Рішення № 137757033, 23.06.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/8825/24

Провадження № 2/161/3322/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Пахолюка А.М.

при секретарі Мельник М.В.

розглянувши в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості 3 % річних та інфляційних втрат,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (далі ТОВ «ФК «Профіт Капітал») звернулося до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості 3 % річних та інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 01 лютого 2008 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 014/1101/82/40947, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 55 000 доларів США, строком до 01.02.2018 року зі сплатою 14,00 % річних. Також, 01.02.2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 014/1101/82/40947 відповідно до умов якого сторони договору встановили, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов`язання перед банком відповідати по борговим зобов`язанням боржника - ОСОБА_1 , які виникають з умов кредитного договору 014/1101/82/40947 від 01.02.2008 року, а саме: повернути кредит в розмірі 55000 доларів США, сплатити відсотки за його користування, комісійну винагороду в розмірі та строки, встановлені цим договором. У зв`язку з невиконанням умов Кредитного договору, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.03.2011 року у цивільній справі № 2-1246/11 солідарно стягнуто з боржника та поручителя на корить ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в розмірі 415 005,55 грн.

Зазначає, що 18.12.2019 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Оксі Банк» був укладений Договір відступлення права вимоги № 114/2-28, відповідно умов якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» передав (відступив), а АТ «Оксі Банк» прийняв права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/1101/82/40947 від 01.02.2008 року.

В подальшому, 18.12.2019 року між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» був укладений Договір відступлення права вимоги №114/2-28-1, відповідно до умов якого, АТ «Оксі Банк» передав (відступив), а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» прийняв права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/1101/82/40947 від 01.02.2008 року.

Крім того, ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.06.2021 року у цивільній справі № 2-1246/11 було замінено сторону виконавчого провадження стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «ФК «Профіт Капітал» у виконавчих провадженнях з виконання виконавчих листів по стягненню заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за вищевказаним кредитним договором.

Оскільки вищезазначене рішення не є виконаним, позивач просить стягнути 3 % річних від простроченої суми заборгованості, що підлягала стягненню за рішенням суду, та інфляційні втрати.

Вказує, що станом на 23.02.2022 року зважаючи на невиконання відповідачами своїх зобов`язань встановлених рішенням суду, та враховуючи період за котрий здійснюється розрахунок з 04.04.2017 року по 23.02.2022 року: розмір 3 % річних за вказаний період складає 60 788,11 грн., розмір інфляційних втрат - 167662,24 грн., що разом дорівнює 228450,35 грн.

На підставі наведеного, позивач просить суд, стягнути солідарно з відповідачів в користь позивача заборгованість в розмірі 228450,35 грн., що складається із: заборгованості за ставкою 3 % річних за період з 04.04.2017 року по 23.02.2022 року в розмірі 60788,11 грн., заборгованість за інфляційними втратами - 167662,24 грн., та понесені судові витрати по справі.

Заочним рішенням суду від 19.08.2024 року позовні вимоги позивача задоволено повністю.

Ухвалою суду від 16.02.2026 року заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.08.2024 року в даній справі скасовано, справу призначено до судового розгляду в спрощеному провадженні.

Представник позивача до судового засідання подав суду заяву про слухання справи у його відсутності, просить суд позов задовольнити. Не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача до судового засідання подав заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позову заперечує. Просила застосувати строки позовної давності до вимог позивача.

Суд вважає за можливе слухати справу у відсутності сторін по наявним матеріалам справи.

За погодженням позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 01.02.2008 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 014/1101/82/40947, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 55000 доларів США, строком до 01.02.2018 року зі сплатою 14,00 % річних.

Також, 01.02.2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 014/1101/82/40947 відповідно до умов якого сторони договору встановили, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов`язання перед банком відповідати по борговим зобов`язанням боржника - ОСОБА_1 , які виникають з умов кредитного договору 014/1101/82/40947 від 01.02.2008 року.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.03.2011 року у цивільній справі № 2-1246/11 солідарно стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на корить ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в розмірі 415 005,55 грн. (а.с. 6-7).

Із матеріалів справи вбачається, що 18.12.2019 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Оксі Банк» був укладений Договір відступлення права вимоги № 114/2-28, відповідно умов якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» передав (відступив), а АТ «Оксі Банк» прийняв права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/1101/82/40947 від 01.02.2008 року. (а.с.10-14).

В подальшому, 18.12.2019 року між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» був укладений Договір відступлення права вимоги № 114/2-28-1, відповідно до умов якого, ВАТ «Оксі Банк» передав (відступив), а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» прийняв права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/1101/82/40947 від 01.02.2008 року (а.с.15-18).

Разом з цим, питання правонаступництва ТОВ «ФК «Профіт Капітал» за кредитним договором № 014/1101/82/40947 від 01.02.2008 року встановлено ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.06.2021 року у цивільній справі № 2-1246/11, де було замінено сторону виконавчого провадження стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «ФК «Профіт Капітал» у виконавчих провадженнях з виконання виконавчих листів по стягненню заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за вищевказаним кредитним договором (а.с.8-9).

Як вбачається із розрахунку, 3% річних та інфляційних втрат, станом на 23.02.2022 року, враховуючи період за котрий здійснюється розрахунок з 04.04.2017 року по 23.02.2022 року в загальному розмірі 228450,35 грн., що складається з 3 % річних - 60788,11 грн.; розмір інфляційних втрат - 167662,24 грн. (а.с.19).

При цьому, посилаючись на повне виконання рішення суду, представником відповідачів не надано доказів на підтвердження своїх доводів.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є стягнення на підставі частини 2 статті 625 ЦК України інфляційних втрат та 3 % річних, за невиконання умов кредитного договору, підтвердженого судовим рішенням.

Оскільки, на підставі неналежного виконання умов кредитного договору № 014/1101/82/40947 від 01.08.2008 року, укладеногоміж ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 та договору поруки № 014/1101/82/40947 від 01.08.2008 року, укладеногоміж ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 ,підтвердженого судовим рішенням, виникло грошове зобов`язання, то його невиконання зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України.

Зазначений правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 06.07.2016 у справі № 6-1946цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.

Крім того, чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Разом з тим, статтею 99 Конституції України передбачено, що грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 192 ЦК України).

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці Україні - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня, як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом із тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За змістом статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Разом із тим у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц (провадження № 14-727цс19), постанові Верховного Суду від 03.03.2021 року у справі №130/2604/18 (провадження №61-19817ск19).

Як зазначалося вище, кредитний договір № 014/1101/82/40947 від 01.08.2008 року, укладеногоміж ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачем ОСОБА_1 , виражений в іноземній валюті, а саме в доларах США, тому відповідно до норм чинного законодавства та практики Верховного Суду, інфляційні втрати за порушення умов даного кредитного договору в розмірі 167662,24 грн. стягненню не підлягають.

Відтак, в задоволенні вимог позивача в цій частині слід відмовити за безпідставністю вимог.

Разом з тим, в ході розгляду справи, судом встановлено, що відповідачем борг не сплачено, а судове рішення від 01.03.2011 року про стягнення заборгованості на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не виконане.

Посилання сторони відповідачів на виконання даного судового рішення шляхом задоволення потреб кредитора за рахунок реалізації земельної ділянки не підтверджується будь-якими належними доказами, а тому такі доводи не беруться судом до уваги.

Відтак, правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Відтак, згідно вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, кредитор має право на стягнення 3% річних за невиконання грошового зобов`язання, визначеного умовами кредитного договору.

Таким чином, суд вважає підставними по суті, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних на суму 60788,11 грн.

Однак, суд вважає, що наявні правові підстави застосування позовної давності в частині даних вимог позивача, з огляду на наступне.

Позивач здійснив нарахування відповідачу штрафних санкцій в розмірі 3% річних за період з 04.04.2017 року по 03.04.2020 року та продовження строку дії позовної давності на період дії карантину, що обраховується по 23.02.2022 року як це передбачено п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України становить 60788,11 грн.

Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та №908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та №922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Як вбачається із матеріалів справи, кредитний договір № 014/1101/82/40947 від 01.02.2008 року, укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачем ОСОБА_1 , на термін 120 місяців до 01.02.2018 року і станом на даний час, зобов`язання за договором відповідачем не виконані.

Як зазначалося судом, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

У даній справі ТОВ «ФК «Профіт Капітал» пред`явило позов до суду 09.05.2024 року.

Тобто, з огляду на викладене, позивач має право на стягнення 3% річних за три роки, які передували моменту звернення з позовною заявою до суду, тобто в даному випадку,з 09.05.2021 року по 09.05.2024 рік.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України на період воєнного стану.

Згідно розрахунку, який наданий позивачем, останнім здійснено нарахування 3 % річних за період з 04.04.2017 року по 23.02.2022 року, в розмірі 60788,11 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд не погоджується з даним розрахунком, оскільки період, визначений позивачем, за який відповідачам нараховано грошове зобов`язання у вигляді 3 % річних, виходить за межі трьохрічного строк, що не відповідає вищезазначеним нормам законодавства та не узгоджується з висновками Верховного Суду.

Враховуючи вищенаведене, оскільки позивач надав суду невірний розрахунок, а відповідачами, натомість, не надано контррозрахунку, тому суд здійснює самостійний розрахунок 3% річних , починаючи з 09.05.2021 року по 23.02.2022 року (до моменту початку дії воєнного стану), беручи за основу для нарахування заборгованість, визначену рішенням суду від 01.03.2011 року у розмірі 415005,55 грн.

Розрахунок 3 % річних здійснюється за формулою:

Сума санкції = С х 3 % х Д / 365 / 100 %, де

С сума заборгованості;

Д кількість днів прострочення.

Відтак, за підрахунком суду, 3% річних від суми заборгованості 415005,55 грн. за період з 09.05.2021 року по 23.02.2022 року включно становить: 9926,02 грн. (415005,55 (сума боргу) х 3% х 291 (кількість днів за період з 09.05.2021 по 23.02.2022) / 365/100 %).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що з відповідачів слід стягнути солідарно в користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал» заборгованість, розраховану на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, за невиконання зобов`язання, встановленого рішенням суду, за період з 09.05.2021 року по 23.02.2022 року в розмірі 9926,02 грн., - 3 % річних.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.

В даному випадку, заявлений позивачем розмір витрат з надання професійної правничої допомоги в 10 000 грн. підтверджується договором про надання правничої допомоги № 28092021-1 від 28.09.2021 року, додатковою угодою № 10 від 28.02.2024 року, актом прийому-передачі наданої правової допомоги № 20-1 від 01.04.2024 року платіжною інструкцією № 647 від 22.04.2024 року (а.с. 20-27).

Разом з тим, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

А тому, враховуючи фактичний обсяг наданої правничої допомоги, з врахуванням вимог розумності і справедливості, суд прийшов до висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 2000 грн., які слід стягнути з відповідачів на користь позивача.

Також, згідно зі ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача в рахунок часткового відшкодування документально підтверджених витрат по сплаті судового збору 148 грн. 89 коп. пропорційно частині задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 260-261, 526, 527, 533, 625, 626, 629, 631, 651, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 Цивільного кодексу України, суд, -, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» три відсотки річних з 09.05.2021 року по 23.02.2022 року в розмірі 9926 (дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять шість) грн. 02 коп.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» 2000 (дві тисячі п`ятсот) грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу, по 1000 грн. з кожного.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» понесені витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі - 148 (сто сорок вісім) грн. 89 коп., по 74,44 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8;

Відповідач ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області Пахолюк А.М.