Рішення № 137755710, 17.06.2026, Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/1926/25 року

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

17 червня 2026 року м.Теребовля Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Малярчука В.В.

секретаря судового засідання Зіньковської Н.Д.

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Посилався на те, що 03.09.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 4940483 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Відповідно до реквізитів Договору №4940483 від 03.09.2024 року, укладеного між сторонами, відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «86057».

На умовах, встановлених договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до п. 1.2. договору, тип кредиту кредит, сума кредиту складає 27000 гривень.

Згідно із п. 1.3 договору строк кредиту 360 днів: з 03.09.2024 року по 29.08.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

На пільговий строк 30 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 0,01 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього у як результат застосовано повну ставку кредитування у розмірі 1 % у день.

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання договору.

Відповідно до зазначених умов договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит у сумі 27000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .

За даними щоденного розрахунку заборгованості за договором № 4940483 від 03.09.2024 року у період з 03.09.2024 року по 02.06.2025 року включно первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами у загальному розмірі 65612 грн. 97 коп.

02.06.2025 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» уклали договір факторингу №02-1/06/2025, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача.

Відповідно до п. 1.3. договору факторингу № 02-1/06/2025 від 02.06.2025 року ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит фактору, повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті боржника електронну адресу та/або телефонний номер.

За даними щоденного розрахунку заборгованості за договором № 4940483 від 03.09.2024 року у період з 03.06.2024 року по 28.08.2025 року включно ТОВ «Українські фінансові операції» кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами у загальному розмірі 23490 грн. 00 коп.

Отже, до ТОВ «Українські Фінансові Операції» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором.

Враховуючи зазначене, до позивача відповідно до укладеного договору факторингу від 02.06.2025 року №02-1/06/2025 року перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 4940483 від 03.09.2024 року на загальну суму заборгованості 116102 грн. 95 коп., з яких: 26999,99 грн.- заборгованість по тілу кредиту, 65612,97- заборгованості за процентами, 23489 грн.- нарахованих процентів ТОВ «Українські фінансові операції».

Всупереч умовам договору, незважаючи на повідомлення, ОСОБА_1 не виконав свого зобов`язання.

Після укладання договору факторингу та переходу права вимоги до позивача, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ «Українські Фінансові Операції», ані на рахунки первісного кредитора. Просив позов задовольнити, стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 116102 грн. 95 коп. та понесені судові витрати в розмірі 2422,40 грн. судовий збір, 10000 грн. витрати на правову допомогу.

Також, просив у порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3:100: 365 * Дн., де С сума основного боргу; 3 -3% річних; 100 переведення відсотків; 365 кількість днів у році; Дн. кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Українські фінансові операції». Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

Ухвалою суду від 12.11.2025 року провадження по справі було відкрито та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи та просить задоволити позов.

Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судові засідання не з`явився, однак подав до суду клопотання про зменшення процентів за користування кредитом, мотивуючи тим, що він є перебуває на військовій службі за контрактом, що підтверджується доданими до матеріалів справи копією посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 .

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 03.09.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №4940483 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого сума наданого відповідачу кредиту становить 27000 грн.

Відповідно до реквізитів Договору №4940483 від 03.09.2024 року, укладеного між сторонами, відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «86057».

На умовах, встановлених договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Згідно із п. 1.3 договору строк кредиту 360 днів: з 03.09.2024 року по 29.08.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

На пільговий строк 30 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 0,01 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього у як результат застосовано повну ставку кредитування у розмірі 1 % у день.

Пунктом 1.2 кредитного договору передбачено, що на умовах, встановлених договором товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: - стандартна процентна ставка становить 1% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору Денна процентна ставка за цим договором при застосуванні стандартної процентної (п.п. 1.4.1 договору).

Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (п. 1.8 договору ).

Відповідно до п. 2.1 договору, товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки № НОМЕР_3 ) .

Підпунктом 4. 4 договору передбачено, що у разі затримання клієнтом сплати процентів та/або частини кредиту (якщо таке повернення (виплата) частини кредиту передбачена графіком платежів) щонайменше на один календарний місяць, товариство має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі.

Згідно п. 6.4 кредитного договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання клієнтом зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом товариство має право нарахувати, а клієнт зобов`язаний на вимогу товариства сплатити товариству штраф: у розмірі 25% від суми невиконаного та/або неналежного виконання зобов`язання на кожен 7-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання. Фактом невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань клієнтом є не здійснення ним сплати або сплати не в повному обсязі чергового платежу та/або повернення суми кредиту в строки сплати платежів, встановлені Договором (Графіком платежів/новим графіком платежів).

Підписуючи цей договір, споживач підтвердив, що з укладенням цього договору йому в чіткій та зрозумілій формі надана інформація вказана відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно розміщена на Вебсайті. Позичальник ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику (п.9.9 Договору).

07.07.2024 позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора «86057» був підписаний Додаток № 1 до договору № 4940483 «Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача», Додаток № 2 до договору № 4940483 «Інформаційне повідомлення», а також одноразовим ідентифікатором був підписаний Паспорт споживчого кредиту, з підписанням яких відповідач був ознайомлений та погодився із загальною вартістю кредиту, порядком та сумами платежів.

Відповідно до довідки ТОВ «ПЕЙТЕК» від 10.06.2025 року №20250610-622 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ПЕЙТЕК» було укладено договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № 03012024-1 від 03.01.2024 року. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну карту клієнта: 03.09.2024 року о 12:52:08 на суму 27000 гривень, картка НОМЕР_1 , номер транзакції в системі ТОВ «Лінеура Україна» - 46404831725357126.

За даними щоденного розрахунку заборгованості за договором № 4940483 від 03.09.2024 року у період з 03.09.2024 року по 02.06.2025 року включно первісним кредитором ТОВ "Лінеура Україна" було нараховано проценти за користування грошовими коштами у загальному розмірі 65612 грн. 97 коп. згідно щоденного розрахунку заборгованості за договором № 4940483 від 03.09.2024 року у період з 03.06.2025 року по 28.08.2025 року включно ТОВ "Українські фінансові операції" кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами у загальному розмірі 23490 грн. 00 коп.

02.06.2025 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» уклали договір факторингу №02-1/06/2025, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача.

Отже, до ТОВ «Українські Фінансові Операції» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані, зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору (п. 1.1 договору факторингу).

Відповідно до п. 1.2. договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається після підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2 та надходження ціни продажу у повному обсязі, відповідно до п. 3.3 цього договору, на рахунок клієнта, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

Відповідно до п. 1.3. договору факторингу № 02-1/06/2025 від 02.06.2025 року ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит фактору, повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті боржника електронну адресу та/або телефонний номер.

Згідно акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №02-1/06/2025 від 02.06.2025 року, укладеного між ТОВ «Українські фінансові операції» (фактор) та ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт), клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю 3620, після чого, з урахуванням п.1. 2 договору факторингу №02-1/06/2025 від 02.06.2025 року, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

Листом від 02.06.2025 року ТОВ «Лінеура Україна» повідомило відповідача про відступлення права грошової вимоги за Договором та передачу персональних даних ТОВ «Українські фінансові операції» із зазначенням банківських реквізитів нового кредитора, а також направлення відповідного текстового повідомлення (SMS - повідомлення) боржникам.

Враховуючи зазначене, до позивача відповідно до укладеного договору факторингу від 02.06.2025 року №02-1/06/2025 року перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 4940483 від 03.09.2024 року на загальну суму заборгованості 116102 грн. 95 коп., з яких : 26999,99 грн.- заборгованість по тілу кредиту, 65612,97- заборгованості за процентами, 23489 грн. - нарахованих процентів ТОВ «Українські фінансові операції».

Відтак, матеріалами справи підтверджуються обставини уступки права вимоги за договором № 4940483 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 03.09.2024 року.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів врегульовані Законом України «Про електронну комерцію».

Так, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. (ч.ч. 3, 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа, що закріплено в ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів спростування презумпції дійсності укладеного кредитного договору матеріали справи не містять.

Отже, Договір № 4940483 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 03.09.2024 було укладено сторонами у спосіб, визначений чинним законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Отже, ТОВ «Українські фінансові операції» у визначеному Законом порядку набуло право вимоги до ОСОБА_1 .

Встановивши, що грошові кошти надавалися позичальнику в кредит на 360 дні і його було повідомлено про розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами, реальну річну ставку, надано розрахунок сукупної вартості кредиту, а також те, що відповідач не надав доказів наявності умислу в діях позивача щодо введення його в оману, суд дійшов висновку, що відповідач, розуміючи наслідки своїх дій і бажаючи їх настання, добровільно уклав з ТОВ «Лінеура Україна» електронний Договір № 4940483 про надання коштів на умовах споживчого кредиту на умовах, які були визначені договором.

Згідно положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Разом з тим, щодо вимоги позивача про зазначення в рішенні про нарахування органом (особою), яка здійснюватиме примусове виконання судового рішення, інфляційні витрат, 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та до моменту виконання рішення на підставі частини десятої статті 265 ЦПК України, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини 10 статті 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Із аналізу вищезазначеної норми вбачається, що законодавець наділив суд правом у своєму рішенні зазначати про нарахування на суму заборгованості відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.

При цьому вказана стаття є нормою процесуального права, оскільки розміщена в процесуальному законі, та не містить імперативного характеру, а тому у суду немає обов`язку задовольняти вимогу щодо автоматичного нарахування процентів до моменту виконання судового рішення.

Суд вважає, що рішення суду має бути чітким та зрозумілим для його виконання. Нарахування інфляційних втрат та відсотків має мінливий характер і залежить від кількості днів прострочення зобов`язання, а тому при ухваленні рішення неможливо визначити розмір, що підлягає сплаті в майбутньому.

Крім того, суд зазначає, що 24.02.2022 Законом України «Про правовий режим воєнного стану в Україні» введено режим воєнного стану, який було неодноразово продовжено, та який триває станом на день ухвалення даного рішення.

Відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитний договір укладено під час дії воєнного стану та воєнний стан триває станом на день ухвалення даного рішення, отже, на правовідносини, які склались між сторонами, поширюється дія п.18 Прикінцевих та перехідних положення ЦК України.

У такому випадку відсутня необхідність та можливість застосування положень ч. 10 ст. 265 ЦПК України до правовідносин, що виникли між сторонами, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Частиною 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей`встановлено, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

24.07.2020 ОСОБА_1 був призваний на в строкову військову службу і направлений у військову частину (курсант).

Згідно військового квитка серії НОМЕР_4 від 23.07.2020 ОСОБА_1 03.09.2020, № 204 - менханік водій, 13.05.2024 солдат резерву, 18.05.2024 кулеметник №139, 21.02.2025 солдат резерву.

Згідно довідки виданої військовою частиною НОМЕР_5 ЗСУ від 09.02.2026 про те, що солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині за контрактом.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 є учасником бойових дій та відповідно до військового квитка серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем.

Таким чином, на відповідача, як на військовослужбовця, перебуваючи на військовій службі за контрактом, поширюється дія ч.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно з якою проценти за користування кредитом йому не нараховуються.

Із договору про споживчий кредит № 4940483 від 03.09.2024 встановлено, що отриманий відповідачем кредит був спрямований на споживці цілі та не призначався для придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Судом встановлено, що відповідач отримав кредит в розмірі 27000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, цільового використання та забезпеченості та зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених договором про споживчий кредит.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № 4940483 від 03.09.2024 року у період з 03.09.2024 року по 02.06.2025 року включно первісним кредитором ТОВ "Лінеура Україна" було нараховано проценти за користування грошовими коштами у загальному розмірі 65612 грн. 97 коп. згідно щоденного розрахунку заборгованості за договором № 4940483 від 03.09.2024 року у період з 03.06.2025 року по 28.08.2025 року включно ТОВ "Українські фінансові операції" кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами у загальному розмірі 23490 грн. 00 коп.

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 116102, 95 грн. з яких : 26999,99 грн. - тіло кредиту, 65612,97 грн.- нараховані проценти за користування кредитом, 23489,99 грн. - нараховані відсотки за користування кредитом.

Виходячи знаведеного, суд приходить до висновку, що нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами у період з 03.09.2024 по 29.08.2025 є неправомірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення процентів в сумі 65612,97 грн.- нараховані проценти за користування кредитом первісним кредитором, 23489,99 грн. - нараховані відсотки за користування кредитом нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції», задоволенню не підлягають.

Також, суд враховує що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Тому, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту в сумі 26999,99 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Аналізуючи обставини, встановлені в судовому засіданні у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Українські фінансові операції» в сумі 26999,99 грн.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачем до позовної заяви в підтвердження понесених витрат на правничу допомогу додано наступні документи: договір №01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01.08.2024, укладений між ТОВ «Українські фінансові операції» та адвокатом Дідух Євгеном Олександровичем, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №5972/10 від 24.03.2017.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи».

Підсумовуючи, для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи яких очікує зазнати у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у цій справі у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року (справа № 815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа № 640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа № 280/2635/20).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи складність справи, необхідність надання адвокатом позивача послуг під час розгляду справи в суді та їх характер, а також відсутність заперечень з боку відповідача з приводу розміру заявлених витрат та з метою дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у цій справі, у сумі 2325,52 грн (23,25% від задоволених вимог).

Відповідач є учасником бойових дій, що підтверджується копію посвідчення серії НОМЕР_2 , а відтак, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору, а отже, має право не сплачувати судовий збір.

Таким чином, обов`язок відповідача ОСОБА_1 з відшкодування позивачу витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, в силу вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК та п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» переходить до держави і має бути здійснений у встановленому законом порядку.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст.525, 526, 530, 549, 610, 611, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст.4, 12, 13, 76-83, 130, 131,141, 259, 263-265,280-282 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_6 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ЄДРПОУ 40966896, яке розташоване в м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2) заборгованість за кредитним договором № 4940483 від 03.09.2024 року у розмірі 26999,99 грн. що складається із тіла кредиту.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_6 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ЄДРПОУ 40966896, яке розташоване в м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2), судові витрати, на професійну правничу допомогу в розмірі 2325,52 грн.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 619,14 грн. компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Малярчук