Рішення № 137751683, 26.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.06.2026Справа № 910/16203/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБГ19"

про стягнення 220 000,00 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулась Військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБГ19" (далі - відповідач) про стягнення 220 000,00 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 865 від 05.09.2025 в частині поставки товару, який би відповідав технічним та якісним характеристикам предмету закупівлі.

Ухвалою Господарського суду міста Києві від 05.01.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

13.01.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 відкрито провадження у справі № 910/16203/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), а також встановлено учасникам справи строки для вчинення процесуальних дій.

Копія вказаної ухвали суду доставлена до електронного кабінету позивача та відповідача 19.01.2026 після 17 години та відповідно до приписів ст. 242 Господарського процесуального кодексу України вважається врученою 20.01.2026.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.

Інших заяв та клопотань від учасників справи до суду не надходило.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних та достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до приписів ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

05.09.2025 між військовою частиною НОМЕР_1 та ТОВ «ПБГ19» укладено договір № 865 про закупівлю товарів (надалі - Договір).

Згідно з пунктом 4.2. Договору строк та умови поставки товару вказуються у специфікації до договору.

Як визначено п. 4.5 Договору, якщо під час приймання товару замовник (вантажоодержувач) виявить його невідповідність, нестачу, зовнішні пошкодження, пошкодження коробки на товарах, невідповідність якості, комплектності, маркування товару, що надійшов, вимогам стандартів, технічних умов, цього договору чи іншим даним, визнаним у маркуванні та супроводжувальних документах, які посвідчують якість товару, то замовник повинен припинити подальше приймання товару та скласти відповідний акт, який підписується замовником та представником виконавця, який здійснив поставку товару. У випадку відмови виконавця (уповноваженого представника виконавця) підписати відповідний акт, він підписується замовником у присутності двох свідків. У випадку, якщо виконавець залучає третю особу (перевізника, службу доставки тощо) для здійснення доставки товару, при виявлені вказаних вище недоліків відповідний акт підписується замовником та представником третьої особи. У випадку відмови представника третьої особи від підписання акту, акт підписується замовником самостійно із здійсненням фотофіксації недоліків. Такий односторонній акт є достатнім підтвердженням нестачі, невідповідності якості, комплектності, цілісності товару, пакування, маркування товару.

Акт має містити слідкуючі відомості: найменування товару, номер контракту (договору), відомості про перевізника, суть претензії - кількість товару, щодо якого пред`являються претензії, фактично отримана кількість, нестача, невідповідність якості тощо (п. 4.6 договору).

Згідно з п. 6.4. Договору у разі виявлення порушень договірних зобов`язань щодо постачання Товару, що не відповідає вимогам, встановленим у нормативних документах, нормативно-технічних документах та нормативно-технічній документації (ДСТУ, ГОСТ, ГСТУ, СОУ, ТУ та якісних та інших характеристик предмета закупівлі в електронній системі закупівель) Виконавець (Відповідач) зобов`язаний замінити такий товар за свій рахунок протягом 24 годин, а також сплатити Замовнику (Позивачу) штраф за кожен встановлений та зафіксований випадок у розмірі 20% вартості товару.

Відповідно до п. 9.1 договору останній набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до звершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про ведення воєнного стану в Україні» (зі змінами), але не довше 31.12.2025. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань, що виникли під час дії договору або у зв`язку з його виконанням.

Розділом 15 договору визначено реквізити сторін, у т.ч. електронну пошту відповідача

Як встановлено судом під час розгляду даної справи, пунктом 2 Специфікації до Договору визначено, що строк поставки товару складає 5 робочих днів з моменту надання заявки від замовника, але не пізніше 24.12.2025.

05.09.2025 під час приймання товару було виявлено невідповідність технічних та якісних характеристик предмету закупівлі Lenovo V15 G4 IRU (83A100JBRA), а саме: невідповідність моделі, вказаної на пакуванні та на маркувальних табличках товару; товар надійшов з ушкодженими наліпками на заводському пакуванні, які засвідчують, що товар не відкривався та є новим; товар надійшов з активованою операційною системою; товар призначений для ринків інших країн та має поставлятись без операційної системи.

Відповідно до положень пункту 4.5. Договору був складений Акт невідповідності товару, що, у свою чергу, свідчить про невідповідність товару вимогам технічних та якісних характеристик, що зазначені в Додатку 2 до Договору.

24.09.2025 позивачем направлено на електронну адресу відповідача, вказану у розділі 15 договору та у специфікації до договору, вимогу про стягнення штрафу в розмірі 20% від вартості товару, а саме 220 000,00 грн.

Зважаючи на несплату відповідачем штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність заявлених вимог, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як визначено ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою та завдатком.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

При цьому в силу ч. 2, ч. 3 вказаної норми штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Як вказано вище, відповідно до п. 6.4 договору у разі виявлення порушень договірних зобов`язань щодо постачання Товару, що не відповідає вимогам, встановленим у нормативних документах та нормативно-технічних документах та нормативно-технічній документації (ДСТУ, ГОСТ, ГСТУ, СОУ, ТУ та якісних та інших характеристик предмета закупівлі в електронній системі закупівель) Виконавець (Відповідач) зобов`язаний замінити такий товар за свій рахунок протягом 24 годин, а також сплатити Замовнику (Позивачу) штраф за кожен встановлений та зафіксований випадок у розмірі 20% вартості товару.

Суду не надано доказів того, що товар, який був предметом укладеного між сторонами договору та перерахований в акті від 05.09.2025, відповідав вимогам щодо якості та не мав невідповідностей, які зазначені в акті від 05.09.2025.

Враховуючи вищевикладене та перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 220 000,00 грн обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою ЄСПЛ очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні ЄСПЛ "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат прийнятого рішення.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 ГПК України, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті позову судовим збором підлягають покладанню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у сумі 2 640,00 грн.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБГ19" (04136, місто Київ, вул. Тираспольська, будинок 58, офіс 282, код 45701274) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) 220 000,00 грн (двісті двадцять тисяч грн 00 коп.) штрафу, 2 640,00 грн (дві тисячі шістсот сорок грн 00 коп.) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 26.06.2026.

Суддя О.Г. Удалова