Рішення № 137751252, 26.06.2026, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 939/3672/25

РІШЕННЯ

Іменем України

26 червня 2026 рокуселище Бородянка

Бородянський районний суд Київської області в складі головуючого - судді Стасенка Г.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 22 травня 2025 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" і ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у кредит № 71292161, який було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 5000 грн, строком кредитування 30 днів, із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,2% в день, зі сплатою комісії за надання кредиту у розмірі 750 гривень. 27 травня 2025 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" і ОСОБА_1 , за ініціативою останнього укладено додаткову угоду № 15025536 до договору позики, за умовами якої сторони домовились збільшити суму позики на 6000 грн, в результаті чого розмір наданого кредиту становитиме 11000 грн, та змінено денну процентну ставку (фіксовану) з 0.2% на 1%. Додатковий договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. 16 жовтня 2025 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" і ТОВ "Фінпром Маркет" було укладено договір факторингу № 16/10/25, за умовами якого ТОВ "Фінпром Маркет" набуло права грошової вимоги до фізичних осіб боржників, у тому числі за кредитним договором № 71292161 від 22 травня 2025 року. Відповідно до реєстру прав вимог до вказаного договору факторингу ТОВ "Фінпром Маркет" набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 19830 грн, з яких 11000 грн заборгованість за основною сумою боргу, 2800 грн заборгованість за відсотками; 750 грн заборгованість за комісією, 5280 грн заборгованість за процентами за понадстрокове користування кредитом. Враховуючи вказані обставини, просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 19830 грн і відшкодувати судові витрати.

За ухвалою судді від 26 березня 2026 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами. Сторонам роз`яснено право подати до суду заяви по суті справи та встановлені строки для їх подання; у встановлені судом строки, в тому числі додаткові строки, надані у зв`язку з неотриманням копії ухвали, відповідач відзив на позов до суду не подав.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходили.

Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 22 травня 2025 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" і ОСОБА_1 було укладено договір надання коштів у кредит № 71292161, який було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 5000 грн, строком кредитування 30 днів, зі сплатою процентної ставки у розмірі 0,2% в день, а також комісії за надання кредиту у розмірі 15,00% від суми наданого кредиту, що складає 750 грн (а.с. 16-24, 26 на звороті, 27, 27 на звороті).

27 травня 2025 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" і ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 15025536 до договору позики, за умовами якої сторони домовились збільшити суму позики на 6000 грн, в результаті чого розмір наданого кредиту становитиме 11000 грн, та змінено денну процентну ставку (фіксовану) з 0.2% на 1% (а.с. 24 на звороті-26, 26 на звороті, 27, 28).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 71292161, станом на 16 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договору на користь ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" не сплачував (а.с. 12 на звороті, 13, 13 на звороті).

16 жовтня 2025 року між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" і ТОВ "Фінпром Маркет" було укладено договір факторингу № 16/10/25, за умовами якого ТОВ "Фінпром Маркет" набуло права грошової вимоги до фізичних осіб боржників, у тому числі за кредитним договором № 71292161 від 22 травня 2025 року. Відповідно до реєстру прав вимог № 16/10/25-02 від 16 жовтня 2025 року до вказаного договору факторингу, ТОВ "Фінпром Маркет" набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 19830 грн, з яких 11000 грн заборгованість за тілом кредиту, 2800 грн заборгованість за процентами, 750 грн комісія, 5280 грн заборгованість за процентами за понадстрокове користування кредитом (а.с. 28 на звороті -35)

Згідно з розрахунком позивача, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 71292161, станом на 04 листопада 2025 року, становить 19830 грн, з яких 11000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2800 грн заборгованість за процентами, 750 грн заборгованість за комісією, 5280 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за понадстрокове користування кредитом (а.с. 14).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з вимогами ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).

Законом України "Про електронну комерцію" встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно з абз. другим частини другої статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що між сторонами договору досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаного договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договорами або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно з положеннями ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного між фінансовою установою і відповідачем кредитного договору від 22 травня 2025 року дана фінансова установа надала позичальнику суму позики, а відповідач зобов`язувався повернути надану позику в повному обсязі у визначений договором строк 30 днів до 20 червня 2025 року.

Пунктом 7 кредитного договору встановлено порядок продовження строку кредитування, а саме позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування або строку виплати кредиту, установлених цим договором (пролонгація) на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Продовження строку кредитування здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права. Ініціювання позичальником продовження строку кредитування відбувається без змін умов договору в бік погіршення для позичальника, якщо інше не визначено додатковою угодою. Перелік та цифрові значення умов, що підлягають зміні у зв`язку з продовженням строку кредитування обираються позичальником самостійно під час ініціювання укладення додаткової угоди про продовження строку кредитування та визначаються у відповідній додатковій угоді, що укладається між сторонами, а також відображаються позичальнику в особистому кабінеті.

Основними засадами цивільного судочинства згідно з ч. 3 ст. 2 ЦПК України є змагальність та диспозитивність. Принцип змагальності полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України). Принцип диспозитивності цивільного процесу полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Статтею 80 ЦПК України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Однак, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що позичальником було ініційовано продовження строку користування кредитом і зміну дати повернення суми кредиту, а тому підстав вважати, що відбулася пролонгація строку кредитування, суд не вбачає.

Таким чином, позикодавець відповідно до ст. 1048 ЦК України мав право стягнути заборгованість по нарахованих і несплачених процентах за користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування 30 днів, тобто до 20 червня 2025 року.

Досліджений судом розрахунок заборгованості свідчить про те, що визначена позивачем до стягнення заборгованість по нарахованих і несплачених процентах за користування позикою включає періоди, які виходять за межі строку кредитування (30 днів, до 20 червня 2025 року).

За таких обставин, з урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач повинен був сплатити відсотки за кредитним договором № 71292161 від 22 травня 2025 року в розмірі 2100 гривень (5000 грн х 0,2 % х 30 днів = 300 грн; 6000 х 30 х 1% = 1800 грн; 1800 + 300 = 2100).

Крім того, оскільки кредитним договором визначено зобов`язання відповідача щодо сплати комісії за надання кредиту, то суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 повинен був також сплатити кредитору комісію у розмірі 750 гривень.

Таким чином, оскільки відповідач умови вказаного договору належним чином не виконував, право вимоги за цим договором перейшло до позивача, то суд вважає за необхідне, частково задовольняючи позовні вимоги, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінпром Маркет" заборгованість за кредитним договором № 71292161 від 22 травня 2025 року в розмірі 13850 грн (11000 грн (тіло кредиту) + 2100 грн (загальний розмір відсотків) + 750 (комісія за надання кредиту).

Щодо вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копії договору № 25-08/25/ФП про надання правової допомоги від 25 серпня 2025 року, акту приймання-передачі справ на надання правничої допомоги та витягу з акту № 6ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги від 23 жовтня 2025 року, платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 579939289.1 від 27 жовтня 2025 року, згідно з якими витрати, понесені позивачем на правничу допомогу, складають 4500 гривень (а.с. 35 на звороті 41 на звороті).

Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову та розмір задоволених вимог, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь ТОВ "Фінпром Маркет" сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4500 грн не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 3000 гривень.

Оскільки позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" підлягає частковому задоволенню, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1691 грн 89 копійок.

Керуючись ст. 207, 512, 514, 526, 549, 551, 610, 611, 626, 627, 628, 638, 1048-1049, 1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, банківські реквізити НОМЕР_2 , відкритий в АТ "ПУМБ", код банку 334851) заборгованість за договором надання коштів у кредит № 71292161 від 22 травня 2025 року в розмірі 13850 (тринадцять тисяч вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1691 (одна тисяча шістсот дев`яносто одна) гривня 89 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

В іншій частині в позові відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 26 червня 2026 року.

Головуючий - суддяГеннадій СТАСЕНКО