався наданим йому правом участі у розгляді справи і його неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

Судом також враховано наявну у матеріалах справи заяву позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав.

За наслідками розгляду справи, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення у справі та повідомив час проголошення вступної та резолютивної частин рішення.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення сторони не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без проголошення.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем умов кредитного договору № 011/1119001236012 від 24.09.2021 у розмірі 83 835,29 гривень, з яких: 68 535,35 гривень заборгованість за кредитом та 15 299,94 гривень заборгованість за відсотками.

На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 24.09.2021 року між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" та фізичною особою - підприємцем Голуб Сергієм Олександровичем було укладено кредитний договір № 011/11190/01236012 за умовами якого позичальнику було надано кредитні кошти у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 72 000,00 гривень.

Відповідач за умовами договору зобов`язався повернути таку ж суму грошових коштів та сплатити кредитору проценти за користування кредитом та всі інші платежі відповідно до умов цього договору.

Позивач зазначив, що позичальник не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором.

Станом на 29 липня 2025 року за кредитним договором утворилась заборгованість у розмірі 83 835,29 гривень, з яких: 68 535,35 гривень заборгованість за кредитом, у тому числі 27 872,44 гривень прострочена заборгованість за кредитом та 15 299,94 гривень заборгованість за відсотками, у тому числі 15 108,89 гривень прострочена заборгованість за відсотками.

24 липня 2025 року між АТ "Райффайзен Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (далі по тексту - ТОВ "ФК "ЄАПБ" / позивач/ новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги №114/2-79, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № 011/11190/01236012 від 24 вересня 2021 року, укладеним між АТ "Райффайзен Банк" та ФОП Голуб Сергієм Олександровичем перейшло до ТОВ "ФК "ЄАПБ".

Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором стало підставою для звернення позивача із позовом до суду про стягнення заборгованості у примусовому порядку.

Відзиву відповідачем до суду не надано, будь-яких заяв, клопотань не надходило.

За приписами частини 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

24 вересня 2021 року між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" (надалі іменується "кредитор") та ФОП Голуб Сергієм Олександровичем (надалі іменується "позичальник") укладено кредитний договір № 011/11190/01236012 (надалі - "договір") (т. 1 а.с. 9-17).

Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору кредитор зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти (надалі - кредит) в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 72 000,00 грн. (сімдесят дві тисячі гривень 00 коп.) (надалі - ліміт), а позичальник зобов`язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти та комісії, а також виконати інші зобов`язання, визначені договором.

Відповідно до умов пункту 1.2. договору кінцевий термін надання кредиту - 24.11.2021 р. - становить останній день, коли позичальник може звернутися до кредитора з метою отримання кредиту.

Пунктом 1.3. договору визначено, що кінцевий термін погашення кредиту - 24.09.2024 р., або інша дата, визначена відповідно до пункту 5.4. або статті 8 договору (останній день строку користування кредитом, до закінчення якого позичальник зобов`язаний здійснити погашення заборгованості за договором в повному обсязі).

За умовами пункту 1.4.1 договору кредит надається позичальнику на розвиток бізнесу.

Згідно з пунктом 2.1. договору протягом строку фактичного користування кредитом до кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного пунктом 1.3. договору включно позичальник зобов`язаний щомісяця сплачувати кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 20,35% річних.

Розмір процентної ставки може змінюватися в порядку та випадках, передбачених цим договором.

Пунктом 2.2 договору визначено, що у випадку неповернення кредиту в кінцевий термін погашення кредиту, позичальник зобов`язаний сплатити кредитору проценти, що розраховуються на основі процентної ставки в розмірі 20,35% річних та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом (в т.ч. простроченої) з дня, наступного за кінцевим терміном погашення кредиту до дня фактичного погашення кредиту.

За змістом пункту 2.3 договору нарахування процентів здійснюється виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються щоденно на залишок фактичної заборгованості за кредитом/ простроченої заборгованості за договором протягом всього строку користування кредитом/ наявності простроченої заборгованості. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту (траншу) та не враховується день погашення кредиту/простроченої заборгованості в повному обсязі.

Відповідно до пункту 3.2, на умовах договору, після виконання позичальником обов`язкових умов, зазначених в пункті 3.1 договору, на підставі письмової заяви позичальника про надання кредиту (траншу), кредитор зобов`язується в межах ліміту надати кредит (транш) шляхом безготівкового перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, відкритий у кредитора, для подальшого використання згідно з цільовим призначенням.

Згідно з пунктом 5.1. договору позичальник зобов`язаний здійснити погашення заборгованості в порядку, визначеному договором.

Пунктом 5.2. договору визначено, що позичальник здійснює повернення кредиту та сплату процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірах згідно з графіком.

Ануїтетний платіж включає в себе повернення частини основної суми кредиту та сплату процентів за його використання. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою: Сума щомісячного ануїтетного платежу = сума кредиту за договором * ((1+процентна ставка за місяць) строк кредитування (місяців) * процентна ставка за місяць)/ ((1+процента ставка за місяць) строк кредитування (місяців) -1);

Сума щомісячного платежу за % = (залишок заборгованості за кредитом * річна процентна ставка / кількість днів поточного року) * кількість днів в місяці, який передує даті сплати ануїтетного платежу;

Сума щомісячного платежу за основним боргом = сума щомісячного повернення кредиту - сума щомісячного платежу за %.

Пунктом 5.3 договору визначено, що позичальник зобов`язується здійснювати погашення кредиту та процентів ануїтетними платежами у валюті кредиту кожного місяця, 24 числа (надалі-дата платежу), та при погашенні заборгованості за кредитом в повному обсязі.

Відповідно до пункту 5.5. договору позичальник зобов`язаний з періодичністю, визначеною цією статтею договору та графіком, здійснювати погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів, пені шляхом перерахування грошових коштів на рахунок погашення.

За умовами пункту 12.1. договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін та діє до повного виконання ними прийнятих зобов`язань за договором.

Як убачається із матеріалів справи кредитний договір № 011/11190/01236012 від 24 вересня 2021 року укладено та обопільно підписано сторонами та скріплено печаткою кредитора.

На виконання умов договору 24 вересня 2021 року сторонами підписано додаток № 1 до кредитного договору № 011/11190/01236012 від 24.09.2021 року та погоджено графік повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами (т. 1 а.с. 16 на звороті, 17).

Згідно додатку № 1 до кредитного договору № 011/11190/01236012 від 24.09.2021 року позичальник зобов`язався у період з 24.10.2021 року по 24.09.2024 року сплатити 72 000,00 гривень заборгованості за кредитом та 24 763,88 гривень процентів за користування кредитом.

Підпунктом 3.1.3. пункту 3.1. кредитного договору встановлено, що обов`язковими умовами надання позичальнику кредиту або його частини (траншу) є наявність поточного рахунку.

У розділі «Визначення термінів» кредитного договору поточним рахунком позичальника зазначено поточний рахунок позичальника № НОМЕР_2 , відкритий в АТ "Райффайзен Банк", код банку 380805.

Згідно наданої виписки по рахунку Акціонерним товариством "Райффайзен банк" на виконання пункту 3.1. кредитного договору перераховано на рахунок № НОМЕР_2 позичальника кредитні кошти у сумі 72 000,00 гривень (т. 1 а. с. 21).

За змістом розрахунку заборгованості за кредитним договором № 011/11190/01236012 від 24.09.2021 року за позичальником обліковується заборгованість у розмірі 68 535,35 гривень за кредитом, у тому числі 27 872,44 гривень прострочена заборгованість за кредитом, 15 299,94 гривень заборгованість за відсотками, у тому числі 15 108,89 гривень прострочена заборгованість за відсотками (т. 1 а.с. 20).

Отже, внаслідок несплати обов`язкових платежів у відповідача утворилась заборгованість у розмірі у розмірі 83 835,29 гривень, з яких: 68 535,35 гривень - заборгованість за кредитом та 15 299,94 гривень - заборгованість за відсотками.

Доказів повернення відповідачем отриманих кредитних коштів та сплати відсотків нарахованих за користування кредитом матеріали справи не містять.

24 липня 2025 року між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (далі по тексту - ТОВ "ФК "ЄАПБ" / позивач/ новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги №114/2-79, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № 011/11190/01236012 від 24.09.2021 року, укладеним між АТ "Райффайзен Банк" та ФОП Голуб Сергієм Олександровичем, передано ТОВ "ФК "ЄАПБ" (т. 1 а.с. 29-33).

Згідно пункту 2.1. цього договору, на умовах, встановлених цим договором та відповідно до ст. 512-519 Цивільного кодексу України, первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказані у реєстрі(ах) боржників (портфель заборгованості).

Перелік кредитних договорів, боржників, розрахунок сум заборгованості боржника на дату підписання договору зазначені в Додатку 1 до договору (Попередній реєстр боржників), що є його невід`ємною частиною.

Відповідно до пункту 2.2. договору, відступлення новому кредитору зазначених в попередньому реєстрі боржників (Додаток № 1 до договору) прав вимоги відбувається за умови виконання новим кредитором п. 3.2. договору, та з моменту підписання сторонами реєстру(ів) боржників, складених за формою, наведеною в Додатку №2 до договору. Сторони погодили, що реєстр (и) боржників підписується (ються) сторонами не пізніше 10 робочих днів з дати підписання договору та попереднього реєстру боржників.

Згідно пункту 2.3. договору внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор заміняє первісного кредитора у кредитних договорах та договорах забезпечення, що входять до портфеля заборгованості і відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог первісного кредитора, включаючи право вимагати від боржників та поручителів належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами та договорами забезпечення.

Права вимоги переходять до нового кредитора в повному обсязі, безвідзивно та без можливості зворотного відступлення.

Загальний розмір прав вимоги, що відступається, згідно попереднього реєстру боржників становить 58 660 764,97 грн (п`ятдесят вісім мільйонів шістсот шістдесят тисяч сімсот шістдесят чотири гривень 97 копійок), з яких: 58 394 052,86 грн (п`ятдесят вісім мільйонів триста дев`яносто чотири тисячі п`ятдесят дві гривні 86 копійки) - заборгованість за основною сумою боргу та відсотками, 266 712,11 грн (двісті шістдесят шість тисяч сімсот дванадцять гривень 11 копійок) пеня.

Остаточний розмір прав вимоги, що відступається згідно умов даного договору визначається на дату відступлення прав вимоги та зазначається в реєстрі боржників.

Первісний кредитор зберігає право то обов`язки, визначені кредитними договорами та договорами забезпечення щодо правового режиму збереження та розкриття інформації, в тому числі щодо обробки персональних даних боржників і поручителів, за зазначеними договорами. Новий кредитор зобов`язується забезпечити дотримання тих самих умов збереження та розкриття інформації, які були визначені законодавством, а також кредитними договорами та договорами забезпечення для первісного кредитора, в тому числі щодо зберігання та захисту інформації, яка містить банківську таємницю, згідно документації з грифом "банківська таємниця".

Новий кредитор має право здійснити наступне відступлення прав вимог без згоди первісного кредитора.

Пунктом 2.6. договору визначено, що відступлення прав вимоги за договором здійснюється без згоди боржників за кредитними договорами та/або поручителів за договорами забезпечення.

Пунктом 2.7. договору передбачено, що протягом 10 календарних днів з дати відступлення прав вимоги за цим договором АТ "Райффайзен Банк" здійснює розсилку повідомлень боржникам та поручителям про відступлення новому кредитору прав вимоги згідно діючого законодавства України.

Згідно пункту 5.5. договору з дати відступлення права вимоги новий кредитор приймає на себе всі ризики, пов`язані із подальшим стягненням заборгованості за кредитними договорами та зверненням стягнення за договорами забезпечення незалежно від стадії стягнення судової чи позасудової, самостійно визначає способи стягнення заборгованості, що випливає із прав вимоги та звернення стягнення за договорами забезпечення та здійснює їх на власний розсуд та ризик з урахуванням та дотриманням вимог чинного законодавства України.

На виконання умов договору ТОВ "ФК "ЄАПБ" сплачено 24 липня 2025 року на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" грошові кошти у розмірі 5 145 913,52 гривень із зазначенням у графі призначення платежу - оплата за відступлення прав вимоги згідно договору відступлення права вимоги №114/2-79 від 24 липня 2025 року без ПДВ, що підтверджується наданою позивачем платіжною інструкцією № 72 від 24 липня 2025 року (а.с. 34).

14.01.2026 року між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Європейська агенція з повернення боргів" укладено додаткову угоду № 2 до договору відступлення права вимоги №114/2-79 від 24.07.2025, за змістом пункту 1 якої у зв`язку із технічними помилками, що були допущені в реєстрах боржників від 25.07.2025, 28.07.2025, 29.07.2025 при відступленні прав вимоги за кредитами згідно договором, сторони вирішили внести зміни (уточнення) реєстрів боржників від 25.07.2025, 28.07.2025, 29.07.2025 (додатки до договору) виклавши в редакції наведеній у додатках 1,2,3 до додаткової угоди № 2 від 14.01.2026 до договору відступлення права вимоги №114/2-79 від 24.07.2025 (т. 1 а.с.35).

Відповідно до витягу з реєстру боржників у редакції Додатку 3 додаткової угоди № 2 від 14.01.2026 до договору відступлення права вимоги №114/2-79 ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 011/11190/01236012 від 24.09.2021 року, в сумі 83 835,29 гривень, з яких: 68 535,35 гривень - заборгованість за кредитом та 15 299,94 гривень - заборгованість за відсотками (т. 1 а.с. 36).

Досудовою вимогою вих. № 010598064 від 11 березня 2026 року позивач звернувся до відповідача, за змістом якої повідомив про відступлення Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" на користь ТОВ "ФК "ЄАПБ" права вимоги за кредитним договором № 011/11190/01236012 від 24.09.2021 року та повідомив про наявність у позичальника заборгованості в сумі 83 835,29 гривень, з яких: 68 535,35 гривень - заборгованість за кредитом та 15 299,94 гривень - заборгованість за відсотками (т. 1 а.с. 37-40).

Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Судом установлено, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо фізичної особи - підприємця Голуб Сергія Олександровича (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) міститься інформація про припинення суб`єкта господарювання - фізичної особи-підприємця Голуб Сергія Олександровича: дата запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем - 20.09.2022; номер запису: 200093006000200613 (т. 1 а.с. 27).

Пунктом 1 частини 1 статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

У позовній заяві позивач зазначив щодо припинення відповідачем статусу фізичної особи - підприємця та у зв`язку з припинення підприємницької діяльності відповідачем просив стягнути заборгованість з Голуб Сергія Олександровича без вказівки на статус фізичної особи - підприємця.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Спірні правовідносини виникли на підставі укладеного 24 вересня 2021 року між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" та фізичною особою-підприємцем Голуб Сергієм Олександровичем кредитного договору № 011/11190/01236012.

За змістом пункту 1.4.1 договору кредит надано позичальнику на розвиток бізнесу.

Отже, відповідачем самостійно визначено себе у якості суб`єкта підприємництва.

Таким чином, спірні правовідносини виникли за кредитним договором для підприємницької діяльності, а не для особистого споживання фізичною особою.

Судом враховано, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

З дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №916/385/19, від 13.02.2019 у справі №910/8729/18 визначено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання та від визначення цих правовідносин як господарських. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 916/1261/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 646/6644/17 викладено висновок, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб`єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.

Отже, при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Враховуючи, що спірні правовідносини за своїм характером та змістом виникли у господарських правовідносинах, суд дійшов висновку про належність спору до юрисдикції господарського суду, який підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.

Також судом враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), згідно з якою у разі припинення суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (виключення з відповідного реєстру) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки остання не перестає існувати; фізична особа-підприємець відповідає за її зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Відтак, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою як її права, так і обов`язки за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 9 жовтня 2019 року у справі № 127/23144/18.

Оскільки спірні правовідносини виникли щодо виконання фізичною особою-підприємцем умов договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою статусу фізичної особи-підприємця не припинилися, суд дійшов висновку про належність спору до юрисдикції господарського суду та розгляд справи у визначеному складі учасників.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором № 011/11190/01236012 від 24.09.2021 року у розмірі 83 835,29 гривень, з яких: 68 535,35 гривень - заборгованість за кредитом, 15 299,94 гривень - заборгованість за відсотками.

Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Приписами статті 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно частини 1 статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно частин 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Положеннями статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Відповідно до частини 1 статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Судом установлено, що відповідач за кредитним договором отримав від Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" у строкове платне користування кредитні кошти у сумі 72 000,00 гривень, які повинен був повернути останньому у строк визначений кредитним договором.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Частиною 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами частин 1, 2 статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 514 ЦК України внаслідок вчинення правочину новий кредитор отримує всі права первісного кредитора за зобов`язаннями, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями частини 1 статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кредитним договором не передбачено надання боржником згоди на заміну кредитора у зобов`язанні.

Із матеріалів справи вбачається, що 24.07.2025 року Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" відступило право вимоги до відповідача за кредитним договором № 011/11190/01236012 від 24.09.2021 року в сумі 83 835,29 гривень, з яких: 68 535,35 гривень - заборгованість за кредитом та 15 299,94 гривень - заборгованість за відсотками на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів".

На підставі договору відступлення права вимоги, позивач набув прав кредитора щодо відповідача у правовідносинах, що виникли за кредитним договором № 011/11190/01236012 від 24.09.2021 року та як новий кредитор звернувся до відповідача із вимогою про сплату заборгованості за кредитним договором.

Приписами частини 1 статті 518 ЦК України передбачено, боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Доказів висунення відповідачем проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечень матеріали справи не містять.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 011/11190/01236012 від 24.09.2021 року в сумі 83 835,29 гривень, з яких: 68 535,35 гривень - заборгованість за кредитом, 15 299,94 гривень - заборгованість за відсотками підтверджені доказами, що містяться у матеріалах справи та визнані відповідачем під час розгляду справи по суті.

Доказів сплати відповідачем суми заборгованості, що є предметом спору у цій справі на користь позивача відповідачем суду не надано, обставину існування боргу у заявленій до стягнення сумі відповідачем визнано.

Обставин недійсності переданої грошової вимоги, що є предметом стягнення у цій справі судом не встановлено.

Приймаючи до уваги наявність у матеріалах справи доказів повідомлення відповідача про відступлення грошових вимог на користь нового кредитора, враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором щодо сплати заборгованості, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови кредитного договору в частині повної та своєчасної сплати заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за відсотками на користь позивача.

Під час розгляду справи по суті позовні вимоги відповідачем визнано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у сумі 83 835,29 гривень, з яких: 68 535,35 гривень - заборгованість за кредитом, 15 299,94 гривень - заборгованість за відсотками є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При розгляді справи судом враховано, що відповідач не надав доказів виконання зобов`язань за договором, заявлені вимоги визнав у повному обсязі.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Під час розгляду справи, судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 011/11190/01236012 від 24.09.2021 року в сумі 83 835,29 гривень, з яких: 68 535,35 гривень - заборгованість за кредитом, 15 299,94 гривень - заборгованість за відсотками є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат судом враховано таке.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України однією із основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції № 153163 від 13 березня 2026 року сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, судові витрати позивача на сплату судового збору в сумі 2 662,40 гривень покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Голуба Сергія Олександровича ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (07400, Київська обл., Броварський р-н, місто Бровари, вулиця Лісова, будинок 2, ідентифікаційний код юридичної особи 35625014) заборгованість за кредитним договором № 011/11190/01236012 від 24.09.2021 року в сумі 83 835,29 гривень, з яких: 68 535,35 гривень - заборгованість за кредитом, 15 299,94 гривень - заборгованість за відсотками та 2 662,40 гривень витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник судового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, у разі відсутності - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Повне рішення складено 29 червня 2026 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу, до електронного кабінету у системі ЄСІТС;

3 - відповідачу, 22865, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Костя Широцького, буд. 8, кв. 47.