Рішення № 137758691, 29.06.2026, Драбівський районний суд Черкаської області

Справа № 692/404/26

Провадження № 2/692/480/26

29.06.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року с-ще Драбів

Драбівський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Левченко Л.О.

за участю секретаря Савенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Драбів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФК «Сіті Колект» звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги ТОВ «ФК «Сіті Колект» обґрунтовує тим, що 12.07.2025 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_3 шляхом обміну електронними повідомленнями було укладено Договір № 8428858 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Згідно кредитного договору ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати позичальнику грошові кошти (кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кредит надається строком на 360 днів. ТОВ «Мілоан» надало відповідачу кредит у розмірі 2500,00грн. шляхом перерахування на банківську картку, зазначену позичальником під час оформлення заявки на отримання кредиту: 444111хххххх9465. Відповідач не повернула кредитні кошти у встановлений договором строк, не сплатила передбачені договором платежі, допустила прострочення виконання зобов`язань.

25.11.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Сіті Колект» укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого позивач набув усі права первісного кредитора за кредитним договором № 8428858.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача становить 18095,00грн., з яких: тіло кредиту: 2500,00 грн.; комісія за надання кредиту: 3595,00грн.; штрафні санкції за неналежне виконання кредитного зобов`язання: 5000,00грн.

Зазначає інформацію про попередні витрати: судовий збір 2662,40грн. та витрати на професійну правничу допомогу - 7000,00грн. та поштові витрати у розмірі 381,74грн.

Тому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 8428858 від 12.07.2025 у загальному розмірі 18095,00грн., судовий збір у розмірі 2662,40грн., 7000,00 грн. витрат на правову допомогу та 381,74грн. витрат, пов`язаних з підготовкою та направленням документів боржнику, розгляд справи проводити за відсутності представника позивача.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін. В ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 14 квітня 2026 року відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

До початку судового розгляду було встановлено, що відповідач ОСОБА_3 внаслідок укладення шлюбу 28.10.2025 з ОСОБА_4 , змінила своє прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », що підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 000579813723 від 18.04.2026 та актовим записом про шлюб № 253 від 28.10.2025.

Враховуючи вказані обставини суд вважає, що необхідно уточнити анкетні дані особи відповідача ОСОБА_3 та правильним вважати прізвище відповідача не « ОСОБА_5 », а « ОСОБА_6 ».

Від відповідача ОСОБА_7 на адресу суду відзив на позовну заяву не надходив, з заявами та клопотаннями відповідач не зверталась, про дату та час судового засідання повідомлялась належним чином.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши надані позивачем письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 12.07.2025 ОСОБА_3 звернулась до ТОВ «Мілоан» з анкетою-заявою на кредит № 8428858 про отримання кредиту у сумі 2500грн., строком на 30 днів з 12.07.2025. Дата повернення кредиту: 11.08.2025, сума до повернення 11205,00грн., складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту: 87 05,00грн. що нараховується за ставкою 27,00% одноразово, проценти за користування кредитом: 0,0грн., що нараховуються за ставкою None відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день cтроку користування кредитом.

Згідно даних процесу оформлення та розгляду заяви 8428858, 12.07.2025 відбулося заповнення заяви, автоматична перевірка, перевірка у БКІ, скоринг, підписання договору. Також відповідно до даних анкети заяви було погоджено умови кредитування: замовлена сума 2500грн., замовлений строк 30 днів, погоджена сума 2500грн., погоджений строк 30 днів, комісія за надання кредиту: 27,00% одноразово, ставка процентів: None % за кожен день користування.

Згідно Договору про споживчий кредит № 8428858 від 12.07.2025, ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_3 , уклади цей договір, предметом якого є надання кредиту. Сторони погодили істотні умови договору, зокрема суму кредиту: 2500,00грн. (п. 1.2), кредит надається загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником Графіку платежів, з 12.07.2025 (п. 1.3), повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 07.07.2026 (п. 1.4). Загальні витрати позичальника за кредитом складають 8705,00грн. Денна процентна ставка складає 0,97%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 2418,52 відсотків річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника складає 11205,00грн. (п. 1.5). Комісія за надання кредиту: 675,00грн., яка нараховується за ставкою 27,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п. 1.5.1). Комісія за обслуговування кредиту (за весь строк кредитування): 8030,00грн., що нараховується за ставкою 14,60 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів (п. 1.5.2). Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,0010 відсотків річних (п. 1.5.3 та п. 1.5.4). Нараховані згідно п.1.5.3 та 1.5.4 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 0,00 грн.

Згідно п. 2.1 Договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Згідно п. 2.3 Договору пролонгацію кредиту не передбачено.

Згідно п. 2.4.1 Договору позичальник зобов`язаний здійснювати повернення кредиту, сплачувати проценти за користування кредитом, комісії за надання та обслуговування кредиту в розмірі та у терміни, що встановлені у Графіку платежів.

Згідно п. 4.1 Договору передбачено порядок та розмір нарахування штрафу у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту.

Додатком № 1 до вказаного договору є графік платежів, відповідно до якого дата видачі кредиту: 12.07.2025, дата платежу: з 11.08.2025 по 07.07.2026 (23 розрахункові періоди), кількість днів у розрахунковому періоді: Х та 360 (всього), чиста сума кредиту/сума платежу за розрахунковий період: 2500,00грн. та 11205,00грн., сума кредиту за договором: 2500,00грн., проценти за користування кредитом: 0,00грн., платежі за обслуговування кредитної заборгованості: 8030,00грн. (всього), комісія за видачу кредиту: 675,00грн., реальна річна процентна ставка: 418,25%, загальний розмір кредиту: 11205,00грн.

Додатком № 2 до вказаного договору є Заява на отримання кредиту № 8428858 від 12.07.2025, відповідно до якої ОСОБА_3 просить ТОВ «Мілоан» видати кредит для задоволення особистих потреб у розмірі 2500,00грн. з загальним строком користування 360, днів, процентною ставкою протягом першого розрахункового періоду та решти розрахункових періодів: 0,0010 відсотків річних, комісією за надання кредиту: 27,00% від суми кредиту, комісією за обслуговування кредиту: 14,60% від суми кредиту за кожний розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів.

Додатком № 3 до вказаного договору є додаткові контактні дані позичальника для взаємодії за кредитним договором.

З копії платіжного доручення № 157631617 від 12.07.2025 вбачається перерахування коштів від ТОВ «Мілоан» на рахунок відповідача ОСОБА_3 в сумі 2500,00грн. з призначенням платежу: кошти згідно договору 8428858.

Згідно картки обліку виконання договору ПІБ ОСОБА_3 , номер катки НОМЕР_2 , дата укладення договору: 12.07.2025, строк дії договору 11.08.2025 вказано відомості про отримання грошових коштів: 25.11.2025 при переуступці прав вимоги.

Згідно відомостей ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення, кредитний договір № 8428858, ПІБ ОСОБА_3 ,12.07.2025 відбулось надання кредиту у сумі 2500,00грн. та нарахування комісії за надання кредиту: 675,00грн. У період з 12.08.2025 по 25.11.2025 нараховувались комісія за обслуговування кредиту та штраф згідно п. 4.1 Договору.

Відповідно до договору факторингу № ДО-20251125 від 25.11.2025, укладеного між ТОВ «Мілоан» (клієнт) та ТОВ «ФК «Сіті Колект» (фактор), клієнт відступає фактору права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників до цього договору, а фактор набуває такі права вимоги та сплачує клієнту фінансування за відступлення прав вимоги у порядку та у строки встановлені цим договором.

Згідно Акту приймання-передачі додаткової інформації згідно Реєстру Боржників в електронному вигляді за договором факторингу № ДО-20251125 від 25.11.2025 клієнт передав, а фактор прийняв додаткову інформацію згідно Реєстру Боржників в електронному вигляді до Договору факторингу № ДО-20251125 від 25.11.2025.

Згідно копій платіжної інструкції № 414 від 25.11.2025 ТОВ «ФК «Сіті Колект» переказало ТОВ «Мілоан» кошти у розмірі 2043764,03грн. як оплату оплату суми фінансування згідно договору факторингу № ДО-20251125 від 25.11.2025.

Згідно копії Реєстру боржників та витягу з реєстру боржників до договору факторингу до договору факторингу № ДО-20251125 від 25 листопада 2025 року, за № 966 вказано ПІБ боржника: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , номер кредитного договору: 8428858 від 12.07.2025, сума виданого кредиту: 2500,00грн., дата закінчення строку кредитування за кредитним договором: 07.07.2026, сума заборгованості за основною сумою боргу: 2500,00грн., сума комісій: 3595,00грн., сума штрафних санкцій: 5000,00грн., загальна сума заборгованості: 11095,00грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Факт укладення кредитного договору, а також досягнення згоди щодо його істотних умов відповідачем не заперечується.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання, а в ч.1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Вказаним Договором позичальник зобов`язалась повернути отримані грошові кошти.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Пунктом 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено способом захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов`язку в натурі.

ОСОБА_7 усунулась від виконання передбачених договором обов`язків та отримані кредитні кошти не повернула, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом.

Тому суд погоджується з вимогою про стягнення заборгованості за сумою кредиту у розмірі 2500,00грн.

Щодо вимоги про стягнення штрафних санкцій на суму 5000,00грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, яка розраховується у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, яка розраховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф і пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

В Україні воєнний стан, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ХІ, введений із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб та неодноразово продовжено, станом на даний час воєнний стан триває.

Враховуючи викладене, той факт, що кредитний договір укладено 12.07.2025, у суду відсутні підстави для стягнення заборгованості за штрафом в сумі 5000,00грн., тому позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.

Щодо стягнення комісії суд зазначає наступне.

Позивач складовою заборгованості вказує комісію за надання кредиту у розмірі 3595,00грн.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 та зазначила, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Нормами ч. 5 ст. 14 Закону України «Про споживче кредитування» передбачена заборона вимагати від споживача укладення договору про споживчий кредит як обов`язкової умови придбання будь-яких товарів чи послуг у кредитодавця або у його спорідненої чи пов`язаної особи.

Згідно ч. 5 ст. 12 вказаного Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено номативно-правовими актами.

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Наданий позивачем кредитний договір № 8428858 від 12.07.2025 містить відомості про наявність комісії за надання кредиту та комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Згідно вказаного у кредитному договорі Графіку платежів передбачено одноразову комісію за надання кредиту у розмірі 675,00грн. та комісію за обслуговування кредитної заборгованості, що розрахована за період з 26.08.2025 по 07.07.2026 у розмірі 365,00грн. у кожному з 22 окремих періодів загальну суму 8030,00грн.

У відомостях про щоденні нарахування та погашення вказано про нарахування як комісії за надання кредиту: 675,00грн., так і про нарахування комісії за обслуговування кредиту у розмірі 365,00грн. у відповідному періоді всього 9 нарахувань на загальну суму 3285,00грн., що сукупно становить 3960,00грн., а не 3595,00 грн., як вказує позивач у своєму позові.

Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.

Також з матеріалів справи не вбачається, що у вказаних періодах відповідачу надавались додаткові послуги з надання інформації про стан кредиту або будь-які інші послуги, пов`язані з обслуговуванням кредитної заборгованості.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту та комісією за обслуговування кредиту, яка позивачем визначена як комісія за надання кредиту.

Також суд звертає увагу, що позивач визначив сукупний розмір позовних вимог у сумі 18095,00грн., включивши до складу заборгованості тіло кредиту: 2500,00грн.; комісію за надання кредиту: 3595,00грн. та штрафні санкції за неналежне виконання кредитного зобов`язання: 5000,00грн. Однак простий математичний розрахунок свідчить про невідповідність розміру заявлених позовних вимог сукупному розміру його складових, який становить 11095,00грн (2500+3595+5000=11095).

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково на суму 2500,00грн., що включає заборгованість за тілом кредиту: 2500,00грн.

Щодо розподілу судових витрат слід зазначити наступне.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позовної заяви до суду був сплачений судовий збір у розмірі 2662,40грн., тому належить стягнути з відповідача на користь позивача, у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 367,83грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стороною позивача заявлено до відшкодування 7000,00грн. витрат на професійну правову допомогу.

Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відноситься до витрат пов`язаних з розглядом справи.

На підтвердження понесених витрат позивача на професійну правничу допомогу надано копію договору № ДО-20260202/00125 про надання правничої допомоги від 02.02.2026, укладеного між позивачем та адвокатом Богомоловим Віктором Вікторовичем, предметом якого є надання професійної правничої допомоги.

Згідно розділу 2 даного Договору передбачено обов`язки адвоката.

Відповідно до Розділу 4 даного договору вартість правничої допомоги визначається сторонами за взаємною згодою сторін та зазначається у відповідній заявці клієнта або додатковій угоді до цього договору. Оплата послуг здійснюється клієнтом шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок адвоката або у інший погоджений сторонами спосіб.

Згідно доданого Прайс-листа визначено вартість послуг адвоката у фіксованій сумі за кожну послугу.

Згідно Додатку № 2 до вказаного договору про надання правової допомоги - заявки про надання правової допомоги № 535 від 10.02.2026 сторони погодили надання правових послуг адвоката по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_3 - надання усної консультації на суму 2000,00грн. та складення позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду на суму 5000,00грн., що також відповідає Додатку № 3 - витягу з акту № 535 про надання юридичної допомоги від 10.02.2026.

Згідно копії платіжної інструкції № 418 від 26.02.2026 ТОВ «ФК «Сіті Колект» сплатило ОСОБА_8 кошти у розмірі 35000,00грн. як оплату правової допомоги згідно Договору ДО-20260202/00125 від 02.02.2026.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконани хробіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторонни або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Оскільки позовні вимоги щодо стягнення заборгованості задоволено частково то, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ФК «Сіті Колект» слід стягнути витрати на правову допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 967,11грн.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивач просить стягнути 381,74грн. витрат, пов`язаних з підготовкою та направленням документів боржнику.

На підтвердження понесених витрат позивач надав копію Договору № ДТ-СК-30102025 від 30.10.2025, укладеного між ТОВ «Дірект Технолоджі» (виконавець) та ТОВ «ФК «Сіті Колект» (замовник), відповідно до якого виконавець зобов`язується за дорученням замовника надавати останньому послуги/виконати роботи закупівлі матеріалів, підготовки документів для розсилки клієнтам замовника, включаючи упаковку листів в конверти, організацію поштової розсилки упакованих документів фізичним або юридичним особам, вказаним замовником в якості адресата.

Згідно Додатку № 3 від 28.01.2026 до Договору № ДТ-СК-30102025 від 30.10.2025 сторони погодили вартість послуг робіт за Договором що включають друк пакету документів до суду, конвертування, організація поштової доставки за комплект, підготовка поштових документів, обробка бази, поштові витрати (послуги УП), сукупна вартість яких визначена у розмірі 381,74грн.

Згідно Акта наданих послуг № 80 від 28.02.2026 ТОВ «Дірект Технолоджі» та ТОВ «ФК «Сіті Колект» погодили виконання послуг по друку та відправці документів: кількість 1 послуга, загальною вартістю 55000,00грн. з ПДВ.

Проте, позивачем не було надано суду доказів, що підтверджували б понесені ним витрати у цій справі пов`язані з підготовкою та направленням документів боржнику, оскільки до матеріалів справи не додано жодного доказу на підтвердження того, що ТОВ «ФК «Сіті Колект» замовляло таку послугу у ТОВ «Дірект Технолоджі» за договором № 8428858 від 12.07.2025 та/або щодо боржника ОСОБА_3 та що послуги, вказані у Акті наданих послуг № 80 від 28.02.2026 стосуються саме справи, що розглядається.

Положеннями ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень і доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи викладене суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про стягнення витрат, пов`язаних з підготовкою та направленням документів боржнику у цій справі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 526, 527, 530, 551, 610, 626, 628, 629, 634, 638, 1049-1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 13, 77-78, 81, 89, 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» (код ЄДРПОУ 43950742) заборгованість за кредитним договором № 8428858від 12.07.2025 у розмірі 2500,00грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» судові витрати в розмірі 367,83грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» 967,11грн. витрат на професійну правову допомогу.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст.ст. 354-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони по справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Колект», код ЄДРПОУ 43950742, адреса: м. Київ, проспект Соборності, 30-а, приміщ. 321.

Відповідач: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Л.О. Левченко