Ухвала суду № 137751630, 22.06.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

22 червня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/275/26

Господарський суд Житомирської області

Суддя Нестерчук С. С.

за участю секретаря судового засідання: Бугайова І. В.

розглянувши клопотання представника відповідача за первісним позовом про залишення позову без розгляду (вх.№01-44/2255/26 від 10.06.2026)

під час розгляду в підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження справи

за позовом Керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Баранівської міської ради Житомирської області

до 1) Гуманітарного відділу Баранівської міської ради

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго"

про визнання недійсним додаткових угод до договору про закупівлю, стягнення 556 129,80 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго"

до 1) Баранівської міської ради

2) Гуманітарного відділу Баранівської міської ради

про тлумачення умов договору

За участю представників сторін:

прокурор: Дереча І. В.

від позивача за первісним позовом: не з`явився

від відповідача-1 за первісним позовом: Полюшкевич А. О., Старушко О. Б. Лисюк І. В (у порядку самопредставництва)

від відповідача-2 за первісним позовом: адвокат Кваша І. В (в режимі відеоконференції)

УСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Житомирської області (далі - Суд) перебуває справа №906/275/26 за позовом керівника Звягельської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Баранівської міської ради (далі - Міська рада) до Гуманітарного відділу Баранівської міської ради (далі - відповідач-1, Гуманітарний відділ), Товариства з обмеженою відповідальністю Житомиренерго (далі - відповідач-2, Товариство) з вимогами:

1) визнати недійсною Додаткову угоду №3 від 31.05.2024 до Договору №498 на закупівлю (постачання) електричної енергії від 29.12.2023, укладену між Товариством та Гуманітарним відділом;

2) визнати недійсною Додаткову угоду №4 від 02.06.2024 до Договору №498 на закупівлю (постачання) електричної енергії від 29.12.2023, укладену між Товариством та Гуманітарним відділом;

3) визнати недійсною Додаткову угоду №5 від 23.07.2024 до Договору №498 на закупівлю (постачання) електричної енергії від 29.12.2023, укладену між Товариством та Гуманітарним відділом;

4) стягнути з Товариства на користь Міської ради безпідставно набуті кошти у сумі 556 129,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на ст. 203, 215, 216, 1212 Цивільного кодексу України, що укладення додаткових угод до договору про закупівлю відбулося за відсутності правових підстав, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», внаслідок безпідставного збільшення ціни за електричну енергію переплачені кошти.

Ухвалою Суду від 24.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи.

10.06.2026 через підсистему "Електронний суд" Товариство подало клопотання про залишення позову без розгляду (вх.№01-44/2255/25).

В обгрунтуваня цього клопотання зазначено, що прокурор не довів наявності належних підстав для представництва інтересів держави у цій справі. На думку заявника, після ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025 не можна вважати достатнім саме лише посилання прокурора на нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави компетентним органом. Заявник зазначає, що прокурор не обґрунтував наявності "виключного випадку" та необхідності невідкладного захисту інтересів держави саме органом прокуратури, а тому позов слід вважати таким, що підписаний особою, яка не мала права його підписувати. У зв`язку з цим заявник посилається на пункт 2 частини першої статті 226 ГПК України як на підставу для залишення позову без розгляду.

22.06.2026 через підсистему "Електронний суд" прокурор подав заперечення на клопотання представника Товариства про залишення позову без розгляду (вх.№7534/26).

В обґрунтування заперечень прокурор зазначає, що Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025 не припинило негайно дію відповідних положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а визначило втрату ними чинності лише з 01.01.2027. Тому до цієї дати прокурор зберігає право на представництво інтересів держави за наявності передбачених законом підстав. Окремо прокурор наголошує, що спір стосується використання коштів місцевого бюджету в умовах воєнного стану, що становить суспільний інтерес та зачіпає інтереси територіальної громади. Відтак підстав для застосування пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України та залишення позову без розгляду немає.

22.06.2026 через підсистему "Електронний суд" Гуманітарний відділ подав заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду (вх.№7562/26).

Заперечення обґрунтовано тим, що на момент звернення прокурора до суду та під час розгляду справи стаття 23 Закону України «Про прокуратуру» є чинною і підлягає застосуванню. Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025 не скасувало повноважень прокурора на представництво інтересів держави та передбачило втрату чинності окремих положень лише з 01.01.2027, тому саме по собі не є підставою для залишення позову без розгляду. Залишення позову без розгляду, на думку відповідача-1, не забезпечить правової визначеності та призведе до затягування вирішення спору.

У підготовчому засіданні 22.06.2026 представник Товариства підтримав клопотання про залишення позову прокурора без розгляду, а прокурор та представник відповідача-1 просили відмовити у задоволенні відповідного клопотання з підстав, викладених у поданих запереченнях.

ОЦІНКА СУДУ

Суд, заслухавши учасників справи та дослідивши доводи, наведені у заяві представника відповідача-2 про залишення позову без розгляду, а також запереченнях на неї, дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Обґрунтовуючи заяву, відповідач-2 посилається на Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025, яким визнано неконституційними окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в частині надання прокуророві можливості здійснювати представництво інтересів держави у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту таких інтересів компетентним органом.

На думку відповідача-2, з урахуванням висновків Конституційного Суду України звернення прокурора з позовом у цій справі не може вважатися «виключним випадком» представництва інтересів держави в суді, а тому позовна заява підлягає залишенню без розгляду як така, що підписана особою, яка не мала права її підписувати.

Суд не погоджується з такими доводами.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, правовий аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою в інтересах держави. При цьому прокурор зобов`язаний обґрунтувати, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду, а також зазначити орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У цій справі прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Баранівської міської ради Житомирської області з вимогами про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю електричної енергії та стягнення 556 129,80 грн.

Із позовної заяви вбачається, що підставою для звернення прокурора до суду визначено порушення інтересів держави у сфері публічних закупівель та використання коштів місцевого бюджету.

Отже, прокурор у позовній заяві навів обставини, якими обґрунтовує порушення інтересів держави, необхідність їх судового захисту та підстави для представництва таких інтересів у суді.

У цій справі прокурор обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави бездіяльністю Баранівської міської ради як органу, уповноваженого на захист відповідних інтересів у спірних правовідносинах.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що спірна закупівля здійснювалася за рахунок коштів місцевого бюджету. Саме на Баранівську міську раду, як орган місцевого самоврядування, покладено функції контролю за ефективним та цільовим використанням коштів місцевого бюджету, а також захисту майнових інтересів територіальної громади.

Гуманітарний відділ Баранівської міської ради 03.09.2025 направив ТОВ "Житомиренерго" претензію з вимогою відшкодувати збитки, завдані внаслідок укладення додаткових угод №3, №4, №5 до договору від 29.12.2023 №498, однак відповіді на цю претензію не отримано, а збитки не відшкодовано.

Звягельська окружна прокуратура звернулася до Баранівської міської ради з листом від 23.01.2026 №54-79-391вих-26 у порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Однак Баранівська міська рада відповіді на цей лист не надала, до суду з відповідним позовом самостійно не звернулася та не повідомила прокурора про вжиття інших ефективних заходів захисту.

За таких обставин Суд вважає, що Баранівська міська рада була обізнана про можливе порушення інтересів держави у зв`язку з витрачанням коштів місцевого бюджету, мала повноваження для їх захисту, однак у розумний строк самостійно не звернулася до суду та не вжила належних заходів для відновлення порушених інтересів.

Така поведінка компетентного органу свідчить про нездійснення ним захисту інтересів держави у розумінні статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, згідно з якими бездіяльність компетентного органу має місце тоді, коли орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їх захисту, але не звернувся до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Як убачається з матеріалів справи прокурор листом від 18.02.2026 №54-79-877вих-26 повідомив Баранівську міську раду про прийняття рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред`явлення позову до суду, що свідчить про дотримання прокурором попередньої процедури, передбаченої статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».

Отже, наведені обставини підтверджують, що прокурор реалізував субсидіарну функцію представництва інтересів держави у зв`язку з тим, що Баранівська міська рада, маючи відповідні повноваження та будучи повідомленою про можливе порушення, не забезпечила належного судового захисту інтересів держави.

Суд враховує, що Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнір Бізнес Груп" щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді):

1. Визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), абзаци перший, другий, третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами.

2. Визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

3. Окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року.

4. Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

5. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Отже відповідно до абзаців 3, 4 резолютивної частини цього рішення окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", визнані неконституційними, втрачають чинність із 01.01.2027. Крім того, Конституційний Суд України зазначив, що це рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Отже, саме по собі ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025 не свідчить про автоматичну втрату прокурором права на представництво інтересів держави.

З огляду на зазначене Суд установив, що прокурор довів наявність підстав для представництва інтересів держави в суді у цій справі та виконав приписи статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

За вказаних обставин, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст. 226, 233, 234, 235 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволені клопотання Товариства про залишення позову без розгляду (вх.№01-44/2255/26 від 10.06.2026) відмовити.

2. Копію ухвали направити учасникам справи в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає окремо від рішення суду.

Повну ухвалу складено та підписано 26.06.2026

Суддя С. НЕСТЕРЧУК