Рішення № 137757696, 18.06.2026, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/2632/25

Провадження № 2/366/231/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2026 селище Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі головуючого судді Мовчана В.В., за участю секретаря судового засідання Іванової І.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до 1)Приватного підприємства «Корона-Сервіс+»

2)Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Альбіон

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мельниченко Костянтин Павлович

про розірвання договору оренди землі

Представники учасників справи: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до Іванківського районного суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Корона-Сервіс+» (далі відповідач-1) про розірвання договору оренди землі.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для:

1)Розірвання договору оренди землі від 15.02.2022 № б/н кадастровий номер 3222083000:02:009:0013, площею 6, 7007 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Олізарівської сільської ради Вишгородського району Київської області, номер запису про інше речове право: 46982052, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2571501932100, укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Корона Сервіс+»;

2)Скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, площею 6,7007 га, кадастровий номер 3222083000:02:009:0013, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населеного пункту на території Олізарівської сільської ради Вишгородського району Київської області, зареєстроване Макарівською селищною радою Київської області, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 63769230 від 03.06.2022;

3)Скасування державної реєстрації арешту на право оренди земельної ділянки, номер запису про обтяження: 57862148 (спеціальний розділ), рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 76441703 від 04.12.2024, внесеного приватним виконавцем Мельниченком Костянтином Павловичем, тип об`єкта: земельна ділянка, кадастровий номер 3222083000:02:009:0013, площею 6, 7007 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Олізарівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Позивач зазначає, що є власником земельної ділянки з кадастровим номером 322208300:02:009:0013 площею 6,7007 га, розташованої на території Олізарівської сільської ради Вишгородського (колишнього Іванківського) району Київської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Право власності позивача на вказану земельну ділянку підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 299568973 від 15.02.2022.

Зазначену земельну ділянку позивач набула у порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого державним нотаріусом Іванківської районної державної нотаріальної контори Воробей Т.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 212.

15.02.2022 між ОСОБА_1 (Орендодавець) та Приватним підприємством «Корона-Сервіс+» (Орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до якого позивач передала відповідачу у строкове платне володіння та користування належну їй земельну ділянку.

Право оренди було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 03.06.2022, номер запису про інше речове право 46982057, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2571501932100.

Відповідно до пункту 3.1 договору земельну ділянку передано в оренду строком на сім років. Перебіг строку оренди розпочинається з моменту державної реєстрації права оренди. При цьому договір залишається чинним до завершення збирання врожаю орендарем. Договором також передбачено можливість його пролонгації та передачі земельної ділянки у суборенду.

Згідно з пунктом 4.1 договору орендна плата становить 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 6 966,56 грн на рік. Із зазначеної суми орендар як податковий агент утримує податки та збори, передбачені законодавством України.

За домовленістю сторін орендна плата може сплачуватися у натуральній формі шляхом передачі сільськогосподарської продукції або товарів, вартість яких є пропорційною розміру орендної плати у грошовому вираженні, а також в іншій формі, додатково погодженій сторонами.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем до 31 грудня поточного року шляхом перерахування коштів на банківський рахунок орендодавця, виплати через касу орендаря, поштовим переказом або в інший погоджений сторонами спосіб.

Відповідно до розділу IX договору орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, а орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендні платежі.

Позивач стверджує, що відповідач протягом останніх трьох років не використовує земельну ділянку за її цільовим призначенням та не сплачує орендну плату у строки, передбачені договором.

Крім того, 14.08.2025 позивачу стало відомо від державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Гладковицької сільської ради Житомирської області, що постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича від 03.12.2024 накладено арешт на право оренди зазначеної земельної ділянки.

Вказані обставини підтверджуються інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 07.08.2025, інформаційна довідка № 434813412.

Як зазначає позивач, арешт накладено в межах виконавчого провадження щодо виконання рішення Господарського суду Київської області від 07.12.2022 у справі № 911/926/22, у якій вона не брала участі та не є боржником перед ТОВ «Компанія «Альбіон».

На думку позивача, накладення арешту на право оренди земельної ділянки створює перешкоди у здійсненні нею правомочностей власника земельної ділянки, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначено суддю Мовчана В.В.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 21.08.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

15.09.2025 до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 01.10.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 04.11.2025. Залучено до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка Костянтина Павловича.

У підготовчому судовому засіданні представник позивача Мінгалєєва Н.М. заявила клопотання про витребування у Вишгородської ДПІ ГУ ДПС у Київській області відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків щодо джерел та сум нарахованого доходу, а також сум нарахованого та перерахованого податку і військового збору ОСОБА_1 за 20222024 роки.

Крім того, представник позивача просила залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Альбіон».

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 04.11.2025 зазначені клопотання задоволено, а розгляд справи відкладено на 25.11.2025.

24.11.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Альбіон» надійшли пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

У судовому засіданні 25.11.2025 розгляд справи відкладено на 23.12.2025.

10.12.2025 від Вишгородської ДПІ ГУ ДПС у Київській області надійшли витребувані докази.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 23.12.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 22.01.2026.

22.01.2026 розгляд справи було відкладено на 26.02.2026 у зв`язку з неявкою учасників справи.

09.02.2026 від представника позивача надійшло клопотання про повернення до розгляду справи на стадію підготовчого провадження та залучення Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Альбіон» як співвідповідача. Клопотання мотивоване тим, що рішення у справі вплине на права та обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Альбіон».

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 26.02.2026 суд вирішив повернутися до стадії підготовчого провадження, залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Альбіон» як співвідповідача. Підготовче судове засідання призначено на 18.03.2026.

03.03.2026 від представника відповідача-2 до суду надійшов відзив на позовну заяву.

18.03.2026 підготовче судове засідання було відкладено на 08.04.2026.

Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 08.04.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 08.05.2026.

08.05.2026 у судовому засіданні оголошено перерву у справі до 04.06.2026.

04.06.2026 розгляд справи було відкладено на 18.06.2026.

16.06.2026 від представника позивача до суду надійшла заява про викладення правової позиції до судових дебатів.

У судове засідання 18.06.2026 представник позивача не з`явилася, однак звернулася до суду з клопотанням про розгляд справи без її участі.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, однак про причини неявки суд не повідомили, з клопотаннями про відкладення розгляду справи не зверталися.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За вимогами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

З матеріалів справи вбачається, що 15.02.2022 між ОСОБА_3 та Приватним підприємством «Корона-Сервіс+» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,7007 га з кадастровим номером 3222083000:02:009:0013, яка розташована на території Олізарівської сільської ради Вишгородського району Київської області за межами населених пунктів. Договір укладено строком на 7 років, перебіг якого починається з моменту реєстрації права оренди.

Згідно з витягом з акта про реєстрацію шлюбу, виданого управлінням у справах населення Тузла, Стамбул від 07.10.2024, між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено шлюб.

Право оренди земельної ділянки площею 6,7007 га з кадастровим номером 3222083000:02:009:0013 було зареєстровано 22.02.2022, що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (індексний номер витягу 302067231).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка К.П. від 03.12.2024 у виконавчому провадженні № 70621803, на підставі наказу № 911/926/22, виданого 06.06.2023, було накладено арешт на право оренди земельної ділянки, номер запису про інше речове право: 46982057, реєстраційний номер нерухомого майна: 2571501932100, тип об?єкта: земельна ділянка, кадастровий номер: 3222083000:02:009:0013, площа (га): 6.7007. Орендодавець: ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 . Опис об`єкта іншого речового права: строкове платне користування земельною ділянкою. Підстава набуття права: договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 15.02.2022, видавник: сторони. Строк: 7 років, дата закінчення дії: 15.02.2029, з автоматичним продовженням дії договору.

Дані про накладення обтяження у формі арешту було зареєстровано у державному реєстрі, що підтверджено Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 434813412).

Як вбачається з наданої Головним управлінням ДПС у Київській області Державної податкової служби України інформації про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору ОСОБА_1 за 20222024 роки, за вказаний період остання не отримувала доходу у вигляді сплати орендної плати за договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 Земельного кодексу України (далі ЗК України) земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Аналогічне положення закріплене в ч. 1 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Пунктом 1 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно з ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Положеннями ст. 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обовязків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Частинами 1, 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі № 925/549/17. При цьому систематичне порушення договору оренди земельної ділянки щодо внесення орендної плати є підставою для розірвання договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість.

Розглядаючи спори про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, слід мати на увазі, що згідно зі статтями 13, 15, 21 ЗУ «Про оренду землі», основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Систематична несплата орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки, може бути підставою для розірвання такого договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-1 не сплачував орендну плату за договором, і цей факт відповідачем не оспорюється, а оплата орендної плати є істотною умовою договору оренди. Тобто позивач як власник земельної ділянки не отримала того, на що вона розраховувала за наявності діючої угоди. Неналежне виконання умов договору, а саме невиконання обов`язку зі своєчасної сплати орендної плати, є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке, з огляду на положення статті 526 ЦК України та умови договору, дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість у подальшому.

Суд встановив, що відповідачем-1 умови договору оренди землі належним чином не виконуються, орендна плата не сплачується, що свідчить про ухилення відповідача від виконання зобов`язань зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою у визначений договором строк.

У зв`язку з тим, що відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження того, що ним належним чином виконувалися умови договору про оренду землі, суд вважає, що вимоги позивача про розірвання договору оренди землі є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо скасування державної реєстрації права оренди та реєстрації арешту на право оренди земельної ділянки, суд зазначає таке.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (частина 5 статті 6 Закону).

Стаття 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає систему органів та суб`єктів, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, і до них, зокрема, віднесено державних реєстраторів прав на нерухоме майно.

Повноваження державного реєстратора під час проведення державної реєстрації прав та процедура її проведення визначені у статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127.

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Згідно з ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідно до ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державній реєстрації прав підлягають речові права, похідні від права власності, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Право оренди земельної ділянки є речовим правом, відмінним від права власності на земельну ділянку, та відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» таке речове право відноситься до об`єктів звернення для стягнення при примусовому виконанні судових рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом (ч. 5 ст. 93 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 135 ЗК України передбачено, що звернення стягнення на земельні ділянки або права на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється державним виконавцем, приватним виконавцем під час виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

У пунктах 6.13, 6.41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 904/968/18 зазначено, що відповідно до абзацу сьомого пункту 2 статті 4 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право оренди (суборенди) земельної ділянки відноситься до речових прав на нерухоме майно, похідних від права власності. Аналіз наведених вище положень зазначених законів не дає підстав стверджувати, що майно боржника і речові права на це майно це один об`єкт. Адже наведені вище положення статті 18 Закону № 1404-VIII наділяють виконавця правом накладати арешт на земельну ділянку як нерухоме майно, але не свідчать такою ж мірою про поширення цієї норми на арешт права оренди як речового права.

Так само не вбачається однозначно й право виконавця накладати арешт на майнові права (тобто на право оренди) і з приписів статті 56 Закону № 1404-VIII, оскільки вона регулює питання арешту і вилучення тільки майна (коштів) боржника і не містить застереження, яке б дозволяло поширити цю норму на майнові (речові) права, як це зроблено, наприклад, у пункті 1 частини першої статті 10 Закону № 1404-VIII, де законодавець прирівнює майно і майнові права, на що вказує словосполучення «майно (майнові права) боржника».

Визначаючи наявність чи відсутність у приватного виконавця права накладати арешт на майнові (речові) права боржника, відповідні норми Закону № 1404-VIII слід застосовувати у їх системному зв`язку зі спеціальним законодавством, яке регулює зміст відповідного права, а також порядок його виникнення, зміни та припинення.

Визначення майнового права наведено в статті 3 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», згідно з якою майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

За змістом статей 177, 178 ЦК України майнові права є об`єктами цивільних прав, можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Спеціальні норми, що регулюють відносини з обігу земельних ділянок, містяться у Земельному кодексі України, за статтею 2 якого об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно із частиною першою статті 93 цього Кодексу право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Аналогічне визначення містить і стаття 1 Закону України «Про оренду землі».

З огляду на перелічені вище положення законодавства, а також приписи абзацу сьомого пункту 2 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статті 317 ЦК України, право оренди є речовим правом на нерухоме майно, похідним від права власності та притаманним саме власнику такого майна.

Тому частиною п`ятою статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки визнано оборотоздатним об`єктом для власника такої ділянки, що слідує з положення цієї частини про те, що «право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом».

За абзацом четвертим частини другої статті 135 ЗК України звернення стягнення на земельні ділянки або права на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється державним виконавцем, приватним виконавцем під час виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом № 1404-VIII.

Однак у процедурі виконання судового рішення про стягнення заборгованості щодо боржника-орендаря межі оборотоздатності права оренди земельної ділянки як об`єкта стягнення у виконавчому провадженні слід визначати залежно від змісту прав орендаря за договором оренди, а не прав власника такої земельної ділянки.

За статтею 5 цього Закону орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою. Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Повноваження щодо використання орендованої земельної ділянки чи права на неї як і виключення стосовно окремих повноважень (суборенда земельної ділянки, якщо передбачено договором або за згодою орендодавця; перехід права на оренду земельної ділянки після смерті фізичної особи-орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди; відчуження орендарем права на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності лише за певних умов; право на обмін права оренди на земельні ділянки, розташовані у масиві земель сільськогосподарського призначення за певних умов) врегульовано статтями 8, 8-1, 8-2, 25 Закону України «Про оренду землі».

За частиною шостою статті 93 Земельного кодексу України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда). Однак така передача земельної ділянки у володіння та користування іншій особі не породжує самостійних договірних відносин між власником земельної ділянки та суборендарем, не змінює та не припиняє існуючий договір оренди, не породжує відчуження цього права та, відтак, не припиняє право оренди орендаря.

Наділення орендаря окремими повноваженнями щодо права на оренду земельної ділянки не дає підстав для прирівнювання цього майнового права до емфітевзису і суперфіцію, щодо яких законодавством чітко визначено самостійний правовий режим.

Умови і підстави укладення договору оренди землі, зміна умов такого договору врегульовані положеннями статей 16 та 30 Закону України «Про оренду землі», які передбачають згоду орендодавця та орендаря на укладення чи зміну умов договору, незалежно від форми власності на земельну ділянку, без будь-яких застережень. Серед підстав укладення договору оренди земельної ділянки названі цивільно-правові договори або спадкування (частина третя статті 16 цього Закону).

Натомість серед підстав укладення, зміни договору оренди земельної ділянки, що має безпосереднє відношення і до договорів на право оренди земельної ділянки, відсутня така підстава, як звернення стягнення на право оренди, при якому відбувається зміна договору оренди, обумовлена зміною його сторони.

За статтею 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в межах державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у межах такого партнерства/концесії).

Тож стаття 31 Закону України «Про оренду землі», що визначає підстави припинення договору оренди землі, зокрема для орендаря, не вказує серед них на можливість припинення такого договору у разі звернення стягнення на право оренди земельної ділянки, тоді як, наприклад, відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем відноситься до таких підстав.

Частиною десятою цієї статті передбачено, що договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом, проте жодним іншим законом не передбачено випадків припинення таких договорів у разі звернення стягнення на право оренди земельної ділянки. Отже, з аналізу статей 93 і 135 ЗК України, положень Закону України «Про оренду землі», статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» випливає, що право на оренду (право оренди) земельної ділянки, яке набуте орендарем на підставі договору оренди, є похідним від права власності майновим правом у розумінні статей 177 і 178 ЦК України, щодо якого законодавством установлено певні обмеження, які визначають рівень його оборотоздатності.

Відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 135 ЗК України, за яким звернення стягнення на земельні ділянки або права на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється державним виконавцем, приватним виконавцем під час виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом № 1404-VIII, не врегульовано порядку звернення стягнення, а здійснюється лише відсилання до спеціального закону.

Тож системний аналіз статті 19 Конституції України, статей 10, 18, 56 Закону № 1404-VIII, статті 3 Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» вказує на те, що виконавець не наділений правом накладення арешту на право оренди земельної ділянки боржника-орендаря, яке як майнове право є за змістом наведених вище законодавчих норм відмінним від майна (коштів) об`єктом цивільних прав та має обмежену оборотоздатність для боржника-орендаря.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що застосування виконавцем такого заходу примусового виконання рішень, як звернення стягнення на право оренди земельної ділянки, можливе стосовно власника земельної ділянки (орендодавця), а також у тих випадках, коли право на таке відчуження щодо іншої, крім власника, особи, передбачено законом або договором (емфітевзис, суперфіцій, заставодержатель права оренди земельної ділянки тощо). Адже виконавець, виконуючи рішення, не може бути наділений більшими повноваженнями щодо майнових прав, ніж має щодо цих самих майнових прав сам боржник.

Таким чином, належне орендарю на підставі договору оренди майнове право користування земельною ділянкою, що перебуває у приватній власності позивача, не може бути ним відчужено.

Крім того, ст. 141 Земельного кодексу України закріплено виключний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою, а саме: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини. Серед вказаного переліку відсутня така підстава припинення користування земельною ділянкою, як відчуження права оренди земельної ділянки.

Таким чином, оскільки право оренди земельної ділянки, що перебуває у приватній власності позивача, не може відчужуватися орендарем, бо таке право належить лише власнику земельної ділянки, то, відповідно, дане право не може бути відчужене в процесі виконавчого провадження, де боржником є орендар, а не власник земельної ділянки.

Позивач звернувся до суду саме за захистом свого права, а не прав боржника, саме її воля та прийняте нею рішення щодо захисту свого майна реалізовується шляхом звернення до суду за захистом свого права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц зроблено такі висновки. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України), і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення коштів, що набрало законної сили. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

Суд констатує, що приватний виконавець не мав права накладати арешт на право оренди земельної ділянки боржника-орендаря (не власника земельної ділянки) та застосовувати такий захід примусового виконання рішень, як звернення стягнення на право оренди земельних ділянок.

Оскільки під час судового розгляду встановлено, що відповідач-1, Приватне підприємство «Корона-Сервіс+», протягом тривалого часу не виконував своїх договірних зобов`язань, а саме систематично не сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою, що є істотною умовою договору оренди та свідчить про істотне порушення умов договору, позивач була значною мірою позбавлена того, на що розраховувала при його укладенні. Належних та допустимих доказів виконання відповідачем-1 своїх обов`язків суду не надано, а тому наявні передбачені статтями 651 ЦК України, 141 Земельного кодексу України, 31, 32 Закону України «Про оренду землі» підстави для дострокового розірвання договору оренди землі від 15.02.2022.

Враховуючи, що припинення договору оренди тягне за собою припинення похідного речового права оренди, вимога позивача про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки є похідною від вимоги про розірвання договору та підлягає задоволенню.

Крім того, судом встановлено, що накладення приватним виконавцем арешту на право оренди земельної ділянки, яке належало боржнику-орендарю, суперечить положенням Закону України «Про виконавче провадження», Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», а також правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, оскільки право оренди земельної ділянки, що перебуває у приватній власності позивача, не може бути об`єктом звернення стягнення у виконавчому провадженні за боргами орендаря. Зазначене обтяження порушує права власника земельної ділянки та перешкоджає йому вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належним майном.

Оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є доведеними, обґрунтованими та такими, що відповідають обраному способу захисту порушеного права, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі шляхом розірвання договору оренди землі від 15.02.2022, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації арешту на право оренди земельної ділянки, накладеного приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мельниченком Костянтином Павловичем.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 3 633,60 грн.

Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій Приватного підприємства «Корона-Сервіс+», витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 633,60 грн. підлягають стягненню з Приватного підприємства «Корона-Сервіс+» на користь позивача.

Керуючись статтями 12, 76, 133, 137, 141, 258, 263-265, 280, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Корона-Сервіс+» , Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Альбіон,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мельниченко Костянтин Павлович про розірвання договору оренди землі задовольнити.

2.Розірвати Договір оренди землі № б/н, укладений 15.02.2022 між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Корона Сервіс+» щодо передачі в строкове платне користування земельної ділянки з кадастровим номером 3222083000:02:009:0013, площею 6, 7007 га, яка розташована на території Олізарівської сільської ради Вишгородського району Київської області за межами населених пунктів.

3.Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, площею 6,7007 га, кадастровий номер 3222083000:02:009:0013, наданої в строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Олізарівської сільської ради Вишгородського району, Київської області за межами населених пунктів, зареєстроване державним реєстратором Макарівської селищної ради Київської області Гутніченко М.В., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 63769230 від 03.06.2022.

4.Скасувати державну реєстрацію арешту, накладеного згідно постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельниченка К.П. про арешт майна боржника від 03.12.2024 у виконавчому провадженні № 70621803, на право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222083000:02:009:0013, площею 6,7007 га, яка розташована на території Олізарівської сільської ради Вишгородського району Київської області за межами населених пунктів, номер запису про обтяження: 57862148 (спеціальний розділ), рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 76441703 від 04.12.2024.

5.Стягнути з Приватного підприємства «Корона-Сервіс+» на користь ОСОБА_1 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн. 60 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 від 22.10.2024, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач-1: Приватне підприємство «Корона-Сервіс+» (ідентифікаційний код 40970242, адреса: вул. Миру, 4, с. Олізарівка, Вишгородського району, Київської області).

Відповідач-2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Альбіон» (ідентифікаційний код 35396734, адреса: пр. Слобожанкський, буд. 31Д,м. Дніпро, Дніпропетровської області).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мельниченко Костянтин Павлович (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , адреса: вул. Леоніда Первомайського, 9, офіс, 3, м. Київ).

Повний текст рішення складено та підписано 25.06.2026.

Суддя Віталій МОВЧАН